Тема: «Відлига» в українській літературі та мистецтві
Мета:
навчальна: розкрити зміст десталінізації у сфері культури, охарактеризувати період «хрущовської відлиги» в українському культурно-мистецькому житті, визначити причини виникнення мистецько- громадського руху «шістдесятників» та висвітлити характер їхньої діяльності;
розвиваюча: розвивати уміння працювати з підручником, аналізувати історичні факти та події, робити висновки, працювати у групах, доводити або спростовувати твердження, працювати з історичними джерелами;
виховна: виховувати шанобливе ставлення до історичного минулого нашої держави, толерантне ставлення до інших думок, прищеплювати інтерес до вивчення історії.
Обладнання: відео «Українські шістдесятники» (https://youtu.be/MNlB9uC2Ff8), Червінський В.І. «Джерельний літопис», дидактичний та роздатковий матеріал до теми, стікери, маркери, листи паперу формату А4.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань
Методи і прийоми: «незакінчені речення», словникова робота, «пошук інформації». «спільний проєкт», робота в групах, робота з інформаційним джерелом, керований перегляд відео, «прес», інтерактивна вправа «Мої здібності».
Хід уроку
І. Організаційний момент ( привітання, організація уваги учнів)
ІІ. Актуалізація і корекція опорних знань
Учитель: Пізнання історії народу, маленькою часточкою якого визнає себе людина, наповнює її душу теплом трепетної любові до Вітчизни, формує свідомого своїх прав і обов’язків громадянина, котрому небайдужа доля України та співвітчизників. Поринаючи в суспільно – економічні відносини періоду десталінізації, ми вже дізналися про таке…
Інтерактивна вправа «незакінчені речення»
ІІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку, цілепокладання.
Учитель: Сьогодні ми продовжуємо вивчення періоду десталінізації і поговоримо про культурне життя цього періоду, про діячів літератури та мистецтва, спробуємо дізнатися, чи з’явилися зміни на теренах культури.
ІV. Сприймання і усвідомлення учнями фактичного матеріалу.
Шістдесятники - назва нової генерації (покоління) радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла у культуру (мистецтво, літературу) та політику в СРСР у другій половині 1950-х першій половині 1960-х років, у період тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги» (десталінізації та деякої лібералізації) і найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1960-х років (звідси й назва).
Клас ділиться на три групи. Кожна група отримує завдання.
Завдання:
1 група –
2 група –
3 група –
Після опрацювання підручникового матеріалу та довідкової літератури учні роблять схематичні позначення маркерами на папері формату А4. Представники груп виходять до дошки, прикріплюють свою схему і представляють добуту інформацію.
Очікувані результати учнівських робіт:
1 група:
Змінилася естетична концепція людини: гуманізм став провідною естетичною ідеєю, відходила в минуле практика знеособлення людей як «коліщат і гвинтиків», відкидалися уявлення про стандарт. Якщо у творах «соціалістичного реалізму» герой був «рупором духу і часу», «безликою людиною маси», то тепер спостерігалася увага митців до розкриття багатогранності характеру героя, його духовного світу. Митці прагнули до глибокого аналітичного змалювання руху життя, складностей людської психології та поведінки. В українську літературу повернулася історична тематика.
2 група:
Першими речниками шістдесятників в Україні були Ліна Костенко й автор гостро публіцистичних поезій, спрямованих проти русифікації й національного поневолення України, Василь Симоненко. Слідом за ними з'явилася ціла плеяда поетів: Іван Драч, Микола Вінграновський, Микола Холодний, Г.Кириченко, Василь Голобородько, Ігор Калинець, Іван Сокульський та інші. На початку близько до шістдесятників стояв Віталій Коротич. У прозі найвизначнішими шістдесятниками були Валерій Шевчук, Григір Тютюнник, Володимир Дрозд, Євген Гуцало, Я. Ступак; у критиці - Іван Дзюба, Іван Світличний, Євген Сверстюк; у публіцистиці - Степан Кожум'яка. До найвизначніших шістдесятників слід додати активних борців з режимом, таких як майстер політичного памфлету Валентин Мороз («Репортаж із заповідника імені Берії», «Бумеранг», «Бастіон українського опору», «Серед снігів», «Дедал і Тантал»), Михайла Осадчого (його табірна повість «Більмо» вийшла 5-ма мовами), Василя Рубана («По той бік добра»).
3 група:
Шістдесятники виступали на захист національної мови і культури, свободи художньої творчості.
Основу руху шістдесятників склали письменники та поети, а також художники Алла Горська, Віктор Зарецький, Борис Чичибабін, літературні критики Іван Дзюба, Євген Сверстюк, режисер Лесь Танюк, кінорежисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, кінокритик Роман Корогодський, перекладачі Григорій Кочур, Микола Лукаш та інші.
Шістдесятники протиставляли себе офіційному догматизмові, сповідували свободу творчого самовираження, культурний плюралізм, пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими.
Із книги Євгена Сверстюка «Блудні сини України» (див. додаток)
Завдання:
Завдання: Які факти діяльності шістдесятників висвітлює подана інформація? Поділіть її на ту, що вже відома, і на ту, що почули і побачили вперше.
V. Осмислення зв’язків і залежностей між елементами виучуваного.
Інтерактивна вправа «прес»
Завдання: Спростуйте або доведіть твердження: «Шістдесятники не боролися з радянським ладом, а бажали реформувати його, покращити»
VІ. Узагальнення і систематизація знань.
Інтерактивна вправа «Мої здібності»
Учням пропонується представити опрацьований матеріал у вигляді:
VІІ. Підсумки уроку.
VІІІ. Повідомлення домашнього завдання.
Додаток
Із книги Євгена Сверстюка «Блудні сини України»
Шістдесятники – велике явище другої половини ХХ століття, дивне своїм виникненням у непевну пору «відлиги» та стоїчним протистоянням неосталінізму й живучою енергією в пору лібералізації.
… Серед ознак шістдесятників я б поставив на перше місце юний ідеалізм, який просвітлює, підносить і єднає нас. Під цим індикатором раптом звужується аморфне коло людей 1960 –х років і фіксується образ:
Такий був час: кругом шакали,
У колі жменька нас жива,
А ми феномена шукали
І спотикались об слова.
Другою ознакою, я б назвав шукання правди та чесної позиції, у чому вже є неприйняття й опір. Поетів тоді називали формалістами за шукання своєї індивідуальності. Насправді – за шукання істини – замість ідеї, спущеної зверху для оспівування.
Третьою ознакою я б назвав неприйняття, опір, протистояння офіційній літературі та всьому апаратові будівничих казарм.