Богдан-Ігор Антонич . Аналіз поезій «Різдво», «Коляда», «Зелена Євангелія»

Міністерство освіти і науки України

Червоноградський гірничо-економічний фаховий коледж

 

 

 

 

 

 

Методична розробка

інноваційного заняття

 

з дисципліни

«Українська література»

(назва)

на тему:

«Богдан-Ігор Антонич .

Аналіз  поезій «Різдво», «Коляда», «Зелена Євангелія»»

(назва)

 

                                                                                                                                                  

 

                                                                                                                    Викладач  Заяць О.В.

 

 

                                                              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета :

-         поглибити знання студентів про народно-релігійні свята й обряди, про міфологізм та асоціативність;

-         навчити умінню спілкуватись у колективі та толерантно ставитись до думок і почуттів оточення;

-         навчити самостійного добувати інформацію;

-         удосконалити навички роботи з текстом, виразності та вдумливості читання поезій, їх аналізу, визначення художніх засобів у творах;

-         висловлення власних суджень про сутність зображеного в художньому творі;

-         виховувати естетичний смак та зацікавленість читанням, світогляду;

-         формування переконання за будь-яких обставин залишатися з народом, його цінностями;

-         виховувати пошану до звичаїв і традицій народу, батьківського дому.

Тип заняття:  комбінований ( лекція з елементами творчого дослідження)

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ:

Обладнання й матеріали: портрет Богдана-Ігоря Антонича; виставка творів, мапа України, презентація, відеоролик з теми.

 

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Зрозуміти, в чому оригінальність поезії.

Характеристика його творчості.

Познайомитися з життєвим й творчим шляхом Богдана-Ігоря Антонича.

ЗАВДАННЯ:

-          Автономність, відкритість зарубіжним традиціям і новітнім процесам, розвиток української літератури в Західній Україні до 1939 р.

-          Богдан-Ігор Антонич «Зелена Євангелія», «Різдво», «Коляда». Коротко про митця.

-          Аполітичність, наскрізна життєствердність, метафоричність і міфологізм поезій; екзотика лемківського краю в контексті вселюдських мотивів. Лемківська конкретика як джерело образних асоціацій.

-          «Зелена євангелія» – нерозривна єдність природи і людини, ідея життєствердження. Поєднання язичницьких мотивів із християнськими («Різдво», «Коляда»).

-         Проаналізувати вірші «Зелена Євангелія» ,«Різдво», «Коляда».

-         Визначити провідні образи й особливості поезій.

-          Роздуми над поезією Б.-І.Антонича.

 

ІУ. ОСНОВНА ЧАСТИНА ЗАНЯТТЯ

1. Повідомлення студентів про життєвий шлях митця (коротко).

2. Цікаві факти з життя Б.-І. Антонича.
3. Ознайомлення з поезіями «Різдво», «Коляда», «Зелена Євангелія».

У літературі використовується художній прийом очуднення, або одивнення. Він полягає у формуванні автором несподіваного погляду на світ з метою вразити читачів. Цей погляд дещо казковий, адже виводить нас поза межі буденності, викликає подив і вражає свіжістю та новизною,прагнути глибше пізнати національну літературу.

Використовуємо інтернет - ресурси  https://www.youtube.com/watch?v=PT7iAjIFjEU

У вірші «Різдво» диво стається у звичайному містечку Дуклі. Саме там здійснюється різдвяна містерія, перетинаються реальний лемківський простір і священний час звершення дива!

Сани замість вертепу, а лемки в ролі волхвів. Ось вони вже перед новонародженим зі своїм дарунком. Це перша картина. А в другій композиція змінюється: вона стає стилізовано іконописною, хай і не в канонічному дусі. На тлі нічного містечка у «сніговій завії» — Марія зі світлим дарунком на долоні... Поезія асоціативна й багатозначна, у ній розкрито переживання свята, що стає органічною часткою людського буття.

Історія написання: в умовах польської експансії на Західній Україні Антонич відбувається як український поет, який шукає нових форм і продукує новий погляд на світ, поезію, де поєднуються християнська міфологія із традиційними національними фольклорними ідеями й образами.

Читацький практикум

Прочитайте твори. Виконайте завдання

Коляда (Олекса Новаківський, 1910)

Виявляємо літературну компетентність

• 1. Яке враження справила на вас ця поезія? Які емоції вона викликала? Чим зацікавила, здивувала?
• 2. Чи всі слова в цьому тексті вам зрозумілі? З'ясуйте значення незрозумілих слів за словником.
• 3. Які «реалістичні» образи створює поет? Яким чином підкреслено їхню «реалістичність»?
• 4. Які символічні образи постають у творі?
• 5. Об'єднайтеся в малі групи, висуньте гіпотези, обґрунтуйте їх і презентуйте одногрупникам.

• У поезії Б.-І. Антонича «реалістичні» лемки в крисанях принесли місяць, а Свята Діва Марія дарує золотий горіх. Горіхами в Україні на Різдво пригощали дітей і дорослих. З якою метою автор застосовує прийом «очуднення»? Наведіть інші приклади застосування цього прийому в поезії «Різдво».

• З якою метою автор поєднує «реалістичні» і символічні образи?

• Що символізує Різдво у творі?

Автор – Богдан-Ігор Антонич

Рік створення: 1934.

Джерелом написання поезії “Різдво” є біблійна легенда про народження Христа.

Збірка: «Три перстені».

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: філософська.

Напрям: модернізм

Течія: авангардизм, символізм, міфологізм

Богдана-Ігоря Антонича складно віднести до якоїсь течії, оскільки його творчість характеризується винятковою вишуканістю й неоднозначністю, де національне злите зі світовим, міфологія з реальністю, раціональне з ірраціональним.

Тема: факт народження Христа.

Ідея: переосмислення факту народження Христа як події, що відбувається в кожному селі й містечку; уславлення народження життя й радості.

Провідний мотив: возвеличення таїнства різдвяного вечора.

 У поезії “Різдво” переплетені мотиви христи­янські та язичницькі.

Віршовий розмір: хорей.

Система віршування: силабо-тонічна.

Строфа: чотиривірш (катрен).

Римування: перехресне (абаб).

Мотиви:

- «велике в повсякденні»;

- «краса»;

- «Батьківщина»;

- «природа».

Художні засоби

Епітети: місяць круглий, снігова завія, золотий горіх;

Метафори:

прийшли лемки і принесли місяць; народився Бог на санях;

ніч крутиться довкола стріх;

у долоні у Марії місяць – золотий горіх.

“Різдво” образи-символи 

Образи:

- людей:

лемки у крисанях;

Марія;

- міфологічних істот (умовно): бог; природи: ніч у сніговій завії, місяць — золотий горіх;

- предметів і явищ: народження; сани; містечко; крисані (круглі капелюхи); стріхи; долоні.

Художньо-стильові особливості:

у вірші — мотиви двох релігійних основ: сюжет християнської містерії, тонко помережаний язичницькими елементами, розгортається в українському середовищі. Волхви уподібнювалися до лемків: "Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий", тобто хліб.

Справді, на Різдво лемки з хлібом і свяченою водою обходять обійстя й освячують його. Згаданий тут символ місяця пов'язувався здавен із дохристиянським святом Різдва. До речі, язичницький місячний знак — "золотий горіх" — опинився в долоні Матері Божої, утаємниченої в долю її небуденного Сина. Вона знає його трагічне майбутнє, але нічого вдіяти не може, покладаючись в усьому на Господнє провидіння.

У вірші Б.-І. Антонич по-своєму розкриває біблійну легенду про народження Христа. Він уміло взаємодоповнює дві однаково рідні українцям релігійні системи. Залучаючи творчу фантазію, уяву, автор щільно переплітає християнську і язичницьку традиції, робить інтимним переживання віри.

Символічні образи:

-        Сани (український символ-аналог ясел, де народився Христос);

-         лемки (символ-аналог волхвів);

-         золотий горіх (символ-аналог дитинчати Христа, нового життя);

-         місяць (символ батьківщини).

Лемки приносять у дарунок новонародженому “місяць круглий“. Цей дар символізує – хліб.

Автор «Трьох перстенів» — національно орієнтований митець, про що свідчить, наприклад, такий його запис: «Проти розуму вірю, що місяць, який світить над моїм рідним селом в Горлицькому повіті, є інший від місяця з-над Парижа, Рима, Варшави чи Москви… Вірю в землю батьківську і в її Поезію».

Композиція: 

складається із двох чотиривіршів, у яких у символічній формі розказано про волхвів, які принесли дарунки новонародженому Христу, і Марію, яка тримає на долонях (притуляє до лона) сина («золотий горіх»).

Біблійну легенду про народження Христа Б.-І. Антонич розкрив по-своєму. Син Божий має людську подобу, то чому б йому не народитися «в лемківськім містечку Дуклі»? А замість пастухів прийдуть лемки й принесуть у дарунок «місяць круглий», котрий буде у Матері Марії, як золотий горіх. І це не треба розуміти, як святотатство, це відчуття близькості своєї до Сина Божого, єдності з тим, хто взяв на себе гріхи людства й постраждав за нього.

Літературознавці про твір.

Б.-І. Антонич не вдавався до «оязичнення християнства» чи — навпаки. Він уміло взаємодоповнював дві одна­ково рідні українцям релігійні системи. Як-от у вірші «Різдво», де християнське таїнство народження Спасителя тонко помережане язич­ницькими мотивами. Саме воно відбувається в українському, лемків­ському середовищі. І навіть волхви уподібнюються до лемків: «Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий», тобто хліб. Образ місяця, що проймає увесь твір, — теж праукраїнський, язичницький символ Різдва, народ­ження нового світу. До речі, язичницький місячний знак— «золотий горіх» опинився в долоні Матері Божої, втаємниченої у долю її небуденного Сина. Вона знає його трагічне майбутнє, але нічого вдіяти не може, покладаючись у всьому на Господнє провидіння. Отже, залучаючи творчу фантазію, уяву, автор щільно переплітає християнську й українську традиції, робить інтим­ним переживання віри.

 

 

Коментар фахівця

Поета часто називають «містиком», але це дуже вузьке бачення. Адже Антонич шукає себе в різних формах — то він співець пантеїзму*, то іде в сферу релігійної лірики. Ці пошуки є ознакою зацікавлення долею людства, яка зробила Антонича майстром поезії світового рівня.

Роман Лубківський, письменник

* Пантеїзм — філософська доктрина, яка представляє природний світ, включаючи людину, частиною божества.

 

Примітки та корисна інформація:

У справжньому шедеврі лірики — поезії "Різдво" — Б.-І. Антонич християнську місію проектує на Лемківщину, з її язичницькими повір'ями й поклоніннями. У вірші Б.-І. Антонина Бог народжується не в яслах, а на санях. Замість волхвів приходять лемки, приносячи із собою місяць. Підкреслюючи значущість рідного краю, поет переносить подію Різдва Христового в лемківське містечко Дуклі. Тож Батьківщина — центр усіх внутрішніх прагнень ліричного героя поезії Б.-І. Антонина. У поезії "Різдво" бачимо не нове потрактування Біблії, за якою "народився Бог на санях в лемківськім містечку Дуклі", а показ того, що духовність не має географічного окреслення: лемки так само шанують Бога, як і віруючі в Єрусалимі.

 

У поезії «Коляда» спостерігаємо дещо подібне. Ясна Пані й Дитя, а попереду — дорога в «синь незнану». Ще зима, а вже «сняться веснянії сни». Зі сходом сонця розпочинається мандрівка — «снігом стелиться життя». Усе це символічні образи, тлумачення яких залежить від конкретних читацьких асоціацій. І, можливо, ця химерна «коляда» не лише про Різдво, а й про початок будь-якого людського життя?

Коляда (Віктор Зарецький, 1987)

Виявляємо літературну компетентність

• 1. Яке враження справила на вас ця поезія? Чим зацікавила, здивувала? Поділіться своїми враженнями з одногрупниками.
• 2. Що таке коляда? Що ви знаєте про історію, традиції коляди? (За потреби для відповіді на запитання скористайтеся матеріалами мережі Інтернет.)
• 3. Об'єднайтеся в малі групи, проведіть дослідження, зробіть висновки, презентуйте їх одногрупникам. Ви пам'ятаєте, що Б.-І. Антонич був сином греко-католицького священника і, безумовно, добре знав історію релігійних свят, обрядів. Доведіть, що двоїстість коляди, яка збереглася в народі, знаходить відтворення в поезії Б.-І. Антонича «Коляда»:

1. на рівні образної системи;
2. на лексичному рівні;
3. у будові вірша.

• 4. Оберіть рівень складності, виконайте завдання та презентуйте свою роботу одногрупникам. Доведіть або спростуйте тезу.

• Вірші Б.-І. Антонича «Різдво» і «Коляда» пов'язані між собою тематично.

• Вірші Б.-І. Антонича «Різдво» і «Коляда» пов'язані між собою на рівні образної системи.

• Вірші Б.-І. Антонича «Різдво» і «Коляда» — це своєрідний диптих, пов'язаний одним ліричним сюжетом.

-         Прочитайте оцінку, яку дав поезії Б.-І. Антонича письменник Р. Лубківський. Напишіть есей, розкрийте у ньому провідну тезу висловлювання письменника.

Вірш "Коляда" описує радість людей від народження Ісуса. В цьому філософсько-ліричному творі Богдан-Ігор Антонич переосмислює народження Христа і подає його як подію, що відбувається в кожному селі й містечку. Вірш "Коляда" прославляє народження життя і зображає радість від нього. Водночас Богдан-Ігор Антонич подає образ Панни, як симвом матері Божої, яка плаче, передбачаючи тернисту долю свого сина.

У поезії Антонича «Коляда» говориться про дорогу Божого Дитяти. Люди радіють народженню Христа-Спасителя, «тешуть теслі з срібла сани», у яких повезуть його в «синь незнану». Поряд — Божа Матір із великими печальними очима. Поки що Дитя маленьке, спить собі безтурботно, але Мати передбачає тернистий шлях життя і місію, йому призначену — «снігом стелиться життя». Ясна Пані Марія плаче, адже знає трагічне майбутнє свого Сина, проте не в силах змінити його долю.

Автор – Богдан-Ігор Антонич.

Збірка – «Три перстені»

Рік написання -1934 р.

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: філософська.

Тема: зображення свята народження Христа.

Ідея: переосмислення факту народження Христа як події, що відбувається в кожному селі й містечку; уславлення народження життя й радості.

Основна думка: поет визначає народження Ісуса Христа як найвеличнішу подію людства. Його появу на світ святкують в кожному селі й містечку, тому й «тешуть сани». Провісником щасливого життя є «веснянії сни», що бачить Боже Дитя. Проте його Мати, Ясна Пані, в якої «очі наче у сарни» (тобто перелякані, повні сліз), плаче і сумує, бо знає, що її Сина очікує нелегка доля. Поєднання людської радості і материного горя створює особливий ефект, що передається читачу – радість від причетності до світлої події і розуміння відповідальності за своє існування, за яке Ісус поклав своє життя.

Римування: перехресне.

Віршовий розмір – хорей.

Художні засоби:

-         епітети: сніжиста путь, веснянії сни, синь незнану,

-         повтор – тешуть теслі,

-         порівняння – очі наче у сарни.

-         метафора – стелиться путь, ходить сонце у крисані, снігом стелиться життя алюзії:

Дитя боже – Ісус Христос,

Ясна Пані – Марія, Матір Божа.

-         алітерація – тешуть теслі з срібла сани

Вірш надзвичайно музикальний: ритмомелодику творять легка рима, звуковий малюнок, що посилює емоційність, вибудовується алітерація із свистячих приголосних: «Тешуть теслі з срібла сани, / сняться веснянії сни. / На тих санях Ясна Пані, / очі наче у сарни»

Питання до тексту

1. Яке враження справила на вас ця поезія?
2. Чим зацікавила, здивувала?

3. Що таке коляда?
4. Що ви знаєте про історію, традиції коляди? (За потреби для відповіді на запитання скористайтеся матеріалами мережі Інтернет.)

5.    Чи двоїстість коляди, яка збереглася в народі, знаходить відтворення в поезії Б.-І. Антонича «Коляда»?

6.     Вірші Б.-І. Антонича «Різдво» і «Коляда» пов'язані між собою тематично?

7.     Вірші Б.-І. Антонича «Різдво» і «Коляда» пов'язані між собою на рівні образної системи?

8.     Вірші Б.-І. Антонича «Різдво» і «Коляда» — це своєрідний диптих, пов'язаний одним ліричним сюжетом?

 

Зелена Євангелія

Весна — неначе карусель,

на каруселі білі коні.

Гірське село в садах морель,

і місяць, мов тюльпан, червоний.

Стіл ясеновий, на столі

слов’янський дзбан, у дзбані сонце.

Ти поклоняйся лиш землі,

землі стобарвній, наче сон цей!

Вірш «Зелена Євангелія» — це гімн природі, весні, землі, де все це гармонійно поєдналося. Захоплюють тонкі й незвичні спостереження, зроблені автором. Дійсно, хіба заметіль із пелюсток квітучих абрикосів (морель) не нагадує карусель? І місяць інколи буває червоним, як тюльпан. Земля стобарвна, і весело ловити сонце в дзбан (глечик), радіти йому, цінувати миті життя. Опис краси рідного мальовничого гірського поетового села Новиця, яке тепер знаходиться на території Польщі, ліг в основу вірша. Поетика кольору — явище глибинної структури тексту. Пряме й метафоричне значення кольору можуть бути в тісному зв’язку й зіставленні смислів.

Основою основ серед образів Антоничевої поезії став образ землі.

Богдан-Ігор Антонич прийшов до переконання, що джерело всіх слов’янських вірувань треба шукати саме тут. Із землі народжується життя. Земля – фундамент світового дому.

Автор – Богдан-Ігор Антонич

Збірка – «Зелена Євангелія»

Рік написання – 1934

Рід літератури – лірика

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: пейзажна.

Напрям – імпресіонізм, експресіонізм, символізм

Провідний мотив твору – гімн природі, весні, землі, якій кожен із нас має поклонятися як божеству.

Ідея «Зелена Євангелія» — показати зелений світ, який для поета є священним.

Віршовий розмір: чотиристопний ямб із пірихієм

Римування – перехресне

Строфа: два катрени.

Композиція твору.

Вірш «Зелена Євангелія» — це лише дві строфи-катрени, але в них поет висловив і почуття ліричного героя, і красу землі, і її божественне начало.

Образи-символи

Ліричний герой — людина, яка любить свою землю, її природу, оспівує весну, гірське село, місяць, усю багатобарвність і красу землі.

Головним у вірші є образ землі. Поет переконаний, що джерело всіх слов’янських вірувань треба шукати саме тут. Із землі народжується життя. Земля є фундаментом світового дому.

Поет згадує у поезії білий колір для надання своїм образам позитивного забарвлення. А червоний допомагає змалювати образ місяця більш насичено.

Кінь — символ сонця й водночас потойбічного світу; циклічного розвитку світу; нестримних пристрастей та інстинктів; чоловічого начала; інтуїтивного пізнання; у слов’ян-язичників — символ смерті й воскресіння сонячного божества; багатства, могутності; степу, швидкості; волі; символ вірності, відданості. У давніх слов’ян із конем пов’язували смерть чи народження сонця.

Дзбан — глечик — символ єднання Землі і Сонця, без чого неможливий хатній достаток.

               Вода — символ першоматерії, плодючості; початку і кінця всього                   сущого на Землі

               Земля — символ астральний і космічний; символ матері-годувальниці.

               Ясен — символ чоловічої чистоти, скромності й пісенної душі.

Символіка кольорів

Білий (колір) — символ світла, сонця, життя, вічності, святості, божества; місяця; смерті; радості, святковості; сакрального для українців кольору житла, одягу та ін.; сходу, добра; краси; чогось блискучого, прозорого, невидимого; зими, снігу. Поширеними образами фольклору, міфів є білі боги, білі коні.

Зелений колір — символ природи, молодості, плодючості полів, краси і радості, ствердження життя; з іншого боку — символ депресії, інертності, байдужості і смерті. Його полярна символіка пояснюється місцем зеленого в системі кольорів. Зелений колір домінує у християнському мистецтві, оскільки є мостом між двома групами кольорів — теплими та холодними, отже, перебуває на межі, а тому належить до обох груп.

Червоний колір використовувався, як незамінний атрибут безлічі обрядових ритуалів українського народу. Він символізував гармонію, кохання і захищав від усього поганого.

Жовтий — колір золота, яке із старовини сприймалося як застиглий сонячний колір. Це колір променів, колір зрілих колосів і листя, що в’яне, але також колір хвороби, смерті, потойбічного світу.

Художні засоби

-         епітети: «білі коні», «земля стобарвна» допомагають побачити багаті кольори землі;

-         порівняння: «весна — неначе карусель», «місяць, мов тюльпан, червоний», «земля, наче сон цей» змальовують спорідненість і гармонію різнобарвного світу, в якому все схоже в чомусь між собою — воно живе;

-         омофони: «сонце — сон цей» використовує поет задля створення багатогранного образу — зорового, звукового, тактильного;діалектизм «морель» (пелюстки квіток абрикосів) передає національну своєрідність змалювання пейзажу, робить його впізнаваним.

Твір насичений порівняннями: "Весна — неначе карусель", "місяць, мов тюльпан",

метафоричні образи: "на каруселі білі коні" — неповторний образ весни (лише у стилі цього поета)

Автор звертає увагу, що наші пращури шанували дві стихії — воду і сонце: "…на столі слов'янський дзбан, у дзбані сонце".

Твір «Зелена Євангелія» — це Євангеліє, священна книга самого поета, який поклонявся природі, вірив, що все живе має душу. Кожним рядком вірша поет невтомно стукає в нашу душу, не просить, а вимагає любити багатобарвну землю, поклонятися їй, бачити красу в усьому.

Це гімн природі, весні, землі, де все це гармонійно поєдналося. Захоплюють тонкі й незвичні спостереження: дійсно, хіба заметіль із пелюсток квітучих абрикосів (морель) не нагадує карусель? І місяць інколи буває червоним, як тюльпан. Земля стобарвна, і весело ловити сонце в дзбан (глечик), радіти йому, цінувати миті життя.

У вірші «Зелена Євангелія» поет розкрив особисте світо­сприйняття, яке сформувалося під впливом міфологічних уявлень давніх слов’ян. Зрозуміти його можливо тільки за умови озна­йомлення із символікою давньослов’янської міфології. Релігійні вірування стародавніх слов’ян максимально набли­жались до життєвих реалій і відображали в міфологічній формі прагнення поєднатися з природою, навколишнім середовищем, охороняти їх. Слов’яни вірили, що добрі сили завжди мають перевагу над злими, що тільки мир і злагода дають змогу гідно продовжувати життя, забезпечують процвітання роду чи племені.

Збірку віршів «Зелена Євангелія» називають книгою природи. Поезія «Зелена Євангелія» — ніби візитна картка поета, він невтомно продовжує стукати в наші душі: «Ти поклоняйся лиш землі, землі стобарвній, наче сон цей!» Невеличкий поетичний твір насичений незвичайними порівняннями: «Весна — неначе карусель», «місяць, мов тюльпан», метафоричний образ «на каруселі білі коні» — неповторний образ весни, що міг з’явитися лише у стилі цього поета. Митець ще раз підкреслює, що наші предки шанували дві стихії — воду і сонце: «…на столі слов’янський дзбан, у дзбані сонце». Вірш «Зелена Євангелія» — це гімн природі, весні, землі, де все це гармонійно поєдналося. Захоплюють тонкі й незвичні спостереження, зроблені автором. Дійсно, хіба заметіль із пелюсток квітучих абрикосів (морель) не нагадує карусель? І місяць інколи буває червоним, як тюльпан. Земля стобарвна, і весело ловити сонце в дзбан (глечик), радіти йому, цінувати миті життя. Опис краси рідного мальовничого гірського поетового села Новиця, яке тепер знаходиться на території Польщі, ліг в основу вірша. Поетика кольору — явище глибинної структури тексту. Пряме й метафоричне значення кольору можуть бути в тісному зв’язку й зіставленні смислів.

Корисна інформація:

Збірку віршів "Зелена Євангелія" Антонича називають книгою природи. У ній сонце, місяць, вітер оживають, діють і самостійно , і разом з поетом. Захоплюють тонкі й незвичайні спостереження, зроблені автором. Опис краси рідного мальовничого гірського села поета Новиця, яке тепер знаходиться на території Польщі, ліг в основу вірша.

Картина, створена поетом у вірші «Зелена Євангелія»,

існує у трьох світах — реальному, алегоричному та філософському. У реальному — це пелюстки морелі,

дзбан на столі, алего­ричний зміст цих картин сягає

української міфології та відтворює первісне сприйняття

 світу автором, філософський світ розкриває головну

думку вірша: мірилом людського життя є духовність,

 гармонія, добро та інші одвічні людські цінності.

Корисна інформація:

Збірку віршів "Зелена Євангелія" Антонича називають книгою природи. У ній сонце, місяць, вітер оживають, діють і самостійно , і разом з поетом. Захоплюють тонкі й незвичайні спостереження, зроблені автором. Опис краси рідного мальовничого гірського села поета Новиця, яке тепер знаходиться на території Польщі, ліг в основу вірша.

Картина, створена поетом у вірші «Зелена Євангелія»,  існує у трьох світах — реальному, алегоричному та філософському. У реальному — це пелюстки морелі,  дзбан на столі, алего­ричний зміст цих картин сягає  української міфології та відтворює первісне сприйняття світу автором, філософський світ розкриває головну думку вірша: мірилом людського життя є духовність, гармонія, добро та інші одвічні людські цінності.

 

 

Тести

1. «Лемки у крисанях», які «принесли місяць круглий», є героями твору

А Миколи Вороного                                  Б Максима Рильського

В Богдана-Ігоря Антонича                        Г Олександра Олеся

Д Павла Тичини

2. «Росте Антонич, і росте трава, / і зеленіють кучеряві вільхи», – писав про себе автор поезії

А «Чари ночі»                                               Б «Різдво»

В «Молюсь і вірю...»                                   Г «Балада про соняшник»

Д «Лебеді материнства»

3. "Йдучи начебто від християнства до поганства, поет утілював у повноцінних художніх образах природність буття людини і її мислення, ту оживленість світу, яку він знаходив у лемківському фольклорі" - сказано про

А Богдана-Ігоря Антонича                        Б Миколу Вороного

В Василя Симоненка                                  Г Євгена Маланюка

Д Василя Стуса

4. «Поет поринає і пориває за собою читача в розкоші молодого зору, слуху, дотику. Його «пейзажі споминів» - безконечно знадливі лемківським колоритом», - сказано про

А Павла Тичину                                          Б Максима Рильського

В Богдана-Ігоря Антонича                       Г Олександра Олеся

Д Миколу Вороного

5. Рядки «Ніч у сніговій завії / крутиться довкола стріх. / У долоні у Марії / місяць – золотий горіх» написав

А Богдан-Ігор Антонич                           Б Максим Рильський

В Олександр Олесь                                 Г Микола Вороний

Д Павло Тичина

6. Різдвяну містерію, де давні волхви перетворюються на сусідських дядьків-лемків, які принесли до хати традиційну святкову хлібину, змалював

А Олександр Олесь                                Б Микола Вороний

В Павло Тичина                                       Г Максим Рильський

Д Богдан-Ігор Антонич

7. «Антонич був хрущем і жив колись на вишнях», – говорить про себе автор рядків

А Задивляюсь у твої зіниці Голубі й тривожні, ніби рань…

Б Має крилами Весна Запашна, Лине вся в прозорих шатах, У серпанках і блаватах...

В Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов’їні гаї…

Г Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?..

Д Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий…

8.Який із названих творів НЕ НАЛЕЖИТЬ перу Б.-І. Антонича? 

 А «Солодкий світ»                       Б «Різдво»                    В «Зелена Євангелія» 

 Г «Коляда»                                   Д «Вишні»

9. Який із наведених уривків узято з вірша Б.-І. Антонича «Різдво» 

 А Ти поклоняйся лиш землі, землі стобарвній, наче сон цей!
 Б Ходить сонце у крисані, спить слов’янськеє Дитя.
 В Тешуть теслі з срібла сани, стелиться сніжиста путь.
 Г У долоні у Марії місяць — золотий горіх.
 Д Весна — неначе карусель, на каруселі білі коні.

10. До якого виду лірики належить твір Б.-І. Антонича «Зелена Євангелія»?

 А філософська                         Б патріотична                   В громадянська

 Г інтимна                                 Д пейзажна

11. Б.-І. Антонич є найбільш відомим як автор 

А драматичних творів                      Б короткої прози                    В поем 

Г ліричних віршів                              Д романів 

12.Яке з тверджень про Б.-І. Антонича є НЕ ПРАВИЛЬНИМ? 

 А його творчості властиві міфологізм і асоціативність 

 Б ніколи не писав прозових творів 

 В навчався у Львівському університеті 

 Г він є автором збірки «Зелена Євангелія» 

 Д помер у 27 років 

 

 

Виявляємо обізнаність у сфері культури

• 5. У мережі Інтернет знайдіть і послухайте пісні, літературною основою яких стали вірші Б.-І. Антонича «Різдво» і «Коляда». Яке враження вони на вас справили? Твори в чиєму виконанні вам сподобалися найбільше? Чому?

Готуємо проект

• 6. Дослідіть образ поета Б.-І. Антонича у творах мистецтва. Презентуйте одногрупникам свою роботу (у формі мультимедійної презентації, усного журналу, літературно-музичної композиції тощо).

“Його життя було коротке й високе, як міст над вузенькою штольнею гірської безодні. Хмари сумніву і зневіри сповивали його не раз, але не завадили сміливим думкам філософа і поета переходити по ньому, дивитися з нього наокіл і шукати взором днища світу”, – сказав про Богдана-Ігоря Антонича Дмитро Павличко. Дійсно, творчість Антонича – цілісний, складний і цікавий світ людини, котра за 27 років свого життя спромігся досягти того, що інші не досягають і за ціле життя.

 Його поезія народжувалася разом із музикою — він ходив по кімнаті, наспівуючи мелодію, а потім з поодиноких наспіваних фраз компонував твір.

Його поетичні мотиви можна назвати двоїстими: писав релігійні вірші, та разом з тим прослідковувався в його творчості і міфічний пантеїзм; черпав натхнення від природи — та поряд з тим у віршах виступав і поціновувачем міста, таким собі урбаністом. Модерністичний напрям прослідковується в його алітераціях, звуконаслідуваннях, метафорах, символізмі (особливо, у звукосимволізмі) тощо. (Данило Ільницький)

 

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

Вправа «Мiкрофон»:

1. «На занятті для мене було вiдкриттям...»
2. «Я пишаюся тим, що..»
3. «Особливо мене схвилювало те...»

Рефлексія

- На занятті мені вдалося...

- Сьогодні я побачив по-новому...

- Поезія Б.-І.Антонича мене вразила...

VІ. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ

VІІ. Оцінювання студентів

VІІІ. Домашнє завдання

1 Повторити матеріал заняття.

2 Вивчити напам'ять вірш Б.-І.Антонича "Різдво", «Коляда», «Зелена Євангелія» (на вибір 2)

3 Переглянути відеосюжет "Хлопчина з сонцем на плечах"

https://www.youtube.com/watch?v=C6kqVaWUTIE

4 Написати твір – мініатюру на одну з тем: «Моє розуміння поезії Антонича» або «Український образ світу в поезії Антонича».

 

 

 

 

 

 

СЛОВНИК

Антоничева стихія — це занурення у глибини природи, в прапервісність світу, відчуття себе, свого духовного «я» ланкою в безконечному кільці метаморфоз...

Мореля – сорт абрикоси з дрібними плодами.

Дзбан – подібний до глека посуд для води, молока, квасу тощо.

Зелений – це улюблений колір Антонича, колір навколишньої природи та самого життя.

Євангелія (у перекладі «добра звістка») – це «книга Святого Письма, розповідь про життя Ісуса Христа, свідчення про уклад життя, стосунки людини з Богом, стосунки людей між собою».

Аполітичність — ухиляння від участі в суспільно-політичному житті.

Життєствердність — ідея здатності творити, перебудовувати життя; філософія, пройнята оптимізмом, бадьорістю, вірою в перемогу добра над злом.

Християнство – це одна з трьох світових релігій, яку засновано на вірі в Ісуса

Христа як втілення та прояву Бога заради спасіння всього людства.

Язичництво – це первісна релігія східних слов’ян, сутність якої полягала в обожненні сил природи й культі предків; тобто сили природи набували божественного значення.

Міф – стародавня народна оповідь про явища природи, історичні події, про богів, обожнених героїв тощо.

 

 

 

 

 

 

Цікава інформація

Поезія Ігоря-Богдана Антонича вражає своїм первісним, міфопоетичним поглядом на світ. Мабуть, його вірші ще довго викликатимуть бажання дослідників зрозуміти все, що він хотів донести до читача, дійти до самої суті його творчого задуму. Я ж спробую висловити власне розуміння змісту його поезії "Різдво", яка належить до справжніх ліричних шедеврів.

Різдвом називають день, коли народився Ісус Христос. Доля його загальновідома. За біблійними оповіданнями, він був страчений на Голгофі. Натяк на це поет зробив за допомогою згадки про язичницький обряд: у вірші Бог народився на санях, а на санях у давнину ховали небіжчиків.

Чому вірш називається "Різдво"? Можливо, тому, що Різдво починає одвічний цикл: народження — життя — смерть, який дає надію на незнищенність, вічність життя. На Різдво лемки виконували язичницький обряд: освячували обійстя, обходячи його з хлібом і свяченою водою.

Поет не випадково називає місцем народження Бога Лемківщину. Цікавий факт: Лемківщина як географічна одиниця проіснувала лише 10 років після смерті Антонича. Мабуть, тривожні думки поета щодо долі своєї батьківщини змусили його згадати про необхідність жертовності заради життя народу, країни, самозречення Ісуса Христа заради людства. Саме таким шляхом йшли ті, хто боровся за Україну. І лише надія на відродження, нове життя підтримувала їх на цьому шляху. Поета не лякає трагічність людської долі — "народитися, щоб вмерти": він оптимістично дивиться на світ, бо в ньому панує народження, як і тоді, коли в світ прийшов Ісус.

Одну з версій перенесення біблійної історії на українську землю подаєС.Росовецький: "Однією із світоглядних передумов ідеї перенесення біографії Ісуса Христа в Україну було загальноєвропейське середньовічне сприйняття історії. Відомо, що середньовічна людина не помічала повільних змін у суспільстві та природному середовищі, а в сучасності бачила лише повторення того, що вже було раніше. То ж не дивно, що вже візантійські іконописці перевдягли персонажів Біблії у свої хітони, туніки, гіматії та мафорії, а на берегах середньовічних західних рукописів вони з’явились серед "варварських" королів, лицарів і селян". Саме через це волхви уподібнювалися до лемків: "Прийшли лемки у крисанях І принесли місяць круглий", тобто хліб. Згаданий тут символ місяця пов’язувався здавен із дохристиянським святом Різдва. Ще одним язичницьким символом є місячний знак — "золотий горіх". У міфології місяць вважається символом Матері-Богині, Цариці Небесної; вічності. А також символом циклічного ритму часу. Його фази — зародження, зникнення, поява — символізують безсмертя, а також постійне оновлення. Місяць — поширений образ в українському фольклорі. Старовинний язичницький народний культ Місяця в епоху християнства природно увійшов у святкування Різдва — Щедрого вечора.

У християнській традиції Місяць порівнюється з Церквою Божою на землі, оскільки вона запозичує своє сяйво від сонця правди, Христа.

Ідеться у творі про подію світового значення — народження Бога. І лемки у національному середовищі розігрують біблійне дійство, не забуваючи при цьому про одвічні вірування своїх предків. Поезія Антонича створює оригінальний світ, у якому гармонійно співіснують міф, реальність, сьогодення, минуле і погляд у майбутнє. Часто в Антонича в одному творі можна помітити мотиви двох вір. Прикладом цього може бути саме вірш "Різдво", де біблійний сюжет розгортається в українському середовищі, сповненому язичницьких обрядів.

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

1 Усі уроки української літератури в 11 класі. І семестр. Профіль -- українська філологія / О.О. Косогова, Л.Г. Муковоз.-- Х.:Вил.група "Основа", 2014.--571, [5] с.-- (Серія "Поглиблене вивчення").

2 https://uk.wikipedia.org/wiki/Богдан-Ігор_Антонич

3 http://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1501

4 http://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1500

5 http://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1499

6 https://www.youtube.com/watch?v=hm_CTgzU9Bo

7 https://www.youtube.com/watch?v=MZ5mWXTxsNA

8 https://www.youtube.com/watch?v=z31eGVXD1Y4

9 https://www.youtube.com/watch?v=QjgxaI4X4lg

10.https://www.youtube.com/watch?v=PT7iAjIFjEU

11. https://www.youtube.com/watch?v=C6kqVaWUTIE

12. https://www.youtube.com/watch?v=tTndNTrr9O8

13. Українська література: підручник для 11 кл. (рівень стандарту). Ukraiinska literatura 11 klas Avramenko 2019. Автор: Авраменко. Видавництво: Грамота, 2019.