Богдан Лепкий "Мишка"

Тема: Богдан Лепкий. Казка для дітей «Мишка»

Мета:

         на прикладі казки «Мишка» навчити учнів розуміти загальнолюдські цінності, висловлювати своє ставлення до прочитаного, розкрити трагізм і комізм ситуації, з’ясувати головну думку та проблематику твору;

         розвивати уяву, образне й критичне мислення, навички аналізу художнього тексту, вміння доводити власну думку;

         виховувати в учнів розуміння істинних цінностей життя, любов, милосердя, толерантність, доброту, прагнення допомагати іншим, турбуватися про людей.

Тип уроку: урок проблемного пошуку.

Методи і прийоми: бесіда, слово вчителя, проблемне питання, мозкова атака, мікрофон, метод незакінчених речень, інтерактивні вправи.

Обладнання: портрет письменника, текст твору, мультимедійна дошка, паперові долоні, чистий ватман, картки із завданнями для роботи ,аркуші із запитаннями для рефлексії.

 Епіграф:

Та горе інших, інших біль і мука

Для тебе хай будуть не чужі.

Людське в людині – це найвища цінність,

І дар цей треба всім нам берегти.

Є цінності , які за все дорожчі,-

Це очі совісті і серце доброти.

Вадим Крищенко

 Хіба ж папір важніший від життя? Б.Лепкий

Хід уроку

I. Мотивація навчальної діяльності.

1. Слово вчителя (переказ притчі В.Сухомлинського)

       Старий Майстер побудував кам’яний будинок. Став та дивується зі сторони. «Завтра в цьому будинку поселяться люди», – думав із гордістю Майстер. А в цей час біля будинку грався семирічний Хлопчик. Вік скочив на щойно цементований поріг і залишив на ньому слід своєю маленькою ніжкою.

       – Навіщо ти зіпсував мою роботу? – з докором запитав Майстер.

       Минуло багато років. Хлопчик став дорослим чоловіком. Життя його склалося так, що він часто переїжджав із міста в місто, ніде довго не затримувався, ні до чого не прив’язувався – ні руками, ні душею. Прийшла старість. Згадав Літній Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілося йому відвідати свою Батьківщину.

       Приїхав Чоловік на рідну землю. Зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі тільки плечима знизують – ніхто не пам’ятає цього чоловіка.

Зустрівся по дорозі старенький дідусь та й запитує:

- Щось, можливо, ти залишив після себе? Чи є в тебе син чи донька?

- Ні, не маю я ні сина, ні доньки, — відповів Літній Чоловік.

- Можливо, ти посадив у нашому селі сад чи бодай деревце?

- Ні, не посадив я саду...

- Можливо, ти поле засіяв?

- Ні, не працював я у полі...

- А, можливо, ти вірші пишеш, пісні складаєш?

- Ні, і цього я не вмію...

- Тоді хто ти такий? Що робив ти все своє життя? – з подивом запитав дідусь.

       Нічого не зміг відповісти Літній Чоловік. І раптом він згадав ту мить, коли залишив свій слід на порозі одного будинку. Підійшов Чоловік до нього. Стоїть будинок, ніби вчора збудований, а на порозі – закам’янілий слідок його дитячої ніжки. «Ось і все, що залишиться після мене на землі,  – з гіркотою подумав Літній Чоловік. – Але цього так мало! Не так потрібно було прожити своє життя...»

2. Проблемні питання.

       У чому полягає призначення Людини? Для чого вона живе? Який слід має залишити на Землі?

3.  Мозкова атака

       Учні по черзі одним реченням дають відповіді на питання «Як потрібно прожити життя, щоб залишити після себе слід?».

 Відповіді учнів не коментуються і не оцінюються.

III. Оголошення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

На сьогоднішньому уроці ми будемо вивчати творчість Б.Лепкого. Познайомимось із його твором «Мишка».

II. Перевірка домашнього завдання

 Вам потрібно було ознайомитися з  біографією  Богдана Лепкого .

Сьогодні українському письменникові Богданові Лепкому повертається його чесне ім’я, а українській літературі – його твори. Навіть знана у всіх усюдах, де живуть українці, знаменита пісня «Чуєш, брате мій…», що постала з його вірша «Журавлі», публікувалася без імені автора, як народна.

Та Богдан Лепкий – не епізодичне ім’я в українській літературі, це постать першорядної ваги, непересічного таланту. Поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, видавець – він у кожній з цих галузей вніс вагомий вклад в історію рідної культури.

А ще Богдан Лепкий – талановитий художник і музикант.

Його батько, сільський священик, сам писав під псевдонімом Марко Мурава; мати гарно грала й співала; брат Левко став відомим композитором.

Учився Лепкий у Бережанській гімназії і аж у трьох університетах – Віденському, Краківському та Львівському. Спочатку вчителював у рідній гімназії, у Кракові, потім став професором української літератури Ягеллонського університету. З 1899 року переїздить до Кракова й постійно живе у Польщі, хоч дуже сумує за рідною українською землею.

Серед друзів Б. Лепкого – Іван Франко, В. Стефаник і багато інших діячів культури.

У тридцятих роках XX ст. Лепкий часто приїжджав з Кракова на Івано-Франківщину в село Черче, там він лікувався в місцевому санаторії, наймаючи житло. А 1933 року сільська громада безкоштовно спорудила для нього спеціальний будинок, назвавши його «Богданівкою». Це дуже промовистий факт.

Творчість Б. Лепкого припала на епоху, сповнену складних історичних процесів і непростих випробувань. Але все своє життя поет лишався невтомним трудівником і вірним своїм першим враженням про рідну землю, куди б його не закидала доля.

Інтерв’ю з письменником Б. Лепким

Зараз кожен із вас зможе уявити себе письменником. А я буду брати інтерв'ю у вас.

Запитання: перше наше запитання традиційне: яке завдання художніх творів для нас?

Письменник: художні твори, мистецтво повинно вести людину до просвітлення добра, до душевного миру, духовності до прекрасного.

Запитання: а що таке прекрасне?

Письменник: прекрасне – це повна гармонія краси внутрішньої і зовнішньої. А краса включає в себе правду. А правда звеличує людину.

Запитання: ваша літературна спадщина дуже велика й багата, цікава. Що б ви хотіли побажати, сказати нам, юним, що живуть XXI столітті?

Письменник: я повний невимовної радості, бо ви живете у незалежній Україні. Побажати хочу вам мужності, мудрості, більше читати художніх творів, не лише моїх, а й інших письменників.

Завдання пошуково-дослідницького характеру

Учитель. Готуючись до уроку ви  отримали  завдання пошукового характеру про історію написання твору. Що ви можете про це сказати?

1. Б. Лепкий ще з дитинства полюбив казки. Була в нього няня Яницька, яка казок знала силу-силенну, а її вихованець захоплено приймав їх у свою душу. Ставши письменником, він написав багато казок для дітей молодшого віку. Навіть свою біографію він назвав «Казка мого життя».
2. Події у творі розгортаються під час Першої світової війни (1914 рік). Всюди холод, голод, непорозуміння. Ця війна застала родину Лепких у Яремчі, під час відпочинку. Готель, де жила сім’я злетів у повітря.
3. Письменник бачив спустошені села, голодних людей під час війни, тому й розповідає про це у своєму творі. Він хоче, щоб люди вирощували хліб, а не засівали землю снарядами і злобою.

Учитель. Отже, війна – це лихо. Перша світова війна тривала 4 роки (1914-1918). Хтось із людей зазнав лиха, а дехто збагатився.

Учитель. Це твір про мишку та війну. Давайте з’ясуємо, що ви знаєте про війну.

Складання «семантичної карти»

. Проблемне запитання.

- Перед тим, як розпочнемо роботу над текстом, зверніть увагу на запитання, відповідь на яке дасте в кінці уроку.

«Казка має підзаголовок, який вказує на адресата твору – дітей. Чи тільки для них призначений твір?»

Відкриваємо підручник на сторінці 194.

Мишка

Богдан Лепкий

Була собі мишка. Така, як і другі: сіренька, маленька, кінчасті вушка, довгий, гладкий хвостик.

В самім кутку хати, де нога від ліжка щільно притикає до стіни, мала свою нору. Мешкання не розкішне, але безпечне. Ніхто з людей не заглядав туди. О, люди, — це дуже цікаві сотворіння! Мишка боялася людей.

Коли на хаті не видно було ані одного чобота, ні одної висувала головку, зиркала направо йналіво, і скоренько, ренько, як шнурочок, пересувалася попід стіну і двері. Шу-усть! — і вже на подвір'ї.

Там не боялася нікого. Ні пишно вбраного когута, що ходив, мов жандар, ні круторогого вола, що лежав біля стайні, мов гора, і румигав, ні господині, що на ціле село тарахкотіла терлицею, а язиком ще голосніше, ніж терлицею,— нікого! Бігла на поле.

Там стрічалася з своїми сестрами, із міста. Ці були дуже бідні: худі, голодні, миршаві. Ледве хвостики | волокли за собою. Розказували, що тепер у них в городі страх погані часи. Люди не мають що їсти, а про миші, то вже і не згадуй.

Їм, просто, пропадай! Ніде ні крушннки хліба, ні одної крупинки, нічого. Господиня, як крає хліб, то над тарілкою, а крає так тонко, що руку крізь краянку видно. Як пряче із стола, то кришки на долоню згортає і дитині до рота несе, щоб з голоду не вмерло... кажуть, війна. Люди людей мордують, не мають часу працювати на хліб..."

А наша мишка на те до них:

"У моїх господарів не те. Єсть чим поживитися. Коли я й вибігаю в поле, то це не з голоду, а так із привички, щоб подивитися на світ, бо у норі скучно. Все з тими дітьми, та й з тими дітьми. Такі вам неслухняні, пищать, а на мені шкура терпне, щоб господар не вчув. О, мій господар дуже страшний. Його всі бояться. Колись, ту двох кабанів забив. Такі здорові кабани, а він їх порізав. Сало повісив у димарі, коптить. А м'ясо їдять. Добре їдять. Вночі приходять якісь чужі люди, і він їм продає. За гарні гроші. Гроші ховає у ящик під ліжком, недалеко від моєї нори. Іноді, як ціле село спить, перед хату заїжджає візок. Злазить двоє людей і з хати виносять м'ясо, масло, яйця, крупу і сало. Таке чутке сало, що аж в носі вертить..."

"Не говори, сестричко! — перебивають городські мишки.— Не говори, бо нам млісно стає. Ми вже й забули, як сало виглядає".

Мишці жаль голодних городянок, вона важко зітхає і говорить дальше.

"А коли вже добре навантажить візок, то господар випроваджає його полевою доріжкою під ліс, а сам вертає в хату. Тиче жінці гроші під ніс і каже: "Що, гарно пахнуть? Х-ха-ха! От бачиш, і війна на щось придасться. Перше ми за рік не заробили стільки, що тепер за місяць. Розбагатіємо".

І ховає гроші у ящик під ліжко. В цьому ящику стояли колись гранати, а тепер гроші. Ще трохи і ящик цей тяжко буде замкнути, так їх багато".

"А господиня? — питають цікаві мишки.

"Господиня ходить тепер, як паня. Які у неї сорочки, які кружева — пфу! Пахучим милом вимивається;

Городські миші вірити не хочуть. "Пахучим милом вимивається, а наша вмивається слізьми..."

Наговорившися доволі, мишка вертає домів.

Перетиснеться крізь двері, як тінь майне попід стіну і шу-сть! до нори. Тільки хвостик іноді визирає. Але й хвостика ніхто не бачить, бо де там тепер людям заглядати під ліжко.

Їм не до того.

* * *

Раз якось вертає наша мишка і чує — в хаті чужим духом пахне.

Знялася на задні лапки — заглядає.

Перше побачила великі черевики на деревляних підошвах, а там обшарпана спідниця, а вище полатана сорочка, а ще вище обличчя, худе, худе, лиш шкура та кості, лиш ці червоні, заплакані очі.

"Це одна з тих із міста,— погадала собі мишка.— Вони приходять без нічого і відходять з нічим. Побачимо".

А жінка говорила, мовби за трумною ішла:

"Змилосердіться, господине, дивіть! Ніг собі в цих проклятих колодках не чую. У мене хора дитина, як мені без молока вертати? Най би хоч перед смертю напилося. Совісті нема на тую муку дивитися. Я ж — мати. Я вам цього, спасителько моя, во віки не забуду. Я вам гроші в суботу принесу, так мені боже дай спокійно сконати, що принесу..."

А господиня:

"Мої корови тільки молока дають, що кіт наплакав. От, дою, щоб не запустити. Прийдіть, як отеляться. Тепер ми самі не маємо що пити. Спитайте в наших сусідів. Може продадуть; вони на гроші ласі і рідного батька продали б, а в нас нема що продавати, хоч і хотіли б".

Як мишка тую розмову почула, то так їй соромно зробилося, не за себе, а за господиню, що чим скорше побігла до нори.

"Добре, що діти сплять, а то ще б навчилися брехати, як люди. І як цим людям язик на таку брехню повергається? Погані люди. Одні з голоду гинуть, а другі папір у ящик ховають. Хіба ж папір важніший від життя. Але я їм!"

І в маленькій мишачій голові зродилася велика ідея. Знищити, поторощити цей папір, що його кривдою людською чути, поганий папір.

Вона припала до деревляного ящика і гризла, і гризла, і гризла. Зразу ящик, а там і гроші. Працювала цілу ніч. В днину відпочивала, а на ніч дальше до роботи. Так кілька діб, аж не було що гризти.

Одної днини каже господар до своєї жінки: "Я чоловік праці. У мене ніхто не сміє дармувати. Гроші також. Їх треба пустити в рух. Купимо за них кілька свинок, двоє-троє телят, підгодуємо, продамо і купимо нових, і знов продамо, поки не будемо мати тільки грошей, що в банку. Бог знає, коли буде друга війна".

Кахикаючи і постогнуючи, бо був товстий, як годований кабан, поліз під ліжко. Добув ящик, відчинив і... очі йому пішли а стовп, брови підлізли вгору, волосся дубом стало.

"Погризли, погризли, погризли!"

"Що? Де? Коли? — питалася жінка.

"О, дивися! О!"

І вона теж встромила ніс у ящик: "А-а-а"!

"Це ти тому винна, це ти!"

"Всьому я винна, всьому я..." — плакала жінка.

А господар кричав: "Я не раз говорив, що треба нам кота, великого, здорового кота, а ти ложки молока жалувала для його: ти! ти! ти!"

І кинувся на неї з кулаками.

Але мишка не чекала, що дальше буде; моргнула на дітей, і вони шнурочком вибігли крізь відчинені двері на поле. Краще там, ніж у такій хаті.

. Словникова робота.

- У творі зустрічається багато незрозумілих слів. Зараз перевіримо, наскільки уважно ви опрацювали текст.

Римигати – повторно пережовувати.

Деревляний – дерев’яний.

Трумна – труна.

Хора – хвора.

Краянка – скибка.

Слово вчителя

 Молодці. А зараз давайте знайдемо уривок, де Мишка чує розмову Господині і жінки, яка прийшла просити молока і зачитаємо в особах.

Автор :Червоний

Господиня : Зелений

Жінка: Синій

Мишка: Помаранчевий

Читання в особах

«Раз якось вертає наша мишка і чує: в хаті чужим духом пахне. Зня­лася на задні лапки – заглядає. Перше побачила великі черевики на деревляних підошвах, а там обшарпана спідниця, а вище полатана сорочка, а ще вище обличчя, худе, худе, лиш шкура та кості, лиш ці червоні, заплакані очі. «Це одна з тих, із міста, - погадала собі миш­ка. - Вони приходять без нічого і відходять з нічим. Побачимо».

А жінка говорила, мовби за труною ішла:

- Змилосердіться, господине, дивіть! Ніг собі в цих проклятих колодках не чую. У мене хора дитина, як мені без молока вертати? Най би хоч перед смертю напилося. Совісті нема на тую муку дивитися. Я ж – мати. Я вам цього, спасителько моя, вовіки не забуду. Я вам гроші в суботу принесу, так мені, Боже, дай спокійно сконати, що принесу...

А господиня:

- Мої корови тільки молока дають, що кіт наплакав. От, дою, щоб не запустити. Прийдіть, як отеляться. Тепер ми самі не маємо що пити. Спитайте в наших сусідів. Може, продадуть; вони на гроші ласі й рідного
батька продали б, а в нас нема що продавати, хоч і хотіли б».

Обговорення

- Які почуття у вас виникли до жінки, що прийшла просити молока у господарки?

- Яким ви уявляєте життя цієї жінки? Що трапилося з її чоловіком –батьком дитини? (Можливо, батько воює на фронті, можливо,загинув).

- Чому господарка відмовила жінці у її проханні? Як вона це зробила? Що особливо обурює? (Господарка не просто відмовила, вона ще й збрехала жінці, що самі «не мають, що пити»).

- Як мала вчинити господарка, якби вона була патріоткою своєї країни? (Допомогла б дружині і дитині військового, який захищав країну і, можливо, загинув на фронті).

Розповідь від імені мишки

Завдання. Розкажіть від імені мишки, як вона покарала господаря і його дружину.

- Чому мишка не залишилася більше у будинку? (Залишила дім, у якому її діти могли б навчитися підлості, брехливості, зрадливості).

- Чи можна сказати, що мишка вчинила патріотично, покаравши господаря та господиню?

- Чому вчить нас історія, яку розповів Богдан Лепкий у казці «Мишка»? 

(Не треба бути скупим, не можна збудувати свого щастя на воєнному лихолітті, на чужому горі та зубожінні, треба виховувати в собі почуття патріотизму, які не дозволять вчиняти підло і злочинно по відношенню до інших людей, своєї держави).

ІV. Систематизаія та узагальнення.

Обмін враженнями щодо прочитаного. Еврестична бесіда. 

•                   Чому твір має підзаголовок «Казка для дітей: для малих і великих»?

Богдан Лепкий адресував свою казку дітям - малим і великим. Хто, на вашу

думку, є великими дітьми? Можливо, це дорослі люди, яким теж не завадило б прочитати цю історію?

Що у творі є реальним, а що фантастичним?

Напевне, ви погодитесь, що вигаданого, фантастичного в цій казці не так уже й багато - хіба що миші між собою розмовляють. Але ж історія не лише про справедливу, дотепну й мудру мишку! Насправді в ній розповідається про людей, про те, якими вони можуть бути - жадібними, жорстокими, нахабними, брехливими. Навіть маленька тваринка не бажає, щоб її дітки чинили так, як люди - та чи й можна назвати їх людьми? Чи не в цьому полягав творчий задум письменника: показати, що мишка може мати більше людських рис, аніж господарі, у яких вона не схотіла жити, хоч і мала сите й затишне життя?

Богдан Лепкий немовби «зіштовхнув» у казці реальне й уявне - світ людей і казкову історію про побут різних мишачих родин. Але саме цей несподіваний художній прийом дозволив письменнику найбільш яскраво і виразно проілюструвати найганебніші людські вади.

Про які реальні події з історії України можна довідатися із цієї невеличкої казки?

Ви прочитали вже не один твір про війну і знаєте, що це найбільше лихо з тих, що трапляються з людьми, з країною. Тепер маєте змогу поглянути на це явище немовби з-за лаштунків - війна буває не лише страшною, вона буває потворною, як оті господар з господинею, що пожалкували молока не лише помираючій дитині, а навіть власному котові. Мишка покарала пожадливих людей, що намагались нажитись на людській біді. Про те, що принесла людям війна, ви теж дізналися з розповідей мишок-городянок. Вони, ці непомітні створіння, на відміну від деяких людей, виявилися здатними на співчуття, співпереживання, навіть на помсту тим, хто давно втратив людську подобу.

Наша казочка, як ви вже зрозуміли, має мораль. Давайте подумаємо разом, чого вона вчить? На чому наголошує письменник? Чи не на тому, що не можна мати зиск із біди людської, що є на світі гріх і кара, є милосердя і співчуття? Деякі люди не мають душі. Тому Б. Лепкий наділив душею тварину, щоб кожен із нас не забував про те, що нас робить людьми.

•                   (Твір містить фантастичні події, але порушує важливі, «дорослі» моральні проблеми – милосердя, щедрість і жадібність, заздрість, війна і мир).
•                   (Життя людей під час війни, бідність, жадібніть окремих мешканців, для яких війна не горе, а зручний момент для збагачення – це реальне; розмови мишок та опис їхньої поведінки – фантазія автора).
•                     Які проблеми піднімає автор у своєму творі?

Проблематика:

· війна і мир;

· життєві потреби і захланність;

· гріх і покарання за нього;

· цінності істинні і фальшиві;

· родина і виховання дітей.

V. Підсумки уроку.

Рефлексія

Карусель запитань і відповідей: у швидкому темпі передаються аркуші із запитаннями, на які учні коротко відповідають, а потім зачитують написане вголос.

1. Продовжити вислів : «Не соромно бути бідним чи багатим, але соромно і негідно …»
2. Через вчинок мишки передано головну думку твору? Яка вона?
3. Чи був господар небезпечним для інших?
4. Що я зрозумів(зрозуміла) для себе?

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ

А чи ви звернули увагу на те, що казку Богдана Лепкого можна було б продовжити? Ось і матимете таке творче завдання: придумайте, що могло б відбуватися з мишкою та її дітлахами після того, як вона покинула негостинний дім своїх господарів. Варіантів оповідання може бути декілька. Наприклад, уявіть, що мишка потрапила до людей добрих і щедрих. Як би вона поводилась? Чого вчила б своїх діток?

А ось інший варіант: вона знову потрапила до не зовсім привітної оселі. Тільки цього разу тут мешкали люди ледачі, неохайні, заздрісні. Як би їх могла провчити мишка? Влаштуйте конкурс на кращу історію про мудру тваринку.

 VІ. Домашнє завдання.

На основі твору Б. Лепкого записати  «Моральний кодекс людини».( Стався до людей так, як хочеш, щоб ставились до тебе.

Робиш добро – не кайся, робиш зло – зла сподівайся.

Якщо ти байдужий до страждань інших, ти не заслуговуєш на звання людини.

Нетерпимі часто платять дорого за те, що терплячим дістається безкоштовно.)