Усний журнал, присвячений перебуванню Тараса Шевченка на Тернопільщині для учнів 5-11 класів.

Тема: «Будеш, Батьку, панувати, поки живуть люде; поки сонце з неба сяє, тебе не забудем!».

Усний журнал, присвячений перебуванню Тараса Шевченка на Тернопільщині для учнів 5-11 класів.

 Мета: ознайомити учнів з життям і творчістю Т.Шевченка; здійснити віртуальну подорож місцями перебування поета на Тернопільщині; переглянути акварелі, які були створені митцем у цей час; розвивати творчі здібності учнів з використанням інноваційних технологій; виховувати любов і шану до світлого образу поета-борця.

 (Звучить пісня О. Осадчого «Шлях до Тараса» у виконанні

В. Зінкевича.)
Вчитель. Дорогі діти, шановні педагоги! Вже стало доброю традицією у нашій школі в перші березневі дні вшановувати пам'ять великого українського поета Тараса Шевченка.
      Багато років минуло від того дня, коли українка-кріпачка дала світові генія, який не тільки не віддаляється, а все більше наближається до нас. До сьогоднішнього дня його поезія закликає нас любити свій рідний край, свій народ, брататися сильному зі слабшим, бути справедливим, чесним.
    Сьогодні ми гортатимемо сторінки усного журналу, які розкажуть нам про перебування Тараса Шевченка на нашій тернопільській землі.
(Виходять ведучі, виносять запалені свічки і ставлять біля портрета Т.Шевченка, пісня продовжує звучати).
1 ведучий. Тарас Шевченко – найвідоміший, найгеніальніший український поет. Його «Кобзар» у кожній хаті лежить на найпочеснішому місці, на столі — поруч із хлібом.  Ім'я Тараса Шевченка стало символом нашого народу.
(Учениця читає вірш А. Камінчика «Кобзар».)
У вікні любисток, на підлозі м'ята,
В золотій оправі книга серед книг.
Наче щедре сонце поселилось в хаті,
Як велике щастя стало на поріг.
Мудра, світла книга, — то «Кобзар» Тараса,
На столі, як свято, білий коровай.
І пішло повір'я з дідівського часу,
Як «Кобзар» у хаті — буде щастя, знай.
...Ти пройди по селах рідної Вкраїни:
В кожній хаті — книга, на стіні — портрет.
В рушнику розшитім, квітчаний в калині,
Бо в святій пошані у людей поет.
То співець-предтеча, наш Кобзар Шевченко,
Знають його люди і широкий світ.
Внук Дніпра-Славути, син Вкраїни-неньки,
Він живе в народі, як і «Заповіт».

Пісня «Про Кобзар» 5 клас

II ведучий. Доля щедро обдарувала його багатьма талантами, і через сторіччя не згасає слава Шевченка — художника, Шевченка — співака, Шевченка — поета, Шевченка — прозаїка, Шевченка — драматурга.
Священна земля, яка породила велетня мислі і духу. Священні місця, де бував наш великий поет. Тернополяни свято бережуть пам'ять про Кобзаря і його перебування у Кременці, Почаєві та Вишнівці.
   Тож перегорнімо кілька цікавих сторінок історії нашого краю, пройдімо тими дорогами і стежками Тернопілля, які півтора століття тому сходив великий Кобзар.
(Проектується карта Тернопільщини із позначеними на ній населеними пунктами області, де побував Т. Шевченко.)
Сторінка перша
І ведучий. 10 грудня 1845 року Тараса Григоровича затвердили співробітником Археологічної комісії. Саме за її завданням він подорожував Київщиною, Поділлям і Волинню, змальовував визначні місця і краєвиди. Тарасу Шевченку було доручено зняти загальний і зовнішній вигляд Почаївської Лаври, вид на околицю, внутрішній вигляд храму. На цю поїздку Кобзареві виділили 150 крб. сріблом.
ІІ ведучий. Звичайно, основним приводом для поїздки було завдання Археологічної комісії. Але західноукраїнські землі вабили Шевченка і з інших причин. Поет знав про діяльність тут гуртка української молоді «Руська Трійця», читав альманах «Русалка Дністрова».
Вірш «Тарасове серце» Митрополит Іларіон (Іван Огієнко) 

 Гаряче й глибоке Тарасове серце,

Й широке, немов синє море, –

То тихе й лагідне, як раннє озерце,

То грізнобурливе й суворе!

 Тарасове серце за Долею плаче,

За Щастям свойого народу, –

І лине до Неба, орел той неначе,

Щоб вимолить Нені свободу!

 Тарасове серце безмежне й широке,

Гаряче, як мамине лоно, –

Народу віддасть хоч останнії соки

Й навіки-віків не схолоне…

Пісня « По діброві вітер виє» грає на баяні учениця 8 класу

Пісня «Думи мої, думи мої» хор

І ведучий. Дослідники налічують близько 100 населених пунктів в Україні, де побував Тарас Шевченко. В одних він жив подовгу і залишив слід як поет або художник, в інших був лише проїздом, Тарас Григорович здійснив три подорожі по Україні.

Вірш «Не гріє сонце на чужині»

Не гріє сонце на чужині,

А дома надто вже пекло.

Мені невесело було

Й на нашій славній Україні.

Ніхто любив мене, вітав,

І я хилився ні до кого,

Блукав собі, молився Богу

Та люте панство проклинав.

І згадував літа лихії,

Погані, давнії літа,

Тойді повісили Христа,

Й тепер не втік би син Марії!

Нігде невесело мені,

Та, мабуть, весело й не буде

І на Украй[ні], добрі люде,

Отже таки й на чужині.

Хотілося б... Та й то для того,

Щоб не робили москалі

Труни із дерева чужого

Або хоч крихотку землі

Із-за Дніпра мого святого

Святії вітри принесли,

Та й більш нічого. Так-то, люде,

Хотілося б. Та що й гадать...

Нащо вже й Бога турбовать,

Коли по-нашому не буде.

Пісня « Думка» співає учениця 5 класу

ІI ведучий.( ведуча показує на карті слайд 1) Більшість дослідників стверджують, що Тарас Шевченко їхав із Кам'янця-Подільського через Дунаївці і Ярмолинці до Хмельницького. Звідси через Старокостянтинів — Ямпіль поїхав до Почаєва.
Сторінка друга
І ведучий. Дорогою до Почаєва поет на кілька днів зупинився у Вишнівці(ведуча  показує центр селища слайд 3). Містечко привабило Тараса Григоровича своєю багатою історією, щедрою на події та імена відомих людей. Тут народився Дмитро Вишневецький (ведуча показує його портрет слайд 4), котрий, за переказами, був легендарним засновником Запорозької Січі, Гетьманом України в 1556—1563 роках.
Виконується «Пісня « Наш отаман Гамалія» хлопці 5 класу
ІІ ведучий. Поета зацікавив палацовий комплекс, ( ведуча показує палац Вишнівецьких слайд 5) зведений ще у 17 столітті. І не тільки архітектурою, а й тим, що тут побувало багато відомих історичних осіб. Князі Вишневецькі зібрали бібліотеку, яка налічувала 15 тисяч книг.
II ведучий. Тут Кобзаря не раз бачили в оточенні гурту місцевих жителів на стрімкому пагорбі біля палацу. Можливо, саме тут поет і познайомився з панським лакеєм Федором Кружилкою.
Діалог-інсценізація (Хлопці 9 класу)
Т. Шевченко і Ф. Кружилка заходять розмовляючи
Шевченко. А що то видніється ген там, удалині?
Федір. Та то гора вже в Австрії. Підкамінь називається.  ( слайд 6) Наші селяни інколи переходять кордон у Підкамені, а тамтешні ходять до нашого Почаєва на прощу.
Шевченко. Цікава така гора. Якби там, у Підкамені, побути часок.
Федір. Чи ви чували, чого то назвали Підкамінь?
Шевченко. А чому ж?
Федір. Та то нечистий взяв каменюку і ніс на горб, щоб його придушити, але тут когут запіяв, і йому не вдалось.
Шевченко (засміявся). То не так було... то чортяка нашого брата мав тим каменем там придушити — і придушив. От і Підкамінь!
(Підходять селяни, прислухаючись до їхніх розмов, і додають:)
Перший селянин. Так, Тарасе, і не чортяка то, а наші пани душать нас.
Другий селянин. А чи чули ви, як наші пани бавилися і розважалися?
Перший  селянин. Пан Вишневецький звелів викласти з каменю велетенську шахову дошку, а фігурами на тій дошці були кріпаки. Той із панів, який виграв «фігуру», забирав її собі у власність.
Другий селянин. Не одній матері тоді довелось оплакувати сина.
Перший селянин.... дівчині — нареченого.
Другий селянин.... братові — сестру.
Тарас Шевченко (зірвавшись з місця, довго ходить, а потім читає вірш)

Світе ясний! Світе тихий!
Світе вольний, несповитий!
За що ж тебе, світе-брате,
В своїй добрій, теплій хаті
Оковано, омурано
(Премудрого одурено).
Багряницями закрито
І розп'ятієм добито ?
Не добито! Стрепенися!
Та над нами просвітися,
Просвітися! Будем, брате,
З багряниць онучі драти,
А кропилом будем, брате,
Нову хату вимітати.
Пошлем думу аж до Бога
Його розпитати:
Чи довго ще на сім світі
Катам панувати?

Пісня «Тихесенько вітер віє» учениця 8 класу

І ведучий. Жителі Вишнівця увічнили пам'ять про перебування тут Кобзаря. Біля входу у колишній палац відкрита меморіальна дошка, а у 1989 році встановили пам'ятник Шевченку на центральній площі селища ( ведуча показує пам’ятник Т.Г.Шевченку слайд 7)
Сторінка третя
ІІ ведучий. З Вишнівця Т. Шевченко продовжив свій шлях до Почаєва. Поет прибув сюди у другій половиш жовтня. Тогочасний Почаїв був невеликим містечком, котре, по суті, не могло похвалитися нічим, окрім Лаври.
I ведучий. Зупинився Кобзар в архієрейському будинку,(ведуча  показує архієрейський будинок слайд 8), розташованому безпосередньо на території Лаври. Цей будинок зберігся донині. У 1964 році на ньому встановлено меморіальну дошку.

II ведучий. Під час перебування у Лаврі Т. Шевченко ознайомився з її бібліотекою. Книга здавна була в Почаєві у пошані. Тут традиційно розвивалася видавнича справа. Першою книжкою, надрукованою у Почаївській Лаврі, був «Служебник». В архіві Лаври зберігалося чимало цінних документів 17 століття. Ними поет також не міг не зацікавитися.
І ведучий. У розпорядженні Тараса Шевченка вказувалося, що він повинен «зняти» три види Лаври. Тарас Григорович виконав тут чотири малюнки аквареллю: ( ведуча показує малюнки сдайди 9,10,11,12) «Почаївська Лавра з півдня», «Почаївська Лавра зі сходу», «Вид на околиці з тераси Почаївської Лаври», «Собор Почаївської Лаври»
    Усі ці чотири акварелі нині зберігаються в Київському державному музеї  Тараса Шевченка. Копії цих акварелей можна побачити в Тернопільському краєзнавчому музеї.
ІІ  ведучий. У Почаєві поет продовжував фольклорні студії. Відомо, що 20 жовтня він записав тут кілька українських народних пісень: «Гиля-гиля, селезень...», «Ой у саду, саду...» та інші. Ці пісні були записані олівцем у подорожньому альбомі 1846—1850 pp. їх можна почути й тепер у селах поблизу Почаєва, в Рівненській і Волинській областях. Варто додати, що цей альбом у  квітні 1847 року конфіскувала поліція. Поетові повернули його  тільки після настійних клопотань.Є свідчення, що у Почаєві Тарас Григорович Шевченко зустрічався з видатним польським скрипалем і композитором Каролем Ліпінським, слухав його віртуозну гру, про що Кобзар пише у повісті "Близнецы". Про Почаїв Кобзар згадує в поемах "Слепая","Невольник", "Петрусь" , повісті "Варнак" (1853-1854). Дослідники вважають, що Тарас  Шевченко відвідав також деякі села поблизу містечка - Крутнів, Лідихів, Лопушно, Лосятин та ін.

Звучить пісня «По діброві вітер виє» співає ансамбль
Сторінка четверта
І ведучий. З Почаєва Т. Шевченко попростував до Кременця. Так писав про подорож великого Кобзаря Кременеччиною сучасний поет-тернополянин  Олександр Бугай.

 ТАРАС ШЕВЧЕНКО НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ

Шлях до Кременця тягся поволі.
Вітер бабине літо снував.
Подивитись на радощі й болі
В наші землі Кобзар мандрував.
Прислухавсь, як земля гірко плаче
Закріпачена, й з нею журивсь.
Бачив щастя в кайданах варначе
Там, де шлях понад Іквою вивсь.
У Почаєві в сховищах книжних,
Що ченцями збирались віки,
Непокору вивчав у ближніх,
А до волі їх шлях нелегкий.
Та вслухався у лірників жалі,
А у Кременці в славу тих днів,
Як Богданові хлопці карали
На палаючій Боні панів.
І змальовував долю бідняцьку,
До свободи жагу людських мрій
Та чудесні літа козацькі
На землі споконвічно своїй...
З тих часів літ промчалось немало
І багато води утекло.
Зовсім інше над Іквою стало
Кобзареві знайоме село.
Шлях до Кременця світлий і рівний,
Та свої вже поля і сади.
Знов Шевченко задуманий, мрійний
У гранітах приходить сюди.
Його щире і любляче слово
В наше серце стежок не пита.
Розцвіта Україна казково,
Давня мрія пророка свята.

Вірш «Монолог Шевченка у Кременці»

Кременцю, Кремене,
Брате за долею,
Шрами на камені,
Тихі гаї задумані,
Збуджені волею,
Мужні, нескорені
Мури твої.
Кременцю, Кремене,
Орди Батиєві
Стрів ти, як личить
Вою в бою.
Скелі дівочі
В ніжному вияві
Вкрив ти століттям
Гордість свою...
 

II ведучий.

Що ж побачив у Кременці Тарас Шевченко?
До сьогодні найбільшою окрасою Кременця залишається Бона — Замкова гора

( ведуча показує гору слайд 13). На цій горі дотепер залишилися руїни старовинного замку, що належать, за переказами, королівні Бонні. Саме з цієї гори розпочав Шевченко знайомство з Кременцем. Гора Бона пам'ятає навалу орд хана Батия, для яких вона залишилася неприступною. Та замок зруйновувався і відбудовувався кілька разів. Зокрема, у 1648 році козацьким військом під проводом Максима Кривоноса.

 Вірш « Ой три шляхи широкії»  читає учениця 7 класу

Ой три шляхи широкії
Докупи зійшлися.
На чужину з України
Брати розійшлися.
Покинули стару матір.
Той жінку покинув,
А той сестру. А найменший — 
Молоду дівчину.
Посадила стара мати
Три ясени в полі.
А невістка посадила
Високу тополю.
Три явори посадила
Сестра при долині...
А дівчина заручена — 
Червону калину.
Не прийнялись три ясени,
Тополя всихала,
Повсихали три явори,
Калина зов’яла.
Не вертаються три брати.
Плаче стара мати,
Плаче жінка з діточками
В нетопленій хаті.
Сестра плаче, йде шукати
Братів на чужину...
А дівчину заручену
Кладуть в домовину.
Не вертаються три брати,
По світу блукають,
А три шляхи широкії
Терном заростають.

І ведучий. А потім Шевченко оглянув Кременецький ліцей( ведуча показує ліцей слайд 14), слухав розповіді про історію закладу, його засновників. У повісті «Варнак» Шевченка читаємо:»Мир праху твоєму, благородний Чацький. Ти любив світ і освіту. Ти любив людину, як нам Христос її любити заповідав». Цікавлячись пам'ятками архітектури, Тарас Григорович оглянув Богоявленський монастир (ведуча показує слайд 15 )  та монастир Францисканців.(показує слайд 16)

ІІ ведучий. Дотепер невідомо, скільки днів пробув поет у Кременці. Тут він почув оповідь про мужню Ірву, про дівочі скелі та записав їх, зробив у місті деякі замальовки. А свої враження після відвідин Кременця поет, як вважають дослідники, передав у повісті "Варнак": "Сиджу, бувало, собі і милуюся на прозорий невеликий ставок, увінчаний золотим очеретом і греблею, саджені в два ряди старими вербами. А нижче гребли стара, як і її господар, млин про одному колесі, з солодко шепочуть лоток. А кругом хутора - дубовий ліс непрохідний, тільки в одному місці на зразок просіки, наче навмисне для повноти пейзажу. І в цю просіку далеко на горизонті синіють, як величезні бастіони, галузі Карпатських гір. ""З Кременця пішов я через село Верби в Дубно, а із Дубна на Острог, Корець і на Новгород-Волинський", - згадує герой повісті "Варнак".

Уривок з вірша «Варнак» виконує учень 7 класу

І ведучий. На Тернопільщині свято бережуть пам'ять про Великого Кобзаря, досліджують його творчість. І нині у вінку всенародної шани Великому Кобзареві є внесок тернопільчан. На території області встановлено понад шістдесят пам'ятників поетові. Серед них роботи тернопільських скульпторів Миколи Невеселого, Володимира Лупійчука. Цікаві роботи на шевченківську тематику в тернопільських живописців Львова, Ткачика, Миколишина.
Свої рядки у художню Шевченкіану вписали і тернопільські майстри слова.
Пісня «На високій дуже кручі...» співає ансамбль
II ведучий.
 

Поглянь, Тарасе любий наш,
На рідну неньку Україну,
За котру мучився, страждав,
Безсмертним словом оспівав
Її в тяжку лиху годину.
Твій заповіт читають всі:
Хто доглядає колос в полі,
Веде космічні кораблі,
Будує селища нові,
Вугілля добува в забої.
 

І ведучий

Твоїх поезій спів високий
Вінчає слава світова.
І над Вкраїною луна
«Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива».
Пісня  «Реве та стогне Дніпр широкий...» хор

« Заповіт» хор