Будова та функції травної системи людини».

Тема уроку: «Будова та функції травної системи людини».

№ уроку в тематичному блоці 10         

Мета уроку: 

1. Навчальна: вивчити будову травної системи людини та її функції, дати уявлення про значення травних залоз,  погодження з учнями розуміння мети уроку, мотивувати учнів поглиблювати свої знання у вивченні будови людини,  навчити бачити красу здорового організму

2. Розвиваюча: розвивати логічне мислення, вміння працювати з текстом підручника, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між будовою і функціями травної системи, формувати науковий світогляд, розвивати аналітичні здібності, розвивати уміння обґрунтовувати свої думки, підкріплювати міркування прикладами, удосконалювати вміння працювати з додатковою літературою, розвивати мислення в контексті здорового способу життя, розвивати мовлення з біологічною термінологією.

3. Виховна: формувати здоров’язберігаючі компетенції учнів, виховувати культуру здорового способу життя, шанобливе ставлення до свого здоров’я

Завдання уроку: вивчити будову травної системи людини, вивчити роботу травних залоз, вивчити процеси в кожному відділі шлунково-кишкового тракту, актуалізувати опорні знання за допомогою тест опитування в онлайн-режимі на платформі «Kahoot» у порівнянні з будовою травних систем тварин, вивчити терміни і поняття  травної системи

Основні терміни і поняття: травний канал, ротова порожнина, слинні залози, ферменти, глотка, стравохід, шлунок, тонкий кишечник, товстий кишечник,  підшлункова залоза, печінка, пристінкове травлення

Міжпредметні зв’язки: біологія , хімія , математика, англійська. 

Наочність: опорні слова, підручник, таблиці, додатковий матеріал, відеоматеріал , презентація до уроку.

Обладнання: мультимедійний проектор, інтернет.

Форми роботи: власне висловлювання; розробки схем-малюнків; робота в группах; бліц-опитування в онлайн-режимі за допомогою мобільного додатку «Kahoot»; урок з використанням ІКТ.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організаціний етап

Тема уроку: «Будова та функції травної системи людини». Вивчення будови травної системи людини, викликає позитивний інтерес. Чи задумувались ви, як в організм людини з їжі поживні речовини потрапляють до всіх органів, тканин, клітин ? Які перетворення  відбуваються в шлунково-кишковому тракті? Чи знаєте ви, чому у дітей  випадають молочні зуби? Відповіді дуже логічні і прості, як і все, що ми спостерігаємо в живій природі, а ми з вами і є частиною цієї природи. Нашому організму потрібна енергія, і беремо ми її з їжі, яку вживаємо кожного дня. Однак для того,  щоб речовини їжі, що надходять в організм, могли замінити витрачені органічні речовини та енергію, вони мають зазнати певних фізичних і хімічних перетворень в органах травної системи. Лише вода, мінеральні солі та вітаміни надходять з органів травлення до внутрішнього середовища в незмінному вигляді. Речовини, які утворюються в результаті реакції розкладу через стінки травного тракту потрапляють у кров і лімфу завдяки процесам всмоктування. Саме процеси розщеплення і всмоктування є головними процесами травлення. Білки розщеплюються до амінокислот, жири до гліцерину та жирних кислот, вуглеводи до глюкози. Далі поживні речовини, потрібні нашому організму, з кров’ю та лімфою транспортуються до всіх тканин та органів. Вивчаючи анатомію людини, кожен з нас проявляє свої знання – вони у всіх нас існують однозначно. Ми завжди даємо один одному корисні поради, стосовно збереження здоров’я, раціонального харчування, фізичного навантаження у сучасних красивих спортивних залах, стежимо за зайвою вагою. Білки, жири, вуглеводи увійшли в наш повсякденний лексикон.  У суспільстві, особливо у молоді, змінилось ставлення до користі вживаної їжі. Кожен школяр вміє приготувати хоча б одну добру страву. Поглибити свої знання з будови  травної системи людини є важливим.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Бліц-опитування (в онлайн-режимі за домогою мобільного додатку на платформі «Kahoot»). Обрати правильні твердження

1.Травна система виконує функцію:

а) травлення                               б) живлення

в) виділення                               г) дихання

2. Механічна обробка їжі проходе у:

а) ротовій порожнині                  б) шлунку

в) стравоході                                г) тонкому кишечнику

3. Шлунок в травній системі людини являє собою:

а) м’язовий орган                          б) порожнистий орган

в) непарний орган                         г) внутрішній орган

4. Гетеротрофне живлення – це живлення готових органічних речовин, його поділяють на:

а) сапротрофне                               б) паразитичне

в) симбіотичне

5. У більшості жуйних тварин шлунок чотирикамерний, складається з:

а) рубця                                           б) сітки

в) книжки                                        г) сичуга

6. У ротовій порожнині протікають такі процеси:

а) пережовування їжі                     б) формування харчової грудки    

в) смакові відчуття                         г) часткове всмоктування глюкози

7. Слина виконує певні функції:

а) бактерицидну                             б) гідролітичну

в) захисну                                        г) рухову

8. В слині є такі ферменти:

а) амілаза                                         б) мальтоза

в) лізоцим

9. Тонкий і товстий відділи кишечника травної системи мають функції:

а) всмоктування                               б) розщеплення

в) секреторну функцію                    г) видільну

10. Рухова діяльність шлунка:

а) скорочення                                    б) подрібнення їжі

в) перистальтика                               г) перемішування із шлунковим соком

11. Який відділ травного тракту містить соляну кислоту:

а) шлунок                                          б) ротова порожнина

в) кишечник                                      г) кожен з них

12. Познач в травній системі зайвий відділ серед перелічених:

а) шлунок                                          б) ротова порожнина

в) тонкий кишечник                         г) жовчний міхур

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Травний канал (травний тракт, від англ. Trakt – дорога, путь) складається з ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, кишечника (тонкого та товстого). Травну систему складає травний канал і допоміжні органи шлунково-кишкового тракту, такі як травні залози (великі і малі). Найважливішими залозами є печінка, підшлункова залоза, слинні залози. Травна система людини наскрізна, складається з трьох відділів: передній, середній, задній відділи. Система органів травлення забезпечує приймання, роздрібнення, розрідження, переміщення, розщеплення і всмоктування їжі та видалення перетравлених решток. Для підтримання процесів життєдіяльності за добу людині потрібно вживає приблизно 1 кг твердої їжі та 2 л. рідини. Вивільнення з їжі поживних речовин та подальше їхнє всмоктування, а також виведення неперетравлених і незасвоєних решток їжі – функція травної системи.

                             Будова травної системи людин

Травна система являє собою травний канал. Він починається ротовою порожниною. Ротова порожнина має губи, щелепи, зуби, ясна, язик. У ротовій порожнині починається процес механічної обробки їжі. У ході еволюції у людей пройшов крупний ароморфоз – це ароморфоз – диференціації зубів на:

       Кожний зуб складається з  коронки, шийки і кореня. Коронка виступає над яснами і зовні вкрита твердою зубною емаллю. Усі зуби мають загалом однакову будову. Вона запобігає стиранню зуба та проникненню в нього мікроорганізмів. Під емаллю міститься речовина, за будовою схожа на кісткову тканину, – дентин (від латинської дент – зуб; саме тому лікаря, який лікує зуби, називають дантистом). Усередині зуба є порожнина, заповнена пухкою сполученою тканиною, судинами і нервами – пульпа. Зуб має шийку та корінь. Корінь зуба оточений твердою речовиною – зубним цементом.       Також водночас з механічним подрібнюванням їжі, формуванням харчової грудочки, під дією ферментів слини, починається перетравлення вуглеводів (крохмаль – полісахарид розщеплюється до мальтози – дисахарид(солодовий цукор)). У людини є три пари великих слинних залоз: привушні, підщелепні, під’язикові. Доросла людина секретує за добу в середньому 1-2 літри слини. РH слини 5,8-7,8. Слина складається з води (99,4-99,5 %), органічних і неорганічних речовин. У слині знаходяться різноманітні білки, у тому числі й білкова слизова речовина – муцин. Муцин надає слині в’язкості, формує харчову грудочку, яка стає слизькою та легко проходить стравоходом. У слині є і ферменти, які розщеплюють вуглеводи: амілаза розщеплює крохмаль до олігосахаридів. (мальтоза); мальтаза розщеплює мальтозу до глюкози. У порожнині рота під дією ферментів не відбувається повне розщеплення крохмалю внаслідок короткого часу перебування їжі в роті. Фермент лізоцим виконує захисні функції завдяки бактерицидним якостям і попередженню розвитку карієсу. Компоненти їжі, розчинені в слині, забезпечують дію на смакові рецептори та сприяють виникненню смакових відчуттів. Слина стимулює секрецію шлункового соку, є необхідною для акту ковтання. У ротовій порожнині язик виконує декілька функцій: визначення смаку їжі (кисле, солодке, солоне, гірке), перемішування і ковтання їжі, формування членороздільних звуків мови. Пережовану, змочену слиною та частково розщеплену їжу (харчову грудочку) язик проштовхує до глотки. Потім завдяки скороченню м’язів і глотки їжа потрапляє до стравоходу, тобто людина ковтає. Стінки стравоходу хвилеподібно скорочуються, сприяючи просуванню харчової грудочки до шлунка. Стравохід (25 – 30см.).  Верхня частина (дві третини), утворена посмугованою м’язовою  тканиною,  нижня третина - гладкою м'язовою тканиною, у середній - їх поєднання.

Шлунок – розширений відділ травного каналу. У ньому розрізняють вхідну частину – дно шлуна, середню частину – тіло та вихідну частину – воротареву. Форма та об’єм шлунка помітно змінюються залежно від його наповнення. У дорослої людини довжина шлунка становить 21-25 см., а його ємність – 1 – 3 л. Стінка шлунка утвореначотирма типовими для травного тракту оболонками (слизовою, підслизовою, м’язовою та серозною). У місті переходу шлунка в дванадцятипалу кишку кільцеви шар м’язів утворює потовщення, формуюи м’яз-стикач – сфінктер (пілоричний сфінктер). Він регулює надходження їжі(на цей час уже хімусу, тобто травної кашиці) зі шлунка до кишечнику. Саме у дванадцятипалу кишку поступає жовч з жовчного міхура, яку виробля печінка та травні ферменти підшлункової залози (амілаза, ліпаза, трипсин, хімотрипсин). Підшлункова залоза – це залоза внутрішньої та зовнішньої секреції, розташована позаду шлунка, складається з частини (головки), тіла і хвоста. Це залоза змішаної секреції, що виробляє як травний сік (екзокринна функція), так і гормони (ендокринна функція). Частина клітин підшлункової  залози виділяє травні ферменти (амілаза, ліпаза, трипсин, хімотрипсин), котрі по спеціальним протокам поступають в порожнину дванадцятипалої кишки; інші її клітини, утворюючі островки Лангерганса, виробляють два гормона: інсулін і глюкагон. Ці гормони виділяються безпосередньо в кров, тобто це і є внутрішня секреція. Інсулін, необхідний організму дл того, шоб глюкоза – головна травна речовина нашого організму, могла переходити із крові в тканини, а її надлишок відкладавсяя у вигляді полімерної речовини глікоген у м’язах і печінці. При недостатку інсуліна, виникає захворювання на цукровий діабет. Ця хвороба призводить до того, що глюкоза практично не може проникати в тканини організму, а концентрація її в плазмі різко звищується, що призводить до того, що нирки починають виділяти глюкозу із організму. У разі високої концентраціїї глюкозив крові, її катастрофічно недостатньо головному мозку, а для нього вона є головним горючим. Як що хворому на цукровий діабет не вводити інсулін, то позбавлення головного мозку глюкози, призводить до судом, втрати свідомості і навіть смерті. Другий гормон підшлункової залози глюкагон, потрібен для утворення глюкози із глікогену, у разі її нестачі в плазмі крові. Таким чином інсулін і глюкагон викликають протилежні дії на вуглеводний обмін. При цьому спостерігається дуже  точна регуляція глюкози в крові.

Печінка – найбільша залоза нашого тіла. Вона міститься у верхньому відділі правої половини тіла. Середні розміри печінки: довжина 35см., ширина 20 см., товщина 8 см. Вага печінки дорослої людини близько 2 кг. Тканина печінки складається з довгастих (до 3 мм.) клітин, які називаються (гепатоцити) Саме  тут продукується найважливіша енергетична речовина організму – глікоген, з якого легко утворюється глюкоза. Бар'єрна функція печінки – це знешкодження шкідливих речовин. З різних речовин, які підлягають видаленню з організму, щодоби утворюється 500-700 мл. жовчі, важливої для процесів травлення, всмоктування, рухів кишок. Жовч виділяється безперервно і збирається в жовчному міхурі. Скупчення їжі в шлунку, дванадцятипалій кишці рефлекторно спричинює жовчовиділення. Існування гуморальних факторів жовчовиділення доведено експеримен­тально. Якщо взяти кров в однієї тварини в розпал травлення і ввести її в кров другої, в якої травлення припинилося, то в другої тварини почне  виділятися жовч. Жовч емульгує жири, активує ліпазу. Реакція жовчі слабко-лужна, тому жовч нейтралізує хімус. Печінку треба берегти з раннього дитинства. Профілактика хвороб печінки: раціональне харчування (свіжі натуральні продукти – молоко, каші, фрукти, овочі), обмежене вживання ліків, повне виключення алкогольних напоїв і куріння.

Скорочення м’язів шлунка переміщують хімус (травну кашицю) та періодично просувають її до кишечнику. У слизовій оболонці шлунка містяться кілька типів секреторних клітин, які виділяють травні ферменти, хлоридну кислоту і слиз. Суміш цих речовин разом формують кислий шлунковий сік. За добу в людини виробляється 2 – 3 л. шлункового соку. Основним ферментом шлункового соку є пепсин (від грец. пепсис – травлення). Він забезпечує початкове розщеплення білків до пептидів. Початкове розщепленняя вуглеводів, яке забезпечували ферменти слини (зокрема, амілаза), у шлунку припиняється. Кислий шлунковий сік робить ферменти слини неактивними. Пепсин, навпаки, виділяючись, у неактивній формі, активується і діє лише в кислому середовищі, яке створює хлоридна кислота. Фермент ліпаза розщеплює подріблені на краплинки жири (наприклад, жири молока). Активність ліпази висока в дітей і майже відсутня в людей зрілого віку. Хлоридна кислота, крім того створює отимальні умови для дії пепсину, знешкоджує хвороботворні та гнильні бактерії. Питання до класу: Якщо організм люди виробляє недостатньо шлункового соку, або вміст кислоти в ньому недостатній, то таку людину називають пацієнтом з пониженою кислотністю шлункового соку? Люди, у яких підвищений рівень кислотності, як це буде проявлятися? Друге питання: лікарський преперат у складі, якого основний компонент пепсин і бетаін (це речовина, яка при розкладі, віділяє хлоридну кислоту) – при яких станах назначають данний препарат? Третє питання: чому, коли у людини виникає печія, рекомендовано вводити нейтралізуючі зайву хлоридну кислотуу шлунка препарати різних форм випуску, жуйні таблетки, наприклад? Наступне і останнє про склад шлункого соку, це слиз. Слиз шлунково соку виробляється самим шлунком, додатковими залозами, і вкриває стінки шлунка, захищаючи їх від перетравлювання.

Тонкий кишечник – у дорослої людини становить 5-6 метрів. Саме в ньому поживні речовини у вигляді амінокіслот і глюкози всмоктуються в кров, а гліцерин і жирні кислоти в лімфу. Тонкий кишечник поділяють на три послідовних відділи: дванадцятипалу, порожню і клубову кишки, де виробляється близько 2 л. кишкового соку на добу. Травлення у тонкому кишечнику здійснюються внаслідок дії соків кишечнику і підшлункової залози, а також жовчі. У тонкому кишечнику середовище має лужну реакцію. Фермент амілаза розщіплює вуглевод мальтозу до глюкози, ліпаза розщіплює жири до гліцерину та жирних кислот, пептидаза розщіплює пептиди до амінокислот. Крім кишкового соку, в тонкому кишечнику продукується слиз, який зменшує тертя харчових мас по стінках та захищає самі стінки від дії травних ферментів та механічних подразнень.

Пристінкове (мембранне) травлення. У 1958 році український учений-фізіолог, уроженець Дніпропетровська, Олександр Михайлович Уголєв, відкрив важливи процес в тонкому кишенику, як пристінкове травлення, у якому головну роль виконують ворсини. До складу їх входять кровоносні та лімфатичні  судини, які розгалужуються на капіляри, а також м’язові та лімфатичні волокна. Клітини кожної ворсинки мають вирости мембрани. Пристінкове травлення забезпечує найретельніше розщеплення поживних речовин і всмоктування простих органічних.

Всмоктування – це складний фізіологічний процес проникнення води і розчинних у ній органічних речовин і мінеральних солей у кров і лімфу. У цьому процесі важливе значення мають активна діяльність клітинних мембран. При цьому витрачається енергія.

Товстий кишечник.

Стінки товстого кишечнику не мають ворсинок. Початкова ділянка товстого кишечнику – сліпа кишка. Від задньої її частини відходить тонкий червоподібний відросток – апендикс, який участі в процесах травлення не бере. Сліпа кишка переходить в ободову, яка з трьох боків охоплює черевну порожнину. Від неї бере початок сигмоподібна кишка, яка продовжується прямою кишкою, що закінчується анальним отвором. Клітини слизової оболонки товстого кишечника виробляють сік, у якому мало ферментів, але багато слизу. У порожнині товстого кишечника є велика кількість мікроорганізмів – це мікрофлора кишечнику. ЇЇ значення полягає в розщепленні частини клітковини, поліпшенні травлення та підсиленні засвоєння поживних речовин, утворенні деяких вітамінів (зокрема, К і групи В), запобіганні розвиткові хвороботворних мікроорганізмів. У процесах травлення найбільше часу витрачається на пересування решток їжі саме по товстому кишечнику (приблизно 12 годин).

ІV. Осмислення знань, вироблення умінь і навичок

V. Закріплення, систематизація та узагальнення знань

VІ. Контрольно-коригуючий етап

Розставити у правильній послідовності процеси ЖКТ, визначити в якому відділі протікає процес.

                а) початок розщеплення крохмалю;

                б) набухання і часткове розщеплення білків;

                в) розщеплення всіх біополімерів до мономерів;

                г) всмоктування амінокислот і глюкози в кров.

                д) всмоктування води

VІІ. Підсумки уроку , рефлексія

VІІІ. Інструктаж щодо виконання домашнього завдання