Буклет для тих, хто вчить та вчиться "Країна Букв"

 

 

 

 

 

 

 

Для тих хто вчить і вчиться

Мовний матеріал для вивчення букв

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Букви – Азбуку – для вас:

Вивчити напам’ять час:

А, Б, В, Г, Ґ, Д, Е –

Перших літер сім іде, –

Є, Ж, З, И, І, Ї, Й –

Це порядок їх такий.

К, Л, М, Н, О, П, Р –

Знаєте ви це тепер.

С, Т, У, Ф, Х , Ц, Ч –

З голови вам не втече.

Ш, Щ, Ь, Ю, Я –

Це вся азбучна сім’я.

 

 

 

 

Вивчать азбуку малята,

Приголосні, голосні.

Риби, птаство і звірята,

Допоможуть в навчанні.

(О.Кононенко)

 

 

 

Від А до Я – одна сім’я,

Живуть в ній дружно звуки.

Тебе запошую так щиро я

В цікавий світ науки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зранку випав перший сніг,

Всюди чути гамір, сміх.

Та не видно щось ніде

Літер А, Б, В, Г, Ґ, Д...

 - Мабуть, справи в них свої, -

Кажуть  Е, Є, Ж, З, И, І, Ї, -

Доведеться, як не гірко,

Нам самим іти на гірку...

 - Ні, давайте заберем

Букви Й, К, Л та М! –

Раптом Н, О, П, Р, С

Підстрибнули до небес:

 - Заберіть на гірку й нас,

Ми всі маєм вільний час!

 - Ми також! – слідом кричать

Т, У, Ф, Х, Ц та Ч.

Букви Ш, Щ, Ю і Я

Мовлять: - Ми – одна сім’я,

І тому всі тридцять три

Покатаємось з гори!

 - Мусить бути саме так!

Загукав М’який їм Знак.

(Т.П.Січовик)

 

 

 

 

 

 

 

Аа

 

Айя – маленьке білченя –

Впізнало першу букву «А».

В танку веселім закружляло

І пісеньку таку співало:

«Гарна, гарна буква «А»

І весела, ніби я!»

(О.Литвин)

 

Альбатрос питав акулу:

• А про азбуку ти чула?
• Азбука? – хвостом плескає,-

Акулятко вже читає.

(О.Кононенко)

 

У нашої акули заболіли зуби.

 - А-а-а! – кричить акула.

Вмить примчався Айболить –

В акули зуб вже не болить.

 

Акула

Акула – це велика риба –

Живе в морськім і океанські глибі.

У неї гострі зуби й дужий хвіст.

Акули треба людям берегтись.

(С.Кузьменко)

 

 

 

 

 

 

 

 

Бб

На галявині берізці

Вітер коси розплітав,

Букву «Б» знайшов у листі

Й борсуку подарував

Пораділи всі звірята:

«Буде в нас барвистим свято!»

(О.Литвин)

 

Бавлять ранньої пори

Бобренят старі бобри.

Бубонить бобер до білки:

• Бобреня боїться бджілки.

(О.Кононенко)

 

Бегемот забрів в болото,

Як же звати бегемота?

 - Балакун, - сміється тато, -

Бо балакає багато.

 

Ішов баранчик з нами в ліс,

На рогах травичку ніс.

Ми вивчали букву «Бе»,

І він з нами: «Бе-бе-бе!»

(В.Гринько)

 

Бджола

Літає бджілка з квітки на квітку.

Тяжко працює бджілка улітку.

Літає бджілка в садку і в полі –

Буде на зиму меду доволі.

(С.Кузьменко)

 

 

Чистомовка

Ба – ба – ба – старезна верба.

Аб – аб – аб – під камінням краб.

Бо – бо – бо – безхмарне небо

Об – об – об – моя мама – хлібороб.

Бі – бі – бі – на високому горбі.

Іб – іб – іб – духмяний хліб.

Бу – бу – бу – дайте бабці коцюбу.

Уб – уб – уб – розболівся зуб.

Би – би – би – зелені горби.

Иб – иб – иб – отруйний гриб.

 

Скоромовки

Бабин біб розцвів у дощ,

Буде бабі біб у борщ.

 

Купила бабуся буси Марусі.

 

Білі барани били в барабани,

Били в барабани білі барани.

 

Борщик у горщику,

Щавель у борщику,

А до борщу – ще й лящу.

 

 

 

Вв

 

Воронятко соромливе

Мовить тихо й несміливо:

«Третя буква – буква «В»,

Та слова забув я вже».

Валя, Вова, Віра, вата –

Це слова вже всі, малята?

(О.Литвин)

 

Вовк ведмедя розбудив:

• Вже весна, гуляти йди!

Виліз велетень з барлогу –

Вовк втікає в ліс від нього.

(О.Кононенко)

 

У мами ведмедихи

Маленьке ведмежатко.

Великий є ведмедик –

Це їхній добрий татко.

 

Великий верблюд по пустелі іде,

Він верблюжатко маленьке веде.

Шукає верблюд у пустелі води,

Але він її тут не може знайти.

 

Вивірка

З гілки на гілку вивірка скаче.

Скочить на землю, неначе м’ячик:

Хвостик пухнастий та бистрі ніжки.

Вивірка дуже любить горішки.

(С.Кузьменко)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Чистомовка

Ав – ав – ав – не лови ґав.

Ва – ва – ва – книжка нова.

Ув – ув – ув – новину почув.

Ву – ву – ву – виконаю вправу.

Ів – ів – ів – льон зацвів.

Ві – ві – ві – всім по сливі.

Ов – ов – ов – із пальчика кров.

Во – во – во – високе дерево.

Ив – ив – я квіти полив.

Ви – ви – ви – чорні брови.

 

Скоромовки

Віл везе важучий віз –

Вовну, вату, верболіз.

Вперся віл і впало з возу

Вісім в’язок верболозу.

 

 

Гг

 

Голуб слухав і сказав:

«Горобець мені назвав

Вже четверту букву Г».

Гамір тут счинивсь: «Невже?»

Горобина, глід, гора...

«Г» слова ці назива.

(О.Литвин)

 

Гуси гучно гелготали –

Горобці зерно клювали.

Гонять гуси горобців,

Голубок на ґанок сів.

(О.Кононенко)

 

Гуска влітку до ставка

Гусеняток повела,

Гуска та стара була

І з ґерлиґою ішла.

 

Горобець

Горобчик сів на стовпчик.

Із хати вийшов хлопчик.

Цвірінькає горобчик:

«Це вийшов гарний хлопчик!»

(С.Кузьменко)

 

Чистомовка

Га – га – га – болить у мене нога.

Го – го – го – немає нікого.

Гу – гу – гу – іду по снігу.

Ги – ги – ги – по річці пішли круги.

Іг – іг – іг – святковий пиріг.

Ог – ог – ог – у мене є бульдог.

Уг – у г – уг – вірний друг.

Ґґ

 

Ну а це ще що таке?!

«Це не що, а буква Ґ, -

Обізвалась раптом ґава,

Що сорочку ґаптувала.

Аґрус, ґудзик, ґедзь і ґрунт –

Буква «ґ» сховалась тут».

(О.Литвин)

 

Ґава плащика купила.

З нього ґудзика згубила.

Ґава ґвалту наробила

Поки ґудзика змінила.

(Т.П.Січовик)

 

Ґава

На дереві кракає ґава.

 - Кра-кра! - каже ґава-роззява, -

Роззявою кожен мене називає,

Тому, що я рота до вух роззявляю.

(С.Кузьменко)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дд

 

Дрізд і дятел – давні друзі –

Збудували дім папузі.

Дах червоний, жовті двері –

Справжній дім, не на папері.

В домі цьому буква «Д»

Господинею живе.     (О.Литвин)

 

Дрізд до дятла: - Добрий день!

Дуб здоровий, не впаде?

Дятел дзьобом дріботить:

• Двісті років простоїть!    (О.Кононенко)

 

Дятел дерева лікує,

Дятел поживу смакує.

Дятел по дереву «Стук!» -

Деревам хороший він друг.

 

Дятел

Дятел в кору стук та стук.

Може там сховався жук,

Чи комаха, чи черв’як –

Дятел їсти їх мастак!    (С.Кузьменко)

 

Чистомовка

Да – да – да – швидка хода.

Ад – ад – ад – випав сильний град.

Де – де – де – Оксанка знайде.

Ед – ед – ед – я веду мопед.

До – до – до – велике гніздо.

Од – од – од – зеленіє город.

Ду – ду – ду – по гриби піду.

Уд – уд – уд – справедливий суд.

Ді – ді – ді – ти граєш на дуді.

Ід – ід – ід – ми йдемо у похід.

Ее

 

«Едельвейс – не звір, не птах, -

Зауважив всім слимак, -

А маленька ніжна квітка,

Що в далеких горах квітне».

Щоб ім’я її назвати,

Треба букву «Е» нам знати.

(О.Литвин)

 

«Е-е, - сказала буква «Е», -

Звір мене не здожене!»

І, махнувши нам рукою,

Е – розлилася луною.

«Е – е!» - гукаємо у лісі.

«Е – е!» - відгукується скріз.

(Г.Чубач)

 

Ему мчить – не наздогнати,

Ему – страус – птах, малята.

Ефа в пустелі живе, де піски,

Ефа – отруйна змія, малюки.

(О.Кононенко)

 

Ему

На довжелезних двох ногах

По зоопарку ходить птпх.

Це – ему, австралійський струсь, -

Читає з напису Петрусь.

(С.Кузьменко)

 

 

 

 

 

 

Єє

 

Єнот уважно подивився,

Єнот подумав і сказав:

«Такий розумний я вже став,

Але цю букву не впізнав».

«Єноте, буква тут – це Є,

Вона тобі ім’я дає».

(О.Литвин)

 

Єнот навчав синка єнота:

 - Є в лісі річка і болото.

Є мисливець – він полює,

Єгер є – він ліс пильнує.

(О.Кононенко)

 

Єнот

Кожну нічку, коли люди всі поснуть,

Два єноти на прогулянку ідуть.

Аж до ранку будуть швендяти вони.

В теплих хутрах два єноти пустуни.

(С.Кузьменко)

 

Єнот у лісі десь гуляє,

Єхидна плаває в ставку.

А ми сьогодні «Є» вивчаєм,

Новеньку літеру таку!

 

 

 

 

 

 

 

 

Жж

 

«Жу-жу-жу», - хтось пролетів

Крильця склав і вмить присів.

«Жук! – зраділи всі звірята, -

Тут його потрібно мати.

Гляньте! Буква – буква Же!»

Жук зрадів: «Ура! Невже?!»

(О.Литвин)

 

Журавель шукає броду –

Жабенятко – скік у воду.

Жук до жаби: - Жу-жу-жу!

Журавлеві розкажу!

(О.Кононенко)

 

Жук

Жук, жук, чорний жук,

Чує дятлів стук та стук.

Краще, жуче, утікай,

Бо настане тобі край.

(С.Кузьменко)

 

Наш жираф живе в савані,

Де ростуть високі трави.

Їжі вдосталь для жираф,

То живе він тут, як граф.

А в жирафа метрів три є

Шия, шия, шия, шия.

 

 

 

 

 

 

Жуки дзижчать в садочку літом,

По стежці жабка плиг та плиг!

Жоржини квітнуть жовтим цвітом

Кружляють бджоли біля них.

(Н.Забіла)

 

Чистомовка

Жа – жа – жа – широка межа.

Аж – аж – аж – новенький гараж.

Же – же – же – цуцик м’ячик стереже.

Еж – еж – еж – я йду теж.

Жу – жу – жу – книжку стережу.

Уж – уж – уж – на стежці вуж.

Жи – жи – жи – неправди не кажи.

Иж – иж – иж – немає лиж.

Жі – жі – жі – маленькі ножі.

Іж – іж – іж – гострий ніж.

 

Жа – жа – жа – ми побачили вужа.

Жу – жу – жу – по галявині ходжу.

 

Зз

 

Зайченя виходить тишком

І ховається за книжку.

«Букву Зе, напевно, знають? –

Несміливо нас питає, -

Зайчик, зіронька, звірята...

Є тут буква З, малята?»    (О.Литвин)

 

Зажурився заєць-тато –

Знов пустують зайченята.

Злий, зухвалий лис близенько.

 - Зайченята, в дім хутенько!   (О.Кононенко)

 

Заєць

Зайчик-стрибайчик капусту гризе.

Пишеться зайчик із літери «Зе».

В слові її треба «З» вимовляти –

Знає це зайчик від мами і тата.   (С.Кузьменко)

 

Зайчиха зайченят нагодувала

Та в справах хутко в ліс помчала.

Зайчатка за мамою не плачуть,

Скубуть травичку й прудко скачуть.

 

Чистомовка

За – за – за – ділова коза.

Зі – зі – зі – рана на нозі.

Зу – зу – зу – не ламай лозу.

Зе – зе – зе – кінь не довезе.

Із – із – із – скриплячий віз.

Зи – зи – зи – чумацькі вози.

 

Скоромовка

Коза у лузі – лоза у тузі.

Бери лозу – жени козу.

Ии

 

«и» – великої немає,

«и» – слова не починає:

Кит пливе ліниво, тихо.

Каже мишка раптом: «Лихо!

«и» і в мене навіть є!

Ви уже дізнались де?»

(О.Литвин)

 

«и» – великої немає,

«и» – слова не починає:

Виплив кит на середину,

Хвилям кит підставив спину.

(О.Кононенко)

 

... и ...

Ніякі риби, ні тварини, ні птахи

Не починаються у нашій мові з «и».

Але в кінці та в середині слова

Потрібно дуже «и» у нашій мові.

(С.Кузьменко)

 

Вона є в кита, індика,

В мишки, котика, чижа.

Нема її в слона, єнота,

У вовка і у бегемота.

Давайте скажемо усі:

• Ця буква зветься просто «и».

 

И – ця літера цікава!

Зліва дивиться направо.

И! – не дивиться сама, -

Я у дружбі з усіма.

(Г.Чубач)

 

 

Іі

 

Набундючився індик:

«Де наступна буква І?»

Зашептав йому тут гриб:

«Ти спочатку сам знайди –

Іграшка, Івась, іди ...»

Ну, а ви уже знайшли?

(О.Литвин)

 

Індики іволзі белькочуть:

 - Індики до зерна охочі.

І борода індику личить,

Ідем Іванка їсти кличе.

(О.Кононенко)

 

Індик

На подвір’ї індичатко

Говорило каченяткам:

«Коли виросту великим –

Буду я тоді індиком!»

(С.Кузьменко)

 

Індик поважний у дворі гордо походжає,

Зібрав пташиний рід увесь і друзів звеселяє:

То піде у танок, то на дудочку грає

І пісенька веселая голосно лунає.

 

 

 

 

 

 

 

 

Її

 

Їжачок сховався в листі,

Ти його тут віднайди:

Колючки його як ніжки,

А листочки, мов крапки.

Можна легко змайструвати

З ніжки й крапок букву Ї.

(О.Литвин)

 

Їде віз по дорозі,

Їздовий спить на возі.

Їжачок згорнувсь в клубок,

Їжить голки на візок.

(О.Кононенко)

 

Їжак

Їжак починається з літери «Ї».

У нього порядки і звички свої.

Їжак, їжачиха й малий їжачок

Вдягнулися в одяг із гострих голок.

(С.Кузьменко)

 

Любить їсти їжак

Маленьких вуженят.

 - Не їж, їжак,

Маленьких вуженят.

 

 

 

 

 

 

 

 

Йй

 

Йорж колючий причаївся.

Йорж уважно придивився,

Ніби «и» і зверху хвіст,

Наче хтось поклав тут міст.

 - Йоржику, це буква «йот».

Йорж злякався: «А це не йод?»

(О.Литвин)

 

Йди до мене, котенятко,

Йод на ранку – все в порядку.

Йод пекучий – пострибай,

Йорж колючий – не чіпай.

(О.Кононенко)

 

Йорж

Узяв Андрій свої вудки –

Пішов із татом до ріки.

 - Тут лиш йоржі та окуні, -

Він каже, - ловляться мені.

(С.Кузьменко)

 

Йосип йоржика впіймав,

Йоржик так йому сказав:

 - Відпусти мене, хлопчино, -

Йоржик я, а не лящина.

 

 

 

 

 

 

 

 

Кк

 

У веселім, дружнім колі

Мама киця й тато Колінг

На кмітливу букву К

Мур-мур...муркали слова:

«Колобок, колиска, казка

І смачна, смачна ковбаска!»

(О.Литвин)

 

Кіт

Котик-муркотик на сонечку спить.

Мишка-шкряботушка в кутку шкряботить.

Котику-муркотику, сором тобі спати –

Треба мишку-шкряботушку з хати виганяти.

(С.Кузьменко)

 

Кінь катає дітлахів,

Кіт Мурко ковбаску з’їв.

Квокче квочка: - Ко-ко-ко!

Кинь ці витівки, Мурко!

(О.Кононенко)

 

 

Килинці каже киця:

 - Плакати нам не годиться,

Киця колиску гойдає,

Колискову Килинці співає.

 

 

 

 

Зранку півник в курнику

Будить всіх: ку-ку-рі-ку!

Прокидайтеся, курчата,

Будем букву «Ка» вивчати!

 

Чистомовка

Ко – ко – ко – вип’єм молоко.

Ок – ок – ок – маленький жучок.

Ки – ки – ки – смішні малюнки.

Ик – ик – ик – засміявся Петрик.

Ка – ка – ка – крупу клює курка.

Ак – ак – ак – ґелґоче гусак.

Ку – ку – ку – співа зозуля у ліску.

Ук – ук – ук – стукає в сучок борсук.

 

Скоромовка

Не турбуйте курку –

Клює курка крупку.

Крупка дрібненька.

Курка маленька.

 

 

Лл

 

Лисичка слухала й казала:

«Ось і я потрібна стала.

Буква Л з мого ім’я –

Це чудово знаю я!»

Риба лин сказала теж:

«Л і в мене ти знайдеш».

(О.Литвин)

 

Лось і лосенятко з ним,

Ліс для лосів – рідний дім.

Літо в ліс гукнуло осінь,

Лист летить на спини лосям.

(О.Кононенко)

 

Лис

Лисичка-сестричка по лісі ходила.

Лисичка курятини з’їсти хотіла.

Та тільки лисичка до ферми добралась –

Всі кури й курчата в курник поховались.

(С.Кузьменко)

 

Лисичка рибкою ласує,

Лисичка з Вовчика глузує.

Линів спіймала цілий віз,

Ще й вовчик на собі її повіз.

 

 

 

 

 

Лиска лащить лисеня.

А лосиха – лосеня.

Лев ласкаво лапою

Левенятко лапає.

 

Лелека ластівку питає:

• Хто вище всіх птахів літає?
• Літають люди вище всіх

На літаках своїх легких.

(Н.Забіла)

 

Чистомовка

Ла – ла – ла – бігла край села.

Ал – ал – ал – на столі журнал.

Ло – ло – ло – в село дорогу замело.

Ол – ол – ол – хлопці грали у футбол.

Ли – ли – ли – розв’язали ми вузли.

Ил – ил – ил – Галя стерла з столу пил.

Лі – лі – лі – літери малі.

Іл – іл – іл – купили новий стіл.

Лу – лу – лу – поклали нову цеглу.

 

 

Мм

 

Морж в Антарктиці живе,

Мавпа в Африці стрибає,

Мишка в Україні є.

Всі малята добре знають,

Буква М у мишки є,

Буква «М» у ній живе!

(О.Литвин)

 

Морж у морі днями кисне,

Море для моржа корисне.

Морж на хвилях може спати,

Може глибоко пірнати.

(О.Кононенко)

 

Миша

Миша-мама доню-мишку

Вчить читати рідну книжку.

Щоб у книжці зрозуміти кожне слово –

Мишка-доня добре вивчить рідну мову.

(С.Кузьменко)

 

У малого мавпеняти

Мама вміє малювати.

Мама пензликом малює

І звіряток всіх дивує.

 

Чистомовка

Ма – ма – ма – холодна зима.

Му – му – му – молока кому?

Мо – мо – мо – до школи йдемо.

Ми – ми – ми – нові килими.

Мі – мі – мі – веселій кумі.

Ме – ме – ме – хто книжку візьме?

Ам – ам – ам – нікому не дам.

Ом – ом – ом – помиємо з милом.

Ум – ум – ум – у класі шум.

Ем – ем – ем – туди не підем.

Им – им – им – від багаття дим.

Ім – ім – ім – збудуємо дім.

 

 

 

 

 

 

Нн

 

Дві жердини, а на них

Ще одна жердинка.

Ну і буква, оце сміх!

Що це є? Смішинка?

«Гей, ця буква – буква Н», -

Стрибнув зайчик аж на пень.      (О.Литвин)

 

Норці не потрібна нірка –

Носить норка теплу шкірку.

На снігу слідів стежинка,

Норці взимку тепло в спинку.     (О.Кононенко)

 

Носоріг

Тому, що у мене є ріг – називаюся я носоріг.

На лобах по два роги буває у інших тварин,

А у нас, носорогів, на кожному осі один!    (С.Кузьменко)

 

Носоріг йде по дорозі,

Носоріг несе на розі

Букву «Н» тобі й мені

І всій хорошій дітворі.

 

Нанизала намистинки.

Намистинки з горобинки.

Засвітилось променисте

Намистиночки-намисто.

 

Чистомовка

На – на – на – смішна новина.

Но – но – но – добре зерно.

Не – не – не – виймай но мене.

Ан – ан – ан – молодий Степан.

Ну – ну – ну – з дороги зверну.

Ни – ни – ни – хороші лини.

 

Оо

 

Оленятко тихо встало,

Оленятко всім сказало:

Я цю букву впізнаю,

Я цю літеру люблю

Буква «О» з мого ім’я.

Ви знайшли вже, де вона?

(О.Литвин)

 

Осел по вулиці гаса –

Осла ужалила оса.

Ой, боляче! Отож, малята,

Осу і вам не слід чіпати.

(О.Кононенко)

 

Орел

Орел живе лише на волі.

Орли на скелях гнізда в’ють.

Людей, що борються за волю –

Орлами у народі звуть.

(С.Кузьменко)

 

Ослик гарний на картині,

Чорні цяточки на спині.

Ослик вушками махає

Й до озерця підбігає.

 

Букву «О» писав Микола.

Оля каже: «Вийшло коло».

А Оксанка написала

«О» овальне, ой як вдало!

 

 

 

 

 

Пп

 

Пугач загукав: «Пу-гу!

Я удень все сплю і сплю!»

«Хто на букву П не спить?» -

Мовить білка, й раптом вмить

Поросятко вже біжить:

«Хрю-хрю-хрю!

Я удень не сплю, не сплю!»

(О.Литвин)

 

Пугач хвалиться пінгвіну:

 - Півень дав мені пір’їну.

Причеплю, причепурюся,

Потім паві покажуся.

(О.Кононенко)

 

Папуга

Папуга від орла інакший птах.

Папуги можуть жити у клітках.

Людей, що думки власної не мають –

Папугами в народі називають.

(С.Кузьменко)

 

До шевця Петра, до друга,

Завітав якось папуга.

 - Ти, Петро, пошив би фрак,

Ти ж у нас такий мастак.

Одягнув Петруша фрак –

Подивіться, гарно як!

 

 

Чистомовка

Па – па – па – розсипалась крупа.

Пе – пе – пе – кошеня сліпе.

Пу – пу – пу – у широкому степу.

По – по – по – у країні Лімпопо.

Пі – пі – пі – яйце в шкарлупі.

Пи – пи – пи – поскладали снопи.

Іп – іп – іп – зеленіє кріп.

Оп – оп – оп – у річці короп.

Ап – ап – ап – травичку щипле цап.

Ип – ип – ип – захворів Пилип.

Уп – уп – уп – попробуймо суп.

 

Скоромовка

Пиляв Пилип поліна з лип

Притупив пилу Пилип.

(В.Ладижець)

 

 

 

 

Рр

 

Рак у ліс тут завітав.

«Здрастуйте звірята!» -

Привітався і сказав:

Всім потрібно знати

Двадцять першу букву Р.

Ви знайомі вже тепер.

(О.Литвин)

 

Рак від берега задкує,

Рибка лин над ним кепкує:

 - Рак забрів в очерети,

Річку думав перейти.

(О.Кононенко)

 

Рак

Рак – ніякий забіяка.

Та є пісенька про рака:

«Рак-рак, неборак

Як укусить буде знак!»

(С.Кузьменко)

 

Ромашки рвати ми ходили

Над річкою в рясній траві.

І раптом равлика зустріли

Із ріжками на голові.

(Н.Забіла)

 

Рибко, рибко, ти скажи,

Рибко, рибко, розкажи,

Де у світі наймиліше?

Де природа найгарніша?

Де річки йморя синіші?

Де пташки найголосніші

 - Це у нашій Україні,

Це на нашій Батьківщині.

 

 

 

Загадка

Тигреня весь день ричить.

Яку букву воно вчить?

(р-р-р)

(Т.П.Січовик)

 

 

Чистомовка

Ра – ра – ра – висока гора.

Ро – ро – ро – гостре перо.

Рі – рі – рі – сонце угорі.

Ру – ру – ру – не псуй кору.

Ри – ри – ри – книжку бери.

Ре – ре – ре – нас чекає море.

Ір – ір – ір – великий двір.

Ир – ир – ир – голландський сир.

Ар – ар – ар – перекидний календар.

Ор – ор – ор – дозріває помідор.

Ер – ер- ер – у полі комбайнер.

Ур – ур – ур – не гоніте кур.

 

Сс

 

Сонечко над лісом сяє.

«Хто з вас, звірі любі, знає

Що словсі ці єднає?» -

Мудра вас сова питає.

«Буква С їх всіх єнає»» -

Сом старий відповідає. (О.Литвин)

 

Спить старий сердитий сом,

Сниться сому сьмий сон.

Сонце пестить поплавок,

Сом сопе на весь ставок.

(О.Кононенко)

Соловейко

Соловейко пташка невеличка –

Як горобчик, щоглик, чи синичка

Та один він тьохкає-співає.

В Україні кожний його знає.

(С.Кузьменко)

 

Слоненятко, слон, слониха

Співають пісню стиха.

До пісень вони охочі,

Співають навіть серед ночі.

 

Буква «еС», буква «еС»...

Усміхається Олесь:

Мов півбублика смачного.

І чому це він не весь?

(Т.П.Січовик)

 

Смачно ослик їсть овес –

В кожнім слові – буква «С».

Як пиріг-маківничок,

Наче місяць ріжок.

 

 

Чистомовка

Са – са – са – вранішня роса.

Со – со – со – розсипали просо.

Сі – сі – сі – йдуть сюди усі.

Су – су – су – заплели косу.

Си – си – си – зошит принеси.

Се – се – се – прочитати все.

Ис – ис – ис – лис смакує барбприс.

Іс – іс – іс – біля ставу ясен ріс.

Ес – ес – ес – Семен сіяв овес.

 

Скоромовки

Сорока сорок років нитками

Сорок сорочок вишивала.

Сорокасорок сорочок

На сорок сороченят одягала.

 

Спить старий сердитий сом.

Сому сниться сьомий сон.

 

Тт

 

Тигренятко смугасте

Дуже любить жартувати,

Тобто гратися в ті ігри,

Які смішать звіренят,

А іще понад усе

Любить тигрик букву Т.

(О.Литвин)

 

Тато-тигр, тигриця-мама

Тихо ходять чагарями.

Тигреня ричати вчиться –

Тигра всякий звір боїться.

(О.Кононенко)

 

Тхір

Опустів раптово двір –

Це гуляти вийшов тхір.

Запишавсь маленький тхір:

Ось який страшний я звір!

(С.Кузьменко)

 

Тигр смугастий, тигр ікластий –

Найстрашніший у тайзі.

Чи то вовк, ведмідь чи заєць –

Перед ним тремтять усі.

 

Чистомовка

Ат – ат – ат – молодий солдат.

Ут – ут – ут – злетів у небо беркут.

Іт – іт – іт – муркотливий кіт.

От – от – от – у болоті бегемот.

Ит – ит – ит – гуля у морі кит.

Ет – ет – ет – до нас прийшов поет.

Та – та – та – купили кота.

Ту – ту – ту – солдат на посту.

То – то – то – дитяче лото.

Ти – ти – ти – до школи піти.

 Ті – ті – ті – живемо в місті.

Те – те – те – волошка цвіте.  

 

 

 

 

 

 

 

Уу

 

«Україну дуже любим, -

Мовили звірята, -

Першу букву України

Нам потрібно знати!

А ця буква – буква У.

Як не вивчити таку?!»

(О.Литвин)

 

Удав – товстезний і строкатий –

У затінку улігся спати.

Увившись між високих трав,

Удав до вечора куняв.

(О.Кононенко)

 

Удав

До зміїного роду належить удав.

Він маленьких звірят на сніданок шукав.

Не знайшов ані жаб, ні пташат, ні зайчат –

Бо вони у цей день всі трималися хат.

(С.Кузьменко)

 

Букву «У», букву «У»

Я між листячком знайду.

І почую лунко: У-у-у...

Як до поїзда прийду,

Бо кричить він: У-у-у...

 

У-у-у! Я – кенгуру!

У-у-у! Я всіх дивую!

Потаємну сумку маю,

Діток там своїх ховаю.

 

 

 

 

Фф

 

Фарби є у тигренятка.

Щойому намалювати?

«Намалюю букву Ф.

Ой, щось не виходить, ех!

Двадцять п’яту в алфавіті

Намалюєте ви, діти?»

(О.Литвин)

 

Фотоапаратом вчили мама з татом

Федю фотографувати.

Фотографії на славу –

Фазани летять над ставом.

(О.Кононенко)

 

Фазан

В кольористе пір’ячко вбрались фазани,

А хвости розправили віялом вони.

У траві, над річкою, йде родина в ряд:

Фазан з фазанихою й троє фазанят.

(С.Кузьменко)

 

На майдані, де фонтан,

У футбола грав фазан.

Був би добрий футболіст –

Заважає пишний хвіст.

 

Розфарбував фламінго

В рожевий колір крила.

Відтоді став фламінго

Рожевокрилим дивом.

 

 

 

 

 

 

Чистомовка

Фе – фе – фе – красиве кафе.

Фа – фа – фа – фиркає жирафа.

Фу – фу – фу – розфарбуй жирафу.

Фи – фи – фи – ферма тьоті Марфи.

Фі – фі – фі – фіранки в шафі.

Аф – аф – аф – молодий жираф.

Уф – уф – уф – хатку будує Нуф.

 

 

 

 

Хх

 

Ховрашок сміється: «Ха! Ну і буква: раз і два?»

А звірятка кажуть: «Ех, де ще ти таку знайдеш?

І твоє, сміхун ім’я починає буква ця».    (О.Литвин)

 

Хом’ячок наш захворів –

Хтось холодним напоїв.

Хом’ячкові нудно в ліжку,

Ходить в гості сіра мишка.    (О.Кононенко)

 

Ховрах

Риє, риє ховрашок під землею хату.

Нанесе туди зерна ховрашок багато.

Добре буде ховрашкові зиму зимувати.

Риє,риє ховрашок під землею хату.    (С.Кузьменко)

 

Хотів хитрий ховрашок

Хатку збудувати.

Хурою завіз зерно –

Нумо працювати.

Лиш попробував – смачне,

Стриматись не може.

Відтоді в нірці він живе,

Хатки вже не хоче.

 

Скоромовка

Кричав Архип, поки охрип.

Не треба Архипу кричати до хрипу.

 

Чистомовка

Ха – ха – ха – спіймали ховраха.

Ху – ху – ху – закляк від жаху.

Хо – хо – хо – у Хоми болить вухо.

Хи – хи – хи – хруснув стовбур у вільхи.

Хе – хе – хе – в хом’ячка житло сухе.

Ух – ух – ух – березовий дух.

Ох – ох – ох – зібрали горох.

Іх – іх – іх – старезний горіх.

Ах – ах – ах – багато комах.

Цц

 

«Що за музика така?» -

Пита соловейко.

«Цінь, цінь», - пташечка співа

Синичка маленька.

Буква Ц звучить ось так,

Що не втрапить і співак.

(О.Литвин)

 

Цап забрів у двір рогатий –

Цуценя втекло до хати.

Цілу ніч йому не спалось –

Цапа цуценя бялось.

(О.Кононенко)

 

Цап

По місточку йшли назустріч два цапки.

Під місточком дно глибокої ріки.

Не хотів дороги дати цап цапку –

І попадали обидва у ріку.

(С.Кузьменко)

 

Цап, цвіркун і цуценя

Цирк влаштовують щодня.

Цап стриба, цвіркун жонглює,

Цуценя їх дресирує.

(О.Кононенко)

 

Целекант – не пелікан,

Целекант – це риба.

Живе глибоко на дні,

Його бояться рибки великі і малі.

 

 

 

 

Чистомовка

Це – це – це – тепле сонце.

Цу – цу – цу – дорога до палацу.

Ці – ці – ці – беремо в руки ножиці.

Ац – ац – ац – купимо новий матрац.

 

Скоромовки

Очиці у вовчиці, наче блискавиці.

 

Усім подобається – це куце цуценя.

 

У кільця нема кінця,

Всі кільця без кінців.

 

Цапеня накосило травиці

І поклало її у копиці.

 

Цап на тина залізти хоче,

Цесарочка йде цокоче.

 

Чч

 

Чаплі треба чобітки,

Щоб стояли у воді.

Червоненькі, дуже файні

Для болотяної пані.

Черепашка їй пошила

Й букву Ч писать навчила.

(О.Литвин)

 

Чапля чайці чемно мовить:

 - Чорногуз пішов на лови.

Чимчикує він до ставу

Через лози кучеряві.

(О.Кононенко)

 

Чапля

Ходить чапля чап-чалап.

На обід шукає жаб.

Може й рибку десь знайде.

Чап-чалап – це чапля йде!

(С.Кузьменко)

 

Черепаха чепурилась,

Чисто вмилась, нарядилась.

На гостини поспішала,

Жаль у гості не попала.

 

Чиста спинка, чисті вушка,

Чистотою сяє хрюшка!

Чисті зубки, чистий хвостик,

Така чиста – можна в гості!

(Т.Бойченко)

 

Чистомовка

Ча – ча – ча – вкусити калача.

Че – че – че – вуглинка пече.

Чі – чі – чі – котик на печі.

Чу – чу – чу – нікуди не втечу.

Чи – чи – чи – лопатку беручи.

Ач – ач – ач – мачний калач.

Еч – еч – еч – у мечоносця меч.

Іч – іч – іч – чародійник любить ніч.

 

 

 

 

 

 

 

 

Шш

 

«Шурх!» - звучить опале листя.

Ведмежа у всіх пита:

«Буква ця немов тризубець,

Як же зветься буква ця?»

Відповідь дало лоша:

«Це поважна буква Ш».

(О.Литвин)

 

Шпак шпачисі каже гнівно:

 - Шершень залетів в шпаківню!

Швидше шибеника гнати,

Шпаченят обороняти!

(О.Кононенко)

 

Шпак

Шпак несе до нас весну із країв далеких.

Прилітають зі шпаком ластівки й лелеки.

Вже шпаківню у садку змайстрували діти.

Прилетять до них шпаки у шпаківні жити.

(С.Кузьменко)

 

Мишка має мишенят,

Кішка ає кошенят.

Ходить кішка тихо-тихо,

Мабуть, мишкам буде лихо.

 

Шпак шипшину не клює –

Й так здоров’я в нього є.

А цілющий чай з шипшини –

Це здоров’я для людини.

(Т.Бойченко)

 

Чистомовка

Ша – ша – ша – сіренька миша.

Шу – шу – шу – не порушуй тишу.

Ше – ше – ше – говоріть тихіше.

Ші – ші – ші – шумлять комиші.

Ши – ши – ши – букву напиши.

Аш – аш – аш – лісовий шалаш.

Уш – уш – уш – на дереві багато груш.

Іш – іш – іш – козацький кіш.

Иш – иш – иш – ти чому спиш?

 

 

 

 

Щщ

 

Щука в річці подобріла:

«Ой ця буква, буква Щ!

Я вже зранку так поїла,

Але тут ще є вона».

«Що ти, щуко?! В алфавіті

Буква Щ потрібна дітям».   (О.Литвин)

 

Щупакам в’юни казали:

 - Щойно щуку зустрічали.

Щирить щука хижу пащу –

Щупакам втікати краще.    (О.Кононенко)

 

Щука

Щука живе у озерах, ставках і річках.

Щука на меньшеньких рибок наводить страх –

Дуже вони під її смак.

Щука – це риба хижак.     (С.Кузьменко)

 

Що робити? Що робити?

Щука хоче спинку мити.

Щітка щуку не любила,

Тому спинки не помила.

 

Щиплють щемний щавлик

Буслик та журавлик,

Щавель кінський, горобиний,

Кучерявий, зозулиний.    (М.Голець)

 

 

Букві «Ща» сказала «Ша»:

 - Ти стрибаєш, як лоша.

Я на тебе дуже схожа,

Хоч стрибати так не можу...

 - А відгадка тут проста,

Я з хвостом, ти – без хвоста.

(І.Січовик)

 

Чистомовка

Щу – щу – щу – ложка борщу.

Щі – щі – щі – нові плащі.

Ще – ще – ще – назви своє прізвище.

Ща – ща – ща – спіймали ляща.

Ощ – ощ – ощ – теплий літній дощ.

Ущ – ущ – ущ – ящірка втекла під кущ.

Ащ – ащ - ащ – забули взяти плащ.

Іщ – іщ – іщ – щеня вкусив кліщ.

 

Скоромовка

Зубаті щука і щупак

Щербатий чистили п’ятак.

Щіткою щербатою

У щупака за хатою.

(Т.Компанієць)

 

Ьь

 

«Ь» - це просто буква:

Звуку він не має.

І корова промука,

Й ніхто не проспіває

«Але він є у словах», -

Скаже вам маленький птах.

(О.Литвин)

 

 

Півень, горобець, ведмідь –

Знак м’який в словах стоїть.

Журавель, дельфін і рись –

М’який знак – не помились.

(О.Кононенко)

 

 

... ь...

Як не крутись – чи так, чи сяк –

Потрібен в мові м’який знак.

Як пишем ґедзь чи горобець –

Стає він в слові на кінець.  (С.Кузьменко)

 

 

 

 

Ми гуляли парком

І зайшли до зоопарку.

Є тут заєць, журавель,

Є ведмідь і цей тюлень.

Що єднає друзів цих?

Відгадати ти ж мастак –

Буква зветься «м’який знак».

 

Утіка від вовка заєць

Аж на дерево заліз.

Причаївся і чекає,

Доки вовк піде у ліс.

Врешті вовк піде до лісу.

І стрибнув униз русак.

Приземлився, не забився,

Бо попав на м’який знак.

 

Хто абетку з вас вивчав,

Різні букви зустрічав.

Кожна з них – від «А» до «Я»,

Промовля своє ім’я.

Лиш одна із них німа –

В неї голосу нема.

Здогадався, певно, всяк –

Звуть цю букву... (м’який знак).

(Т.П.Січовик)

 

 

 

 

 

 

 

Юю

 

Юрчик в ліс іде із татом,

Щоб звірят погодувати,

Вдячні всі звірята

Юрчику і тату.

Тож вивчають букву Ю –

І твою, і мою.

(О.Литвин)

 

Юрок поплив – піймавсь у сильце.

Юннати йому лікували крильце.

Юрбиться малеча – між учнів поволі

Юрок походжає – він звикся у школі.

(О.Кононенко)

 

Юрок

Юрок – з родини горобця.

Маленька пташечка оця

Живе в родині горобиній

Як і горобчик – в Україні.

(С.Кузьменко)

 

Юкка – мишка незвичайна,

Трудівниця бездоганна.

Має довгий язичок –

П’є нектар із квіточок.

 

Буква ця усім відома:

Перед «Я» вона стоїть.

В ній дві палички і коло –

Здогадаєтесь умить.

Є ця буква в слові «Юля»,

І в словах «сміюсь», «стою».

Ой, яка ж вона красуня.

Ця чудова буква... (Ю).

(Т.П.Січовик)

 

Яя

Яку зубр писав листа:

«Приїжджай в мої місця,

Погуляєм в зоопарку».

Потім він наклеїв марку.

Я – остання в алфавіті.

Як це добре знає, діти.

(О.Литвин)

 

Ясени ледь-ледь шуміли...

Яснооке сонце сіло...

Яструб ящірку несе,

Я – остання буква.

Все.

(О.Кононенко)

 

Ящірка

Ми – ящірки. В нас дуже бистрі ніжки.

На жаб та вужів ми схожі трішки

І нас багато видів на землі.

Є ящірки великі і малі.

(С.Кузьменко)

 

Яша ящірку малює,

Яскравим кольором фарбує,

Яскраве сонечко сміється,

Яша ой як задається!

 

Яскрава фея Букваринка

Діток зібрала під ялинку.

Вони тут всі – від А до Я –

Весела гомінка сім’я.

(Т.Бойченко)

 

 

 

 

Апостроф

 

П’явка, в’юн, пір’їна, в’ється –

Знак апострофом зоветься.

П’ять цукерок з’їв хом’як –

Дуже симпатичний знак.

(О.Кононенко)

 

 

 

 

 

Ти абетку прочитав,

Літер скільки зрахував?

Може, тище щось помітив?

Щось цікавого намітив?

Може «Ка» на когось схожа!

То ж твори свої малюнки,

Світу дивні візерунки!