Форми діяльності:
1) образотворча (навчати передавати стан кольором, формами, лініями, композицією);
2)
музична (вправляти в ідентифікуванні мелодії з тим чи іншим переживанням
Методи корекції емоційних порушень у дошкільному віці :
1) сюжетно-рольові ігри;
2) психогімнастичні ігри;
3) рухливі ігри;
4) комунікативні ігри; Рекомендації для
5) ігри та завдання на розвиток довільності;
6) ігрові вправи; вихователів щодо
7) мімічні етюди; розвитку емоційної сфери
8) читання казок і оповідань; старших дошкільників
9) дидактична гра з дошкільнятами.
Виховання емоційно-зрілої особистості, її переживань і емоцій, починаючи з перших років життя, залишається важливим педагогічним завданням, оскільки емоційне ставлення до навколишнього світу зумовлює цілі, на досягнення яких будуть використані набуті дитиною знання та вміння.
Вихователю про емоційний розвиток дитини!
Важливим показником емоційного розвитку старшого дошкільника, його повноцінного особистісного
зростання є
відповідність переживань реальним життєвим подіям та ситуаціям.
Секрет виховання дошкільника за допомогою емоційного впливу полягає в тому, щоб не придушувати емоції дитини, а направляти їх у потрібне русло. Завдання вихователів – окультурити емоції як щодо їхнього активного прояву, так і вміння стримувати імпульсивні поривання.
Педагогічні зусилля спрямовують на ознайомлення дітей дошкільного віку з абеткою людських емоцій, розвиток культури виявлення емоцій, адекватної
Обираючи спосіб впливу на дитину, вихователь повинен:
1) усвідомлювати, що емоції – провідний психічний процес у дошкільному віці;
2) позитивно
оцінювати емоційність як даровану дитині природою
чутливість;
3) враховувати
4) розрізняти прояви емоційного неблагополуччя: депресивні стани, страхи, фобії, неврози, тривожність, швидку
втомлюваність нервової системи;
5) розуміти походження різних форм емоційного неблагополуччя дитини, серйозно до них ставитися. Не звинувачувати малюка в них, не докоряти батькам;
6) обирати індивідуальний підхід до емоційно
неблагополучних дітей;
7) спонукати дітей щоденно фіксувати свій емоційний стан, за допомогою відповідних позначок та пояснювати його;
8) залучати родину до вказаного напряму
реакції на життєві події.