Виховний захід для учнів 7 класу

 

Бути на Землі Людиною

Тема: Бути на Землі Людиною.
 

Мета: навчати учнів оволодівати спілкуванню та навичкам взаємної допомоги, вмінню радіти успіхам ближніх та поділяти їх труднощі.
 

Обладнання: костюми для учнів, які братимуть участь в інсценуванні (Діогена та Прометея).

 

Хід заняття
 

 

На класній дошці написано епіграф заняття:
 

Ти знаєш що ти — Людина?
 

Ти знаєш про це чи ні?
 

Усмішка твоя— єдина,
 

Мука твоя — єдина,
 

Очі твої — одні.

 

Слово вчителя:

Проблема Людини і людяності хвилювала людство в усі
часи. Ще в V ст. до Різдва Христового китайський філософ
Конфуцій писав про те, що потрібно виховувати в собі людяність та доброзичливість.   
Виховувати людяність — це оволодівати мистецтвом спілкування та навичками взаємної допомоги, радіти успіхам ближніх та поділяти їх скорботу, любити та жертвувати, плакати та сміятися, переживати та сподіватися. Тільки людяність і ніщо інше є ідеальною формою співжиття.

Ми всі з’явились на світ одне для одного. Тільки разом, допомагаючи й турбуючись одне про одного, ми можемо піднімати самих себе на п’єдестал людяності. Чим ми добріші до людей, чим більше провин їм прощаємо, більше їх жаліємо, а не судимо, тим краще для нас.

Дивують часи стародавніх Греції та Риму, Які різні таланти виявляли тоді зовсім молоді люди! Олександр Македонський, письменник і великий полководець, у двадцять років розпочав завоювання Сходу. В цьому ж віці Сципіон і Ганнібал укладали великі проекти і здійснювали великі задуми. Ще не дійшовши змужнілості, Помпей, переможець у Європі, Азії і Африці, покрив своєю славою світ.

Може, колишні люди відрізнялися від теперешніх? Може, організація їх була довершеніша? Безперечно— ні; бо в науках і мистецтвах мореплавства, фізики, годинникарства, математики тощо новітні люди переважають давніх.

«Отже, ту вишуканість у моралі, політиці й законодавстві, яку ці останні так довго зберігали, слід розглядати як наслідок їхнього виховання»,— писав визначний французький філософ, просвітитель і матеріаліст XVIII століття Гельвецій. Майже через два століття потому Василь Сухомлинський скаже, що бути справжньою людиною — це означає віддавати сили своєї душі в ім’я того, щоб люди навколо тебе були красивими, духовно багатими, щоб у кожної людини, з якою ти зустрічаєшся в житті, залишалося щось хороше від тебе, від твоєї душі.

Виступ учня-читця.

1-й учень
Ти знаєш, що ти — Людина? 
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої – одні.
 

Вчитель: Ми забули про людяність — і це забуття призвело до бездуховності, безвір’я, страшних злочинів, невиліковних захворювань, сліз, горя, завело нас у глухомань.

Виступ учня-читця.

2-й учень
Не нарікай на глухість душ людських
І не гостри в злобі на,них зубів
А ти, що людям доброго зробив,
Що вимагаєш доброти від них?
Чого мовчиш?

Подумай і збагни,
Але уже з низької висоти,
І зваж, і переваж; а хто є ти?
І зваживши, нікого не вини,
А сам в своє більмо душі заглянь,
Чи там хоч раз добром світила рань
І променем зорилася святим?
І ти збагнеш, що до твоїх страждань
Не відгукнеться й власна глухомань,
А ти шукаєш в людях доброти.

 

Вчитель:

Леоніду Первомайському належать такі чудові рядки: «Я винний втому, що світ не кращий…» Чи задумувались ми над тим, що Кожний з нас винний втому, що діється навколо нас. Ні, ми думаємо, що це світ завинив перед нами, зустрів наш прихід невмитим. Ми ж мали народитися для любові, щастя й сонця досхочу, а бачимо світ у плямах крові й по горло в людському плачі.
В погоні за матеріальними благами ми втратили людину. Ми, мабуть, забули, що за гроші можна придбати:

 

Ліжко, але не сон.
Книги, але не Розум

Ліки, але не здоровя

Розкіш, але не культуру.
Прикраси, але не красу.
Розваги, але не кохання.
Добробут, але не щастя.

 

Максим Горький якось сказав, що диваки прикрашають світ.
 

 

Наперед виходить Діоген . Далі відбувається невеличке інсценування.
 

 

Інсценування «Диваки — рятівники світу».
 

Психолог. Ось, погляньте, це, мабуть, один із тих диваків, який з’явився, щоб прикрасити наш світ.
 

1-й учень. Він із ліхтарем удень!    
 

2-й учень. Хто ти і що шукаєш у нашому храмі науки серед білого дня з ліхтарем?
 

Діоген. Я грецький філософ і прийшов до вас з IV століття до вашої ери. Я шукаю людину!
 

1-й учень. Ну й дивак! Він шукає людину, а хіба ж ти не зустрів по дорозі сюди тисячі людей? Хіба ж ти без ліхтаря не бачиш, яка перенаселена наша планета. Куди б не пішов чи поїхав, то ніде розминутися з людьми.

Діоген. Так, я бачу, що всі ви маєте вигляд людей. Але мати вигляд неважко, а от бути людиною дуже важко. Що значить бути людиною?
 

2-й учень . Бути благородним.
 

1-й учень. Горіти заради іншого, як горить свічка.
 

2-й учень. Бути надією для будь-якого подорожнього.
 

1-й учень. Допомагати іншим, турбуватися один про одного.
 

2-й учень. Допомагати кожному в біді.
 

Вчитель: Творити добро, примножувати кількість щасливих людей на Землі. Не бути слабодухими, безпринципними: ніколи не дозволяти заворушитись у душі мерзенному черв’ячку, ім’я якому «моя хата скраю». Не бути байдужим.
Один філософ сказав: «Бійтесь байдужих. Вони не зраджують і не вбивають, але за їхньою мовчазною згодою відбувається і те й іншею.

Діоген. В усі епохи були справжні Люди. Історія Риму знає багато прикладів благородства і щиросердя, інакше кажучи — величі душі. Коли Сципіон отримав перемогу в Іспанії, серед узятих в полон виявилась юна принцеса рідкісної краси, яка незабаром мала вийти заміж за знатного співвітчизника. Сципіон також був юний, гарний, неодружений ідо того ж переможець. Але він наказав, щоб за принцесою доглядали не гірше, ніж у рідному домі, і як тільки він розшукав її нареченого, віддав йому принцесу, а гроші, які прислав її батько як викуп, віддав їй у придане. Він покорив Іспанію не тільки зброєю, але і своїм благородством.
 

1-й учень. Діоген, в наш час також є багато прекрасних і благородних людей. Я хочу розповісти про одного вчителя військової справи. Його звали Юрій Лелюков. Старший лейтенант прикордонних військ у запасі. Він показував старшокласникам, як поводитися з гранатою. Привів її в бойову
готовність і раптом побачив димок. Зрозумів: в його руках не навчальна, а бойова граната. До вибуху залишилось 4 секунди. Можна було кинути гранату на подвір’я через вікно, але там шеренгою йшли на обід першокласники, а в класі також сиділо двадцять шість учнів. Щоб урятувати їх, він прийняв єдине правильне рішення кинувся в куток, нагнувся і міцно притиснув гранату до свого тіла. І в ту хвилину — вибух. Юрій Лелюков виконав перед людьми свій найвищий людський обов’язок — пожертвував собою, щоб врятувати інших.
 

Діоген. Я зворушений. Я ще не бачу у вас вад і заповідаю вам: будьте Людьми, а я піду шукати далі.

Наперед виходить Прометей.
 

Прометей. Колись я подарував вам вогонь. Сьогодні я спустився з Олімпу, щоб запропонувати вам дві дороги. Куди вони ведуть, я. скажу пізніше, коли ви їх оберете. Перша дорога — вузька, крута, безводна, поросла чагарниками і повна небезпек. Тільки в кінці вона стає рівною, гладенькою, з родючими гаями. Друга дорога — гладенька, поросла квітами, повна насолод, лише в кінці вона стає вузькою, крутою, кам’янистою, небезпечною. Перша — дорога волі, друга — рабства. Яку дорогу ви обираєте?
 

1-й та 2-й учні. Ми обираємо першу дорогу.
 

Прометей. А чому ж вона така важка?    
 

1-й учень. Справжньою людиною можна стати лише тоді, коли зрозумієш, що таке «важко». Не йди легким шляхом. Іди найважчим. Подолання труднощів підносить людину. Постав над собою хоч сто вчителів — вони будуть безсилі; якщо ти сам не зможеш примусити себе й вимагати від себе.
 

Інсценування закінчується.

Вчитель:
 

Ніщо вжитті не дається без поту і праці. Людина, яка з дитинства навчилась долати перешкоди, допомагати іншим, не піддаватися легким спокусам, перемагати власні лінощі (а перемога над собою — це найбільша перемога), зможе стати Людиною, а шлях розваг і насолод обов’язково згубить людину.
Ми часто нарікаємо на дорогу, якою йдемо, на обставини, що склалися, на людей, які оточують нас. Ми забуваємо, що починати потрібно із себе і все шукати в собі. І зараз я би хотіла поговорити про толерантність, адже, бути людяними також означає бути толерантними. Діти , чи знаєте ви , що таке толерантне ставлення до людей ?

Толерантність - це повага, прийняття і правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження і способів прояву людської індивідуальності.

 Визначення слова толерантність різними мовами земної кулі звучить по-різному:

-в іспанській мові воно означає здатність визнавати відмінні від своїх власних ідеї або думки;

 

-у французькій мові - відношення, при якому допускається, що інші можуть думати чи діяти інакше, ніж ти сам;

 

-у англійській мові - готовність бути терпимим, поблажливим;

 

-у китайській мові - бути великодушним по відношенню до інших ;

 

-в арабській мові - прощення, поблажливість, м'якість, милосердя, співчуття, прихильність, терпіння, прихильність до інших;

 

-в українській мові - здатність терпіти щось або когось (бути витриманим, витривалим, стійким, вміти миритися з існуванням чогось, когось)

Вчитель:

-Яке з визначень вам імпонує найбільше? (Відповіді).

-Чому, на ваш погляд, в різних країнах визначення різні? (Відповіді).

-А що ж об'єднує ці визначення? (Відповіді).

-Чому так актуальна толерантність в даний час? (Відповіді).

 

(Далі учасники узагальнюють все сказане, роблять висновок, що толерантність - не пасивне, неприродне підкорення думці, поглядам і діям інших, не покірне терпіння, а активна моральна позиція і психологічна готовність до терпимості в ім'я позитивної взаємодії між етносами, соціальними групами, в ім'я позитивної взаємодії з людьми іншої культурної, національної, релігійної або соціальної середовища.).

 

Вчитель:

Слово толерантність я зобразила у вигляді сонця. Давайте, зобразимо ваші відповіді у вигляді промінчиків. (Учасники висловлюють свої думки). Толерантність-це…  прощення, повага до прав інших людей,  співробітництво, дух партнерства, сприйняття інших такими, якими вони є  повага до людської гідності, милосердя, співчуття, терпимість до думок ,віросповідань, поведінки інших людей.

 

Вчитель:

Набирає обертів третє тисячоліття. Прогрес невблаганно рухається вперед. Техніка прийшла на службу людині. Здавалося б, життя має стати спокійнішм. Але ми все частіше чуємо слова: біженець, жертва насильства ... У сьогоднішньому суспільстві відбувається активний ріст екстремізму, агресивності, розширення зон конфліктів. Ці соціальні явища особливо зачіпають молодь, якій в силу вікових особливостей властивий максималізм, прагнення до простих і швидких рішень складних соціальних проблем. Будь-яка людина робить у житті різні вчинки. В одних ситуаціях вона чинить правильно і проявляє свої хороші якості, але іноді буває і навпаки.

 

 

Сценка "Перед вами два шляхи. Обирайте ... "

Молодий чоловік і його дівчина гуляли містом. На бордюрі сидів погано одягнений літній чоловік. Біля нього валялася сумка. Він тихенько стогнав, а в очах стояли сльози. –

- Почекай, я підійду до нього, - сказала дівчина.

- Не здумай. Він брудний, ти підчепиш заразу, - відповів молодий чоловік, стиснувши її руку.

- Відпусти. Бачиш у нього зламана нога. Дивись, дивись, у нього кров на штанині.

- А нам-то що? Він сам винен.

- Відпусти мою руку, ти робиш мені боляче. Йому потрібна допомога.

 - Кажу тобі: він сам у всьому винен. Працювати треба, а він жебракує, краде, пиячить. Навіщо йому допомагати?

- Я все одно підійду. - Дівчина вирвала руку.

- Я тебе не пущу. Ти - моя дівчина і не смій спілкуватися зі "всякими". Ходімо звідси, - він спробував відвести її.

- Знаєш що, я ... Та як ти можеш? Йому ж боляче, ти розумієш? Ні, ти не розумієш! Дівчина відштовхнула хлопця і підійшла до чоловіка. Хлопець ще раз спробував утримати її. Вона рішуче відсмикнула руку.

- Що з вами? - Запитала вона чоловіка. - Що з вашою ногою.

- Я зламав її ... у мене кров. Я не знаю, що робити і де в цьому місті лікарня. Мені дуже боляче.

-Зараз, зараз. Дозвольте, я подивлюся. Потерпіть. Треба викликати "швидку". - Спасибі, леді, дякую ...

- Послухай, - звернулася дівчина до молодого чоловіка, який підійшов до них, - У тебе немає мобільного телефона? Хлопець промовчав. Дівчина допитливо подивилася на нього і раптом відчула відразу, яка відчувалась у його позі, погляді ... Вона піднялася і наблизилася до хлопця.

- Іди звідси! Ніколи більше не дзвони мені і не приходь! Я більше знати тебе не хочу.

- Невже ти через якогось бомжа, алкоголіка можеш так вчинити? Дурна! Ти пошкодуєш про це.

Дівчина знизала плечима і знову опустилася на коліна. Хлопець пішов геть. - -У вас відкритий перелом, промовила вона. - Я піду викликати лікаря. Потерпіть, вона швидко пішла до телефонного автомату.

• Дівчино! - Окликнув її чоловік - Спасибі вам!  Дівчина обернулася і посміхнулася.  Ви обов'язково знайдете собі щастя.
•  
• Вчитель
• Чому молодий чоловік відмовився допомогти?
• - Як би ви вчинили в цьому випадку?
• - Як зазвичай робите ви, якщо бачите, що людині потрібна допомога?
• - Як ми повинні чинити з людьми, які просять милостиню?

 

• Висновок. Зробивши добро, людина сама стає кращою, чистішою, світлішою. Якщо ми будемо уважні до будь-якої людини, з якою вступаємо у взаємодію, чи то випадковий перехожий або друг, - це і буде прояв доброти. -Ми бачимо, що є два шляхи розвитку особистості - толерантний та інтолерантний.

 

Вправа "Толерантна та інтолерантна особистості"

Шлях інтолерантності характеризується уявленням людини про власну винятковість, низьким рівнем вихованості, почуттям дискомфорту існування в дійсності ,що його оточує, бажанням влади, неприйняттям протилежних поглядів, традицій і звичаїв. Інтолерантні особистості ділять світ на дві частини: чорну і білу. Для них не існує напівтонів. Є тільки два сорти людей - погані і хороші. Вони роблять акцент на відмінностях між "своїми" і "чужими".

 

Толерантний шлях - це шлях людини, яка добре знає себе, комфортно почуває себе в навколишньому середовищі, розуміючи інших людей і готова завжди прийти на допомогу, людина з доброзичливим ставленням до інших культур, поглядів, традицій. Толерантна людина бачить світ у всьому його розмаїтті. - А тепер вам потрібно розподілити слова в II колонки, де в I - колонці - риси, притаманні толерантній особистості, у II - риси, притаманні інтолерантній особистості:

 Терпіння, почуття гумору, нерозуміння, повага думки інших, ігнорування, егоїзм, доброзичливість, вміння володіти собою, нетерпимість, вираз зневаги, дратівливість, уміння слухати співрозмовника, байдужість, цинізм, розуміння і прийняття, чуйність, допитливість, гуманізм, невмотивована агресивність.

 

 

Вправа "Чарівна крамниця"

 

Дає учасникам можливість з'ясувати, яких якостей їм не вистачає для того, щоб вважатися справді толерантними людьми. - Уявіть, що існує лавка, в якій є вельми незвичайні "речі": терпіння, поблажливість, прихильність до інших, почуття гумору, чуйність, довіра, альтруїзм, вміння володіти собою, доброзичливість, гуманізм, уміння слухати, допитливість, здатність до співпереживання. - Я виступлю в ролі продавця, який обмінює одні якості на інші. Беруть участь усі бажаючі. Викликається учасник. Він може обрати одну або декілька "речей", яких у нього немає. (Це ті якості, які, слабко виражені у даного учасника). Наприклад, покупець просить у продавця терпіння. Продавець з'ясовує, скільки і навіщо йому потрібно, і в яких випадках він хоче бути терплячим. В якості плати продавець просить щось  взамін, наприклад, той може розплатитися почуттям гумору, якого у нього в надлишку.

 

Заключна частина  Заключне завдання "Дерево толерантності" - Візьміть кожен по листочку і напишіть на них, що, по-вашому, треба зробити, щоб школа стала простором толерантності, тобто, щоб відносини в ній стали якомога більш толерантними, людяними (Учні на листочках паперу у формі листочка якогось дерева пишуть, що треба зробити, щоб школа стала "Простором толерантності", листочки наклеюються на символічний малюнок дерева без листя, він вивішується у класі.) - Наприкінці мені хочеться сказати, що клас - це маленька родина. І хочеться, щоб в цій родині завжди панували доброта, повага, взаєморозуміння, не було б ні лайки, ні сварок.

 

Виступ учня-читця.
3-й учень
Ти — сам загадка.
 

Відгадай себе,
І все, мабуть, тоді на місце стане.
Червоне, біле, ніжно-голубе, 
Відкриється за шторою туману.
В твоїх очах світає небокрай,
А дум плоди, мов яблука на вітах…
Насамперед, себе ти розгадай,
Коли ти хочеш інших зрозуміти.
 

 Вчитель:
Справжня духовність — у самовіддачі. Даруйте людям радість, робіть їм добро, не чекаючи віддачі. Робіть добро тим, з ким ви, можливо, зустрінетесь раз ужитті. Пам’ятайте, що все повертається, як бумеранг. Добро — добром, зло — злом.

Виступ учня-читця.
4-й учень
Я вірю в силу доброти,
Добро завжди сильніше злого,
Дає наснагу, щоб цвісти

І світлу обирать дорогу.
Я вірю в силу доброти,
Що на торжку не продається,
Що кривди розбива пласти,
Красою тулиться до серця.
Я вірю в силу доброти,
Що має долю роботящих,
Що хоче, щоб і я, іти,
І все було у світі кращим.