Від Катерини до Йордана

 

                                                    Від Катерини до Йордана

                                                       (виховна година)

Мета. Поглибити знання про святкування народно-релігійного свята Катерини; відтворити обряди дівочих ворожінь; українську хустку та страви української кухні; розвивати усне мовлення; виховувати шанобливе ставлення до світоглядних уявлень наших предків, любов і пошану до усної народної творчості.

 

Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом,

Любов’ю і миром!

По усіх усюдах нині

Чути пісеньку дзвінку –

То дівчата Катерину

Славлять й доленьку свою.

 

Вітаємо вас у нашій гостинній оселі. А привід для нашої зустрічі не випадковий.

В народі говорять: "Зима прийшла і празничків привела". І дійсно: взимку майже щодня – свято. Зимові свята починаються 4 грудня зі свята Введення в храм Пресвятої Богородиці, «коли вводиться літо у зиму». Цей день віщує, яким буде наступний рік: урожайним чи ні, посушливим чи дощовим. З цього дня у хліборобському розумінні починає спочивати земля, яку не можна копати лопатою аж до Благовіщення (7 квітня).  

Зима – період для відпочинку людей, розваг, вечорниць, щедрої коляди та спілкування.

7 грудня православні християни святкують день великомучениці Катерини, яка вважається покровителькою шлюбу, сімейного щастя, пологів і материнства. 

Дослідники дохристиянських вірувань вважають, що в давнину в цей день слов’яни відзначали свято «Дівочої долі», коли жінки вшановували богиню Берегиню. А з прийняттям християнства церква пов’язала його з ім’ям святої Катерини – покровительки жіночої долі.

 

                      Історія свята

Катерина народилася у другій половині III століття у багатій і знатній олександрійській сім'ї. Вона здобула приголомшливу освіту, мала гострий і допитливий розум, а також була дуже гарною. У 17 років дівчина не знала відбою від наречених, представників найзнатніших сімей імперії. Проте вона не хотіла виходити заміж за першого зустрічного і заявила, що її чоловіком стане тільки той, хто перевершить її за красою, знатністю, багатством і розумом.

 

Мати Катерини, таємна християнка, повела доньку до мудрого старця, який сказав, що знає гідного її юнака.

 

"Краса Його світліша за сонячне сяйво, мудрість Його керує всім створінням, багатство Його розливається по всьому світу, але це не зменшує Його, а множить, висота роду Його — невимовна", — промовив старий.

 

Образ небесного нареченого оселив у душі дівчини гаряче бажання побачити його. На прощання мудрець дав їй ікону Богоматері з немовлям на руках і наказав молитися, щоб мати Ісуса дарувала їй видіння зі своїм сином.

Під час всенічної молитви Катерина побачила Богоматір із немовлям, проте дитина відвернулась від дівчини і сказала, що вона "потворна, худорлява, жебрача і божевільна, як і кожна людина, не обмита водами святого Хрещення і незапечатана печаткою Духа Святого".

 

Після цього вона в сльозах знову пішла до старця, який хрестив її. Цього разу під час молитви та явлення Богородиці з дитиною Ісус дав їй перстень, заручивши її із собою. Коли бачення закінчилося, Катерина побачила у себе на пальці обручку.

 

Спокусити Катерину намагався сам імператор Максимін, відомий своїм гонінням християн, проте ніякі обіцянки багатства і слави не спокусили Катерину, і вона відмовила правителю, за що була кинута до в'язниці. Після ще кількох безуспішних спроб завоювати серце Катерини імператор наказав знеголовити її. Лягаючи на плаху, вона молилася Ісусові, демонструючи незламність своєї віри.

 

Після смерті ангели перенесли мощі святої Катерини на Синайську гору. У VI столітті були знайдені її голова та ліва рука. Їх із почестями перенесли до новоствореного храму Синайського монастиря.

 

Оскільки свята Катерина Олександрійська вважається покровителькою наречених, у цей день дівчата ворожили на нареченого та на те, яким буде їхній шлюб.  7 грудня продовжується Різдвяний піст, є певні правила, що забороняють, наприклад, веселощі та танці. Проте юні красуні все одно влаштовували вечорниці, на яких ворожили на майбутнє.

 

                                Ворожіння на нареченого

Найпростішим і, як подейкують, дієвішим способом дізнатися про майбутнє заміжжя, було зрізати вишневу гілочку і поставити її у воду. Якщо вона розпуститься до Різдва (7 січня) — шлюб буде міцним і щасливим.

 

Ще один спосіб дізнатися про нареченого — сховати під подушку скоринку хліба з вечері зі словами "Наречений мій ряжений, приходь швидше, нагодую тебе". Хто насниться, той і під вінець поведеться.

 

Вранці в день святої Катерини дівчата набирали воду в таз або велику миску, вмивалися нею і дивилися: якщо бриж на воді швидко зникав, це обіцяло швидку зустріч із нареченим.

 

Якщо на вечірницях збиралося багато одиноких дівчат, вони ворожили на те, коли кожна з них вийде заміж, за допомогою чобіт. Переставляючи їх по черзі, вони міряли будинок від столу до порога. Чий чобіт вийде за поріг, та дівчина першою вийде заміж у наступному році.

 

Ще одне ворожіння на заміжжя полягало в тому, що дівчині, яка щиро хотіла під вінець, треба було зірвати кілька листочків із різних фруктових дерев і сховати їх під подушку. Вранці треба було дістати один із них. Якщо траплявся яблуневий листочок — весілля в найближчий рік не передбачалося.

 

Вважалося, що на Катерини самотня дівчина може заманити нареченого. Для цього потенційна наречена брала чашку з вечерею або миску з кашею, обертала її рушником і йшла до воріт, щоб закликати долю. Підійшовши до них, вона тричі мала голосно сказати: "Доле-доле, йди до мене вечеряти!". За народними повір'ями, у самотньої дівчини незабаром має з'явитися хлопець. Якщо в цей момент ще й півень прокукарікає — ймовірність позитивного результату ритуалу зростала багаторазово.

 

7 грудня ще одне свято – свято української хустки

                           Відеоматеріал

Всі зимові свята молодь збиралася на вечорниці, а чим пригощали, які страви готували?

 

      Вареники

В більшості випадків вареники готують з прісного тіста на молоці, але в деяких регіонах його замінюють на кефір. Такі вареники виходять пишнішими й ніжнішими. Для начинки вибирають один або кілька компонентів. Популярне є поєднання з сиром, вишнею, малиною. Також їх роблять з м'ясом, грибами, овочами та кропивою. Для заправки солодких вареників зазвичай використовують вершкове масло, а для інших ― зажарку з цибулею й шкварками. Додатково можна полити сметаною.

 

Голубці

Справжні українські голубці готують з капустяного листя, злегка проварених або квашених. До появи рису, основу для начинки робили з кукурудзяної каші та пшоняної, в які додавали м'ясо, сало з засмажкою із цибулі. Сьогодні для класичного наповнення використовують свинячо-яловичий фарш, який змішують з рисом чи кукурудзяною крупою. Часник, петрушку, болгарський перець, білі гриби, спеції додають за бажанням. Залежно від регіонів, різняться й розміри голубців: гуцульські ―  великі, з долоню, а південно-східні ― мініатюрні, з мізинець.

 

   Налисники

Тонкі млинці з гарною ажурною сіточкою є символом національного свята Масляна. Готують їх на молоці з додаванням пшеничного чи гречаного борошна, яєць та цукру. Також є варіанти тесту на кисляку, тоді вони виходять пишними. Їх можна їсти просто зі сметаною, варенням, медом, або загортати в них начинку. Тут вибір такий же різноманітний:

• солоний та солодкий сир;
• обсмажені гриби з цибулею та твердим сиром;
• шпинат з вершковим сиром;
• червона риба з рікоттою, маскарпоне.

 Також в начинках комбінують курячу печінку та відварені яйця, кисломолочний сир та ягоди, мак та сухофрукти. Начинені млинці перед подачею обов'язково мліють в духовці чи глибокій сковороді.

 

       Деруни

Або картопляні оладки ― часте блюдо на українських столах. Готують їх з тертої картоплі, з додаванням яєць, борошна та спецій. Крім класичного рецепту, існують ще й варіації з кабачками, морквою, сиром, куркою. На стіл до них подають сметану з зеленню. Святковий варіант страви ― деруни протушковані в горщиках разом з картоплею, грибами та соусом зі сметани.

 

      Холодець

Або студень ― холодна закуска з курячого чи свинячого м'яса. На першому етапі його довго варять на повільному вогні в бульйоні зі спеціями, цибулею, морквою та зеленню. На другому ― розливають в порційні тарілки та відправляють в холодильник до повного застигання. Найкраще смакує з хріном та гірчицею.

 

 Борщ

Згідно з давніми традиціями, український борщ готують на м'ясному чи овочевому бульйоні з додаванням м'яса (сала), буряка, картоплі, квасолі, капусти. Обов'язково вводять й зажарку з цибулі, томатів, пасти, моркви. В кінці обов'язково додають кріп, петрушку, а на стіл подають разом зі сметаною, салом та пампушками з часником. Традиційну страву можливо перетворити в новаторську, якщо додати кілька несподіваних інгредієнтів. У різних областях України зустрічаються поєднання з:

• болгарським перцем;
• грибами;
• грушею;
• чорносливом.

 На Слобожанщині можна зустріти борщ без буряка, але з рибою, у Львові ―  з копченостями, а на Чернігівщині ― з яблуками. Все це відгомони впливу кухонь сусідніх країн: Угорщини, Румунії, Польщі, Білорусі, Молдови. Сьогодні український борщ входить до Національного списку нематеріальної спадщини, та вже на шляху до світового визнання ЮНЕСКО.

 

https://www.youtube.com/watch?v=06FSineV2d4&ab_channel=%D0%A2%D0%A1%D0%9D

 

Ви не справжній українець, якщо не смакуєте капусняком чи пампушками, варениками й дерунами. Як добре ви знаєте страви української кухні? Чи вже давно перейшли на чизкейки, суші, «Тірамісу», забувши про національні традиції?

 

Сайт Mamabook підготував пізнавальний і трохи жартівливий тест для свідомих українців. Упевнені, що кожна страва готується інакше в різних регіонах. Проте при виконанні тесту слід пам’ятати про класичну рецептуру.

 

https://mamabook.com.ua/onlinetest/test-vgadayte-ukrainski-stravi-po-ingredientah/

Результат дуже добрий

 

Зимові свята завершуються аж на Стрітення 15 лютого. Після цього нащі пращури готували городнє насіння для сівби та готувалися до приходу весни.

 

Посвятили воду. Повмивали личка.

Відшуміла дзвінко в хаті коляда.

Заховались святки в теплу рукавичку.

Боже, дай діждати другого Різдва.

По слизьких слідочках дні летять до сонця.

Лютий мостить сані. Буде ще зима...

Будуть ще узори на старих віконцях,

Буде на деревах льодяна імла.

Буде гайвороння ранки веселити,

І стару куфайку ще не скине дід.

Посвятили воду. Дасть Бог, будем жити.

У здоров'ї. З миром. Без війни і бід.

 

От і добігає кінця наше свято.

Сподіваємося, що  воно вам сподобалося.

А ми бажаємо вам щастя великого!

Долі привітної!

 Вдачі веселої!

Міцногог здоров’я, мирного неба, готуйте та смакуйте українськими стравами

З УКРАЇНОЇ В СЕРЦІ!