Cценарій “Лисичка –сестричка” (Висміювання підступності, нечесності. Розвиток вміння емоційно зображати характери)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Cценарій

“Лисичка –сестричка” (Висміювання підступності, нечесності. Розвиток вміння емоційно зображати характери)

Мета: Висміювати і викривати хитрість, підступність, нечесність, а також недогадливість. Непередбачливість. Розвивати вміння емоційно зображати характери, настрої персонажів. Вносити творчі фрагменти в гру за казкою.

Персонажі: Лисиця, Господарі, Невістка, Собака.

Дія І. (На фоні поля, віддаляючись від зображення села, з’являється Лисичка з курочкою під пахвою) (– тривожна музика.

Ведуча. Украла собі Лисичка-сестричка курочку та й біжить. (Оглядається) Біжить та  біжить, от стала її ніч заставати. Бачить вона хатку, заходить вона туди, вклоняється звичайнесенько.

Лисичка: Добрий вечір, люди добрі! (Привітно помахала хвостиком).

(Господарі цим часом виконують пісню “Заспіваймо пісню веселеньку).

Господарі: Доброго здоров’ячка!

Лисичка: Пустіть переночувати!

Господар: Ой, лисичко-сестричко, у нас хатка маленька, ніде буде тобі лягти. (прибідняючись).

Лисичка: Дарма, я під лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся та й переночую.

Господар: Добре, ночуй!

Лисичка: А де ж я свою курочку подіну?

Господар: Пусти її під піч.

Ведуча: От вона так і зробила. А вночі... (Лисичка нишком оббігає господарів, які сплять, робить знаки (тс-с-с), щоб мовчали глядачі).

Ведуча: Нишком устала, курочку з’їла, пір’ячко загребла (облизується). Другого дня  встала ранесенько, вмилася білесенько, господареві на добридень дала. (Лисичка низько і ввічливо вклоняється і вітається).

Лисичка: Ой, де ж це моя курочка? (Здивовано).

Господар: А під піччю. (спокійно).

Лисичка: Я дивилася, там нема.

Ведуча: Сіла та й плаче.

Лисичка: Тільки й було добра, що курочка, та й ту забрано. (скаржиться дітям). Віддай мені хазяїне, за курочку качечку!

Господарі: Нема що робити – треба давати.

Ведуча: Взяла Лисичка качечку в мішок та й пішла. Біжить та й біжить, аж застала її в дорозі ніч.

Ведуча: бачить вона хатку, заходить туди та й каже (лагідненько):

Лисичка: Добрий вечір, люди добрі!

Господарі (весело): Доброго здоров’ячка!

(Господиня колише дитя і заспівує колискову).

Лисичка: Пустіть переночувати! (Жалібно)

Господарі: Не можна, Лисичко-сестричко: у нас хатка маленька, ні буде лягти.

Лисичка: Дарма, я під лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся і переночую.

Господарі: Ну, добре, ночуй. (пожалівши її).

Лисичка: А де  я свою качечку подіну?

Господарі: Пусти її в хлів між гуси (показують).

Ведуча: От вона так і зробила. А асам вночі нишком устала, качечку з’їла і пір’ячко загребла. Другого дня встала ранесенько, вмилася білесенько, хазяїнові на добридень дала.

Лисичка (лицемірно): А де ж моя качечка?

Ведуча: Глянув хазяїн у хлів – нема. Каже їй хазяїн:

Господар: Мабуть, гусей випускали, та й випустили і її.

Ведуча: А Лисичка плаче (так жалібно).

Лисичка: Тільки добра було що качечка, та й ту забрано. Віддай мені, хазяїне, за качечку гусочку.

Господарі: Нема що робити – треба давати.

Ведуча: Взяла вона гусочку в мішок та й пішла. Іде, та й іде... Аж знову вечір настає! Бачить вона, що стоїть хатка, зайшла туди та й каже:

Лисичка: Добрий вечір, люди добрі! Пустіть переночувати!

(Господиня виконує пісню. “Чом я не хазяйка, чом я не господиня”)

Господар: Не можна, Лисичко-сестричко: у нас хатка маленька, ніде буде лягти.

Лисичка: Дарма, я під лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся, і тут заночую.

Господар: Ну, добре, ночуй!

Лисичка: А де ж я свою гусочку подіну?

Господар: Пусти в хлів до ягнят.

Ведуча: От вона та і зробила. А сама вночі нищечком встала, гусочку з’їла, і пір’ячко загребла. – Другого дня встала ранесенько. Вмилася білесенько, а хазяїнові на добридень дала, а тоді…

Лисичка: А де моя гусочка? – Де я не бувала, такої пригоди не знала, що у мене все вкрадено!

Господар: То може ягнята затоптали її.

Лисичка: То вже як хоч, хазяїне, а віддай мені ягня.

Господарі: Нічого робити – треба давати.

Ведуча: Взяла Лисича в мішок ягня та й пішла. Іде та й йде –застала її знову ніч. От вона, побачивши хатку, стала проситися на ніч.

Лисичка: Пустіть люди добрі переночувати.

Господарі. Пісня “Пішов дід по гриби”

Господар: Не можна, Лисичко-сестричко, у нас хатка маленька, ніде буде лягти.

Лисичка: (плачучи): Дарма, я під лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся та й переночую.

Господарі: Добре, ночуй!

Лисичка: А де ж я своє ягня подіну?

Господар: Пусти в хлів до ягнят.

Ведуча: От вона та і зробила. А вночі нищечком встала, та й з’їла ягня. Другого дня встала ранесенько. Вмилася білесенько, а хазяїнові на добридень дала, і питається:

Лисичка: А де моє ягня?

Ведуча: А далі сіла та й плаче.

Лисичка: –Де я не бувала, такої пригоди не знала, що одно добро  було, та й те вкрадено.

Господар: От невістка гнала воли, то, може, й випустила.

Лисичка: Ну,  як собі хоч, хазяїне, а віддай мені невістку.

Ведуча: Свекор плаче, свекруха плаче, син плаче, а Лисичка таки зав’язала невістку в мішок. От іще вона не вийшла, та якось так на часинку одвихнулась із хати, а син узяв, вив’язав з мішка невістку, та ув’язав собаку.

Дія ІІ.

Ведуча: Прийшовши, Лисичка взяла не розв’язуючи той мішок із собакою та й понесла. Несе та й несе, ще й приказує: За курочку – качечку, за качечку – гусочку, за гусочку – ягня, а за ягнятко – невістку!

Ведуча: Та як трусоне тим мішком...

А собака: Аврур...

Лисиця: А, капосна невістка, пособачилась! Ану гляну на тебе, яка ти є.

Ведуча: Сіла та й розв’язала мішок. Тільки й розв’язала – собака звідти як вискочить!  А вона навтьоки, собака за нею та далі в ліс. Тільки ї і бачили.

ІНСЦЕНІЗАЦІЯ КАЗКИ “КРИВЕНЬКА КАЧЕЧКА”

(за мотивами однойменної казки Богдана Лепкого)

Мета: вчити дітей ініціативно, творчо імпровізувати: розвивати вміння за допомогою засобів емоційної виразності (інтонації, міміки, жестів, рухів характерних, пози, ходи (передавати зовнішні риси героїв, їх внутрішні переживання. Різні емоційні стани, почуття. Взаємини між героями. Виховувати любов до казок.

Матеріал: хата, дерева, гніздо, качка-іграшка, одяг діда та баби, кужілка та веретено, пір’я, накидка та шапочка для качечки, маски качок та крила, роги кози, шуба для кози, бублики.

Хід інсценізації

З одного боку – хата, з другого ліс. Біля хати на ласі сидять дід і баба.

Ведуча:  Давно це було, стояло село

Дід із бабою жили, не тужили

Було їх двоє, вже сталі обоє

Дід.   Маєм хатку, як палатку

І світличку невеличку, і ставок, і млинок...

Баба.   Та не маєм діточок.

Ще змолоду так-сяк,

А на старість без дітей аж ніяк.

Дід.   Щоб позбутися журби

Пішли, бабо, по гриби.

(Лунає музика, беруть кошики, йдуть до лісу).

Ведуча:  Прийшли до лісу,

А там грибів, грибів!

Дід аж присів, збирає

А баба опеньки шукає.

Баба.   Ой, дідусю, жах!

звір сидить в кущах!

Дід.   Зачекай бабусю, зараз подивлюся

Тут гніздо з пір’їнок, тоненьких бадилинок,

І качечка сіренька, на ніжку кривенька

(Виймає гніздечко)

Баба.   Діду, добра ця година

Буде гарна в нас дитина:

Донечка маленька, качечка кривенька.

Ведуча.  Взяли та  несуть, щаслива їх путь

Прийшли в хатку, як палатку

І в світличку невеличку.

(Дід і баба приходять до хати)

Дід.   Є тепер у нас дитина

Зробимо гніздо із сіна

Баба.   Ось вода і каша, гарна доня наша

(Баба годує качечку, пестить. Старі лягають спати на лаву).

Ведуча.  Вже темно надворі, засяяли зорі

Обтрусило каченя пір’їни,

Обернулась на дівчину в гарній одежині

Хоч цілуй, хоч малюй

Хоч весь світ їй подаруй.

Качечка.  Добрі старенькі пожаліли кривеньку

Додому забрали, донечкою назвали.

Буду їх шанувати як батька і матір

(Прибирає, порається біля печі)

Прибрала чисто, замісила тісто

Можна спати та хочеться погуляти

(Чути, як співають дівчата)

Дівчата йдуть на вечорниці

Хочу на них подивиться.

(Качечка виходить, заходять дівчата з рушниками, співають українські народну пісню “При долині кущ калини”, сідають, вишивають, заходять хлопці).

Пісня “При долині кущ калини”

1. При долині кущ калини нахилився до води

Ти скажи, скажи, калино, як попала ти сюди?

2. – Якось ранньою весною хлопець бравий прискакав.

Милувався довго мною, а тоді з собою взяв.

3. Він хотів мене, калину, посадить в своїм саду

Не довіз і в полі кинув, думав, що я пропаду

Хлопець.  Добрий вечір цій оселі!

Чом, дівчата невеселі?

Дівчата.  Не веселі й не сумні

Треба вишити мені

Волошку ще й мак.

Ось так!

Танок-пісня “Рушничок”

1. Ниточка шовкова, полотно біленьке,

Вишию чудовий рушничок для неньки.

 Приспів:  Голочка тоненька

Вверх і вниз літає

І на рушничкові

Квіти розцвітають.

2. Квіти у віночки

В’яжуться-плетуться

Їх веселі очка

З полотна сміються

Хлопець.  Щось дівчата зажурились

Наче верби похилились.

Хлопці запрошують дівчат на танок-пісню “Ходи ж, моя люба”

“Ходи ж, моя люба”

1.      - Ходи ж, моя люба, ходи танцювати!
   • Не піду я, бо намиста не купила мати.
   • Ходи ж, моя люба, ходи танцювати!
   • Не піду я, бо хустину не придбала мати.
   • Ось тобі хустина – чорна та новенька.

І підемо, дівчинонько у танок скоренько

• Та як же я маю у танок ставати

Чи не бачиш, мені стрічок не придбала мати?

• Ось стрічки барвисті, дівчино-кохання

Будем разом танцювати до самого рання!

Хлопці:  Гей, музики, грайте!

Дівчат розвеселяйте!

Танок

Качечка.  Добрий вечір. Добрі люди!

Хлопець.  То ж чия красуня буде?

Хлопець.  Ох і гарна, наче пава!

І струнка, і кучерява.

Іван.   Хоч цілуй, хоч малюй

Хоч весь світ їй подаруй!

Хлопець.  Не дівчина, а царівна

Як ти звешся, королівно?

Качечка:  Ні, не королівна я. Галочка моє ім’я.

Іван.   Хлопці, ця дівчина мила

Мабуть, з неба прилетіла,

Наче пташечка легка.

Хлопець.  Їй станцюймо гопака.

Танець “Гопак”

Після танцю хлопець лякає дівчат опудалом. Всі діти разом із опудалом вибігають із залу. Повертаються самі дівчата.

Дівчина.  Двері зачиняйте, хлопців не пускайте

Бо вони лякають, шити заважають

(Заходять хлопці)

Хлопці.  Пустіть нас до хати

(разом)  Бо змерзли ми, дівчата!

Дівчата.  Так вам і треба!

(разом)  Не пустимо до себе!

Хлопці.  Є у нас червінці

(разом)  Та бублики-гостинці!

Дівчата.  Покажіть!

(разом)  

Хлопці.  А ви двері відчиніть

(разом)  

(Хлопці заводять козу із в’язкою бубликів на шиї)

Хлопець. Йде коза рогата, йде коза хвостата.

(Коза співаю українську народну пісню, пританцьовую)

Я коза-дереза півбока луплена, за три копи куплена

Ту-пу, ту-пу ногами, сколю тебе рогами

Лапками загребу, хвостиком замету,

Тут тобі й смерть.

Хлопець.  Гей, сміливці, підійдіть, гостинці візьміть.

(Коза не дає бублики, буцає)

Качечка.  Кізонько моя люба,

Кізонько моя мила

Чи ти їла, чи ти пила?

Коза.  Я не їла, я не пила.

Бігла через місточок, вхопила кленовий листочок

Бігла через гребельку, вхопила водички крапельку.

Тільки їла, тільки пила.

Качечка. Я тебе нагодую, бубликами почастую

Дівчата, не стидайтесь, теж пригощайтесь

(Знімає в’язку пригощає всіх)

Дівчинка.  Хлопці! Ми хочемо пограти у “Царівну”!

Іван.   Я Іванко, я царенко, поклонюся вам низенько,

Встану у куточку аж за горбочком.

Хороводна гра “Царівна”

Ой у городочку царівна, царівна (царівна – в центрі кола, царенко – зовні)

А за город очком царів син, царів син.

Приступи царенко близенько, близенько

Поклонись царівні низенько, низенько

Ти зроби царівні воротечка, воротечка

Виведи царівну із містечка, із містечка

Обведи царівну кругом ряду, кругом ряду

Та постав царівну уряду, уряду

Хлопець.  Ти, красуне, не зівай

Швидше пару вибирай.

Качечка.  Всі ви грані, і сміливі,

І веселі, і вродливі,

У змаганні найспритніший

Буде серцю наймиліший.

Гра “Перетягування каната” Перемагає Іван.

Дівчина.  Галю, поцілуй Івана

Застидалась наша панна.

(Качечка вибігає, за нею Іван, повертається сам)

Іван.   Я красуню наздогнав, і за білу ручку взяв

На очах дівчина мила в небо пташкою злетіла

Лиш пір’їну залишила...

Хлопець.  Не сумуй, Іване, знайдеться кохана

Зранку підемо шукати від хати до хати

Дівчина.  Дівчата, світає, край неба палає.

Пролетіла нічка невеличка.

Підемо додому та й по всьому.

(Хлопці й дівчата виходять)

Ведуча:  Баба й дід встали раненько

В хаті чистенько

На столі накрито:

Вареників повне сито,,

Дід.  Хтось про нас подбав, все поприбирав

Баба.  Мабуть, це сусідка впоралася швидко

Треба їй грибів набрати

Щоб могла поласувати.

(Беруть кошики, виходять)

Ведуча.  Знов до лісу йдуть старенькі

Наша качечка кривенька

Обтрусила всі пір’їни,

Обернулась на дівчину

У красивій одежині.

Хоч цілуй, хоч малюй,

Хоч весь світ їй подаруй!

Качечка.  Маю зранку  (їй) роботу:

Треба огород полоти,

Принести з криниці

Чистої водиці.

(Бере відра, іде. Назустріч хлопці з Іваном Обігрується пісня “Несе Галя воду”)

1. Несе Галя воду -  (Галя з коромислом іде по колу, а за нею Іванко.)

Коромисло гнеться

За нею Іванко,

Яке барвінок в’ється 2 р.

2.       Галю молодая,   (Галя ставить відра, Іванко звертається до неї

Дай води напитись,  співаючи ІІ куплет)

Ти така хороша, -

Дозволь подивитись 2 р.

3. Вода у ставочку –

Піди тай напийся

Я буду в садочку, -

 Прийди, подивися.

(Іван і Галя. З’являються дід з бабою)

Хлопці.  Добридень, люди добрі!

Дід і баба.  Добридень, хлопці!

Дід.   Чом стіни підприраєте?

Чи роботи не маєте?

Хлопці.  Роботу маємо:

Сватів вибираємо.

Хлопці.  До красуні тієї,

Що в хаті тримаєте,

До людей не пускаєте.

Дід.   Не смійтеся з нашої біди

Не приходьте більше сюди.

(Хлопці виходять)

Ведуча.  Підійшли дід і баба до гнізда,

А качечки нема.

Скам’яніли, оніміли

І тепер лиш зрозуміли,

В чому річ.

Та вкинули гніздо у піч.

(Заходить дівчина з відрами)

Качечка.  Навіщо гніздечко спалили,

Без пір’я мене залишили?

Дід.   Не плач, люба

Залишайся у нас

У добрий час.

Баба.   Будемо тобі за батька й матір.

А ти будеш нас доглядати

Качечка.  Я б залишилась назавжди

І не знала би біди,

Ви мене занапастили,

Сіре пір’ячко спалили.

Зроби мені діду, кужілочку,

Піду від вас у добрий час.

Ведуча.  Зробив дід, як просила

Дівчина біля криниці сіла.

Пряде і співає.

Аж ген-ген качки пролітають.

“Пісня качечка”

Онде наша діва

Одне наша Іва

На метеному дворці

На тесаному стовпці

Кужілочка шумить

Веретенце дзвенить

Скиньмо по пір’яночці

Нехай з нами полетить.

Як була я на лужку

Виламала ніжку

А ви полинули

Мене покинули.

Ведуча.  Пряде дівчина і співає

А тут другий табунець пролітає.

(Пісня повторюється)

Ведуча.  Скинули по пір’їні

Красуні дівчині

Вона в пір’я увертілась,

На качку перетворилась

Та й полетіла з ними.

А дід і баба залишились в хаті

Вік доживати.

І сидять сумні

Самі одні.

Ведуча. А коли наставала осінь і качки відлітали у теплий край дід із бабою виходили і проводжали пташок.

Баба.  Прощай люба, прощай мила!

Хай тобі вистачить сили долетіти до раю

До теплого краю.

Дід.  Наша любов з тобою назавжди, щоб не знала ти горя й біди.

Ведуча. Часом одна качечка відділялась від табунця і, кружляючи над їхньою хатою, скидала додолу пір’їну на згадку про красую-дівчину.