ЦЕРКОВНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

ЦЕРКОВНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

1. Які напрями в християнстві сформувалися в європейських країнах в XVI ст.?

2. Як влада Речі Посполитої ставилася до православної церкви?

Релігійна ситуація після унії

Берестейська церковна унія 1596 р. спричинила посилення національно-культурного руху в Берестейської Україні. Захист православ’я був одним з основних гасел визвольної боротьби українського народу, яка послаблювалася релігійною роз’єднаністю народу. З різних мотивів і за різних обставин кількість греко-католиків збільшувалася, насамперед у Галичині, де сильнішим був тиск католицизму. В уніатство переходили навіть відомі православні релігійні ідеологи. Наприклад, визначний церковний і культурний діяч М. Смотрицький у 20-х роках XVII ст. став греко-католиком. На початку XVII ст. в Україні вже не було жодного православного єпископа.

З іншого боку, греко-католицька церква не мала рівних прав з католицькою. Більше того, католицьке духовенство негативно ставилося до унії, бо вона нібито стала на заваді подальшому окатоличенню українського та білоруського народів. Королівська влада віддавала греко-католикам перевагу над православними, хоча визнавала їх «нижчими» від католиків. Однак об’єктивно греко-католицька церква відігравала роль культурного містка між Україною і Західною Європою.

На оборону православної церкви стало козацтво. Загострилася міжконфесійна боротьба. Козаки не допустили переїзду до Києва греко-католицького митрополита Іпатія Потія і його наступника Йосифа-Велямина Рутського. 1615 р. у Києві виникло Богоявленське братство, а при ньому й школа. У Києво-Печерській лаврі архімандрит Єлисей Плетенецький заснував друкарню і видавав книжки, які сприяли зміцненню православної віри.

Іван (Іов) Борецький

Однією з видатних постатей України першої третини XVII ст. був Іван (Іов) Борецький, родом із Галичини. У 1604 р. він призначається ректором Львівської братської школи, у 1615-1616 рр. - ректором Київської братської школи, згодом стає ігуменом Михайлівського монастиря в Києві.

І. Борецький був автором низки полемічних творів на захист православ’я. Він вважав, що недостатня освіта була головною причиною занепаду культурно-національного життя в Україні.

Іов Борецький

Великий вплив на піднесення національно-культурного життя в Україні мав київський освітній осередок, до якого належав І. Борецький. У боротьбі за відстоювання православ’я гурток спирався на українське козацтво. Гетьман П. Сагайдачний під час перебування в Україні єрусалимського патріарха Феофана переконав його в необхідності висвятити нових православних єпископів і київського митрополита Іова - Івана Борецького (1620).

1625 р. Іов споряджає посольство в Москву з проханням взяти православну Україну під царський захист. Московський уряд відмовив, остерігаючись відкритої конфронтації з Польщею. Помер І. Борецький у 1631 р.

Робота у групах: Уявіть себе гетьманом П. Сагайдачним, що спілкується з єрусалимським патріархом Феофаном. Які б ви використали аргументи, щоб переконати патріарха висвятити православних єпископів?

Греко-католицька церква

Після Берестейської унії й розколу в стані православних виявилося, що польський уряд не визнає за греко-католицькими єпископами прав, які мали католицькі єпископи, зокрема вони не дістали місць у сеймі. Польські пани не хотіли визнавати греко-католицьку церкву, з огляду на етнічну приналежність її віруючих. Православні, зі свого боку, почали звинувачувати їх у зраді православ’я. Почалося взаємне переслідування українців - православних і греко-католиків. Точилася гостра боротьба між конфесіями. Зрозуміло, що вона перешкоджала консолідації національних сил для протистояння окатоличенню українського народу.

Після смерті М. Рогози греко-католицьким митрополитом став Іпатій Потій (1600-1613) - єпископ володимирський і берестейський. Резиденцією митрополита було Вільно, бо козаки не впустили його до Києва. Це був один з головних ідеологів церковної унії, людина дуже освічена й багата (з магнатського роду).

За митрополита Й.-В. Рутського (1613-1637) греко-католицька церква також пережила внутрішню реформу. Зокрема, було реорганізовано чернече життя, посилено дисципліну серед духовенства, створено семінарії. Від Папи Римського він домігся декрету, який забороняв греко-католикам перехід у католицьку віру. Крім того, И.-В. Рутський боровся за чистоту грецького обряду в богослужінні, за церкву, у якій закріплювалися б українські звичаї. Богослужіння в храмах відбувалося церковнослов’янською мовою, у якій було багато слів з народної лексики. Отже, змін зазнавали обидві церкви, але водночас посилювалося роз’єднання народу.

Українська церква опинилася перед загрозою повного занепаду. З огляду на це, у середовищі вищих православних і уніатських ієрархів виникла ідея об’єднання обох церков шляхом утворення Київського патріархату, який мав би власне самоврядування, але за верховної влади Папи Римського. Однак справа об’єднання, започаткована М. Смотрицьким і Й.-В. Рутським, не вирішувалася тривалий час. Король Владислав IV у 1632 р. видав «Пункти заспокоєння обивателів грецької віри», згідно з якими поділилися єпархії та узаконювалося існування двох митрополитів. Православним митрополитом став у 1633 р. Петро Могила, який до того був архімандритом Києво-Печерської лаври.

Петро Могила

П. Могила народився 21 грудня 1596 р. в сім’ї молдовського господаря Симеона й угорської князівни Маргарети. Після смерті Симеона в 1607 р. родина Могил переселилася до Польщі. На той час П. Могилі виповнилося 11 років. Львівське братство дало добру  освіту синові свого мецената. Потім він навчався у вищих навчальних закладах Польщі та Західної Європи. Петро досконало знав українську, польську, румунську, латинську й грецьку мови, мав добру світську й релігійну освіту. П. Могила був старшиною польської армії і брав участь у битві з турками під Цецорою і Хотином.

Родовід П. Могили

Польська історична геральдика пов’язує родовід Могил із римським родом Сцевол. Двоюрідні сестри П. Могили були віддані заміж за синів польських магнатів, які мали маєтності в Україні, - Вишневецьких, Корецьких, Потоцьких. Його батько й два дядьки дотримувалися пропольської орієнтації. Проте Єремія і Симеон були прихильниками непорушності свобод православної церкви, більше того, на їхні пожертви у Львові була збудована церква Львівського братства на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Двоюрідна сестра П. Могили Раїна Вишневецька заснувала православний Мгарський монастир біля м. Лубен - володіння Вишневецьких; а менша, Анна, яка була одружена з краківським воєводою С. Потоцьким, залишалася православною й стала членом Львівського Успенського братства.

Петро Могила

Києво-Могилянська академія та її вихованці. Гравюра XVIII ст.

Невідомо, з яких причин у 1621 р. П. Могила переселяється до Києва і незабаром отримує сан києво-печерського архімандрита. Крім турботи про оздоблення й збагачення Києво-Печерської лаври, велику увагу він приділяв виданню книг релігійного змісту. За 5 років у Лаврській друкарні їх вийшло 15. У Києві П. Могила познайомився й потоваришував з митрополитом І. Борецьким, який мав великий вплив на формування його релігійного світогляду.

Найзначнішою справою П. Могили було перетворення заснованої Є. Плетенецьким Лаврської школи у вищий навчальний заклад. Він вступив до Київського Богоявленського братства, котре мало свою школу. А в 1632 р. внаслідок злиття братської школи з лаврською виникла Києво-Могилянська колегія (пізніше - академія).

Незабаром П. Могилу обрали київським митрополитом, а король затвердив це обрання. 14 років П. Могила обіймав цю посаду. Він помер наприкінці 1647 р. і похований в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. За великі заслуги перед православною церквою 12 грудня 1996 р. П. Могила був канонізований, тобто причислений до лику святих.

Церковна реформа

Для відновлення авторитету й сили православ’я П. Могила провів ґрунтовну реформу церкви. Він розпочав її введенням суворої дисципліни й моральності серед ченців і духовенства. Церковний Помісний собор відбувся у 1640 р., і він виявився останнім до підпорядкування української православної церкви Московській патріархії (1686). Для слідства й церковного суду над духовенством створили Духовну консисторію.

Перешкодою в реорганізації церкви було право патронажу магнатів над церквами в межах їхніх володінь. Крім того, з розвитком братств в Україні посилився вплив мирян на церковні справи, часто братства підпорядковували собі духовенство. П. Могила вважав неприпустимим, щоб влада мирян перевершувала владу духовенства. Ці перешкоди П. Могила подолав двома шляхами: він дістав від константинопольського патріарха грамоту, за якою вся українська церква підпорядковувалася тільки йому; зібрав навколо себе освічене духовенство, яке перебрало на себе церковні справи. Свій внесок у врятування православної церкви в найскрутніші для неї часи братства зробили. Настала нова доба, яка вимагала консолідації церкви.

Робота в групах: Порівняйте церковні реформи першої половини XVII ст., проведені у православній та греко-католицькій церквах.

Ідея зближення церков

П. Могила був прибічником союзу між православними і католиками. Він вважав, що союз можливий за збереження внутрішньої незалежності - автокефалії. Компроміс міг бути у догмах, але не в обрядності, яка витворювалася «різними історичними умовами, тому в неї вноситься елемент національний». Захищаючи східний обряд, П. Могила обороняв специфічні вірування українського народу. Він вважав, що українська православна церква повинна мати автокефалію у своїй внутрішній організації. Він не виключав визнання вселенськості християнської церкви, тобто порозуміння між Константинополем і Римом. Це на той час була досить революційна ідея. Тому вона не знайшла підтримки ні в православному суспільстві, ні серед католиків.

Миколаївська церква в с. Колодному Закарпатської обл. ХV-ХVIII ст.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. У чому полягає зв'язок між релігією і культурою?

2. Що споріднює та відрізняє погляди І. Борецького і П. Могили на роль церкви і  освіти?

3. Чим була викликана необхідність проведення церковної реформи?

4. Спробуйте визначити причини ворожого ставлення католиків до греко-католицької церкви.

5. У зв'язку з ідеєю П. Могили про зближення церков дізнайтеся, коли і на якому церковному зібранні вперше було зроблено спробу об'єднати церкви західного та східного обряду.

1. Чому православні братства та київський митрополит зверталися за фінансовою допомогою та підтримкою до московського царя, а не до єрусалимського чи інших східних патріархів?

2. Чому ідею зближення православної і католицької церкви в першій половині XVII ст. не було втілено в життя?

Ключові поняття та постаті: Іов Борецький, Петро Могила, Михайло Рогоза, Йосиф-Вельямин Рутський, Помісний собор, Духовна консисторія, «Пункти заспокоєння».

ДОКУМЕНТ

Яку мету переслідував П. Могила, проводячи реформу в сфері освіти?

Освітня реформа Петра Могили

Рефомування освіти було найтіснішим чином пов’язане з реформуванням церкви - найголовнішої на той час суспільної інституції в Україні. Восени 1631 р. він відкрив свою Лаврську школу, до викладання в якій запросив львівських учених Ісайю Трохимовича-Козловського та Сильвестра Косова [з 1615 р. в Києві вже існувала братська школа].

...Переговори між братством і Петром Могилою завершилися мирною угодою, і братство 30 грудня 1631 р. надало архімандритові «Акти на об’єднання шкіл» Братської і Лаврської.

...Об’єднані школи почали діяти з 1-го вересня 1632 р. на садибі і в приміщеннях Київської Братської школи під назвою Київський братський колегіум, або Києво-Могилянський колегіум, згодом Києво-Могилянська академія. Об’єднання двох самостійних шкіл з їхніми інтелектуальними й матеріальними ресурсами надало можливість піднятися навчальному закладу на новий, вищий ступінь, і Петро Могила розпочав клопотати про надання колегіуму офіційних справ вищого навчального закладу - академії.

...Петро Могила, незважаючи на відмову королівського уряду, впевнено вів свій колегіум шляхом вищої школи. Він ревно опікувався його науковими, моральними і релігійними справами.

...Петро Могила не порушив принципи організації братських шкіл. В основу розвитку колегіуму були покладені давні вітчизняні національні традиції - безкоштовне навчання молоді всіх станів. Усе разом: становість, рівність усіх у навчанні, взаємодопомога, толерантність у спілкуванні - усе це формувало вихованців колегіуму в єдиний інтелектуальний стан - високоосвічений, свідомий свого покликання слугувати суспільству й православній церкві.

Хижняк З.І. Освітня реформа Петра Могили // Мицик Ю.А., Нічик В.М., Хижняк З.І. Святий Петро Могила. - К., 2013. - С. 196-206.

Слова гетьман і капітан - начальник військової частини - походять від латинського слова caput - голова. Те ж німецькою - hauptan - головна людина.