Часопис "Знам'янка - у незалежному вінку України"

Комунальний заклад

 «Знам’янська спеціальна школа Кіровоградської обласної ради»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Раді вас вітати у нашій світлиці,

бачити уважні очі та привітні лиця! 

Будем разом спілкуватись

щось цікаве дізнаватись

-А про що ж ітиме мова?

-Тема ця -значна й чудова:

рідний край, містечко рідне,

невеличке та привітне!

Тож часопис відкриваєм,

сторінки його гортаєм:

СТ.1-Рідне місто моє- справжній рай,

ліс і степ-на добро оберіг.

Залізниці дзвенить водограй металевих далеких доріг.

Як  залізнична  станція Знам'янка своє існування почала у далекому 1869 році; тож незабаром цій події виповниться аж....150 років!

(звучить гімн)

Поступово із невеликої станції вона перетворилась на залізничний вокзал.

Місто наше- красна брама півдня України:

тут і на схід і на захід шляхи,

кличуть дороги південні й північні,

 тут і сусіди і друзі - брати

 додю знаходять свою залізничну.

Тут- перехрестя знаменних доріг

гуркіт коліс ніби кличе в дорогу,

тут мій шкільний незабутній поріг,

сльози й молитви до Господа Бога!

-Знам'янка наша - це школа життя,

шлях до людей і людської довіри, тут є дороги в нове  майбуття,

світлі дороги любові і віри!

Хай в кожнім домі не буде біди,

хай стане праця натхненна та плідна

з нами завжди, з нами завжди 

Знам'янко рідна!

СТ.2 НАШ КРАЙ -НАША ІСТОРІЯ ЖИВА.

Становлення, розбудова нашого міста  починалось в далекі 1900..., інші часи, іншою  була і наша країна. Ось тільки підприємства, на якому працювали все життя, залишились тимиж.

З гордістю можемо  сказати, що залізниця- наше життя, невід'ємна складова існування нашого міста.

Одне з найвизначніших і найвідоміших підприємств у місті- локомотивне депо.

Працює там понад 2 тис. чоловік.

-Чи правда, щоб керувати такими машинами треба бути справжнім чоловіком?

Так,їх у нас чимало; та пригадаймо:

першою жінкою, яка отримала у 1936 р. дозвіл на керування паровозом була Єфросинія Карпівна Грищенко з м. Знам'янки і працювала вона машиністом паровозу, а потім тепловозу з 1945- по 1962 рік, отримала значні державні звання та нагороди.

Наш вокзал, візитка міста, зустрічає і проводжає пасажирів з 1952 року, а все ж такий ошатний.

СТ.3 .РІДНЕ МІСТО- СПРАВЖНІЙ РАЙ

Рідне місто моє- справжній рай,

ліс і степ -добро оберіг.

Залізниці дзвенить водограй

металевих далеких доріг.

Моє місто знамення ім'я,

працьовитий народ в нім живе,

як єдина могутня сім'я,

кожен Знам'янку ненькою зве.

Знам’янчани  дорослі й малі,

відчувають життя справжній смак

завжди мають хліб- сіль на столі

і завзято танцюють гопак

Залізничників місто кипить:

електричок і потягів свист...

Проводжають, стрічають-щомить...

кожен другий у нас машиніст

СТ.4 "З ШЕВЧЕНКОМ У СЕРЦІ"

Ми Знам’янчани, пишаємось тим, що в нашому місті з кінця ХІХ ст. оселились родини від трьох дітей сестри Т. Г. Шевченка Катерини Красицької: Максима, Якима і Степана, які дали покоління нащадків великого поета.

В місті існує  музейна  кімната Т. Г. Шевченка де зібрані цікаві документи ,фотографії,експонати;за тривалий  час існування (з 1961), вона знана не тільки в області ,а й за її межами.Зараз"Кобзарева світлиця" має статус філії і входить до 

складу  краєзнавчого музею, а ми пишаємося тим, що великий Кобзар, його ім’я пов’я зано з нашим краєм

ВІРШ Т. Г. ШЕВЧЕНКА.

СТ.5"ВИДАТНІ ЛЮДИ МІСТА"

Вячеслав Євгенович Шкода- нащадок роду Т. Г. Шевченка; почесний громадянин міста, краєзнавець, шевченкознавець, очолював "Кобзареву світлицю", збирав матеріал про історію рідного краю.

Іван Гурович Ткаченко, Герой соц. праці, кандидат педагогічних наук, 40 років працював вчителем, директором Богданівської сельської школи, написав багато педагогічних та методичних робіт.

Олександр Антонович Рябошапка, член спілки журналістів України, краєзнавець

Анатолій Загравенко, член спілки письменників автор багатьох поетичних збірок, автор слів "Знам’янського вальсу"

СТ.6 ТАЛАНТИ ЗНАМ"ЯНЩИНИ"

Витри піт солоний із чола

і трудись, забувши про утому,

бо людина ціниться по тому,

чи вона зробила, що вона змогла,

скільки сил у неї вистачило,

щоб на світі більше сонця стало

Знам’янка завжди була багата талантами: на працю, на співи, на вміння творити і радувати оточуючих.

Народний аматорський хор "ДЖЕРЕЛО" локомотивного депо Знам’янки"

який уже відзначив 30-у річницю від дня заснування.

-Футбольна команда "Локомотив", яка веде свою  історію з 1920 року.

-Народний аматорський ансамбль пісні і танцю "Барвінок" при Палаці культури залізничників, 25 років носить звання народного самодіяльного, учасник всеукраїнських фестивалів та конкурсів, танцювальна група ансамблю, дипломати Всеукраїнського огляду- конкурсу народної творчості працівників залізничного транспорту; керівник Т. М. Часник.

СТ.7 МУЖНІСТЬ, ЧЕСТЬ, СЛАВА ЗНАМ’ЯНКИ

-Хіба можна не пишатися усим цим, прекрасною землею, роботящими і талановитими людьми

-Хіба можна не любити свою Батьківщину, не боронити її від наруги?

"УКРАЇНІ" (І. Нагнибіда)

-Яка прекрасна ти, увінчана весною,

провіщана ключами журавлів,

розбуджена бурхливою грозою

і пориванням річок до морів

-яка ж красива ти -розгониста степами,

висока гирлами аж в синю височінь!

Скрізь явори стоять богатирями

понад дорогами століть і поколінь

-Яка красива ти, в гостинності одверта,

із успіхом назустріч доброті

Яка ж ти мужня, сильна і уперта,

як недруг стане на твоїм путі!

В роки другої  світової війни Знам’янка, Знам’янський район став одним із центрів партизанського руху на Кіровоградщині, обороняючи нашу землю від німецько- фашистських загарбників.

Слава воїнам- переможцям і вічна пам’ять тим, хто поклав життя у далекі воєнні роки.

І в наш непростий час, коли держава мусить боронити свої кордони від ворога, багато знам’янчан стали на її захист

НАДАЄМО СЛОВО ШАНОВНОМУ О. В. Молісу, історику, зав. краєзнавчим музеєм м. Знам’янки.

СТ. 8

Місто живе своїм життям, і сьогодні залишаючись молодим. Його молодість- у справах його людей, які люблять свій край, які не байдужі до його долі й докладають чимало зусиль для примноження трудових, культурних, традицій Знам’янки.

-Знаю, сьогодні і завтра- віднині

З гордістю скажемо: "Ми таки є!"

Ти у вінку незалежнім країни,

Знам’янко рідна ,місто моє!

Ось і підійшов до кінця наш часопис;

далеко не все, що варто уваги, удалося нам охопити;

-але навіть після такого огляду не можна  не полюбити цей степовий край, неповторні колорити його багатої, щедрої землі, невід’ємної частини нашої Батьківщини.

Велика, прекрасна, священна любов до рідного краю і до Вітчизни в цілому жила, живе і житиме в усіх чесних і щирих серцях.

ПІСНЯ ПРО УКРАЇНУ.