Частина №5 Козацькі забави 5 клас "Юні козаки" Історичні Патріотині Спортивні Козацькі змагання

Що означає слово «козак»?

Козак—в перекладі з тюркських мов (татарської, турецької) означає «вільна, озброєна людина, розбійник, охоронець».

Вперше писемна згадка про слово «козак» стосовно українців датується 1489 роком, тобто козаки на наших землях вже були більше 500 років тому.

Кого ж називали козаками?

Спочатку козаками чоловіків, які йшли на Південь України щовесни на промисли в так зване Дике Поле і повертались до дому лише восени. Промислами ці люди займались різними: полювали на диких звірів, ловили рибу, збирали мед. Хоч ця справа і приносила велику вигоду, однак доводилось ризикувати власним життям. Шлях до Пониззя Дніпра був безлюдним, але найнебезпечніше було саме в Дикому Полі. Недаремно це місце отримало таку назву. Саме тут проходили шляхи, якими татари з Криму здійснювали свої напади на Україну. Тому поодинці ходити туди було смертельно небезпечно. Чоловіки-уходники, тобто ті що йшли в Дике поле, об’єднувалися у збройні ватаги (валки) і обирали собі головного—отамана. Якщо на шляху ватаги з’являлися вороги—потрібно було дати бій та стримати напад, бо позаду залишались рідні оселі та Україна. Так із мирної професії уходника опановувалася військова справа.

З різних причин доводилось іноді залишатись зимувати в Пониззі Дніпра, створюючи укріплення на випадок нападу—Січі. З часом, такі Січі стають не тимчасовими, а постійними. Першою постійною Січчю створеною не лише уходниками, а головне—професійними військовими, була Січ на острові мала Хортиця (1556 р.). Її засновником був видатний військовий, князь, козак, Дмитро Вишневецький (псевдонім—Байда).

Отже, якщо спочатку козаками називали чоловіків-уходників, що йшли в Пониззя Дніпра на промисли, то тепер це були професійні вояки. Саме за цією другою категорією людей і закріпилась на віки назва захисників України, безстрашних лицарів, «універсальних» солдатів, що могли воювати будь з ким і будь де, найкращих піхотинців того часу—КОЗАКИ.

З ким доводилось воювати козакам?

 Головний ворог—татари та турки (бусурмани). Турки створили Османську імперію—найсильнішу державу на кордонах Європи. Татари були союзниками-васалами турків, а їхня держава—Кримське ханство. Саме з Криму приходила постійна загроза на Україну-Русь.

 Але були часи, коли татари і турки ставали і союзником українців і ми разом виступали проти наших сусідів. Це залежало від політичної ситуації як в самій Україні-Гетьманщині, так і від загарбницьких бажань наших «любих сусідів».

 Тому як друзями, так і ворогами козаків-українців виступали в різний час поляки, московити, шведи. Доводилось повоювати січовикам і в Європі, де вони зажили славу винахідливих та безстрашних воїнів.

Найвідомішими були такі козацькі отамани та гетьмани:

 Іван Підкова—людина незвичайної сили, що міг зігнути руками нову підкову, за що і отримав таке прізвисько. Це був справжній «стронгмен» того часу.

 Самійло Кішка—провів у неволі на турецькому кораблі-галері 25 (!) років. Піднявши повстання разом з іншими українцями, знищив ворогів, затопив корабель і повернувся з побратимами до дому.

 Петро Сагайдачний—взяв в оточення Москву, організував «героїчні походи» проти Криму та Туреччини, «врятував» Україну та Польщу від османів, вперше завдав турецькому султану такої поразки, що останнього вбили власні солдати. Не зазнавши жодної поразки загинув як справжній козак—був поранений стрілою під час війни з бусурманами. До речі, сам Петро Сагайдачний був настільки вправний стрілець з лука, що і отримав своє прізвисько «Сагайдачний» (від слова «сагайдак»—сумка для стріл).

 Богдан Хмельницький—перший хто поставив мету не просто підняти повстання, але і створити власну Українську державу. Ця держава проіснувала близько 100 років і отримала назву «Держава Війська Запорозького», або простіше—Гетьманщина.

 Іван Сірко—видатний кошовий отаман, не зазнав жодної поразки. Йому приписували надзвичайні можливості перетворюватись на різних звірів та птахів, бачити на відстані—тому і називали «характерником». Навіть після смерті вороги боялись його імені, а козаки, за заповітом Сірка, носили ще довго із собою в походи відрубану руку отамана і не зазнавали поразок.

 Іван Мазепа—один із найосвітченіших правителів того часу, видатний гетьман, який вирішив від’єднатись від Московії (Росії) і повстав проти Петра І. Проте, зазнавши поразки, втратив і владу і Україну. Вперше в історії православ’я, Російська церква «прокляла» людину за політичні погляди—цією людиною став Мазепа.

 Петро Калнишевський—останній кошовий Запорізької Січі, яку зруйнували 1775 р. за наказом російської імператриці Катерини ІІ. П.Калнишевський у віці 85 років був заарештований після зруйнування Січі і відправлений на заслання далеко на Північ Росії—на Соловецькі острови. Тут, в нелюдських умовах, він прожив ще близько 30 (!) років у полоні і помер у віці 112 (!) років. Це був перший українець-в’язень на Соловках. З часом сюди буде заслано не одну людину з Україну за її погляд та переконання.

Одяг козаків:

Шаровари з саєти (тонке англійське сукно блакитного кольору) 

Сорочки з льону або коноплі.

По сорочці носили каптани.

На каптани одягалися коротші черкески (верхній одяг) з «вильотами (розрізаними рукавами, які закладалися за спиною і защіпалися гапликами). Черкески на манжетах, біля розрізів на рукавах і внизу на подолку обшивались золотим позументом.

Шовкові пояси (шальові) гаптовані золотом або сріблом з золотим френзлем.

Кабардинки—шапки з хутра видри (виднихи), обшиті по колу та зверху навхрест золотим позументом. Сап'янці - чоботи, пошиті з найкращого червоного сап'янцю.

Кучма—шапка з баранячої шерсті, ймовірно, татарського походження.

В негоду та в походи зверху одягали шерстяні косматі бурки.

На ноги взували чоботи або ж постоли, в залежності від достатку.

Словник козацьких термінів:

Гетьман—(начальник) в Україні в ХVІ-ХVП століттях ватажки козацтва; в ХVII-ХVIII століттях—воєначальник козацького війська, правитель України.

Джура—учень у старшого козака, зброєносець у козацької старшини в Україні.

Дике поле—історична назва в ХVІ-ХVІІ століттях незаселених степів Південної України, які межували з володіннями Кримського ханства.

Запорозька Січ—організація українського козацтва, що склалася в понизині Дніпра в першій половині XVI століття. Засновниками Запорозької Січі були українські селяни та козаки, які, щоб позбутися гніту феодалів, втікали і за Дніпровими порогами створювали укріплення - січі.
Січ—тому, що обгороджувалась із загострених, зарубаних, тобто «засіченх» стовбурів дерев.

Запорізька—бо створена «за порогами» р. Дніпро.

Запорозькі козаки—українські козаки, які в ХVІ-ХVIII століттях перебували в пониззі Дніпра за Дніпровими порогами. Відігравали значну роль у визвольній боротьбі українського народу проти шляхетської Польщі та турецько-татарських агресорів, російських загарбників.

Клейноди—військові знаки та атрибути влади старшин запорозького (XVI століття) козацтва. До клейнодів належали корогва (прапор), бунчук, булава, литаври тощо.