Чергування [о] та [е] з [і]. Чергування [о] і [е] з нулем звука. Чергування [о] з [е] після [ж], [ч], [ш], [дж] та [й].

Чергування голосних звуків. Чергування звуків в українській мові має історичний характер. Воно відбиває дуже давні зміни в мові. 

Чергування [о] та [е] з [і]. В основах багатьох українських слів звук [і] непостійний. Він, як правило, виникає на місці інших голосних внаслідок чергування. За загальним правилом голосні звуки [о] та [е] виступають у відкритому складі, а [і] — у закритому*. Але це не стосується запозичених слів, де цей звук постійний: хлорофіл — хлорофілу (порівняйте в незапозиченому слові: стіл — стола). Закритий склад — склад, що закінчується на приголосний звук: стіль-чик. Відкритий склад — склад, що закінчується на голосний звук: сто-ла. Чергування /о/, /е/ з /і/ досить поширене у сучасній українській мові, оскільки властиве тільки їй (в інших слов'янських мовах воно відсутнє). Це чергування відбувається в різних формах того самого слова та в різних словах спільного кореня або спільної основи, тобто охоплює сферу словотворення і словозміни: осені - осінь, воля - вільний.

Увага! Зміна звука в корені не міняє сам корінь, такі слова все одно залишаються спільнокореневими, якщо корені несуть одне й те саме значення: нести і носити ( корінь: нес і нос).

Чергування [о] і [е] з нулем звука.[о], [е] здебільшого чергуються з ну­лем звука, якщо вони є останніми го­лосними в іменниках на приголосний: вогонь — вогню, садок — садка, дзвінок — дзвінка, сон — сну, день — дня, кінець — кінця. Такі голосні називають випадними. УВАГА!У буквосполучениях -оро-, -оло-, -єре-, -еле- (мороз, холод, берег, зелень) та в деяких сло­вах (лоб, рот, мох, лев, олень та ін.) голосні о, е зберігаються.[о], [е] з’являються в родовому відмін­ку множини іменників, які мають у називному відмінку однини перед закін­ченням сполучення двох приголосних: вікно — вікон; сукня — суконь; сестра — сестер; крапля — кра­пель; сосна — сосон і сосен. Такі голосні називають вставними. Воно відбувається як у словозміні, так і у словотворенні. Це чергування властиве всім східнослов'янським мовам і пов'язане із занепадом зредукованих ь, ъ (у слабкій позиції вони зникли, у сильній розвинулися у голосні повного творення: ъ-►/о/, ь->/е/: сьнь -* сон, але сьну -> сну).

Чергування [о] з [е] після [ж], [ч], [ш], [дж] та [й]. У літературній мові звук e, що стоїть після шиплячих та й, чергується з о. При цьому діють такі закономірності.