Чергування [о] та [е] з [і], чергування [о] та [е] з нулем звука, чергування [о] з [е] після ж, ч, ш, дж та [й]

ЧЕРГУВАННЯ [О] ТА [Е] З [І], ЧЕРГУВАННЯ [О] ТА [Е] З НУЛЕМ ЗВУКА, ЧЕРГУВАННЯ [О] З [Е] ПІСЛЯ Ж, Ч, Ш, ДЖ ТА [Й]

Чергування — це постійні звукові зміни в межах однієї і тієї самої морфеми Типи чергувань: ЖИВІ (ПОЗИЦІЙНІ) ІСТОРИЧНІ Залежать від по- зиції звука у слові Зумовлені причинами, відсутніми в сучасній мові і є варіантами (діють при словотворенні і словозміні): [збори] — однієї фонеми: [збір] [веисна] — [весн’и] Найдавніші Давні Виникли в дослов’янський Відбулися лише період, є наслідком фонетич- в українській мові них змін, що відбулися в ін- [о], [е] з [і]: воля — доєвропейській мові, наявні вільний; в багатьох слов’янських мовах: [о], [е] з нулем [е] — [о]: брести — бродити; звука: день — дня; [і] — [а]: сідати — садити; [е] з [о] після [е] — [і]: мести — вимітати; шиплячих та [й]: [о] — [а]: гонити — ганяти вечеря — вечори

Чергування о та е з і є найпоширенішим у системі голосних сучасної української мови: вози — віз, гора — гірка, матері — матір. Голосні о та е звичайно виступають у відкритому складі, а і — в закритому. Явище чергування о, е з і розвинулось в українській мові зв’язку з занепадом зредукованих ъ та ь, що існували в давньо-руській мові до ХІІ століття включно. Звук ъ вимовлявся невиразно й наближався до дуже короткого о, а звук ь — до дуже короткого е. Напр. рътъ — рот, львъ — лев.

Таким чином, в українській мові голосні о й е є подвійного по-ходження: давні о та е (слово, село) і нові, що розвинулися з ъ та ь (сон, лоб, швець). Зникнення зредукованих ъ та ь обумовило також зменшення кількості складів у слові, і відкриті склади, після яких занепадали та ь, стали закритими. Наприклад, у слові сто-лъ було два склади й обидва відкриті, а після занепаду кінцевого ъ в ньому залишив-ся лише один склад, який перетворився з відкритого на закритий (стіл). Давні о та е в новому закритому складі, що утворився з від-критого внаслідок занепаду зредукованого в наступному складі, змінився на і: снопъ — сніп, семь — сім, женъка — жінка.

Чергування о, е з нулем звука належить до поширених явищ в українській мові, як і в російській та білоруській: ставок — ставка, садок — садка, день — дня, пісень — пісня. Воно, як і чер-гування о, е з і, виникло у зв’язку з занепадом у давньоруській мові зредукованих голосних ъ та ь. Але якщо з і чергуються давні о, е, то з нулем звука — лише нові. сучасній українській мові після шиплячих ж, ч, ш, дж (і орфо-графічного щ) вживається як звук е, так і звук о: жени-ти — жонатий, шести — шостий

Довідка. У деяких випадках чергування [о], [е] з [і] не відбува-ється:   а) у звукосполученнях -оро-, -оло-, -ере-, -еле-: город, перед, ше-лест; б) у звукосполученнях -ор-, -ер-, -ов‑: морква, жертва, вовк; в) у словотворчих частинах: -вод, -воз, -нос, -роб, -ход: водовоз, водонос, землероб; г) у суфіксах -енк-, -еньк-, -есеньк-, -ечк-, -тель-, -ер-, -ор-: річеч-ка, маленька, Вітренко, учитель, оператор

Закріплення вивченого матеріалу До кожного з наведених слів знайдіть таку його форму, щоб у кож-ній парі простежувалося чергування фонем [о], [е] з [і]. Установіть, коли ці чергування відбуваються при словозміні, а коли — при сло-вотворенні. Ходити, шість, поле, надвечір’я, поклін, весільний, відомість, перешіптуватися, постіль, ввічливість.

До наведених слів доберіть такі їх форми, щоб у кожній парі було представлене чергування [о], [е] з нулем фонеми. За якою ознакою розрізняються випадні й вставні [о], [е]? Зразок. Хлопець — хлопця (фонема [е] — випадна). Вишня, вітер, вихор, сонце, крижинки, зерно, стежка, хмаринки, весна

Запишіть у колонки пари слів за особливос-тями чергування: а) [о], [е] з [і]; б) [о], [е] з нулем звука; в) [е] з [о] після шиплячих та [й]; г) найдавніші чергування. День, стіл, сон, піч, слово, шість, вогонь, вітер, молоток, кінь, хід, летіти, крапля, допомога, пшоно, клонитися.