Чому Тарас Шевченко не являється російським поетом?

Цікаве про Тараса Шевченка. Підготувала методист, викладач української мови і літератури. Любарського професійного ліцею. Тамара Лавренюк

Чому Тарас Шеаченко не є російським поетом, письменником?

У листі до брата Микити писав:«Як тільки получиш моє оце письмо, зараз до мене напиши, щоб я знав. Та, будь ласка, напиши до мене так, як я до тебе пишу, не по-московському, а по-нашому.

Він був “модним”…Ми звикли говорити про Шевченка, як про українського поета і художника. Постає питання: чому український поет починає писати російською? Чи міг Шевченко писати російською?взагалі

На це є кілька пояснень1. Будь-який рядочок, що виходив з-під пера автора був компроматом. Тому писати російською був вимушений крок.2. Комунікація між автором і читачем. У той час Шевченко вже завоював публіку українську. Очевидно він мав усі підстави до завоювання публіки  російськомовної. Це була ширша авдиторія, він це усвідомлював.3. Шевченко розумів: аби проза впливала на читача, вона має бути тиражованою. Він мав намір друкуватися у російських літературних часописах.4. Підозріння на те, ніби він пише українською тому, що інакше не вміє

А чому ж тоді листувався, вів щоденник російською? Якою мовою думав?Шевченко не писав інтимного щоденника, а писав "Журнал". Такі журнали писало тоді багато людей з розрахунком на майбутні публікації. Українсько- і російськомовні листи Шевченка мають різних адресатів До своїх рідних) до друзів, до українських письменників (Г. Квітки-Основ'яненка, П. Куліша, Я. Кухаренка, Марка Вовчка), до видатного актора М. Щепкіна, та інших поет звертався тільки українською. Російською мовою поет писав листи до офіційних осіб, до керівництва Петербурзької академії мистецтв, до російських письменників О. Плещеєва, В. Жуковського, С. Аксакова, петербурзького художника-портретиста М. Осипова. Тільки російською писав листи до Рєпніної. Російською мовою листувався він і з друзями-поляками, хоч висловлював жаль, що не пише польською.

Попри все Шевченко залишався тільки українським поетом. Більш того, після того, як світ побачив «Кобзар», йому пропонували «забути мову малоросів», натякаючи на щедру грошову винагороду. З цього приводу він написав у «Гайдамаках»: Коли хочеш грошей. Та ще й слави, того дива,Співай про Матрьошу

Не щадить Шевченко й своїх земляків, для яких придумав геніальний неологізм "Кирпи-гнучкошиєнки": "Проміняли свою добру рідну матір – на п'яницю непотребную, а в придаток ще і -ъ додали... А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово". Як бачимо, і тут Шевченкові слова точні й, на жаль, актуальні. Йому достатньо однієї букви й одного твердого знаку – "ъ" – щоб показати політику русифікації, яку тоді проводила московська влада, незалежно від того, як вона називалася.

Тарас Шевченко, переслідуваний за вільнодумство і любов до України російським царатом, прожив нелегке життя. Більша його частина минула на чужині. Але він не зрікся рідної мови, хоч би й міг цим самим полегшити своє буття. Не став він і прислужником Російської імперії у мовній царині.