Чому в кожної людини своя дорога до храму?

Кожен йде туди з певною метою. Але не так важлива мета, як важлива щирість і віра, з якою людина переступає поріг храму ... Чому в кожної людини своя дорога до храму?

У що людина вірить, тим вона і є. Антон Чехов Епіграф: «Уникайте тих, хто прагне підірвати вашу віру в себе.

Епіграф:’’ Уникайте тих, хто прагне підірвати вашу віру в себе . Ця риса властива маленьким людям . Велика людина, навпаки вселяє вам почуття, що ви здатні на багато’’ Марк Твен

Ніколи не нав’язуйте іншим те, що ви б не обрали для себе. Конфуцій

Мета. На основі вивчення теми учні зможуть: познайомитися з основними моральними засадами світових релігій; по­яснювати поняття «світова релігія», «свобода совісті», «конфесія», «атеїзм»; характеризувати різні релігійні конфесії, які існують у сучасній Україні; обґрунтовувати необхідність толерантного ставлення до представни­ків різних конфесій; пояснювати, які існують правила поведінки в храмі.

Класифікація релігій. ПримітивніРегіональні (національні)СвітовіФетишизм. Тотемізм. Шаманізм. Культ предківІндуїзмІудаїзм. Конфуціанство. Даосизм. Синтоїзм. Джайнізм. ХристиянствоІслам. Буддизм

СЛОВНИКСинтоїзм («шлях божеств») — політеїстична язичницька релігія японців, що, на відміну від світових релігій, не має засновника та єдиного Святого Письма. Оформилася в релігійну систему під впливом буддизму, даосизму і конфуціанства.Іудаїзм («єврейська релігія») — одна зі стародавніх етнічних релігій давніх іудеїв та сучасних віруючих євреїв, заснована відповідно до Танаху (Старого Заповіту) на заповітах Бога — праотця Авраама близько 1750 р. до н. е. і доповнена заповітами Мойсея близько 1300 р. до н. е.Індуїзм («вічна релігія», «вічний шлях») — стародавня національна релігія, корені якої сягають ведичної цивілізації — культури Індії, що пов'язана з найстарішими священними текстами аріїв та їхніх нащадків-індоаріїв — Ведами. Заснована між 2 тис. до н. е. та V—VI ст. до н. е. Конфуціанство — китайська етично-філософська школа, заснована філософом Кунфу-цзи (Конфуцій, 551—479 рр. до н. е.). Спираючись на давні традиції, він розробив концепцію способу життя ідеальної, справедливої, гуманної, скромної, стриманої людини та принципи організації суспільства китайців. Так, за його вченням, влада правителя священна, мета державного управління — інтереси народу, основа соціального устрою — моральне самовдосконалення індивіда, що дотримується норм етикету. Місцеві традиційні релігії та вірування — автохтонні (місцеві) вірування, культи, обряди, що склалися, зокрема, у народів Африки в процесі їхнього самостійного історичного розвитку ще до появи тут арабів і європейців. Їх можна поділити на дві великі групи: родоплемінні та національно-державні. Істотне місце в житті африканських народів посідає культ предків. Компонентами релігійних уявлень більшості африканців є фетишизм (шанування певних матеріальних предметів), анімізм (віра в душі й запахи), магія (чаклунство), культ сил природи та стихій. Місцевих традиційних релігій дотримується понад третина населення Африки.

Найпоширенішими у світі є три релігії: християнство, іслам і буддизм Їх вважають світовими релігіями, тому що вони мають багато віруючих на різних континентах. У Європі майже скрізь поширене християнство: католицизм (Португалія, Іспанія, Італія, Франція тощо), протестантизм (Нідерланди, Велика Британія тощо), православ’я (Греція, Україна, Білорусь тощо). В Азії поширені всі три світові релігії. Це насамперед іслам сунітського напрямку. Лише в Ірані, а також частково в Іраку, Ємені та Азербайджані панує шиїтський його напрямок. Найбільшою мусульманською країною світу (понад 200 млн віруючих) є Індонезія. Серед інших світових релігій в Азії поширений буддизм (Китай, Монголія, Японія,)СВІТОВІ РЕЛІГІЇ ТА ЇХНЯ ГЕОГРАФІЯ.

Найдавнішою зі світових релігій вважається буддизм, який виник на кордоні Індії та Непалу в 560—480 рр. до н. е. Його засновником став принц Сіддгартга Ґаутама, який завдяки медитації досяг просвітлення і став Буддою. Основи віровчення й обрядовості викладені у священній книзі Трипітака (у перекладі: три корзини закону — учення). Головним в буддизмі є чотири істини: життя — це страждання; головна причина страждань людини — її бажання; для звільнення від страждань необхідно позбутися бажань; позбутися бажань можна, досягнувши нірвани — абсолютного спокою та відсутності бажань. У сучасних країнах Азії понад 2 млрд людей підтримують учення Будди, хоча кількість віруючих не перевищує 300 млн осіб.

Іслам — найпізніша за часом виникнення світова релігія, яка була започаткована в VII ст. в Західній Аравії. Біля її витоків був Мухаммед, якого мусульмани (прихильники ісламу) вважають про­роком, надісланим Богом (Аллахом). Основи віровчення й культу викладені в Корані й Сунні. Головне в ісламі — шанувати Аллаха, який створив небо, землю та людину, та визнавати його пророком Мухаммеда. За підрахунками Всесвітньої ісламської ліги, у світі налічується близько 1,2 млрд мусульман, близько 50 держав світу мають більшість мусульманського населення, а понад 30 держав уважають іслам своєю офіційною ідеологією.

Головна книга Ісламу Коран. КОРАН (араб. кур'ан, букв. - Читання), головна священна книга мусульман, збори проповідей, обрядових і юридичних установлень, молитов, повчальних розповідей і притч, виголошених Мухаммедом у Мецці і Медині."Іслам" в перекладі з арабського означає покірність, "мусульманство" (від арабського "муслім") - що віддав себе Аллахові. "Свідчить Аллах , що немає божества, окрім нього, і янголи, і які володіють знанням, які стійкі в справедливості: немає божества, окрім нього, великого, мудрого! Воістину, релігія перед Аллахом - іслам ..." (3: 16-17). Коран - священна книга мусульман. Коран вважається найважливішим джерелом шаріату (від араб. "Ал-куран" - "читання вголос", "повчання") - священна книга мусульман, що складається з притч, молитов і проповідей, вимовлених Мухамедом між 610 і 632 рр.

Коран священна книга Ісламу. Пророк Мухаммед

Алла́х означає Всевишній, Бог. Слово походить з арабської мови, було запозичене багатьма мусульманськими , а також деякими немусульманськими народами.

Другою за часом виникнення світовою релігією є християнство, що сформувалося у східних провінціях Римської імперії в ІІ пол. І ст. Його засновником, відповідно до Євангелій, є Ісус Христос, Син Божий. Основи християнського віровчення викладені в Біблії (Святому Письмі). Сутність християнської догматики сформульована двома першими загальноцерковними соборами та викладена в символі віри. Вона зобов'язує християнина вірувати в єдиного Бога в трьох постаттях: Бога-отця, Святого Духа і Христа (Сина Божого). У сучасному світі понад 1,9 млрд людей уважають себе християнами. Далеко не всі вони віруючі, але живуть у суспільстві, існують у межах культури, керуються нормами, коріння яких лежить у християнстві.

Запровадив християнство як державну релігію Київської РусіКнязь Володимир Великий , у 988 році.

На сьогодні в Україні найпоширенішою релігією є християнство. Існує декілька християнських конфесій— Українська православна церква Московського патріархату, Українська православна церква Київського патріархату, Українська автокефальна православна церква, Українська греко-католицька церква, Римо-католицька церква, численні протестантські церкви тощо. В Україні проживають також прихильники іудаїзму, ісламу, буддизму. Набули поширення також новітні релігійні течії. Наявне розмаїття релігійних течій і напрямків вимагає від усіх громадян України, як віруючих, так і невіруючих, уміння бути толерантними одне до одного. Священна книга Біблія

Храми. Софіївський собор. Києво-Печерська Лавра собор Воскресіння Христового. Собор Святого Юра. Храм св. Ольги та Єлизавети. Римо-католицький Костел святого Антонія Падуанського у Львові. Архікафедральна базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії, або (простіше) Львівський кафедральний собор.

  Бог один, але він є Трійця, Отець, Син і Святий Дух Віра в Божественну благодать Віра в загробне життя існування добрих духів- ангелів і злих -духів. Основні ідеї

Що таке релігійні конфесіїРізноманітні релігійні течії називають віровченнями, або конфесіями (від латинського - «віросповідання»). Громади віруючих певної конфесії об'єднуються в організації - церкви. Ось чому релігійне життя називають іще конфесійним, або церковним. На сьогодні в Україні зареєстровано 30 805 організацій понад ста різних релігійних течій.

Традиційною релігією в Україні є християнство (його історія на наших землях сягає десятого століття), релігійне життя в нашій державі дуже розмаїте. Вам відомо, що кожна зі світових релігій має кілька течій й представлена різними церквами. Так, християнство 1054 р. поділилося на дві течії - римо-католицьке та православне. Сьогодні в Україні є і католицькі, і православні громади. Крім того, від 1596 року має свою історію Українська греко-католицька церква. Від 16 ст. бере початок ще один напрям християнства - протестантизм, який сьогодні представлений багатьма течіями. В Україні діють різні протестантські громади.

Найдавнішою зі світових релігій вважається буддизм, який виник на кордоні Індії та Непалу в 560—480 рр. до н. е. Його засновником став принц Сіддгартга Ґаутама, який завдяки медитації досяг просвітлення і став Буддою. Основи віровчення й обрядовості викладені у священній книзі Трипітака (у перекладі: три корзини закону — учення). Головним в буддизмі є чотири істини: життя — це страждання; головна причина страждань людини — її бажання; для звільнення від страждань необхідно позбутися бажань; позбутися бажань можна, досягнувши нірвани — абсолютного спокою та відсутності бажань. У сучасних країнах Азії понад 2 млрд людей підтримують учення Будди, хоча кількість віруючих не перевищує 300 млн осіб. Будда (Сіддхарта Гаутама)-“той, хто досяг просвітлення".

Місце для молитви

«Трипітака» — важливе поняття в буддизмі. Трипітака — свод священних текстів, «три корзини» в буддизміТри корзини в буддизме — три разділи текстів: Вінайя-пітака;Сутра-пітака;Абхідхарма-пітака.

Російський мислитель ХХ ст.. Бердяєв сказав: «Віра переважає над знаннями».

Народився майбутній мислитель в Київській губернії Російської Імперії 6 (18) березня 1874 рокунавчався в Київському кадетському корпусі, а згодом у Київському університеті на юридичному і природному факультетах. У 1989 році він приєднався до руху марксистів, за що був виключений з навчального закладу і навіть засланий до Вологди на три роки. Біографія Н. А. Бердяєва з 1908 року вже розгортається в Москві. У період з 1918 року по 1922 Бердяєва тричі заарештовують від імені радянської влади за його культурну і філософську діяльність. Страшна і жахлива війна, яка йшла в Росії в період з 1941 року по 1945-й, як не дивно, подарувала надію Бердяєвим на те, що радянська влада стане більш гуманної по відношенню до народу і пом'якшить свою тоталітарну політику. З представниками правлячої верхівки він навіть вступив в контакт під кінець війни (з 1944 по 1946 роки). Однак незабаром до нього дійшла інформація про численні репресії з боку Сталіна і Берії, а також про нові ідеологічних трактатах, які ще більше скували простий народ. На цьому моменті його надії на просвітлене майбутнє Росії обриваються, і він перестає контактувати з рідною країною. За Бердяєвим наша духовність, наші думки і ідеологія, що не має тілесної чи іншої відчутною оболонки, вривається в матеріальну площину. І саме завдяки взаємодії цих двох "всесвітів" - духовний і фізичний функціонує весь світ, в якому ми живемо, мислимо, розвиваємося і проходимо свій визначений шлях. Його творчість відносять, зокрема, до релігійного екзистенціалізму — філософії існування, яка мала значний вплив також на розвиток літератури та мистецтва. Більш того, він започаткував такий філософський напрямок, як персоналізм, який визнає особистість первинною творчою реальністю, а весь світ — проявом творчої активності «вищої особистості» — Бога. Мико́ла Олекса́ндрович Бердя́єв

Атеїзм – це особливий спосіб життя, який грунтується на тому, що в світі немає нічого надприродного: бога, диявола, ангелів і духів. Отже, атеїст – це людина, цілком підтримує цю філософську концепцію. У своїх переконаннях він заперечує всякий прояв божественних сил, в тому числі і створення світу по волі всемогутнього Господа. Також він заперечує наявність у людини душі, принаймні, в тому вигляді, в якому її підносить церква. Атеїст – це людина, переконаний у тому, що Бога не існує. Це світогляд стосується не однієї окремо взятої релігії, а всіх відомих вірувань в цілому. Що таке атеїзм?

Віра - це така штука, яка спрощує життя людини, забирає відповідальність за всі дії, дозволяє не думати...і дає надію на чудо. Бути атеїстом - жити без надії на чудо. Є тільки твої власні ресурси і людський розум”. Атеїстів вважають противниками релігії, хоча насправді це поплічники здорового глузду та раціонального мислення. Тому увійшов в моду новий термін – агностик. Це такий атеїст, що не бажає дискусій та доказів своїх переконань, він впевнений у своїх знаннях та не потребує самоствердження за рахунок інших!

Мільйони людей по всьому світу вірять, що життя закінчується зі смертю і що Бога, вічного життя або божого промислу не існує. Ці переконання, незважаючи на весь свій песимізм, набувають дедалі більшого поширення. А в деяких країнах відкрито визнавати себе невіруючим стало навіть модно."Атеїстів зараз, без сумніву, стало більше, ніж будь-коли – і в абсолютному вираженні, і у відсотках від загального числа людей на планеті",Атеї́зм, безвірництво, безбожництво — світогляд, який характеризується відсутністю віри в існування будь-яких богів, духів, інших надприродних істот тощо. Атеїзм протиставляється вірі в існування надприродного — теїзму у формі багатобожжя або єдинобожжя

Все в світі можна пояснити за допомогою науки. І це незважаючи на те, що існує величезна кількість питань, на які вчені ще не можуть точно відповісти. Але атеїсти впевнені, що це, скоріше, пов'язано з низьким рівнем прогресу, ніж з божественним початком тих чи інших явищ. Бога немає, принаймні, в тому вигляді, в якому його підносять сучасні релігії. На думку атеїстів, всі вірування абсурдні, так як придумані людьми. Вищим створенням вважається людина, тому життя потрібно прожити у вивченні себе, а не в служінні невидимому суті. Це головні принципи атеїзму. Атеїст – це людина, що дивиться на світ через призму науки. Тому не дивно, що багато їхні аргументи базуються на свідченнях, отриманих завдяки дослідженням учених. Грецьке слово αθεοι (atheoi) у Посланні до ефесян (2:12) на папірусі початку III століття. Зазвичай перекладається як «безбожники».

У Конституції України в статті 35 проголошено, що «кожен має право на свободу світогляду і віросповідання». Церква і релігій­ні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.

Свобода релігії або переконань у документах з прав людини. Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в ученні, богослужінні і виконанні релігійних та ритуальних обрядів. Загальна декларація прав людини, стаття 18

Стався до людини так, якби ти хотів, щоб ставилися до тебе

Як поводитися у храмі?Більшість людей іде в храм, бо бажає душею звернутися до Бога, бо шукає тут притулку від бур земних, усвідомлює свій гріх і бажає його позбутися. Тому до відвідання хра­у треба себе готувати: по дорозі до церкви читати молитву. У храм слід направлятися з добром у серці, не маючи ні на кого зла і простивши ворогів своїх. Переступаючи поріг храму, пам’ятайте про те, що входите у Дім Божий, і розмови, сміх, шум тут недоречні. Ввійшовши у церкву, потрібно зупинитися біля дверей, тричі поклонитися до землі, а у свята, коли в церкві багато людей, сотворити поясний поклін. При цьому вимовляються молитви: «Боже, милостивим будь мені, грішному», «Боже, очисти ме­не грішного і помилуй мене», «Сотворюй мене, Господи, прости мене». За кожною з цих лаконічних молитов йде поклін.

У храмі ми перш за все бачимо вівтар, розміщений на підвищенні. Тут знаходиться і найсвятіше місце — святий престол. Так зветься чотирикутний стіл, особливим чином освячений. Предмети на пр­столі — священні, і доторкатися до престолу, цілувати й­го можуть тільки священнослужителі. Ввійшовши в храм, прийнято прикладатися до ікони, яка лежить на аналої посередині Церкви. За бажанням можна ставити свічки перед тим чи іншим образом — це наша мала жертва Церкві. Під час служби в православних храмах стоять, але для хворих і старих робиться виняток. Приймаючи благословення єпископа чи священика, ми приймаємо благословення Церкви.

Існує правило приходити до Літургії натщесерце, навіть якщо ми в цей день не причащаємось. Коли запізнюємося на службу чи йдемо задовго до її закінчення, то цим проявляємо неповагу до таїнства. Під час Богослужіння по храму не ходять і не йдуть з нього без крайньої необхідності. У Церкві треба не забувати про тих, хто стоїть поруч — не заважати їм, якщо тісно, пропускати вперед дітей, ста­риків. Коли бачите, що хтось порушує порядок у храмі, лі­пше утриматися від зауважень. Пояснити людині недоречність поведінки можна після служби. У Церкві здавна існував звичай, коли людина ставила свічку — символ нашого молитвенного благоговіння перед Господом. Свічки, як відомо, ставлять за упокій і за здравіє. Перші Прийнято ставити перед розп’яттям або на ок­ремому столику, який назива­ється панахидним, інші — перед будь-якою іконою. Перш, ніж поставити свічку, треба перехреститися і сотворити поклін. І, напевно, усім відомо, що чоловіки знаходяться в храмі без головного убору, а жінки — з покритою головою. Однак для жінок це правило не носить характеру строгого обов’язку і в наші дні його не завжди дотримуються.

Отже, першим обов'язком людини є молитва. Другим - праця. Син Божий Ісус Христос, живучи на землі, працював у домі убогого теслі Йосипа в Назареті як звичайний робітник, радо виконуючи важку чорну роботу. Христос дав нам приклад, щоб ми знали, що людина повинна добросовісно працювати. Божий Син Ісус Христос до 30 років жив у скромному домі Йосипа і Марії в Назареті, вдовольнився малим і виявляв свій послух. На перший погляд видається дивним цей факт. Божий Син, що володіє світами, є послушний людям. Христос дав нам приклад, що третім обов'язком людини є послух. Завжди слід пам'ятати такі речі:— Молися — і будеш доброю Божою дитиною.— Працюй — і будеш корисним для людського роду.— Слухай — і причинишся до ладу, спокою та порядку в родині і суспільстві.

Там, де на зміну віротерпимості прийде толерантність, зникнуть страхи втрати власної ідентичності. “Треба відрізняти людину від її переконань і визнавати за цінність в першу чергу її саму. На таке спроможна лише глибоко релігійна людина, чиї переконання дозволяють їй бачити в іншому цінність не меншу за себе саму” . Це означає бути не лише відкритим для іншого, а зацікавленим в іншому, як можливості прояву власної відповідальності, турботи, одночасно утримуючи достатню дистанцію для збереження його і своєї ідентичності. Толерантність в такому розумінні претендує на вираз любові до іншого, яка є основною заповіддю християнства.

Згідно визначенню, поданому в Декларації принципів толерантності (підписана 16 листопада 1995 року в Парижі 185 державами-членами ЮНЕСКО), толерантність – це “пошана, ухвалення і правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів виявлення людської індивідуальності”, толерантність - це те, “що робить можливим досягнення миру і веде від культури війни до культури миру”.

Уявіть, що ваш друг є послідовником якоїсь релігії світу. Що ви повинні знати про сутність його віри, канони, обряди, щоб ненавмисно не образити його почуттів.? Поміркуємо разом

Робота над віршем «До храму» Читання вірша вчителем. У кожного із нас Своя дорога до храму. Хтось цілком іде, логічно, А хтось буярами. Та все рівно день настане. Та проб’є хвилина. Кожен прийде з покаянням, Встане на коліна. Перед Богом всі ми рівні. Всі його ми паства. І звертаємся до нього, Як потрапим в пастку. Просим Божого прощення, І його підтримки. Дива і Благословення, І Всесильної Віри! Кожен в серці носить Бога, Хоч не кожен знає. І під маскою зухвальства, Таємне скриває. ......................................... У кожного із нас Своя дорога до храму. Хтось цілком іде, логічно, А хтось буярами.

Всі ми - вчителі один для одного: кого-то ми вчимо прощати, терпіти, любити, комусь допомагаємо бути смиренним і добрим, і нас постійно цьому вчать. А хтось приводить нас до Бога ... Дорогі читачі, всім Вам хочу побажати хороших вчителів! Дякуйте Богові за кожну людину, яка приходить у ваше життя, за тих людей, які вас вже чогось навчили, які пішли, залишивши біль, розбите серце і розчарування, і тих, які навчили вас вірити і привели до Бога. Прощайте, кохайте і будьте завжди щасливі!

Підготуйте розповідь про церковну святиню, що є у вашій місцевості. Домашнє завдання