Цікаві завдання до твору Володимира Рутківського "Джури козака Швайки"

ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ

«ДЖУРИ КОЗАКА ШВАЙКИ»

Завдання 1. Словникова робота «Зміст назви»

Формулювання завдання:Зʼясуйте значення слів, які використані у назві твору Володимира Рутківського.

Завдання та орієнтовна відповідь:

1.     Джура – в Україні в XVI-XVIII століттях – зброєносець у козацької старшини. Зазвичай джурами були молоді хлопці. Разом з козаками джури ходили в походи, брали участь у боях. Первісно джура – іранське слово, що означає товариш, в українську потрапило як запозичення з татарської.
2.     Козак – в Україні в XV-XVIII століттях – вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на південні землі України й брала участь у визвольній боротьбі проти татаро-турецьких і польських загарбників; нащадок такої людини – це вільні озброєні люди, представник військового стану. Члени самоврядних чоловічих військвих громад, що існували на теренах українського «Дикого поля», в районі Дніпра та Дону. Відомі українські козаки – Мамай, Байда, Богун, Сірко, Морозенко, Хмельницький, Сагайдачний та інші.
3.     Швайка – ручний інструмент у вигляді товстої (переважно зігнутої) металевої голки на держальці для проколювання отворів, дірок; товсте шило.

Методичний коментар: формує та розвиває уміння і навички працювати з тлумачним словником, спонукає до самоосвіти, сприяє загальному розвитку дитини, сприяє зацікавленню історичним минулим нашого народу.

Міжпредметні та внутрішньопредметні зв’язки: українська мова (лексикологія), історія.

Завдання 2. Інтерактивна вправа «Літературний паспорт»

Формулювання завдання: складіть літературний паспорт козака Швайки, друзів Грицька та Сашка – героїв трилогії «Джури козака Швайки» (робота в групах).

Завдання та орієнтовна відповідь:

Літературний паспорт козака Швайки

1. Ім’я та прізвище

Пилип Швайка________________________________________________

2. Вік

20 – 25 років__________________________________________________

3. Батьки

Воронівський підстароста – козак Сидірко з дружиною______________

4. Прописка (місце проживання)

Село Воронівка (Вовкулацький кут), дніпровські плавні та степи______

5. Портрет

6. Соціальний стан

Козак________________________________________________________

7. Особливі прикмети (характер)

Невловимий, сміливий, мудрий, досвідчений, кмітливий, вправний, веселий, справедливий__________________________________________

Літературний паспорт Сашка

1. Ім’я та прізвище

Сашко_________________________________________________________

2. Вік

8 - 10 років_____________________________________________________

3. Батьки

Мати – Мокрина, батька немає_____________________________________

4. Прописка (місце проживання)

Село Воронівка _________________________________________________

5. Портрет

6. Соціальний стан

Селянин________________________________________________________

7. Особливі прикмети (характер)

Має надприродні сили (ворожбит), сміливий, кмітливий, веселий, вірний_________________________________________________________

Літературний паспорт Грицька

8. Ім’я та прізвище

Грицько Корінь__________________________________________________

9. Вік

8 - 10 років______________________________________________________

10.  Батьки

Сирота, батько – Степан Корінь____________________________________

11. Прописка (місце проживання)

Село Воронівка _________________________________________________

12. Портрет

13. Соціальний стан

Селянин________________________________________________________

14. Особливі прикмети (характер)

Має найпильніше око, сміливий, кмітливий, веселий, відданий, вправний_______________________________________________________

Методичний коментар: формує та розвиває уміння і навички працювати з текстом, аналізувати та систематизувати інформацію, розвиває пам'ять, увагу, уяву, спонукає до самоосвіти, сприяє загальному розвитку дитини, сприяє усвідомленню лицарства, сміливості, фізичної, духовної сили наших предків, виховання й утвердження цих якостей у наш час.

Міжпредметні та внутрішньопредметні зв’язки: українська мова (лексикологія), історія.

Завдання 3. Вправа на створення асоціативного куща «Ідеальний козак»

Формулювання завдання: Створіть образ ідеального козака. Хто з героїв роману підпадає під створений образ?

Завдання та орієнтовна відповідь:

Козак

                             сміливий                                гордий

                    дисциплінований витривалий

             спрведливий                             вправний 

                                           відданий  працьовитий   чесний 

Під такий опис найбільше підпадає Пилип Швайка.

Методичний коментар: формує та розвиває уміння і навички працювати з текстом, аналізувати та систематизувати інформацію, розвиває пам’ять, увагу, уяву, спонукає до самоосвіти, сприяє загальному розвитку дитини, сприяє усвідомленню лицарства, сміливості, фізичної, духовної сили наших предків, виховання й утвердження цих якостей у наш час.

Міжпредметні та внутрішньопредметні зв’язки: українська мова (лексикологія), історія.

Завдання 4. Метод «Незакінчене речення «Традиції козакування»

Формулювання завдання: Використовуючи текст роману та додаткову інформацію, дайте відповіді на запитання.

Завдання:

1.                      Козак – це..?
2.                      Козаком міг стати..?
3.                      Козаки займались..?
4.                      Вони воглядали..? (зачіска, одяг, зброя)
5.                      Традиції козацтва..?

Орієнтовна відповідь:

1) Під словом «козак» розуміють: прості люди, справжні патріоти, які люблять свою країну, і під час війни притримуються цілковитої тверезості. Щедрі, вибагливі, сміливі, проникливі, їм байдуже багатство, повністю закохані в свободу, простоту. Живуть для неї, піднімаються на повстання, воюють і гинуть. Дужі, міцні тілом не бояться ні холоду, ні жари, ні голоду чи спраги. На війні надзвичайно сміливі, відважні, відчайдушні, готові віддати своє життя за Батьківщину. Найбільшу вправність і кмітливість виявляють у боротьбі з ворогом. Вправні й влучні стрільці з рушниці, ніколи не покидають свої позиції до загибелі.

  2) До козацького війська приймали лише сміливих, спритних, мужніх, віддвіжних, розумних і кмітливих. Їх обов’язком було захищати Україну від ворогів. За злодійство в Січі карали на смерть. Із народних переказів відомо, що хлопчику, який хотів стати козаком, треба було витримати справжнє випробування: майбутні товариші брали його з собою в степи та наказували, наприклад, приготувати їжу (зварити кашу), а самі нібито йшли в справах. Хлопчик готував і чекав, але товаришів все не було. Справа в тому, що вони, сховавшись неподалік, уважно спостерігали за поведінкою майбутнього козака: якщо розгубиться, почне кликати, розплачеться врешті-решт, то не може він бути козаком, його стезя – інше життя. Якщо заспіває веселої пісні та почне їсти кашу, то це козак.

  3) Вояки у випадках загрози татарських нападів захищали рідні землі, у вільний час залишались невтомними трудівниками. Вони активно освоювали нові землі, піднімаючи цілину, прокладаючи шляхи, споруджуючи домівки тощо. На берегах річок, у балках, байраках козаки закладали свої поселення – зимівники. Поселення зазвичай виникали на місці промислів. Тут козаки рибалили, полювали, розводили бджіл. На землі сіяли хліб, копали городи, закладали сади, займалися різними ремеслами.

   4) Похідним одягом козаків були дві пари шароварів, сорочка, кафтан з грубого сукна, шапка та свита з кобеняком. У мирний час запорожці одягались доволі багато. Сорочка з шовковими застібками, шаровари, червоні чоботи. Поверх сорочки одягали кафтан, який міг бути шовковим, парчевим або суконним. Кафтан підперезували шовковим паском – широким шовковим поясом, перетканим на кожну четвертину золотими або срібними нитками. Поверх кафтана накидали свиту, завжди суконну з розрізаними рукавами, які, як правило, защіпались один на другий і закладались під кобеняк, який вдягали під час дощу або негоди. На голові запорожці носили брилі або гострокінечну хутряну шапку або кобур – суконну червону шапку. На каптан, через праве плече вішався на перевʼязі самопал. А за поясом, на ланцюжках два пістолети і ніж. Шаблю в мирний час носили рідко, хіба тільки на раду. Тоді ж надівали поверх кафтана сталеву сітку (сітку-кольчугу). Бороди та голову голили, залишаючи пасмо волосся в вигляді коси, яке закручували за ліве вухо три-чотири рази. Важкою образою було взяти запорожця за чуприну, бо вона була для нього священою.

  5) У великій шані в козаків перебувало побратимство. Кожен козак віддавав своє життя за волю родичів і побратимів. На знак побратимства вони мінялися хрестами з тіла, а все інше було спільне. Вони дарували один одному коней, зброю. У боях билися поруч й рятували один одного або захищали своїм тілом. Побратимство надавало великої сили. Воно було однією з таємних причин їх непереможності. Повернувшись із походу, козаки ділили здобич. Потім починали гуляти. У пияцтві та гулянні вони намагалися перевершити один одного. Але вживати спиртне під час військових походів було заборонено. За пияцтво, як і за зраду, передбачалася смертна кара. У жодній армії світу не було таких вимог. Відгулявши кілька днів, козаки поверталися в буденне життя. Вставали до сходу сонця, йшли на річку купатися, їли житнє борошно з водою і засмаженою олією. Кожен носив свою ложку у халяві чобота. Потім бралися кожен до свого діла: хто латав, хто прав свій одяг чи лагодив зброю, інші поралися біля човнів та коней, займалися господарством. Юнаки змагалися в їзді на конях, стрільбі, кидалися один на одного та боролися.                                                          Виганяючи ворога з рідного краю, козаки брали чимало хлопців із собою на Січ і віддавали в науку до куренів. Коли хлопчикові виповнювалося 14 років, той козак, що привіз його, брав свого вихованця, щоб той чистив зброю, порався біля коня, всіляко допомагав у походах. Опівдні на башті стріляли з гармати. Цим пострілом кликали на обід. Тоді ставали всі в коло біля образів і отаман читав їм «Отче наш», і тільки після цього приступали до їжі. Надвечір подавали вечерю. Добре поївши, козаки збиралися на майдані або над Дніпром до пісень, жартів, танців. Коли ставало нудно, вони починали готуватися до нового походу. За злочини покарання і страти призначалися різні. Застосовувалися: прив’язання до гармати (за зневагу до начальства); шмагання нагаєм за злодійство (за грошовий борг). Найпопулярнішою стратою було забивання киями. Також використовували шибениці. Найстрашнішим було закопування злочинця живим у землю.

Методичний коментар: формує та розвиває уміння і навички дослідно-пошукової роботи, розвиває увагу, уяву, спонукає до самоосвіти, сприяє загальному розвитку дитини, усвідомленню лицарства, сміливості, фізичної, духовної сили наших предків, виховання й утвердження цих якостей у наш час.

Міжпредметні та внутрішньопредметні зв’язки: історія.

Завдання 5. Інтерактивна вправа «За або проти?»

Формулювання запитання: Займіть позицію.

Завдання: Якби ви жили у той час, чи пішли б ви козакувати? Обґрунтуйте свою відповідь.

Орієнтовна відповідь:

 Я б пішов у козаки, бо вони були справжніми патріотами своєї Батьківщини, були віддані їй, робили все заради її свободи.

Методичний коментар: розвиває мовленнєві компетенції, формує та розвиває уміння і навички логічного мислення, уміння обґрунтовувати свою думку та виражати її, сприяє загальному розвитку дитини, усвідомленню лицарства, сміливості, фізичної, духовної сили наших предків, виховання й утвердження цих якостей у наш час.

Міжпредметні та внутрішньопредметні зв’язки: історія.