Миронюк Людмила Миколаївна. Навчально-методичний посібник

«ЦІННОСТІ ТА ПРИНЦИПИ НА УРОКАХ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЕТИКИ ДЛЯ

УЧНІВ 5-6 КЛАСІВ» - Зарічне, 2022. – 38с.

АНОТАЦІЯ

Курс «Основи християнської етики» спрямований на впровадження в систему освіти традиційних для України християнських цінностей: істини, благочестя, добра, любові, краси, гідності, обов’язку, совісті, честі.

У посібнику визначено сутність основних принципів, які мотивують і стимулюють саморозвиток і самовиховання учнів, спонукають їх до морального удосконалення; уміщено характеристику окремих форм і методів, зорієнтованих на становлення та розвиток такої особистості, яка би могла оптимально вирішувати складні проблеми, успішно досягати індивідуальних та суспільних цілей, керуючись при цьому моральними нормами. 

Запропоновані матеріали призначені для учнів загальноосвітніх навчальних закладів та всіх, хто прагне пізнати істину і зрозуміти закони життя.

ЦІННОСТІ ТА ПРИНЦИПИ

НА УРОКАХ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЕТИКИ

ДЛЯ УЧНІВ 5-6 КЛАСІВ

ЗМІСТ

Вступ ........................................................................................................... 6

Теоретична частина. Поняття та сутність християнської етики.

Цінності та принципи на уроках християнської етики для учнів 5-6

класів ..................................................................................................................... 8

Практична частина. Цінності та принципи на уроках християнської етики для учнів 5-6 класів .................................................................................. 16 Висновки ................................................................................................... 37

Список використаних джерел .................................................................. 38

ВСТУП

Заняття з християнської етики сприяють розвитку в учнів 5-6 класів мислення, зв’язного мовлення, пам’яті, інтересу до знань, естетичних смаків, творчих здібностей, виробленню правильних уявлень про світ, взаємозв’язок у цьому світі, формуванню  високих духовних якостей.

Однією з найбільш характерних ознак становлення незалежної української держави є повернення до християнства. Не стало винятком система народної освіти. При вивченні предметів гуманітарного циклу вчителі все частіше звертаються до біблійних текстів.

Незмінним залишається прагнення людей пізнати істину, зрозуміти закони життя.

Лише у християнстві ми знаходимо чітко визначену мету і призначення освітніх систем.

Уроки християнської етики мають освітньо-виховний характер, підкріплений прикладами на які багата наша історія, література і культура. Як показує життєвий досвід, такий матеріал у духовному вихованні стає внутрішнім переконанням, спонукає до відповідних вчинків, дій.

                Важливо     при     викладанні    предмета     не     обмежуватись      чисто

текстуальним ознайомленням з біблійним сюжетом чи євангельською подією, а на їх підставі вміти дати оцінку вчинками з точки зору етичної вартості, моральної правди, і ці вартості впроваджувати у життя дитини і родині, класі, державі.

Враховуючи те, що на уроках християнської етики дітям прищеплюються ціла низка добрих почуттів: співчуття, жалість, милосердя, любов, для досягнення цього я на уроці послуговую різноманітними формами навчання: читання Святого Письма, слухання духовної музики, ознайомлення з основами іконографії, малювання. Поезія, конкурси, вікторини, кросворди, дискусії, інсценізації.

У формуванні духовності дітей не слід орієнтуватись на швидку віддачу, а на результати, які, можливо, не відразу яскраво помітні, але обов’язково будуть. Вчитель тут не «живує» – про епілог буде говорити саме життя.

Курс християнської етики пропонує систему принципів і методів, що є однією із складових в необхідності морального розвитку особистості. Насамперед відокремлює принцип цілеспрямованості морального виховання, який відображає необхідність визначення мети виховного впливу.

Однією з цілей морального розвитку особистості є формування етичних знань і переживань.

У процесі формування морального розвитку особи одним з найефективніших є активні форми й методи (ситуаційно-рольові ігри, аналіз соціальних ситуацій морально-етичного характеру, ігри-драматизації тощо), які дають можливість предметно, безпосередньо й емоційно залучатися до ситуації морального вибору та морального пошуку.

Особливе місце у вихованні посідають такі форми й методи прилучення дітей до світу християнських цінностей, які передбачають поєднання за допомогою художньо-музичних образів традиційних форм роботи з художньою діяльністю самих учнів. Крім цих методів я у своїй практиці використовую й традиційні бесіди, лекції, роботу з книгою, творчі роботи.

Одним із напрямків прилучення дітей до християнських цінностей може бути краєзнавча та екскурсійно-пошукова робота в процесі якої діти ознайомлюються з досвідом і традиціями адаптації християнських моральних цінностей до культури рідного краю.

Результативність застосування інтегрованого підходу, різноманітних виховних форм, методів і впливів значною мірою залежить від того, наскільки вони відповідатимуть індивідуальним і віковим особливостям дітей, задовольнятимуть їхні духовні потреби, викликатимуть відповідну мотивацію і стимулюватимуть саморозвиток і самовиховання учнів, спонукатимуть їх до морального удосконалення.

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА.

ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЕТИКИ.

ЦІННОСТІ ТА ПРИНЦИПИ НА УРОКАХ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЕТИКИ ДЛЯ УЧНІВ 5-6 КЛАСІВ

Людина живе серед людей – в сім’ї, в школі, в класі, на вулиці, в суспільстві. І скрізь, де б ми не були, повинні поводитись так, щоб усім, хто нас оточує, було добре. Щоб упорядкувати життя людей, існують певні норми, правила, погляди і уявлення, які регулюють поведінку між людьми – це і є МОРАЛЬ. Мораль має свою характерну ознаку, особливість – вона розглядає вчинки людей з погляду добра чи зла. Чи добре діло зробила людина? Чи правильно вона вчинила? Людина повинна творити добро, підтримувати інших, допомагати бідним і тим, хто потребує нашої допомоги.

А добро породжує радість, задоволення, повагу і любов між людьми.

Злі ж вчинки людей сіють між людьми ненависть, ворожнечу, сварки.

Мораль – це не тільки стосунки між людьми, а й те, як ставляться люди до природи, до навколишнього середовища, до тварин.

Моральне почуття, голос совісті є вродженою потребою людської природи. Керуючись цим внутрішнім природним законом, людство виробило окремі моральні правила. Вони як неписані закони переходять від покоління до покоління і стають джерелом для усіх писаних законів. Ці закони стримували в людському суспільстві сваволю і насильство.

В різні історичні часи існували і різні погляди на людську мораль. Із зміною епох, змінювались і погляди на мораль.

Отже, МОРАЛЬ – це норми і правила життя людини з погляду добра і

зла.[1, ст 36 ]

Те, як ми поводимося в людському суспільстві, які взаємини між людьми, вивчає і осмислює наука, яка називається – етикою. Вона допомагає людині зрозуміти, оцінити, що є добрим, а що злим.

ЕТИКА – це наука про мораль.[2, ст 36 ]

Слово «етика» походить від слова «звичай». Споріднене слово – «етикет» – це правила поведінки, гарні манери, вміння триматися на людях.

Найкращі людські риси, на яких ґрунтуються моральні правила, називають чеснотами. Чеснота – доброчесність, позитивна моральна риса в характері людини.

Курс «Основи християнської етики» спрямований на впровадження в систему освіти традиційних для України християнських цінностей: істини, благочестя, добра, любові, краси, гідності, обов’язку, совісті, честі. Цей курс не пов’язаний із релігійними обрядами, матеріалом вивчення в курсі слугують кращі надбання християнської культури й філософії України та світу.

Уроки християнської етики мають освітньо-виховний характер, підкріплений прикладами на які багата наша історія, література і культура. Як показує життєвий досвід, такий матеріал у духовному вихованні стає внутрішнім переконанням, спонукає до відповідних вчинків, дій.

                Важливо     при     викладанні    предмета     не     обмежуватись      чисто

текстуальним ознайомленням з біблійним сюжетом чи євангельською подією, а на їх підставі вміти дати оцінку вчинками з точки зору етичної вартості, моральної правди, і ці вартості впроваджувати у життя дитини і родині, класі, державі.[3, ст 36 ]

Враховуючи те, що на уроках християнської етики дітям прищеплюються ціла низка добрих почуттів: співчуття, жалість, милосердя, любов, для досягнення цього я на уроці послуговую різноманітними формами навчання: читання Святого Письма, слухання духовної музики, ознайомлення з основами іконографії, малювання. Поезія, конкурси, вікторини, кросворди, дискусії, інсценізації.

У формуванні духовності дітей не слід орієнтуватись на швидку віддачу, а на результати, які, можливо, не відразу яскраво помітні, але обов’язково будуть. 

Курс християнської етики пропонує систему принципів і методів, що є однією із складових в необхідності морального розвитку особистості. Насамперед відокремлює принцип цілеспрямованості морального виховання, який відображає необхідність визначення мети виховного впливу.

Однією з цілей морального розвитку особистості є формування етичних знань і переживань.

У процесі формування морального розвитку особи одним з найефективніших є активні форми й методи (ситуаційно-рольові ігри, аналіз соціальних ситуацій морально-етичного характеру, ігри-драматизації тощо), які дають можливість предметно, безпосередньо й емоційно залучатися до ситуації морального вибору та морального пошуку.[4, ст 36 ]

Особливе місце у вихованні посідають такі форми й методи прилучення дітей до світу християнських цінностей, які передбачають поєднання за допомогою художньо-музичних образів традиційних форм роботи з художньою діяльністю самих учнів. Крім цих методів я у своїй практиці використовую й традиційні бесіди, лекції, роботу з книгою, творчі роботи.

Одним із напрямків прилучення дітей до християнських цінностей може бути краєзнавча та екскурсійно-пошукова робота в процесі якої діти ознайомлюються з досвідом і традиціями адаптації християнських моральних цінностей до культури рідного краю.

Результативність застосування інтегрованого підходу, різноманітних виховних форм, методів і впливів значною мірою залежить від того, наскільки вони відповідатимуть індивідуальним і віковим особливостям дітей, задовольнятимуть їхні духовні потреби, викликатимуть відповідну мотивацію і стимулюватимуть саморозвиток і самовиховання учнів, спонукатимуть їх до морального удосконалення.

В своїй практиці на перше місце я ставлю принцип індивідуального підходу в моральному вихованні. Він відображає необхідність урахування вихователем індивідуальних особливостей вихованця пов’язаних з вірою різних конфесій.

Необхідним для формування морального розвитку дитини виступає системних підхід. Він забезпечує цілісний, ієрархічний, взаємозалежний і відкритий процес залучення дітей та молоді до цінностей у їх постійному розвитку й саморозвитку, а також наступність і безперервність цього процесу, тобто постійне ускладнення та урізноманітнення змісту й напрямів розвитку моральних чеснот, його комплексність та інтегрованість, які полягають в організації, взаємодії навчання й виховання, поєднанні зусиль сім’ї, позашкільних закладів, дитячих об’єднань у вихованому процесі.

На сучасному етапі розвитку суспільства виховні методи повинні бути зорієнтовані на становлення та розвиток такої особистості, яка б оптимально могла вирішувати складні проблеми, успішно досягати, індивідуальних та суспільних цілей, керуючись при цьому моральними нормами.

На уроках християнської етики я стараюся користуватися різними методами діяльності – це розповідь, пояснення, бесіда, зокрема виділяю вступну, репродуктивну, катехізисну бесіду.

Першою необхідністю на уроках є Святе Письмо, тому велику перевагу надаю роботі з Біблією, тобто розвивається вміння користуватися та орієнтуватися у книгах Святого Письма. Теж важливе місце на уроці відіграють наочні методи навчання: ілюстрування, демонстрування та самостійне спостереження, що розвивають вміння аналізувати та висловлювати свої почуття і думки.

Щодо форм організації навчання, то урок – основна форма, а типи уроку підбираю стосовно складності матеріалу.

Найголовнішим завданням моїх уроків є: всебічний розвиток особи; моральне та християнське виховання дітей на уроці; розвиток здібностей та таланту в умовах організації навчального процесу.

Моральне виховання досягає мети, якщо може спрямувати діяльність дитини у потрібне русло.

Уявлення кожної дитини про навколишній світ складається не стільки з наших розмов про нього, скільки з тих моральних виборів, які вона робить. Саме через розв’язання моральних завдань можна навчити її здійснювати правильний вибір, деякою мірою регулювати й формувати готовність до нього, сприяти зміцненню позитивних ціннісних орієнтацій.

Таким чином, у центрі уваги курсу має бути проблема джерел християнської, загальнолюдської, моральності. Важливо навчити дітей вірити і відрізняти моральне від аморального. Головним завданням християнської етики стає віра в Бога, але обов’язково з наведенням прикладів у сьогоденні, коли наймогутнішою силою душі виступає краса і доцільність правильної поведінки, пізнання доброти і любові до людей. Результатом поставленої мети курсу виступає моральна всебічно розвинена особистість.[5, ст 36 ]

Дбаючи про піднесення релігійно-морально виховання молоді, маю на меті показати глибину, мудрість, добро, красу Заповідей Божих, які були дороговказом для наших дідів і прадідів.

При розробці занять за програмою з основ християнської етики для учнів 5-6 класів загальноосвітніх навчальних закладів я, перш за все, враховую вікові особливості дітей. Ефективність навчальних занять значно зростає, якщо, розкриваючи тему того чи іншого заняття, я звертаюся  до життєвого досвіду своїх вихованців та часто апелюю і розширюватиме їх морально-етичний та життєвий досвід. Згідно з програмою курсу заняття з учнями мають бути різноманітними за формами та змістом: уроки-роздуми, уроки-бесіди, уроки-лекції, ігри-мандрівки, уроки-подорожі, уроки-диспути, уроки з елементами дискусії, уроки-екскурсії тощо. Ефективними можуть бути форми і методи, які залучають дітей до художньо-музичного мистецького світу християнських цінностей, а саме: метод діяльності самих дітей, живопис, ліплення, аплікація, заняття музикою, драматизація, театралізація, художня творчість тощо, що відповідають таким вимогам, як діалогічний, діяльнісно-творчий характер, спрямованість на підтримку індивідуального розвитку особистості. Саме тому в процесі виховання дітей на основі українських релігійних традицій вважаю  важливим застосування інтегративного підходу – ознайомлення дітей з художньо-музичним, мистецьким світом духовних цінностей слід обов’язково підкріплювати відповідними релігійно-моральними нормами, принципами, ідеалами. [6, ст 36 ]У роботі з дітьми використовую індивідуальні, мікрогрупові, групові (колективні) і масові форми роботи, вважаю їх дієвими. Ефективними є індивідуальні форми роботи, оскільки вони дозволяють краще розкрити індивідуальність, сутнісні сили, здібності і нахили учня, спрямовувати його моральний і духовний розвиток. Тоді сам учень має можливість отримати кваліфіковану консультацію, конфіденційну пораду з морально-етичних проблем. Робота у мікрогрупах є найбільш ефективною у практичній частині занять, при виконанні творчої і пошукової роботи активізує процеси самоосвіти і самовиховання учнів. Вважаю, що робота у мікрогрупах привчає дітей до роботи в команді, сприяє формуванню товариськості і дружби в учнівському колективі. Використання групових (колективних) форм роботи дає можливість учителю одразу спілкуватися з усім класом, спостерігати за комунікаціями та поведінкою дітей у колективі. Такі заняття стимулюють дітей до активності, дають змогу поглиблювати і розширювати світогляд. 

У процесі викладання курсу я використовую такі методи проведення занять: розвивального переконання; пояснення; роз’яснення; бесіди; метод прикладу; обговорення прикладів морально-етичного змісту як зі Святого Письма, так і української світової історії, літератури, життєвих прикладів; розв’язання задач та ситуацій морально-духовного спрямування; написання творчих робіт; екскурсій до храмів, музеїв; використання аудіо- та відеоматеріалів; використання репродукцій, картин на біблійну тематику; етичний тренінг, застосування рольових ігор, інсценування, ігор-драматизації; навчально-розвивальні ігри (кросворди, ребуси, головоломки, загадки, акровірші).

Провідним методом у вивченні курсу «Основи християнської етики» вважаю метод розвивального переконання. Це метод впливу на свідомість, що сприяє формуванню відповідних поглядів, світогляду школярів, залученню їх до загальнолюдських, християнських цінностей на противагу бездуховності та аморальності. Метод переконання передбачає обґрунтування певної морально-етичної категорії, відстоювання моральнодуховної позиції особистості, оцінки вчинків та дій інших людей, своїх власних. Переконання – вміння довести дитині істинність християнських цінностей, необхідність формування тих чи інших духовних якостей, розвиток потреб у пізнанні і самопізнанні. Ефективність його використання залежить від аргументованості, впевненості, емоційності і доброзичливості.[7, ст 36 ] На мою думку, метод переконання найдоцільніше використовувати в духовних бесідах, бесідах-роздумах, сократівських бесідах з учнями. Бесіди морально-етичного спрямування мають будуватись у вигляді діалогу з дітьми і передбачають поетапне знайомство дітей з морально-духовними, як ментальними, так і загальнолюдськими характеристиками людини. Цикли бесід можна присвятити обговоренню таких важливих морально-етичних проблем, як: цінності людини; цінності життя; сенс людського життя; значення віри, надії, любові в житті людини; шлях до самовдосконалення; життєва програма людини; дитяче дозвілля; конфлікти, шляхи їх подолання тощо. Спеціально створювані педагогом задачі морально-духовного спрямування можуть використовуватись при засвоєнні та закріпленні матеріалу з метою активізації знань дітей у висловленні власної позиції щодо обговорюваної проблеми, обміну думками і досвідом. Такі задачі сприятимуть розгляду проблеми з різних точок зору, аналізу можливих варіантів рішення і промахів, проектуванню шляхів з їх уникнення, а також корекції небажаної поведінки. Матеріалом для створення задач морально-духовного спрямування для дітей можуть бути ситуації, взяті не лише з релігійних джерел, але із фольклору (казки, притчі, легенди) та авторських творів морально-етичного спрямування. Часто під час їх використання можна скористатися методикою незакінченого оповідання, коли вчитель перериває читання твору у найдраматичніший для героїв момент події, з метою колективного вибору можливого закінчення твору. Лише потім озвучується закінчення оповідання, аналізуються, порівнюються дитячі варіанти з оригінальним закінченням твору, обирається найдоцільніший вихід у даній ситуації. Творчим різновидом даного виду ситуацій можуть бути ситуації в малюнках, так звані прожективні методики. Найскладнішим видом ситуацій морально-духовного вибору є конфліктні ситуації, у змісті яких вміщено конфлікт, розв’язання якого потребує певних моральних зусиль від виконавців (вияву альтруїзму, готовності прийти на допомогу людям, діяти на благо інших в противагу егоїстичним устремлінням). Етичний тренінг – ефективний метод морально-духовного розвитку школярів, що дозволяє формувати морально-духовні цінності та норми поведінки, коригувати ставлення учнів до оточуючих. Етичний тренінг – це форма моделювання ситуацій взаємин людей (на основі рольової гри), що відтворюються в даний момент і аналізуються з позицій відповідних морально-етичних норм (ставлення до людей похилого віку, до старших членів родини, до молодших, до однолітків). Усі ситуації тренінгів складаються з урахуванням важливості формування емпатії, поступливості, такту, милосердя, поваги, доброзичливого ставлення до людей, співчуття однієї людини іншій, уміння прийняти позицію іншої людини. У вивченні християнської етики ефективним є також метод інсценування, градраматизація. Гра-драматизація є засобом осмислення аналізу, відчуття та бачення дитиною зв’язку між еталонами моральної поведінки та власною поведінкою. У процесі гри-драматизації, беручи на себе позитивну чи негативну роль, дитина вчиться робити власний моральний вибір на користь добра, переконується у правильності моральної поведінки. 

З впровадженням курсу «Християнської етики» потреба в розширенні й поглибленні педагогічної підготовки батьків, яка може бути пов’язана з традиціями релігійно-морального виховання дітей у сім’ї. На даному етапі необхідним є не лише збереження, але й осучаснення сімейних виховних традицій, застосування їх на практиці з урахуванням тих чи інших якостей етносу, вікових особливостей дітей та з опорою на існуючу педагогічну систему.[8, ст 36 ]

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА.

ЦІННОСТІ ТА ПРИНЦИПИ НА УРОКАХ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЕТИКИ ДЛЯ УЧНІВ 5-6 КЛАСІВ

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

«МАНДРІВКА ГІРСЬКИМИ ВЕРШИНАМИ У БІБЛІЇ»

(5 клас)

1.      На якій горі Мойсей побачив палаючий кущ?

(Глянув він, аж ось вогнем палає кущ, та не згоряє).

а) Фавор

б) Хорив

в) Арарат

Яке завдання дав Господь на цій горі Мойсею?

2.      На якій горі Господь передав Мойсею   Декалог,    промовивши       до нього: «Вийди до Мене на гору і перебувай там; Я дам тобі кам’яні таблиці з законом і заповідями, що написав я на науку їм».

а) Арарат

б) Синай

в) Голгофа

Які природні явища описані під час сходження Бога на гору?

3.      До якої гори прибув Ноїв Ковчег?

(І сьомого місяця, сімнадцятого дня

( місяця) ковчег осів на горах...)

а) Арарат

б) Синай

в) Тавор

Прочитайте,       яке     явище          стало знаком союзу Бога з людиною.

4.      Яку   назву          горі, описаній    в уривку( Матфея 17, 1-9), ви б дали?

а) Воскресіння?

б) Преображення?

в) Вознесіння?

Яка мораль даного біблійного уривку?

6. Яка інша назва місця Череп?

а) Хорив

б) Голгофа

в) Арарат

Прочитайте біблійний уривок, де про це сказано (Лука 23, 33)

5. На якій горі Ісус Христос молився, а піт крові падав на землю?

(«Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов краплі крові, що падали на землю») (Лука 22,44).

а) Синай

б) Оливна

в) Хорив

КОНСПЕКТИ УРОКІВ З ОСНОВ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЕТИКИ

6 КЛАС

Тема уроку: ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЧИНКИ. ПРИТЧА ПРО

КУКІЛЬ (МТ. 13, 24-30, 36-43).

Мета уроку: ознайомити учнів із притчею, пояснити її зміст і значення для кожної людини, формувати і розвивати почуття відповідальності за скоєний вчинок, заохочувати до творення добрих справ, виховувати вдячність Богові за Його доброту і милосердя. 

Обладнання: Святе Письмо, ікона, малюнки, прислів’я, роздатковий матеріал.

Ключовий вірш з Біблії: «Від усякого, кому дано багато, багато від нього і вимагатимуть; а кому довірено багато, від того більше жадатимуть» (Лк.: 12:48).

Нові слова і поняття:

Відповідальність – виконання людиною певних зобов’язань, які ставлять перед нею інша людина, суспільство, Бог.

Вчинок – певна дія людини.

Кукіль– бур’ян із темно-рожевими, зрідка білими квітками й отруйним насінням, який росте серед хлібних злаків.

Намір – рішення людини зробити що-небудь, досягти результату.

Покарання – реакція держави, Господа на порушення людиною моральних зобов’язань чи правил співжиття, яка обмежує права цієї людини.

ХІД УРОКУ

І. Привітання. Вступ. ІІ. Актуалізація опорних знань. Повторення вивченого матеріалу.

–                    Перш, ніж ми перейдемо до вивчення нового матеріалу, пригадаємо, що ми вивчали на попередньому уроці?

–                    Що оповідає притча про таланти?

–                    Що таке талант?

–                    Яким чином ми повинні працювати над своїм талантом? 

–                    А зараз ми послухаємо представлення талантів учнів нашого класу… (учні представляють свої роботи, виконані власними руками, а кожен талант записуємо на пелюстку і складаємо квітку….).

–                    Сподіваюсь, що кожен талант, яким наділив вас Господь, ви не закопаєте, але будете розвивати і  приносити ним користь людям, щоб ви могли квітнути добрими справами для Божого саду. ІІІ. Пояснення нового матеріалу:

–                    Усе наше життя складається з певних вчинків. Тільки протягом одного дня ми можемо допомогти однокласнику у розв’язку незрозумілої йому задачі і провідати в лікарні хвору бабусю, посваритися з кращою подругою і розбити м’ячем сусідське вікно, прибрати у квартирі і зіпсувати телевізор. Як правило, вони супроводжуються добрими намірами. Наприклад, грав у принциповому поєдинку на перемогу, а м’яч чомусь замість воріт полетів у вікно. Поспішала провідати бабусю в лікарні і перебігла вулицю на червоне світло. Прибираючи в кімнаті у мами, викинула папірець із важливим для неї номером телефону. Тож у кожному вчинку маємо пам’ятати не тільки про наш намір, але й про відповідальність за його результати.

Далеко не завжди легко розібратися, які наслідки матиме наш учинок.

Випадково кинули недогорілий сірник у відро із сміттям – і зчинили пожежу. Розпочали репетирувати вдома пісню до конкурсу – і накликали на себе гнів сусідки, яка відпочивала після нічної зміни.

Плануючи який-небудь вчинок, слід пригадати батькові або материні настанови, звернутися в молитві за порадою до Господа. Це ніколи не пізно зробити й тоді, коли ви вже зробили недобрий вчинок. Набагато гірше, якщо ви нічого не зробите для того, щоб поправити його наслідки. Недобре вчинить водій, який зіб’є на дорозі пішохода, але він ще може надати йому першу медичну допомогу, викликати швидку, підсобити родичам на лікування, поставити в церкві свічку за здоров’я потерпілого. Значить Божий голос переміг у ньому голос сатани.

–                    Тому тема нашого сьогоднішнього уроку «Відповідальність за вчинки» і будемо розглядати притчу про кукіль і ключовий вірш нашого уроку «Від усякого, кому дано багато, багато від нього і вимагатимуть; а кому довірено багато, від того більше жадатимуть» (Лк.: 12:48).

–                    Запишіть тему в зошиті. 

–                    А зараз прочитаємо притчу. Кожного разу, коли ми хочемо знайти притчу у Святому Письмі, використовуємо такі скорочення – Мт. 13, 24-30. Що вони означають?

–                    Правильно.          Це     «адреса»     притчі         у        Святому     Письмі,           її місцезнаходження.

Мт – автор Євангелія Матей.

13 – номер глави.

24-30 – номери стишків, де описана притча.

–         Зараз кожен у своєму Святому Письмі знайдіть за цією «адресою» притчу.

(Праця учнів зі Святим Письмом хтось із учнів читає притчу)

ПРИТЧА ПРО КУКІЛЬ

Ісус розповів таку притчу, яка повчає нас про Царство Небесне.

–         Царство Небесне, – сказав Ісус, – подібне до чоловіка, який посіяв добре насіння на своєму полі.

Коли люди спали вночі, то прийшов ворог того чоловіка і поміж пшеницю насіяв куколю, себто бур’янів, та пішов. Як виросла пшениця, колосилася та й кукіль показався поміж збіжжям.

Прийшли з поля цього чоловіка раби і кажуть господареві, що він не добре насіння засіяв на своєму полі, бо дуже багато куколю виросло, видимо й невидимо цього бур’яну.

Господар каже рабам своїм, що це мій супротивник накоїв таке. Тоді раби пропонують, що вони підуть в поле і виполють кукіль.

Рабам каже господар: «Ні! Бо коли ви будете виполювати кукіль, то разом з ним вирвете й пшеницю. Залишіть, хай разом ростуть і пшениця, і кукіль, аж до жнив. А в жнива я накажу женцям спершу зібрати кукіль, пов’язати його у снопи та спалити, а потім окремо зібрати пшеницю і звезти її до клуні моєї» (Мт. 13. 29-30).

Коли Ісус відпустив народ і прийшов додому, то учні попросили Його пояснити цю притчу про кукіль польовий. Й Ісус вельми колоритно описав, роз’яснюючи, цю притчу.

Добре насіння посіяв Син Людський. Поле – це Божий світ. Добре насіння – це сини Царства, а кукіль – сини лукавого. Ворог, що сіяв кукіль – це диявол, сатана. Жнива означають кінець віку. Женці – це Ангели Божі.

Водночас Ісус розповів, що буде наприкінці світу. Так, як збирають кукіль і палять у вогні, так й буде наприкінці віку цього. Людський Син пошле Своїх Ангелів і вони позбирають з Царства Його всі спокуси і тих, хто чинить беззаконня. Останніх повкидають до печі вогняної – там буде плач і скрегіт зубів грішників. А праведники, немов яскраве сонце небесне засяють у Царстві Свого Отця. І словами «Хто має вуха нехай слухає!» – завершив роз’яснення притчі Ісус (Мт. 13. 36-43).

Ця притча Ісуса Христа теж має аналогію з притчею про сіяча, але з дещо іншим символізмом.

Поле – це мир, спокій, в якому проповідується Блага Вість, Євангеліє.

Пшениця, або добре насіння, що з попередньої притчі росло на родючій землі – це сини Царства Божого.

Кукіль, себто бур’яни – це сини лукавого сатани, демони, які були засіяні серед пшениці ворогом людських душ дияволом.

Клуня – це Царство Боже, в якому зла не буде, а будуть лише сини Царства Господнього («одна пшениця без бур’янів»), благодать і ласка Божа. Жнива – це кінець світу, кінець віку, коли на Страшному Христовому Суді грішники («кукіль») будуть відділені та спалені у пеклі, а праведні («пшениця») отримають життя вічне і як сонце засяють у Царстві Божому («клуні»). Все це за волею Божою («чоловіком-господарем») робитиметься Ангелами («женцями»). Це буде другий прихід Спасителя і Господа Бога нашого Ісуса Христа на землю, якого ми всі дуже чекаємо.

Зараз, від Вознесіння Ісуса Христа і до другого Його приходу на землю, поміж нами людьми росте і пшениця, і кукіль («бур’ян»). Вони ростуть буйно, наввипередки, хто швидше – пшениця чи бур’ян, себто поміж ними йде боротьба, суперечність. Це з філософії – закон єдності й боротьби суперечностей, але йому прийде кінець, хоча ніхто не знає ні року, ні дня, ні години, коли це станеться. Це знає лише Отець наш – Господь Бог.

– Повторимо, про що розповідається у притчі? (відповіді учнів)

Вчитель: Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник. Згодившися ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника. А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку, та й каже до них: Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде належати, дам вам. Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев’ятій, і те саме зробив. А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: Чого тут стоїте цілий день безробітні? Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Відказує їм: Ідіть і ви в виноградник. Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: Поклич робітників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших. І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по динарію. Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли. А взявши, вони почали нарікати на господаря, кажучи: Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту… А він відповів і сказав до одного із них: Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився зо мною? Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі. Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий? Отак будуть останні першими, а перші останніми!» (Мт. 20:1-16).

«Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити?» (Мт. 20:15). Це відповідь господаря виноградника робітникам, яких він винайняв першими і які почали протестувати через те, що отримали таку ж платню, як і ті, що прийшли працювати останніми. Відповідь, яка відкидає коментарі та дратує сучасну ментальність, готову владнати все на світі суто завдяки комерційному підходу. Особливо зараз, коли люди звикли торгувати будьчим, кожен чекає, що йому відплатять тією ж міркою, якою міряє й він, відкидаючи при тому свободу дару.

Звісно, притча є лише метафорою, яку не варто читати через призму справедливості оплати, адже тоді мораль притчі здасться страшною несправедливістю. З іншого боку, ті, що пам’ятають, що Учитель також каже: «бо вартий робітник своєї заплати» (Лк. 10:7), не можуть перекрутити остаточного змісту притчі, в якій виноградник порівнюється із Царством Небесним. Тільки якщо ми врахуємо цю подібність, зможемо зрозуміти провокацію Христа. Господь поводиться, як власник виноградника, а Його мірка справедливості є відмінною від нашої: «Бо ваші думки – не Мої це думки, а дороги Мої – то не ваші дороги, говорить Господь» (Іс. 55:8). Його мірка не ґрунтується на математичних розрахунках, адже в її основі любов, яка все дарує, бо «Господь добрий до всіх» (Пс. 145:9), незалежно від того, що люди роблять.

Цією притчею Учитель прагне відкинути будь-яку спокусу звести взаємини з Богом до простого обміну: ніхто не має права виставити рахунок Господеві, ніхто не може дозволити собі цього злочину. Усе те, що ми отримали від життя, як і саме життя, є безкорисним даром Бога, Котрий дав нам спасення з доброти Своєї. Як власник виноградника пожалів робітників, так і Господь співчуває людям, даючи їм понад те, на що вони заслуговують. Той, хто будь-якою ціною прагне звести Бога до своїх потреб і має нахабство оцінювати свої вчинки за людськими критеріями, заздритиме тим, хто отримає милосердя Отця, Який у Своїй безмежній свободі поширює ласку на всіх людей: «Господь близький всім, хто взиває до Нього, хто правдою кличе Його!» (Пс. 145:18).

Хто упереджено вважає, що має більше прав на віддяку, аніж інші, бо дотримується усіх приписів, той поводиться, як фарисей, котрий, пишаючись тим, що він є сином Авраама, вважав себе першим перед Богом, не розуміючи, що логіка любові не зводиться до точної відплати. Любов виходить за рамки закону, саме тому Учитель закінчує притчу найвідомішими словами Євангелія: «Отак будуть останні першими, а перші останніми!» (Мт. 20:16).

Любов є терпеливістю, а Бог навіть найбільш невдячним дає час на покаяння: «Та Ти – Владика сили, судиш ласкаво і провадиш нас вельми дбайливо, бо коли тільки захочеш, – можеш. Таким діянням Ти навчив народ Свій, що праведник має бути чоловіколюбцем, і розбудив у Своїх дітей добру надію, що за гріхи даєш покаяння» (Муд. 12:18-19).

І якщо Він гарантує блаженство Царства лагідним, засмученим, знедоленим та доброму насінню, то й тим, які сіють кукіль, Він дає можливість навернутися і вийти на гору блаженств. Тим, хто отримав від життя більше успіху, багатства та влади, Він дає час покаятися і подбати про знедолених. У Царстві нашого Бога немає місця для тих, які прагнуть відімстити, немає місця для тих, які через відчай, викликаний несправедливістю, негайно шукають можливості відплатити ворогові. Бог просить нас не тільки бути милосердними до грішників, а й стати на шлях, який веде нас до нашого майбутнього народження. Він також вимагає від нас терпіння, як у власника поля. Ми теж маємо дочекатися жнив: це вказівка на шлях, що стосується самої структури віри. Зло має нас не лише шокувати, а й зобов’язувати до перетворення його на добро, починаючи з нашого серця та нашого особистого життя.

Притча про збіжжя та кукіль вказує нам не лише шлях у небо, а й те, як сприяти відкупленню людства на землі. Справедливіший світ, де не буде місця для кукілю, є можливим лише завдяки спільним зусиллям, якщо ми будемо готові діяти разом на всіх рівнях: суспільному, економічному, афективному, якщо ми станемо супутниками потребуючих та знедолених. Притча про кукіль є політичною, ідеологічною і богословською звісткою, яка допомагає нам зрозуміти, що відтоді, як Христос прийшов у світ, уже немає можливості дивитися на небо, не забруднившись землею, без спільности з останніми, без мужності сказати правду. А ті, хто прагне купити небо, ігноруючи дійсність, – це богохульники. Ті, котрі вірять, що можуть здобути небо кількома молитвами чи добрими вчинками, забули, що Бог вимагає милосердя, а не жертв. Обрати Христа означає обрати, на якому боці стояти, бути там, де люди живуть у своїй убогості, там, де панують бідність і страждання. Обрати Христа означає втілити в життя революцію прощення, обернутися спиною до бажання відімстити, навчитися любити своїх ворогів, очікуючи часу жнив, щоб уникнути ризику вирвати разом з бур’янами і колосся.

«Не судіть за обличчям» (Ів. 7:24). «Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам.» (Лк. 6:37). І не нам судити, адже лише Бог, Який бачить серця і розум, може посправжньому зрозуміти глибокі причини людських вчинків.

–                    Перш ніж перейти до пояснення притчі, давайте пригадаємо, що таке притча? (коротеньке оповідання, в якому Ісус, використовуючи образи з природи чи людського життя, пояснював правди про Небесне Царство) Для того, щоб краще уявити собі як росте кукіль між пшеницею, я принесла вам посаджену пшеничку, і бур’ян, який росте поміж неї.

–                    Тепер визначимо, які образи використав Ісус у цій притчі і запишемо їх в стовпчик у зошиті.

–                    Серед образів зустрічається кукіль. Чи знає хтось, що це за рослина? (показую малюнок і пояснюю про рослинку)

–                    Отже ми пояснили кожен образ, який Ісус використав у притчі. Тепер давайте зробимо основний висновок з цієї притчі. (записуємо у зошит)

–                    Коли Ісус навчав людей цією притчею, учні попросили Його пояснити їм. І ось що Він сказав. (слухаємо запис на диску уривку зі Святого Письма або читаємо у Св.Письмі  Мт. 13.36-43)

–                    Але тема нашого уроку сьогодні звучить «Відповідальність за вчинки». Яке відношення має дана притча до відповідальності? (за кожен вчинок людина буде відповідати перед Богом, якщо вчинки добрі, буде мати нагороду, якщо погані, покарання, подібно як кукіль і пшениця у притчі)

–                    Що ж таке відповідальність? (Відповідальність  – виконання людиною певних  зобов’язань, які ставлять перед нею інша людина,

суспільство, Бог.)

–                    Кожна людина має в своєму житті багато обов’язків, та можна виділити три основних – перед Богом, собою і ближнім. Зараз поділимось на групи і кожна група заповнить подану таблицю.

«Як сповнити свій обов’язок на найближчий тиждень»

(Обговорення робіт учнів; за виконану роботу нагороджуються особистими напімненнями щодо своєї щоденної праці)

ІV. ПІДСУМОК. 

–                    Життя людини на землі – це проба, це мандрівка, залежно від якої ми отримаємо вічне життя. Бог не карає злих, щоб разом із ними не терпіли і добрі люди. Кукіль, який є прообразом злого духа, часто приймає гарний вигляд, щоб спонукати нас до поганих вчинків.

–                    Господь Сам вирішить, коли прийде час жнив і все розсудить Сам. Лиш тоді Ангели-женці зможуть відділити зерно від куколю, праведника від грішника, Синів Царства Небесного від синів лукавого. І зробить Він це під час Страшного Суду, страшного для тих, хто чинив зло і заслужив на покару власного сумління, яке більше не дріматиме в ньому, і щасливого для того, хто страждав заради інших і задля Бога. Зло буде покаране – рано чи пізно, коли – не знає ніхто, тому маємо бути готові до Страшного Суду в будь-яку хвилю.

–                    Бажаю        вам    сумлінно     виконувати          свої   обов’язки, бути

відповідальними, оминати кукіль, щоб колись, коли прийде Ісус другий раз на землю, ви могли увійти до його клуні.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.

Прочитати уривок зі Св. Письма Лк.14:16-24 і роздумати, яке відношення він має до сьогоднішньої теми.

                Тема    уроку:    ПЛЕКАЙМО    СВОЇ    ТАЛАНТИ.    ПРИТЧА     ПРО

ТАЛАНТИ (Мт.25:14-29)

Навчальні цілі: На основі притчі про таланти пояснити учням, що Бог дав нам здібності і таланти, які ми повинні примножувати і розвивати для свого спасіння і спасіння ближніх, бо хто закопує свої таланти, той грішить. Заохотити дітей бути відповідальними за дари, які вони отримали від Бога.

Обладнання: Святе Письмо, свічка, чарівна скринька, пелюстки ромашки, футбольний м’яч, картини художників, стенд з учнівськими виробами, стакани різного об’єму з водою, роздатковий матеріал, презентація

«Плекаймо свої таланти. Притча про таланти (Мт.25:14-29)».

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЯ УЧНІВ ДО УРОКУ. Християнське привітання. ІІ. ВСТУП ДО УРОКУ. 1. Вступне слово вчителя

Сьогодні, діти, в цей прекрасний час

З усіх-усюд гостей зійшлось багато, Щоб побувати на уроці в нас, Де будемо Ісуса пізнавати.

Любити вчитися, як Він любив, Прощати всім, як Він умів прощати. Чинити так, як сам Господь чинив, І лиш добром на зло відповідати.

2. Бесіда з учнями.

–                     Як ви думаєте, до приходу якого найвеличнішого свята готуються всі християни?

–                     Як називається цей час підготовки? (Пилипівка або Різдвяний піст)

–                     Коли він почався? (28 листопада)

–                     Доки триватиме? (до 7 січня)

–                     Як ми маємо проводити цей час? (В молитві; чинити добрі діла милосердя; постити, відмовитись від м’ясної їжі; працювати над духовним вдосконаленням своєї душі; більше уваги приділяти читанню релігійної літератури, зокрема: Святого Письма; очистити свою душу в Тайні Покаяння; частіше приймати Ісуса у Святій Тайні Євхаристії; вдосконалювати у собі християнські чесноти)

3. Слово вчителя.

В Господніх планах цей благословенний час

Нехай минає лиш на славу Божу,

І щоб не марно він пройшов у нас, Молитва щира хай нам допоможе.

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ.

Як швидко біжить час! Здається, ще зовсім недавно ми тільки знайомились, що таке притча, а вже на сьогоднішній день вивчили чимало з них. То ж давайте пригадаємо, що ми вже знаємо про Ісусові притчі. 1. «Кубування»

(Діти кидають один одному куб і задають питання)

–         Що таке притча? (Це коротенька розповідь повчального змісту)

–         Як її називають дослідники Святого Письма? (Досконалими літературними творами надзвичайної краси)

–         Яка мета Ісусових притч? (Довести людям, що Він є Спасителем; навчити людей відрізняти добро від зла)

–         Яка мораль притчі «Про дім на скелі»? (Будувати своє життя на

Божих Заповідях та християнській моралі)

–         В якій притчі Ісус навчає нас покори та смирення? (Притча про митаря і фарисея)

–         Яка мораль притчі про скарб і перлину? (Шукати перлини – Божого Царства – і завжди вибирати добро)

–         У якій притчі Царство Боже подібне до винограду? (Притча про робітників у винограднику)

–         Кому Ісус пояснює притчу про кукіль? (Учням) Підсумок підготовки учнів до уроку.

2. Чарівна скринька «з притчами».

–                     Як потрібно слухати притчу? (слухаючи притчу, бачити себе; слухаючи притчу, оцінювати свої вчинки; слухаючи притчу, ми повинні удосконалювати себе; слухати уважно; слухати з відкритим серцем, бо через притчі до нас говорить сам Христос).

–                     Зараз ми перевіримо, чи вмієте ви уважно слухати Ісуса.

На столі у мене чарівна скринька «з притчами». Я буду витягувати з неї різні предмети, малюнки, а ви повинні сказати, про яку це притчу «йде мова»:

–                     Зернятко пшениці («Про сіяча»)

–                     Монети, дорогоцінності («Про скарб і перлину»)

–                     Бур’ян («Про кукіль»)

–                     Виноград («Про робітників у винограднику»)

–                     Будиночок («Про дім на скелі»)

3. Бесіда з учнями

–                    Люди, яких професій, причетні до зведення будинку? (Архітектор, будівельник,        монтажник,       штукатур,          муляр,        маляр, сантехнік, крановщик)

–                    Чи може будь-яка людина звести будинок? (Ні)

–                    Що для цього потрібно? (Знання, здібності, Божий дар)

–                    Яким словом можна замінити ці здібності? (Талант)

ІV. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

Великий князь Київської Русі Володимир Мономах у «Поученні дітям» писав:«Що вмієте, того не забувайте, а чого не вмієте, того навчайтесь».

До кінця уроку нам треба:

Зрозуміти: що кожна людина наділена талантом.

Вміти: бачити таланти в собі та оточуючих.

Усвідомити: відповідальність за власні здібності, таланти.

Отже, тема нашого уроку «Плекаймо свої таланти. Притча про таланти (Мт25:14-29)» (Слайд 8).

Вона є висвітлена у вас на моніторі, а також записана на дошці.

Запишіть цю тему в зошиті.

V. СПРИЙМАННЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ УЧНЯМИ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

1. Вступне слово вчителя.

Одного разу відомий диригент проводив репетицію симфонії, у якій брали участь сотня голосів і багато різних інструментів. В одному місці, коли весь хор голосно співав під акомпонент органа, барабана і різних труб, флейтист подумав: «При такій голосній музиці мене не почують» – і перестав грати. У той момент диригент призупинив симфонію і голосно крикнув: «Чому ж флейта мовчить?» Чутливе вухо музиканта відразу помітило відсутність звуків флейти.

Іноді людині здається, що її робота нікому не потрібна, що від неї нічого не залежить. Але це не так. Милосердний Господь кожного із нас наділив своєю флейтою і хоче, щоб усі вони звучали злагоджено і гарно.

Кожна людина має дар Божий.

–         Якими дарами наділив Бог людину? (Одній вдається добре майструвати, другій малювати; дар співати чи грати на музичному інструменті; одні пишуть, другі вправно роблять операції, треті чудово куховарять; є люди, які вміють розрадити у важку хвилину; комусь легко дається математика, а хтось досягає гарних результатів у спорті; хтось має дар зцілення).

–         Як називаються ці вміння людини? (Здібностями, талантом).

2. Словникова робота.

–                    Прочитати із словничка, який є на вашому моніторі, яке значення мало слово «талант» у біблейські часи.

–                    Що означає слово «талант» у нашому розумінні? (Здібності людини, вміння робити щось корисне для спасіння душі)

3. Бесіда з учнями/

–         Чи завдячує людина талантом лише собі? (Ні)

–         Доведіть свою думку, спираючись на знання з Біблії та попередніх тем із християнської етики, які ми вивчали у попередніх класах.

4. Робота зі Святим Письмом.

А. Читання притчі про таланти.

У притчі про таланти Ісус Христос оповідає: «Так само один чоловік…»

Один чоловік, відбуваючи в чужу країну, покликав рабів своїх і доручив їм своє майно. Одному він дав п`ять талантів, другому два таланти, іншому ж один талант, кожному за його можливостями; і відразу ж виїхав.

Той, хто отримав п`ять талантів, використав їх для справи і набув на них ще п`ять талантів. Так само вчинив і той, хто отримав два таланти, набувши на них ще два. Той же, хто отримав один, не побажав трудитися, пішов і закопав його в землю, і сховав срібло господаря свого.

Після довгого часу повернувся господар рабів своїх і вимагав від них звіту. Той, хто отримав п`ять талантів, приніс ще п’ять і, підійшовши до нього, сказав: «Господарю, п`ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них».

Господар сказав йому: «Гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря свого».

Підійшов також і той, хто отримав два таланти, і сказав: «Господарю, два таланти дав ти мені; ось інші два таланти, що я здобув на них».

Господар сказав йому: «Гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря свого».

Підійшов і той, хто отримав один талант, і сказав: «Господарю! Я знав тебе, жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав; і, побоявшись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє».

А господар сказав йому у відповідь: «Лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав; тоді треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком. Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів. Бо кожному, хто має, дасться і примножиться; а в того, хто не має, відніметься і те, що має.

А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну; там буде плач і скрегіт зубів».

Розповівши цю притчу, Ісус Христос промовив: «Хто має вуха слухати, хай слухає!»

Ця притча означає: всі люди отримують від Господа різні дари, як-ось: життя, здоров`я, силу, душевні здібності, учення, дари Святого Духа, життєві блага тощо, щоб цими даруваннями служити Богу і ближнім. Усі ці дари Божі і розуміються у притчі як таланти. Бог же знає, скільки потрібно дати кожному за його здібностями, тому й отримують – хто більше, хто менше. Хто як скористався дарами Божими, в тому кожна людина має звітувати перед Господом при другому Його пришесті. Хто використав їх на користь собі й іншим, той дістане похвалу від Господа і вічні небесні радощі; а ліниві й байдужі люди будуть осуджені Господом на вічні страждання.

Один чоловік віддав своє добро рабам своїм. Одному рабові він дав п’ять талантів, другому – два таланти, третьому – один талант. Себто кожному роздані таланти за його спроможністю. Талант – це велика сума грошей, бо один талант важив 34 кг чистого золота. Той, хто взяв п’ять талантів, вклав їх у бізнесову справу й отримав дохід у кількості п’яти талантів, тобто з п’яти талантів отримав 10 талантів. Другий раб, що отримав два таланти, теж примножив їх розміром ще два таланти, себто з двох талантів отримав 4 таланти. Третій раб, отримавши одного таланта, негайно закопав цього срібного таланта у землю для зберігання. Минув деякий час. Повернувся господар – пан цих рабів і зажадав рахунку грошей. Прийшов перший раб і каже:

–                    Пане мій, ти мені дав 5 талантів, вклавши їх у справу, я заробив ще 5 талантів.

Пан похвалив його:

–                    Гаразд, рабе мій добрий і вірний. Поставлю тебе над рабами. Увійди до радощів пана свого!

Підійшов до пана другий раб і говорить:

–                    Пане, я взяв у тебе два таланти і за цей час я здобув ще два таланти.

Сказав йому пан як і першому:

–                    Гаразд, рабе мій добрий і вірний. Поставлю тебе над рабами. Увійди до радощів пана свого!

І насамкінець підійшов третій раб і проказує:

–                    Пане, я знав тебе як тверду людину. Ти жнеш там, де не сіяв. Ти збираєш там, де не розсипав. Отож я побоявся тебе і таланта твого заховав у землю. І ось віддаю тобі цього твого таланта.

Пан відповів йому:

–                    Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну там, де не сіяв, і збираю там, де не розсипав? Отож треба було тобі віддати гроші мої у добру справу і, повернувшись, я взяв би з прибутком своє. Візьміть від нього цього таланта, – продовжив пан, – і віддайте тому, хто має десять талантів. Бо кожному, хто має, буде ще дано йому, а хто немає, то в нього забереться й те, що він має. А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви – і буде плач там і скрегіт зубів – завершив розмову пан (Мт. 25, 28-30).

У цій притчі Ісус розказав про господаря і трьох його рабів, кожен з яких отримав значну кількість грошей.

Два вірних раба вміло застосували ці гроші й принесли прибуток своєму пану й таким чином вони розділили загальну радість. За це вони були удостоєні великої відповідальності в управлінні справами свого пана.

Третій раб, що отримав одного таланта, побоявся, що не догодить своєму господарю і закопав цього таланта в землю. Він, мабуть, не був впевнений, що господар повернеться. А якщо вже й повернеться, то він віддасть йому цей талант цілий без будь-якого прибутку. Це свідчить про те, що цей третій раб не тільки боявся свого хазяїна, але й, до того, не довіряв і не покладався на нього. Він показав себе як лінивий і лукавий раб, затіявши таку хитромудру витівку. Але він обманув сам себе, бо втратив все що мав і був строго засуджений як «злий раб». Він, як злий грішник, підлягав до відділення від Бога у Вічності.

Слова «Бо кожному, хто має, буде ще дано йому, а хто немає, то в нього забереться й те, що він має» треба розуміти, що активному, енергійному, діяльному і праведному слузі Божому буде віддано й те, чим без користі володів би лінивий раб.

Ця притча, таким чином, пробуджує і активізує дієво і плідно користуватися дарами Божими – талантами, й використовувати їх на служіння Богові та Його Царству.

Ми вже згадували, що останній раб, мабуть, не був впевнений, що господар повернеться. Але ця притча яскраво і барвисто підкреслює і нагадує нам, що ми повинні вірно служити Господу завжди й тоді, коли ми не впевнені й нам здається, що Його немає поряд. Адже це враження «відсутності» Господа хибне, бо Бог всюдисущий, всюди присутній, Вічний і Всезнаючий.

Невірство в існування Бога нинішніх атеїстів, горе вчених, скептичних матеріалістів, бо вони не можуть побачити Бога, не можуть зрозуміти і пояснити чудодійних див і явищ, які посилає нам Господь, не можуть науковими приладами відшукати Бога чи виміряти силу Святого Духа, зовсім не означає, що Бога немає, цілковито не означає, що дива Господні не існують, що все це витівка. Підтвердженням того є також наступна притча.

Бо якщо ми нехтуватимемо цим і уподібнюватимемося цьому злому рабу, й тоді нас чекає темрява, де буде плач і скрегіт зубів. Цими словами завершується не одна притча. Й це не випадкові повтори, а це свідомі нагадування нам – живіть по Божому, виконуйте Його Заповіді й на вас чекає Царство Боже, а не вічні муки у пеклі. Б. Аналіз притчі про таланти.

–                    З якою метою господар дав таланти своїм слугам? (Господар хотів, щоб слуги добре використали отримані гроші; щоб вклали ці таланти так, аби отримати прибуток; Господар хотів, щоб слуги купували, продавали, вкладали свої гроші у справи і отримали прибуток).

–                    Чи однакову кількість талантів отримали слуги? (Ні)

–                    Чому вони отримали різну їх кількість? (Той чоловік добре знав своїх підлеглих, знав, на що вони здатні, тому знав, як поділити майно, щоб отримати прибуток)

В. Виведення моралі притчі

Завдання: Виконайте арифметичну дію і порівняйте, хто з цих трьох слуг найкраще використав дар Господаря (1-ий слуга  5+5=10; 2-ий слуга 2+2=4; 3-ій слуга 1+0=1(закопав).

–                     Як ви думаєте, хто такий Господар? (Бог) – Ким є слуги? (Ми, люди).

–                     За що Господь покарав третього слугу? (За лінивство).

–                     Чи важливо, скільки людина отримала дарів? (Ні).

–                     А що є важливим? (Не закопати його, а використовувати, розвивати і примножувати для інших).

–                     Яка етична цінність даної притчі? (Притча вчить: віднаходити і розвивати Божі дари упродовж усього життя; розвивати, не «закопувати» свої здібності; стежити, щоб здібності приносили людям тільки користь а не шкоду). – Запишемо мораль притчі у зошит (Запис у зошиті).

5. Втілення Слова Божого в життя

А. Бесіда з учнями

–                     Коли людина отримує дари Святого Духа? (Під час Хрещення у Святій Тайні Миропомазання).

–                     Які це дари? (Мудрість, довготерпіння, радість, любов, милосердя, страх Божий) (Запис у зошиті)

Але нам дісталися від Господа й особисті здібності й таланти.

Наливаю у склянки воду.

–                     Чи всі склянки наповнені водою? (Так).

–                     Чи однаковий об’єм склянок? (Ні).

–                     Скільки є води у малій склянці? (Мало).

–                     Скільки води є у великій склянці? (Багато).

Діти, подібно так є і з нами, людьми. Кожний з нас різний, як зовні (хтось маленький, а хтось – великий, один – худий, другий – повний), так і «всередині» (у кожного свій характер, свої можливості, свої здібності).

Завдання (Слайд 22)

Продовжіть речення, висловлюючи власну думку.

Я маю такі здібності… Власні здібності я розвиваю таким чином….(читання художньої літератури, через Інтернет, через спілкування, беручи участь у різних гуртках, олімпіадах, конкурсах, виступах художньої самодіяльності).

Знайти у собі приховані таланти допомагають мені … (батьки, вчителі)

Серед вас є також багато обдарованих дітей, про що свідчить ваша активна участь у різноманітних шкільних, районних конкурсах, заходах. На парті у кожного лежить пелюсточка ромашки, напишіть на ній свої таланти і підійшовши до дошки, прикріпіть їх до серединки. У нас утворилась ромашка талантів класу.

–         Чи готові ви зараз продемонструвати нашим гостям свої здібності? (Виступи учнів)

В. Бесіда з учнями

–         Що я тримаю у руці? (М’яч)

–         Чи любите ви грати у футбол? (Так).

–         Який ваш найулюбленіший футболіст?

–         А ще яких відомих спортсменів ви знаєте?

–         Кого ви знаєте із відомих людей, наших земляків, котрі своїми здібностями, талантами вчать нас любити рідну землю, творити добро, служити людям?

–         Чому ми про них знаємо? (Тому, що вони досягли великих успіхів і стали відомими не тільки в Україні, але і за її межами).

–         Завдяки чому вони досягли великих успіхів? (Всі відомі талановиті люди досягли успіхів завдяки тому, що наполегливо працювали і розвивали свої здібності і таланти, які отримали від Бога).

6. Практичне застосування набутих знань

Робота в групах.

І. Скласти вислови і прокоментувати їх.

І група. Багато людей пропливає життям, як корабель морем, – хвилі були великі, а сліду не залишилося (Олександр Духнович)

2 група. Наука і труд добрі плоди дають (Прислів’я)

ІІ. Придумати гасло для тих, хто не хоче закопувати свій талант.

І група.

(Підтримуй свій талант наполегливою працею!

Спрямовуй здібності свої лише на добрі справи!

Дякуй Богу за талант! Плекаймо свої таланти!) 2 група.

(Не переоцінюй свої здібності!

Нездібних людей немає!

Знайди у собі талант!

Не «закопуй» свій талант!)

ІІІ. Двом групам було дано завдання підготувати інсценізацію до оповідань, які за тематикою близькі до теми сьогоднішнього уроку. Група «Божі дари» представляє свою інсценізацію, а група «Божі чесноти» робить висновок: чого навчає нас побачена інсценізація.

Висновки 1 групи.

–                    Я думаю, що не всі заняття сприяють розвитку людини. Маючи незвичайні здібності, можна залишитися жебраком, якщо не використовувати свій талант мудро.

–                    Хто хоче доповнити?

–                    Маючи гроші, можна програти їх на ігрових апаратах, якщо прагнення до азартних ігор сильніше від здорового глузду.

–                    Здобувши вищу освіту, можна стати двірником, якщо найвища цінність – потяг до алкоголю.

Висновки 2 групи.

Своїми здібностями ми не повинні захоплюватися, а тим більше чванитися, бо тоді  неминуче впадемо у гріх гордині.

–                    Чому гординя – найнебезпечніший ворог таланту? (Гординя – це один із семи головних гріхів)

–                    Напишіть на пелюстці ромашки слова подяки Господу Богу за отримані таланти і принесіть їх Господові. (Свої пелюстки зі словами подяки прикріплюють на дошці до серцевини ромашки)

VІ. ПІДСУМОК УРОКУ

1. Виконання тестів.Виберіть правильний варіант 1. Що таке талант?

а) будь-яке вміння до розваги;

б) здібності людини, вміння робити щось корисне;

в) дар для обраних.

2. Яке значення мало слово «талант» у біблійні часи?

а) грошова одиниця;

б) винагорода за працю;

в) танець.

3. Що означає вислів «закопати талант у землю»?

а) не розвивати свої здібності;

б) виявляти заощадливість і далекоглядність;

в) пробачати образи.

4.   Що зробили перші два раби із даними їм талантами?

а) зберегли;

б) подарували;

в) примножили.

5.   Як назвав господар третього раба?

а) «Рабе достойний»;

б) «Рабе лукавий і лінивий»;

в) «Рабе добрий і вірний».

6. Чому не можна хизуватись своїми здібностями?

а) бо інші нам позаздрять;

б) бо впадемо у гріх гордині;

в) бо не вміємо як слід хизуватись.

2. Підтвердіть або спростуйте думку (так або ні). 

6.   Сказав господар в кінці притчі: «В кожного, хто має, забереться

останнє, а хто не має – отримає все».                                                      ТАК

7.   Свій талант потрібно підтримувати наполегливою працею.        ТАК

8.   Гординя – невеличкий гріх.                                                            НІ

3. Висновок.

– Який висновок ви зробили собі з сьогоднішнього уроку?

1                    група. Не всі будуть талановитими художниками, видатними вченими, але кожен може бути доброю людиною, обдарованою даром спілкування, щедрості, людяності, милосердя.

2                    група. Кожен володіє якимось талантом, а відшукати цей скарб і розвивати його – наш святий обов’язок.

VІІ. РЕФЛЕКСІЯ.

Незакінчене речення.

На уроці я дізнався…

Найбільше мені запам’яталось… Для мене найцікавішим було… VІІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.

Скласти розповідь про те, як своїми здібностями ти можеш прислужитися людям.

Х. ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО ВЧИТЕЛЯ.

Свої знання і сили черпаймо зі сторінок Святого Письма. У світі досить вже панує зла, Але любов нехай перемагає. Хай наш урок – лиш часточка добра  Віднині і назавжди силу має.

То ж подякуймо Богу за Його науку.

ВИСНОВКИ

Отже, мета курсу «Основи християнської етики» – формування християнських моральних чеснот та цінностей у дітей, виховання свідомої, вільної та відповідальної особистості, здатної жити і творити в сучасному демократичному суспільстві, творення належних умов для глибшого самопізнання, розкриття та реалізації своїх творчих здібностей і таланту.

Цей предмет не є вченням віри. Він не включає ані релігійних обрядів і не ставить за мету залучення дитини до якоїсь певної конфесії. Це виховання моральних чеснот на основі християнства. Єдиною основою програм є Біблія. Також використовуються інші християнські джерела, які не суперечать Святому Письму.

Згідно законодавства України освіта в нашій державі є світською. Вона забезпечує свободу совісті і гарантує вільне світоглядне самовизначення особистості, у тому числі можливість ознайомлення учнів з основами релігійних знань. Європейський досвід багатьох країн показує, що вивчення предметів, які містять елементи релігійного, зокрема християнського світогляду, може започатковуватися винятково на базі партнерських стосунків між різними конфесіями, Державою та церквою, через діалог з батьками та учнями. Однозначно, що цей предмет необхідний дітям. За десятиліття існування на наших теренах тоталітарного радянського режиму та нищення всього святого – відродження нації та духовне освічення людей та молодого покоління є на часі! Однак тут треба чітко відмежовувати – предмет не покликаний пропагувати певну релігію та спонукати до її сповідування. Він насамперед роз’яснює головні засади моральних принципів, чеснот та демонструє яскраві приклади добра та інших людських гідностей на певних біблійних історіях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.                  Святе Письмо Старого та Нового Заповіту (повний переклад, здійснений за єврейськими, арамейськими та грецькими текстами) /

о. І. Хоменко. – Львів: Місіонер, 2008. – 1460 с. 

2.                  Барщевський Т. Блаженства – добра новина / Т. Барщевський. – Львів: ЛБА, 1999. – 103 с.

3.                  Барщевський Т. Євангельські притчі / Т. Барщевський. – Львів: ЛБА, 2002. – 134 с. 

4.                  Бендик М. Християнська етика / М. Бендик, І. Гнатів, О. Огірко. – Львів: Свічадо, 1997. – 159 с.

5.                  Валлє В. Корупція: Роздуми після Майдану / В. Валлє. – К.: Дух і Літера, 2015. – 280 с.  

6.                  Ващенко Г. Виховний ідеал / Г. Ващенко. – Полтава: Полтавський вісник, 1994. – 194 с.  

7.                  Вихрущ       А.      Основи       християнської      педагогіки /         А. Вихрущ,

В. Карагодін, Г. Тхоржевська. – Тернопіль: Освіта, 1999. – 167 с.  8. Вояковський о. Николай. Шляхами наших прочан / Н. Вояковський. – Львів: Місіонер, 1998. – 200 с.  

9.                  Вуйчич Н. Життя без обмежень. Шлях до неймовірно щасливого життя / Нік Вуйчич ; перекл. з рос. Олега Добрякова. – Київ: Форс Україна, 2016. – 352 с.  

10.             Знаннями прославляю Господа. – Івано-Франківськ: Нова зоря, 2009.

– 72 с.