26 жовтня о 18:00Вебінар: Сучасні методи та засоби організації уроку фізичної культури за стандартами НУШ

Cтаття "ФОРМУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ У ДІТЕЙ НА РІЗНИХ ВІКОВИХ ЕТАПАХ ЖИТТЯ"

Про матеріал
У статті проаналізовані фізичні якостей дітей дошкільного віку. Обґрунтовані закономірності формування фізичних якостей у дітей на різних вікових етапах життя в процесі фізичного виховання. Охарактеризовані загальні складові структури педагогічного процесу розвитку рухових якостей дітей дошкільного віку
Перегляд файлу

Азаренко Тетяна Петрівна,
Путивльське навчально-виховне
об'єднання: загальноосвітня школа
І ступеня – гімназія – заклад
дошкільної освіти
(центр розвитку дитини)

 

ФОРМУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ У ДІТЕЙ НА РІЗНИХ ВІКОВИХ ЕТАПАХ ЖИТТЯ

          У статті проаналізовані фізичні якостей дітей дошкільного віку. Обґрунтовані закономірності формування фізичних якостей у дітей на різних вікових етапах життя в процесі фізичного виховання. Охарактеризовані загальні складові структури педагогічного процесу розвитку рухових якостей дітей дошкільного віку

          Ключові слова: фізичні якості, вікові етапи, навички, сила, швидкість, витривалість, спритність, гнучкість.

 Актуальність. Становлення України як незалежної держави супроводжується складними соціально-економічними, морально-етичними, екологічними та іншими проблемами, які призвели до погіршення фізичного, психічного та матеріального стану більшої частини населення. Особливе занепокоєння викликає факт зниження рівня здоров’я, морфофункціонального стану та фізичної підготовленості дітей дошкільного віку. Результати щорічних медичних обстежень показали, що за останні 15 років кількість дітей віком до 14 років із серцево-судинними недугами зросла з14,5% до 28,2%; хворобами опорно-руховогоапарату з 31,9% до 67,1%; із надмірною масою тіла — з 7,0% до 8,9 %. Важливість розгляду проблеми здоров’я дітей дошкільного віку полягає ще й у тому, що, як відомо, 75% хвороб дорослих є наслідком умов життя у дитячому та підлітковому віці. Протягом 2015-2017 рр. зафіксовано суттєве збільшення кількості дітей з порушеннями гостроти зору, сколіозом, порушенням постави [3, с. 153-156]. Більшість дітей приступають до навчання у школі фізично неготовими до цього виду діяльності. У цих умовах фізичне виховання є найбільш діючим фактором зміцнення здоров’я. Між тим, діюча в Україні система фізичного виховання, однією з ланок якої є система дошкільного фізичного виховання, перебуває в кризовому стані і не завжди може вирішити свою основну мету — зміцнення здоров’я. Традиційні заходи фізкультурно-оздоровчої роботи з дошкільниками не завжди відповідають сучасним вимогам і пробують заміни на такі, які б ефективніше сприяли вирішенню завдання зміцнення здоров’я, підвищення рівня фізичної підготовленості, своєчасного фізичного і психічного розвитку дитини, що і обумовлює пошук нових підходів до оптимізації системи дошкільного фізичного виховання. У теперішній час ведуться досить інтенсивні наукові дослідження у галузі фізичної культури і спорту. Однак, що стосується проблематики дошкільного фізичного виховання, їх виразно бракує у порівнянні з дослідженнями в інших вікових групах1, с. 123-128].

Аналіз останніх досліджень і публікацій із цієї проблеми. Проблему формування рухових дій та навичок у дітей різного віку розглянуто в роботах Т. І. Оськіна, Д. В. Хухлаєва,
Е. С. Вільчковського, О. М. Крестовнікова, М. М. Богена,
М. В. Зимкіна, Я. А. Коменського, М. Кольцова, Г. Касаткіна,
О. Кенемана. К. Д. Ушинський доводив теорію наслідування в генезисі довільних рухів як спосіб засвоєння рухової дії. І. П. Павлов уважав, що рухове вміння частково переходить до навички у зв’язку з руховими аналізаторами “м’язових почуттів”. У дослідженнях П. О. Рудик,
А. Ц. Пуні зазначено що, необхідною умовою для формування правильних навичок у дітей дошкільного та шкільного віку є схвалення вихователя як позитивне підкріплення рухової дії й указівки на недоліки у виконанні рухів віднесені до негативних підкріплень. Спеціальні дослідження Г. І. Бикова, Е. Г. Леві-Гориневської, показали що в таких рухах, як ходьба, біг, деякі види стрибків та метання предметів, у дітей дошкільного віку потрібно формувати міцні рухові навички, доводячи їх виконання до повного автоматизму [5, с. 154-161].     

Мета статті – обґрунтувати закономірності формування фізичних якостей у дітей на різних вікових етапах життя в процесі фізичного виховання.

Фізичні якості це розвинуті у процесі виховання і цілеспрямованої підготовки рухові задатки людини, які визначають її можливості успішно виконувати певну рухову дію. Руховим або фізичними якостями називають окремі сторони рухових можливостей. Фізична підготовленість визначається рівнем розвитку фізичних якостей. В теорії фізичного виховання виділяють такі фізичні якості: сила, швидкість, витривалість, спритність, гнучкість.

Сила – це можливість долати зовнішню протидію або протидіяти їй за допомогою м`язових зусиль.

Швидкість – здатність здійснювати рух в мінімальний термін часу. Швидкість проявляється через такі здібності людини: швидкість простої та складної реакції; швидкість окремої рухової дії; частота рухів(темп). Швидкість простої та складної реакції в юних спортсменів з віком майже не змінюється. Темп рухів у дітей з 7 до 16 років зростає в півтора рази. 

Витривалість – здатність довгий час виконувати роботу не знижуючи її продуктивність. У хлопців в підлітковому віці витривалість зменшується, в юнацькому знову звеличується. У дівчат з 8 до 14 років цей показник постійно звеличується, після 14 років різко зменшується. Виховання витривалості досягається доведенням організму до стадії стомленості під час занять.

Спритність – здатність швидко засвоювати нові рухи та вміння швидко міняти рухову активність у відповідь на різке змінювання умов. Найбільш активно функції динамічної рівноваги розвиваються у дітей 7-10 років. Спритність розвивається в процесі навчання та засвоювання різноманітних рухових вмінь та навичок. Ефективним засобом виховання спритності є рухові та спортивні ігри, гімнастика,  акробатика, легкоатлетичні вправи.

Гнучкість – здатність виконувати рухи з максимальною амплітудою. Розрізняють гнучкість активну та пасивну. Активна гнучкість – здатність досягати великої амплітуди рухів за рахунок власної активності, пасивна гнучкість це гнучкість яку можна досягти при використанні зовнішніх сил. Гнучкість залежить від: Еластичності м`язів та суглобів, стану центральної нервової системи, зовнішньої температури, часу доби. Зростання показників сумарної рухової активності хребта у хлопчиків та дівчат 7-17 років відбувається нерівномірно. У хлопчиків найбільш високий приріст спостерігається з 7 до 10 років, з 11 до 13 років він зменшується, з 14 років знову збільшується та досягає максимуму в 15 років [2, с. 131-133].

          В основу методики розвитку фізичних якостей покладено можливості та здатність організму до накопичувальної адаптації, в процесі якої під впливом дій, які регулярно повторюються, відбувається точне пристосування до характеру та сили дій, підвищення функціональних можливостей організму у цьому конкретному напрямку. Ефект накопичувальної адаптації виникає за умови повторення з достатньою частотою дій оптимальної величини.

У процесі розвитку різних рухових якостей є загальне, а саме необхідність проведення подібних дій у певній послідовності. Це робить доцільним виділення загальних складових структури педагогічного процесу розвитку рухових якостей. Отже, це:

1. Вибір мети, тобто яку якість розвивати (вирішують на підставі рівня прояву якостей у конкретної людини), і видів потреб (спортивні, оздоровчі).

2. Вибір відповідних вправ.

3. Визначення відповідного способу виконання вправи: ступінь обтяження, швидкості, тривалості і т.п.

4. Визначення оптимального способу повторень окремих вправ і місця їх в уроці (заняттях).

5. Спосіб побудови малого (тижневого) циклу.

6. Cпосіб побудови процесу, який передбачає визначення тривалості періоду розвитку та необхідну кількість уроків і малих циклів у ньому, динаміку (підвищення, зниження) навантаження, поєднання локальних програм, послідовність у розвитку якостей, вибір засобів педагогічного контролю. Перелічені параметри зовнішнього навантаження є регуляторами і визначають характер і ефективність пристосувальних (термінових і накопичувальних) реакцій організму. Природний розвиток систем організму дітей має чітко виражені послідовність і циклічність: етапи прискореного росту періодично змінюються фазами уповільненого розвитку. Це стосується і рухової функції дітей шкільного віку. Помічено, що у зазначені фази, етапи організм дітей по-різному реагує на засоби фізичного виховання. Так, періоди прискореного вікового розвитку рухової функції характерезуються підвищеними адаптаційними можливостями організму до їх дій.

Відповідні фізичні, психічні та емоційні реакції дітей залежать від попереднього рухового досвіду і сформованого на одному віковому відрізку відношення до фізичних вправ[4, с. 48-52].

Дітей молодшого віку приваблює зовнішня сторона, результат рухової дії (м’яч котиться, вертушка крутиться і т.д.). Поштовхом (мотивом) до дії служить предмет, іграшка. У дітей середнього віку функціональні можливості та набутий руховий досвід зросли і це забезпечує розуміння смислової сторони руху. Вони достатньо точно копіюють дії, з цікавістю багаторазово повторюють його, використовують різні предмети для рішення одного і того ж рухового завдання, розуміють словесні коментарі, підказки, поради, оцінки. Старші дошкільники обдумано і цілеспрямовано використовують руховий досвід, здібні елементарно планувати і достатньо самостійно вирішувати рухові завдання, обирають способи дії, можуть оцінити виконання, придумати дії.

       Хронологічні межі періодів прискореного розвитку рухових якостей у хлопчиків значно ширші, ніж у дівчаток, і охоплюють практично увесь період навчання в школі. У дівчаток вони більш концентровані у часі і, починаючи з 12-річного віку, розвиток рухових якостей лише епізодично характерезується високими темпами [6, с. 191-192].

       Висновки. Більшість рухових навичок, які сформовані у дошкільному періоді життя дитини, у наступні, шкільні роки трохи перебудовуються та змінюються під впливом більш високого рівня розвитку рухових якостей, а також зміни пропорцій тіла. Тому цілеспрямоване навчання дітей дошкільного віку фізичним вправам спрямовується на формування пластичних та варіативних навичок у різноманітних рухах, які у перспективі удосконалюються під впливом зростання потенційних можливостей організму дитини.

 

Список використаних джерел

1. Бабюк С. М. Формування основ здорового способу життя дітей дошкільного віку / С. М. Бабюк, Т. Т. Ротерс // Сучасні проблеми фізичного виховання, спорт та здоров’я людини: зб. наукових праць. – Каменець-Подільского національного університету імені Івана Франка. – Каменець-Подільск, 2011. – № 1. – С. 123–128.

2. Вільчковський Е. С. Теорія і методика фізичного вихованнядітей дошкільного віку: навч. посіб. / Е. С. Вільчковський, О. І. Курок. – Суми : Університетська книга, 2004. – 428 с.

3. Ковальчук Н. Інтегрований вплив фізичних вправ і загартування на організм дошкільників 5 – 6 років / Надія Ковальчук, Галина Балахничева, Людмила Зореба // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві: зб. наук пр. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки. – Луцьк: Волин. нац. ун-тім. Лесі Українки, 2017. – № 3 (19). – С. 153–156.

4. Когут І. Вплив умов навчанняна показники здоров’я шестирічних першокласників / І. Когут // Теория и методика физического воспитания. –, 2003. – № 1. – С. 48–52.

5. Пивовар А. А. Поєднаний розвиток фізичних і пізнавальних здібностей дошкільників в умовах природного середовища / А. А. Пивовар // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького ДПУ імені Григорія Сковороди : наук.-теорет. зб. – Переяслав-Хмельницький, 2004. – С. 154–161.

6. Поліщук В. В. Розвиток рухових і розумових здібностей дітей 5-го і 6-го років життя в процесі фізичного виховання засобами дошкільного туризму : дис... канд. наук з фіз. виховання і спорту: – Переяслав-Хмельницький, 2008. – 266 с.

 

 

doc
Додано
24 березня
Переглядів
130
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку