Cтаття на тему "Граматичні форми роду іменнику"

Своєрідність вивчення роду іменників у шкільному курсі українсь¬кої мови пояснюється необхідністю при ного аналізі виробляти в учнів уміння враховувати вплив різноманітних факторів на визначення родової приналежності слова. Це перша тема, з якої, власне, і розпочинається входження школярів у новий мовний світ, якісно інший рівень абстракції — граматичний. Тому засвоєння закономірностей розподілу іменників за родами має спиратися на вже відоме і враховувати його пов’язаність із специфікою словозмінного роду прикметників, дієслів і т. д.

Аналіз системи граматичних родів ускладнюється дією різних факторів, які відображають складний процес наванта¬ження кожного слова в потоці мовлення. Вивчивши розподіл іменників за родами, учні повинні чітко усвідомити відмінності між значенням самої граматичної (вужче — морфологічної) форми та її функціональ¬ним навантаженням, яке може охоплювати два, три і більше компонентів.

У структурі категорії роду особливе міс-це посідають форми роду іменників-назв осіб, значення яких лексично мотивоване. Вони протиставлені іншим формам роду як асемантнчним. Структурна функція категорії роду іменників є домінуючою і реалізується її всіма формами, поза нею рід іменників як граматична категорія пере¬стає існувати. На думку вчених, рід притаманний тільки тим мовам, де є узгодження за родом. Однорідні узгоджувані елементи забезпечують єдність значення роду різних за формою іменників, пор.: рідна дочка, велика мудрість, перший учитель, великий роботяга, велике озеро, мале курча, добре знання тощо.

Семантична значущість форм роду переважної кількості іменників-назв істот, їх мотивованість ознакою статі не свідчить про абсолютну залежність значення роду іменника від номінативної категорії статі.

Автономність категорії роду іменників і понятійної категорії статі підтверджується тим фактом, що є мови, у яких відсутній граматичний рід (персидська, азербайджанська), але немає жодної мови, де не була  представлена понятійна категорія статі Зводити її значущість у сучасній українській мові тільки до граматичного роду іменника — означає збіднювати функціонально семантичну репрезентацію ознаки статі тому що вона представлена майже на всіх рівнях мови: лексичному (батько //мати дід // баба), словотвірному (викладач // викладачка, комбайнер // комбайнерка), син¬таксичному (малий відчаяка // мала від¬чаяка, академік виступив // академік виступила), контекстуальному (Він майстер своєї справи // Вона майстер своєї справи).

Категорії роду і статі існують у міцній взаємодії, психолінгвістичні фактори зумовили «ототожнення» граматичного значення роду іменника з ознакою статі. Це дає змогу говорити про семантичні та асемантнчні форми роду 1. Семантична функція, представлена ознакою статі у формі роду іменника, усвідомилась як первинна і зумовила розвиток вторинних функцій, шо поширюються тільки на форми чол. і жін. р.

Іменникн-назв осіб чол. і жін. р. можуть співвідноситися (корелювати): кореляцій, де змістовий компонент ні однієї, ні другої форми не передбачає об’єднання їх семантики, у сучасній українській мові дуже мало (близько 40 пар), але й серед них у розмовному мовленні простежується об’єд¬нування у формі множини іменника чол. р осіб обох статей: мої діди, наші свати, літер рідні батьки.