Данія та Норвегія в період Нового часу

Данія та Норвегія в період Нового часу

Данія-Норвегія – союз королівств Данії та Норвегії, до якого також входили норвезькі володіння Фарери, Ісландія та Гренландія. Унію між королівствами було укладено 1536 року після закінчення Кальмарської унії, вона діяла до 1814 року. Назагал державу називали Королівством Данії, оскільки в союзі домінувала саме Данія. Столицею монархія була данська столиця Копенгаген. Назва Данія-Норвегія виникла з титулу монарха: Король Данії та Норвегії, Вендів та Ґотів.

У 1471 році данську армію було розбито під Брункебергом шведською армією на чолі із Стеном Стуре Старшим, котрий втримав за собою Стокгольм. Влада Кристіана I у значній частині Швеції скінчилася, проте останній не зрікся прав на шведську корону.

Вступ Стіна Стуре в Стокгольм

Наступним королем став Юхан (1455 -1513 рр.) - король Данії з 1481 до 1513 року (як король Ганс), Норвегії з 1483 до 1513 року (як король Ганс), Швеції з 1497 до 1501 року (як король Юхан II), герцог Шлезвігу та Гольштейну з 1481 до 1513 року (як герцог Йоган). 18 травня 1483 р. в соборі Св. Марії в Копенгагені відбулась церемонія коронації Югана на короля Данії. Він був вимушений підписати виборну декларацію, яка розширювала права знаті у Данії та Норвегії, і тільки після цього 20 липня 1483 р. він коронувався на короля Норвегії. Після цього Юган поставив себе за мету відновити остаточно Кальмарську унію та здолати Ганзу. У 1493 році він установив союзні відносини з Московією. Водночас проводив політику на послаблення позицій регента Швеції Стена Стуре Старшого. Для зміцнення своїх позицій на Балтиці Юган наказав побудувати могутній данській флот.

У 1500 році Юган вирішив також підкорити республіку Дітмаршен на заході Ютландії. Проте ця війна виявилася невдалою В цьому ж році данська армія зазнала нищівної поразки при Гемінгштедті, що змусило короля Югана припинити цю війну. Але невдачі у війні Данії з Дітмаршеном призвели до повстання у Швеції. У 1501 році Стен Стуре Старший оголосив Швецію незалежним королівством. З цього моменту почалася війна короля Югана із Швецією. Проте усі його намагання знову стати королем Швеції виявилися марними. До того ж Швецію підтримала Ганза, особливо місто Любек. У 1506 році повстала Норвегія. Проте сину Югана Кристіану вдалося його придушити. Найжорстокіші битви тривали протягом 1510—1512 років. Незважаючи на поразки на суходолі данському флоту вдалося зламати морську могутність Ганзи й змусити укласти вигідну для Данії угоду.

У 1513 році стався нещасний випадок, король Юган впав з коня, внаслідок чого 20 лютого того ж року помер. Новим королем став Кристіан II (1481 — 1559 рр.) — король Данії та Норвегії з 1513 до 1523 року, король Швеції з 1520 до 1523 року. У 1517-1520 рр. вів війну зі Швецією. Після поразки шведів на озері Осунден вчинив терор над шведами, що призвело до масового повстання шведів та проголошення незалежної держави Швеція у 1523 р.

Кристіан II впровадив закон, щоб полегшити становище середнього та нижчого класів. Знать, шляхта та вище духівництво Данії розглядало це як спробу позбавити їх давніх привілеїв. Це викликало повстання на півдні Данії. Водночас почалося шведське повстання в області Далекарлії, яке очолив Густав Ваза. Ще Кристіан II посварився із своїм дядьком Фредеріком, графом Гольштейнським. Проти Кристіана також виступили селяни, купці та торговці. Підтримали усіх ворогів данського короля міста Ганзи. У 1523 році Фредеріка Гольштейнского оголосили королем Данії. Водночас Густав Ваза захопив Стокгольм.

Фредерік I (1471 — 1533 рр.) — король Данії та Норвегії з 1523 до 1533 року. У 1524-1525 роках в Ютландії та Сконе відбувалися селянські повстання. Вони були придушені після битви при Лунді у березні 1525 року. Також Фредерік I оголосив себе прихильником лютеранства

Крістіан III (1503 -1559 рр.) – король Данії (1534-1559) і Норвегії (1537-1559). У 1534 році у місті Ріє (східна Ютландія) його оголосили королем Кристіаном III. Наприкінці 1534 року данці розпочали військові дії проти Любека на суходолі. Місто було узято в облогу, під час якої данці зуміли знищити потужну плавучу батарею «Айзергир Хайнріх». Тільки після великого викупу данці відійшли від Любека. З цього моменту вплив Ганзи у Данії значно поменшав. 14 червня 1535 року об'єднанні флотилії Данії, Швеції та Пруссії завдали нищівної поразки ганзейському флоту біля Ассенса у Малому Бельті. Кристіан III ліквідував усі привілеї Ганзи у Данії. Крістіан III у 1535 році зумів завдати селянам-повстанцям поразки та захопити їхнє основне місто Ольборг. Водночас він поступово відвоював втрачені раніше данські острови та незабаром мав намір взяти в облогу Копенгаген. У липні 1535 року королівські війська нанесли повсталим магнатам та єпископам поразку при Оксенб'єрзі на острові Фюн.

Фредерік II - король Данії і король Норвегії з 1559 по 1588 рр. Влітку 1559 року завоював Дітмаршен. Війна з Дітмаршеном, втручання в заплутані політичні відносини прибалтійських областей, намагання відновлення Кальмарської унії, що мала за мету об'єднання під одним скіпетром всіх трьох північних держав і призвела до кривавої війни зі Швецією —головні події першої частини царювання Фредеріка ІІ.

Головний військовий конфлікт, в якому брала участь Данія під час його правління, була Північна семирічна війна 1563–1570 років. Фредерік робив невдалі спроби завоювати Швецію, якою правив його двоюрідний брат, король Еріком XIV. Конфлікт розвинувся у надзвичайно виснажливу війну, що повністю розорила деякі області Скандинавії. Король особисто вів у бій свою армію, але без особливого результату, що призвело до погіршення його відносин зі знаттю.

Фредерік ІІ зосередився на відновленні постраждалої данської економіки та посилення оборони країни. Його головний радник Педер Оксі обклав податком дворянство, брав мито за прохід суден через протоку Зунд в Балтійське море — важливий торговий шлях для економік держав північної Європи. Доходи від стягнення мита надавали суттєву підтримку економіці Данії, додаткові доходи також були отримані після зменшення конкуренції з боку торгових міст Ганзи. Прагнучи посилити контроль Данії над Балтикою, Фредерік очистив від піратів моря, що омивають Данію.

Крістіан IV — король Данії-Норвегії (1588—1648). Король провадив політику меркантилізму. Закладав численні мануфактури. Ввів торгову монополію, заклав Ісландську, Гренладську і Ост-індійську торгові компанії. У 1616 році заклав колонію Трангуебар. Однак всі зусилля спрямовані на перетворення Копенгагена на важливий економічний центр на Півночі Європи і на Балтиці завершились нічим, хоча і призвели до значного зростання локальної ролі столиці Данії, кількості її населення і його заможності.

Данія змогла розбудувати потужний флот, але була неспроможна виставити армію, яка могла бути рівною шведській. Кальмарська війна зі шведами за домінування в Норвегії протягом 1611–1613 років точилась із значним використанням найманців і не призвела до рішучої перемоги ні Данії, ні Швеції.

Крістіан IV також узяв участь у Тридцятирічній війні. Коли воєнні дії докотились до території Данії він виступив проти імператора Фердинанда II Габсбурга на захист інтересів протестантів. Загалом участь у війні призвела до цілого ряду поразок, і фінансової кризи самого короля, оскільки парламент не дав згоди на вступ у війну, і королю довелося воювати як князю Шлезвігу і Гольштейна. Війну Крістіан IV програв, хоча остаточної поразки вдалось уникнути — у імператора і католиків не було потужного флоту і данцям вдалось відсидітись у фортецях на островах. 29 травня 1629 року врешті-решт у Любеку було укладено мир, за яким Крістіан IV зберіг свої володіння, але дав обіцянку не втручатись в справи Священної Римської Імперії. В 1626 р. Імперський командувач Тіллі розбив данців в битві при Люттері.

Крістіан знову почав проводити агресивну політику на Балтиці, що призводило до напружених відносин з Польщею та Швецією. 1644 року Шведи розпочали проти Данії війну, і завдали ряд поразок захопивши Ютландію і Сканію. Король намагався повернути ці території. У липні 1644 року данський і шведський флот зійшлися в битві в Кілонській затоці. Битва завершилась перемогою Данії, король здобув славу героя — втратив око, але продовжував керувати флотом. Про цю битву і звитягу короля співається в данському гімні. Однак після Кілонської битви, шведи завдали данцям ряд поразок і 13 серпня 1645 року був укладений мир у Бронсебро, і Данія втратила домінуючі позиції на Балтиці.

Фредерік III - король Данії і Норвегії (1648 —1670 рр.) Сходження на шведський престол 6 червня 1654 року Карла X Фредерік ІІІ розцінив як загрозу безпеці Данії. Після вторгнення Карла X до Польщі в липні 1654 року Фредерік ІІІ зважився на розрив відносин зі Швецією при першій нагоді. Державна рада 1657 р. виділила значні кошти для мобілізації та на інші військові видатки. Але шведський король сплутав усі плани своїх супротивників, переправивши свої війська на територію Данії через вкриті льодом протоки Малий і Великий Бельт у січні-лютому 1658 року. Подібний маневр справив нищівний ефект на данський уряд і Фредерік ІІІ попросив укласти мир. Поступившись вимогам англійських і французьких міністрів, Карл X погодився на мирну угоду і 26 лютого 1658 р. в Роскілле був підписаний мирний договір, за яким Данія передавала Швеції частину своєї території, зобов'язалася перешкоджати проходу ворожих Швеції флотів, звільняла від мит торгові судна тощо.

Незабаром після укладення мирного договору Карл X розпочав нову війну з Данією. 17 липня 1658 шведська армія висадилася біля населеного пункту Корсер на острові Зеландія. Ніхто не припускав можливість такої раптової атаки, данська столиця була погано укріплена, чисельність гарнізону була недостатня, але вже незабаром всі дірки в стінах були закладені, були встановлені гармати, а кількість збройних захисників становило 7000 осіб. Облога Копенгагену лютого 1659 р.

Місто виявилося так сильно захищеним, що Карл X відмовився від штурму і розпочав облогу. Але її він був змушений зняти, коли данський флот зміцнив і забезпечив додатковим провіантом гарнізон, а 29 жовтня у битві в протоці Ересунн шведський флот був розбитий. 27 травня 1660 року був укладений Копенгагенський мир, за яким Данії поверталася частина її території і скасовувалася постанова про недопущення у Балтійське море суден небалтійскіх держав. Завдяки сприятливому результату війни зі Швецією традиційна вірність данського середнього класу королю переросла в необмежену захопленість і на короткий період Фредерік став найпопулярнішою людиною в королівстві. Використовуючи свою популярність, Фредерік у 1660 році здійснив державний переворот. 16 жовтня була знищена виборча капітуляція, яка зв'язувала його. 14 листопада королю присягнули як «спадковому» монарху, а не такому, що «обирається». 10 січня 1661 року представники суспільних станів затвердили за ним необмежену верховну владу. Останні 10 років правління Фредеріка країна відновлювалася після війни. 14 листопада 1665 року «королівським законом» був завершений державний переворот. Цей рік треба вважати початком у Данії абсолютної монархічної влади, що тривала майже 200 років. Стара форма правління, з державною радою (з членів вищої аристократії) на чолі та участю дворян, що обирали государя, була похована назавжди. Сучасники малюють Фредеріка людиною вкрай повільною, обережною, але і завзятою у своїх рішеннях, замкнутим, прихованим і злопам'ятним. Говорив він мало і ще менше писав. Запекла політична боротьба не заважала йому і королеві влаштовувати свята, бали, маскаради, полювання тощо. Він мав пристрасть до збирання книг і художніх творів. Заснував Королівську бібліотеку в Копенгагені.

Кристіан V - король Данії і король Норвегії (1670 – 1699 рр.) З самого початку свого правління Кристіан V вирішив розширити свої володіння шляхом герцогства Голштейн-Готорпського. Для цього було укладено союз з Францією. У 1671 році Кристіан V вдерся до герцогства, захопив Шлезвіг, змусив герцога гольштейнського втекти до Гамбургу. Після цих успіхів намагався захопити й Гамбург, але йому в цьому завадили Карл XI, король Швеції, Фрідріх-Вільгельм I, курфюрст Бранденбурга. Також на захист Гольштейн втрутилися Англія, Голландія. У 1672 році Кристіан V вимушений був укласти мирний договір, згідно з яким повернув Шлезвіг герцог Гольштнейн-Готорпському, за винятком деяких невеличких територій.

Важливим періодом правління Кристіана V була війна зі Швецією, яка отримала назву Сконської. Головним завданням її було повернення провінції Сконе, що була втрачено внаслідок дансько-шведської війни 1657—1658 років. Кристіан V став готуватися до неї відразу після гольштейнської кампанії. Для цього уклав союз з Бранденбургом. У 1676 році він розпочав війну, отримавши також підтримку з боку Голландії. Ця війна тривала з перемінним успіхом. Загалом Данія виграла практично усі морські битви — біля острова Еланд (1676 рік), Кієге (1677 рік). Водночас регулярно зазнавала поразок на суходолі. Так численні спроби Кристіана V захопити Сконе виявилися невдалими — він протягом усієї війни зазнав поразок від короля Карла XI Шведського — при Галлештадті (1676 рік), Лунді (1676 рік), при Мальме (1677 рік). Зрештою було укладено мирний договір між Данією та Францією у Фонтенбло (13 серпня 1679 року) та 26 вересня — з Швецією. За результатами війни Данія практично нічого не отримала.

Фредерік IV — король Данії та Норвегії з 1699 до 1730 року. По смерті батька у 1699 році Фредерік стає новим королем. Відразу було прийнято рішення знову спробувати здійснити мрію Кристіана V щодо повернення провінції Сконе. Для цього було укладено союз з Августом, курфюрстом Саксонії та королем Речі Посполитої, й Петром I, царем Московії. Цей договір був спрямований проти Швеції, де на той час правив молодий Карл XII. Першим військові дії розпочала Данія. Фредерік IV восени 1699 року вдерся до герцогства Гольштейн-Готорпського, союзника Швеції. Втім данцям не вдалося швидко оволодіти герцогством, у березні 1700 року вони взяли в облогу важливу фортецю Теннінг. У цей час на допомогу Швеції прийшла англо-голландська ескадра з 23 лінійних кораблів. Скориставшись цим, Карл XII Шведський висадився біля Копенгагена. Фредерік IV опинився у складній ситуації й замість продовження боротьби уклав 18 серпня 1700 року мирний договір у замку Травенталь.

Після цього дансько-норвезька армія не брала участь у війні до 1709 року — битві при Полтаві. Після цього Фредерік IV знову розпочав війну зі Швецією. До того, зробивши висновок із попередніх поразок, у 1701 році було впроваджено народне ополчення у Данії та Норвегії.

Але дії були невдалими — 10 березня 1710 року данці зазнали поразки при Гельсінборзі, 12 грудня 1712 року — при Гадебуші. Шведські капери зуміли порушили торговельний та військовий зв'язок Данії з Норвегією. Надалі данська армія діяла разом з саксонцями та москалями у Померанії та Мекленбурзі. У 1714 році данський флот завдав поразки шведам при Фемарні та Бюлці. Данія захопила острів Гельголанд. В цей же час було укладено додаткові союзи з Пруссією та Ганновером.

У 1716—1720 роках війна здебільшого точилася у Норвегії до загибелі Карла XII Шведського. У 1720 році було укладено Копегагенський мирний договір зі Швецією. Війна нанесла значний економічний збиток країні, але Фредерік IV не зміг досягти поставленої мети, задля якої починав боротьбу зі Швецією. Єдиним важливим результатом було посилення впливу Данії у Шлезвігу та Гольштейні.

Крістіан VI — король Данії та Норвегії з 1730 до 1746 року. У 1733 році знову закріпачив селян. Крістіан VI був прихильником містичної течії у лютеранстві — пієтизму. Це наклало свій відбиток й на його правління. За часи правління було зачинено Данський театр, припинилися різні святкування, збільшилось кількість релігійних свят. Водночас Крістіан VI проводив політику попередника щодо миру із сусідніми країнами, зокрема встановлені союзницькі відносини із Російською імперією. Період миру сприяв розвитку торгівлі та промисловості як у Данії, так і у Норвегії. Тривала політика меркантилізму та протекціонізму. У 1735 році Крістіан VI впровадив хлібну монополію. Втім цей наказ завдав також збитків торговцям — під час голоду у 1740 році його довелося скасувати. У 1739 році було створено Норвезьку компанію, яка отримала монополію на використання усіх природних багатств Норвегії.

Фредерік V - король Данії і Норвегії (1746 -1766 рр.)Данський театр, закритий при Крістіані VI, знову відкрився. Поновилися в Копенгагені і італійська опера і французька комедія. В Копенгагені була заснована Данська королівська академія витончених мистецтв. Офіційно академія була відкрита 31 березня 1754 року, в 31-й день народження короля. Була розширена свобода друку, духовна свобода сильно зросла і зміцніла. Фредерік, особисто мало впливав на загальний хід державного і громадського життя, але й не заважав його прогресу. Країна залишилася нейтральною під час всього правління, зокрема, і в час Семирічної війни (1756—1763), незважаючи на близькість Росії і Швеції, що брали участь у війні.

Коли королем Данії став Крістіан I Ольденбурзький, він приєднав до Данії 1460 року землі Шлезвігу та Гольштейну. Наступні 70 років пройшли в постійній боротьбі між Данією і Швецією за верховенство над трьома королівствами. Крістіан I Ольденбурзькийкороль Данії з 1448 до 1481 р., король Норвегії з 1450 до 1481 р., король Швеції з 1457 до 1464 р.

Молодий король не цікавився політикою, країною керували здебільшого міністри та члени парламенту. 15 липня 1771 року Кристіан VII призначив німця Йогана Струензе міністром Таємного кабінету, зрівнявши силу наказів Струензе з королівськими, чим фактично передав йому половину своєї влади. Струензе використовував свою владу не стільки для збагачення, скільки для проведення необхідних реформ у дусі європейської Просвіти. Водночас Струензе спробував змінити зовнішню політику, відмовившись від союзу з Російською імперією. Зрештою серед аристократів та генералів за підтримки посла Російської імперії у Данії виникла змова. 12 січня 1772 року відбувся заколот. Струензе та його помічника Бранта було заарештовано, а згодом страчено. Кристіана VII помістили фактично під домашній арешт, а владу передали зведеному брату Фредеріку Брауншвейському як регенту. Крістіан VII — король Данії та Норвегії з 1766 до 1808 року.

Згідно з Царскосельським трактатом 1773 року спадкоємець російського престолу Павло I, що був одночасно Гольштейн-Готторпським герцогом, відмовлявся на користь Данії від готторпської спадщини в обмін на графства Ольденбург і Дельменхорст в Північній Німеччині. В результаті такого рішення весь Шлезвіг-Гольштейн увійшов до складу Данії. Павло IКрістіан VII Шлезвіг-Гольштейн