Презентація "Матеріальний світ і суспільство. Повсякденне життя населення Західної Європи"

Матеріальний світ і суспільство. Повсякденне життя населення населення Західної Європи

Працюємо з хронологією. XVI ст. — доба винаходів і вдосконалень, технічний прогрес у Європі. XVI—XVII ст. — масові міграції європейців на континенти, відкриті внаслідок Великих географічних відкриттів. Гавань Делфта (Нідерланди). Художник Данієль Восмаєр. 1658—1660 рр.

1. Доба винаходів і вдосконалень. Великі географічні відкриття призвели до зростання попиту на товари, необхідні для освоєння нових земель, і люди почали активно шукати способи збільшити їх виробництво. У XVI ст. в Європі відбувся значний технічний прогрес — з'явилося багато нових винаходів та удосконалень, які змінили різні сфери життя. Одним із найважливіших напрямів цього прогресу стало вдосконалення джерел енергії та механізмів. Наприклад, були покращені водяні млини, вітряки та інші пристрої, що допомагали виробляти товари швидше й ефективніше. Доменна піч. Склодуви

2. Ринкові відносини й селянство. У XVI ст. традиційний селянський світ змінився: селяни мали все для життя, окрім власної землі, яку орендували у сеньйорів за ренту та оброк. Спочатку сеньйори намагалися зробити селян залежними, але з часом через нестачу вільних земель це втратило сенс. Сеньйори почали надавати селянам свободу, дозволяючи господарювати самостійно. Відносини між сеньйорами та селянами перетворилися на ділові: селяни сплачували гроші за оренду землі. Розвиток ринкових відносин призвів до розшарування селян: заможні наймали на роботу збіднілих односельців, а сеньйори віддавали перевагу великим орендарям. Косовиця. Художник Пітер Брейгель (Старший). 1565 р.

3. Капіталізм у містах. На початку XVI ст. купецтво було найбагатшою групою в європейських містах завдяки міжнародній торгівлі та різниці в цінах на товари з колоній. Однак через цехові обмеження вони не могли інвестувати у виробництво, тому вкладали кошти в банківські операції. У містах з’явилися біржі та банківські установи, де використовували цінні папери й розписки. З часом купці й банкіри стали впливовою силою, хоч і залишалися частиною непривілейованого третього стану, який сплачував податки, але їхній вплив у суспільстві значно зріс.4. Поява мануфактур. Зростання попиту на товари в Європі та колоніях спричинило появу мануфактур. У ткацькій галузі підприємці закуповували вовну і передавали її ремісникам для обробки, створюючи залежність від себе. Це називали розсіяною мануфактурою. Ефективнішою була централізована мануфактура, де всі процеси відбувалися в одному приміщенні, а робітників наймали за плату. Поділ праці на прості операції збільшував продуктивність. Однак централізованих мануфактур було менше через їх високу вартість. Водночас виникли нові соціальні верстви — наймані працівники та буржуазія.

Рента — дохід від власності, який орендарі сплачують власникам землі за право користуватися нею протягом певного періоду. Оренда — найм майна, тимчасове користування ним за певну плату. Капітал — гроші, які підприємці вкладали в розвиток свого виробництва з метою отримання прибутку. Капіталізм — суспільно-економічний лад, за якого основні засоби виробництва перебували у приватній власності підприємців, що використовували найману робочу силу. Біржа — місце, де здійснюються різні торговельні та фінансові операції. Мануфактура — велике підприємство, на якому використовувалися ручні знаряддя праці та існував поділ праці. Завдяки цьому робітники на мануфактурі виготовляли значно більше виробів, ніж у ремісничій майстерні.

5. Населення. У XVI—XVII ст. населення Європи зросло з 85 до понад 195 млн. осіб через підвищення народжуваності та поліпшення умов життя. Середня тривалість життя становила 30—35 років, а половина дітей не доживала до десяти років через погані гігієнічні умови та відсутність медичної допомоги. Висока смертність була також через епідемії, голод і війни, зокрема під час Тридцятилітньої війни загинуло близько 3 млн. осіб. Міграції європейців в XVI—XVII ст. призвели до заселення нових земель і зміни в складі населення. Сільська вулиця з подорожніми на відпочинку. Художник Ян Брейгель (Старший). 1614 р.

5. Міста. Більшість населення Європи складали селяни, а городяни становили лише 10—20%. Виняток становили Нідерланди, де на невеликій території було близько 300 міст, і їхні жителі становили 60% населення. Більшість міст зберігали середньовічний вигляд, залишаючись невеликими (3—5 тис. жителів) і відокремленими стародавніми мурами. Найбільшим містом був Париж з населенням 300 тис. осіб, за ним йшли Неаполь (270 тис.), Лондон і Амстердам (по 200 тис.) та інші великі міста. Ці міста потребували значної кількості продуктів, які постачали села через дороги, на яких виникали заїжджі двори та склади. Центральна частина міст стала місцем проживання заможних городян і розташуванням важливих споруд, таких як банки та ратуші, що сприяло зведенню кількаповерхових будинків.6. Житло, хатнє начиння. У XVI — першій половині XVII ст. селяни на півдні Європи будували будинки з каменю, на півночі — з дерева, з дахами з соломи або очерету. Сім'ї жили в спільному приміщенні, опалюючи вогнищем. Меблів було небагато, їжу готували в казані над вогнищем. Городяни значно покращили свої оселі: з'явилося більше кам'яних будинків. Прості закривали вікна пергаментом, а заможні ставили скло. У їхніх будинках були вітальні, спальні, їдальні та кімнати для слуг. Меблі свідчили про заможність господарів, коштовний посуд виставляли на полицях, а речі зберігали в орнаментованих скринях. Перші шафи почали виготовляти італійські майстри.

7. Європейська кухня. У XVI — першій половині XVII ст. європейці все ще боялися голоду, але згодом життя стало легшим, а їжа — смачнішою. Урочистий обід у заможного європейця вражав сучасників: столи розставляли у формі літери «П», а господар і почесні гості сиділи на чільному місці. Столи прикрашалися вишитими скатертинами, а на них стояли золоті та срібні сільниці. Кожен гість мав свою тарілку, ложку і ніж, але виделки ще не були поширеними — їх використовували лише для м’яса зі спільної тарілки. На бенкетах подавали до десяти м’ясних страв із східними прянощами, а на десерт — фрукти або горіхи в цукрі. Напоєм залишалося виноградне вино. Селяни і бідні городяни харчувалися скромніше, переважно їли кашу, сир, яйця, хліб, олію, а в свята їли окости й ковбаси, доповнюючи стіл овочами, фруктами, ягодами та горіхами.Інтер’єр шинку. Художник Адріан ван Остаде. 1653 р.

8. Шлюб, сім’я. Становище жінки. Освіта. На початку Раннього Нового часу в Європі єдиною визнаною формою шлюбу залишався церковний, укладений на все життя, а розлучення заборонялося, окрім особливих випадків за дозволом вищої церковної влади. Сім'я залишалася патріархальною, з чоловіком як головою, а жінка була залежною від нього і мала обмежені права. Сім'ї складалися з найближчих родичів, а освіта дітей залежала від достатку. У забезпечених родинах навчали вдома, тоді як прості сім'ї не могли дозволити освіту. Знаті навчали дітей лише читати і писати, наймаючи освічених секретарів для допомоги в навчанні та веденні справ. Багато випускників шкіл стали секретарями при дворах великих вельмож, серед яких були поети, письменники і мислителі, які внесли вклад у європейську культуру. Сімейна трапеза. Художник Антуан Ленон. 1642 р.

9. Примхлива мода. Зміни в усіх сферах життя європейців вплинули й на моду, що почала швидко змінюватися, особливо серед заможних верств населення. Бідняки та селяни зазвичай мали один робочий одяг та святкове вбрання, що передавалося з покоління в покоління. Основним правилом моди стало оновлення гардероба відповідно до обставин, що остаточно закріпилося наприкінці XVII ст. В кінці XV — на початку XVI ст. італійці стали законодавцями моди, популяризуючи пишні костюми Відродження. У XVI ст. серед вищих верств став популярним чорний костюм, носили його іспанці. На початку XVII ст. з’явився голландський стиль з мереживним коміром та високим капелюхом, але його швидко змінив французький костюм вільного крою з яскравого шовку. Портрет пані (Лукреції Борджа). Художник Лоренцо Лотто. 1533 р.

Міграція населення — переміщення людей через кордони тих чи інших країн зі зміною місця проживання назавжди або тимчасово. Мода — нетривале панування певних смаків в одязі та інших сферах життя великих груп людей.

Висновки. У Ранній Новий час з’явилося чимало винаходів і вдосконалень,які сприяли розвитку економіки європейських країн. У сільському господарстві поширювалася наймана праця. Особиста залежність поступалася місцем економічній залежності найманих працівників від своїх господарів. Набувала поширення нова форма підприємств — мануфактури. Упродовж Раннього Нового часу мануфактурне виробництво стало основною формою промислового виробництва в західноєвропейських країнах, а буржуазія та наймані працівники поступово посилювали свій вплив на суспільне життя. Кількість населення країн Європи в XVI — першій половині XVII ст. постійно зростала. Проте ще великими залишалися втрати через епідемії різних хвороб та війни. У Ранній Новий час змінився вигляд європейських міст: почали з’являтися кількаповерхові будинки, широкі прямі вулиці, що поділяли місто на окремі квартали. Харчування більшості європейців покращилося. Часи Середньовіччя, коли голод був звичним супутником людей, залишилися в минулому. Наслідування моди поступово перетворилося з примхи на стимул розвитку суспільства. Завдяки їй виникали нові підприємства й виробництва, розвивалася торгівля.