Дебатні технології у позаурочній діяльності як засіб формування критичного мислення школярів.

Дебатні технології у позаурочній  діяльності як засіб формування критичного мислення учнів

 

Силі слів в нашому суспільстві часто не надають належного значення. Наша здатність до самовираження часто сприймається як щось саме собою зрозуміле. Вважається, що якщо у людини більш-менш багатий словниковий запас і є поняття про граматику, то вона автоматично зможе виголосити хорошу промову.

Шкільні програми, як правило, не передбачають свідомого навчання усному мовленню. Тому у багатьох публічні виступи викликають стрес, а вже обговорення суперечливих тем - і поготів. Деякі не беруться за відстоювання своєї думки, а інші, навпаки, висловлюють неповагу до думки своїх партнерів.

Учителеві, стверджує І. Сущенко, варто прагнути, щоби діти не лише запам'ятовували матеріал, а й ставили запитання, проводили дослідження, творили, вирішували, інтерпретували і брали участь у дискусіях. Саме таке навчання нині прийнято вважати «найкращою практикою навчання». Дослідження показують, що саме на активних заняттях - якщо вони зорієнтовані на досягнення конкретних цілей і добре зорганізовані - учні засвоюють матеріал найбільш повно і з користю для себе. Це означає, що учні думають про те, що вивчають, застосовують набуті знання в ситуаціях реального життя або для подальшого навчання і здатні навчатися самостійно.

Застосування інноваційної технології «Дебати» в навчальному процесі сприяє розвитку в учнів  критичного мислення, створенню стійкої мотивації до навчання, оскільки забезпечується особистісна значимість навчального матеріалу для учнів; наявність елементу змагальності стимулює творчу, пошукову діяльність, ретельне опрацювання досліджуваного матеріалу. «Дебати» дозволяють ефективно вирішувати весь комплекс завдань освітнього процесу.

Основною особливістю дебатних технологій є правила. Вони регулюють процес гри двох дебатуючих сторін. Кожна команда - ті, хто стверджує (пропозиція), і ті, хто заперечує (опозиція), - намагається переконати незалежного суддю, що саме її позиція є правильною. Команди послідовно викладають свої аргументи, переконуючи суддів і глядачів у помилковості позиції іншої сторони. Учасники дебатів мають право задавати питання і подавати інформацію.        

 «Дебати» — це гра, що має на меті допомогти учням сформувати навички, які необхідні для досягнення життєвого успіху в сучасному демократичному суспільстві. Гра «Дебати» задумана як засіб підвищення рівня знань. І тому брати участь у дебатах потрібно для того, щоб навчатись. Іншими словами, у дебатах важливішим є процес навчання, ніж кінцевий результат кожної гри — перемога або поразка. Тому намагаюся прищепити дітям переконання, що граючи вони набувають досвіду, як поводити себе перед аудиторією та логічно будувати промову. Цьому допомагають наступні вправи: «Спаринг», «Учнівський парламент», «Повітряна куля»,  «Я говорю, Ви говорите», «Думай/обговорюй/ділись», «Капелюхи».

Перший крок, який ми  робимо у будь-яких дебатах - це вибираємо тему. Тема для обговорення у дебатах повинна бути: суперечливою і викликати інтерес, збалансованою таким чином, щоб кожна із сторін мала приблизно однакову кількість аргументів, вільною від незрозумілих або двозначних термінів, придатною для дослідження, придатною для дебатування на різних рівнях, сформульована у такий спосіб, щоб стверджуюча команда погодилася з нею або підтримала її.

Для визначення теми необхідно пояснити найважливіші слова в її формулюванні, тобто ввести дефініції або дати визначення словам, з яких складається тема. Здавалося б, навіщо пояснювати загальновідомі слова? Річ у тім, що тлумачення слів дає напрямок теми, гри. Наприклад, у три слова, які складали лозунг Великої французької революції, - «Свобода, Рівність, Братерство!» - люди різних країн, культур, релігій, соціальних прошарків, вкладали абсолютно різні змісти. 

 Наприклад, для відстоювання тези: «Результати  зовнішнього незалежного оцінювання не мають вирішального значення при вступі до вищих навчальних закладів» ми порівняли визначення понять: «важливий» - той, який має особливе значення  та «вирішальний» - той, що приводить до закінчення чого-небудь. І запропонували такий аргумент: «Результати ЗНО мають важливе, але не вирішальне значення для вступу до вищого навчального закладу». 

Дефініції є вирішальним відправним пунктом у будь-якій грі. Вони визначають правильність розкриття теми. Окрім того, визначення дефініції є стратегічно важливим. З точки зору стратегії, підготовка чітких дефініцій може захистити гравців від необхідності вимушено обговорювати позицію, до якої вони не підготувалися.

Демонструючи суддям межу дебатів, можна запропонувати іншій команді напрямок розвитку дискусії. Наприклад,  якщо команда пропозиції відстоює тезу: «З України виїжджати не варто: майбутнє тут», можна запропонувати контртезу: «З України виїжджати можна: майбутнє там, де ми».

 Наприклад, при обговоренні теми про науково-технічну революцію у другій половині XX століття з її плюсами і мінусами команда пропозиції може висловитись, що пріоритетом розвитку людства в XXІ столітті має бути збереження природи на планеті. Значить тоді позитивним у НТР буде вважатися розвиток енергозберігаючих, безвідходних технологій, перехід на сонячну, геотермальну та інші види енергій і т.д. Якщо група визначить інші найвищі цінності, то зміниться і значення позитивного.

    Найважливіше в дебатах - уміння аналітично мислити. Аналітичне мислення - це процес формулювання чіткого визначення, здатність знаходити продуктивні ідеї й думки. Наприклад, вивчаючи тему «Діти  не  повинні нести кримінальну  відповідальність  за  зйомку  та  виклад  в  інтернетресурсах  акцій  насильства», гравці з аналітичним мисленням можуть швидко зрозуміти, що їм необхідно розглянути обидва аспекти цієї проблеми. По-перше, важливим напрямом правової політики держави є реалізація принципу гуманізму щодо неповнолітніх злочинців, по-друге, безкарність – це заохочення до наступного правопорушення (Цицерон).

Переконливо звучатиме контраргумент: «Зло  можна  зупинити  лише  добром», який можна пояснити    наочно таким чином:

«Ось  склянка  води, вона  символізує  людську  душу.

Ось  сірники (ламає  сірники  і  кидає  в  склянку),  вони  символізують  негідні  вчинки.

Ось  вода – вона  символізує  добрі  вчинки.

Давайте  наповнимо  душу  добрими  вчинками (наливає  воду  у  склянку  сірники  піднімаються  вгору  і  випливають  із  склянки).

Наочно  ми  бачимо, що  зло  можна  зупинити  лише  добром».

Наші  опоненти шкодують  жертву, над  якою  чиниться  насильство, ми  теж її шкодуємо. Але  закликаємо  словами  Махатма Ганді: «Прощати більш мужньо, ніж карати. Слабкий не може прощати. Прощення є властивість сильного»».

 Необхідно навчити учнів бачити логічний зв'язок між абстрактними ідеями та подіями у реальному житті. 

Наведу конкретні приклади використання нестандартних прийомів.

 Нам була запропонована тема: «Рівень розвитку держави залежить від її культурних традицій».  Ми грали в опозиції і запропонували контртезу: «Рівень розвитку держави залежить від досягнень людей». Гра відбувалася 7 квітня, на Благовіщення. В Україну свято прийшло з утвердженням християнства, але поєдналося воно із народними язичницькими традиціями, за якими у селах Рівненщини пекли ось такі старовинні поліські краснянки.

Це - наша культурна традиція. 

З’ясуймо разом причинно-наслідкові зв’язки так, як це прийнято в суспільних науках. 

Спочатку було Хрещення Русі – це важливий крок у розвитку держави,  але залежав він не від наявності культурних традицій, а від належного рівня суспільних відносин у тогочасному суспільстві.

Володимир, як і батько його, впорядкував управління державою – замість племінних правителів посадив своїх синів (яких було 12!). Отже, на зміну родоплемінному поділу держави прийшов територіальний – це є найважливішою ознакою справжньої держави (зникають назви – древляни, полочани, сіверяни, а натомість з’являються кияни, чернігівці і т.д.). 

І тоді Володимир прийшов до висновку, що для всієї держави мусить бути єдиний БОГ, як і влада єдиного князя київського. 

Процес християнізації тривав кілька століть. І вже наслідком Хрещення Русі стали культурні традиції Різдва,  Благовіщення, Великодня, які поєдналися з язичницькими традиціями. А рівень розвитку держави, я ще раз наголошую, залежав від суспільних досягнень людей. 

 

          Щоб переконати суддів і болото можна розповісти про обценьки.

…Розповідають, що в сиву давнину народ жив у співдружності та злагоді саме тому, що  в суспільстві діяв чудернацький механізм безпомилкового визначення істини в усіх громадських непорозуміннях та суперечках. Це були своєрідні обценьки з величезними і гострими «зубами», що вершили правосуддя. Досить було покласти руку  в «зуби правосуддя», прилюдно пояснити свою позицію – і, якщо людина була права, «зуби» обценьків залишалися непорушними. Якщо ж вона була винною, механізм діяв бездоганно. Люди жили по справедливості і в злагоді.

Та одного разу механізм правосуддя не спрацював. Винний у крадіжці чоловік поклав руку на механізм – і  механізм лишився непорушним. Суперечка лишилася невирішеною. «Ідеальний механізм правосуддя» не спрацював, людські стосунки перетворились на хаос. 

Протягом століть люди шукали ту силу, за допомогою якої можна організувати життя в суспільстві, забезпечити правовий порядок. Так поступово розвивалася держава, поки не досягла свого найбільшого розвитку – поки не стала правовою державою. І якби рівень її розвитку залежав від культурних традицій, то правова система досі користувалася б такими традиціями, як закон таліону (око за око, зуб за зуб), кровна помста.

 Відстоюючи тезу: «Навчання за кордоном – це запорука якісної освіти». Ми запропонували один з аргументів:

          Властивістю навчання за кордоном є її практична спрямованість.

Крім практичного володіння іноземною мовою, виробничого навчання важливу роль відіграє отримання життєвого досвіду і можливість виходу за межі зони комфорту, за межі звичного розуміння речей.

Скільки б ми не пробували із шести сірників скласти 4 рівносторонніх трикутники, нічого не вийде, якщо будувати їх на площині. Але У ПРОСТОРІ реально із шести сірників скласти 4 однакових трикутники. Так, як зараз показує вам наш перший спікер.

Провівши відповідну паралель, можна зробити висновок, що саме завдяки навчанню за кордоном людина розширює світогляд, світосприйняття, має змогу побачити зовсім інше життя, і, як наслідок, її аналіз та розуміння речей стають значно об’єктивнішими, раціональнішими та мають реально практичну спрямованість.   

 Також аналітичне мислення дає можливість знаходити прорахунки в позиції опонентів і бачити аргументи, що недостатньо підкріплені доказами.

 Необхідним доповненням до аналітичного мислення є обов'язковість такої важливої навички, як уміння знаходити потрібну інформацію. 

 Наприклад, готуючись до  теми «Контрактна армія – це гарантія обороноздатності держави», наша команда ґрунтовно проаналізувала працю китайського стратега, воїна та філософа Сунь Цзи «Мистецтво війни» та закон України «Про Оборону», спираючись на які ми запропонували контртезу: «Контрактна армія – не гарантія, а лише частина обороноздатності держави». Контраргумент «Найважливіші складові професіоналізму солдата – це обов’язок, патріотизм, самопожертва» яскраво ілюструє вислів Сунь Цзи: «Обороняти і при цьому напевне втримати – це означає обороняти місце, на яке супротивник не зможе напасти. Ось чому в того, хто вміє оборонятися, супротивник не знає, де йому нападати». Це місце – це відчуття національної ідентичності, яке за гроші не купиш.   

Неможливо навчити когось думати аналітично, читаючи лише лекції. Саме тому проводимо постійні, наполегливі практичні тренування, висуваючи аргументи і вислуховуючи відповіді опонентів. Вправи із посібника І.Сущенка допомагають оволодіти умінням аналітично мислити, формувати свої думки («Термін тричі», «Незакінчене речення», «Вивчення випадку», «Т-діаграма: асоціація до термінів», «М-діаграма: позитивні, негативні та нейтральні асоціації», «Знаю/хочу дізнатись/дізнався», «Читання в парах/ Запитання в парах»). 

Необхідним доповненням до аналітичного мислення є обов'язковість такої важливої навички, як уміння знаходити потрібну інформацію. Коли ми будуємо аргумент, то потребуємо доказів для його підтвердження. Іноді для підтримки аргументу  можуть бути використані нескладні логічні міркування або загальновідомі приклади з повсякденного життя. Але доволі часто аргументи вимагатимуть від нас ретельно обґрунтованих доказів, що потребує пошуку інформації з різних джерел. Для того, щоб краще зрозуміти, якої саме інформації нам бракує, на початку обговорення теми проводимо «мозковий штурм», під час якого визначаються не лише всі ідеї щодо гри, а й те, що ми знаємо про предмет обговорення. 

Парадокс полягає в тому, що чим більше ми дізнаємося, тим більше нових питань виникає. Та це і є нормальний процес пізнання світу. Тут у пригоді стають енциклопедії, статистичні збірники, монографії, висловлювання авторитетних людей, преса, телебачення, підручники, спеціальні видання, Інтернет. 

Наведу конкретні приклади, у контртезі «Айфон - данина прогресу» (теза «Айфон – данина моді») для доказу контраргументу «Айфон – це  свобода  дій  у  різних  сферах  життя  людини» можна використати вислів  І.Мечникова: «Свобода – це  єдина  характерна  риса  прогресу»; а для пояснення контраргументу «Айфон – це  популярний  мейнстрім» проводимо таку  паралель: «Автомат  Калашнікова – це  єдина  зброя, яка  є  на  державних  символах  іноземних  держав (Мозамбік, Зімбабве  здобули  ліберті – свободу, незалежність  за  допомогою  автомата  Калашнікова). Ця  зброя  проста  у  виробництві  і  стала  популярна  завдяки  своїй  функціональності  і  якості. І  хоча  це  не  сучасна  зброя, та  вона  досі  перебуває  на  озброєнні  в  деяких  країнах, наприклад, в  Україні, Росії. Білорусі. До  чого я  веду? Наші опоненти  навели  визначення  поняття «мода», у якому  є  такі  слова: …мода  характеризує  короткочасні  й  поверхневі  зміни  зовнішніх  форм  побутових  предметів  та  мистецьких  творів… Так  само, як  ми  не  називаємо  автомат  Калашнікова  модним (оскільки  він  був і  залишається  популярним). Так  само  айфон  є  популярним  мейнстрімом». 

     У   контртезі    «Дієта         не      завжди        є        корисною» для    доказу контраргументу «Дотримання дієти перетворює їжу на культ» можна використати вислів  Сократа: «Люди дурні живуть для того, щоб їсти та пити, а люди розумні їдять та п'ють для того, щоб жити».

Саме таким чином будується аргумент:

1)                 твердження формулюється;

2)                 твердження пояснюється;

3)                 твердження підтримується (підтримку складають докази та приклади);

4)                 для первинного твердження робиться висновок.

Доказ для підтримки аргументу повинен бути:

                >        надійним (підкріпленим експертною оцінкою);

                >       новим (3-5 років для дискусійного питання);

                >        зв'язаним (докази повинні підтримувати тему);

> простим для розуміння (інша людина з Вашої команди повинна вміти застосовувати ту саму інформацію у своїй промові).

Аргументація повинна бути переконливою і доступною. Від одного твердження до іншого необхідно переходити послідовно, що зробить промову привабливою для сприйняття суддями. Особливо ми зосереджуємо увагу на логічних зв'язках між твердженнями, наприклад:

«Управляти     –    означає    спонукати    діяти    інших.    Управління    -    це

відповідальність за прийняті рішення, а авторитет можна заробити перш за все особистим прикладом.    Наприклад, - учні можуть не виконати наказ адміністрації школи - носити шкільну форму, але, якщо президент школи від учнівського самоврядування, який має авторитет серед учнів, носитиме форму, то форму, без наказу, носитимуть інші. Отже,    і вчителі, і учні при наявності лідерських якостей, умінні гнучко управляти можуть без наказу спонукати діяти інших, тобто не лише мати право управляти школою, а й успішно його реалізовувати».

Одним із способів підготовки до дебатування використовую критичне читання під час підготовки до дебатних турнірів. Критичне читання - це процес, що залучає читача до діалогу з книгою. Протягом цього діалогу читач відгукується на різні ідеї, з якими він зустрічається під час підведення підсумків, аналізу, побудови гіпотез та оцінки. На кожному етапі читач має ставити запитання для наступного розвитку ідей. Нижче наведені запитання, що використовуються під час читання:

Запитання підведення підсумків та дефініцій:

•                    Що таке?

•                    Хто?

•                    Коли?

•                    Скільки?

•                    Як багато?

•                    Який з прикладів?

Запитання аналізу

•                    Як?

•                    Чому?

•                    Які причини?

•                    Які види?

•                    Які функції?

•                    Якою є мета?

•                    Яким є процес?

•                    Які ще приклади можна навести?

•                    Який результат?

•                    Який зв’язок між... ?

•                    Що подібного або чим відрізняються... ?

•                    Як ставитись до ... ?

•                    Які існують проблеми, конфлікти?

Запитання побудови гіпотез:

•                    Якщо ... відбудеться, ...

•                    Що зміниться, якщо... відбудеться?

Запитання оцінки:

•                    Добре чи погано ... ?

•                    Правильно або помилково... ?

•                    Ефективно чи не ефективно ... ?

•                    Зрозуміло чи не зрозуміло... ?

•                    Логічно чи нелогічно ... ?

•                    Можна застосувати чи ні... ?

•                    Чи можна довести ... ?

•                    Етично чи неетично... ?

•                    Якими є переваги чи недоліки ... ?

•                    Якими є плюси та мінуси...?

•                    Найкраще вирішення проблеми \ конфлікту

•                    Що повинно і не повинно відбутися...?

•                    Чи згоден я...?

•                    Яка моя думка з приводу... ?

          Для вироблення в учнів навичок спростування  використовую наступні вправи        «Парафразування»,       «Підготовка         тез     спростування»,

«Замкнене      коло»,      «Три      голови      гідри»,      «Сицилійські     дебати»,

«Неаполітанські дебати».  

Наприклад, для спростування тези «Учнів не потрібно залучати до прибирання вулиць та околиць міста» були наведені такі витяги із нормативних документів: «Наші опоненти навели витяг із статті 43 Конституції України, в якій сказано, що використання примусової праці забороняється, але давайте прочитаємо статтю до кінця. У ній також сказано, що кожен має право на працю, яку вільно обирає або на яку вільно погоджується.  Наші опоненти навели витяг із статті 51 Закону України «Про освіту», в якій сказано, що учні мають право на захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, від дій педагогічних та інших працівників, які порушують права або принижують їх честь та гідність. Пропоную дочитати статтю до кінця, де вказано, що вихованці та учні мають гарантоване державою право на трудову діяльність у встановленому порядку в позаурочний час».

Загалом, існують чотири технології спростування: повне заперечення, часткове заперечення, применшення дії тези опонентів та зворотний удар. 

Успіх дебатів значною мірою залежить від уміння висловлюватись та від уміння вислуховувати. Не менш важливим є вміння вести записи під час гри. Такі записи використовуємо, коли аналізуємо гру або готуємося до наступної. Навіть якщо ми програли, то схема гри суперників, їхні прийоми, запитання, тактика — все це — школа дебатування.     

Гарантія успіху - це насамперед добре структурована і логічно побудована промова (зразки промов наведено у практичній частині посібника). Також заняття в дебатному клубі стали доброю школою риторики для учнів. Вдало були використані такі вправи: «Вправа - та ж сама історія?», «Слова Спускового механізму», «Вправа - Тільки хвилина», «Усний стиль». 

 Дебати — це змагання ідей. І тут допустима лише така зброя: добре обдуманий аргумент, влучний приклад, красномовство, оригінальність побудови промови тощо.

Наприклад, для відстоювання контртези «У школі потрібен контрольований доступ до мережі інтернет» вдалими були такі вислови видатних людей та порівняння:

Сьогодні я розповім вам про гантелю.                                                          

Якщо її використовувати для фізичного навантаження, підняття тонусу та фізичної форми тіла – вона принесе користь, але, якщо її бездумно кинути на ногу – погодьтесь – користі ніякої, тільки біль та погані наслідки. 

                До      чого      я      веду?      Інтернет      потрібно      використовувати

КОНТРОЛЬОВАНО, лише тоді він принесе користь.

 Сковорода говорив: «Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?» 

          Артур Шопенгауер  писав:

  «Середня людина стурбована тим, як би їй вбити час, людина ж талановита прагне його використовувати»

 Часто можна почути запитання: «Інтернет дуже шкідливий?». Одразу ж хочеться запитати у відповідь: «А молоток шкідливий?» 

              До чого тут молоток, здивуєтесь ви. Зараз спробую пояснити.

     І інтернет, і молоток — це просто інструменти, вони не можуть бути шкідливими чи корисними, гарними чи поганими. За допомогою молотка вправний майстер може будувати, ремонтувати, але ж він дає змогу хулігану розбити вікно чи понівечити автомобіль. Отже, молоток може бути і «гарним», і «поганим». Все залежить від того в чиїх руках він опинився. Така ж ситуація і з інтернетом. Це потужний інструмент, який у вмілих руках допомагатиме в навчанні, спілкуванні, пошуку різноманітної інформації, відпочинку. В нашому випадку контрольований у руках школи.  Антуан де Сент-Екзюпері писав: «Зазвичай люди не помічають як біжить час».

  «Сидячи» в інтернеті, ми дуже часто просто «вбиваємо» час; я впевнена, що кожен з вас ловив себе хоч раз на думці що в інтернеті час летить непомітно. Тому так важливо, щоб у школі не було безперешкодного доступу до мережі інтернет. Не потрібно спокушати учнів убивати час в інтернеті. 

          Як писав Альфонс Аллі: «Поки ми думаємо, як убити час, нас вбиває час». 

          Також з цього приводу доречною буде суфійська притча:

Хвилі моря потужно бились об скелі, темно-синє, з білосніжними гребенями піни. Побачивши це видовище вперше, Майстер був на мить вражений. Потім він підійшов поближче до берега, зачерпнув жменю води і спробував:

- Подумати лиш, - сказав він, - стільки претензій – і не придатне для пиття.

          Так само у безперешкодному інтерненті є багато непотрібної інформації.

Часто використовуємо приклади з літератури. 

Відстоюючи тезу: «Навчання за кордоном – це запорука якісної освіти», можна навести такий приклад 

У першому українському урбаністичному романі Валер’яна Підмогильного «Місто» яскраво описується процес адаптації молодої людини до цілком нового середовища. Головний герой, Степан Радченко, не злякався вийти із зони комфорту, покинув село і переїхав до міста – зовсім іншого світу, з іншими людьми та правилами життя. Як результат, ЗАВДЯКИ ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ, відбулася його інтелектуальна еволюція, він загартував свій характер, знайшов себе, досягнув вражаючих результатів: став відомим письменником, поважною людиною, чия думка була авторитетною в суспільстві. Він підкорив це, спочатку зовсім нове та чуже середовище, практично без зовнішньої допомоги. Без мобільності, зосередження на саморозвитку та постійних ризиків він не досягнув би такого успіху та високого соціального рівня. А за кордоном велика увага приділяється саме практиці, а не теорії.

Відстоюючи тезу: «У навчальних закладах повинно бути введено покарання за вживання нецензурної лексики», були використані вислови із роману  Ліни Костенко «Записки українського самашедшого»:

 «Те, що принижує – пронизує…»

 «Люди, які пережили критичну масу принижень (і стерпіли!), не можуть бути повноцінними громадянами».

  «Тепер як не увернеш блатне словечко, то ти вже не інтелектуал. Шкірою чую, як тотальне жлобство свідомо прищеплюється людям, перетворюючи їх на масу. Масі не треба мистецтва, масі не треба культура – масі треба закласти у підсвідомість і вона піде в спроектований бік».  

 «А ти знаєш як пірати захоплювали корабель? Підкладали під штурвал сокиру, корабель збивався з курсу, і тоді вони брали його на абордаж». 

     У навчальних закладах не повинна безкарно звучати нецензурна лексика, адже це не тільки отруює спілкування і сприяє деградації суспільства, а й сприяє заохоченню до наступного правопорушення.

          «Мені допекло приниження, ця одвічна дискримінація нації».

Відстоюючи тезу: «Людина не може бути сильнішою за обставини» для пояснення аргументу «Людина – заручник обставин», можна навести такі приклади з літератури: 

 Яскравим прикладом того, що далеко не все залежить від людини є сцена із роману М. Булгакова «Майстер і Маргарита». «Аннушка вже розлила масло,» - йдеться у творі.

Перед Героєм новели Хвильового «Я (Романтика)» стоїть дилема – залишитися відданим революції чи врятувати маму, і навіть після слів доктора Тагабата: «Там ваша мати, робіть що хочете!» - він, обіймаючи матір, вбиває її. Отже,  герой  став заручником обставин. 

 Чіпка з  роману «Хіба ревуть воли як ясла повні» Панаса Мирного не може протидіяти соціуму. Його тато – нечесна людина, двоєженець,  він приходить у село Піски і одружується з Мотрею, коли обман викривається, то батька відправляють в рекрути, а Чіпка страждає через провини батька. І дитину називають байстрюком, хоча він народився в повній сім’ї. Мама Чіпки любила його дивною любов’ю, могла бити сина і навіть бабусі доводилось обороняти його від матері. Чпка каже: «Я, бабусю, не буду злий» - але він виростає жорстоким вбивцею. Він вирізав родину Хоменків і не шкодував навіть немовляти. Чіпка – заручник соціуму. Він виростав у ненависті і сам став злим.

Дебати відкривають перед учнями нові можливості для подальшого особистого розвитку. Навіть після нетривалого заняття дебатними вправами в позаурочній діяльності помітно, що думки і мова дітей стали чіткішими, а дії - розсудливішими й виваженішими. Дебати допомагають у навчанні, складанні іспитів, спілкуванні. У занятті дебатами немає межі досконалості, як немає межі людському самовдосконаленню.

 

           

Список використаної літератури

 

1.       Андрущенко В., Михальченко М.  Сучасна соціальна філософія /

В.Андрущенко / /.  – К.: Генеза, 1996.

2.       Асламова Т. Інтерактивні методики / Т. Асламова / /. – Сімферополь: МСП «Ната», 2001.  

3.       Дебати //  Навч. посібник: Методичні рекомендації щодо  ведення дебатів.

- К.: А.П.Н., 2001. — с.102.

4.   Короткова М.  Методика проведення ігор і дискусій на уроках історії. / М. Короткова / / – М., 2001. 

5.   Курилів В. Методика викладання історії  / В. Курилів / /.  – Львів-Торонто, 2003. 

6.   Освітні технології. – К., 2001.

7.   Панченков А. Критичне мислення - основа дебатних технологій навчання/

А. Панченков      /      /     [Електронний      ресурс].      –      Режим     доступу:

ru.osvita.ua/school/method/technol/1141/

8.   Сущенко І. Навчальні дебати / І. Сущенко / / Матеріали благодійної організації «Вчителі за демократію і партнерство» для керівника дебатного клубу. – К., 2005.

9.   Шевченко Н. Інтерактивні форми навчання як засіб розвитку особистості школяра / Н. Шевченко / / Учитель історії. - 2005. - № 5. - 13-17с.