Декоративно-прикладне мистецтво. Художня кераміка. Орнаментальна композиція. Елементи орнаменту. Види орнаментів за мотивами і композицією.

УРОК№ 1-2

Тема: Декоративно-прикладне мистецтво. Художня кераміка.     Орнаментальна композиція. Елементи орнаменту. Види орнаментів за мотивами і композицією.

Мета: Провести бесіду про декоративно-прикладне мистецтво з безпосереднім сприйманням, аналізом та інтерпретацією художньо-образного змісту               і творів мистецтва (а саме‚ керамічних виробів народних майстрів ).

Ознайомити учнів з історією та характерними особливостями скульптури малих форм. Удосконалювати навички організації площини під час виконання декоративної композиції за власним задумом з використанням народних мотивів майстрів.

Застосовувати набуті знання про композиційну організацію замкненої геометричної фігури (кола), підпорядкованість форми та розміру елементів композиції форматові, перероблення реальних форм і кольору в декоративні. Навчити складати ескіз майбутнього візерунка у вигляді замальовки.             

Розвивати відчуття ритму‚ гармонії, краси‚ пропорційності; уяву‚ фантазію; пізнавальний інтерес учнів.             

 Виховувати повагу до праці народних майстрів та традицій нашої країни.

Обладнання. Демонстраційний та ілюстративний матеріал — зразки кераміки: посуд (тарілки, миски‚ глечик‚ кухлик‚ макітра, куманець), іграшки (баранець, зозулька та ін.). Таблиці та схеми з елементами розписів, малюнки, фото‚ карта України‚ шаблони круга діаметром 19 см‚ 14 см‚ гумка.

Матеріал.

1 урок:  папір білий(або ескіз іграшки)‚ олівець простий;

2 урок: замальовка декоративної тарілочки(або іграшка яку ліпили на  попередньому уроці); акварель, гуаш м’які круглі пензлі №5 і №2, тичок (палець), склянка з водою.

Обладнання:  слайд-шоу «Види  й  жанри скульптури», уривок із мультфільму «Пластилінова ворона», глиняні іграшки, глина (або пластилін), картон, стеки, дидактичний матеріал для  індивідуальної роботи учнів

Тип уроку: засвоєння й закріплення нового матеріалу

Методи:  бесіда, розповідь, метод емоційного впливу, порівняння

Терміни: скульптура, статика, динаміка, рельєф, дрібна пластика, художник-мультипликатор

Структура уроку

І. Організаційний момент       1хв

ІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності  4хв

ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу 11хв

ІV. Практична робота      23хв

V. Рефлексія         5хв

VІ. Домашнє завдання       1хв

Зміст і хід першого уроку

1. Організація класу

Учитель і чергові перевіряють готовність робочих місць учнів до уроку та наявність потрібних матеріалів. На окремому столику чи поличці підготовлена виставка керамічних  виробів. Дошка оформлена фотографіями, малюнками, таблицями і схемами візерунків  косівської художньої кераміки.

2. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів.

— Діти‚ подивіться, будь ласка‚ на виставку, що є сьогодні в нашому класі. Здогадайтесь, якому видові мистецтва буде присвячено наш урок?

(Діти відповідають. Для полегшення завдання можна запропонувати вибрати потрібну табличку з написаним на ній видом мистецтва серед тих‚ що розміщені на дошці: живопис, графіка, скульптура, декоративно-прикладне мистецтво)

-- Так‚ урок наш буде присвячено декоративно-прикладному мистецтву, з деякими видами якого ми вже ознайомлені. А сьогодні дізнаємось, звідки прибули до нас ці чудові вироби‚ як їх виготовляють, зможемо самі побувати в ролі народних майстрів і створити власну декоративну композицію. Отже‚ подорож починається...

3. Робота над темою уроку.

    Бесіда. Актуалізація опорних знань.

— Перш ніж почати нашу подорож, згадаймо, які предмети чи вироби належать до декоративно-прикладного мистецтва. (Художньо виконані та оздоблені предмети побуту‚ які мають не тільки практичне, а й естетичне значення, називають предметами декора-тивно-прикладного мистецтва. Це можуть бути посуд‚ одяг‚ меблі‚ килими‚ іграшки, прикраси тощо).

Чому предмети, представлені на нашій виставці, ви віднесли до декоративно-прикладного мистецтва?

(Діти обгрунтовують свою відповідь).

Придивіться уважно до цих виробів і скажіть, чи здогадалися ви‚ з якого матеріалу вони виготовлені?

(3 глини).

Можливо, ви скажете, як називають майстрів, що знають таємниці глини‚ а тому в їхніх руках вона перетворюється на дивовижний посуд‚ чудові прикраси та іграшки?

(Гончарі).

Здавна славиться Україна своїми талановитими митцями: вишивальницями, килимарницями, різьбярами‚ ткачами, гончарами. Народні майстри виготовляли предмети побуту з найрізноманітніших матеріалів.

(Діти можуть доповнювати розповідь учителя, наводити свої приклади).

Дуже поширеним видом народної творчості є гончарне виробництво. 3 глини роблять гончарний посуд (глечики, куманці, кухлики, миски‚ тарілки, макітри та ін.), іграшки (баранчики, коники‚ пташечки), кахлі‚ декоративні вставки для архітектурних споруд та багато інших предметів.

(На цьому етапі уроку можна запропонувати дітям розгадати кросворд колективно або роздати кожному учню окремо)

Хочеш дізнатися, як називаються всі ці вироби? Тоді впиши назву кожного з них у кросворд.

(1 — кухлик‚ 2 — глечик‚ 3 — барильце, 4 — куманець, 5 — миска‚ 6 — макітра, 7 — баклага, 8 — баранець).

Прочитай слово в заштрихованих клітинках.

Потрібно вписати назви глиняних виробів у кросворд за номерами, і в заштрихованих клітинках утвориться слово ”кераміка". Якщо кросворд отримали всі учні‚ то діти отримують завдання ще й розмалювати зображений посуд удома).

Все це разом називається художньою керамікою.

Назва ”кераміка" походить від грецького слова ”керамос”, тобто глина. Україна багата глиною‚ та не з усякої можна виготовити посуд. Для цього шукають спеціальну гончарну глину‚ пластичну в час формування та міцну після випалу. Ви знаєте‚ що треба багато попрацювати, щоб із грудочки глини народився ось такий глечик.

Протягом тисячоліть вдосконалювалась художня кераміка. Первісні гончарі формували вироби вручну‚ обліплюючи скибками глини камінець, або обкручуючи за спіраллю стрічку з глини завтовшки в палець‚ поступово зліплювали конусоподібну посудину з гострим дном.

Ця примітивна техніка збереглась і до наших днів в деяких племенах Австралії та Океанії.

Винахід гончарного круга (доцільно показати малюнок чи фото), спочатку ручного і повільного, а пізніше — швидкісного, з ножним приводом, дав змогу виготовляти посуд легкий‚ тонкостінний, з гармонійно-симетричними обрисами форми‚ чіткими орнаментальними смугами, лініями. Точіння на гончарному крузі сьогодні застосовується як окремими народними майстрами‚ так і на підприємствах художніх промислів.

Після того‚ як на гончарному крузі виготовлять горщик чи глечик‚ виріб треба просушити і потім випалити при температурі 600-1300С в спеціальній печі для міцності. А щоб вироби були привабливими, їх розписували‚ оздоблювали орнаментами і наприкінці поливали декоративною поливою, глазур’ю. Подивіться, як блищить весь цей посуд‚ він — полив’яний.

У народі цінувався практичний і гарний глиняний посуд за його здатність довго зберігати прохолоду води‚ свіжість молока‚ надавати особливого смаку стравам‚ що готувалися в ньому. Розмальовані, яскраво оздоблені миски прикрашали оселі. Для нас вони становлять історичну та естетичну цінність.

(Бесіда супроводжується переглядом демонстраційного та ілюстративного матеріалу).

Продовжимо нашу подорож по карті України і позначимо маленькими горщиками (з картону) найбільші осередки гончарства, які утворювались протягом багатьох віків: Опішня на Полтавщині, Ічня на Чернігівщині, с.Дибинці та Васильків на Київщині, Баранівка на Житомирщині, Сокаль на Львівщині, і, нарешті, Косів на Івано-Франківщині, звідки прибули до нас ці вироби.

Як бачите‚ гончарство поширене по всій території України. Але форми керамічних виробів, їх оздоблення, техніка виконання, прийоми розпису та гама кольорів у різних регіонах мають свої місцеві характерні риси.

Сьогодні ми з вами зупинимось на Гуцульщині, в містечку Косові. Славу косівській кераміці принесла самобутня творчість народного майстра Олекси Бахметюка (1820—1882). Він народився у бідній родині гончаря. Його батько‚ Петро Бахметюк, виготовляв неполиваний посуд‚ а син допомагав і вчився. Самостійна творчість О.Бахметюка в успадкованій від батька майстерні (виготовляв традиційний святковий посуд і кахлі) відзначалася оригінальним тематичним розписом побіленого черепка з наступною домальовкою коричневим, зеленим і жовтим підполив’яними барвниками. На його мисках‚ глечиках, дзбанках, кахлях зустрічаються зображення орачів і пастухів, солдатів і панів‚ музикантів і шинкарів, мельників, ткачів‚ гончарів. В орнаментах О.Бахметюк часто вдавався до пишних багатопелюсткових квіток в оточенні зигзагоподібного ореолу‚ тюльпанів, трикутного листя‚ грон винограду, пташок на гілках‚ коней‚ кіз‚ оленів.

Загалом, доля О.Бахметюка склалася щасливо. Його вироби набули широкої популярності, швидко розходилися далеко від Гуцульського краю. Учасника багатьох виставок, його ще за життя визнали ”геніальним майстром гончарства".

Таким чином‚ у середині ХІХ ст. виникла і розвинулася школа косівської кераміки завдяки праці О.Бахметюка‚ пізніше — родини Баранюків, а також Гната Кощука‚ Михайла Білецького та ін. Традиції передавались від покоління до покоління аж до наших днів.

Сьогодні Косів є найвизначнішим центром гончарства в Україні. Тут діють сучасні керамічні цехи‚ де народні майстри, художники-керамісти виготовляють вручну здебільшого декоративний посуд‚ оздоблений, як і колись‚ переважно квітковими мотивами‚ розписом коричневими, зеленими і жовтими барвниками на білому тлі.

Практична діяльність учнів.

Поетапне виконання роботи вчителем і колективно учнями.

Вироби народних майстрів нас захоплюють своєю красою‚ співзвучністю кольорів, цікавими візерунками. Подивіться, як вони розписані: тут є і дивовижні квіти‚ грона ягід‚ казкові птахи‚ тварини і навіть людські постаті, вплетені у візерунок.

Звідки бере художник ці прекрасні візерунки? (Йому підказує природа).

Так‚ він перероблює реальні форми і кольори в декоративні. Це називається стилізацією. Художники стилізують рослинні форми для створення різноманітних візерунків.                        

Уявімо собі‚ що ми — у майстерні гончаря і отримали завдання розмалювати, тобто оздобити візерунком керамічну тарілочку. Отже‚ вам потрібно скласти декоративну композицію в колі з традиційними мотивами саме косівської кераміки, яку ми протягом уроку мали змогу спостерігати.

На цьому уроці кожен з вас зробить замальовку, ескіз майбутньої композиції олівцем. Роботу в кольорі закінчимо на наступному уроці.

Завдання це цікаве і складне, тому почнемо разом. Я малюватиму на дошці‚ а ви — на своїх аркушах.

Покладіть аркуш паперу горизонтально і підпишіть його.

Спочатку намалюємо коло(або контур іграшки). Шаблон круга(або іграшки) розмістіть в центрі аркуша і обведіть олівцем — отримали велике коло(або іграшку) — контур тарілочки(або іграшки) (шаблон використовуємо для економії часу).

Згадаємо принципи побудови композиції в колі(або на об’ємній іграшці).

(Розгляд схем та безпосередньо виробів з композиціями)

— композиція в колі може складатися з кілець однакової або різної ширини;

— центр заповнюється одним елементом або залишається пустим ;

— орнамент ”бережка" або ”кільця" замкнений і будується поділом на однакові частини-модулі, їх кількість будь-яка;

— модулі заповнюються ритмічно повторюваними елементами.

Поміркуйте, з яких елементів буде складатися ваша композиція і як вони будуть розміщені. Тонкими світлими лініями олівцем намітимо місця для візерунків. Для цього в середині великого кола потрібно намалювати менші. Допоміжні точки поставимо у кількох місцях‚ відступаючи однакову відстань від контура першого кола (на око) і з’єднаємо їх. Отримали менше коло всередині. Таким способом малюємо ще 1—2 кола‚ щоб розмістити задуману композицію. (Можливе використання шаблонів кругів менших діаметрів).

У центрі тарілочки розмістимо найбільший елемент композиції. Як бачите‚ у косівській кераміці він може бути у вигляді   великої симетричної, а найчастіше — несиметричної квіт-ки‚  вази  або стебла з квітами. Можна зобразити декоративну пташку‚ рибку‚ коника‚ баран-чика‚ дівчинку чи хлопчика, як на зразках, або втілити власну фантазію. Намалюйте легенькими світлими лініями олівцем основні деталі.

Від центру перейдемо до ”бережка" тарілочки. Він може бути у вигляді бігунця; чергування ліній різної товщини  та  характеру (рівна‚ хвиляста, зигзагоподібна, ламана тощо); може складатися з ритмічно повторюваних дрібних елементів-мотивів. Зразки елементів, характерних для виробів    косівських майстрів, розміщені на дошці (півкола, трикутнички, квіточки, листочки та ін.). Тонкими світлими лініями закінчимо замальовку. В кінці роботи можна обережно витерти зайві лінії м’якою гумкою.

Під час самостійної роботи учнів учитель здійснює корекцію та надає посильну допомогу.

4 Підсумок уроку

Перевірка та аналіз робіт (замальовок).

Зміст і хід другого уроку

1.Організація класу. 

Перевірка готовності робочих місць до уроку. 

2. Повідомлення теми і мети уроку. мотивація навчальної діяльності учнів             

Сьогодні ми продовжимо працювати над темою‚ яку почали на минулому уроці‚ і закінчимо роботу над декоративною композицією в колі‚ тобто розфарбуємо нашу декоративну тарілочку.             

3. Робота над темою уроку.  

Вступна бесіда. (Коротко згадуємо зміст минулого уроку).  

Поетапне виконання роботи вчителем і колективно учнями.

(Всі етапи роботи супроводжуються демонструванням зразків косівської кераміки).

Перед учнями — замальовка тарілочки(чи іграшки) з власною композицією, виконаною олівцем.                                                                                   

— Візьмемо великий круглий пензлик, змочимо його чистою водою і зволожимо всю поверхню тарілочки. Тепер наберемо цим самим пензликом світлокоричневу акварель (охру) і рівномірно покриємо вологу площину тарілочки. Це буде її натуральний колір.

Поки висихає фон тарілочки, підготуємо (відкриємо) гуаш потрібних кольорів. Діти‚ підкажіть, які кольори нам будуть потрібні на уроці?             

(Зелений світлий, жовтий світлий, червоний залізоокисний або марс коричневий).

Так‚ це три традиційні кольори косівської кераміки, які ми використаємо.

Починати роботу фарбами краще з центрального елемента, потім перейти до малювання ”бережків"та обідків.

 Ще раз уважно роздивіться візерунки на виробах косівської кераміки. Малювати потрібно від великого до дрібного. Починаємо з основних елементів зображення в загальних рисах‚ а потім‚ після висихання фарби‚ по верху промальовуємо деталі‚ додаємо дрібні елементи (крапочки, хвилечки, вусики‚ сіточки, прожилки, кружечки тощо).

Ще‚ як ви помітили, для майстрів Косова характерно обводити майже всі елементи тоненькою лінією іншого контрастного кольору. Це надає орнаментам чіткості та виразності.

Під час малювання окремих елементів можна застосувати відомі вам прийоми: примокування пензлика та тичка (пальчиком). Вималювати дрібні деталі допоможе нам тоненький пензлик.

 Обідок тарілочки може бути тоненьким (малюємо тоненьким пензликом, тримаючи його вертикально) і широким (великий круглий пензлик поставимо всією площиною на лінію обідка і круговим рухом руки безвідривно замкнемо коло).

4. Самостійна робота учнів.

Вчитель коригує роботу учнів та надає допомогу.

 5. Підсумок уроку.

Перевірка, оцінювання робіт. 

Демонстрування композицій.