День партизанської слави

       Виховна година на тему: « День партизанської слави»

Мета: Виховувати почуття гордості за рідний край, за своїх дідів та прадідів які відали своє життя за наше майбутнє, формувати патріотичні почуття за Батьківщину де народилися і зробили перші кроки, ознайомити з історією рідного краю та країни.

  В народі живе добра пам'ять про партизан.

       І державою вшановано пам'ять про тих,

             хто звівся на боротьбу в тилу ворога.

                  Тих, хто не давав загарбникам відчувати себе

                                       господарями на нашій землі.

  На підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років, увічнення їхньої памяті, постановляю:

Установити День партизанської слави, якій відзначати щорічно 22 вересня.

   З перших же днів, тижнів війни розпочався партизанський рух-збройна боротьба радянського народу проти фашистських загарбників на окупованій території, в тилу ворога.

  Активною партизанська боротьба була на Україні, Білорусії в Орловській, Смоленській, Ленінградській та Калінінських областях Росії. Створювалися партизанські формування-загони, полки, бригади та дивізії, інколи до 20 тисяч чоловік. Головні удари партизани наносили по комунікаціям  противника, допомагали наступу радянських військ. Під час війни в тилу ворога діяло понад 6200 партизанських загонів та підпільних груп, в яких воювало більше ніж 1 млн. чоловік- представників усіх народів Радянського союзу. В Україні – 500 тисяч, у Білорусії- 370 тисяч, в Росії- 250 тисяч, в Латвії- 13 тисяч, у Литві- 10 тисяч, в Естонії – близько 7 тисяч, в Молдавії – понад 6 тисяч, в Карелії – понад 5 тисяч.

  Партизани знищили 58 бронепоїздів, 50 тисяч автомобілів, підірвали 12 тисяч мостів, пустили під укіс понад 20 тисяч залізничних ешелонів. Важливою формою партизанських дій були рейди партизанських формувань у тилу противника, які відволікали великі сили гітлерівців, що було суттєвою допомогою Червоної Армії. Найбільш результативні рейди здійснили формування відомих партизанських командирів С.А Ковпака, О.М.Сабурова, С.В.Гришина, О.Ф.Федорова, П.П.Вершигори та ін.. Партизани звільнили в тилу великі території, які назвали « партизанським краєм». До літа 1942 року таких територій було 11. Восени 1943 р. більше 200 кв.км в тилу ворога контролювали партизани. Разом з партизанами на території Радянського Союзу проти фашистських загарбників воювали городяни Чехословаччини, Польщі, Румунії, Югославії, Угорщини, Бельгії, Франції, Німеччини та інших країн.

  Значних втрат гітлерівцям нанесли підпільні групи й організації в містах та інших населених пунктах. Підпільники, яких за неповними даними налічувалося понад 220 тисяч чоловік, збирали і передавали розвідувальну інформацію, брали участь в диверсіях, виводили з ладу обладнання, інформували населення про дії радянських військ.

    За масштабами, політичними і військовими результатами всенародна боротьба в тилу ворога стала важливим військово-політичним фактором в розгромі фашизму. Відважна і самовіддана діяльність партизанів і підпільників отримала всенародне визнання. Близько 200 тисяч учасників бойових дій нагороджено орденами та медалями, в тому числі понад 127 тисяч – медаллю «Партизан Великої Вітчизняної війни» І та ІІ ступенів, 233 відважним присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

  А вели себе фашисти під час окупації як нелюди. В нашій області гітлерівці розстріляли, повісили, замучили понад 100 тисяч жителів і військовополонених. В тому числі велику кількість жінок, дітей, стариків. ?2 тисячі молодих людей було відправлено до Німеччини. Не було в області жодного населеного пункту, де б фашисти не чинили масових розправ.

  В районі було розстріляно велику групу людей єврейської національності. Всього за час окупації в районі розстріляно 190 чоловік, заморено на смерть голодом 112 чоловік хворих психлікарні. На невільницьку роботу до Німеччини відправлено232 чоловіка. Якщо врахувати старий поділ районів, то немало відправлених до Німеччини – саме зі Сватівського району 9 640 чоловік.

  На окупованих територіях розгорнувся всенародний партизанський рух. Згідно до директиви ЦКВКП(б) і Раднаркому СРСР від 29.06.41 р. було створено сотні партизанських загонів і розгалужену мережу підпільних організацій.

  В тилу ворога на Україні діяло 14 підпільних обкомів, 157 міськкомів і райкомів, понад 700 первинних партійних організацій комсомолу.

  Партизан і підпільників згуртували навколо себе патріотів, вели широку масово-політичну роботу серед населення. Випускали і розповсюджували листівки, брошури, газети ,в яких закликали населення розгорнути партизанську і підпільну боротьбу і саботували всі заходи окупантів.

  Партизани громили фашистські гарнізони і штаби, руйнували шляхи, знищували живу силу і техніку.

  Під керівництвом ЦККП(б) у перші місяці війни були організовані і залишені в тилу 883 партизанські загони, понад 1700 диверсій та винищувальних груп, ядро яких становили комуністи і комсомольці, а на чолі багатьох загонів стали керівні та партійні працівники.

 Яскраву сторінку в літопис Великої Вітчизняної війни вписали учасники Краснодонського  підпілля.

  На території області діяло 16 партизанських загонів і груп. Серед них – загони під командуванням І.М.Яковенка, М.П. Михайличенка, В.І. Бикадорова, І.Є. Варапаева, Я.І. Сиворонова, та. Інші. Зокрема, у складі з’єднання під командуванням Я.І. Сиворонова воювало 14 сватівчан В.І. Бандурова, Н.І. Будильська, В.І. Гаркавенко, Г.М. Костенко, Д.П. Кузнєцов, М.В. Куровський,  А.І. Матляк, Г.Ф.Овчаренко, Л.В.Розмазнін, В.І. Розумний, М.Ф. Розумний, С.В. Синенько, І.С. Третяк, А.І. Щербак.

   У ході бойових операцій, проведених у Кримінському, Новоастраханському, Новоайдарському і Сватівському районах, цим обєднанням було знищено понад 650 німецьких солдат і офіцерів, 25 поліцаїв, 18 зрадників Батьківщини. Звільнено від відправки до Німеччини 135 чоловік. Відбито у фашистів і роздано населенню 700 голів худоби і 32 підводи з награбованим майном, виведено з ладу чимало бойової техніки ворога.

   Загалом партизани області за час окупації знищили близько 6000 ворожих солдат, офіцерів і їх прислужників, підірвали 15 мостів, 5 складів з боєприпасами, вивели з ладу велику кількість бойової техніки.

   Група  сватівських партизан на чолі з командиром підрозділу Є.І. Сидоренком напала біля Розсохуватого лісу на німецьку колону і знищила декілька автомобілів. У ході бою командир загинув.

   Понад 10 жителів району воювали в партизанських загонах поза межами району і області.

    В нашому районі для підпільної роботи був залишен комуніст  Я.Г. Кривоніс, якому вдалося об’єднати розрізнені анти фашиські групи і створити підпільну організацію з розгалуженою структурою.

   Група медиків, яку очолювали завідуюча поліклінікою Ганна Микитівна Ціпун і завідуюча лабораторією Любов Сименівна Блудова, надавала медичну допомогу військовополоненим,  яким вдалося визволитися з табору військовополонених, і всіляко перешкоджала фашистам у вивезенні молоді до Німеччини.Багатьм юнакам і дівчатам медики радили, що треба зробити, аби їм можна було поставити такі діагнози, як короста, тиф, туберкульоз, та інші заразні хвороби, котрих дуже боялися окупанти, а тому вибраковували наших хворих. І не випадково з 2000 юнаків та дівчат, які були зареєстровані для відправки в Німеччину, фашисти спромоглися відправити із району тільки 640 чоловік. Для залякування населення  гітлерівці розстріляли у Сватовому 13 чоловік з числа партійного активу.

   Житель м.Сватове І.В Рудич на залізничному вокзалі убив охоронця вагона в якому везли молодь до Німеччини.

   Лікар А.Ч.Дурач і медсестра М.С.Соколова під час окупації переховувала і лікувала у підвалі лікарні,а потім – у погребі соколової, групу тяжкопоранених радянських воїнів.

  Підпільники встановили контакти з групою антифашистів загону чехів, які працювали на ремонті доріг. Ці зведення розповсюджувалися серед підпільників і населення. Підпільники також встановили зв'язок з бригадою військовополонених, які працювали без конвою, але під наглядом німецьких спеціалістів, на відновленні залізничної колії і створили діверсійну групу на чолі з Первином. Під час проведення ремонтних робіт вони збирали зброю і передавали її підпільникам.

  При наближенні радянських військ німці вирішили евакуювати і ремонтну бригаду військовополонених , але ті вирішили не покидати Сватового. По дорозі військовополонені перебили німецьку охорону і повернулися додому. Підпільники заховали автомобіль на подвірї І.П.Зубкова ( в кінці вулиці Кірова), а військовополонених розмістили по квартирам підпільників.

  Група механізаторів (трактористів і комбайнерів), очолювана механіком Смалько, саботувала ремонт сільгосптехніки. Створені окупантами бригади вдень ремонтували трактори, комбайни, нафтові двигуни, а вночі їх розбирали і закопували у землю вузли і деталі.

  Підпільна комсомольська група організації під керівництвом Євгена Батрименка вела активну пропагандистську роботу серед молоді проти відправки до Німеччини. Комсомольці писали і розповсюджували листівки, саботували заготівлю зерна і продуктів, збирали і викрадали у опонентів зброю. А під час визволення міста допомагали передовим частинам Радянської Армії виловлювати фашистів, поліцаїв та зрадників Батьківщини.

   Отож, земля під ногами загарбників, що називається, горіла. Не було їм спокою і на нашій Сватівщині.