День партизанської слави

1. Пам’ятаєш, Земле, сорок п’ятий,

Стихле небо, підняте салютом?

Пам’ятаєш, Земле, сорок п’ятий.

Земле, сорок перший не забудь !

 2. Своїми подвигами прославили нашу Вітчизну різні покоління українського народу. На своїх плечах винесли вони тягар найстрашнішої війни ХХ століття – Другої світової.

3. У найтяжчий час для нашої Вітчизни, 22 червня 1941 року пішли на фронт тисячі солдат і матросів,  до лав добровольців ставало багато юнаків, які ледве закінчили школу.

4. Багато з них  приписували собі роки, щоб потрапити на фронт. Але були й такі, хто в суворий воєнний час боровся з ворогами в глибокому тилу, не жаліючи крові й самого життя. 

5. Щорічно 22 вересня згідно з Указом Президента України від 30 жовтня 2001 року в Україні відзначається  День партизанської слави.

6. Другу світову  війну називають всенародною. Безумовним підтвердженням такого визначення є широкий розмах партизанського руху та героїзм патріотів-підпільників, які зробили свій неоціненний внесок до перемоги над фашизмом.

7. Це – державне визнання внеску народних месників у велику Перемогу над нацизмом, це  свято людей сильних духом і з чистою совістю, які не шкодували життя для перемоги над ненависним ворогом.

8. Партизанський рух в Україні набув масовості з кінця 1942 року. Такий активний спротив окупаційному режиму з боку мирного населення виник внаслідок нещадного терору, масових вбивств, вивезення молоді до Німеччини на примусові роботи.

9. «Вмираємо за Батьківщину!» – цей передсмертний заклик мільйонів партизан не був показним чи фальшивим – у ньому полягав сенс життя і смерті.

10. Партизани-це були нескорені, сильні духом люди найвищого ґатунку патріотизму, з чистою совістю, безстрашні, готові на самопожертву заради свободи Батьківщини. Завдяки їм окупована земля стала для фашистів караючою землею.

11. В роки Другої  світової війни партизани діяли і в наших лісах. В районі Пірнового і навколишніх сіл активно діяли партизанські загони «Перемога» (командир С. Ю. Науменко) та ім. Щорса (командир Ю. О. Збанацький).

12. У квітні 1943 року партизани знищили в селі близько 500 гітлерівців, що прибули сюди на відпочинок. За мужність, виявлену на фронтах Великої Вітчизняної війни, 98 жителів села нагороджено орденами й медалями.

13. Пам’ять… Вона нетлінна й вічна. Вона дивиться на нас зі старих фронтових фотографій, тих речей, які зберігають колишні партизани, і не дає потьмяніти жодній героїчній сторінці перемоги над фашизмом.

14. А ми, молоде покоління, про їхні бойові подвиги, їхнє героїчне життя можемо дізнатися сьогодні тільки з їхніх розповідей, кінофільмів, творів художньої літератури.

 15. Наш обов’язок –  згадувати про них не тільки в свята, а кожного дня пам’ятати про тих, хто кував цю перемогу, хто загинув у цій страшній війні.

 16. Час невблаганний. З його плином позаростали партизанські стежки, обвалились колишні землянки. Час стер з лиця сліди далеких тих боїв та походів.

17. Але з людської пам’яті сторінки бойової слави йому не під силу стерти. Вона відлунюється в серцях колишніх народних месників і передається новим поколінням. Бо народний подвиг вічний!

 18. За мене, за тебе, за всю Батьківщину,

 Хто фронтом звитяги йшов поруч з тобою,

 Боровся з фашизмом, тоді партизанив

 І ворога нищив героєм незнаним.

 Згадай їх усіх, замордованих, вбитих,

 І гідно живи їх життям недожитим!