День української писемності

Тема. Наша мова солов’їна (до Дня української писемності та мови).

Мета. Розвивати знання про красу та багатство української мови; виховувати любов до рідної мови, повагу до традицій рідного краю та свого народу; формувати почуття національної гідності.

Обладнання. Наочний матеріал: українські народні казки, папір, кольорові олівці.

Хід заняття

І. Вступна частина.

Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім'я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.

З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.

Дмитро Павличко

ІІ. Основна частина.

(Порівнюємо кількість названих слів)

Гра «Продовжіть казку»

1. Були собі дід та баба. Поїхав дід на ярмарок та й купив собі козу. Привіз її додому, а рано на другий день посилає дід старшого сина ту козу пасти. Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому. Тільки до воріт став доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:

— Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?..... (Коза-дереза)

2. Жили собі дід та баба. Вже й старі стали, а дітей нема. Журяться дід та баба: «Хто нашої й смерті догляне, що в нас дітей нема?» От баба й просить діда:

— Поїдь, діду, в ліс, вирубай там мені деревинку, та зробимо колисочку, то я положу деревинку в колисочку та й буду колихати; от буде мені хоч забавка!...

(Телесик)

3. В одного чоловіка був кіт старий, що вже не здужав і мишей ловити. От хазяїн його взяв та й вивіз у ліс, думає: «Нащо він мені здався, тільки дурно буду годувати,— нехай лучче в лісі ходить».

Покинув його й сам поїхав.

Коли це приходить до кота лисичка та й питає його:

— Що ти таке?

А він каже:…

(Пан Коцький)

4. Був собі один чоловік, мав шестеро синів та одну дочку. Пішли вони в поле орати і наказали, щоб сестра винесла їм обід. Вона каже.

— А де ж ви будете орати? Я не знаю. Вони кажуть.

— Ми будемо тягти скибу від дому аж до тії ниви, де будемо орати,— то ти за тією борозною і йди.

Поїхали.

А змій жив над тим полем у лісі та взяв тую скибу закотив, а свою витяг до своїх палаців. От вона як понесла братам обідати та пішла за тією скибою і доти йшла, аж поки зайшла до змієвого двора. Там її змій і вхопив.

Поприходили сини ввечері додому та й кажуть матері.

— Ввесь день орали, а ви нам не прислали й пообідати.

— Як-то не прислала? Адже Оленка понесла, та й досі її нема. Я думала, вона з вами вернеться. Чи не заблукалась?

Брати й кажуть.

— Треба йти шукати її….

(Котигорошко)

Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.

Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.

Рідна мова – це музика й малювання душі людської.

Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.

Будь господарем своєму слову.

Мовивши слово, треба бути йому паном.

Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.

Від теплого слова і лід розмерзається.

Гостре словечко коле сердечко.

Створюємо виставку. Обговорюємо малюнки.

ІІІ. Підсумок.

-         Знати, любити, дбайливо ставитися до рідної мови – це обов’язок кожної людини!

Як то гарно, любі діти,
У вікно вам виглядати!
В ньому все: тополі, квіти,
Сонце й поле біля хати.
На оте вікно ранкове,
Що голівки ваші гріє,
Схожа наша рідна мова –
Цілий цвіт вона відкриє!
Бережіть її малята,
Бо вона – віконце миле,
Що колись до нього мати
Піднесла вас, посадила…

В. Терен