«Держава Феодоро в Криму. Утворення Кримського ханства. Гереї. Суспільний устрій та культура ханства».

«Держава Феодоро в Криму. Утворення Кримського ханства. Гереї. Суспільний устрій та культура ханства».

Мета: охарактеризувати процес утворення Кримського ханства,; продовжувати вдосконалення вмінь працювати з картою, аналізувати;

Очікувані результати: учні зможуть: показувати на карті Крим і Північне Причорномор’я; характеризувати утворення Кримського ханату, визначати наслідки визнання ним залежності від Османської імперії; аналізувати суспільний устрій ханату;

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, атлас

Поняття: улус, ясир,беї

Персоналії: Гаджі-Гірей, Менглі-Гірей.

Дати: 1428—1430 рр. — утворення Кримського улусу (від 1502 р. — Кримський ханат), 1478 р. — визнання Менглі-Гіреєм васальної залежності від Туреччини, 1482 р. — розгром кримськими татарами Києва.

I.   Організаційна частина

Оголошення теми та очікуваних результатів.

II. Актуалізація опорних знань

Що ви знаєте про події попередньої доби історії Криму та Північного Причорномор’я?

III.  Вивчення нового матеріалу

План вивчення нового матеріалу

Держава Феодоро та Кримське ханство

1. Середньовічна держава Феодоро

Кримський півострів з античних часів був батьківщиною багатьох народів. Тут жили таври, скіфи, давні греки, сарматські племена аланів. З часів Великого переселення народів сюди перебрались частина готів, гунів, слов’ян.

У ранньому Середньовіччі за Крим боролись Хозарський каганат і Візантійська імперія. Розгром каганату у 965–968 рр. сприяв посиленню в Криму впливу Візантії.

У ХІІ ст. у степовій зоні півострова поселились половці. Візантійці контролювали південне морське узбережжя з розташованими там містами. Після захоплення Константинополя хрестоносцями у 1204 р. візантійські володіння в Криму стають зоною боротьби між Венеціанською і Генуезькою торговими республіками. Урешті після ряду угод із Золотою Ордою генуезці закріпили за собою південне узбережжя Криму. Центрами їхніх володінь стали портові міста Кафа (нині Феодосія), Джаліта (Ялта), Лупіко (Алупка) та ін.

У південно-західній частині Криму утворилося князівство Феодоро. Його столицею було місто того ж імені на горі Мангуп. Із письмових джерел відомо, що Феодоро було залежним від Золотої Орди. Найважливішими населеними пунктами, окрім столиці Феодоро (Мангуп), були фортеця і порт Каламіта, які пізніше отримали назву Інкерман, замок і поселення Фуна біля сучасної Алушти та замок на горі Сандик-Кая південніше сучасного Бахчисараю.

Населення князівства сповідувало православ’я. Місто Феодоро було центром митрополії, яка підпорядковувалася Константинопольському патріархові.

Етнічний склад населення був неоднорідний. Відомо, що там проживали греки, готи, алани, татари, караїми (нащадки хозар, які сповідують іудейську релігію; близько тисячі караїмів досі проживають у Криму).

Політика князівства базувалася на союзі з православною Візантією. Дружні відносини були у держави Феодоро і з кримським улусом Золотої Орди, а згодом — із Кримським ханатом. А ворогували феодорити з Генуезькою колонією в Кафі. Війни велися за володіння торговельним портом Чембало (Балаклавою).

У 1453 р. турки-османи оволоділи Константинополем. Слідом за столицею османи підпорядкували собі всі володіння зруйнованої Візантійської імперії. У 1475 р. сильний турецький флот захопив південне узбережжя Криму. Півроку оборонялась столиця Феодоро, але турки оволоділи містом, полонили і стратили його володаря. Після цього князівство Феодоро разом з генуезькими колоніями стало провінцією Османської імперії.

2. Утворення Кримського ханства. Гереї.

Складання історичного портрета

Вагомий внесок у процес утворення Кримського ханату зробили кримські хани Гаджі-Гірей та Менглі-Гірей. Складіть історичні портрети цих історичних постатей.

Матеріал для повідомлень

1)  Які грецькі та генуезькі колонії існували в Криму?

2)  Поясніть значення слів «мурзи» і «беї».

3)  Дайте власну оцінку діяльності ханів Гаджі-Гірея та Менглі-Гірея.

4)  За яких обставин Османська імперія захопила Південне узбережжя Криму?

5)  Проаналізуйте зовнішню політику Кримського ханства.

Під час монгольської навали на руські землі під владу монголів потрапив і Крим. Якщо Чернігівщина, Новгород-Сіверщина, Київщина та, певною мірою, Галицько-Волинська держава були у васальній залежності від монгольських ханів, то південноукраїнські землі та Крим, де проживали тюркомовні кочовики, зокрема половці, безпосередньо увійшли до складу Золотої Орди. Було створено улус (володіння монгольського хана на території Центральної Азії та Східної Європи) із центром у місті Солхаті (нині Старий Крим), який підлягав ханам Золотої Орди.

У XIII ст. до кримських міст почала переселятися значна кількість вірмен та італійців. Італійці, зокрема генуезькі купці, почали засновувати на Кримському узбережжі свої факторії (торговельні й військово-адміністративні населені пункти), що стали головними посередниками в торгівлі між Сходом і Заходом.

Найбільшою факторією у Криму, заснованою в другій половині XIII ст. на місці давньої Феодосії, була Кафа, яка незабаром перетворилася на великий центр торгівлі. Недобру пам’ять Кафа залишила як невільницький ринок. Тут кримські воїни збували захоплених під час набігів на сусідні землі бранців, яких потім генуезькі купці вивозили до Генуї та Александрії, де продавали в рабство. Крім Кафи, генуезькими факторіями стали Чембано (Балаклава), Солдайя (Судак), Боспоро (Керч), Тана в гирлі Дону та ін.

У давнину Кримський півострів називали «Таврією». У XIII ст. татари називали Кримом місто Солхат. Поступово, у XIV–XV ст., назва поширилася на весь півострів. («Кирим» у перекладі з татарської означає «рів, укріплення»).

Послаблення центральної влади в Золотій Орді призвело до її розпаду на окремі ханства й орди. Протягом 20-х – 40-х років ХV ст. під керівництвом нащадків Чингісхана — Гереїв — від Золотої Орди відокремилося Кримське ханство. У 1449 році Хаджі-Герей проголосив себе незалежним володарем Криму. Однак самостійним Кримське ханство було недовго. Незабаром воно потрапило в залежність до Османської імперії. У 1478 р. хан Менглі-Герей визнав себе васалом турецького султана (у країнах Сходу — титул монарха, а також особа, що носить цей титул)

* * * мандрівник Михалон  Литвин ………

3. Суспільний устрій та культура Кримського ханства

Кримські хани зберігали зовнішні ознаки суверенітету: карбували власну монету, здійснювали судочинство, мали митний кордон та право на самостійні зовнішні відносини. Однак турецькі султани одержали два суттєві важелі впливу на ханат. Вони могли усувати і призначати ханів та залучати кримські війська до військових походів.

Кримський ханат за своїм державним устроєм був об’єднанням кочових племен, на чолі яких стояв воєнний ватажок — хан. Він був одночасно верховним головнокомандувачем, правителем і власником території. Йому належала п’ята частина воєнної здобичі. При ханові діяв дорадчий орган (діван), до якого входили його заступники, головний тлумач ісламу та беґи – ватажки татарських і ногайських племінних об’єднань. За віросповідною ознакою татари і ногаї були мусульманами.

У містах Криму проживало переважно немусульманське населення: греки, вірмени, євреї та інші. Відповідно до віросповідання вони організовувалися у самоврядні громади.

Кількість бранців — ясир (переважно з українських земель) у п’ять разів перевищувала кількість підданих кримського хана. У Криму була поширена практика відпускати рабів на волю. Колишні невільники, які залишались жити в ханаті, упродовж одного-двох поколінь зливалися з місцевим населенням, ставали членами мусульманських або інших віросповідних громад. Тож не дивно, що візерунки на татарських головних уборах повторюють узори київських і подільських вишиванок.

Культура Кримського ханату, як і його населення, була неоднорідною. Кримські татари розмовляли кримськотатарською мовою, у якій відчувався суттєвий вплив половецької. Нетюркські народи Криму виробили власні мови, що були близькі до кримськотатарської. Література Кримського ханату розвивалася під впливом перських і османських взірців.

Серед ремесел найбільшого розвитку набули оздоблення металевих виробів (чеканка, інкрустація), обробка шкіри та виробництво килимів. Значним був видобуток солі. Її вивозили на українські землі і до Османської імперії. У Східній Європі та в Туреччині користувалися попитом татарські луки. Однак найбільші прибутки населення Кримського ханату мало від воєн і работоргівлі.

IV.   Закріплення вивченого матеріалу

Завдання на закріплення

1.   Визначте, про яке князівство йдеться.

Невеличке середньовічне християнське князівство на південному заході Криму зі столицею в місті Мангуп, яке існувало у XII—XV ст. (Феодоро)

2.   Визначте, про яке місто йдеться.

Місто (сучасна Феодосія), засноване генуезцями в 60-х рр. ХІІІ ст., де перебував найбільший невільничий ринок у Криму. (Кафа)

3.   Виправте історичні помилки в тексті.

Кримське ханство утворилося в 1475 р. (1449 р.) Воно зайняло землі Кримського півострова, Кавказу, Прикубання (землі Кримського півострова, Північного Причорномор’я, Приазов’я, Прикубання). Ханство приваблювало правителів сусідніх держав — Священної Римської імперії, Візантії, Польщі, Московського князівства (Литви, Польщі, Туреччини, Московського князівства). У 1470-ті рр. безпосередньо до кордонів Кримського ханства підступили володіння Візантії (володіння Туреччини). Тому в 1480 р. (1478 р.) Кримське ханство визнало себе васалом Трансільванії (Туреччини).

V.  Домашнє завдання

1.   Підручник.

 

Свое название княжество получило по имени Феодора Гавраса. Известно, что во второй половине XI века он правил Трапезундом (ныне это территория Турции), не жалел денег на поддержку монастырей, некоторое время жил отшельником в горах, затем возглавил борьбу против турок-сельджуков, был взят в плен и казнен, когда отказался принять магометанство. Греческая церковь чтит Феодора Гавраса под именем святого Феодора Стратилата ("стратилат" означает "воевода"). Племянника Феодора Стратилата, Константина Гавраса, в середине XII века попавшего в опалу при византийском императоре, сослали в Крым. Именно его потомки и объединили земли вокруг Мангупа в княжество Феодоро.

 

Беї - старійшини кількох найзнатніших родів, які у своїх володіннях мали право чинити суд та збирати податки.

Хан — титул феодальних правителів у багатьох країнах Сходу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гаджі-Гірей

Гаджі-Гірей (?—1466 рр.) — кримсько-татарський державний, політичний і військовий діяч. Засновник Кримського ханства, перший кримський хан (1427—1456, 1456—1466 рр.) з династії Гіреїв. У 1427 р. Гаджі-Гірей з’являється в Криму. Царевич вирішив скористатися нагодою й захопити кримський улус. Незабаром Гірей на чолі 16 тис. ногайських нукерів (дружинників) вступив в Ескі-Крим (1428 р.). Гірей відразу намагається зміцнити свою владу, звернувшись за підтримкою до родів Криму, до власниці замку Чуфут-Кале Джаніке-ханчі та до влади міста Солгат. У цей час почав карбування власної монети. У зв’язку з появою міцного супротивника (Улу Мухаммеда) знать півострова (за винятком Джаніке-ханчі) віддала перевагу лояльності до Улу Мухаммеда. У результаті Гірей, контролюючи лише Солхат, був змушений тікати. Він забрав частину родової скарбниці й почав готуватися до нової війни. Гаджі-Гірей заручається підтримкою Великого князівства Литовського. Великий князь Сигізмунд хотів поставити на чолі кримського улусу вірну й покірну людину. Цим він сподівався захистити кордони Литовської держави від набігів татар. У 1431 р. Гаджі-Гірей на чолі заново зібраного війська вторгся в Крим й обложив Солхат, який після бою відчинив перед ним ворота. Ці події стали початком боротьби кримських татар за незалежність. Гаджі-Гірей не збирався залишатися намісником і, разом із тим, не хотів бути ханом Золотої Орди. Щоб відстояти Крим, йому довелося змагатися з могутніми супротивниками — Улу Мухаммедом і хаджі-тарханським правителем Кучук Мухаммедом (Мухаммедом «Маленьким»). Останні активно воювали один з одним, одночасно намагаючись захопити Крим. Зібравши навколо себе добірне військо, Гаджі-Гірей спрямував свої удари спочатку на загони Улу Мухаммеда, і, розбивши першого, направив свої сили на Кучук Мухаммеда, що наступав із приволзьких берегів. Цей противник був також переможений, у результаті чого Гаджі-Гірей закріпив за собою не тільки високий авторитет серед татар, а й міг уже вважати себе володарем абсолютно незалежного престолу, влада якого поширювалася не тільки на кримський півострів, але й на прилеглі північно-східні степи й західні степи до Дніпра і Дону. Новий хан береться за проведення державних справ. Від Джаніке-ханчі він отримав у власність замок Джантим-Кале (Кирк-Ер, сучасний Чуфут-Кале) і зробив своєю базою на випадок війни. У майбутньому тут виникне нова столиця — Бахчисарай. Гаджі-Гірей задумує значні реформи в Криму, але для цього потрібно було укріпити свою владу. Наступним кроком мало стати об’єднання всієї території півострова, на той час розділеного на степову частину, підвладну татарам, Кафу з Готією (тобто з Південним берегом Криму до Балаклави включно) і невеликим незалежним християнським Мангупським князівством. У 1449 р. Гаджі-Гірей за підтримкою польського короля Казимира IV оголосив незалежність ханства від Золотої Орди. Після цього він обіймав престол до своєї смерті в 1466 р.

 

 

 

 

 

 

Менглі-Гірей

Менглі-Гірей (1445—1515 рр.) — кримськотатарський державний, політичний і військовий діяч. Кримський хан (1466, 1469—1475, 1478—1515 рр.) з династії Гіреїв. Син Гаджі-Гірея, засновника Кримського ханства. У 1478 р. прийняв протекторат Османської імперії, під яким ханство перебувало до кінця XVIII ст. За правління Менглі-Гірея відбулося остаточне відокремлення Кримського ханства від Золотої Орди. У 1475 р. був змушений визнати себе васалом Османської імперії. За Менглі-Гірея Кримське ханство вело війни проти Польщі, Великого князівства Литовського, Московії та Молдавії. Влітку 1482 р. Менглі здійснив похід на Україну за намовлянням московського князя Івана ІІІ. 1 вересня він захопив Київ, спалив собори й церкви, узяв у полон багато людей. У подарунок Москві хан вислав віз із награбованим добром із київських соборів і церков. У 1492—1497 рр., уклавши союз із московським князем, здійснив низку спільних походів на Київщину, Поділля, Волинь і Чернігівщину. У 1493 р. Менглі-Гірей уже разом із великим князем московським Іваном провели спільний похід на Київ і Київщину. У 1497 р. загони Менглі I Гірея були розбиті К. Острозьким, а 1505 р. — М. Глинським під Клецком. Вів тривалу боротьбу проти хана Великої Орди Ахмата та його синів (завершилася перемогою Менглі I в 1502 р.). Побудував нову ханську резиденцію в містечку Салачик у долині біля Кирк-Еру (сьогодні це околиця Бахчисарая). За правління Менглі I було встановлено титул калги — першого спадкоємця престолу, якого призначав хан. Збудував у Салачику (нині околиця Бахчисараю) палацовий комплекс Девлет-Сарай (не зберігся). Поруч із палацом збудував Зинджирли-медресе (1500 р.) і дюрбе Гаджі-Гірея, де згодом було поховано і Менглі.

Завдання

Порівняйте політику Гаджі-Гірея та Менглі-Гірея.

 

Робота із джерелом

Прочитайте уривок із роману Д. Міщенка «Бунтівний князь» і дайте відповіді на запитання.

Кримський хан Менглі-Гірей має підстави пишатися не лише вітцем своїм, великим і непереможним Хаджі-Гіреєм, а й самим собою…, коли вітець зважився далекого 1430 р. остаточно порвати стосунки із Золотою Ордою й, осівши в напівзаселеному греками-колоністами та слов’янами Криму, створити своє, ні від кого не залежне ханство, то він, Менглі-Гірей, пішов значно далі: узаконив існування свого ханства на цій землі міцним союзом із сусідами… Багато хто із мурз і навіть беїв підозріло дивляться на загравання з гяурською Москвою і вже зовсім нарікають на те, що піддався зверхності турецького султана. Недоумки! Віслюки!.. Московити ж он як далеко, їх розділяють із Татаристаном безмежні простори урусів, турки ж і зовсім за морем. Чи таких союзників треба остерігатися?.. Зате підтримка он яка буде. І вигода також.