Державні та народні символи України

Державні та народні символи України

 

Мета: продовжувати вивчення державних сим­волів України, культурної спадщини рідного краю. Формувати пізнавальні інтереси учнів. Розвивати почуття патріотизму, національної гідності. Ви­ховувати повагу до державної символіки України, почуття любові до своєї землі.

Обладнання:

1.        Державний прапор України.
2.        Запис «Гімн України»,українських пісень
3.        Загадки, прислів'я.
4.        Куточок «Державні символи України».
5.        Назва уроку
6.        Мішечки
7.        Український одяг.
8.        Легенди.
9.        Народні ігри.

10.   Паперові квіти,кульки,калина ,мята,чорнобривці,карета,станції,карта подорожі,українські пісні,шаблон віночків,шаблони карти України.
11.   Написи, вислови.
12.   Гілочки калини, верби.

                                                   Хід уроку

.

 

1. Організаційний момент.

Створення емоційно-піднесеного настрою, зосередження уваги. - Подивіться один на одного,  посміхніться.

Від чого на краплинку щастя збільшилося в світі?

Від чого на краплинку сонця збільшилося в світі?

Від чого на краплинку радіснішим стало наше життя?

Лише від одного доброго слова,від однієї посмішки стає краще на душі!

А зараз візьміться за руки і потиском долонь передайте тепло своїх сердець один одному.

Я починаю! ..

Те тепло, яке ви подарували один одному зігріє сердечко герою нашого уроку, якому дуже потрібна ваша допомога

(Діти сідають за парти на основі вільного вибор

б) Вітання вчителя.

– Дорогі мої діти, мої ластів’ята!

Встало сонце ласкаве і світ заяснів!

Я безмежно щаслива і дуже багата:

Скільки ж дочок у мене і скільки синів!

 

Я покликана вас в цьому світі навчати,

Перші кроки сміливі робити до знань.

Щоб у світі прекрасному праведно жити,

Перепони долати в житті без вагань!...

 (за Н.Красоткіною)

                 Вітаю вас з Днем Знань! Бажаю успіхів у новому навчальному році!

Учитель дає кожному учню вибрати одну із різнокольорових кульок, вирізаних із паперу, і пропонує записати на ній продовження речення « Я радий зустрічі із однокласниками. У новому навчальному році я всім бажаю ……».Мікрофон

Діти по черзі вголос зачитують побажання, звучить музика

II. Актуалізація опорних знань.

– Діти, давайте спробуємо доповнити вірш, вставляючи останнє слово склавши вірш ви скажете про що ми будемо говорити на першому уроці в цьому навчальному році!

 Ми дуже любим весь наш край,

 І любим _______ (Україну),

 Її лани, зелений гай,

 В саду рясну _______ (калину).

 Там соловейко навесні

 Співає між _______ (гілками),

 Та й ми співаємо _______ (пісні) –

 Змагається він з нами!Отже про що ми будемо говорити на уроці?

 

Бесіда з учнями.

 Вчитель:  Діти, що таке Батьківщина?

– Яку назву має наша  Батьківщина? (Відповіді дітей)                                                                                                         З глибини віків дійшла до нас ось така легенда. Жила собі жінка. І мала

вона трьох синів. Сини зростали чесними, сміливими, дуже любили свою

неньку і готові були віддати за неї своє життя.

 

Виросли сини і розійшлися по світах, прославляючи свою матір.

Найстаршому мати подарувала на згадку про себе золоту корону з трьома

промінцями. Корона зігрівала людей, вела вперед. За цю трипроменеву

корону люди дали першому синові ім'я Тризуб.

 

Середньому сину мати дала в дорогу блакитно-жовтий одяг. Сміливий і

сильний був середній син, і прославив він свою матір добрими звитяжними

вчинками. Люди запам'ятали його і назвали Прапором.

 

А найменший син отримав у дарунок від матері соловейків голос. І де б

він не був, усюди лунала його дзвінка урочиста пісня. За цей голос і

величний спів люди дали йому ім'я Тризуб.

 

Так і донині по всьому світу золотий тризуб, синьо-жовтий прапор і

урочистий гімн прославляють рідну неньку-Україну. Назвати державні символи України?Крім державних символів є народні символи України!Про них сьогодні ми і дізнаємося на уроці!Алепід час подорожі!Сьогоднгі ми будемо подорожувати по українському селі!А подорожувати ми  будемо но трійці коней!!щоб не забруднювати повітря!А дорогу нам буде вказувати чарівний клубочок!Закриваємо очі відправляємося в подорож- перед нами ,поля ,ліси.Я щось цікаве знайшла!Мішечок.Що у мішечку?Вчитель під музику проносить мішечок –діти дізнаються,що там? І перша наша зупинка Звучить пісня Селом                                                    1.Символічна зупинка  (на екрані слайд)На цій зупинці  ми більше дізнаємося про народні символи України!А що ми відносимо до народних символів України?

 Найбільше шанували на Україні калину. Не було такої хати, біля якої б вона не росла.

Завжди любили люди цілющу красуню калину, яка є символом дівочої краси, ніжності. Вона росла біля кожної хати. Красива вона і в пору цвітіння, і коли багряніє восени листя, і взимку, коли на тлі білого снігу червоніють її ягоди. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок.

З гілочки калини батько синові робив сопілочку, а слабеньким дівчаткам-немовляткам робили колисочку із калини. Калину оспівують у піснях, про неї складено легенди. В одній із них розповідається про те, як вродлива дівчина Калина завела у болото ворогів-бусурманів. Багато з них загинули, але загинула і молода красуня. На місці її загибелі виріс кущ, який на честь дівчини і назвали калиною.

Калиною прикрашали весільний коровай. Перед молодими на столі ставили букет із гілочок дуба та калини. І на весільному рушнику вишивали калину з дубом як символи дівочої краси і ніжності та чоловічої сили і міцності.

Оспівана калина у поезіях Т. Г. Шевченка, І. Франка, Л. Українки. До речі, Л. Українка написала вірш "Калина" після похорону свого коханого С. Мержинського. У цьому вірші вона вилила свій біль. Кущ калини садили на могилі козака або чумака, який загинув


А ще в народі кажуть: “Червона калина від ста хвороб лікує”.

Лікувальні властивості калини відомі людям здавна. Описані вони в перших українських травниках – збірниках рецептів і описів рослин ще в XVI столітті. (Ягоди покращують роботу серця, мають сечогінну дію, заспокоюють). П’ють її від кашлю, при судинних недугах, високому кров’яному тиску.

Є легенда, що калина така цілюща тому, що виросла з великої дівочої любові. А було це так…

Учень. Покохав козак вродливу дівчину Калину. Але батько не дозволив її брати, а просватав синові багачку Ганну. На весілля прийшла і Калина. Запросила коханого до танцю і непомітно вивела до саду, а тоді – до річки. Тут їх і застала Ганна. Калина потягнула Ганну у воду, примовляючи: “Нехай же не буде і тобі життя з моїх коханим!” Втопилися обидві. Ганну поховали на цвинтарі, а Калину, як душогубку, - на кручі. І зріс там кущ з гіркими червономи ягодами. Назвали його люди калиною. І відтоді стала вона уособленням дівочої краси і нещасливого кохання.

Учитель. Використавують калину і у весільному обряді: кетягами прикрашають короваї, заквітчують гільце молодої. На столі перед нареченими ставлять букет з калини, ніби бажаючи їм вірності і згоди в подружжі й коханні.

Калина біля материнської хати – не тільки краса, а й наша Берегиня.

Учитель. Є таке повір’я: якщо зробити з калини сопілку, то в сім’ї народиться син. Бо ж не знайти ніжнішого, чистішого, бентежного звуку, ніж голос калинової сопілки.

В калині, кажуть, - уся материнська любов, безсмертя роду. Є прислів’я: “Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною - коли росте”. Матері привчають дітей саджати калину і доглядати за нею. Василь Скуратівський згадує6 “Мама казала: “Посади, сину, калину, щоб гарний спомин був тобі і мені. А тепер дивлюся на кущ, що розрісся біля маминої хати. Неньки нема, але є калина – її мудрість, її безсмертя”. А ось іще одна легенда про калину.

Учень. Було це тоді, коли Україну грабували татарські орди. В одному селі справляли весілля. Багато вродливих дівчат зійшлося. Раптом налетіли чужинці. Красуні українки, щоб не потрапити до рук бусурманів, почали тікати, потрапили в болото, де й загинули… А на тому місці згодом виріс калиновий гай.

Учитель. Тут калина – символ нескореності, вічної пам’яті і скорботи. Саджали її на цвинтарях, на козацьких могилах. 

Про калину існує безліч народних пісень


Смакування калини звучить пісня Калина
Учитель. Вічним символом України стала і верба. “Без верби та калини нема України” – каже прислів’я. Справді, важко уявити нашу землю без верби. Тут зростає її понад тридцять видів – берегами річок, озер, ставків: біля криниць і джерел. Своїм корінням верба зміцнює круті схили та греблі, її висаджують обабіч шляхів, на левадах, луках, галявинах. Під тихими, кучерявими вербами колись збиралась молодь. Із верболозу плели чудові кошики колиски, меблі.

Про вербу – тиху, журливу, беззахисну – народ склав безліч пісень та легенд. Не обминули її увагою і поети.

Ніжною, засмученою, трепетною постає верба у віршах Тараса Шевченка. 


Учитель. Перебуваючи на засланні, в степах біля Кос-Аралу, Кобзар посадив вербову гілочку. Поливав, доглядав – і виросла верба йому на втіху. У наші дні Шевченкова верба стала реліквією. Казахи дуже шанують та оберігають її. 

Леся Українка у “Лісовій пісні” творчо використала легенди поліського краю. Коли Лукаш запитує Мавку: “А хто ж твій рід?” – та відповідає:

Неділя за тиждень перед Великоднем називається “вербною” або “шутковою”, “квітною”. Тоді освячують вербу, побивають нею дівчат, примовляючи: “Не я б’ю – верба б’є за тиждень Великдень, недалечко червоне яєчко”. Цим звичаєм нагадують, що після Великодня можна справляти весілля.

Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. “Гріх топтати ногами вербу”, а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося, палили на вогні, щоб під ноги не потрапило.

Свячена верба, вважали, має магічну силу. Навесні худобу вперше виганяли на пасовисько вербою, щоби нечисть не чіплялася, під час великої зливи на двір кидали свячене гілля верби, “щоб град зупинився”.

.Продовжуємо далі нашу подорож ,і ми щось чуємо- звуки природи,птахів!Їз тварин символом Укріїни є лелекаЛелеки — розумні і передбачливі птахи. Є безліч легенд і казок про цього птаха. Наприклад, відомою є легенда про походження лелеки з людини. Бог перетворив людину на цього птаха за непослух, коли та зазирнула без його дозволу у мішок із різними зміями. От змії звідти і повилазили. Отож болотяний птах і має тепер визбирувати це гаддя.

Але найулюбленішими тваринними символами є птахи. Люди вважали, що навесні душі померлих в образі птахів повертаються на землю. А поскільки це душі померлих - то де їм місце? В раю. І повертаються вони восени в рай. Очевидно з цих двох слів утворилося "Вирій". А ключі від Вирію Бог доручив зозулі, - говориться в легенді. Відкриває зозуля ключами вирій, випускає птахів по черзі на землю. А іще Бог доручив зозулі кувати довгі роки життя людям. І у вирій вона повинна відлетіти раніше, щоб відкрити його для інших птахів. Тому не встигає вона висидіти пташенят і підкидає яйця в чужі гніздечка. Та як би там не було, про зозулю в Україні ніхто ніколи не говорив погано. У народних піснях її порівнювали з матір'ю, яка побивається за своїми дітьми, називали лагідно "зозуленькою-матінкою".

Улюбленим птахом є лелека. Його назвали на честь божества добра і кохання - Леля. Ну, а як відомо - від кохання народжуються діти. От і приносить їх у наші домівки лелека. Говорили колись, що Лель живе у душі доброї людини, а лелека мостить гніздо на подвір'ї добрих людей.

Символом туги за рідним краєм є журавель. Це щемливе відчуття, яке чути у курликанні журавлів, відчуває людина, коли вона далеко від Батьківщини. Діти, які хотіли мати сестричку, за порадою старших вибігали за ворота і гукали: “Буську, буську, принеси Маруську!”. Дорослі також радили дітям поставити на вікно тарілку з сиром, щоб бузько приніс дитину. З подібними проханнями зверталися у багатьох країнах. Німецькі діти закликали: “Лелеко мій хороший, принеси мені братика, лелеко мій найкращий, принеси мені сестричку”.

Особливу увагу наші предки приділяли появі перших перелітних птахів. Вони не просто несли на крилах весну, а прилітали з вирію — від богів, тому й самі мали чарівні властивості. Були широко розповсюджені різноманітні гадання “на першого птаха”. Дожили вони до наших днів, хоча вже й у чисто символічній формі. Займався таким гаданням мабуть кожен, рахуючи, скільки зозуля “накує років”.

 

"Журавлі кру, кру,

В чужині умру,

Доки море перелечу,

Крилонька зітру," – скільки туги викликають ці прості слова у серці кожного.

Вправа пір’ячко звучить музика голоси птахів

2 Ігрова  зупинка В нашім серці Україна 
Гейм №1 «Ну, постривай!»
Перший наш конкурс – продовжити прислів’я. Прошу капітанів команд вибрати номери завдань. Серед номерів є і «щасливий випадок», який дає команді додатковий бал.
Завдання.

1.Хліб, сіль їж, а….(правду ріж)

2.Слово не горобець…(вилетить не спіймаєш)

3.Друга легше знайти, ніж…(зберегти)

4.Ранні пташки росу п’ють …(а пізні сльози лють)

5.Заліз кіт на сало і …(кричить мало)

6.Праця годує а…(лінь марнує)

7.Гостре словечко …(коле сердечко)

8.Хочеш їсти калачі, …(не сиди на печі)
Пісня, як душа народу, завжди з ним – і в горі, і в радості. Сьогодні у нас свято, тож заспіваймо веселих пісень. Команди підготували українські, чарівні, мелодійні пісні.

(Учні виконують віночок українських народних пісень.)

^ Гейм №2 «Крученики»
А зараз ми пропонуємо командам позмагатися у читанні скоромовок. Прошу капітанів команд підійти та обрати скоромовки.
1.Бурі бобри брід перебрели,

Забули бобри забрати торби.

2.От Кіндрат, так Кіндрат,

Зуб зламав об мармелад.
Гейм №3 «Чомучка».
А зараз команди відгадають кросворд.

Запитання.

1.національгий символ України. Його дарують, ним обмінюються у Великоднє свято. (писанка)

2.Дерево, яке оспівано у народних піснях, у віршах. Воно освячується в церкві перед Пасхою, як засіб від злих сил. 

(верба)

3.Кущ оспіваний в українських народних піснях, символ дівочої вроди. 

(калина)

4.поширене в Україні дерево, з яким в українських народних піснях і переказах порівнюють струнких дівчат. 

(тополя)

5.Чим прикрашають голову українські дівчата. 

(вінок)

6.Національний символ України. Матері дарують його своїм дітям на щастя, на долю, відряджаючи у далеку дорогу. 

(рушник)
Гейм №4 «Далі, далі, далі»
Командам необхідно дати якомога більше відповідей на поставлені запитання за 2 хвилини.
Запитання для І команди.

1.Яку назву мала козацька держава, створена за дніпровськими порогами? (Запорізька січ)

2.Назвіть один із найдревніших знаків, який є малим гербом України? (тризуб)

3.Автор слів гімну України? (П. Чубинський)

4.Назва гімну України (Ще не вмерла Україна)

5.Як називалась перша слов’янська держава? (Київська Русь)

6.Як називається основний закон України? (Конституція)
Запитання для ІІ команди.

1.Як звали сестру Кия, Щека, Хорива? (Лебідь)

2.Які кольори державного прапора України? (синій, жовтий)

3.Назвіть найбільшу святиню українського народу в музичній символіці? (гімн)

4.назва великого зібрання творів Т.Г. Шевченко? (Кобзар)

5.Назвіть композитора, який поклав вірші Чубинського на музику, що став гімном? (Вербицький)

6.Що означає слово «козак»? (вільна ,незалежна людина)
III. Підсумок. 
4. Пісенна зупинка  (фізкультхвилинка) (на екрані слайд)

Учитель: тепер активний відпочинок. Слухаємо красиву українську пісню і танцюємо (учні виконують рухи під музику)

3. Зупинка Скринькова) Вчитель: Розкриваємо бабусину скриню і виймаємо речі, які переходили в спадок і завмираємо. Кольорова плахта, яскрава корсетка, шовкова запаска і барвиста вишивана сорочка - серед цих речей чи не найголовніша, найпрекрасніша-   Оця сорочка – найцінніша з усього, що є в хаті, їй більше ста років. Ще прабабуся її вишивала – бабуся нашої бабусі Софії. Бабуся її найбільше берегла. Із давен, як тільки в родинах підростали дівчата, бабусі й матері складали посаг: сорок рушників, чотирнадцять сорочок, рядна, килима. І все це зберігалося в таких скринях. Виходячи заміж, дівчина забирала з собою і скриню, яка символізувала працелюбність нареченої та її родини, бо все, що було в ній, виготовлялося власноруч. Ось як співається в одній весільній пісні:

Національний одяг — це святиня кожного народу. Вишита сорочка, вишитий рушник, хустка — здавна вважаються найсвятішим подарунком, коли хтось вирушає в далеку дорогу. Повага до одягу — це повага до свого роду, народу. Наші предки вважали, що нехтування національним вбранням призводить до втрати духовності. Із правіків одяг українців мав бути світлим. І вишитим. Чому так? Що за таїна в неодмінному прагненні прикрасити свій побут? Адже скрізь в Україні обмальовували хати, квітчали рушниками. Це була традиція, яку плекали й оберігали. Малюнки — не довільний набір ліній і кольорів, у кожній вишивці відображено уявлення людини про життя, а також довкілля.

Сорочка була й залишається головним одягом людини, про що свідчать давні приповідки: «Своя сорочка ближче до тіла», «Щасливий, бо в сорочці родився». Вважається, що сорочка, яка безпосередньо облягає тіло, є провідником магічної сили, прихованої в людині. Сорочка у чоловіків і в жінок мала символічне значення оберегу від злих вітрів і недоброго ока. Ось чому при виготовленні сорочки треба було дотримуватися цілої низки засторог і магічних дій (ворожінь).

Хустка теж здавна відігравала важливу оберегову функцію. Чи не через те вона так широко використовується в українському весільному обряді, починаючи зі сватання, коли дівчина на знак згоди підносила старостам хустку на хлібі, й закінчуючи «покриванням» молодої, таку хустку жінка зберігала все життя. Слід вивчати й повертати давні традиції носіння одягу, щоб ми теж навчилися б^ти в такій же гармонії з довколишнім світом, як і наші предки.

 

1-а учениця: За давнім звичаєм, як тільки у сім’ї підростала дівчина мати    змалечку привчала її шити і вишивати. Роль оберегу виконувала здавна в Україні вишита сорочка. Споконвіку українські жінки та чоловіки свято шанували одяг, а особливо виши­ту сорочку. Наші пращури вірили, що вона захищає людину не лише від негоди, а й від ворожих сил.

 2-а учениця:

Малюсіньку сорочечку тонесеньку, біленьку

Я вишила для донечки узорчиком дрібненьким. Ромашечки, калинонька, дзвіночки та смолянки.

І в ній наша дівчинонька неначе та веснянка. Рум’яненька, як сонечко, неначе квітка рожі,

І плеще у долонечки, і так ... на татка схожа!

3-я учениця:  Найкращою оздобою голови дівчини є вінок. Народ вірив, що дівчина, маючи на голові вінок, володіє чарами, якими могла тяжко карати кожного капосника. Вінки з квітів пасують тільки до дівочого обличчя, а молодицям до лиця - хустка. Скільки квіток входить до українського вінка? (12)

- Кожна квітка у вінку – це лікар, символ і оберіг. Ружа, мальва і півонія – це віра, надія і любов – вони розпочинають український віночок. Особливе місце у вінку належить барвінку. Він – символ життя, безсмертя людської душі. Тягнеться барвінок до людських хат. Його відвар п’ють від простуди.

- А коли одягали вінки?(на великі свята року) серед дівочих святкових головних уборів важливе місце належить вінку. Вважають, що стрічки з весільного вінка мають магічну силу. Коли у молодої не було молодшої сестри, мати молодої роздавала стрічки з вінка дівчатам-дружкам. Вірили, що дівчата скоріше вийдуть заміж

 

 

До дівочого віночка в’яжуть кольорові стрічки. Першою посередині завжди прив’язують світло-коричневу стрічку – символ землі-матері. Зліва і справа – дві жовті – символ сонця. За ним ідуть з різних сторін світло- і темно-зелена – символ живої природи, краси, юності. За ними в свою чергу синя і голуба – символ неба і води. Тоді з однієї сторони оранжева – символ хліба, а з другої фіолетова – символ розуму. Стрічки берегли дівоче волосся від чужих очей. Вони були не коротшими від коси.

 

 Хустка невід’ємна частина жіночого вбрання.Вправа віночок звучить музика

1-а учениця: Українська хустка здавна відігравала важливу об­рядову роль, була символом вірності і пам’яті про коханих. Хустину, яку використовують під час весілля, мусила бути світлою, ясною як символ чистого і щасливого подружнього життя.

2-а учениця: У формах традиційного українського костюма, який сформувався протягом першої половини XIX ст., його декоративних прикрасах /вишивках,аплікаціях/ відбилися багатство нашого краю, майстерність і талант народу. Народний костюм відзначається прос­тотою форм, стрункістю силуету, багатством і різноманітністю орна­ментики, насиченим колоритом. Поняття «костюм» досить широке. Воно включає в себе, крім одягу, прикраси /декор одягу, намисто, каблучки, декоративні пояси/.

3-я учениця: Сорочки шили з конопляного та лляного полотна за особливостями крою розрізняють три види сорочок-тунікоподібні,со­рочки з вставками і сорочки з кокеткою. Сорочки прикрашали вишивкою. Колір сорочки міг бути стоячим, викладеним, з пишно зібраною гор­ловиною на вузеньку обшивку або нитку. Рукава вільного крою або Зі­брані на манжетку з лиштвою.

1-а учениця: Важливою складовою частиною народного костюма був поясничний одяг /штани у чоловіків; спідниці, плахти, обгортки та ін­ше в жінок/. Чоловічі штани за особливостями крою поділяються на дві групи: з вузькими холошами - два полотнища тканини і з глибоким квадратним дном /шаровари/. Вузькі штани шили з полотна /сірого, білого/ або сукна шаровари з конопляного полотна.

2-а учениця: Поясний жіночий одяг дуже різноманітний: це і незшиті запаски, обгортки, плахти, спідниці. Запаски, що були найдавнішим типом жіночого одягу, являли собою два поздовжніх полотнища, які зав’язувалися поверх сорочки навколо талії на торочках так, що з двох бо­ків залишалися просвіти, через які виглядала сорочка. Подібні до запасок обгортки - суцільне вовняне полотнище чорного або червоного кольору, виткане поздовжніми смугами.

3-я учениця: Обов'язковий елемент жіночого костюма - фартух, який одягали на плахту, запаску, спідницю. Жіночий і чоловічий одяг доповнювала безрукавка, зшита із сукна,полотна, хутра. У центральних і східних районах побутувала безрукавка - керсетка, що складалася з лі­фа й розширеної завдяки складкам або зборкам нижньої частини. Керсет­ку шили із сукна, оксамиту, смугастого сатину ,квітчастого ситцю, з бавовняних тканин і шовку.

1-а учениця: Універсальним верхнім одягом була свита. чоловічі сви­ти шили із сукна натурального кольору-сірого, коричневого, а жіночі-з білого. Свити прикрашали кольоровими шнурами, аплікацією, вишивкою. Важливу роль у народному костюмі відігравав пояс, який пов’язували по­верх сорочки, спідниці, штанів і верхнього одягу. Пояси були плетені, кручені, ткані, оздоблені китичками, бахромою. Кольори поясів були різ­номанітні /зелені,коричневі/, але переважала червона гама.

2-а учениця: Складовою частиною народного костюма були головні убори. Повсякденним головним убором дівчат була смужка тканини або орнаментальна стрічка, а святковим - вінок з квітів. Найдавнішим жіночим головним убором було полотнище білої тонкої тканини /намітка, убрус/. Жінки прибрали волосся під очіпок - старовинний головний убір, який зашнуровують ззаду. Чоловічі головні убори різнилися матеріалом  /хутряні, шкіряні, сукняні, солом’яні/.

3-я учениця: На території України були поширені такі типи взут­тя: чоботи, черевички, личаки, по столи. Носили їх поверх полотняних або вовняних онуч. Чоботи і черевички були святковим взуттям. Чоботи для дівчат і молодиць шили з червоного, зеленого й жовтого сап’яну на ви­соких каблучках з мідними підківками. Жіночі черевики виготовляли з високими халявками, загостреними носками, на каблучках.

1-а учениця: У кожному районі існували свої традиції оздоблення одягу. Червоним заткані сорочки Волині. У районах Середнього Подніпров’я червоним і синім, рідше червоним і чорним. На Поділлі доміную­чим кольором був чорний, що поєднувався з червоним та оранжевим. На Полтавщині вишивали нитками сірого, білого, коричневого та синього кольорів.

2-а учениця: Орнаментика вишивок була дуже багатою:геометричні орнаменти Полісся, Волині, Закарпаття, Поділля  /ромби, гачки/,  геометризовані розмінні мотиви /хміль, вербові листочки, мальви, гвоздика/ двоколірні рослинні орнаменти Середнього Подніпров’я.

     Жіночі головні убори, пояси, а також верхній одяг оздоблювали ко­льоровим золотим шнуром, стрічками темного оксамиту та шовку.

Вчитель:  Ось і підійшов кінець нашій розповіді про український народний костюм.

      Всім нам добре відомо, що звичаї свого села, свого роду, свого народу - це ті прикмети, за якими ми розпізнаємо народ не ли­ше в сучасному, а й у його історичному минулому. В усіх народів існує повір’я, що той, хто забуває звичаї батьків, карається людьми і Богом.

5.Розважальна   зупинка звучить музика

 

Різноманітні ігри

Підсумок уроку

Щоб повернутися у клас треба згадати...

Що нового довідалися?Що найбільше сподобалося?

Який настрій?

Назвати народні символи України?

Що цікавого запамятали про лелеку,калину,вербу?