Діагностувальна робота з літературного читання .Навичка читання мовчки (письмово), 4 клас.
Діагностувальна робота з літературного читання . Читання мовчки (письмово).
ПІ учня___________________________ Дата ____________
Перейти через дорогу
Якщо у кімнаті дев’ятого поверху лежати на ліжку й дивитись у вікно, то видно тільки небо.
Небо зараз блакитне, з рожевими хмаринами.
Що ж, новий день, доброго ранку!
Я нарешті стаю на ноги, і — як по команді — мій телефон здригається й рушає зі свого місця аж до краю столика. Ледве встигаю його схопити.
Так і є: Толик надіслав повідомлення — гіфку із накачаним силачем. Що означає: «Нехай буде із тобою Сила!». Це його улюблений вислів. Ми з Толиком друзі й сидимо за однією партою — наступного року, нехай буде з нами сила, навчатимемося вже у п’ятому класі.
Толик знає, що сьогодні мені мають поставити слуховий апарат. Нічого особливого, навіть не буде боляче. Але мама останнім часом помітно хвилюється.
Десь рік, як я почав втрачати слух. А три місяці тому він сильно зменшився. Та на заняттях я вчуся читати по губах. Й говорити, коли майже не чую власного голосу. Це все в поліклініці.
Вона нагадує мені космічний корабель. Якби не запах. Ми з мамою підіймаємося на другий поверх і заходимо в кабінет сурдолога. Тато і Михась залишились чекати надворі.
Ростислав Русланович, мій лікар, привітно усміхається. Він у блакитно-білому халаті. Й усе навколо тільки у світлих і ніжних тонах .
Мама недовго перемовляється з лікарем. І ось Ростислав Русланович дістає слухові апарати. Вони несподівано різнокольорові й гладенькі, наче морські камінці. Я маю обрати колір. Можна тілесний, щоб було не так помітно. Бірюзовий. Як море.
Ростислав Русланович налаштовує апарат й обережно одягає на моє праве вухо. Спершу я чую тільки шум, наче приклав до вуха велику мушлю.
А потім мамин голос:
— Ну як, Андрійку, ти чуєш мене?
Голос мами звучить так, ніби вона стоїть трохи далі й ледь відрізняється від того, до якого звик.
Та у мене сама собою розтягується усмішка — аж за вуха.
— Чую.
Свого голосу я не впізнаю, але це неважливо.
Бірюзова хвиля радості накриває мене з головою: я чую!
На вулиці гамірно, й спершу мені хочеться закрити вухо. Я сповільнюю ходу.
У тролейбусі сідаю правим вухом до вікна, але дивлюся уверх. Слухаю велику білу хмарину звуків й уявляю, що відбувається у цей час на вулиці.
Згодом я згадую про Толика й надсилаю йому знак «все о'кей». І Толик одразу ж відгукується.
Та це не повідомлення. Це — дзвінок.
На екрані телефона призивно світиться зелений кружечок, ніби запрошує перейти через дуже широку дорогу. Натискаю.
— При…шшть дд ююти ..шш тттттррррссссс, — я розгублено слухаю Толиковий голос.
— Не розумію, — кажу.
— Так може бути, — каже мама. — Електромагнітні звуки сприймаються інакше. Можливо, необхідно замінити телефон.
Та я вже натиснув збій. Швидко відбиваю: «Все норм. По телефону говорити поки не зможу.
(396 слів)
За О. Більчук
Завдання для перевірки розуміння прочитаного.
- Яким був улюблений вислів Толика?
А Нехай із тобою буде Розум!
Б Нехай буде із тобою Сила!
В Нехай із тобою будуть друзі.
- Як звали Андрійкового лікаря?
А Руслан Ростиславович
Б Ростислав Русланович
В Роман Русланович
- Що зробив Толик, коли Андрійко надіслав йому знак «все о’кей»?
А Відразу відгукнувся і зателефонував.
Б Надіслав повідомлення.
В Сказав, що не може зараз говорити.
- Що нагадувала Андрійкові поліклініка?
А Вулик Б Космічний корабель В Море
- Запиши, як ти розумієш вислів «Бірюзова хвиля радості накриває мене з головою».
- Доведи словами тексту, що Андрійко і Толик були справжніми друзями.
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Ти виконав /виконала ці завдання!
Оціни, якими завдання були для тебе: 
А) дуже легкими
Б) легкими
В) складними
про публікацію авторської розробки
Додати розробку