Дидактичний матеріал до теми «Складносурядне та складнопідрядне речення»

Бакум Наталія Миколаївна,

учитель української мови та літератури.

Вища категорія, «старший учитель»

Лизогубовослобідський навчально-виховний комплекс

                                        «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дитячий садок»

Дидактичний матеріал до теми «Складносурядне та  складнопідрядне  речення»

І. Виконайте  синтаксичний розбір речень (накресліть схему, укажіть      вид підрядних речень (у складнопідрядному) чи смисловий зв’язок (у складносурядному)).

1. Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх ждуть далекі адресати, коли є час, коли немає часу і коли навіть ні про що писати.

2.  Бува, навчають хлопчаків зелених, коли в життя виводять із осель, що справжнє щастя – то синиця в жмені і що дурниця – в небі журавель.

3.  Коли б він міг, зі всього світу скликав би лікарів, щоб вони по крапельці знесли здоров’я його дружині, поставили на проворні ноги.

4.  Хто любить творити красу, той ніколи не буде байдужим до праці, бо всяка праця на благо людини – прекрасна.

5.  Між голими деревами, які, перебуваючи в непорушному байдужому гурті, здавалися чужими одне одному й далекими, було повно повітря, настояного на міцному морозі.

6. Страшні слова, коли вони мовчать,

Коли вони зненацька причаїлись,

Коли не знаєш, з чого їх почать,

Бо всі слова були уже чиїмись.

7. Людям потрібне лише те слово художника, яке чарує, яке бентежить, яке здатне сколихнути і серце, і розум.

8. На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись

9. Першопроходець – це боєць, який долає гору, міст наводить, висушує болото для тих, що йдуть за ним, повірили у нього.

10. Я спробував повзти, але кулі віялом лягли переді мною, і я знову припав до снігу,

11. Кажуть, що талановитий скульптор звільняє своїм різцем камінь, над яким працює, від усього зайвого.

12. Життя на цій землі, під цим благодатним сонцем не переривається, але воно щораз починається заново, і починають його інші.

ІІ. Запишіть речення, розставте розділові знаки, накресліть схему.

1. Сонце висушило блискучі сльозинки які ще ранком котилися по пелюстках і по листячку по різнобарвних голівках квіток по зелених гілках вишняку.
2. У димарях узгір’я виринає й тоне і тінь від нього розпростерлась ниць і падають сніги рожевих птиць на море запахуще і солоне.
3. В душі зберігаю навіки години коли я уперше побачив той край де вшир розмахнувшись в степах України назустріч до моря полинув Дунай.
4. Я засвоїв одне що нічого не помножиться якщо ти не навчився нажите ділити.
5. І вже коли ти похитнувсь у слові вважай що похитнувся у собі.
6. Поки вони з дядьком обернуться туди і назад я встигну збігати на майданчик де кладуть солому на сітку.
7. Людина яка не вміє зрозуміти іншу людину яка приписує їй тільки лихі наміри яка завжди ображається на інших збіднює своє життя й заважає жити іншим.

ІІІ. Сконструюйте з пар простих речень усі можливі різновиди складносурядних речень.

1. Була рання весна.  Надворі було вже гаряче.
2. Ніч підіймалась із чорних глибин моря. Сонце накрило величезною хвилею.

ІV. Складіть речення за схемами.

1. [     ],  (  що   )
2. ( Щоб   ),  [     ]
3. ( коли  ),   [      ],  ( що   )
4. [     ],  ( що    ),  (якщо   )
5. [    ],  (що    ),  (у якій     ),  (що    )

         V. Придумайте із поданими словами  складні речення,  змінюючи їх та

              додаючи сполучники (сполучні слова)

           1. Сонце, пекуче, тепло, пригрівало, радість, огортає, душа, живе. 

                   2. Вулиця, сонна, прокидатися, парасоля, дощ, танцює.

         VІ. Перебудуйте  складні речення на прості.

1. Любов може стати найбільшим щастям, але ж як ще багато треба для цього, і самої любові людині ніколи не досить (П. Загребельний).
2. Щастя йде з душі, а душа потребує не ситості, а доброти (Є. Гуцало).
3. Лише тим  людина дорожитиме все життя, що далося їй дорогою ціною (В. Сухомлинський)
4. Висоти підкоряються лиш тим, хто, прокладаючи дорогу до вершини, дививсь на неї оком майбуття (М. Подолян)
5. Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам змусити себе до праці і сам вимагати її від себе                    (В. Сухомлинський).