Дидактичний посібник «Пори року»

Про матеріал

Посібник містить розвивально-дидактичні завдання, присвячені порам року. В посібнику зібрані казки, загадки, кросворди, ребуси, прислів’я та приказки про пори року та місяці, які допоможуть вчителю у підготовці до уроків «Я досліджую світ»

Перегляд файлу

Управління освіти Шепетівської міської ради

Методичний кабінет

м. Шепетівка 2024

Управління освіти Шепетівської міської ради

Попова Юлія Андріївна

вчитель початкових класів

Гімназії №4

Автор і упорядник:

Ю.А. Попова – вчитель початкових класів Гімназії №4 м. Шепетівки Рецензент:

Л.Д. Гаврилюк – заступник з навчально – виховної роботи Гімназії №4 м.

Шепетівки

Рекомендовано вихователям ГПД, вчителям початкових класів, педагогаморганізаторам.

Зміст

1. Вступ…………………………………………………………………….4

2. Асоціативний кущ «Осінь», «Зима», «Весна», «Літо»………..…….…5

3. Загадки ………………………………………………………………….……….7

- осінь

- зима

- весна

- літо

4. Вірші про осінь, зиму, весну, літо…………………………………..………..9

5. Казки про осінь, зиму, весну, літо …………………………………………11

6. Ребуси «Осінь», «Зима», «Весна», «Літо»…………………….…………19

7. Кросворди «Осінь. Зима. Весна. Літо»…………………………………..24

8. Ілюстрації до пір року…………………………………………….…………28

9. Цікава математика……………………………………………………..…..33

10.Тексти для списування……………………………………………………...36

11.Диктанти………………………………………………………………….….39

12.Цікаві факти про пори року……………………………………………….40

13.Розфарбуй осінь, зиму, весну, літо………………………………………43

14.Народні прикмети………………………………………………………….47

15.Висновки……………………………………………………………..51

16.Список використаної літератури…………………………………52

Вступ

Краса природи – це одне з джерел, що живить доброту, сердечність і любов.

Василь Сухомлинський

Природа – могутнє джерело пізнання , яке через спілкування розкриває людині свої таємниці й робить її більш чутливою до навколишнього світу.

Людина – частина природи, потяг до всього живого закладений у ній від самого народження, та чи не найяскравіше виявляється в дитячому віці.

Краса рідної природи розкриває красу людської праці, народжує бажання зробити свій край ще прекраснішим. Тому так важливо показати дітям як людина оберігає і примножує природні багатства, скільки праці вкладає, щоб радували всіх лісу і озера, поля і річки.

У вихованні в дитини дбайливого ставлення до природи немає і не може бути дрібниць. Любов дітей до природи починається з осмислення її цінностей. Тому перш за все потрібно показати пізнавальну та естетичну цінність природи. Завдяки цьому з часом і розвинеться дбайливе, відповідальне ставлення до навколишнього природного середовища.

Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства.

Природа щедра до нас. Що ми маємо - усе від неї. Відплати їй своєю добротою, увагою, і вона стане ще щедрішою.

Загадки

***

Лід на річках, сніг на полях,

Віхола гуляє – коли це буває?

(Взимку)

***

Холодна, біла,

Ліс оголила,

Скувала річку,

Струмок спинила.

(Зима)

***

Біле, а не цукор,

М’яке, а не вата, Без ніг, а йде.

(Сніг)

У лісах струмки пустила, Землю травами встелила.

Перші квіти принесла. Чарівниця..

(Весна)

* * *

Тільки сонечко пригріло –

І розтанув килим білий. Клен радіє: певно, знає –

В гості йде до нас …

(Весна)

Червень, липень, серпень. Спека стоїть нестерпна… Зерно комбайн збирає!

А це коли буває?

(Літом)

* * *

Сонце пече.

Липа цвіте.

Жито поспіває.

А це коли буває?

(Літом)

Несу я врожаї, і поля знову посіваю,

Птахів на південь відправляю, та дерева роздягаю,

Але не торкаюся ялинок і сосен,

Хто я? …

(Осінь)

***

Якщо дощик накрапає,

У дерев сумний вигляд,

Чути вітру шум і свист,

Сумний шелест старих сосен…

Це час року — …

(Осінь)

Щедре літо

Літня спека, грози, грім, Літо, ти прекрасне всім!

Скільки в тебе є скарбів:

В лісі – ягід та грибів;

У садках – смачна малина, Аґрус, яблука, ожина. Фрукти й зелень соковита – Це смачні дарунки літа.

Ген тече срібляста річка...

Ой і тепла ж в ній водичка!

Можна влітку засмагати, Можна плавати й пірнати. Тетяна Корольова

***

А в природі вже пахне весною, Аромат той приємний для всіх. Білий сніг не лежить вже горою, А джерельцем співочим побіг.

Щоб очистити землю й омити,

Та прокласти шляхи для весни. Хоч зима й завертає сердито, Та весна вже приходить у сни.

Йде весна-королева по світу

І співає на всі голоси, Та заквітчує землю прогріту, Творить дивні картини краси.

(Н. Красоткіна)

Осінь

Осінь, осінь. Все розфарбувала,

Одягла довкілля в теплі кольори.

Я сьогодні, наче, в казці побувала І мені всміхалось сонечко згори.

Все промінням сонячним залито, Срібні павутинки натяглись в гіллі. Це прощальні струни бабиного літа І на них заграли вітри-скрипалі. Осінь, осінь. Листя аж палає

І така у небі чарівна блакить!

У верхів’ї сосен музика лунає,

А додолу з клена золото летить.

Осінь, осінь — ше́лести і шу́ми.

Вітерець грайливо в листі шурхотить. Навіває осінь невеселі думи, То засяє сонцем радісно умить.

(Н. Красоткіна)

Перший сніг

Новину сьогодні зранку День вчорашній нам приніс: Білі стріхи, білі призьби, Біле поле, білий ліс.

Ліс стоїть такий поважний, Мов дідусь сарий та сивий. Погляда на шлях широкий, На просторі білі ниви.

Темні сосни та ялини

Простягли далеко віти

І поблискують на сонці, Снігом-інеєм укриті.

З-між дерев не обізветься Ні звірина, ані птаство, — Та кортить санчата взяти І піти в зимове царство.

Там бадьорістю подихать,

Побродити білим шляхом

Чи із пагорба спуститись,

Пролетіти бистрим птахом!

А опісля в теплу хату

З мандрування повертатись — І мамусі любій-милій Всі пригоди розказати.

(Олена Пчілка)

Казки

Казка про зникле літо

Колись дуже давно у одному маленькому королівстві зникло літо. Весь час там було прохолодно та сіро і ніхто не міг дати на те ради. Просто так сталося, що одного року після весни не настало літа. І тривало це дуже багато років.

Птахи і метелики деякий час чекали на нього, але й вони не могли витримати такої тривалої прохолоди. Нічого їм не лишалося, як попрямувати до теплих країв. І дуже скоро серед гілок дерев, у небесній блакиті та серед весняних квітів не лишилося радісного співу. Тільки один маленький метелик не покинув королівства і лишився чекати на літо. Але

воно все не поверталося, хоч король обіцяв винагороду всім охочим допомогти і кожного тижня збирав усіх своїх радників, але ніхто не міг запропонувати щось суттєве.

Тоді метелик вирішив сам повернути літо. Він дуже довго мандрував різними шляхами, котрими ходило й літо, та, власне, зустрітися їм так і не вдавалося. Та одного разу метелик вирішив трохи відпочити і сів на золотий колосок серед запашного поля пшениці та маків. Раптом він побачив маленьку квітку серед трав. Вона була схожою на маленьку хмаринку – пухнаста та така біла! Поруч із квіткою сиділо маленьке червоне сонечко.

Метелик дуже чемно привітався і запитав, що то таке дивовижне росте і комашка відповіла, що то –

кульбаба – квітка сонця й літа. Метелик дуже зрадів і вирішив, що ця чарівна рослина поверне до його рідного королівства літо. Та він не наважувався зірвати те диво. Але коли він про це думав, піднявся вітерець і підняв у небо не лише метелика, а й крихітні хмаринки кульбабки. Звичайно, лише тільки пустий стебель зостався від чарівної квітки.

Метелик дуже засмутився, та сонечко втішило його й сказало, що з тих хмаринок-насінинок проростуть нові квіти. Тож метелику нічого не лишалось робити, як шукати ті дивовижні хмаринки. Він шукав їх серед пшеничного колосся, хмар дощу, кольорів веселки, зеленого листя, сонячних променів та яскравих зірок. Він назбирав дванадцять насінинок бо хотів, аби цілий рік було у королівстві літо.

Метелик повернувся до королівства, а з ним повернулося і літо. Звичайно, воно не тривало всі дванадцять місяців, але всі знали, що якщо будьякого місяця (навіть у найхолодніший лютий!) посадити хоча б на підвіконні у горщику чарівне насіння, то неодмінно стане тепло і прийде літо.

Зажурилась бабуся Зима

Ірина Мацко Якось наприкінці осені, коли день уже став дуже коротенький, а ніч - довгою та холодною, надумала бабуся Зима піти однієї такої ночі на розвідини до людей, на землю, та послухати, що про неї говорять, чи чекають на її прихід. Підійшла вона під віконце до однієї хатини, де жили старенькі дідусь із бабусею, і чує:

- Ой, діду, уже й зимонька не за горами, принесе вона до нас сніги та морози, а так ще тепла хочеться. А може, забариться Зимонька й пізніше прийде до нас. Погрілись би ще трішки.

- Так, бабусю, так. Правду ти кажеш, але ж чи забариться вона?!

Сумно стало Зимі від тих слів, проте пішла вона ще під інше віконце послухати, може, там на неї чекають. Чує, якась молодиця з матір’ю розмовляє.

- Ой, не треба ще нам холоду та Зимоньки. Ще дах у хаті не залатаний, холодно нам буде. От якби десь заблукала Зимонька, а то й зовсім не прийшла до нас.

Образилася бабуся Зима. „Чого ж так усі мене не хочуть бачити? Чи я комусь зло роблю? Снігом немов ковдрою землю вкриваю. Діточкам для санчат дорогу встеляю. Та коли так, то й не піду я на землю, нехай собі без мене живуть і красну Весну ждуть. Я ще й Віхолі, Морозу та Сніговію скажу, щоби не йшли між люди, бо не чекають їх там.”

Так і зробила. От уже й час іти зимі на землю, а вона собі спить і нікуди не поспішає. Мороз, Сніговій та Віхола також відпочивають. Навіщо ж іти, коли їх не чекають?!

А на землі весело. Уже й би мала прийти Зима, а все її немає. Тепло людям, щасливі усі. Минув отак місяць, минув другий. Уже й Новий рік не за горами. Вже інше почали люди говорити.

- Як же це Новий рік та без Діда Мороза, без Сніговія і Зимоньки зустрічати? Не годиться так. Та й поля давно вже треба вкрити білою ковдрою. Інакше озимина

проростати почне, коли і на далі таке тепло буде. Пропаде наш урожай? Загине все.

Забідкались люди. І дахи вже полатали, і нагрілися, та й ялинки у хатинках у розкішне вбрання одягнули, до Нового Року готуючись, а Зими нема і нема.

А дітвора? Дітвора геть духом упала. Вже й наче зима, а ні тобі на саночках чи лижах покататись, ні ковзанки на ставку зробити чи снігову бабу зліпити, ні у сніжки погратись. Сумно навкруги, сіро. Та й намислила дітлашня у передноворічний вечір зібратися гуртом і піти на вигін, за село, щоби Зимоньку закликати. Так і зробили. Узяли санки, лижі, ковзани та й вийшли гуртом на гірку. - Зимонько-Зимо, бабусю! – почали благати вони. – Пробач, якщо образили тебе! Прийди до нас з Дідом Морозом, Сніговієм та Віхолою! Сумно нам без тебе. Ось санки, ковзани, лижі, а кататись нам ніде.

Першим почув ці благання дідусь Мороз. Шкода йому стало маленьких діток та ще й у передноворічний вечір. Визирнув він на вигін, та й давай щипати дитячі носики та щічки.

- Ой, дивіться, дивіться! Мороз прийшов, почув нас. Дідусю Морозе, дякуємо тобі за те, що послухав нас. А ще передай бабусі Зимі, Сніговію та Віхолі, що ми дуже чекаємо на них. Он і земленька вже би відпочила під теплою сніговою ковдрою.

На ці слова ще сильніше Мороз ущипнув діток за носики, а вони раді та щасливі побігли собі по домівках, знаючи, що тепер уже Зима обов’язково прийде.

І справді, цілу Новорічну ніч працювала бабуся Зима з дідусем та дітками - Сніговієм та Віхолою. А коли люди вранці прокинулися, не могли очей відвести від такої краси. Усе навкруги було вкрите пухкою білою ковдрою, вікна у хатинках старанно розмальовані дивовижними візерунками, які всю ніч малював дідусь Мороз, а ставки скуті кригою. На деревах, наче мереживо, лежав блискучий іній. І все це на сонечку виблискувало та вигравало усіма кольорами веселки.

- Дякуємо тобі, Зимонько! Пробач що не хотіли бачити тебе, – говорили люди.

А дітки веселились та грались біленьким сніжком. Хто на санчатах, хто на лижах чи ковзанах, а хто ліпив снігову бабу або грав у сніжки. Всі були раді, що Зимонька нарешті прийшла.

Бабуся Зима, дивлячись на ці веселощі, лише посміхалась.

Казка

А ви знаєте, де живе Осінь?

А ви знаєте, де живе Осінь? Там, де білосніжні хмарки торкаються землі. Де рум’яне золотаве Сонечко лягає спати. Саме Сонечко дарує Осені фарби: червоні, багряні, жовті, помаранчеві…

Добра і привітна була дівчина Осінь. Волосся багряне, сонечком налите, калиною заквітчане і в коси заплетене.

Кожного приголубить, кожному привітне слово скаже. Зайчикам-пустунчикам від реп’яшків шерстку почистить, ще й за вушком полоскоче, що ті від задоволення аж лапками тупотять. Їжачкам та білочкам допомагає до зими підготуватися: кому грибочків піднесе, кому — горішків. А ведмедику-ласунчику —

диких соковитих яблук. Ох і полюбляв же ведмедик яблука! Аж плямкотів від такої смакоти!

Всі полюбляли дівчину Осінь: і птахи, і звірі, і рослини. За добре серце та багряні коси називали її лагідно Багрянкою.

Швидко час плине. Вже й середина осені промайнула. Час сонячні фарби брати та ліси, поля, міста і села фарбувати: золотавим — липу, червоним — клен та берізку, а ще дуб та вишню, тополю, осику, каштани… Роботи багато.

Заплела Багрянка коси, розправила свого жовтого фартушка, вже й пензлі до рук взяла. Аж раптом наскочив сильний вітер, залетів у відчинене віконце і… з полички до долу впали відерця з сонячними фарбами: червона, жовта, помаранчева. Густа фарба розтеклася і змішалась у незрозумілого кольору калюжу.

— Ох! — сумно промовила фея осені, обхопивши голову долонями, — Що ж тепер робити? Як ліс фарбувати? Як пору року рятувати?

І по щічкам покотилися сльози. Плакала Багрянка. Плакали хмарки. Сльози кап-кап-кап. Дощик кап-кап-кап.

Аж раптом дівчина зіскочила зі свого стільця і підбігла до відчиненого вікна. Їй здалося, що вона почула якийсь дивний звук. Постояла трішки.

— Ні. Мабуть, і справді почулося.

І тільки-но Багрянка хотіла зачинити вікно, як десь з височини долинув тихий гуркіт: «Вж-ж!».

Спочатку його було ледве чути, та з кожним разом оте «Вж-ж! » ставало дедалі голоснішим. А потім «Вж-ж!» стало таким гучним, що ледве можна було почути, як незнайомі голоси, перекрикуючи оте «Вж-ж!», промовили:

— Летімо на посадку!

І ось вже перед будинком Багрянки, прямісінько на галявину, приземлились три паперові літачки з маленькими чоловічками.

Літаки, як і їх пілоти, були забарвлені в осінні кольори.

червоного паперового літачка до долу спустився чоловічок у червоному капе люсі, червоному одязі й червоних чобітках.

З жовтого літачка — чоловічок у жовтому капелюсі, жовтому одязі й жовтих черевиках.

А з помаранчевого — у помаранчевому капелюсі, помаранчевому одязі й черевичках помаранчевого кольору.

— Вітаємо тебе, феє осені! — промовили чоловічки, знявши капелюшки. — Ми — чарівники! Хоч і маленькі, та дуже вправні.

— Я — Бім! — відповів чоловічок у жовтому капелюсі, —, а це — Бом та Бам. Ми прилетіли тобі допомогти. Тож не сумуй. Витирай сльози та гукай усіх лісових мешканців. Будемо фарби робити, ліс фарбувати.

Всі лісові жителі прийшли допомагати: сімейство зайців та ведмедів, їжаки з їжаченятами, борсуки з борсучатами, олені, бобри, вовки. Ще руді лисички і сіренькі мишки, горобці й синички, сороки-сестрички. Прилетіли три ворони і дві чаплі довгоногі, сплюха-сова. Ось така орда.

Ніхто не сперечався, не пустував, не лінувався.

Для червоної фарби принесли калини й гілки зо дві горобини. Птахи ягідки збирали, у кошики їх складали. Ведмеді з ягід сік давили й у відерця для фарби розливали.

Ось зайчата й борсуки, і колючі їжаки несуть стиглу обліпиху і пелюстки соняхів для жовтої фарби. Ох, і гарна виходить фарба! Кольору ясного сонечка. А як пахне! М-м-м, так би й з’їв!

А он — дивіться — як дружньо працюють вовки, олені, лисички!

Якого вони здоровенного гарбуза на галявину прикотили. Тепер стільки помаранчевої фарби можна зробити, що не лише в лісі розфарбують листя, а й в містах і селах.

Маленькі чоловічки додали до кожної фарби трохи чарівного пилку і сонячні промінчики. Від цього фарби тепер виблискують на сонці.

Гарні вийшли фарби, яскраві.

А інакше і бути не могло. Адже коли все разом робити, дружньо, без суперечок, то і результат неодмінно буде пречудовий.

Взяла Багрянка фарби, пензлі й пішла дерева фарбувати.

Осінь прийшла. Золотаво-багряна, з ароматом калини, гарбуза, обліпихи, горобини… Осінь сповнена чудес.

Казка про весну

Пробігши лісовими стежками, перейшовши полями та долинами, пролетівши над містами та селами, стара чаклунка, оглянувши в останній раз своє господарство, повернулася в печеру. Під котлом все так же горів газ, але лід, що покривав вариво, вже не виблискував синявою, а потемнів і місцями пішов тріщинками.

Чаклунка сумно посміхнулася, згадуючи хуртовини, снігопади, морози та пронизуючи наскрізь вітри, подивилася на лежачі біля котла льодинки, але підкидати у вогонь їх не стала. Ні до чого. Її час добігав кінця.

Це анітрохи не дратувало її, так було завжди, чого ж тут сердитися? Але наостанок Чаклунка вдарила об землю крижаним посохом і забурмотіла:

Хмари в темній висоті До мене летіть усі! Не лінуйтесь, поспішайте, Світ собою закривайте.

Часу безперервний біг Хай засипле білий сніг!

І раптом потемніло, і зі свинцево-сірою висоти повалив густий снігопад. А стара закрутилася на місці, та так швидко, що поділ її балахона піднявся в повітря, а вогонь під котлом затріпотів. Вітри, вітерці та шквали,

Протяги та урагани,

Ви підсильте силу руху

І сестричку Завірюху Ви покличте на поля,

Хай нас пом’ята Земля!

І вмить за входом до печери закрутилося снігове марево. Вітер стогнав і завивав, замітаючи снігом поля і річки, парки та вулиці …

І серед цього шаленого снігового танцю раптом виникла юна дівчинка в простенькому ситцевому платтячку і віночку на голові. Вона не носила плащ з простої причини — за її спиною були трохи тремтячи від вітру невеликі прозорі крильця.

– Досить, сестриця, — дзвінким голосом проспівала вона. – Вже й так снігу було в достатку … – і мило посміхнулася старій. – Так це я на прощання, — зніяковіла чаклунка. Вона провела по повітрю рукою — і снігопад миттєво припинився, а потім затих і вітер.

Чаклунка відійшла від котла.

– Щасливо залишатися, — кинула юної Весни та попрямувала до виходу з печери.

– До побачення, Зима, — прощебетала дівчинка — вже втомилася, відпочинь

…

Стара чарівниця вийшла за поріг і, не поспішаючи, повз будиночок Осені проїхала у свій холодний, укритий снігом і прикрашений бурульками терем. В руках у юної феї тим часом з’явилася невелика, квітуча гілочка. Нею вона торкнулася котла, від чого зникли під ним льодинки, вогонь став веселим, живим, а лід над варивом миттю розтанув.

Сонце, сонечко, прокинься! Із-за хмар до нас прийди! Світ зігрій! Тепло і ласку Нам скоріше принеси!

Весело заспівала фея, розмахуючи своєю гілочкою. І правда, через хмаринки виглянуло сонечко, сніг потемнів і став швидко танути, а Весна продовжувала свою пісеньку:

Вітерочки, вітерці,

Проженіть ви лід з ріки,

Вмить угіддя осушить, Повінь швидше розбудіть.

А веселі всі струмки,

Немов вісники мої

Хай біжать скориш в поля … Прокидайся вже, Земля!

В котлі завирувало вариво, закипіло. Пара легким туманом виповзла з печери й огорнула околиці, але тут же і зникла під променями Сонця. За нею вилетіла і фея. Вона швидко промчала над долинами, річками й горбами, пробіглася по лісах і перелісках і, як видно, залишилася задоволеною, тому що знову повернулася до печери, щоб підкинути хмизу під котел. Справ було багато, але юна дівчинка Весна знала, що впорається … І зараз, найголовніше для неї — не пропустити народження першого проліска …

Ребуси

Кросворди

Осінь

1. Це явище неживої природи, при якому температура повітря знижується нижче 0⁰ в теплу пору року. Вірна прикмета цього явища - лід на калюжах. Частіше всього це бува восени і навесні, дужу-дуже рідко - влітку. Що це?

(Заморозок)

2. Це явище природи частіше буває восени. Влітку його називають теплим, грибним, а восени холодним, моросячим . Що це?

(Дощ)

3. Це явище природи буває тільки восени. Дерева вдягаються в кольорові убори, а потім скидають листя. Що це? (Листопад)

4. Якщо вночі набагато холодніше, ніж вдень, то водяна пара, стикаючись з холодними предметами, перетворюється в крапельки води. Що це ?

(Роса)

5. Це явище природи схоже на легку димку в повітрі, а іноді на білу, непрозору стіну. Якщо вранці димка розсіється, то на траві обов’язково буде роса. Що це? (Туман)

6. Восени птахи збираються летіти в теплі краї. Вони збираються в великі групи. Як називається група птахів? (Зграя)

Літо

Зима

Весна

1. Перший рух соку навесні починається в клена. В якого ще дерева добре помітно рух соку? (Береза)

2. При підвищенні температури повітря до 0⁰ і вище сніг стає рихлим і починає танути. Це явище називається ... (Відлига)

3. Крупний чорний перелітний птах. Хто це? (Грак)

4. На стріхах будинків можна побачити бурульки, які утворилися під час відлиги. Коли тепло поборе, крапельки почнуть падати. Краплі дзвінко падають. Це явище називається ... (Капель)

5. Навесні гілки дерев і кущів стають зеленими. Зелені пластинки називаються

... (Листя)

6. Калюжки розталої води підточують сніг. Невеличкі потоки води, які течуть зі схилів і дзюркочуть, називаються ... (Струмочки)

7. Навесні теплий вітер злизує сніг з асфальту, з землі. Ці темні плями називаються ... (Проталини)

8. Які птахи терплять від весняного розливу рік? (Ластівки)

Склади розповідь за

ілюстрацією

Цікава математика

Тексти для списування

Синичка

Лютує зима. Тріщить мороз. Співає свою пісеньку завірюха.

Петрик став біля вікна. Раптом щось стукнуло у шибку. Це прилетіла до вікна синичка. Вона ніби просила хлопчика її врятувати. Петрик пожалів пташку.

Він насипав у годівничку їжі.(2 клас)

Жива казка

Настав зимовий ранок. Білий пухнастий сніг тихо падав на землю. Я зайшов до Андрійка та Петруся. Утрьох ми вирішили піти до лісу.

Тихо і гарно було у засніженому лісі. На ялинових вітах ватою лежав сніг. Ліс став живою казкою. (2 клас)

Зима

Затанцювали у повітрі малесенькі сніжинки. Мороз розмалював шибки. Сніг засипав усі доріжки. Він укрив землю білою скатертиною. Ялинки стоять срібно-білі. Діти люблять зимоньку. Приємно кататися із крутої гірки на санчатах. (32 сл.)

Як зимують птахи

У мороз і заметіль птахи замовкають. Вони ховаються в затишні місця і настовбурчують пір’я. Від цього їм стає тепліше.

Часто взимку птахи не можуть знайти їжу. У цей час їх треба підгодовувати насінням соняшника, гарбуза, дині, кавуна, конопель, бур’янів. (42 сл.)

На лісовій галявині

Зима. Лісова галявина вкрита снігом. Тепер на галявині тихо і пусто.

Ніби ніхто тут і не живе. Але це не так.

Біля куща з-під снігу стирчить пень. Це – справжній теремок. Під його корою сховалась від холоду комашка. У корі під коренем примостилася ящірка.

А ось і другий теремок видно. Це білий засніжений горбок. Тут під снігом мурашине житло. А під хмизом заснув їжак. (66 сл.) Лісові їдальні

Сніг покрив усе навкруги. Перестали співати пташки у лісах і гаях. У глибокій норі спить кріт. Загорнувся в дрібне березове листячко і заснув до весни їжачок.

Важко знайти їжу лісовим мешканцям. На допомогу їм приходять лісники та учні. Скрізь по лісу видно доріжки від їхніх лиж. Це вони розкладають на галявинах сіно та різні овочі.

Звірі швидко звикають до цих їдалень. Вони довірливо відвідують їх.

(67 сл.)

Дивні перетворення відбуваються у лісі. Тихо-тихо в сосновому гайку. Раптом чути – падає гілочка. Лежить вона на землі ніжна і тендітна. Потім з тихим шарудінням опустилася ще одна. Вітру немає, а гілочки падають і падають. Це гілкопад. Ним починається листопад у осики. На дереві жодного зламу. Ніби цю гілочку просто вийняли.

(51 слово ) За А.Волковою

Осінні дні

Ліс уже скинув листя. Дні настали похмурі, але тихі, без вітру, справжні дні пізньої осені. Є щось привабливе в цих тьмяних осінніх днях.

Ідеш лісовою стежкою. Кругом тиша – ні співу птахів, ні шелесту листя.

Тільки зрідка впаде на землю важкий достиглий жолудь.

На оголених вітах повисли краплі роси – сліди нічного туману.

(51 слово) За Г. Скребницьким

Осінь

Рання осінь. Ще світить ласкаве сонечко. Та його проміння вже не таке ласкаве і тепле. Пожовкла трава прилягла до землі.

Ліс одягнув яскравий жупан. Від жовтих листочків він здається золотим. Зеленіють лише лісові красуні – ялинки і сосни. Скидає листочки горобина, а ягідки залишає. Це вона у червоному намисті зустрічатиме зиму.

Весна Ви чуєте, як заспівала на повний голос красуня в(е,и) сна? З(е,и)мля ч(е,и) кала цієї миті. Сонце залило золотим промі(н, ння)м усе навкруги і розбудило холодну землю. (З, дз)венить, (з, дз)юркотить між перешкодами тала вода. Вирує бурхливим потоком до ставу.А там старезні куч(и,е)ряві в(и,е)рби замріяно шепочуть поміж собою. Рве(ця, ться) молоде життя на волю, пробиває собі дорогу. (З,с)трепенувся в зеленому колива(н,нн)і від зимового сну ліс. Ніжним перволистом красую(ться, ця) дерева. Пишається бері(с,з)ка своїм ві(т,тт)ям з маленькими липкими листочками. Скрізь з(е,и)мля одягається в трави і квіти. Яка краса!

Здрастуй, весно!

Весна… З дахів падають вниз прозорі краплі. То тут, то там біжать весняні струмочки до озерець та лісових річок, щоб їх розбудити.

Співають птахи — і перелітні, й ті, що зимують..

Весна… Це танення снігів, перші калюжі, ранні ніжні квіти.

Діти весну чекають, закликають, співаючи веснянки. Весна прийшла вчасно, всім вітрам на зло. Здрастуй, весно!

Диктанти

Ось і Осінь

Відлітають у теплі краї птахи, а дітки повертаються до школи. Деревця повільно перевдягаються у жовтогарячі шата. Повітря стає по справжньому особливим – осіннім. Ось і прийшла вона – осінь. Природа поступово збирається до зимового сну. І кожен занурюється в особливу атмосферу золотої пори року.

ЧАРІВНИЦЯ-ЗИМА

Підморозило. Тоненька прозора крига засклила і швидку річку, і тихе озеро. Це прийшла зима.

Ходить вона по долинах і горах. Тихо ступає у великих валянках. Сипле сріблястим снігом. Скрізь свою чарівну картину творить. Вирядила зима зелені сосни і ялини в пухнасті снігові шуби. Молоденькі деревця закутала білими м’якими ковдрами. Застелила поля срібними скатертинами. Виглянуло сонечко. Засвітились сніги. Сині, червоні, зелені вогники замигтіли на землі, на деревах і кущах.

Яка гарна чарівниця-зима! (72 слова)

Надворі буяє весна! Куди не глянеш – усе зацвіло пишним цвітом. Сонце ясне, тепле, приязне. Поле, наче безкрає море, розіслало зелений килим, аж сміється до неба. А небо розіп’ялося синім шатром над землею. З нього ллється блискучий світ сонця.

Легенький вітерець подихає з теплого краю. Перебігає з ниви на ниву, живить, освіжає кожну билинку. Згори лине жайворонкова пісня.

За Панасом Мирним

Веселе Літечко

Теплі дні, веселі вечори, цікаві подорожі – це все можна об'єднати в одне багатозначне слово Літо. Як бува приємно вийти ввечері на вулиці, пройтись парком чи посидіти на травичці в садку.

Потішитися під теплими та ніжними промінцями яскравого сонечка. Зустрітися з друзями та провести весело час. Аби після канікул прийти до школи з новим багажем цікавих історій.

Цікаві факти

Осінь - це не тільки дощі, хмари та калюжі, а й неперевершені зміни у природі. Чим можна зацікавити дитину та розширити її поняття про нову пору року - читайте далі.

Аби все побачити на власні очі – швидше виходьте на вулицю, до парку чи лісу та вивчайте нове разом із вашими дітьми.

1. Восени прохолодніше на вулиці. Сонце вже не піднімається високо, тому на вулиці температура стає нижчою. Всі починають одягати тепліший одяг. Але тим не менше - теплі дні восени також бувають. Про них нижче.

2. Приходить "бабине літо". Після тимчасового зниження температури, дощів - приходять теплі дні. Навіть часом спекотні- це так зване "бабине літо". У цей час можна спостерігати появу павутиння у повітрі та деревах.

3. Листя змінює свій колір. З кожним днем листя від зеленого стає жовтогарячим, багряним та врешті жовтим. Згодом і зовсім опадає та ста сухим.

4. Достигають осінні овочі та фрукти. Баклажани та перці, помідори та кабачки, виноград і яблука - Україна багата на різноманіття овочів та фруктів. Дещо можна побачити з малюком у книжках та магазинах, але природу походження смакоти тільки на городі або в садку.

5. Лелеки, журавлі відлітають у вирій. На противагу горобці, голуби, сороки залишаються зимувати біля своїх домівок. Тому важливо робити годівнички та насипати щось їстивне для тих пернатих, котрі залишаються у наших краях.

6. Білочки запасаються харчами на зиму. Руді звірятка збирають ягоди, горіхи та гриби і ховають їх у дуплах, аби взимку було, що їсти.

7. Зайчики змінюють свій окрас. Пізньою осінню чи на початку зими ці тваринки змінюють колір шубки із сірого на білий. Тому, серед снігу, їх буде важче помітити хижакам.

Þ Сніг, сніжок, сніжинки, снігопад, як же все це красиво, вселяє надію на все краще і світле, під стать кольором білосніжного. Явище природи, яке прикрашає наші сірі вулиці в холодну пору року.

1. Ви знаєте, чому сніг білий? Він складається з повітря, а світло, що падає на «маленькі пластівці» — сніжинки, розсіюється у всілякі сторони.

2. На земній кулі не існує двох однакових сніжинок. А ось рівну форму таки змогли знайти. Сталося це в далекому 1611, першовідкривач цього «дива» був Йоганн Кеплер. Правда, більш таких «видінь» більше не зафіксовано.

3. Розміри звичайної сніжинки досягають 5 мм. Але от у США була виявлена »більш велика» — 38 см. Даних про те, що така велика сніжинка потрапила в книгу рекордів Гіннеса немає. Але більше про такі величезні сніжинки ніхто навіть не згадує.

4. Ви знаєте чому сніг скрипить взимку? Особливо в лютий мороз? Сніжинки ламаються і труться між собою. Ось таким дивовижним способом і досягається ефект «скрипу».

5. Ви думаєте сніг може бути тільки білосніжного кольору? А ось і ні. Чорний, зелений, оранжевий — ось така колірна гамма «вляглася» по вулицях США (1955р) та Швейцарії (1969р).

Цікаві факти про весну

♦ Навесні частота дихання людини на третину вище, ніж восени.

♦ 1 лютого наші предки-слов’яни здавна відзначали останній день зими – Громовицю.

♦ Весна в Австралії настає в вересні.

♦ 21 березня – день весняного рівнодення. У цей день на Землі наступає астрономічна весна.

♦ Англійські вчені підтвердили, що навесні діти ростуть в три рази швидше, ніж з серпня по грудень

♦ Навесні першими на потепління відгукується коріння. Воно добре росте вже при температурі 7-10 градусів тепла.

Цікаві факти про літо

• Влітку у Франції Ейфелева вежа росте більш ніж на шість дюймів через розширення заліза в спекотні дні.

• Найдовший день літа – це 21 червня (літнє Сонцестояння).

• Діти, швидше за все, набирають вагу влітку, тому що діти в цей період менш активні, імовірно, будуть мати суперечливий графік сну, і, як правило, їдять більше нездорової їжі.

• В Арктиці майже не буває літа або воно зовсім коротке.

• У різних куточках нашої планети літо різне, наприклад в тропічних і екваторіальних місцях, літо триває цілий рік.

Народні прикмети. Осінь

В осінню негоду сім погод надворі: сіє, віє, крутить, мутить, рве, зверху ллє і знизу мете.

Північний вітер потягне – шубу з каптаном на одне місце стягне.

Холодний вересень, але ситний.

Жовтень-грязник: ні колеса, ні полоза не любить.

Тепла осінь – до затяжної зими.

Погана осінь обіцяє дощову весну.

Осінні холоди без снігу – до сухої та чорної землі.

Якщо з осені земля та озимі посіви добре промерзнуть, то і без снігу хліб вродить. Якщо ж восени тепло і сиро, то корінець озимини запріє і врожаю не чекай.

Пізніше опадання листя на деревах обіцяє важку і сувору зиму, і пізніше настання весни.

Пізній листопад ще віщував зимові холоди.

Якщо влітку на деревах рано жовтіє листя, то буде рання осінь.

Передчасний листопад – до ранньої зими.

Якщо восени листя швидко з дерев обсипалися, то чекай крутої зими.

Пізній листопад – до важкого року: зима буде довгою і тривалою.

Якщо листя з дерев нечисто опадає (тобто частина листя залишається на гілках), то зима буде холодна.

Якщо з берези й осики листя чисто опаде, то наступний рік буде врожайним.

Поки листя з вишні не опало, скільки б снігу не випало, він розтане.

Якщо сніг випав, а листя з гілок ще не опало, то наступний рік буде важкий.

Якщо осінній лист на землю лягає лицьовою стороною догори, то зима буде холодна; виворотом – тепла; наполовину – зима буде помірна, а холод і тепло будуть чергуватися.

Якщо восени березове листя починають з верхівки дерева жовтіти, то весна буде рання, а якщо знизу – пізня.

Урожай жолудів – прикмета того, що в майбутньому році буде багато хліба.

Велика кількість жолудів на дубі – до теплої зими та родючого літа.

Багато лісових горіхів обіцяє урожай злакових культур.

Якщо рясно вродили горіхи, а грибів навпаки мало, то зима буде сніжна і холодна.

Пізній гриб – до пізнього снігу. Багато ягід – до холодної зими.

Народні прикмети. Зима

Якщо в листопаді часто йде сніг, то зима буде короткою, а весна - ранньою.

На початку листопада часто дощить - на початку грудня будуть постійні снігопади.

Якщо до пізньої осені з дерев не опадає листя, то зима буде сніжною і суворою.

Багато грибів восени вродило - до суворої

зими.

Мурахи побудували високі мурашники - до морозної і затяжної зими.

Якщо перший сніг випав на теплу землю і відразу розтанув, то зима буде м'якою.

Дуб і береза опали разом - до теплої зими, а якщо вони позбулися покриву в різний час, то будуть сильні морози.

В кінці листопада дерева стоять в листі - до сильних морозів після Нового року.

Багатий урожай горобини віщує сувору зиму.

Багато лушпиння на цибулі - зима буде морозною і сніжною.

Народні прикмети. Весна

Якщо весною багато мишей — рік буде неврожайним.

Ранній приліт жайворонка — до ранньої весни.

Навесні павутиння багато — літо жарким буде.

Коли птахи гнізда в'ють на сонячній стороні, то буде холодне літо.

Коли сніг стане з південної сторони мурашника — літо буде холодним і коротким, а коли сніг тане із північної сторони — теплим і тривалим.

Якщо зозуля кує на сухому дереві — чекайте морозів.

Купаються горобці ранньою весною — до тепла.

Коли перелітні птахи летять великими зграями — до ранньої весни.

Коли прилетіли дрозди, морозів вже не буде.

Зяблик летить до холодів, а жайворонок до тепла.

Біля людських осель багато синиць — весна буде холодною.

Якщо в березні видно дятла, то весна пізньою буде.

Співають синиці, чекай тепла.

Ластівка вилітає — теплий день обіцяє.

Гуси з вирію високо летять — води буде багато, а як низько — мало.

Народні прикмети. Літо

Літній день рік годує.

Сонечко пригріє — все дозріє.

Сонце світить крізь дощ — на зміну погоди.

Сіль відсиріла — на дощ.

Влітку вдосвіта маленький дощик — буде гарна погода.

Чим рясніша роса, тим жаркішим буде завтрашній день.

Яскрава райдуга — на бурю.

Копай криницю на щавелевому місці — вода з’явиться.

Сонце сідає в туман — чекай дощу. Яскраво горять світлячки — на гарну погоду.

Висновки

Для забезпечення успіху у формуванні в учнів природознавчих понять у посібнику запропоновані різноманітні цікаві завдання.

Вони дозволять реалізувати низку важливих теоретичних положень концепції екологічного виховання, відкриє нові можливості у програмуванні навчального процесу. Реалізація завдань передбачає розв’язання проблеми поетапної практичної діяльності учнів по досягненню поставленної мети.

Матеріали посібника можна використати на уроках природознавства на будь якому етапі. А також для проектів, організації вікторин, конкурсів, ігор тощо.

Список використаної літератури

1. http://dyktanty.dp.ua/dyktant -127/

2. https://mamabook.com.ua/dutyachi -zagadku -pro -poru -roku -riznogo -viku/

3. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%

B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0

%BD%D0%BA%D0%B0

4. Збірник диктантів і творчих робіт 3 – 4 класи/ Л.М.Шелкова.- Х.: Вид.група

«Основа», 2020.-176с.

5. https://bogosvyatska.com

6. Народ скаже як зав’яже: Укр. нар. прислів’я, приказки, загадки, скоромовки. Для серед. Шк.. віку/Упоряд. Та передм. Н.С. Шумади; Іл. Ю. І. Криги. – К.: Веселка, 1985. – 173 с., іл..

7. Народ скаже – як зав’яже. Укр. народні прислів’я, приказки, загадки. – К.: Веселка, 1990.

8. https://pustunchik.ua/ua/checkyourself/zagadki/zagadky -pro -lito -dlia -ditej