Диференційований підхід у процесі навчання молодших школярів за Логачевською С.П.

Диференційований підхід у процесі навчання молодших школярів за Логачевською С.П.

Використання індивідуального підходу та диференційованих форм навчальної роботи Навчально-виховний процес Індивідуальні можливості дітей, здатність до навчання Зростання їх самостійної і творчої активності Талант дитини, когнітивна сфера

Таким чином, успішність засвоєння навчального матеріалу, темп оволодіння ним, міцність збереження та рівень осмисленості знань залежать не лише від діяльності педагога, але й від пізнавальних можливостей і здібностей учнів, обумовлених багатьма чинниками.

Основні чинники : Пам’ять Фізичний розвиток Особливості сприймання

Зміст диференційованого навчання вчитель визначає відповідно до змісту і конкретних завдань кожного уроку. З метою організації практичної діяльності учнів слід широко застосовувати індивідуальний роздатковий матеріал, диференційовані завдання на уроках.

Важливі аспекти методу диференційованого навчання : Самостійний вибір змісту і обсягу роботи Стійкий пізнавальний інтерес Дослідницька діяльність, задоволення від роботи

Результат: допитливий жвавий задоволений активний

Диференційоване навчання – це одне із способів досягнення всіма дітьми загальноосвітньої мети навчання з урахуванням їх індивідуальних особливостей.

Досвід моєї роботи дозволяє зробити висновок, що диференційовані завдання передбачають індивідуальну роботу з усіма категоріями учнів, конкретну допомогу кожному для максимального розвитку його розумових здібностей, ці завдання дають мені змогу одночасно працювати з учнями різного рівня готовності до навчальної діяльності.

Успішне здійснення диференційованого навчання можливе за умов, коли вчитель: вміє передбачати труднощі, що можуть виникнути в дітей під час засвоєння матеріалу; враховує загальну готовність своїх підопічних до наступної діяльності, тобто рівень сформованих знань, здатність самостійно працювати, ставлення до роботи; використовує в системі диференційовані завдання індивідуального та групового характеру; проводить перспективний аналіз: для чого плануються завдання, чому їх треба використати на цьому етапі уроку, як продовжити роботу на наступних уроках.

Організовуючи навчання, учитель повинен дуже добре знати: індивідуальні можливості кожної дитини визначити критерії об’єднання учнів групи визначити правила співпраці учнів у групі вміло використовувати засоби заохочення вчити працювати в групі здійснювати постійний контроль за самостійною роботою учнів практикувати групову роботу

Диференційована форма навчання застосовується для роботи з усіма учнями, але особлива увага приділяється тим дітям, які мають низький рівень навчальних досягнень.

Використовуючи досвід С. П. Логачевської, види диференційованих завдань можна звести до таких видів: диференціація за ступенем складності завдань та диференціація за ступенем самостійності учня

Застосовуючи диференціацію за ступенем складності, добираються різноманітні завдання, які можна класифікувати таким чином: завдання, що потребують різної глибини узагальнення й висновків; завдання, розраховані на різний рівень теоретичного обґрунтування роботи, що виконується; завдання творчого характеру.

При диференціації за ступенем самостійності завдання добираються однакової складності, але при цьому диференціюється міра допомоги різним групам школярів, зокрема, кількість інформації про хід рішення дозується від найбільш повної до найменш повної.

Головне те, що застосування диференційованих способів навчання сприяє формуванню однієї з найголовніших компетентностей: уміння вчитися.