Диктатура Гая Юлія Цезаря

12 березня 2020р.

Тема: Диктатура Гая Юлія Цезаря

• Розгляньте скульптуру Гая Юлія Цезаря. Що можна сказати про нього?

• Про які риси характеру свідчить вираз його обличчя?

• Що прикрашає його голову? Що це означає?

Майже все своє життя він провів у військових походах. Нерідко доводилося йому спати на простому похідному ліжку, згорнувшись у солдатський плащ. Переказували, що Цезар міг одночасно слухати, читати і писати. Він був надзвичайно обдарованою й освіченою людиною, прекрасним політиком, блискучим оратором.

Як же він прийшов до влади? Яким був правителем? Які заходи здійснив, ставши правителем? Саме про це ми сьогодні і будемо говорити.

Успішні завойовницькі війни Риму збагатили Римську державу. Завоювання супроводжувалися продажем у рабство місцевого населення. Це збагачувало римських рабовласників, але мало й інший бік.

Давайте подумаємо:

1.  Про що мріяли раби? (про свободу)
2. Як вони могли боротися із своїми господарями? (повстання)

У 74 р.до н.е. відбулося найбільше у Стародавньому світі повстання рабів – гладіаторів. Гладіатори (від латинського слова «гладіус» - меч) – раби, які виступали в боях для розваги римських громадян. Зазвичай гладіаторами ставали найдужчі та найхоробріші раби. У спеціальних школах їх навчали володіти зброєю, майстерно фехтувати. Школи були схожі на в’язниці, де гладіаторів суворо охороняли, а за найменшу провину заковували в кайдани, саджали на ланцюг. Гладіатори повинні були битися один  одним або з дикими звірами на потіху римлян.

Найбільше повстання рабів відбулося в Італії у 74-71 рр. до н.е. У гладіаторській школі в Капуї виникла змова. Гладіаторів очолив раб Спартак, родом із Фракії. Сімдесят вісім сміливців напали на охорону і вирвалися на свободу. Табір вони влаштували на вершині гори Везувій. Для боротьби з ними сенат послав тритисячне військо. Римляни не наважувалися на штурм. Вдень і вночі вони стерегли стежку, вважаючи, що голод змусить рабів залишити вершину гори. Однак Спартак здійснив нечуваний за сміливістю план. За допомогою драбин, сплетених із виноградної лози, раби з величезної висоти спустилися вниз і завдали римлянам удару з тилу.

Після цієї перемоги повстання охопило увесь південь Італії. Насамперед Спартак наказав кувати зброю. Коли ж раби захопили табуни коней, то вдалося створити кінноту. Сенат відправив проти повсталих обох консулів разом. Але вони зазнали поразки від Спартака. Дальше повсталі здобули перемогу в долині ріки По над намісником Передальпійської Галлії. Спартак хотів дістатися Сицилії, для того щоб підняти на повстання місцевих рабів і разом з ними знищити могутність Риму. Та дістатися Сицилії йому не вдалося. Пірати, з якими Спартак домовився про перевезення війська рабів на острів, його обманули. Тим часом з півночі з великим військом підійшов римський полководець Красс, який перегородив шлях повсталим. Тільки третині вдалося вирватися з пастки. На допомогу Крассу сенат викликав із провінцій полководців з їхніми легіонами: з Іспанії прибув Помпей, з Македонії – Лукулл. Боячись об’єднання римських армій, Спартак напав на Красса і в запеклій битві загинув. Армія Спартака була розбита. Шість тисяч рабів, що залишилися живими, розіп’яли на хрестах уздовж Аппієвої дороги.

Це повстання було придушено. У 60 р. до н.е. троє видатних римських політиків – Гней Помпей, Марк Красс та Юлій Цезар – утворили перший тріумвірат. Тріумвірат – у Давньому Римі союз трьох політичних діячів задля захоплення найвищої влади.

Зростання популярності Цезаря непокоїло Помпея – полководця Риму, тому йому вдалося переконати сенат і відкликати Цезаря з Галлії. За таких обставин у 49 р. до н.е. він спрямував свої війська на Рим. Швидко діставшись до річки Рубікон, що відокремлювала галльські провінції від італійських, він зупинився в роздумах. Нарешті Цезар прийняв рішення і зі словами «Жереб кинуто» «Allea jacta est» розпочав переправу на італійський берег, розв’язавши війну з Помпеєм. Вислів «перейти Рубікон» став крилатим. І вживається тоді, коли шляху повернення назад не має.

Незабаром боротьба між Цезарем і Помпеєм спричинила громадянську війну. Громадянська війна – війна між громадянами однієї держави, представниками різних верств населення.

Запитання: Які можуть бути наслідки громадянської війни для держави? (зміна влади, розорення, захоплення держави іншою країною)

Помпей не готовий був до протистояння з Цезарем, тому його сенат проголосив диктатором. Після повернення в Рим  Цезар відсвяткував 4 тріумфи на честь своїх перемог.

Цікаво: тріумф – урочистий вступ у столицю полководця та його війська після переможного закінчення війни. За давнім звичаєм біля тріумфатора стояв раб, який час від часу нахилявся до героя із словами «Не пишайся. Не забувай, що ти всього лиш людина. Пам’ятай про смерть» солдати кепкували з нього, співали жартівливі пісні. Це все робилося для того, щоб відвернути заздрість богів.

Цезар - реформатор

У 44 р. до н. е. його було проголошено одвічним диктатором. Він щорічно обирався консулом і діяв через органи влади республіканського Риму Головною метою політики Цезаря було відновлення нормального життя держави. За кілька місяців правління Цезар здійснив певні реформи.

• Цезар змінив організацію римських урядів. Реформував також управу провінцій, намісниками яких призначав своїх людей.  В сенаті він займав перше місце і перше слово, тому відразу надавав тон нарадам

•  Не боячись непопулярності, він зменшив дотації зубожілому населенню Рима з 300 тисяч на 150 тисяч людей. Так правитель намагався стримати наплив пролетаріату до столиці.

• Також Цезар розпочав широку колонізацію Італії. Він викупив багато земель і розселяв на них ветеранів своїх армій та безземельних селян.

• Щоб підтримати сільське населення Італії, Цезар видав розпорядження, згідно з яким в приватних маєтностях принаймні половина робітників має бути із вільних селян, а не невільників. Селянам, які мали великі родини, він визначив окремі нагороди.

• У 45 році до н. е. за наказом Юлія Цезаря було проведено реформу календаря.

• Цезар також ввів реформу дорожнього руху. Правила Цезаря, звичайно, були не досконалі і суттєво відрізнялися від сучасних, але дещо з них використовується і зараз. Наприклад, вулиці з одностороннім рухом. Зі сходу сонця і до кінця робочого дня (за 2 години до заходу сонця) заборонявся приїзд по Риму колісниць, екіпажів, приватних возів. А іноземці повинні були залишати транспорт за містом і пересуватися тільки пішки або в найманих паланкінах (своєрідне таксі). Щоб правила виконувалися, був створений спеціальний патруль, основне завдання якого було — не допускати сутичок між «водіями».

• Він видав ряд законів про устрій міст у провінціях, про безкоштовне роздавання хліба, а також закон проти розкоші, за яким було заборонено користуватися ножами, носити пурпуровий одяг і перли.

Реформа календаря.

У 45 році до н. е. за наказом Юлія Цезаря було проведено реформу календаря. Календар у Римі вели спеціальні жреці. За багато років вони так заплутали лік днів, що й самі не могли у ньому розібратися. Тому про римських полководців говорили, що вони завжди перемагали, але ніколи не знали, в який день це трапилось. Найдавніший календар у Римі обчислювали за рухом місяця. Спочатку було тільки десять місяців, а рік мав 304 дні. Пізніше додано ще два місяці, а весь рік — 355 днів. Через те, що цей календар не погоджувався із сонячним роком, кожні два роки додавали один 31-денний місяць. Ті різнорідні зміни ввели у календарні обчислення нелад і хаос. Тому Цезар, який особисто цікавився астрономією, вирішив запровадити в республіці докладніший єгипетський календар. Цезар запросив до Риму вченого-астронома з Єгипту, щоб той виправив календар. Нормальний рік мав числити 365 днів, а раз на чотири роки мав бути рік із 366 днями. Цей календар від імені Юлія Цезаря дістав назву юліанського. У нас ним користувалися аж до 1918 року. Але і зараз народ не забув юліанський календар, особливо новий рік. Його дати прийнято називати «за старим стилем».

Римський рік складався з 12 місяців. Він починався 1 березня, з початком землеробських робіт. Кожен місяць ділили на три частини: календи – початок місяця, нони – середина місяця та іди – третя частина місяця.

Деякі місяці дістали свої назви  за іменами римських богів:

Бог Марс – март  (березень);

Богиня Майя – май ( травень);

Богиня Юнона – июнь ( червень);

Бог Янус – январь ( січень).

Латинські назви збереглися в російському, англійському, французькому та німецькому календарях. А в українському календарі вживаються старослов’янські назви. Також він став першим, чиє зображення почали карбувати на римських монетах.

Але серед оточення  Цезаря визрівала змова понад 60 сенаторів на чолі з Брутом і Кассієм. Змовники вважали, що Цезар єдиний становить загрозу для Республіки. Заколотники неспроможні були зрозуміти, що республіканський лад вичерпав свої можливості. Криза Республіки полягала в тому, що Рим з невеликого полісу перетворився на величезну державу, яка володіла половиною світу, підкоривши інші народи. Республіканська форма правління вже не відповідала такому становищу. Часи Республіки завершувалися.

Незадоволені республіканці підготували заколот. Цезаря вбили 15 березня 44 року до н. е., на засіданні сенату. Коли диктатор сів на своєму кріслі, один із змовників попросив його відкликати із заслання свого брата. Цезар

рішуче відмовив. Тоді той кинувся на Цезаря, стягнув з нього червону тогу і крикнув: «Чого чекаєте, приятелі?» Змовник Каска перший ударив Цезаря кинджалом у шию. Рана не була глибока й смертельна, і Цезар вирвав кинджал з окликом: «Що робиш, проклятий Каско?» Тоді інші змовники кинулися з усіх сторін із кинджалами. Цезар боронився і кричав, але коли побачив одного зі своїх близьких друзів — Брута серед змовників із витягненим кинджалом, закрив собі лице тогою і перестав боронитися. Оповідали пізніше, Що останніми його словами були: «І ти, Бруте, проти мене?» . Він упав мертвий під статуєю Помпея, діставши 23 рани, бо кожний змовник заприсягся взяти участь у самосуді. Вбивство Цезаря відновило громадянські війни у Давньому Римі, спричинило початок занепаду Римської республіки і зародження Римської імперії.  Ім'я Цезаря і сьогодні живе у термінах «кайзер» і «цар», а також Юлій (Iulius) у поширеній в багатьох мовах назві липня — July, Juli. А ще ми з вами полюбляємо салат «Цезар», який кажуть також названий на честь нашого полководця.

Закріплення знань

1. Гра « Головоломка»   інклюзія                                              

( Консул)

( Республіка)

2. Гра «Хвилинка творчості»

• Доберіть до крилатих висловів пов’язані з ними події, уписавши у віконечка відповідні літери.

_А_ Жереб кинуто.      _В_ Прийшов, побачив, переміг!    _Б_ І ти, Бруте?

1. Зрада тих, від кого Юлій Цезар не сподівався
2. Рішучий крок Юлія Цезаря в січні 49 р. до н.е., коли він перейшов через річку Рубікон, яка відділяла Галлію від Італії, що й поклало початок громадянській війні.
3. Блискачна перемога над понтійським царем Фарнаком.

3. Гра «Шукачі слів»

Плебс, спартак, рубікон, тріумф, республіка, імператор

4. Вставте пропущені слова.

У 49 році до н. е. Цезар, перейшовши з легіонами річку ... розпочав нову ... війну. Він захопив Рим, а його супротивник ... втік до Греції, де зібрав армію. Вирішальна битва відбулася біля міста ... . Перемогу одержав ..., а ... втік до Єгипту, де його було ... . Цезар, прибувши до Єгипту, став на бік єгипетської цариці ... . Посадивши її на трон, Цезар вирушив до Малої Азії, де розбив армію сина Мітридата ... , про що повідомив сенату: «Прийшов, ... ». Повернувшись до Риму, Цезар відсвяткував чотири ... . Він був проголошений ... та отримав титул ... . У 44 році до н. е. під час засідання сенату Цезар був ... .

В.:(Рубікон), (громадянську), (Помпей), (Фарсал), (Цезар), (Помпей), (вбито), (Клеопатри), (Фарнака), (побачив, переміг), (тріумфи). (диктатором), (імператора), (убитий).

Записати у зошит

Громадянська війна — збройна боротьба між громадянами однієї держави.

Події:

90-88 рр. до н.е. – Союзницька війна,

89-85 рр. до н.е. – Перша Мітрідатова війна,

60 р. до н.е. – утворення Першого тріумвірату,

58-50 рр. до н.е. – Галльська війна,

40-ві рр. до н.е. – Громадянська війна,

49 р. до н.е. – встановлення диктатури Цезаря,

44 р. до н.е. – смерть Цезаря;

Терміни:

Диктатор – це особа, що має необмежену владу і нав’язує свою волю іншим. Громадянська війна — це збройна боротьба між громадянами однієї держави. Тріумвірат – союз між трьома практично однаковими могутніми політичними чи військовими лідерами, який був спрямований проти сенату;

Особи:

Юлій Цезар          Луцій Корнелій Сулла         Гней Помпей               Марк Красс

Клеопатра.