17 липня о 18:00Вебінар: Чи може наука сформувати підприємницьку компетентність?

"ДІЛОВІ ІГРИ ТА ЇХ РОЛЬ У ВДОСКОНАЛЕННІ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ ПТНЗ»

Про матеріал

Випускна робота на тему: "ДІЛОВІ ІГРИ ТА ЇХ РОЛЬ У ВДОСКОНАЛЕННІ

НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ» Випускна робота для спецдисциплін ПТНЗ професії "Маляр; Штукатур; Лицювальник-плиточник".

Перегляд файлу

1

 

 

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДВНЗ «УНІВЕРСИТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ОСВІТИ»

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ НЕПЕРЕРВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

 

Кафедра педагогіки, психології  та

 управління навчальними закладами

 

 

 

 

ПІДСУМКОВА ВИПУСКНА РОБОТА

 

 

 Тема роботи:

«ДІЛОВІ ІГРИ ТА ЇХ РОЛЬ У ВДОСКОНАЛЕННІ

НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

ПРОФЕСІЙНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ»

 

 

 

Виконав викладач спецдисциплін

І категорії ДНЗ ОПЛ

Решетник Л.Г.

Група З-ІІІ – 48В

 

 

Керівник Шевчук С.С.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Біла Церква

 

 

 


ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………....3

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧІ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ПНЗ

  1. Поняння навчальної гри, її функції та принципи організації……….....7
  2. Ігрові технології у навчально-виховному процесі ПНЗ як наукова проблема……………………………………..............................................13

 

Висновки до Розділу 1……………………………...……………………….…..17

 

РОЗДІЛ 2. ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ДІЛОВОЇ ГРИ У ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС ПНЗ

     2.1 Методичні засади використання ділової гри на уроках спецдисциплін..18

     2.2 Психологічне моделювання ділової гри у навчальному процесі………..22

     2.3 Ігрові прийоми на різних етапах сучасного уроку……………………….24

 

Висновки до  Розділу 2…………………………………………………………...27

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ДІЛОВОЇ ГРИ НА УРОКАХ СПЕЦДИСЦИПЛІН

3.1 Етапи дослідницько-експериментальної роботи……………………………..28

3.2 Результати експериментальної роботи………………………………………..30

 

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


ВСТУП

Анотація

В роботі розкриваються наукові основи і методика впровадження ігрових технологій, зокрема ділової гри на уроках спецдисциплін професійних навчальних закладів. Теоретично обґрунтовано сутність та специфіку проведення уроків з елементами ділової гри. Подано приклади проведення різноманітних видів гри на різних етапах уроку, розкрито педагогічні умови впровадження ділової гри на різних етапах уроку.

Упровадження в навчально-виховний процес ділової гри дозволить учням успішно вивчати спецпредмети в ПНЗ, набути обов’язкові уміння та навички комунікативної діяльності, продуктивного спілкування, навчить орієнтуватися в ситуаціях, прогнозувати результати свого та чужого спілкування. Застосування нових технологій в учбовому процесі має на меті сформувати у майбутніх кваліфікованих робітників стійкий інтерес до сприйняття та засвоєння інформації на уроках , потребу та прагнення брати участь у спілкуванні, отримувати емоційне задоволення від взаємодії з оточуючими; дасть можливість набути необхідний для подальшого життєтворення соціально- комунікативний досвід.

Матеріали допоможуть педагогам, що прагнуть до змін та оновлення педагогічного процесу в інноваційній діяльності і можуть бути використані викладачами та майстрами виробничого навчання предметів і професій будівельної галузі.

Актуальність  і  доцільність  дослідження. 

Сучасна професійна освіта вимагає докорінного переосмислення процесів навчання і виховання, застосування перспективних технологій, створення умов для самонавчання, саморозвитку і самореалізації особистості учня. На перший план виступає розвиток творчого потенціалу учня, розкриття індивідуальних, самобутніх його здібностей. Розвивати творчість -  означає навчити особистість розуміти сутність незрозумілого і знаходити причинно – наслідкову залежність. Адже нова ідея виникає тоді, коли учні мають певний набір знань і за рахунок уже відомого можуть досягти незрозуміле. Тобто в них виникає почуття незадоволення від того, що вони чогось не розуміють, і виникає бажання знайти правильне його пояснення. Результатом цього процесу є відкриття.

     Колись великий Ейнштейн висловив цікаву думку: «Відкриття неможливо зробити, якщо дотримуватися абсолютної логіки». Що ж потрібно хоча б для маленького відкриття? Відповідь проста – потрібно мислити творчо, мати добре розвинуті творчі здібності.

    А що таке творчі здібності?

    На думку німецького психолога Фромма, творчість – «це здатність   дивувати і пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях…»

    Розвивати творче мислення учнів ПНЗ, тобто розумові здібності, що необхідні для успішного сприйняття професії, означає розвивати :

-         увагу;

-         пам'ять;

-         образне мислення;

-   логічне мислення (уміння порівнювати, доводити, аналізувати, узагальнювати);

-         творчі здібності, фантазію;

-         конструктивне мислення (на геометричному матеріалі).

Основні методи роботи при цьому: ділові ігри, ігрові вправи, зацікавлюючі завдання, що вимагають творчого підходу до вирішення питання, що орієнтують учнів на пошук і самостійні відкриття.

  Щоб розвивати творчі здібності учнів ПНЗ та систематично включати їх у самостійну пізнавальну діяльність, щоб забезпечити співпрацю між учнями та викладачем (майстром виробничого навчання), традиційного уроку недостатньо. У зв’язку із збільшенням розумового навантаження на уроках я практикую такі прийоми, що підтримують в першу чергу інтерес до навчання, бажання пізнання обраної професії та стимулюють їх активність протягом цілого навчального року. Разом із серйозним навчально-виховним процесом, при викладанні спецдисциплін, я використовую елементи ділової гри.

   Я вважаю, що в учнів ПНЗ вирішальне значення для тонкого та більш точного осмислення обраної професії має насамперед формуючий вплив предметів спецдисциплін. Йдеться насамперед про розвиток логічного мислення, просторових уявлень і уяви, алгоритмічної та інформаційної культури, уваги, пам’яті, позитивних властивостей особистості, рис характеру, емоційно–вольової сфери та формування стійкого, конкурентоспроможного працівника будівельної галузі.

Ділова гра являє собою спеціально організовану форму навчання з перетворенням теоретичних знань у діяльність. Модельована грою діяльність стає ніби внутрішнім стрижнем, навколо якого нагромаджуються і закріплюються знання, а сама логіка здійснення діяльності спричиняє потребу в нових знаннях.

Актуальність  теми  дослідження  зумовлена  необхідністю  вивчення впливу ділової гри на учнів у навчально-виховному процесі ПНЗ і обрана мною заздалегідь для детального вивчення у між атестаційний період.

Мета дослідження: визначити,  науково  обґрунтувати і експериментально перевірити  педагогічні  умови використання ділової гри у діяльності викладача спецдисциплін професійного навчального закладу.

Завдання дослідження:

  1. Проаналізувати значення ігрових технологій в роботі викладача ПНЗ.
  2. Проаналізувати стан проблеми (готовність учнів до участі в ігрових технологіях під час навчально-виховного процесу)
  3. Теоретично обґрунтувати та розробити спецкурс уроків з елементами ділової гри при викладанні спецдисциплін в ліцеї.

Гіпотеза  дослідження  полягає  у  тому,  що  впровадження ігрових технологій у навчально-виховний процес ПНЗ сприятиме поліпшенню освітнього процесу і кращому сприйняттю та засвоєнню професійних знань учнями.

Об’єкт  дослідження:  Навчально-виховний процес ПНЗ.

Предмет  дослідження:  педагогічні  умови  впровадження ділової гри  у  навчально-виховний процес  ліцею.

Для досягнення визначеної в роботі мети і розв’язання поставлених

завдань  використовувався  комплекс  методів  дослідження:  теоретичних 

аналіз  психологічної,  педагогічної,  навчально-методичної літератури  з  проблем  дослідження,  синтез  і  узагальнення,  порівняння  й моделювання, опрацювання досвіду роботи науковців та викладачів ПНЗ з метою  вибору  напряму  дослідження:  визначення  поняттєвого  апарату активізації навчальної діяльності, побудови теоретичної моделі; емпіричних – спостереження,  аналіз  педагогічних  явищ  і  процесів, колективні  та  індивідуальні  бесіди  з  метою виявлення основних  суперечностей  та  недоліків  у  змісті,  методах і  формах навчального  процесу;  методи  експертної  оцінки констатувальний  і  формувальний  етапи  педагогічного дослідження, у процесі якого перевірялась висунута гіпотеза дослідження;

Експериментальна  база  дослідження. 

Дослідження проводилося у групах І курсу Державного навчального закладу Олевський професійний ліцей, Олевського району,  Житомирської області.  До експериментальної роботи було розроблено комплексну систему уроків із застосуванням ігрових технологій, відповідно навчально-плануючої документації навчального закладу.

Теоретичне значення:

  1. Проаналізувати значення ігрових технологій в роботі викладача спецдисциплін ПНЗ.
  2. Проаналізувати стан проблеми (готовність учнів до участі в ділових іграх під час проведення навчально-виховного процесу)

 

 

 

 

 

 


РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧІ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ПНЗ

  1. Поняння навчальної гри, її функції та принципи організації

Поняття «ігрові педагогічні технології» включає досить велику групу методів і прийомів організації педагогічного процесу у формі різних педагогічних ігор. На відміну від ігор взагалі, педагогічна гра має істотну ознаку - чітко поставлену мету навчання й відповідні їй педагогічні результати, які можуть бути обґрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальною спрямованістю. Ігрова форма занять створюється на уроках за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, що виступають як засіб спонукання, стимулювання до навчальної діяльності.

Реалізація ігрових прийомів і ситуацій при визначеній формі занять відбувається за такими основними напрямами:

  • дидактична мета ставиться перед учнями у формі ігрового завдання;
  • навчальна діяльність підкоряється правилам гри;
  • навчальний матеріал використовується в якості її засобу;
  • у навчальну діяльність уводиться елемент змагання, що переводить дидактичне завдання в ігрове;
  • успішне виконання дидактичного завдання пов'язується з ігровим результатом.

Основні функції ігор

Місце і роль ігрової технології в навчальному процесі, сполучення елементів гри та навчання багато в чому залежать від розуміння вчителем функцій педагогічних ігор.

Функція гри - її різноманітна корисність. У кожного виду гри своя корисність. Виділимо найбільш важливі функції гри як педагогічного феномена культури.

Соціокультурне призначення гри. Гра - найсильніший засіб соціалізації дитини, що включає в себе як соціально контрольовані процеси їх цілеспрямованого впливу на становлення особистості, засвоєння знань, духовних цінностей і норм, властивих суспільству чи групі однолітків, так і спонтанні процеси, що впливають на формування людини. Соціокультурне призначення гри може означати синтез засвоєння людиною багатства культури, потенцій виховання й формування її як особистості, що дозволяє функціонувати в якості повноправного члена колективу.

Функція міжнаціональної комунікації. І. Кант уважав людство самою комунікабельністю. Ігри національні й у той же час інтернаціональні, міжнаціональні, загальнолюдські. Ігри дають можливість моделювати різні ситуації життя, шукати вихід з конфліктів, не вдаючись до агресивності, учать розмаїтості емоцій у сприйнятті всього існуючого в житті.

Функція самореалізації людини у грі. Це одна з основних функцій гри. Для людини гра важлива як сфера реалізації себе як особистості. Саме в цьому плані їй важливий сам процес гри, а не її результат, конкуренція чи досягнення якої-небудь мети. Процес гри - це простір для самореалізації. Людська практика постійно вводиться в ігрову ситуацію, щоб розкрити можливі чи навіть наявні проблеми в людини й моделювати їхнє зняття.

Комунікативна гра. Гра - діяльність комунікативна, хоча за чисто ігровими правилами і конкретна. Вона вводить учня в реальний контекст складних людських відносин. Будь-яке ігрове суспільство - колектив, що виступає стосовно кожного гравця як організація й комунікативний початок, що має безліч комунікативних зв'язків. Якщо гра є формою спілкування людей, то поза контактами взаємодії, взаєморозуміння, взаємопоступок ніякої гри між ними бути не може.

Діагностична функція гри. Діагностика - здатність розпізнавати, процес постановки діагнозу. Гра володіє завбачливістю; вона діагностичніше, ніж будь-яка інша діяльність людини, по-перше, тому, що індивід поводиться у грі на максимумі проявів (інтелект, творчість); по-друге, гра сама по собі - це особливе «поле самовираження».

Ігротерапевтична функція гри. Гра може й повинна бути використана для подолання різних труднощів, що виникають у людини в поведінці, у спілкуванні з оточуючими, у навчанні. Оцінюючи терапевтичне значення ігрових прийомів, Д. Ельконін писав, що ефект ігрової терапії визначається практикою нових соціальних відносин, які отримує дитина в рольовій грі.

Функція корекції у грі. Психологічна корекція у грі відбувається природно, якщо всі учні засвоїли правила й сюжет гри, якщо кожен учасник гри добре знає не тільки свою роль, а й ролі своїх партнерів, якщо процес і мета гри їх поєднують. Корекційні ігри здатні надати допомогу учням з такою поведінкою, яка відхиляється від прийнятої норми, допомогти їм упоратися з переживаннями, що перешкоджають їхньому нормальному самопочуттю й спілкуванню з однолітками у групі.

Розважальна функція гри. Розвага - це потяг до різного, різноманітного. Розважальна функція гри пов'язана зі створенням певного комфорту, сприятливої атмосфери, щиросердечної радості як захисних механізмів, тобто стабілізації особистості, реалізації рівнів її домагань. Розвага в іграх - пошук. Гра має магію, здатну давати поживу фантазії, що виводить на розважальність.

 

 

Ігрові мотиви й організація ігор

Ігрові форми навчання, як жодна інша технологія, сприяють використанню різних способів мотивації.

1. Мотиви спілкування:

  • учні, спільно вирішуючи завдання, беручи участь у грі, учаться спілкуватися, ураховувати думку товаришів;
  • при рішенні колективних завдань використовуються різні можливості учнів;
  • спільні емоційні переживання під час гри сприяють зміцненню міжособистісних відносин.

2. Моральні мотиви:

  • у грі кожен учень має виявити себе, свої знання, уміння, свій характер, вольові якості, своє ставлення до діяльності, до людей.

3. Пізнавальні мотиви:

  • кожна гра має близький результат (закінчення гри), стимулює учня до досягнення мети (перемоги) й усвідомлення шляху досягнення мети (треба знати більше інших);
  • у грі команди чи окремі учні споконвічно рівні (немає відмінників і трієчників, є гравці). Результат залежить від самого гравця, рівня його підготовленості, здатностей, витримки, умінь, характеру;
  • знеособлений процес навчання у грі здобуває особистісне значення. Учні приміряють соціальні маски, поринають в історичну обстановку й відчувають себе частиною досліджуваного історичного процесу;
  • ситуація успіху створює сприятливе емоційне тло для розвитку пізнавального інтересу. Невдача сприймається не як особиста поразка, а як поразка у грі й стимулює пізнавальну діяльність (реванш);
  • змагальність - невід'ємна частина гри - притягальна для дітей;
  • у грі завжди є якесь таїнство - неотримана відповідь, що активізує розумову діяльність учня, штовхає на пошук відповіді;
  • думка шукає вихід, вона спрямована на рішення пізнавальних завдань. До педагогічних підходів організації дитячих ігор, на наш погляд, необхідно віднести ряд таких моментів.

Вибір гри. Вибір гри в першу чергу залежить від того, який учень, що саме необхідно, які виховні завдання вимагають свого розв'язання. Якщо гра колективна, необхідно добре знати, який склад граючих, їх інтелектуальний розвиток, фізична підготовленість, особливості віку, інтереси, рівні спілкування й сумісності тощо. Вибір гри залежить від часу її проведення, природно-кліматичних умов, довжини часу, світлового дня й місяця її проведення, від наявності ігрових аксесуарів, від конкретної ситуації, що склалася в дитячому колективі. Мета гри перебуває за межами ігрової ситуації, і результат гри може виражатися у вигляді зовнішніх предметів і всіляких виробів (моделі, макети, іграшки, конструктори, ляльки тощо), «продуктів» художньої творчості, нових знань.

Гра здатна виступати засобом отримання чогось, хоча джерелом її активності є завдання, добровільно взяті на себе особистістю, ігрова творчість і дух змагання. В іграх учнями здійснюються цілі декількох рівнів, взаємозалежних між собою.

Перша мета - задоволення від самих процесів гри. У цій меті відбита установка, що визначає готовність до будь-якої активності, якщо вона приносить радість.

Мета другого рівня - функціональна, вона пов'язана з виконанням правил гри, розігруванням сюжетів, ролей.

Мета третього рівня відбиває творчі завдання гри - розгадати, угадати, розплутати, домогтися результатів і т. п.

Пропозиція гри учням. Головне завдання у пропозиції гри полягає в порушенні інтересу до неї, у такій постановці питання, коли збігаються цілі навчання й бажання учнів. У пропозицію гри входить пояснення її правил і техніки дій. Пояснення гри є моментом дуже відповідальним. Гру варто пояснювати коротко й точно, безпосередньо перед її початком. У пояснення входять назва гри, розповідь про її зміст і пояснення основних і другорядних правил, у тому числі розрізнення граючих, пояснення значення ігрових аксесуарів.

Обладнання й оснащення ігрової площі, її архітектура. Місце гри має відповідати її сюжету, змісту, підходити за розміром для кількості граючих, бути безпечним, гігієнічно нормативним, зручним для учнів; не мати відволікаючих факторів.

Один з відповідальних моментів - розподіл ролей. Вони можуть бути активними та пасивними, головними та другорядними.

При розподілі командних ролей варто робити так, щоби роль допомагала неавторитетним зміцнити авторитет, неактивним - виявити активність, недисциплінованим - стати організованими, учням, які чимось себе скомпрометували, повернути загублений авторитет, новачкам, які цураються  колективу, - виявити себе, здружитися з усіма.

Основні принципи організації гри:

  • відсутність примусу будь-якої форми при залученні учнів у гру;
  • принцип розвитку ігрової динаміки;
  • принцип підтримування ігрової атмосфери;
  • принцип взаємозв'язку ігрової та неігрової діяльності;
  • логіка переходу від простих ігор до складних пов'язана з поступовим поглибленням різноманітного змісту ігрових занять і правил.

Безумовне одне - виховна, освітня цінність інтелектуальних ігор залежить від участі в них педагогічних працівників.

Перед викладачем постають завдання:

  • опиратися на знання учнів;
  • прагнути мобілізувати потенційні можливості конкретного віку;

Урок, проведений в ігровій формі, вимагає певних правил.

  • Попередня підготовка. Треба обговорити коло питань і форму проведення. Повинні бути заздалегідь розподілені ролі. Це стимулює пізнавальну діяльність.
  • Обов'язкові атрибути гри, наприклад - відповідна перестановка меблів, що створює новизну, ефект несподіванки й буде сприяти підвищенню емоційного тла уроку.
  • Обов'язкова констатація результату гри.
  • Компетентне журі.
  • Обов'язкові ігрові моменти ненавчального характеру для переключення уваги та зняття напруги.

Головне - повага до особистості учня, не вбити інтерес до навчання.

Конфуцій сказав: «Учитель та учень ростуть разом». Ігрові форми уроків дозволяють рости як учням, так і викладачеві.

 


1.2 Ігрові технології у навчально-виховному процесі ПНЗ як наукова проблема

Впровадження у педагогічну практику ПТНЗ ігрових технологій покликані активізувати учбову діяльність учнів. Не випадково, вивчення ігрових методів навчання є актуальною проблемою в наш час.

Залежно від конкретної педагогічної мети уроку, його змісту, 3 індивідуальних психологічних особистостей учнів ПНЗ та рівня їхнього розвитку, гру можна проводити з одним учнем, бригадами або всією групою.

У процесі застосування ігрових методів навчання у багатьох учнів підвищується інтерес до навчального процесу. Ці ігри повніше реалізують підготовку учнів до практичної діяльності, виробляють у них життєву позицію, привчають до колективних форм роботи. Саме в іграх розпочинається невимушене взаєморозуміння між викладачем і учнем. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам'ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну потребу в діяльності, в процесі гри підліток “добудовує” в уяві все, що недоступне їй у навколишній дійсності, в захопленні не помічає, що вчиться - пізнає нове, запам'ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює набуті раніше досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.

До ігрових методів навчання відносяться: ділові ігри, дидактичні ігри, ігри-змагання. Модифікаціями ділової гри можна вважати бліц-гру, гру- вправу, рольову, операційну, імітаційну ігри тощо.

Ряд авторів [1] зазначає, що ділова гра являє собою моделювання обраних аспектів конфліктної ситуації, що виконується відповідно до заздалегідь визначеними правилами, вихідними даними і методиками.

Навчальна ділова гра сама по собі не є моделлю, а виступає засобом роботи з моделлю, закладеною в структурі ділової гри. Історія існування ділових ігор налічує кілька тисячоліть.

Дидактична гра - явище багатогранне, складається з низки структурних елементів. На думку Л. П. Борзової , основними компонентами дидактичної гри є діяльність та умовність. Під діяльністю вчена розуміла форму активного ставлення дитини до оточуючої дійсності, а умовність розглядалася як ознака відображення дійсності [1]. Згідно з даними автора, не кожна діяльність в умовній ситуації є грою. Гра може стати дидактичною, якщо навчальний матеріал або його частина може лягти в 4 основу змісту гри: як правило, освітній матеріал стає змістом умовної частини, а розвиваючий - змістом діяльнісного компонента. У працях Н. В. Кудикіної, О. М. Мастюковї, О. І. Сорокіної, Є. І. Удальцової, О. П. Янківської можна виділити такі структурні елементи методу дидактичної гри:дидактичне завдання, ігрове завдання, ігрові дії, правила гри та результат [2].

Дидактичні ігри нараховують велику кількість видів та підвидів і залежно від ознак, які вважалися дослідниками основними, розроблялися відповідні класифікаційні групи. Аналіз праць 3.М.Богуславської, А.К.Бондаренка, Л.В.Лохвицької дають змогу виділити основні функції методу дидактичних ігор

[3], а саме:

Активізуюча - полягає в активізації інтересу й уваги учнів до предмета вивчення.

Розвиваюча - сприяє розвитку пізнавальних здібностей, кмітливості, уяви у підлітків.

Комунікативна - сутність полягає у формуванні навичок спілкування і міжособистісних взаємовідносин.

Інтегративна - ґрунтується на виробленні вмінь використання міжпредметних зв'язків.

Навчальна - полягає у формуванні нових знань, умінь і навичок.

Підсумково-узагальнююча - полягає у закріпленні, систематизації й узагальненні знань, умінь і навичок.

Самоконтролююча - формування навичок самоконтролю і самооцінки, сприяє виробленню адекватної самооцінки і навичок контролю за власними діями.

Виховна - підкреслює формування в особистості певних якостей, поглядів, переконань.

Ігрові технології на уроках спецдисциплін:

- надають свободу діяльності, перерву в повсякденності, з її утилітаризмом, з її монотонністю;

- знімають ту жорстку напругу, в якому перебуває підліток у своєму реальному житті, і заміняють його добровільною і радісною мобілізацією духовних і фізичних сил.

- надають порядок. Система правил абсолютна і незаперечна. Неможливо порушувати правила і бути в грі. Це якість порядок, дуже цінно зараз у нашому нестабільному, безладному світі.

- надають захопленість. Тут немає часткової вигоди. Вони інтенсивно залучають всю людину, активізують його здібності.

- дають можливість створити і згуртувати колектив. Привабливість їх настільки велика і ігровий контакт людей один з одним настільки сповнений і глибокий, що ігрові співдружності виявляють здатність зберігатися і після закінчення гри, поза її меж.

- дають елемент невизначеності, який збуджує, активізує розум, налаштовує на пошук оптимальних рішень.

- надають поняття про честь.

Вони протистоять корисливим і вузькогруповим інтересам. Для них не суттєво, хто саме переможе, але важливо, щоб перемога була здобута за всіма правилами, і щоб у боротьбі були проявлені з максимальною повнотою мужність, розум, чесність і благородство.

Ігрові технології дають поняття про самообмеження і самопожертву на користь колективу, оскільки тільки "зіграний" колектив доб'ється успіху і досконалості.

- дають стійкий інтерес до якісної літературі, оскільки рольова гра створюється методом літературного моделювання. Щоб створити свій світ потрібно прочитати попередньо про інших.

Ділова гра, як форма діяльності в умовних, ситуаціях спрямована на відтворення і засвоєння суспільного і соціального досвіду, вона дозволяє освоювати соціально-значущі здібності особистості. Ігрові технології дуже актуальні для учнів які навчаються на початковому та середньому рівні.

Навчання в колективі однодумців, де від кожного потрібна частка для одержання бажаного колективного результату, бажання виправдати сподівання та довіру, спонукає пізнавальну та розумову діяльність відстаючого учня.

Ігрові технології активно використовуються в усьому світі для навчання серйозних і дорослих людей. Вони мають серйозні переваги в порівнянні з багатьма іншими методами навчання. Участь у ділових та інших іграх може дати не тільки знання, але і безцінний досвід, який в умовах розміреного існування треба набувати роками. Крім того, за допомогою ігрових можна вчити і вчитися не лише тому, як і чому треба працювати, можна тренувати такі важливі для успішної роботи якості, як комунікативність, лідерські якості, вміння орієнтуватися в складній, швидко мінливої ситуації. Можна програвати стресові і критичні ситуації, можна тренувати не тільки окремих людей, але і команду.

На практиці в системі активного навчання використовуються такі моделі ігрового навчання: імітаційні, операційні, рольові, сюжетні, ігри- змагання.

  •         В імітаційних іграх під час заняття імітується діяльність організацій, подій, конкретна робота людей, обстановка, умови, в яких відбувається подія. Сценарій імітаційної гри містить сюжет події, опис структури та призначення імітованих об’єктів. Прикладом може бути урок-мандрівка, урок-екскурсія тощо.
  •         Операційні ігри допомагають відпрацювати виконання конкретних специфічних операцій (методику проведення дискусії, конференції, бесіди, диспуту). В операційних іграх моделюється процес діяльності. Вони проходять в умовах, що імітують реальну обстановку (урок-розслідування, урок-суд).
  •         У рольових іграх відпрацьовується тактика поведінки, дій, виконання функцій. Між учасниками розподіляються ролі з обов’язковим змістом відповідно до проблемної ситуації, винесеної на обговорення. Для проведення таких ігор доцільно використовувати такі типи нестандартних уроків: урок-КВК, урок-подорож, урок-казка, урок-композиція.

Висновки до розділу 1

Проаналізувавши все вищесказане, можна зробити  висновок, що ігрові  форми  і  методи  навчання і виховання сприяють  підвищенню   пізнавальної   діяльності   учнів ПНЗ.   Вони    допомагають розкрити творчий  потенціал учнів та сприяють  всебічному   розвитку особистості. Також  при  цьому зростає  професійний  і  методичний  рівень  самого  викладача,  і  він  уже  працює  для  розвитку своїх вихованців, розвитку у них особистих якостей. Адже,  як  сказав К.Ушинський: „ Учень – це  не  посудина,  яку  необхідно  заповнити,  а  факел,  який  необхідно  запалити.

 

 


РОЗДІЛ 2. ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ДІЛОВОЇ ГРИ У ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС ПНЗ

2.1 Методичні засади використання ділової гри на уроках спецдисциплін

Ділова гра сьогодні - це імітація професійної діяльності.

Характерні ознаки ділових ігор наступні: наявність проблеми, мети, завдань;  скорочення масштабу часу; розподіл та розігрування ролей; наявність ситуацій, що послідовно розв'язуються, кількох ситуацій, кількох етапів гри; формування самостійних рішень учнів; наявність системи стимулювання; врахування можливих перешкод; об'єктивність оцінки результатів гри; підбиття підсумків. Виходячи із загальної типології ділових ігор, систематизують їх за низкою ознак: цільове призначення, широта тематичних меж, ступінь свободи рішень, рівень невизначеності рішень, характер комунікації серед учасників, ступінь відкритості гри, інструментарій гри і форма її проведення та ін.

Розвиток пізнавальних здібностей учнів стимулють творчі процеси їх діяльності, знімає стомлення, створюють сприятливу атмосферу навчальної діяльності, підвищують інтерес до вивчення спец предметів в ПТНЗ, зокрема аграрного профілю.

Ділова гра використовується для вирішення комплексних завдань засвоєння нового, закріплення матеріалу, активізації пізнавальної діяльності учнів формування загально навчальних умінь, розвитку творчих здібностей, формування системи професійних умінь і навичок, виховання професійно значущих якостей особистості, підвищення рівня мотивації, формування навичок спілкування майбутніми кваліфікованими робітниками.

Навчальна гра є способом управління навчально-пізнавальною діяльністю майбутніх будівельників.

Є певні особливості ділової гри, які підкреслюють її актуальність:

1. Використання ділової гри дає можливість максимально наблизити процес навчання до реальної професійної діяльності завдяки моделюванню рольових функцій, притаманних професійній діяльності.

2. Ділова гра створює умови для глибокого і повного засвоєння спецпредметів на основі системного використання знань у процесі одночасного вирішення навчальних і змодельованих проблем.

3. У процесі ділової гри реалізуються різні рівні інтелектуальної активності учнів: репродуктивний, евристичний, креативний.

4. Ділова гра відтворює реальні процеси професійної діяльності за рахунок виконання певної ролі, що містить набір правил, які визначають як зміст, так і спрямованість, характер ігрових дій.

5. Ділова гра є двоплановою діяльністю: з одного боку, учень виконує реальну діяльність, пов'язану з вирішенням конкретних навчальних завдань, з іншого - ця діяльність має умовний характер, що дозволяє йому бути вільним, розкутим. Саме це і забезпечує емоційну привабливість гри для учнів ПНЗ.

6. Ділова гра формує інтерес та емоційно-ціннісне ставлення учня до навчальної і майбутньої професійної діяльності.

7. Ділова гра стимулює розвиток особистісного потенціалу учня, його самореалізацію і самоутвердження у ситуаціях ігрової взаємодії.

8. Ділова гра виконує діагностичну функцію - дозволяє учню виявити творчі і професійні здібності, усвідомити свої потенційні можливості.

Ефективність ділової гри в професійному становленні майбутнього фахівця і підвищенні результативності навчання багато в чому залежить від методики і технології організації, її проведення. Одні вчені стверджують, що методика її розробки повинна бути єдиною, не залежно від того, чи є гра навчальної, дослідницької, управлінської, імітаційної. Інші вважають, що стандартних методик в організації і проведенні ігор не існує. У процесі розробки технології методу гри в основному виділяються 3 етапи:

1. Виділення елементів конструкції ігри, які повинні бути необхідними умовами розгортання ігрового процесу; визначення послідовності розробки цих елементів;

2. Вироблення рекомендацій щодо визначення структурних компонентів гри; 

3. Виявлення особливостей діяльності грають і встановлення закономірностей впливу їх на оволодіння навчальним матеріалом, засвоєння знань і вироблення умінь і навичок.

Існує велике різноманіття підходів до визначення структури ділової гри. Це говорить про те, що вона виступає як динамічний процес, творчий характер якого не залишає місця формалізму, диктату в методиці та технології її підготовки та проведення.

Методика ділової гри будується на принципах імітаційно-ігрового навчання: активності, цікавості, колективності, моделюванні зворотного зв'язку, проблематичності, результативності, самостійності, системності, змагальності. Ці принципи підвищують не тільки дидактичну цінність гри, забезпечують можливість реалізації її функцій: навчальної, розвиваючої і виховує, але й сприяє створенню педагогічних умов, позитивно впливають на процес її протікання та результативність в професійному становленні учнів. Особливо при розробці технології ділової гри важливо акцентувати увагу на наступних моментах: мотивація, змістовність, комунікабельність, ініціативність, свідомість, систематичність, наочність, самостійність і активність її учасників. Саме ці принципи допоможуть забезпечити соціально-психологічний клімат на навчальному занятті, позитивну мотивацію і установку на зняття психологічних бар'єрів при засвоєнні учнями навчального матеріалу, відпрацювання їх професійних дій, комунікативної культури, розвиток їх самостійності, ініціативності, творчості.

До ділових ігор не можна відносити всі нові приймання, що з'являються, і методи навчання й будь-яку навчальну гру: такі форми проведення уроків, як урок-концерт, урок-іспит і урок-змагання, урок-вікторина, імітація пізнавально-розважальних телепередач на уроках, не 8 належать не тільки до ділової гри, але й до технології активного навчання.

Ці методи й приймання активізації пізнавальної діяльності учнів, пожвавлення навчального процесу за допомогою всіляких ігрових ситуацій не відповідають тим особливостям і умовам організації, які визначають технологію активного навчання.

У вікторині, змаганні учень може брати участь, може й не ухвалювати, але залишиться пасивним учасником-глядачем. Спроби змусити його приведуть до втрати ігрового моменту й позитивної настроєності на діяльність. У технології активного навчання «змушена активність» учасників обумовлена умовами й правилами, при яких учень або бере активну участь, напружено думає, або взагалі вибуває із процесу. Доцільним буде провести такий метод ділової гри, як «Дебати». Ця гра передбачає три ролі: «Доповідачі», «Опоненти». Таким чином група буде поділено на дві підгрупи. Викладач задає декілька питань середнього і високого рівня складності. Першими відповідають доповідачі (порадившись між собою). Вони повинні якомога повніше відповісти на питання. Задача опонентів полягає в тому, щоб знайти недоліки у відповіді, негативні моменти тощо або якщо доповідачі не змогли відповісти на питання - на це питання відповідь дають опоненти. Потім ролі змінюються. Оцінки виставляє вчитель. Перемагає та група, яка набере більше балів. Імітаційно-ігрові методи дозволяють імітувати в ігровій формі і реалізовувати за допомогою ігрових дій в штучно-створених педагогічних ситуаціях майбутню професіональну діяльність учнів [4]

 


2.2 Психологічне моделювання ділової гри у навчальному процесі

Духовне і культурне зростання народу України, реформування системи професійної освіти вимагають від нас певних змін в проведенні навчальної роботи з учнями ПНЗ. Таку можливість дає нам ділова гра, яка активізує навчальний процес і моделює реальність, в якій кожен учасник повинен проявити свої знання та професійні уміння.

Характеризуючи ділову гру, слід вказати, що вона побудована на програванні функціональних (професійних) ролей, коли психологічно моделюється, відтворюється з необхідними умовами професійна діяльність. Гра допомагає учням розкріпостити уяву, проявити особисту індивідуальність, розкрити внутрішні ресурси, а це, в свою чергу, впливає на результативність навчання.

Ділова гра потребує від учня певної системи професійних дій. Ми вважаємо, що імітована в грі система дій виступає для учасників гри як мета пізнання і, як всяка мета, стає безпосереднім змістом його свідомості. Це дає нам підставу зробити висновок, що головна мета ділової гри – сприяти пізнанню системи розумових дій, які приводять до правильних та ефективних результатів. Але при цьому слід пам’ятати, що результативність в цілому всієї гри залежить від того, наскільки активними будуть всі учасники гри і як вони до неї будуть підготовлені. Ця умова спонукала нас до використання певних факторів стимуляції: діяльності учнів у грі, узгодженості особистого інтересу з інтересом колективу, що проводить гру, створення ситуації успіху, об’єктивної оцінки з боку викладача та групи учнів-рецензентів, діяльності кожного учасника гри, їх індивідуального стилю виконання завдань гри та ін.

При проведенні ділової гри особливого значення слід надавати створенню ситуацій успіху: суб’єктивне переживання учнем особистих досягнень в певній діяльності. Ситуація успіху - явище суб’єктивне і глибоко індивідуальне, але все можно прослідкувати деякі закономірності, які дають нам можливість сформулювати ряд порад. Серед них виділяємо пораду щодо створення атмосфери доброзичливості (посмішка, привітний погляд, увага до кожного учасника гри), яка так потрібна на початок гри. Радимо також при допомозі доброзичливого, лагідного слова зняти психологічну затислість, зняти страх в учасників гри. Зняття страху – це авансування успіху, передбачення позитивних результатів ще задовго до того, як вони будуть отримані. Така ситуація збільшує рівень впевненості учня, знімає обмеженість в діях та підвищує активність. Важливим засобом створення ситуацій успіху є педагогічна підтримка, без якої учні почувають себе некомфортно, невпевнено. І цей стан часто позбавляє їх успіху. Психологічні основи засобу педагогічної підтримки спираються на емоційний стан людини під час успіху в будь-якій діяльності і який є набагато сильнішим, ніж стан неуспіху. Своєчасно створена ситуація успіху стимулює задоволення, почуття радості, вселяє віру в свої сили, спонукає до подальшої наукової та практичної діяльності.

Ділові ігри – явище досить різнобічне, різноманітне, але всі вони мають спільну психологічну природу: це – чітко окреслена мотивація досягнення певних наукових та практичних результатів, яка підлягає певній ігровій меті: перемогти в якомусь конкурсі, здійснити пошук, виступити в конкретній ролі…

Перед учнями не ставиться пряма мета оволодіти певними знаннями, вміннями, це є ніби побічним продуктом ігрової діяльності: По-друге, гра має відрізнятись чітко окресленим добровільним характером. З цим пов’язане і добровільне підлягання вссіх учасників певним правилам: По-третє, гра повинна характеризуватись невизначеністю результату і тим інтригувати. Тому усі повинні брати в ній участь одночасно і при максимальній активності. По-четверте, гра має забезпечувати більш високу, в порівнянні із семінарським заняттям, навчаючу, розвиваючу та виховну результативність. [5]


  1.          Ігрові прийоми на різних етапах сучасного уроку

Пропоную ознайомитись з ігровими прийомами, які я використовую. На початку уроку варто заохочувати учнів, для того, щоб вони самі окреслювали власні цілі. Люди досягають більшого, ніж запланували, за умови, якщо зможуть сформувати власну мету. Власну мету потрібно уявити, як можна використати засвоєнні знання в майбутньому, або погортати підручник у пошуках відповіді.

Можна проводити гру, запропоновану Джанет Вос «Станція ДЧЦМЗ» з методикою якої я познайомилась у роботі  щоб зосередитись на питанні «Для Чого Це Мені Знадобиться». З методикою цієї гри я познайомилась у роботі [6]. Ця гра дає можливість учасникам, що сидять у парах, розказати один одному і вчителеві, що вони сподіваються одержати від цього уроку. Також використовую інші ігрові методики, описані у роботі [6].

Ігровий прийом «Кросворди» Можна запропонувати такі варіанти роботи з кросвордом:

1. Розгадати кросворд, заповнивши порожні клітинки.

2. Сформулювати питання до слів у заповненому кросворді.

3. Заповнюючи кросворд, визначити, яке ключове слово виділено, і пояснити його значення.

4. Створити кросворд самостійно, використовуючи терміни, які були вивчені раніше.

 Ігровий прийом «Фантастична добавка» У цьому прийомі вчитель доповнює реальну ситуацію елементами фантастики. Наприклад, перенести навчальну ситуацію на фантастичну планету, змінити значення будь-якого параметра, який зазвичай залишається постійним або має певне значення. Універсальний підхід - написати фантастичну (прочитати підготовлені вдома) розповідь, есе, вірші, використовуючи знання з предмета. Ігрові прийоми під час вивчення основних понять нової теми дають мені змогу перейти до уроків, де учні самі доходять висновків за допомогою викладача [6 ст.38-57].

 

 

Ігровий прийом «Слабка ланка» Для того щоб закріпити нову термінологію, можна застосувати ігровий методичний прийом «Слабка ланка». Викладач пропонує пригадати всі нові терміни уроку. Перший учень називає один термін, другий попередній і свій, третій - два попередні та свій і т.д. Порядок слів зберігається. Якщо учень помилився, то наступний не виправляє його, а говорить: «Слабка ланка». На уроці тематичного повторення й узагальнення такі ланцюжки можуть доходити до 20 і більше слів. На етапі узагальнення і закріплення досить доцільним буде використання ігор, з якими я ознайомилась в роботах [7].

Ігровий прийом «Творче завдання» Зазвичай воно виконується на добровільних началах і стимулюється викладачем високою оцінкою й похвалою. Діапазон творчих завдань широкий. Однак серед них можна виділити деякі типові групи. Наприклад, учням пропонується розробити: 1) опорні схеми, інструкційно-технологічні картки з навчальних тем; 2) чайнворди, кросворди і т. п.; 3) зразки деталей та виробів для демонстрації; 4) плакати - опорні сигнали.

Ігровий прийом «Бліц - опитування по ланцюжку» Перший учень ставить коротке питання другому. Другий - третьому, і так до останнього учня. Час на відповідь - кілька секунд, викладач має право зняти питання, яке не відповідає темі або недостатньо коректне. Кожний учень має право відмовитися від участі в бліц - турнірі, тому, щоб процедура не зірвалася, викладач з’ясовує наперед, хто з учнів хотів би взяти участь у цій дії. Як варіант для перевірки домашнього завдання або на узагальнюючому уроці можна запропонувати влаштувати змагання між рядами на якийсь час, тобто яка з груп, не перериваючи ланцюжок, правильно і швидше за інших відповість на питання. При цьому треба вибрати рефері, які контролюватимуть правильність відповідей і час, за який учні впораються із завданням.

Гра є необхідним елементом сучасного уроку. Вважаю, що ігрові прийоми, з якими можна познайомитись в роботах [7, 8] є доцільними при перевірці домашнього завдання.

Ігровий прийом «Вірю - не вірю» Цей прийом можна використовувати на будь-якому етапі уроку. Кожне питання починається словами: «Чи вірите ви, що…» Учні повинні погодиться з цим твердженням чи ні. Перевагами прийому є те, що він навчає систематизувати відому інформацію, зв’язувати воєдино окремі факти в загальну картину, навчає уважно слухати й аналізувати питання. Після гри треба обов’язково обговорити питання: які з них були найвдалішими, які менш вдалими.

Ігровий прийом «Підіб’ємо підсумки» Один з найпоширеніших прийомів усної рефлексії, що, як правило, застосовується на етапі завершення уроку,- це промовляння за такою схемою: На уроці я... - дізнався... -зрозумів... -навчився... -найбільший мій успіх - це... -найбільші труднощі я відчув... - я не вмів, а тепер умію... - я змінив своє ставлення до... -на наступному уроці я хочу...


Висновки до розділу 2

Практика свідчить, що використання ділових ігор у процесі навчання збільшує зацікавленість в учнів до осмислення та сприйняття предметів з обраної професії. Це зумовлено тим, що процес навчання під час проведення ділових ігор максимально наближений до реальної практичної діяльності, а це сприятиме професійному зростанню майбутніх кадрів.

Усі учасники гри виступають в тих чи інших ролях, приймають рішення відповідно до функціональних обов’язків своєї ролі.

Процес навчання стає більш творчим, привабливим, сама атмосфера ділової гри створює певний емоційний настрій і змушує її учасників бути активними.

Таким чином, педагогічно доцільні методика і технологія ділових ігор дозволяють імітувати майбутню професійну діяльність, аналізувати ефективність прийнятих рішень, тим самим створюють необхідні умови для професійного зростання майбутніх майстрів будівельної галузі.


3.1 Етапи дослідження експериментальної роботи

Вміле впровадження ділової гри при викладанні спецдисциплін у професійних навчальних закладах набуло нині загальнодержавного значення, і одне з найважливіших завдань – озброювати учнів знаннями і навичками з обраної професії, формувати свідомого конкурентоспроможного фахівця будівельної галузі. Застосування ігрових технологій дозволяє підвищити ефективність навчально-виховного процесу, зменшити розрив між вимогами, які суспільство висуває сучасному працівнику, і тим, що дійсно дає професійна освіта.

Для перевірки ефективності педагогічних умов у забезпеченні результативності навчання ігровими технологія я провела дослідження у Державному навчальному закладі Олевський професійний ліцей.

Організація  та  етапи  дослідження.  Дослідження  проводилось

На основі довготривалого проекту та обраної мною теми для вивчення у між атестаційний період упродовж 5-ти років і складалося із чотирьох взаємопов’язаних етапів. 

На  першому  етапі  (впродовж вересня-листопада 2014-2015 навчального року)  здійснювався аналіз  психологічної, педагогічної,  методичної  літератури,  вивчались  методики  викладання предметів спецдисциплін у  професійних  навчальних  закладах.

 Уточнювалися  вихідні  теоретичні  положення,  об’єкт,  предмет,  мета  та завдання  дослідження,  програма  та  методика  дослідження.  Основна  увага зосереджувалась  на  вивченні  теоретичних  і  прикладних  досліджень  з

проблеми  впровадження ігрових технологій в ПНЗ,  вивчення  досвіду  застосування  ділової гри  у  діяльності викладачів ПНЗ.  Виділено  основні функції, мета, етапи та принципи організації та впровадження ділової гри у навчально-виховний процес ПНЗ, проведено констатувальний етап експерименту.

 

 

На другому етапі (грудень – червень 2014-2015 навчального року.)

На основі проведених досліджень, розроблено систему уроків для учнів І курсу з предмету матеріалознавство. У спецкурсі активно впроваджуються ігрові технології, зокрема зосереджена увага на впроваджені ділової гри на різних етапах занять.

Всі теми уроків відповідають навчально-плануючій документації ліцею та розглянуті і затверджені на засіданні Методичної комісії предметів і професій будівельного напрямку.

На основі розробленої системи уроків, створені електронні варіанти тестових завдань по кожній темі для перевірки рівня засвоєних знань учнями з спецпредметів.

На  третьому  етапі  (вересень-травень 2015-2016 навчальний рік)

 Починаючи з вересня 2015 року по 12 травня 2016 року я викладала розроблений спецкурс теоретичних і практичних занять технології штукатурних та технології малярних робіт у групах №4 та №1, І-го курсу.

На четвертому етапі 

Після завершення вивчення кожної теми, з учнями проводила тестування з використанням інформаційно-комунікаційних технологій для визначення рівня засвоєння знань учнів.

Паралельно, опитування проводилось в групах №12, №5. При цьому у вказаних групах проводились заняття без використання ігрових технологій.

Здійснювались порівняння отриманих результатів, аналіз експериментального дослідження, узагальнення його матеріалів, оброблялися

експериментальні дані, формулювалися загальні висновки.  


3.2 Результати експериментального дослідження

Після кожної перевірки знань учнів з теми, проводився аналіз результатів тестування, вираховувався загальний відсоток їх успішності.

Тестувань було 9, кожне з яких складалася з 20 запитань.

Результати тестування обрахувала за формулою:

;     

20 – кількість питань;

У – кількість вірних відповідей;

Х – кількість вірних відповідей у відсотках;

РЗ – рівень знань учнів по темі (дані у відсотках).

Таким чином, кількість вірних відповідей у відсотках всіх учнів групи додала і визначила середнє арифметичне значення. В результаті виявила загальний рівень знань по кожній з тем опитування.

Для визначення ефективності використання ігрових технологій у навчально-виховний процес ліцею, паралельно проводилось тестування у групах №12 і №5. При чому у групах №12 і №5 не проводились заняття з використанням ділової гри. Оброблені результати тестування у відсотках, співставила з результатами груп №1, №4 різницю показала за допомогою діаграм.

Результати груп №12 та №5 – червоний колір, №1 та №4 – зелений.

можна зробити висновок, що спецкурс уроків та практичних занять з використанням ігрових технологій ефективніше вплинув на засвоєння знань учнів.

 Оскільки в дослідженні приймало участь лише 4 групи, я вважаю, що доцільно буде продовжити вивчення впровадження ігрових технологій у навчально-виховний процес ліцею.

 


Загальні висновки

Сучасна профтехосвіта орієнтована на виявлення особистісної самостійності. Упровадження в навчання імітаційно-ігрових форм і методів дозволить майбутнім будівельникам отримати необхідні для цього теоретичні знання стосовно норм і правил успішної комунікативної діяльності, набути обов’язкові уміння та навички продуктивного спілкування, орієнтуватися в ситуаціях, прогнозувати результати свого та чужого спілкування.

Таким чином, ділові ігри як метод активного навчання, пройшовши тривалий шлях розвитку, в даний час займають міцні позиції в освітньому процесі професійно-технічного навчання.

Даний метод переживає своє друге народження: гра служить підвищенню ефективності ПТО, дозволяючи економити часові витрати, кошти для проведення експерименту, моделювати майбутню самостійну професійну діяльність, а також розвинути творчий потенціал випускника ПНЗ.

Оскільки в дослідженні приймало участь лише 4 групи, я вважаю, що доцільно буде продовжити вивчення впровадження ігрових технологій у навчально-виховний процес ліцею.


Список використаної літератури:

  1.               Зміївська К.В. Навчальна ділова гра в організації самостійної роботи студентів педагогічних ВУЗів //Спеціальність - 13. 00.01 - загальна педагогіка,історія педагогіки і освіти. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук // Электронный ресурс : http://gen.lib.rus.ec./get

 

  1.               Кудикина Н. Ретроспективний погляд на формування сучасної моделі ігрової діяльності / Надія Кудикіна // Шлях освіти. – 2003. - № 1. – С. 46-50.

 

 

  1.               Щербина Д. Зміст активної комунікативної позиції учня, її структурні компоненти, критерії та рівні сформованості / Дарія Щербина // Молодь і ринок. – Дрогобич : ДДПУ імені Івана Франка, 2008. – № 11 (46). – С. 117– 120

 

  1.               Трайнев В.А. Деловая игра в учебном процессе. – М.: Прометей, 2002. – 345

 

  1.               Матеріали міжнародної наукової конференції Пономаренко Т.Л., Миколаївський державний педагогічний університет С. 146-148

 

  1.               Садкіна В.І.101 цкава педагогічна ідея. Як зробити урок цікавим. - Харків:ТОВ «Видавнича група «Основа» », 2010.- 101с

 

  1.               Пєхота О.М, .Кіктенко А.З, Любарська О.М. Навчально-методичний посібник : Освітні технології,.-Київ.:А.С.К.,2001.- 256с

 

  1.               Садкіна В.І.101 цкава педагогічна ідея. Як зробити урок цікавим. -Харків:ТОВ «Видавнича група «Основа» », 2010.- 101с

 

  1.               Ресурси мережі Internet.

 

doc
Пов’язані теми
Педагогіка, Інші матеріали
Додано
22 жовтня 2018
Переглядів
1170
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку