Дипломна робота "РОЗРОБКА МОДЕЛІ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВІННЯ МЕТОДИЧНОЮ РОБОТОЮ В ПРИШИБСЬКІЙ ЗОШ І – ІІІ СТУПЕНІВ"

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1.  ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ МЕТОДИЧНОЮ РОБОТОЮ У ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

1.       Історичні витоки становлення й розвитку методичної служби і методичної роботи в закладах освіти в Україні …………….………………..8
2.       Значення методичної роботи та її суть, зміст, функції  ……………….
3.       Сутність, принципи, цілі, функції управлінської діяльності у правлінської діяльності у закладах загальної середньої освіти ……………

Висновки до розділу 1…………………………………………………………...

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ УПРАВЛІННЯ  МЕТОДИЧНОЮ РОБОТОЮ В ПРИШИБСЬКІЙ ЗОШ І – ІІІ СТУПЕНІВ

2.1. Аналіз структури управління в Пришибському загальноосвітньому навчальному закладі …..…….………

2.2. Особливості управління методичною роботою у Пришибському загальноосвітньому навчальному закладі ………………………………..

Висновки до розділу 2……………………………………………………..…...

РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА МОДЕЛІ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВІННЯ МЕТОДИЧНОЮ РОБОТОЮ В ПРИШИБСЬКІЙ ЗОШ І – ІІІ СТУПЕНІВ

3.1. Теоретичне обґрунтування та розробка моделі удосконалення управління методичною роботою в  Пришибській ЗОШ І – ІІІ ступенів………….. 132

3.2. Експертна оцінка розробленої моделі удосконалення управління методичною роботою в Пришибській ЗОШ І – ІІІ ступенів……..……173

Висновки до розділу 3………………………………………………………….178

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...181

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..187

 

ДОДАТКИ……………………………………………………………………..188

 

ВСТУП

 

Посилення вимог до рівня освіти, змісту, якості підготовки з різних спеціальностей сприятимуть забезпеченню підвищення ролі вищої освіти в Україні. Ефективність діяльності загальноосвітньому навчальному закладі як важливої складової системи освіти безпосередньо пов’язана з рівнем організації методичної роботи. Проте, як показує аналіз стану практики далеко не кожний методист, адміністратор, учитель добре володіє конкретними методиками та методами цього процесу. Тобто, проблема належної організації методичної роботи з педагогічними кадрами залишається актуальною.

На сучасному етапі розвитку загальної середньої освіти в Україні особливої ваги набирає проблема  взаємовідповідності змін у навчально-виховному процесі та системі управління загальноосвітнім навчальним закладом (ЗНЗ). Поява ЗНЗ різних типів, змістовна робота щодо запровадження особистісно - орієнтованого навчання, організація профільного навчання, умови зовнішнього незалежного оцінювання тощо потребують конструювання ефективних систем управління із застосуванням технологій, адекватних процесам, що відбуваються в освіті.

Удосконалення методичної роботи ЗНЗ  шляхом впровадження  ІКТ-технології знаходять застосування в багатьох напрямах навчання, упроваджуються нові форми спілкування: через електронну пошту, відеоконференції, участь у роботі Інтернет – конференцій, форумів тощо. А це все потребує вищого рівня та якості запровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховний процес і управлінську діяльність.

Основними напрямами методичної роботи з використання ІКТ є: створення методичної бази та обладнання кабінетів (підключення до Інтернету, наявність принтерів, сканерів); організація й проведення навчальних занять для учителів - предметників із напрацювання навичок роботи із сучасними операційними системами й прикладним програмним забезпеченням; підготовка матеріалів методичного характеру (пам'ятки, схеми, рекомендації); поширення ППД; створення галереї-презентації творчих учителів школи, на якій збираються матеріали діяльності вчителя, що розкривають його педагогічну майстерність і творчий потенціал.

Проблема управління методичною роботою ЗНЗ ґрунтовно розглянута в роботах Ю. К. Бабанського, Є. С. Березняка, В. І. Бондаря, Л. І. Даниленко, Г. В. Єльникової, Ю. А. Конаржевського, В. І. Маслова, В. С. Пікельної, М. Л. Портнова, М. М. Поташника, П. І. Третьякова та ін.  Управління методичною роботою ЗНЗ вони розглядають як цілеспрямовану узгоджену взаємо доповнюючу систему дій керуючої і керованої підсистем для досягнення поставленої мети. Управління методичною роботою ЗНЗ, з точки зору теорії систем, – це технологічний процес впливу на цілісну, відкриту, динамічну соціально-педагогічну систему. Технологізація всіх аспектів розвитку соціальних систем (в тому числі й освітніх) є характерною ознакою нашого часу (В. М. Іванов, В. І. Подшивалкіна, А. А. Шиян). Спочатку це проявилося в розробці технологій навчання (В. П. Беспалько, Л. В. Буркова, Ю. В. Васьков, В. В. Гузєєв, М. П. Капустін, О. М. Пєхота, Г. К. Селевко та ін.), але згодом стало очевидним і для систем управління (В. В. Гуменюк, Г. В. Єльникова, А. М. Єрмола, Г. Ю. Капто, В. С. Лазарєв, О. М. Мойсєєв, В. П. Сімонов). Таким чином, сучасні технології навчання сьогодні ґрунтовно розроблені, Проте цього не можна сказати про технології управління, особливо на рівні ЗНЗ.

Результатом функціонування будь-якої організації є ступінь досягнення нею своєї мети і завдань, що завжди є наслідком застосування відповідної технології управління. Розвиток суспільства вимагає коригування завдань, які стоять перед ЗНЗ і обумовлює необхідність створення технологій управління, що дозволяють отримати високі результати з найменшими витратами часу і ресурсів. Новий етап розвитку управління методичною роботою ЗНЗ соціальнопедагогічними системами почався із запровадженням сучасних інформаційних технологій (В. Ю. Биков, А. М. Мартинов, Р. А. Осіпа, А. І. Підласий, П. І. Підласий), що набуває особливої ваги в удосконаленні систем управління ЗНЗ (Л. А. Качанова, О. М. Ключко, В. І. Коробов, В. І. Кудінова, В. І. Ліпейко, А. Ю. Нужин, В. Б. Попов, Л. А. Чашников та ін.).

Методична робота – це заснована на досягненнях науки та передового досвіду система аналітичної, організаційної, діагностичної, пошукової, дослідницької, науково – практичної, інформаційної діяльності з метою удосконалення професійної компетентності педагогічних працівників та підвищення ефективності навчально – виховного процесу.

Сучасний етап розвитку України характеризується спробами перебудови всіх сторін життя суспільства, включаючи освіту. Сьогодення вимагає зростання ролі особистості в суспільстві, що змушує вести пошук нових педагогічних технологій, які сприяли б формуванню соціального середовища, що розвиває, навчає і виховує. А тому важливим чинником підвищення якості освіти є високий рівень компетентності педагога, який, у свою чергу, залежить від ефективності системи науково-методичної роботи школи. Постійне оновлення змісту, технологій освіти обумовлює необхідність систематичного оновлення форм організації, методів і змісту науково-методичної роботи.

З метою активізації методичного супроводу здійснення інформаційної діяльності, впорядкування системи роботи щодо впровадження інформаційних  технологій у методичній роботі слід удосконалити планування даного напряму роботи. Вузловими питаннями даного розділу мають бути: опрацювання нормативних документів, якими слід керуватися при підготовці та здійсненні інноваційної освітньої діяльності; інформатизація діяльності ШМО; розробка та застосування електронного плану роботи ШМО; створення автоматизованих робочих місць працівників ШМО; проведення моніторингу професійної компетентності та рівня готовності педагогічних працівників до впровадження інформаційних технологій; розробка проектів дослідження з конкретних методичних тем; створення медіотеки навчальних занять з метою забезпечення інформаційного супроводу процесом навчання; створення інформаційно-статистичного комп’ютерного каталогу банка даних ШМО навчального закладу.

Враховуючи пріоритетні напрямки розвитку сучасної освіти, використання сучасних інформаційних технологій в  роботі керівника ШМО надасть можливість вирішити такі питання, як створення єдиної інформаційної системи управління освітою, використання тестових технологій, створення системи централізованого комп’ютерного обліку, формування оптимальної моделі управління освітою тощо.

Використання ІКТ виводить організацію методичної роботи школи на новий, більш ефективний рівень, що відповідно позитивно впливає на навчально-виховний процес школи і сприяє постійному творчому зростанню учителів.

Але, на жаль, процеси удосконалення методичної роботи відбуваються повільно, а тому не задовольняють сучасних вимог до підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Недостатньо реалізуються можливості діагностикопрогностичного підходу до організації методичної роботи, спостерігається багато формалізму, що пов’язано з дотриманням застарілих традицій, звичок.

Проблеми організації методичної роботи у ЗНЗ неодноразово розглядались видатними вченими та науковцями. Питання  процесу та технології впровадження досягнень педагогічної науки та передового педагогічного досвіду до недавнього часу не були розроблені. Певною мірою вони були поставлені у працях Т.В.Новикової, М.Н.Сказкіна, Ю.К.Бабанського, П.І.Карташова, В.І.Журавльова та деяких інших вчених педагогів.

 

Сучасні технології дозволяють значно ефективніше обробляти великі масиви інформації, більш оперативно приймати управлінські рішення, використовувати послуги глобальної мережі Інтернет та ін. Разом з тим, аналіз сучасного стану функціонування ЗНЗ та використання у практиці управлінських технологій дозволив конкретизувати протиріччя між:

1. сучасними вимогами до функціонування та розвитку ЗНЗ і технологіями управління методичною роботою, які використовуються керівниками закладів освіти;

2. темпами розвитку керуючої та керованої підсистем ЗНЗ;

3. реальними станом управління ЗНЗ і рівнем умінь і навичок суб’єктів управління щодо використання управлінських технологій в своїй діяльності;

4. рівнем компетентності керівників ЗЗСО та необхідністю прийняття управлінських рішень в умовах нестабільності і мінливості ситуацій.

Таким чином, відставання у розвитку керуючої системи у порівнянні з керованою обумовило тему нашого дослідження «Удосконалення управіння методичною роботою в Пришибській ЗОШ І – ІІІ ступенів».

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю подальшого розвитку теорії та практики управління соціально-педагогічними системами в інформаційному суспільстві в контексті завдань, які висувають перед системою освіти, і, зокрема, загальною середньою освітою, Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Національна доктрина розвитку освіти тощо.

Апаратом дослідження:

Мета дослідження: теоретично, розробити обґрунтувати модель удосконалення управління методичною роботою в Пришибській ЗОШ І – ІІІ ступенів та здійснити її експертну оцінку.

Об’єктом дослідження: управління методичною роботою в загальноосвітньому навчальному закладі.

Предметом дослідження даної роботи є: удосконалення управління методичною роботою в Пришибській ЗОШ І – ІІІ.

Основні задачі дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз управління методичною роботою в загальноосвітньому навчальному закладі.

2. Проаналізувати стан управління методичною роботою в Пришибській ЗОШ І – ІІІ.

3. Розробити модель удосконалення управління методичною роботою в Пришибській ЗОШ І – ІІІ та здійснити її експертну оцінку.

Наукова новизна магістерського дослідження полягає у тому, що знайшли подальшого розвитку питання удосконалення організації методичної роботи у Пришибській ЗОШ І – ІІІ.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що розроблена удосконалена модель організації методичної роботи в  Пришибській ЗОШ І – ІІІ  можу бути використана в діяльності інших загальноосвітніх навчальних закладах, з метою підвищення рівня організації методичної роботи.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у  частковому впровадженні розробленої моделі удосконалення організації методичної роботи у Пришибській ЗОШ І – ІІІ ступенів та у можливості її використання у практиці управління іншими навчальними закладами з метою удосконалення організації методичної роботи.

Публікації. За темою дослідження здійснено дві одноосібні публікації.

Структура магістерської роботи. Дипломна магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з них, висновку, списку використаних джерел (117 найменувань), 3 додатки на --- сторінках. Загальний обсяг магістерської роботи 195 сторінок, з яких __ основного тексту. Текст магістерської роботи проілюстровано --- таблицями, ---рисунками.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ МЕТОДИЧНОЮ РОБОТОЮ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

 

1.            Сутність, принципи, цілі, функції управлінської діяльності у правлінської діяльності у закладах загальної середньої освіти

 

Сучасне управління у сфері загальної середньої освіти базується на положеннях освітнього менеджменту методологічної складовою якого є загальні положення теорії управління (М. Альберт, С. О’Доннел, В. Кінг, Д. Кліланд, Г. Кунц, А. Маслоу, М. Х. Мескон, Ф. Тейлор, С. Л. Оптнер, У. Оучи, А. Файоль, М. П. Фоллет, Ф. Хедоурі та ін.); сучасні дослідження з питань філософії освіти (Л. С. Горбунова, С. Ф. Клепко, Л. А. Лавринович, В. С. Лутай, С. І. Подмазін, В. М. Шепель, Л. П. Сніцар); теоретичні наробки з питань управління ЗНЗ (В. І. Бондар, Ю. В. Васильєв, Л. І. Даниленко, Г. В. Єльникова, Г. Ю. Капто, В. І. Маслов, О. М. Мойсєєв, Н. М. Островерхова, В. С. Пікельна, М. М. Поташник, В. П. Сімонов, П. І. Третьяков, Т. І. Шамова та ін.); теорія і методика моделювання управлінської діяльності (О. М. Мойсєєв, В. С. Пікельна, О. Г. Хомерики та ін.).

На цій підставі загальноосвітній навчальний заклад розглядається як система, для якої характерні всі ознаки і властивості відкритої соціальної системи і необхідним є застосування системного підходу [31,с.15 ].

Загальноосвітній навчальний заклад – це відкрита соціальнопедагогічна система, яка регулює свої відносини з зовнішнім середовищем на підставі взаємодії з ним. Використання системного підходу є необхідною умовою функціонування і розвитку такої системи. Для того, щоб усвідомити, як системний підхід допомагає керівнику загальноосвітнього закладу краще зрозуміти цей заклад і більш ефективно здійснювати управління, слід зазначити, насамперед, що система – це певна цілісність, що складається із взаємопов'язаних частин, кожна з яких долучає свій внесок до характеристик цілого. Системами є біологічні організми, машини, комп'ютери. Вони складаються з безлічі частин, кожна з яких працює у взаємодії з іншими для створення цілого, що має свої конкретні властивості. Ці частини взаємозалежні. Якщо одна з них буде відсутня або неправильно функціонуватиме, то й вся система буде функціонувати неправильно. Існує два основних типи систем: закриті й відкриті. Закрита система має жорсткі фіксовані межі, її дії перебувають у відносній незалежності від середовища, яке цю систему оточує. Вона діє за аналогією до годинника, взаємопов'язані частини якого рухаються безперервно і точно, якщо годинник заведено або в нього поставлено батарейку. І поки у годиннику є джерело накопиченої енергії, його система незалежна від оточуючого середовища[80,с.114]. Усі загальноосвітні навчальні заклади є відкритими системами. Вони, як ми вже зазначали, характеризуються взаємодією із зовнішнім середовищем. Виживання будь-якого навчального закладу залежить від зовнішнього світу.

Тому зовнішнє середовище є важливою змінною в функціонуванні і управлінні ЗНЗ (рис. 1.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Процес управління ЗНЗ з точки зору відкритої системи

 Зовнішнє середовище загальноосвітнього навчального закладу визначається як сукупність факторів і множинність елементів, що опосередковано або безпосередньо впливають на його діяльність. До них віднесено: економіку, соціальне середовище, політику, ринок, технології, екологію, міжнаціональні зв’язки. Метою аналізу зовнішнього середовища загальноосвітнього навчального закладу має бути характеристика його впливу на загальноосвітній навчальний заклад [31,с.143].

 Функціонування загальноосвітнього навчального закладу як соціальнопедагогічної системи спрямоване на досягнення мети, зумовленої потребами особистості й суспільства. Вона повинна бути досягнута в суворо визначений час (9-11 років). Мета закладу визначає зміст педагогічної системи, який, у свою чергу, передбачає різноманітність форм і методів його реалізації. Рівень досягнутих результатів характеризує дієвість і результативність системи. Тому фактори цілей і результатів є системоутворюючими факторами педагогічної системи. Загальна мета конкретизується за допомогою завдань, об'єднаних у окремі напрями навчально-виховної роботи. Ефективне управління передбачає уміння керівників шкіл, учителів, органів учнівського самоврядування визначати завдання і на кожному етапі співвідносити їх із загальною метою, регулюючи і корегуючи досягнення визначених результатів.

Результати як системоутворюючий фактор визначаються за допомогою сукупності найбільш стійких і реальних критеріїв, які допомагають встановити рівень вихованості окремих учнів, учнівських колективів у цілому. Порівняння цілі діяльності з її фактичною реалізацією дозволяє визначити конкретні шляхи корекції діяльності учасників педагогічного процесу на різних його етапах. Функціонування педагогічної системи можливе при наявності відповідних умов.

Під умовами функціонування педагогічної системи розуміють стійкі обставини, які впливають на її розвиток. В управлінні школою прийнято виділяти, як мінімум, дві групи умов: загальні і специфічні. До загальних умов належать: соціальні, економічні, культурні, національні, географічні умови; до специфічних - особливості соціально-демографічного складу учнів, місцезнаходження школи (міська чи сільська), матеріальні можливості школи, виховні можливості навколишнього середовища [19,с.56].

Тимчасова характеристика педагогічної системи складається з трьох взаємопов’язаних періодів. Вони зумовлені віковими, індивідуальнопсихологічними особливостями розвитку дітей, уведенням трьох ступенів середньої загальноосвітньої школи, які охоплюють 10-11 років спільної роботи школи й учня. Кожен ступінь вирішує свої специфічні завдання, але загальна спрямованість діяльності підпорядкована основній меті: розвитку особистості учня. На кожному ступені навчання доцільна діяльність сприяє накопиченню нових кількісних характеристик особистості і подальшому переходу їх у нові якісно-особистісні утворення [46, с.4].

Системоутворюючі фактори, соціально-педагогічні і тимчасові умови визначають особливості структурних компонентів педагогічної системи.

Структурні компоненти представлені двома підсистемами: управляючою (адміністрація, педагогічний колектив) і підсистемою, що управляється (учнівський колектив), а також змістом, формами, методами і засобами педагогічної діяльності. Виділення системоутворюючих факторів, соціально-педагогічних і тимчасових умов, структурних компонентів підкреслює складну внутрішню організацію школи як педагогічної системи. Управління, з одного боку, зберігає її цілісність, з іншого -  впливає на дію кожного компонента залежно від мети діяльності загальноосвітнього закладу.

Мета навчального закладу, умови його функціонування, структурні компоненти не існують самі по собі. Вони вплітаються у діяльність педагога і утворюють при цьому функціональні (лат. functio - виконання) компоненти педагогічної системи.  Функціональні компоненти представлені: аналізом, плануванням, організацією, контролем. Функціональні компоненти внутрішкільного управління значною мірою визначаються структурно-функціональними компонентами педагогічного процесу [27,с.6].

 Як показано на рис.1.1., функціональні компоненти внутрішкільного управління відбивають динаміку педагогічного процесу, визначають логіку його розвитку й удосконалення [44,с.15].

Розуміння того, що школа є складною відкритою соціальнопедагогічною системою і об’єктом управління, допомагає сконцентрувати увагу керівників загальноосвітнього навчального закладу, учителів, учнів на визначення цілей і способів досягнення результату, на створення умов належного функціонування педагогічного процесу, відбір змісту і використання різноманітних форм, методів і засобів навчально-виховної роботи. У цьому випадку управління педагогічною системою дозволяє зберегти її цілісність і одночасно змінювати, впливати на дію її окремих компонентів.

Про рівень розвитку тієї або іншої галузі науки свідчить не тільки наявність специфічного об'єкта дослідження, розробленість понятійного апарату, наявність систематизованих емпіричних фактів, а й системи законів та закономірностей, що визначають функціонування. Теорія управління навчальним закладом є порівняно молодою галузю  наукового знання, так як вона досягла рівня узагальнення і систематизації теоретичних і емпіричних положень і фактів тільки в середині 80-х років XX ст., тому актуальною є увага до законів, закономірностей та принципів як вихідних положень управлінської діяльності [60, с.187].

Одним із перших учених, які намагалися виявити закономірності процесу управління й керівництва школою, був Ю. А. Конаржевський. Під час свого дослідження він сформулював і розкрив такі закономірності:

 наукове управління школою може бути забезпечене за умови його високого аналітичного рівня;

 чим вищий рівень доцільності управлінської діяльності, тим ефективніші її результати;

 чим вищий рівень безперервності управлінських впливів, тим вища ефективність результатів управління;

 безупинний характер управління можна реалізувати не інакше, як через відносно замкнуті процеси, іменовані управлінськими циклами;

чим стабільніший ритм управління, тим вища організованість управлінської системи й ефективніша її діяльність;

взаємозалежне й узгоджене функціонування системи у цілому забезпечується дотриманням найважливіших пропорцій у діяльності та структурі керуючої та керованої підсистем;

управління може бути ефективним тільки в тому разі, якщо керуюча підсистема здатна виконувати усі види діяльності, необхідні для управління такою системою [19, с. 52]. 

Аналіз названих закономірностей показує, що вони характеризують процесуально-технологічні зв’язки, що є в управлінській діяльності.

Дещо з більш широких позицій розглядає закономірності управління навчально-виховною роботою А. А. Орлов. Він сформулював такі закономірності:

• чим вищий рівень соціально-економічного розвитку суспільства, тим більші вимоги до підготовки учнів у навчальному закладі, тим більша потреба в ефективному управлінні цілісним педагогічним процесом;
• чим вищий рівень структурно-функціональних зв'язків і залежностей між суб’єктом і об’єктом управління, тим ефективніше функціонування системи управління;
• ефективність управління навчально-виховною роботою визначається впливом зовнішніх і внутрішніх умов, у яких відбувається процес управління;
• висока ефективність управління і розвитку учнів досягається, якщо суб'єкти управління спираються на систему постійно повторюваних замкнутих циклів;
• чим вищий рівень забезпечення суб'єкта управління інформацією, тим вища ефективність управління і функціонування навчально-виховної роботи;
• якщо структура суб’єкта управління детермінована цілями функціонування, змістом, структурою об'єкта, то підвищується якість управлінського процесу;
• зміст і методи управління навчально-виховною роботою обумовлені змістом і методами соціального управління й змістом і методами організації педагогічного процесу в навчальному закладі;
• чим вищий рівень фахової компетентності керівників навчального закладу, тим ефективніше управління [27, с. 21]. 

Наведені закономірності свідчать про те, що автор визначає закономірні зв’язки між педагогічним процесом і управлінням, між пов’язаними зі школою системами і управлінням, а також зв’язки всередині процесу управління.

Чотири закономірності управління школою виділяє Б. І. Коротяєв:

чим повніше забезпечує керівник школи взаємодію змістовної, процесуальної й організаційної сторін діяльності педагогічного колективу, тим ефективніше керівництво і вищі результати діяльності колективу;

 якщо в діяльності керівника школи взаємодіють єдиноначальність і колегіальність, то результати керівництва збігаються з очікуваними;

 керівництво школою буде ефективним, якщо в діяльності керівника школи взаємодіють прямий і зворотний зв'язок;

чим повніше забезпечує керівник школи взаємодію школи, сім'ї, громадськості, тим ефективніше його управління загальним процесом виховання і навчання учнів [46, с. 132].

Перша з наведених закономірностей установлює зв’язок педагогічного й управлінського процесів, а інші характеризують процесуальні особливості управління.

Цікавим є підхід до визначення закономірностей управління В. С. Пікельної. Вона виділяє такі закономірності управління школою:

• єдності управління школою; 
• сполучення централізму і децентралізму;
• співвідношення керуючої і керованої систем;
• впливу загальних функцій управління на кінцевий результат [31, с. 73].

Своєрідність такого підходу полягає в тому, що автор намагається об’єднати в єдиних закономірностях стійкі зв’язки, які є у загальнодержавних і внутрішкільних механізмах управління. Такі закономірності дійсно існують, але подібний погляд на цю проблему швидше соціологічний, ніж педагогічний. Аналіз наведених думок щодо сутності управління дає змогу зазначити, що, як правило, системою, в якій виявляються закономірності, називається процес управління школою. У А. А. Орлова — це управління навчальновиховною роботою.  Зрозуміло, що управління школою, внутрішкільне управління, управління навчально-виховною роботою — це різні системи.

Як зазначалось, управління школою здійснюється за допомогою державних і внутрішкільних механізмів, а внутрішкільне управління набагато ширше за управління навчально-виховною роботою.  Разом з тим, запропоновані закономірності управління і керівництва школою по суті є закономірностями управління навчальним закладом. Викладене дає можливість зазначити значний ступінь розбіжності думок вчених у визначенні закономірностей і, навіть, предметної області їх виявлення.  З проблемою закономірностей найтісніше пов'язана проблема принципів управління навчальним закладом, тому що соціальні закони реалізуються через свідому діяльність людей.

Ланкою, що поєднує закономірності та діяльність, є принципи управління — фундаментальні положення, вихідні вимоги до його здійснення. Принципи управління відображають закономірності управління навчальним закладом. Реалізація вимог принципів дає змогу здійснювати управління відповідно до його законів. Дані функції охоплюють всі види управлінської діяльності щодо створення матеріальних цінностей, фінансування, маркетингу тощо.

У науці та практиці освітнього менеджменту накопичені й апробовані певні принципи, які необхідно знати і використовувати в управлінській діяльності. У загальному контексті принципи (від лат. рrincipum – начало; основа; те, що лежить в основі певної сукупності фактів, теорії, науки) управління – це основні положення теорії управління, використання яких дозволяє здійснювати ефективне управління і досягати результатів із мінімальними затратами праці. Так, французький підприємець А. Файоль, якого вважають «батьком менеджменту», в своїй книзі «Основи менеджменту» запропонував 14 принципів: поділ праці; єдиновладдя; дисципліна; повноваження; відповідальність; єдність напрямів діяльності; підпорядкування особистих інтересів загальним; винагорода персоналу; централізація; ієрархія підпорядкування; порядок; справедливість; стабільність робочого місця персоналу; ініціатива; корпоративний дух підприємства. Він також висловив думку, що кількість принципів управління не обмежена.

Загалом теорія А. Файоля зводиться до того, що управління повинно базуватися на системі чітко визначених правил поведінки суб’єктів управління, обов’язків працівників, регламентації їхньої праці тощо. З появою освітнього менеджменту як окремої галузі науки і практики виникла необхідність визначення основних принципів, правил управління освітньою установою. Єдиного підходу до класифікації принципів управління в системі наукового менеджменту взагалі і освітнього зокрема не існує і, мабуть, не повинно бути. Щодо такого твердження, то правильний, на нашу думку, висновок зробив М. Кабушкін: «Кожне правило займає своє місце серед принципів управління в будь-якому випадку до тих пір, допоки практика підтверджує його ефективність» [50, с. 19].

У логічному сенсі принцип є провідним поняттям, що узагальнює і поширює певні положення на всі явища, процеси в тій галузі, з якої він (принцип) абстрагований. В іншому значенні цей термін визначає, як необхідно вибудовувати, здійснювати та удосконалювати діяльність, щоб досягнути необхідних результатів. Освітні принципи – це принципи діяльності, найбільш загальні нормативні знання, етичні норми, обумовлені станом освітньої сфери в конкретний період часу та вимогами суспільства до освіти.

 Аналіз досліджень з проблем управління, зокрема, принципів наукового управління в освіті [4; 15; 27; 61], свідчить, що серед вітчизняних дослідників немає консолідованої думки про принципи управління освітою. Стосовно дослідження з цієї проблематики описуємо загальні принципи шкільного менеджменту, які можуть використовуватися в управлінні загальноосвітнім навчальним закладом. Йдеться про науково обґрунтовані, практично застосовані й апробовані правила, покладені в основу освітньої діяльності. Без сумніву, вони повинні базуватися на законах розвитку суспільства та ідеях наукового менеджменту, мають відображати основні характерні риси, властивості, взаємовідносини, що складаються в освітній установі.

До загальних принципів шкільного менеджменту можна віднести:

1. Гуманістичний принцип. В умовах радикальних змін в ідеології, суспільному житті, зокрема й освіті, радикальні зміни відбуваються в педагогічній свідомості, по-новому розглядаються цілі сучасної освіти, яка передбачає позбавлення жорсткого маніпулювання свідомістю вихованців, нав’язування їм непорушних стереотипів мислення. Гуманістичний принцип можна охарактеризувати як побудову відносин суб’єктів освітньо-виховного процесу на основі демократичного педагогічного стилю спілкування. Головним є принцип поваги до особистості, заради якої здійснюється управління. Гуманізація, тобто «олюднення», освіти передбачає формування повсякденних тактовних, довірливих, демократичних стосунків у педагогічному колективі, звернення до кращих людських рис у спілкуванні, прийнятті управлінських рішень. Це повага до особистості учня, врахування його духовного потенціалу, формування довірливих гуманних відносин між учителем і учнем, виховання і становлення людини, здатної співпереживати, бути самостійною у гуманістично орієнтованому виборі життєвої позиції.

2. Принцип системного підходу. Шкільний менеджмент розглядається як наука і технологія управління школою в сучасних умовах формування ринкових відносин. Школи є відкритими соціальними системами найвищого порядку складності. Будь-яку систему характеризують взаємозалежності. Ефективність управління школою як системи залежить від оптимального функціонування всіх її компонентів (мікросередовища): «людських, матеріальних, технічних, інформаційних, нормативно-правових тощо, що утворюють диференційовану цілісність, призначену для реалізації функції управління» [60, с. 153]. Відтак наука управління школою не може не враховувати зовнішні фактори (макросередовище), об’єкти, що впливають на мікросередовище загалом: демографічні, економічні, соціальні, політичні, культурні тощо.

3. Принцип ситуаційного підходу в управлінні. Такий підхід вимагає врахування всіх конкретних умов, обставин та факторів, що впливають на управлінський процес. Стрижневим його моментом є набір змінних обставин, що відбуваються у шкільній системі і поза нею, які впливають на неї у конкретний період часу. Організація і методи управління визначаються певними обставинами. Змінюються обставини, приймаються відповідні управлінські рішення для вирішення поточних, проблемних завдань, коли бракує часу для аналізу і роздумів. Відповідно до ситуаційного підходу вся організація управління загальноосвітнім навчальним закладом – це рефлексія на різноманітні за природою сприятливі та несприятливі обставини, що визначають конкретну ситуацію і зумовлюють певні відповідні управлінські рішення.

4. Принцип інтеграції. Школа належить до складних структурованих систем, де відбувається чимало взаємопов’язаних процесів: навчально-виховний, науково-методичний, самоосвітній, кадровий, маркетинговий, нормативно-правовий та ін. Спільною основою всіх цих процесів є люди, об’єднані спільною метою навчати і навчатися. Завдання шкільного менеджменту у цьому разі – забезпечення цілеспрямованості та інтегрованості повного циклу управління шляхом планування, організації, керівництва і контролю.

5. Принцип інновації. Він передбачає оновлення педагогічної теорії і практики шляхом розробки, апробації нових інтелектуальних освітніх ідей, «процес внесення якісно нових елементів в освіту» [27, с. 95]. Школа як динамічна система повинна розвиватись, а відтак менеджмент має забезпечити інноваційний процес і засоби його забезпечення. Реалізація принципу інновації в управлінні закладами освіти дозволить навчально-виховний, навчально-пізнавальний та самоосвітній процеси перевести в якісно новий стан, створити конкурентоспроможне освітнє середовище, підготувати фахових випускників.

6. Принцип оптимальності. Оптимальним можна визнати менеджмент, який якнайкраще враховує умови, обставини, фактори щодо управління колективом і планування розвитку загальноосвітнього навчального закладу. Треба передусім враховувати реальні можливості розташування школи, власної віри і цінностей керівника, історію школи, запити та потреби учнів і їх батьків, зрозумілі наміри і вимоги директора до персоналу, які вмотивовуватимуть їх до виконання своїх зобов’язань, ресурси і можливості педагогічного колективу, очікування зовнішнього оточення.

7. Принцип цілеспрямованого менеджменту. Він вимагає окреслення реальних мети і цілей загальноосвітнього навчального закладу. В цьому випадку мета відображає як вимоги до освітнього закладу з боку освітньої системи, так і суб’єктивні уявлення керівника школи про конкретні цілі школи і її можливості. Ціль школи – це конкретний, якісно визначений, очікуваний результат, якого школа прагне досягнути і на реалізацію якого повинен бути спрямований шкільний менеджмент. Будь-яка ціль має бути змістовно, детально охарактеризована необхідністю її реалізації, визначеністю очікуваного результату, реальністю її досягнення.

8. Принцип інтегрованого розподілу праці. Керівник школи повинен напрацювати та запропонувати колективу такий алгоритм, який спрямований на вирішення завдань у визначеній послідовності і за якого організація навчально-виховного процесу буде чітко розподілена між учасниками навчально-виховного процесу. Однією з провідних ідей менеджменту є децентралізація управління. Суть його «полягає в широкому делегуванні керівником владних повноважень підлеглим, залишаючи за собою організаційно-розпорядчу владу; уникнення дрібної опіки та постійного контролю за роботою підлеглих без очевидної на те причини» [61, с.201].

 Опора на педагогічний колектив школи щодо підготовки, розробки й обговорення рішень, зіставлення і врахування різних точок зору працівників, колективна творчість забезпечать успішну реалізацію прийнятих рішень, досягнення мети і виконання місії школи.

9. Принцип функціональності. Ефективний менеджмент вимагає вдосконалення управлінської діяльності шляхом постійного динамічного оновлення і конкретизації функціональних обов’язків працівників відповідно до вимог часу, нинішнього розвитку суспільства. Сучасному шкільному менеджменту повинно бути властиво: індивідуальна відповідальність за все, що відбувається в установі; сприяння створенню нових та оновлення навчально-виховних технологій; приведення функцій управління до завдань навчального закладу; формування колективу однодумців; створення творчої атмосфери; постійне підвищення рівня компетентності управління; оптимізація управління; грамотне використання бюджетних і позабюджетних джерел фінансування; застосування ринкових методів управління трудовим колективом, оптимальне поєднання матеріального та морального стимулювання.

10. Принцип демократизації. Він вимагає відмови від командно-адміністративних методів керівництва, поваги та довіри до підлеглих, терпимості до ініціативи, новаторства. Менеджмент школи має забезпечити формування організаційно правової, психологічної, моральної основи, за якої функціонування школи на всіх її етапах здійснюється в гармонійній єдності персональної відповідальності кожного за свій напрям діяльності та колективних форм роботи таких структур, як рада школи, педагогічна рада, методичні об’єднання, учнівське самоврядування, забезпечення виборності та звітності цих структур. Важливим є використання ініціативи вчителів, учнів, батьків і забезпечення демократичних стосунків між керівниками, педагогами, учнями та їх батьками.

11. Принцип маркетингової діяльності. Керівники і працівники школи (директор, заступники директора, вчителі) повинні мати хороші знання із сучасного менеджменту, володіти достатніми уміннями та навиками, аби налагодити процес надання таких освітніх послуг і такої якості, які б задовольняли запити учнів та їх батьків. В умовах становлення цивілізованих ринкових відносин освітні послуги сьогодні стали товаром і мають значний попит в суспільстві. Загальноосвітній навчальний заклад є виробником освітнього продукту. Чим якісніший «освітній продукт» (випускник), тим більші шанси у нього реалізувати себе в майбутньому (вступити у вуз, а відтак реалізувати себе як фахівець). Закони маркетингу вимагають вивчення попиту і пропозицій в освітній сфері і формування попиту на освітні послуги, які готовий надати той чи інший навчальний заклад.

Для цього необхідно розробляти свої навчально-виховні технології, апробовані інноваційні методи та методологічні розробки з основних предметів, що забезпечують якісне навчання і знання. Таким шляхом створюється позитивний імідж освітнього закладу, а відтак зростає кількість клієнтів, які бажають отримати освіту в ньому.

Добре продумана маркетингова діяльність шкільного менеджменту може неабияк прислужитися для покращення навчально-матеріальної бази школи, залучення позабюджетних коштів і якомога повніше задовольнити освітні потреби бажаючих. Задоволення потреб, запитів клієнтів є наріжним каменем ринкових відносин.

12. Принцип партисипативності. Креативним, успішним керівником нині може стати людина, котра насамперед позбулася стереотипів минулого і мислить по-новому, знає, як привести освітній заклад до успіху. Знати, як планувати, аналізувати, здійснювати контроль та оцінювати роботу, вельми важливо, проте без широкої участі кожного працівника колективу у вирішенні питань життя установи, що сприяє задоволенню потреб у самореалізації і самоутвердженню, не обійтися.

Термін «participative manegement» дослівно з англійської мови означає «управління, засноване на участі». Ключове поняття «участь» передбачає різні форми участі суб’єктів в управлінні. Партисипативне управління в освіті означає залучення учасників цього процесу в прийняті певних рішень, тобто суб’єкти освітньої установи беруть участь у визначенні цілей, аналізі та вирішенні педагогічних проблем.

13. Гедоністичний принцип. Педагог в освітній установі повинен відчувати себе не тільки в ролі виконавця певних функцій та обов’язків. Значну частину свого життя він проводить у школі, котра має певну організаційну культуру, яка визначається сукупністю норм, цінностей, традицій, звичаїв і моральних засад, що регулюють діяльність і взаємовідносини педагогічного колективу. Значення морального фактора у соціальному і духовному розвитку суспільства та формуванні особистості за допомогою засобів виховання і соціального менеджменту надто велике. Функціонування освітнього закладу багато в чому залежить від етичних факторів, під якими мають розуміти норми і нормативи моральної поведінки як у трудовому колективі, так і по за ним: у сім’ї, побуті тощо.

Освітня професійна етика – це сукупність етичних норм, що відображають систему загальних цінностей, суспільних уподобань та правил етики працівників освітньої організації, визначають моральний характер взаємовідносин між людьми в процесі їх професійної діяльності.

Зрозуміло, що названі принципи далеко не вичерпують перелік загальних принципів шкільного менеджменту. Адже він орієнтований на врахування швидких змін і формування нових цінностей в суспільстві, окреслення стратегії розвитку школи, постійний пошук шляхів підвищення якості роботи, створення умов для розвитку компетенцій і підвищення науковометодичного рівня педагогічного колективу. Принципи можуть змінюватися відповідно до вимог часу під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Застосування принципів освітнього менеджменту є необхідною умовою ефективного менеджменту і забезпечує високі результати за умов їх системного використання.

Однак ці принципи не варто догматизувати. Науковому узагальненню підлягають ті з них, які забезпечують стабільний розвиток і результат. Ефективне управління сучасною школою вимагає поєднання всіх названих принципів, що базуються на досвіді, науці, інтуїції та здоровому глузді.

Основними функціями управлінської діяльності є педагогічний аналіз стану навчально-виховного процесу в школі, планування роботи, організація діяльності школи, внутрішкільний контроль та регулювання життєдіяльності колективу школи, координування роботи педагогічного колективу.

Для того щоб найкраще вірішувати завдання, що стоять перед керівництвом ЗНЗ, розглянемо сутність основних функцій управління наведених у рис. 1.2.

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Функції управління

Цикл управління школою розпочинається з педагогічного аналізу роботи за попередній період та оцінки її ефективності, а саме: що дала певна діяльність керівникам, учителям; що нового з'явилося в діях педагогів, житті класів, учнів; як проведена робота сприяла вихованню в учнів національної свідомості й високоморальних якостей; які помилки були допущені керівниками; наскільки оптимальним був контроль; чи своєчасним було регулювання процесу. Функція педагогічного аналізу закладає основи для здійснення планування.

Планування — основний визначальний момент управління, який означає проектування навчально-виховного процесу і процесу керівництва ним, визначення мети й завдань.

Організація внутрішкільного управління є наступною функцією — це приведення в дію управлінського рішення, утілення плану в життя. Ця робота складається з вибору найдоцільніших форм і методів залежно від термінів виконання, розстановки виконавців, їхніх ділових якостей і досвіду та надання настанов.

Контроль — один з головних засобів забезпечення надійної й достовірної інформації про стан навчально-виховної роботи. При проведенні контролю потрібно дотримуватися взаємозв'язку і взаємопогодженості форм і часу зі змістом навчально-виховного процесу, диференційованого підходу до об’єктів, всебічності й глибини охоплення об'єкта контролю, систематичності й послідовності, перевірки виконання й гласності, динамічності форм і методів, залучення до контролю громадськості. Сьогодні потрібне глибоке вивчення навчально-виховного процесу, проникнення в суть взаємодії вчителя й учнів, діагностика рівнів активності учнів у навчанні, праці та спілкуванні й надання своєчасної допомоги організаторам навчально-виховного процесу, внесення корективів у їхню діяльність[73, с.34].

Регулювання — підтримання об'єкта управління на необхідному рівні, перевід його в якісно новий стан. Демократизація в процесі регулювання проявляється в тому, що керівник залучає вчителів і учнів до збору та аналізу інформації про стан навчально-виховного процесу[73, с.37]. Регулювання буває оперативне (оперативні наради при директорові, заступниках), тематичне (виробничі наради, педагогічні ради), підсумкове (педагогічна рада за підсумками навчального року, семестру, конференції). Функції управління виступають в організаційній єдності, випадання однієї з функцій негативно впливає на перебіг управлінського циклу або призупиняє його виконання.

Управлінська діяльність – це сполучення різних функцій (видів діяльності). Спеціалізовані види різноманітних робіт називаються функціями управління. Слово «функція» у перекладі з латинського означає «здійснення, виконання» [73, с.40]. Кожна функція спрямована на вирішення специфічних, різноманітних і складних проблем взаємодії між окремими підрозділами, що вимагають здійснення великого комплексу конкретних заходів.

Функція менеджменту (за О.М Гірняком) – відносно відокремлений напрям управлінської діяльності, тобто трудовий процес у сфері управління. Функції відображають суть та зміст управлінської діяльності.

Функції менеджменту виникли в результаті поділу та спеціалізації праці.

А. Файоль виділяв планування, організацію, розпорядництво, координування та контроль як функції менеджменту. М. Мескон, М. Альберт і Ф. Хедоурі запропонували розглядати 4 функції: планування, організацію, мотивацію та контроль.

Функції менеджменту бувають основні і часткові.

Основні: планування, організація, мотивація, контроль.

Часткові: управління основним виробництвом, управління технічною підготовкою виробництва, управління капітальним будівництвом.

Копо проблем, що розв'язуються у процесі управлінської діяльності, зводиться до визначення конкретних цілей розвитку, вияву їхньої пріоритетності, черговості і послідовності реалізації. На цій основі розробляються завдання, визначаються основні напрями і шляхи рішення цих завдань, необхідні ресурси і джерела Їхнього забезпечення, встановлюється контроль за виконанням поставлених завдань.

Реалізація загальних завдань вимагає створення необхідних умов у сфері управління.

Єдиний процес управління поділяється на спеціалізовані функції з метою закріплення окремих видів робіт за виконавцями і тим самим упорядкування процесу управління, забезпечення високого професіоналізму виконання управлінських робіт. Функції управління відбивають конкретний зміст управлінської діяльності як самого менеджера, так і апарату управління, характеризують вид цієї діяльності.

Функції управління діяльністю, а відповідно і методи їх реалізації, не є незмінними. Вони постійно модифікуються і змінюються, у зв'язку з чим ускладнюється зміст робіт. Розвиток кожної з функцій управління відбувається не тільки під впливом внутрішніх закономірностей їхнього удосконалення, але і під впливом розвитку інших функцій. Кожна з функцій повинна удосконалюватися в напрямі, який зумовлюється загальними цілями і завданнями розвитку вищого навчального закладу в конкретних умовах. Це веде до змін змісту кожної функції.

Функція планування також має якісно нові риси. У сучасних умовах планування отримало принципово новий зміст. Нині ця функція розвивається і доповнюється функцією маркетингу, у зв'язку з чим планування здобуває новий зміст. Особливо розширюються межі планування. Отже, планування виконує не тільки оперативні задачі, але і задачі перспективного розвитку, що є якісно новим у змісті планування.

У зв’язку з цим помітні зміни і в змісті функції контролю. Він тісно зв'язаний зі здійсненням функції планування і сприяє його більш повної реалізації. Це означає, що до вивчення функцій управління не можна підходити з чисто формального боку, а необхідно виявляти й аналізувати зміни, що відбуваються в змісті управлінських понять і уявлень, оскільки ці зміни відбивають глибинні процеси в системі суспільного виробництва.

Головними ознаками для класифікації функцій управління є:

1) вид управлінської діяльності, що дозволяє відрізнити одну роботу від іншої в процесі поділу управлінської праці;

2) спрямованість видів діяльності на керований об’єкт чи фактори зовнішнього середовища.

За цими ознаками можна виділити загальні і конкретні функції менеджменту.

Загальні функції визначають лише вид управлінської діяльності незалежно від місця її прояву; від виду організації, характеру діяльності, масштабів і т.д. Загальні функції притаманні управлінню будь-якою організацією. Вони як би розчленовують зміст управлінської діяльності на види робіт.

Функція планування передбачає розв’язання двох глобальних питань: якою має бути реальна мета організації і що слід робити членам організації, щоб досягти її. За допомогою планування можна перевести фірму як систему із вихідного, базового рівня на заданий рівень розвитку шляхом маневрування і зосередження сил та засобів на пріоритетних напрямах своєї діяльності, а також визначати перспективи розвитку і майбутній стан фірми. Планування як цілеспрямована спеціалізована управлінська діяльність здійснюється на принципах об'єктивності, реалістичності, системності, комплексності, оптимальності; пріоритетності та єдності інтересів фірми, її персоналу і споживачів; збалансованості; обгрунтованості планів, програм, проектів, моделей розвитку; гнучкості шляхів соціально-економічного розвитку.

За О.М. Гірняком, планування – це відносно відокремлений вид управлінської діяльності, який визначає перспективу й майбутній стан організації.

Американський менеджмент виділяє два види планування:

• стратегічне, яке відповідає техніко-економічному стану в нашій – економіці;
• планування реалізації стратегії, яке відповідає оперативно- календарному в нашій економіці.

Стратегічне планування містить встановлення цілей організації, аналіз середовища та стану організації, оцінку стратегічних альтернатив та вибір стратегії. Планування реалізації стратегії є логічним продовженням стратегічного планування та спрямоване на розробку способів її реалізації.

Передумовою планування є прогнозування. Воно являє собою виявлення об'єктивних (реальних) тенденцій, станів розвитку закладу в майбутньому, а також альтернативних шляхів розвитку і термінів здійснення їх. Прогнози будуються відповідно до мети вищого навчального закладу, яка використовується як базис в операціях планування. Прогноз має дати керівнику уявлення про напрям розвитку, про способи досягнення мети, про результат його дій. Успіх майбутнього визначає не лише теперішнє, а й минуле. Прогноз в умовах постійно змінюваного середовища є органічною частиною планування. Це положення стосується не лише навчального закладу в цілому, а й кожного з його структурних елементів.

Планування є головною функцією управління, від якої певною мірою залежать усі інші функції. Менеджер, займаючись управлінням, намічає мету організації та прагне визначити найкращі способи її досягнення. Він аналізує бюджети, розклади, інформацію про етан галузі та економіки в цілому, ресурси, що є в розпорядженні підприємства, і ресурси, які воно спроможне придбати. Важливим аспектом планування є ретельне оцінювання вихідних даних. Оскільки підприємство розвивається значною мірою під впливом умов, що склалися в минулому, то зміни їх зумовлюють необхідність нових методів діяльності вищого навчального закладу. Ця функція вимагає від менеджера володіння аналітичними навичками.

Планування – це система заходів, спрямованих на досягнення мети і завдань. Плани, як і мета, поділяються на кілька взаємопов'язаних рівнів. Кожному рівню мети відповідає свій рівень планів, у яких виробляються (намічаються) конкретні шляхи досягнення відповідної мети.

Тактичні плани передбачають дії, спрямовані на досягнення тактичної мети і на підтримку стратегічних планів. Вони розробляються менеджерами середньої ланки, які обговорюють плани з менеджерами нижчої ланки, а потім подають їх вищому керівництву.

Оперативні плани передбачають дії, спрямовані на виконання оперативної мети і підтримку тактичних планів. Оперативні плани, як правило, охоплюють період часу менше року. Вони розробляються менеджерами нижчої ланки при консультуванні з менеджерами середньої ланки.

Планування – один із способів, за допомогою якого менеджери формують єдиний напрям зусиль трудового колективу на досягнення загальної мети діяльності вищого навчального закладу.

Традиційна система планування орієнтована, як правило, на функціонування навчального закладу. В умовах швидко змінюваного внутрішнього і зовнішнього середовища стає насущною потребою переорієнтування планування вищого навчального закладу з функціонування на розвиток.

Методами організаційного планування є:

– послідовний опис дій;

– графіки виконання робіт;

– робочий календар;

– сітьове планування й управління.

Організація – це свідомий процес, спрямований на об'єднання та впорядковану взаємодію елементів або частин (людей, ідей, речей) у ціле, у результаті чого утворюється життєздатна, продуктивна, стійка система[91, с.49]. Загальні питання об'єктивної необхідності організації будь-якої системи як взаємодії частин, що утворюють органічне ціле, розкриті А. А. Богдановим у його працях про технологію як про загальну організаційну науку. Організаційний підхід до дослідження будь-якої системи як об’єкта управління означає вивчення її з погляду внутрішньої структури і відношень з усіма зовнішніми системами. Необхідність організації визначається наявністю в елементах (частинах) системи (цілого) таких протилежних властивостей, як адаптивність один до одного та опір.

За О.М. Гірняком, організація – це соціальне утворення, яке об’єднує багато людей, діяльність яких має певну суспільнокорисну мету й певним чином координується.

Виділяють такі основні організаційні структури управління – лінійна та функціональна, лінійно-функціональна, матрична.

Лінійна структура управління складається із взаємоупорядкованих органів у вигляді ієрархічної драбини, піраміди підпорядкування.

Переваги лінійного управління:

• одержання підлеглими несуперечних між собою завдань і розпоряджень;
• повна відповідальність кожного керівника за результати роботи;
• простота, чіткість і зрозумілість взаємовідносин ланок і працівників управління;
• відсутність потреби у великому штаті управлінців.

Недоліки даної структури управління:

• вимагає високої компетентності лінійних керівників із усіх питань;
• наявність організаційної нерівності керівників через різні їхні статуси.

Функціональна структура управління базується на ієрархії органів, які забезпечують виконання кожної функції управління на всіх рівнях.

Функціональні структури – це такі базові форми побудови організації, у відповідності з якими працівники формуються у самостійні підрозділи, беручи до уваги подібність робіт, які вони виконують, чи видів діяльності, які закріплені за ними.

Лінійно-функціональна організаційна структура управління передбачає, що функціональні служби вищого рівня отримують повноваження управління аналогічними службами нижчого рівня, які знаходяться при лінійних керівниках.

Матрична структура управління має місце тоді, коли підприємство виготовляє продукцію однорідну за своїм призначенням, але з різними технологічними параметрами.

Переваги:

• можливість оперативного виконання усіх запитів в умовах змінної кон’юнктури;
• забезпечення потрібної гнучкості – проектні групи створюються, модифікуються і розпускаються у разі необхідності;
• ефективне використання ресурсів.

Недоліки:

• загостроєння боротьби за владу;
• виникнення плутанини через подвійну підлеглість співробітників;
• великі втрати часу;
• різке зростання загальних втрат на реалізацію проекту.

У теорії розрізняють такі діалектично протилежні типи організації: впорядковану та стихійну. Впорядкована організація тяжіє до визначеності, постійності, жорсткості, зворотності. Стихійна – до невизначеності, мінливості, неоднозначності, незворотності, гнучкості. Прикладом найбільш упорядкованої організації в природі може бути камінь, найбільш стихійної – вітер. Порядок і стихія відносні. Будь-який порядок частково стихійний, а будь-яка стихія в чомусь упорядкована. Порядок підтримується стихією, стихія підтримується порядком. Абсолютний порядок, як і абсолютна стихія – ніщо.

Організація – це взаємовідношення частин і цілого. Поведінка частини визначається поведінкою цілого; поведінка цілого залежить від поведінки частини[100, с.3]. Ціле завжди більше від суми складових його частин, це особлива організуюча сила зі своєю метою і своїм механізмом. Поведінка цілого не зводиться до поведінки частин, а поведінка частин не завжди реалізує поведінку цілого. Мікроорганізація – це організація, котра бере початок від частини, здатної до організаційної ініціативи. Макроорганізація – це організація, яка бере початок від цілого. Обидві складають єдність протилежностей. Організація як природи, так і суспільного виробництва є одночасно і мікро, і макроорганізацією.

Централізована і децентралізована організація. Поведінка частин, що входять у ціле, відмінна від поведінки цілого. Є частини, організаційна активність яких здатна робити управлінський вплив на ціле. Такі частини виконують функцію організуючого центру. Організація, котра грунтується на дії організуючого центру, є централізованою. Протилежна їй організація, тобто позбавлена організуючого центру, є децентралізованою. Обидві організації реалізуються в поєднанні одна з одною: ієрархічна (владна) і мережна (невладна). Наявність цих типів організації пов'язана з тим, що організація може мати багато рівнів і центри організаційної ініціативи перебувають на різних рівнях, а організація здійснюється через взаємодію рівнів, а також може бути однорівневого, тобто без рівнів, якщо центри організаційної ініціативи знаходяться на одному рівні й організація перебуває в межах цього рівня.

Організація будь-якої системи вимагає такого підбору і поєднання її елементів, який забезпечував би її гармонійне функціонування. Організація системи управління навчальним закладом в умовах ринку має забезпечити внутрішню гармонію, а також сумісність із тією більшою системою, елементом якої вона є.

Організація взаємодії людей має бути гнучкою, оперативною, надійною, економічною і самоорганізуючою. Ключовим моментом організації є вибір способів об'єднання людей у злагоджену, єдину систему. Цього досягається шляхом встановлення між ними залежності на основі єдності інтересів і результатів спільної діяльності. Якщо взаємодія між працівниками має стійкий характер, це означає, що між ними встановлено правильні організаційні стосунки.

Організаційний процес складний, тому що ця галузь постійно змінюється. Вибувають старі працівники, на їхні місця приходять нові. Вибуває з ладу застаріле обладнання, потребує оновлення діюче. Смаки та інтереси споживачів змінюються, тому не можуть залишатися незмінними цілі організації. Нові політичні та економічні тенденції можуть привести до скорочення, реорганізації або розширення виробництва.

Загалом організація як процес включає: визначення раціональних форм поділу праці; розподіл праці між працівниками, групами працівників і підрозділами; розробку структури органів управління; регламентацію функцій, підфункцій, робіт, операцій; встановлення прав та обов'язків органів управління і посадових осіб; підбір та розстановку кадрів.

Організація роботи – це функція, яку повинні здійснювати всі керівники незалежно від їхнього рангу. Завдання менеджерів полягає в тому, щоб вибрати таку організаційну структуру, котра найбільше відповідатиме меті й завданням організації, даватиме їй змогу ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем[114, с.58].

Контроль – одна з важливих функцій менеджменту, застосування якої дає можливість керівнику стежити за ходом виконання прийнятих управлінських рішень і вносити необхідні корективи. Контроль – багатоаспектне поняття[73, с.46].

Контроль – обов’язкова функція менеджменту, є заключною стадією управлінського процесу і відіграє роль зв’язуючої ланки між керуючою і керованою системами.

Суб’єктами контролю є державні, відомчі органи, громадські організації, колективні і колегіальні органи управління, лінійний і функціональний апарат підприємств та об'єднань.

Об’єктами контролю є місії, цілі стратегії, процеси, функції і завдання, параметри діяльності, управлінські рішення, організаційні формування, їх структурні підрозділи та окремі виконавці.

Вимоги до контролю: постійність, оперативність, поєднання перевірки зверху і контролю знизу, об'єктивність, масовість, гласність, дієвість, плановість, економічність.

Контроль повинен:

• орієнтуватися на досягнення конкретних результатів;
• забезпечувати своєчасність, мобільність, надійність та гнучкість застосування контрольних операцій;
• відзначатися простотою;
• бути економічним, тобто базуватися на порівнянні витрат на його організацію з його результатами.

Для підвищення ефективності контролю потрібно:

• забезпечувати двобічне спілкування між працівниками органів контролю та людьми, діяльність яких контролюється;
• уникати надто пильного (прискіпливого) контролю;
• застосовувати методи жорсткого, але справедливого контролю;
• використовувати методи матеріального стимулювання за результатами контролю;
• впроваджувати інформаційно-управлінську систему контролю з використанням комп’ютерної техніки.

Етапи контролю: розробка стандартів і критеріїв, співставлення з ними реальних результатів, прийняття необхідних реагуючих дій.

Види контролю: за об’єктом (фінансовий, операційний, поведінки людини), за суб’єктом (самоконтроль, колективний, адміністративний, внутрішній, зовнішній), за процесом (попередній, поточний, заключний, суцільний, вибірковий).

Функція контролю включає облік і аналіз інформації про фактичні результати діяльності всіх підрозділів вищого навчального закладу, порівняння їх із плановими показниками, виявлення відхилень і аналіз їхніх причин, розробку заходів щодо досягнення поставленої мети.

Роль та значення контролю визначається тим, що він є способом організації зворотних зв'язків, завдяки яким орган управління одержує інформацію про хід виконання його рішень. Якщо справи йдуть добре, тоді контроль дає змогу підтримувати хід справ; якщо результати гірші від очікуваних, тоді контроль допомагає внести необхідні корективи.

Менеджери оцінюють стан справ у навчальному закладі на основі звітів, які одержують від інших працівників закладу, а також із зовнішніх джерел. Вони визначають орієнтири відповідно до наміченої на етапі планування мети й завдань. Потім, у міру необхідності, вони вносять корективи шляхом перепланування, реорганізації або переорієнтації. Таким чином, у процесі контролю виявляється, наскільки узгодженими є всі функції управління, оскільки виявляються недопіки, допущені при виконанні їх.

Контроль безпосередньо пов’язаний із функцією планування. Стратегічні плани відображають зміни як усередині закладу, так і за її межами, і процес контролю дає змогу менеджерам упевнитися в тому, наскільки діє прийнята стратегія. Якщо навчальний заклад постійно здійснює контроль, помилки можна вчасно помітити і вчасно вжити відповідних заходів для попередження проблем. Контроль дає змогу бачити всю справжню картину стану виробництва. Тому від його ефективності в кінцевому підсумку залежить якість рішень, що приймаються, та вчасне виконання їх.

Перш за все виділимо два типи контролю – стратегічний і тактичний.

Стратегічний контроль спрямований на розв'язання стратегічних завдань і тісно пов’язаний зі стратегічним плануванням та управлінням.

Тактичний контроль забезпечує систематичні спостереження за виконанням поточних завдань, програм, планів.

Виділяють три основні види контролю: попередній, поточний, заключний.

Попередній контроль здійснюється через правила, процедури, поведінку до фактичного початку роботи. Цей вид контролю використовується стосовно людських (трудових), матеріальних, фінансових ресурсів.

Попередній контроль у сфері трудових ресурсів досягається за рахунок ретельного аналізу ділових і професійних знань, навичок, необхідних для виконання тих чи інших посадових обов’язків, і відбору найбільш підготовлених та кваліфікованих працівників.

Попередній контроль за матеріальними ресурсами також є обов’язковим, тому що високоякісний товар із сировини низької якості не зробиш. Контроль здійснюється шляхом розробки стандартів якості та проведення фізичних перевірок матеріалів на відповідність встановленим вимогам. Одним із способів попереднього контролю є вибір таких постачальників, у яких матеріали мають відповідну якість.

Засобом попереднього контролю фінансових ресурсів є бюджет. Поточний контроль здійснюється в процесі проведення роботи безпосередньо менеджером (керівником). Регулярна перевірка роботи підлеглих, обговорення проблем, що виникають, пропозиції щодо вдосконалення роботи дають змогу усувати відхилення від планів та інструкцій. Він обов’язково передбачає одержання даних про фактичні результати, тобто ним забезпечується зворотний зв’язок під час роботи.

При заключному контролі фактичні результати порівнюються із запланованими. Порівнюючи фактичні результати із запланованими, керівництво має можливість оцінити, наскільки правильно було складено плани, і дає можливість ефективно здійснювати функцію мотивації.

Контроль дає змогу керівнику порівнювати реальні результати з бажаними. Функція контролю є засобом спостереження за виконанням робіт і коригування для гарантованого досягнення відповідних результатів. Контроль допомагає в регулюванні курсу навчального закладу.

З функціями планування та організації тісно пов’язані функції координування та регулювання, котрі здійснюються органами управління в процесі виконання планів. Здійснення організаційної функції не виключає на практиці виникнення деякої невідповідності між усіма елементами створеної системи або механізму досягнення мети, що об'єктивно вимагає уточнення характеру дій виконавців, спрямованих на досягнення узгодженості, оптимальної гармонійності й ефективності.

Таке настроювання системи дістало назву функції координації спільної діяльності. Узгодженість дій персоналу через встановлення між ними гармонійних зв’язків досягається на основі раціональності, чіткої взаємодії виконавців, оперативності й надійності.

Функція координації (узгодження) різних процесів праці та їхніх результатів у різних сферах діяльності людей зумовлена рухом усього виробничого організму на відміну від руху його самостійних органів.

Координація забезпечує узгодженість у часі й просторі дій органів управління та посадових осіб, а також між системою в цілому і зовнішнім середовищем. Функція координації відіграє в управлінні виробництвом роль, яку образно можна порівняти з роллю диригента в оркестрі. Саме завдяки їй забезпечується динамізм системи виробництва, створюється гармонія взаємозв’язків виробничих підрозділів, здійснюється маневр матеріальними та трудовими ресурсами всередині підприємства у зв’язку із зовнішньо-економічних завдань.

Об’єктом функції координація як управляюча система, так і система, якою управляють. Призначення діяльності органів управління – забезпечити єдність дій усіх управлінських підрозділів, працівників управління та спеціалістів для найбільш ефективного впливу на процес виробництва.

Координація означає синхронізацію зусиль усього колективу, інтеграцію їх у єдине ціле, тобто це процес розподілу діяльності в часі, приведення окремих елементів у таке поєднання, яке дало б змогу найбільш ефективно та оперативно досягати поставленої мети. Координація – це головна функція процесу управління, яка забезпечує, по-перше, його єдність та безперервність і, по-друге, взаємозв’язок усіх функцій.

Регулювання – це діяльність із підтримки в динамічній системі управління виробництвом заданих параметрів. Його завдання – зберегти стан упорядкованості, котрий задається функцією організації як у підсистемі виробництва, так і в підсистемі управління. Функція регулювання детермінується нормативністю: в полі її зору перебуває будь- яке відхилення від норми. Зміни в самому виробництві фіксуються завдяки диспетчеризації, що є специфічною формою оперативного регулювання.

Отже, саме функція регулювання забезпечує виконання поточних заходів, пов'язаних з усуненням відхилень від заданого режиму функціонування організаційної системи виробництва. Здійснюється вона в процесі оперативного управління спільною діяльністю людей шляхом диспетчеризації на основі контролю й аналізу цієї діяльності.

Функція облік діяльності здійснюється для одержання всеохоплюючої інформації про стан діяльності (виробничої, комерційної, фінансової і т. ін.). Виконується шляхом вимірювання, реєстрації й групування даних, що характеризують об’єкт управління. Розрізняють оперативний, бухгалтерський і статистичний облік.

Сутність функції аналіз діяльності полягає в комплексному вивченні діяльності за допомогою величезного арсеналу аналітичних і економіко- математичних методів для об'єктивної оцінки діяльності; виявленні причин наявного стану, динаміки і закономірностей розвитку об’єкта управління; виявленні взаємозв'язків цього об’єкта з різними факторами; кількісній оцінці ефективності діяльності; визначенні вузьких місць у розвитку об'єкта управління і можливих шляхів поліпшення його стану та ін.

Важливе завдання аналізу – з’ясувати ступінь життєздатності підприємства, його спроможність протистояти зовнішнім і внутрішнім дестабілізуючим факторам. Менеджери повинні добре володіти способами вироблення ефективних стратегічних рішень, які б забезпечували виживання підприємства у важких економічних ситуаціях і довгостроковий комерційний успіх.

Безпосереднє управління середньою загальноосвітньою школою як державною установою здійснює ії директор, який призначається на посаду органом державного управління. Його обов’язки чітко визначені в Положенні про загальноосвітній навчальний  заклад, де вказано, що директор забезпечує реалізацію державної освітньої політики, розпоряджається шкільним майном і коштами в установленому порядку, затверджує кошторис та його виконання, укладає угоди, відкриває рахунки в банках, розпоряджається кредитами, видає накази та розпорядження, обов'язкові для всіх учасників навчально-виховного процесу, організовує і контролює навчально-виховний процес, відповідає за якість роботи педагогічного колективу, охорону дитинства і праці, створює умови для позакласної та позашкільної виховної роботи, призначає і звільняє своїх заступників і педагогічних працівників, затверджує їхні посадові обов'язки та правила внутрішнього розпорядку (разом із профспілковим комітетом), створює умови для творчого зростання педагогічних працівників, несе відповідальність за свою діяльність перед колективом школи, батьками, місцевими органами влади. Успіх управління школою залежить від позиції директора, стилю його роботи, компетентності, переконаності в необхідності демократизації управління.

 

2.   Історичні витоки становлення й розвитку методичної служби і методичної роботи в закладах освіти в Україні

 

 За останні роки суттєво зріс науковий інтерес до вивчення процесу становлення і розвитку методичної служби та методичної роботи в закладі освіти в Україні, зумовлений інтеграцією вітчизняної системи освіти до європейського й світового освітнього просторів, посиленням особистісної орієнтації професійної підготовки майбутніх фахівців у галузі освіти, їхній готовності кваліфіковано і майстерно виконувати свої професійні обов’язки, володіти сучасними теоретичними і прикладними знаннями з основ методичної роботи і консультування, творчо підходити до організації методичної і дорадчої діяльності, подальшому професійному зростанню.

Становлення і розвиток педагогічного дорадництва в Україні тривали понад століття, відповідно змінювалися цілі, зміст, форми і методи його роботи. Педагогічне дорадництво (дорадник – «той, хто дає поради, радить що небудь; назва службовця-консультанта». [3,40]) – це надання кваліфікованим фахівцем (консультантом) у галузі освіти консультаційної послуги керівникам,  педагогічним і науково-педагогічним працівникам закладів і установ освіти з питань їхньої професійної діяльності та розвитку, інформаційної підтримки, допомоги, виявлення й аналізу професійних проблем та напрацювання рекомендацій їхнього вирішення, а також сприяння реалізації цих рекомендацій.  Унікальна система роботи педагогічного дорадництва в Україні почала складатися понад 100 років тому. У її становленні можна виокремити декілька етапів:

 І етап (середина ХІХ ст. – початок ХХ ст.) – зародження форм і змісту педагогічного дорадництва, які сприяли вдосконаленню професійного рівня вчителя;

ІІ етап (20-і – 60-і рр. ХХ ст.) – становлення та розвиток методичної роботи, пов’язаної зі змінами в організації та змісті шкільної освіти;

ІІІ етап (70-і – 90-і рр. ХХ ст.) – модернізація системи методичної служби;

ІV етап – сучасний (початок ХХІ ст.) – інноваційний розвиток педагогічного дорадництва[8,3].

Багатство ідей та глибоких роздумів про вдосконалення професійного рівня вчителя притаманне вітчизняній педагогічній спадщині минулого століття. Зокрема, М.О. Корф приділяв багато уваги підготовці вчителів, давав цінні поради та рекомендації, розробляючи для них плани занять і методики проведення уроків. Він одним із перших організував проведення вчительських з’їздів в Україні.  

Однією із ранніх форм педагогічного дорадництва, які сприяли росту професійного рівня вчителів, стають педагогічні ради, які створювалися при кожній гімназії. Як попечитель Київського навчального округу М.І.Пирогов привніс суттєве покращення в роботу педагогічних рад гімназій: розширився зміст обговорюваних питань, уведені в систему роботи доповіді й обмін думками про дидактичні питання в освіті, всіляко заохочувалися методичні пошуки вчителів, рекомендувалося взаємне відвідування уроків. 

О.В. Духнович звертав увагу учителів на володіння ефективною методикою викладання, давав багато порад щодо організації навчального процесу, рекомендував практикувати групову роботу учнів не тільки фронтально, але й диференційовано.

Велике значення спеціальній педагогічній і методичній підготовці педагога надавав К.Д. Ушинський. Він вважав, що спеціальні педагогічні знання потрібні вчителю для розвитку розумових здібностей дітей та зосередженню їхньої уваги до навчання, але важливе місце в його професійній діяльності повинна посідати і методична підготовка, яка сприятиме формуванню умінь і навичок школярів. К.Д. Ушинським не тільки обґрунтовано такі методи навчання як систематичний та аналітичний, метод вправ (усні, письмові, лабораторно-практичні, робота з книгою), форми навчання, а й подано рекомендації до застосування кожної з них. Він активно співпрацював із педагогами практиками, надаючи цінні поради щодо форм організації навчальних занять у школі. Починаючи з 1914 р. у навчальних закладах вводяться спостережні уроки, які стали своєрідною педагогічною лабораторією, у якій вчителі знайомилися з досвідом викладання своїх колег і навчалися аналізувати уроки. У зв’язку з цим на практиці з’явилася потреба у так званих «вчителях-інструкторах», дорадниках, що сприяло створенню відповідних посад при навчальних закладах. Справі вдосконалення педагогічної майстерності педагогічних кадрів наприкінці ХІХ ст. – початку ХХ ст. правили з’їзди, конференції, наради, семінари, на яких головними питаннями були підвищення рівня знань учителів, методи і прийоми навчання і виховання учнів. Із суспільно-політичною ситуацією, яка склалася в Україні на початку ХХ ст., відбулися зміни у розвитку педагогічного дорадництва, які стосувалися методичної роботи, пов’язаної з організацією та розробленням змісту шкільної освіти. З 20-х років ХХ ст. в Україні створюються спеціальні відділи – методичні бюро з певним штатом працівників, які почали займатися організацією методичної роботи у навчальних закладах і надавати консультаційну допомогу вчителям. У цей же період розробляються перші нормативні документи, які стали регламентувати дорадчу діяльність методичних бюро та шкіл. Так з’явилися «Положення про організацію методичної роботи на місцях» та «Положення про опорну школу» [10,268]. 

Опорні школи згодом стали центрами методичної роботи навколишніх шкіл і сприяли формуванню та поширенню педагогічного досвіду. Починаючи з 1930 р. для здійснення керівництва методичною роботою в країні формується навчальнометодичний сектор при уряді України, який став здійснювати координуючу та контролюючу функцію за методичними бюро на місцях. Наставниками вчителів стають інспектори-методисти. До консультативної функції методистів додалася інспекторська, яка полягала у здійсненні контролю за методичною роботою в школах, вивченням і поширенням педагогічного досвіду, розвитком професійної і методичної діяльності педагогів. Перший з’їзд інспекторів-методистів відбувся у 1931 р. на якому була прийнята резолюція «Про організацію і зміст методичної роботи в районі». Особлива увага почала приділятися проблемі методичного керівництва на місцях. У зв’язку з цим у 1939 р. відбулася Всесоюзна нарада з методичної роботи, на якій було обговорено та затверджено ряд нормативних документів, зокрема, «Положення про методичну роботу в школі», «Положення про районний педагогічний кабінет районного відділу народної освіти», «Положення про кущове методичне об’єднання учителів».

Відтак, в Україні поступово почала вибудовуватися цілісна система методичної роботи з педагогічними кадрами та визначеною вертикаллю управління.  У післявоєнний період було проведено ряд заходів щодо комплектування шкіл кваліфікованими кадрами та підвищенням рівня їхньої професійної підготовки. У зв’язку з цим постало питання посилення ролі методичних служб у професійному вдосконаленню учителів.

Важливою формою методичної роботи з учителями стають Педагогічні читання (1946 р.). Зазначена форма методичної роботи дозволила вчителю узагальнити власний досвід, використовуючи наукову літературу для його обґрунтування. Завдяки цьому почали організовуватися школи передового педагогічного досвіду, а педагогічні кабінети з 1959 р. були перейменовані  у методичні кабінети. Головним завданням методичних кабінетів стало методичне забезпечення закладів і установ освіти та підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Така система методичної роботи проіснувала до 70-х років минулого століття. У 70-і роки структура методичної роботи в Україні вдосконалюється, що пояснюється реформою, яка відбулася у системі загальної середньої освіти[4,3].

Затверджується «Типове положення про районний (міський) методичний кабінет», у якому визначено головні напрями його роботи, а також звертається увага добору кадрів на посади методистів, здатних творчо працювати, добре знаючих специфіку свого району (міста) та з досвідом організаційної діяльності. Було створено  районні предметні комісії та методичні об’єднання, запрацювали міжшкільні предметні комісії, громадські методисти, які призначалися в районний (міський) методичний кабінет інститутами вдосконалення вчителів. Більш чітко визначилися права і обов’язки голів методичних об’єднань, директорів шкіл, заступників із навчально-виховної роботи, організаторів позакласної і позашкільної роботи. Відповідно до нового «Положення про методичну роботу» запроваджено єдиний термін «методичне об’єднання учителів». Надалі він використовувався для означення колективних форм, які до того часу називались предметними та методичними комісіями. Таке об’єднання вчителів з предметів було більш зручною формою для успішного підвищення фахового рівня.

Відтак, була створена розгалужена система методичної роботи, яка включала індивідуальну самоосвіту педагогічних працівників як основу підвищення кваліфікації, а також курсову перепідготовку, заочне навчання та різні методичні заходи. Вона спрямовувалася на постійне підвищення освітнього та наукового рівня, а також фахової і методичної підготовки освітян.  Відповідно до реформи розвитку загальної середньої освіти (1984 р.) відбулися певні зміни у структурі та змісті роботи методичних служб усіх рівнів. Міністерство освіти СРСР у 1985 р. затвердило «Типове положення про методичний кабінет районного (міського) відділу (управління) народної Освіти» [6,157].

Методичні кабінети увійшли до структури відділу (управління) народної освіти. На базі традиційних методичних кабінетів створюються науково-методичні, інформаційно-методичні (діагностичні) кабінети (центри). Почали функціонувати школи молодого вчителя, творчі групи під керівництвом методистів.

Головними завданнями методичних кабінетів було спрямування методичних об’єднань педагогічних працівників на визначення змісту роботи відповідно до актуальних проблем, пов’язаних із новими напрямами розвитку науки і техніки, змістом нових шкільних програм і курсів, визначення потреб учителів, вихователів, класних керівників.  Із здобуттям незалежності України, як самостійної держави, методичні служби почали спрямовували свою роботу на забезпечення регіональних програм розвитку освіти, створення умов для формування навчальних закладів нового типу, виявленні та супроводу передового педагогічного досвіду.

Методологічним обґрунтуванням методичної служби стає системний підхід, теорія безперервної освіти, орієнтація на особистість (педагога й учня), гуманістичний підхід до побудови змісту й організації навчального процесу. До методичної роботи долучаються досвідчені вчителі та наукові працівники, що сприяло посиленню наукового підґрунтя методичної роботи [10, 16].

У зазначений період розвитку науково-методичної роботи з учителями та методистами більшу увагу стали приділяти інститути вдосконалення вчителів із потужним складом методичних працівників різних напрямів роботи.  За наказом Міністерства освіти України у 1997 р. затверджується нове «Положення про районний (міський) методичний кабінет». Навчальнометодичне забезпечення педагогічних працівників відбувається завдяки координації діяльності районних (міських) методичних кабінетів (РМК) і шкільних методичних кабінетів.

Створюються можливості для замовлення періодичних педагогічних видань і заохочення педагогічних працівників для публікації власних напрацювань. Урізноманітнилися форми і методи роботи з педагогічними працівниками. Набуло поширення вивчення стану та результатів викладання предметів і факультативів, аналізу організації навчально-виховної та методичної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах. 

У роботі РМК запроваджується система планування роботи: на рік, місяць, тиждень. Розширилися напрями роботи методистів щодо надання методичної допомоги навчальним закладам: професійна підготовка педагогів, профорієнтаційна та соціальна робота, виховна робота (учнівське самоврядування, позакласна робота), підвищення кваліфікації вчителів, бібліотечна робота, пропагування розвитку методичної роботи (виставки, видавнича діяльність, співпраця з засобами масової інформації), створення інформаційно-аналітичної та довідкової баз даних. На цьому етапі діяльність методичної служби РМК будувалася з урахуванням технології педагогічної взаємодії (консультування, бесіди, творчі зустрічі, засідання районних методичних об’єднань тощо).  Однак, не зважаючи на зазначене, у практичній діяльності якість професійної підготовки методиста визначалася, як правило, шляхом суб’єктивних оцінок і дуже поверхово.

Відсутність науково-обґрунтованих уявлень про об’єми знань і вмінь, якими повинні оволодіти методисти, гальмувало підвищення рівня професійної компетентності[7,4].

Крім того перекладання управлінських функцій відділами освіти на РМК позбавляло методистів безпосередньої професійної діяльності, пов’язаної з педагогічним дорадництвом. Це, природно, призвело до того, що методисти часто недооцінювали роль одних і перебільшували значення інших напрямів методичної роботи, переважно займаючись інспектуванням навчальних закладів та визначенням рівня навченості учнів. 

На початку ХХІ ст. методичній службі відводиться суттєва роль в осмисленні інноваційних ідей, у стимулюванні активного новаторського пошуку і вдосконаленні педагогічної майстерності. У 2008 р. вийшов наказ Міністерства освіти і науки України №119 «Про затвердження Положення про районний (міський) методичний кабінет (центр)». Згідно Положення РМК визнається науково-методичною установою, яка здійснює науково-методичне забезпечення системи загальної середньої та дошкільної освіти району (міста), підвищення кваліфікації педагогічних працівників у курсовий і міжкурсовий періоди. Подальша діяльність РМК здійснюється за такими головними напрямами: науково-методичне забезпечення системи дошкільної та загальної середньої освіти; трансформування наукових ідей у педагогічну практику, науково-методична підтримка інноваційної діяльності в освітній галузі, наукові пошуки та експериментальна робота, яку проводять педагогічні працівники навчальних закладів району (міста); інформаційно-методичний супровід навчальних закладів і педагогічних працівників; консультування педагогічних працівників із проблем сучасного розвитку освіти, організації навчальновиховного процесу, досягнень психолого-педагогічних наук [2,51]. 

На сучасному етапі розвитку суспільства нашої держави посилюється увага до інноваційних процесів, які відбуваються в галузі освіти, зростають потреби педагогічних працівників в отриманні якісних професійних консультативних послуг. Консультаційна послуга – це особливий інформаційний продукт виробничої діяльності консультаційної організації, яка надається клієнту у вигляді розроблених програм, проектів, рекомендацій, порад тощо. 

Сьогодні в Україні склалася розгалужена мережа різних закладів, установ, організацій, які надають різні педагогічні дорадчі послуги не тільки керівникам освіти і педагогічним працівникам, а й населенню. Вона включає  шкільні методичні кабінети, районні (міські) методичні кабінети, центри навчально-методичної роботи, психолого-медико-педагогічні консультації, освітні консалтингові центри, інститути післядипломної педагогічної освіти, громадські освітні організації тощо. Професійну дорадчу діяльність у зазначених структурах здійснюють методисти, педагогічні консультанти, супервізори, коучери, дорадники за чинними нормативно-правовими документами, функціями та напрямами, визначеними консультаційною організацією. Однак, цілеспрямованої спеціальної фахової підготовки педагогічних дорадників в Україні не було. Зважаючи на зазначену гостру проблему та потребу в підготовці професійних фахівців у галузі педагогічного консультування Національний педагогічний університеті імені М.П.Драгоманова вперше в Україні у 2014 р. відкрив нову перспективну спеціальність «Дорадництво».

Підготовка дорадників здійснюється за сучасними вимогами міжнародного педагогічного консалтингу. Професійна діяльність педагогічних дорадників включає: надання консультативних освітніх послуг педагогічним працівникам, керівникам закладів і установ освіти; підготовлення та експертиза методичного забезпечення загальної середньої, професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти; організація атестації та підвищення кваліфікації педагогічних працівників; аналіз і впровадження передового педагогічного досвіду; супровід інноваційних проектів; організація та проведення супервізії фахівців; консультування дитини у ситуаціях дидактичних ускладнень, розвитку творчих обдарувань та успішної інтеграції в соціум; консультування сім’ї у проблемах навчання, виховання та розвитку дитини, вибору навчального закладу, в т.ч. для освіти за кордоном; консультування управлінського персоналу; педагогічне консультування у територіальній системі освіти тощо[1,8]. 

Відтак, головна функція педагогічного дорадництва в сучасних умовах зводиться до надання якісних консультативних послуг відповідно до потреб споживачів, а не інспектування роботи педагогічних працівників та навчальних закладів освіти, як було у попередні роки. 

Вивчення історії становлення і розвитку педагогічного дорадництва в Україні переконує в тому, що воно є, насамперед, відображенням реальної потреби в удосконаленні професійної майстерності педагогічних працівників та отримання якісних консультативних послуг відповідно до сучасних тенденцій демократизації суспільства, інноваційних процесів в галузі освіти і науки, функціонуванні різних соціальних інституцій[1,9].

 

1. 3. Значення методичної роботи та її суть, зміст, функції 

 

Тенденції розвитку освіти в Україні зумовили необхідність упровадження інноваційних процесів в освітній системі, за­міну старих шаблонних освітніх моделей новими, нестандартними, творчими, прогресивними і вод­ночас дієвими та адаптованими до сьогодення.

За умов практичної реалізації завдань Державної національ­ної програми «Освіта (Україна XXI століття)» нагальним є за­вдання адаптувати педагогів до освітніх вимог. Важливу роль у забезпеченні реформування освіти відіграє модернізація на­уково-методичної роботи в освіт­ньому закладі через упровадження сучасних навчально-виховних, управлінських технологій, стиму­лювання професійного зростання кадрів, підвищення їхньої про­фесійної майстерності, зокрема; через ефективне застосування дієвих форм і методів навчання до­рослих, інструментальних засобів, систем комп'ютерного навчання та інформаційної мережевої вза­ємодії.

Давні істини «Вчитись можна все життя», або «Вчитель живе, поки вчиться», «Вік живи, вік учись» відносяться до всіх людей, але найбільше до тих, хто вчить інших. Тому в Україні існує система неперервного навчання й освіти сучасного педагога – спеціаліста, яка органічно поєднує в собі навчання та самоосвіту. Значну роль у забезпеченні потреб суспільства й держави у висококваліфікованих конкурентоспроможних фахівцях відіграє післядипломна освіта, підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, їх педагогічної майстерності та методичного рівня. Її частиною є методична робота з учителями на різних рівнях (державному, місцевому, шкільному) [5,35].

Методична робота спонукає вчителя до роботи над підвищенням свого фахового рівня, сприяє збагаченню педагогічного колективу педагогічними знахідками, допомагає молодим учителям переймати майстерність у більш досвідчених колег.

  Методична робота полягають у визначені системи заходів:

• спрямованих на досягнення найкращих результатів (планування);
• у діяльності з удосконалення структури і змісту методичної роботи (організаційна);
• у регулярному вивченні співвідношення між рівнем компетентності педагогів, що виявляється в узагальненому результаті їх праці, та вимогами суспільства до якості роботи працівників освіти (діагностична);
• передбаченні знань та умінь, необхідних педагогам у майбутньому (прогностична);
• виробленні принципово нових положень навчально-виховної роботи, у формуванні, експериментальній перевірці та впровадженні передового досвіду (моделююча);
• відновленні частково забутих або втрачених учителями знань після закінчення навчального закладу (відновлююча);
• виправленні недоліків у діяльності педагогів, пов'язаних з використанням застарілих методик (коригуюча);
• інформуванні, агітації педагогів щодо впровадження досягнень науки, передового досвіду (пропагандистська);
• налагодженні й підтриманні зворотного зв'язку, в оцінюванні відповідності наслідків методичної роботи завданням та нормативним вимогам (контрольно-інформаційна) [6,203].

   Методична робота покликана стимулювати підвищення наукового рівня вчителів, їх підготовку до засвоєння змісту нових програм і технологій реалізації, досягнень психолого-педагогічних дисциплін і методик викладання, передового педагогічного досвіду.
   Методична робота здійснюється за такими напрямами:

1. Поглиблення філософсько-педагогічних знань. Спрямоване на вивчення педагогічної теорії та методики навчання й виховання, психології, етики, естетики, поглиблення науково-теоретичної підготовки з предмета й методики його викладання.

1.                    Вивчення принципів розвитку української національної школи. Передбачає збагачення педагогічних працівників надбаннями української педагогічної думки, науки, культури, вивчення теорії та досягнень науки з викладання конкретних предметів, оволодіння сучасними науковими методами, освоєння оновлених програм і підручників.
2.                    Освоєння методики викладання додаткових предметів. Охоплює вивчення складних розділів навчальних програм з демонструванням відкритих уроків, застосуванням наочних посібників, дидактичних матеріалів.
3.                    Систематичне інформування про нові методичні розробки. Полягає у систематичному вивченні інструктивно-методичних матеріалів стосовно змісту і методики навчально-виховної роботи.
4.                    Оволодіння науково-дослідними навичками. Сприяє формуванню дослідницьких умінь, організації власного теоретичного пошуку, аналізу та оцінювання результатів педагогічних досліджень[6,208].
   Необхідність творчого розвитку педагогічних працівників випливає зі стратегічних завдань реформування післядипломної освіти, які сформульовані у національній доктрині, а саме:

• створення умов для постійного підвищення освітнього й кваліфікаційних рівнів, оновлення професійних та загальноосвітніх знань громадян, збагачення духовного та інтелектуального потенціалу суспільства;
• оптимізація мережі навчальних закладів, підвищення кваліфікації й перепідготовки кадрів;
• створення національної системи підготовки та атестації наукових і науково – педагогічних працівників вищої кваліфікації, надання вищій школі провідної ролі у післядипломній освіті спеціалістів[6,209].

Реалізація цих завдань можлива при змістовній організації неперервного навчання як керівників органів освіти та шкіл, так і вчителів.

Класики вітчизняної педагогіки цю проблему завжди вважали однією з найважливіших у навчанні майбутніх учителів та вчителів – практиків.

А.С.Макаренко вважав, що педагогічна майстерність не є вродженою, а набутою, і кожен учитель повинен зробити все, щоб стати майстром.

В.О.Сухомлинський зазначав, що суттєвою умовою майстерності педагога є глибина знань, широкий інтелектуальний кругозір, а причиною її втрати окремими вчителями є їх «духовне окостеніння», яке виникає тоді, коли вони не поповнюють своїх знань. В.О. Сухомлинський вважав, що вчитель мусить постійно працювати над собою, і спинятися на досягнутому він не має жодного права. Навички і вміння вчителя, якими б досконалими вони не були, не можуть залишатися на тому самому рівні, інакше перетворяться в ремісництво[9,203].

Нині суспільству потрібен не сліпий виконавець адміністративних вказівок, а висококомпетентний професіонал – педагог, який володіє глибокими педагогічними знаннями, надбанням національної та світової культури, здатний до творчих нестандартних рішень, готовий до роботи в умовах ринкових відносин.

Вирішення цієї проблеми залежить від двох головних факторів: діяльності самого вчителя, керівника з самоосвіти та дієвості національної системи безперервного підвищення професійної кваліфікації, або, як можна сказати простіше, — від методичної роботи вчителя та методичної роботи з учителем.

Безперервне підвищення кваліфікації педагогічних кадрів — цілеспрямований процес, спеціально організований з метою систематичного оновлення професійної компетентності працівників освіти, зумовлений динамікою розвитку суспільства, науки, освіти, а також потребами, що випливають з особистого досвіду і специфіки діяльності кожного педагога. У цій системі існують колективні та індивідуальні форми оволодіння знаннями. Крім курсової перепідготовки, велике значення має також самоосвіта учителя, активні форми методичної роботи, вивчення  і впровадження у шкільну практику передового педагогічного досвіду та досягнень педагогічної науки. Для вдосконалення теоретичної і методичної підготовки вчителя вирішальне значення має самостійна робота над науковою літературою з педагогіки, психології та методики викладання. Самоосвіта виступає внутрішнім стержнем, активною творчою, пізнавальною діяльністю в рамках неперервної освіти.

Однією з ланок системи безперервного підвищення кваліфікації вчителя є методична робота на різних рівнях: державному, регіональному, шкільному.

Методична робота — це цілісна система взаємопов’язаних дій і заходів, яка ґрунтується на досягненнях науки, передовому досвіді й конкретному аналізі труднощів, що виникають у вчителів, і спрямована на всебічне підвищення професійної майстерності кожного вчителя, вихователя, керівника закладу освіти, на збагачення й розвиток творчого потенціалу педагогічного колективу, а в результаті — на досягнення оптимальних наслідків освіти, виховання й розвитку майбутніх громадян України[13,106].

У внутрішкільній методичній роботі найголовнішим є надання керівниками школи дієвої допомоги вчителям, класним керівникам, вихователям у розвитку їхньої майстерності. Методичні об’єднання вчителів — одна з форм колективної роботи з підвищення кваліфікації.

В останні роки стоїть завдання підвищити ефективність методичної роботи на основі ідей оптимізації, науково і методично розроблених ученими Ю.К. Бабанським, М.М. Поташником та іншими вченими.

У найзагальнішій формі основними напрямами підвищення якості методичної роботи є такі:

1. Удосконалення змісту методичних занять з точки зору науковості, доступності, світоглядницької та практичної спрямованості.

2. Інтенсифікація методичної роботи, упровадження активних форм і методів навчання педагогів.

3. Розвиток організаторської і методичної майстерності керівників методичних органів, закладів освіти, стимулювання ініціативи і творчості учителів, подолання формалізму і рецептурності в методичній роботі[11,193]. Завдання методичної роботи:

• підвищення наукового рівня вчителя, підготовка вчителя до засвоєння змісту нових програм, технологій і їх реалізації;
• постійне ознайомлення з досягненнями психолого – педагогічних дисциплін і методик викладання; вивчення і втілення в навчальний процес передового педагогічного досвіду;
• творче використання перевірених рекомендацій;
• збагачення новими прогресивними і досконалими методами і засобами навчання;
• постійне вдосконалення навичок самостійної роботи вчителя, надання йому кваліфікаційної допомоги у підвищені результативності його педагогічної діяльності[11,193].

Загальну організацію методичної роботи у школі здійснює директор, безпосереднім організатором її є методист або заступник директора. Конкретну ж роботу з різними категоріями педагогічних працівників проводять заступники директора або методисти.

Методична робота у школі планується на рік, виходячи з цілей і завдань навчального закладу, враховуючи єдину науково-методичну проблему, над якою працює педагогічний колектив, та аналіз діяльності педагогічного колективу за попередній навчальний рік.

План методичної роботи на навчальний рік розробляється методистом за участю заступників директора, педагогів-методистів, обговорюється на педагогічній раді та затверджується директором навчального закладу.

Для забезпечення належних умов для організацій та проведення методичної роботи у школі створюються методичні кабінети.

У методичних кабінетах зосереджуються інформаційні навчально-методичні, нормативні матеріали, зразки педагогічного досвіду працівників, зразки планувальної та звітної документації, навчальні та методичні посібники, що розроблені педагогічними працівниками навчального закладу, зразки дидактичних та наочних матеріалів, тощо. Методистами на базі методичного кабінету проводяться виставки дидактичних і навчальних матеріалів досягнення передового педагогічного досвіду, аукціони педагогічних ідей.

У методичному кабінеті створені необхідні умови для підготовки викладачів до уроків, поурочних заходів, є необхідна методична література, комп’ютер з підключенням до центрального серверу навчального закладу, що дає можливість користуватись необхідними матеріалами, розміщеними на центральному сервері[12,46].

На базі методичного кабінету проводиться індивідуальна і колективна методична робота, надається консультативна допомога педагогічним працівникам, здійснюється обговорення експериментальної дослідної роботи. Особливе місце посідає робота з вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду його поширення та розповсюдження, видаються інформаційні листівки.

Педагогічні працівники мають можливість у методичному кабінеті ознайомитись з науково-методичною літературою, досягненнями педагогіки і психології, періодичною літературою тощо.

Результати наукових досліджень методичної роботи свідчать, що існують суттєві і типові недоліки в ній, а саме: несистемний підхід, стихійність, формалізм, відсутність діагностики, модульності, диференціації, індивідуалізації, трафаретність і рецептурність методичних вимог, невисока активність учителів.

У сучасній педагогіці прийнята концепція поетапності в здійсненні методичної роботи, рекомендується 4 етапи:

1. Виявлення рівня (низький, середній, високий) стану методичної роботи.

2. Систематизація, оптимальний відбір ефективних форм і методів методичної роботи з урахуванням генералізації підсистеми роботи з вивчення і впровадження передового педагогічного досвіду.

3. Розробка наукової, цільової, комплексної програми методичної роботи на всіх рівнях та її реалізація.

4. Реалізація комплексної програми, коригування та аналіз результатів[12,47].

Таким чином, в основу боротьби з формалізмом у методичній роботі закладається не емпіризм, а науковий підхід до цієї справи.

У системі методичної роботи педагогічна наука рекомендує такі методи інтенсифікації:

•  мотивація, формування пізнавального інтересу, почуття обов’язку і відповідальності за якість своєї роботи;
•  підвищення інформативності занять, збільшення об’єму знань;
•  ліквідація непродуктивних затрат часу;
•  упровадження активних, нестандартних форм і методів навчання;
•  раціоналізація методичних занять;
•  використання технічних засобів навчання[5,84].

Важливим аспектом роботи керівників методичних органів, організаторів методичних занять, керівників шкіл, які організовують і проводять різні заходи з педагогами, є свідомий підхід, уміння оптимізувати методичну роботу. Необхідно навчитися приймати оптимальні рішення, які дозволяють коротким шляхом досягнути поставленої мети.

При цьому потрібно пам’ятати, що універсальної форми, методу роботи немає. Системність, конкретність, міра лежать в основі процедури оптимального вибору варіантів методичних занять. Найбільших успіхів можна досягти, якщо оволодіти всією сукупністю засобів оптимізації методичної роботи, а саме:

•  комплексне планування завдань;
•  конкретизація завдань для кожної групи педагогічних працівників;
•  виділення головного, суттєвого в змісті заняття; оперативне коригування заняття;
•  виявлення відповідності результатів реальним можливостям педагогів та нормативам затрат часу[9,115].

Взаємозв’язок інтенсифікації та оптимізації методичної роботи, удосконалення змісту, розвиток ініціативи і творчості вчителів, упровадження передового досвіду, діагностика утруднень і досягнень учителів — це основи її наукової організації.

Зміст методичної роботи полягає у наступному:

• поглиблення філософсько – педагогічних знань, спрямованих на відродження і розвиток національної освіти в Україні, вивчення педагогічної теорії і методики навчання і виховання, психології, етики, естетики, поглиблення науково – теоретичної підготовки з предмета і методики його викладання з урахуванням вимог Закону України «Про мови»;
• вивчення діалектики і принципів розвитку національної освіти, школи, профтехосвіти. Збагачення педагогічних кадрів надбаннями української педагогіки, науки, культури. Глибоке вивчення і практична реалізація оновлених програм і підручників, розуміння їх особливостей і необхідності виконання з позиції формування національної школи;
• освоєння методики викладання предметів, демонстрування відкритих уроків, застосування наочних посібників, ТЗН, дидактичних матеріалів;
• освоєння і практичне застосування методів активізації навчальної діяльності учнів і формування в них наукового світогляду;
• систематичне інформування про нові методичні рекомендації, публікації про зміст і методи навчально – виховної роботи, глибоке вивчення державних нормативних документів;
• впровадження досягнень психології, педагогіки, окремих методик та передового педагогічного досвіду[2,84].

Основні функції методичної роботи в школі:

1. Функція планування є проекцією на майбутнє методичної діяльності для досягнення уявної мети, перетворення інформації про майбутнє на директиви для цілеспрямованої методичної діяльності.

Планування розвитку системи методичної роботи – це, по суті, прийняття реального управлінського рішення, моделювання оптимального варіанта управління нею.

2. Організаційна функція. Цю функцію пов’язано з удосконаленням її структури й змісту різних рівнів і підрозділів управління. Її здійснюють через реалізацію планів методичної роботи, підвищення кваліфікації на всіх рівнях і в усіх формах. Особливого значення для функціонування системи методичної роботи має координація роботи з інститутами вдосконалення вчителів і методичними центрами, райметодкабінетами, курсами при навчальних закладах, кафедрами університетів і педагогічних інститутів, районними та шкільними методичними об'єднаннями й кафедрами тощо.

3. Діагностична функція. Вивчення якісного стану педкадрів – необхідна умова для прогнозованої розробляння головних напрямів змісту й методів організації підвищення їхньої кваліфікації на найближчу й далеку перспективи, вдосконалення системи методичної роботи.

4. Прогностична функція. Прогнозування – наукове дослідження особливого роду, предметом якого є не лише тенденції, але й перспективи розвитку певного педагогічного явища.

Педагогічне прогнозування – це інформаційний процес отримання та використання випереджальної інформації про розвиток відповідних педагогічних і пов’язаних із ним об’єктів з метою оптимізації навчально-виховної діяльності.

5. Моделювальна функція. Ця функція полягає в розроблянні принципово нових положень навчально-виховної роботи в школі й управлінні закладами освіти, формуванні й впровадженні, насамперед, моделей передового досвіду, їхньої експериментальної перевірки, після якої вони можуть бути використані як зразки для впровадження.

6. Компенсаторна функція. Ця функція передбачає забезпечення педагогів інформацією, а також формування вмінь, які не були набуті ними в процесі базової професійної освіти.

7. Відновлювальна функція системи методичної роботи педагогічних кадрів полягає у відновленні тих знань і вмінь, які після закінчення педагогічного навчального закладу могли бути частково забуті або втрачені. Вона потребує подальшого розвитку.

Зміст відновлювальної функції в управлінні методичною роботою поглиблено за умов прийняття Державних стандартів освіти й реалізації шкільних базових програм з основ наук із урахуванням предметних і міжпредметних зв’язків і в перспективі – створення інтегрованих курсів, розв’язання проблеми початкового формування комп’ютерної грамотності молодших школярів.

8. Коригувальну функцію спрямовано на виправлення в діяльності педагогічних кадрів недоліків, пов’язаних із використанням застарілих методик, які не містять нових вимог, умов і можливостей суспільства.

9. Координувальну функцію спрямовано на подолання дублювання, паралелізму змістовного, часового й методичного характеру. Координувальна функція управління методичною роботою є засобом процесу забезпечення її погоджених функціонувальних компонентів.

10. Пропагандистську функцію спрямовано на інформування та агітацію працівників навчальних закладів системи загальної середньої освіти про впровадження в практику досягнень науки, передового педагогічного досвіду, розкриття тих суттєвих переваг,  яких вони надають суті й технології успішної роботи, чималих кінцевих результатів.

11. Зміст контрольно-інформаційної функції полягає в оцінюванні відповідності результатів методичної діяльності плановим завданням і нормативним вимогам. Реалізацію цієї функції спрямовано на пошук, обробляння, аналіз і систематизацію інформації про стан методичної діяльності, здійснення зворотного зв’язку й контролю.

Управління системою методичної роботи та її компонентами може бути ефективним лише у разі здійснення постійного контролю як спрямовувального чинника регулювання. Результати контролю, з одного боку, дають змогу з’ясувати причини відхилення функціонування системи методичної роботи, а з іншого – є підґрунтям для об’єктивного оцінювання поточних і кінцевих результатів.

12. Інтегративна функція. Зміст цієї функції полягає в злитті, об’єднанні, погодженні різноманітних впливів методичної роботи на педагога, формування його як усебічно розвиненої особистості. Реалізація інтегративної функції має забезпечити цілісний розвиток особистості педагога та передбачає опанування традиційних методичних знань і вмінь, норм відносин як сходинок духовного зростання. Звідси випливають такі напрями всебічної підготовки педагога, як методичний і загально-культурний. Перший напрям має інтегрувати знання на раціональному рівні, другий – на емоційно-чуттєвому[11,194].

За М.М.Поташником функції методичної роботи можна розбити на три групи:

1) відносно вчителя;

2) педагогічного колективу;

3) досягнень педагогічної науки та досвіду вчителів інших шкіл.

Перша група функцій, спрямованих на вчителя: досягнення компетентності, збагачення знань педагогів (предметних, методичних, дидактичних, психологічних); розвиток світогляду, ціннісних орієнтацій (установка на демократизацію, гуманізацію, гуманітаризацію, оптимальні наслідки діяльності); розвиток мотивів творчої діяльності (любов до дітей, відповідальність, обов'язок, потреба самореалізації); розвиток стійких моральних якостей особистості (доброта, чуйність, порядність, принциповість, витримка, терплячість тощо); розвиток сучасного стилю педагогічного мислення; розвиток педагогічної техніки, виконавського мистецтва, артистизму; розвиток емоційно – вольової саморегуляції.

Друга група функцій, спрямованих на педагогічний колектив: консолідація педагогічного колективу як колективу однодумців у головному; вироблення єдиної педагогічної позиції, спільних цінностей, традицій; організації діагностики і самодіагностики реальних навчальних можливостей учнів, класних колективів, професійних можливостей, потреб і запитів учителів; експертна оцінка авторських варіантів програм, навчальних планів, підручників, посібників, засобів навчання і виховання, створених у даному колективі; контроль і аналіз конкретного навчально – виховного процесу і його результатів – якості знань, умінь, навичок учнів, вихованості і розвитку школярів; виявлення, узагальнення, пропаганда та впровадження внутрішкільного педагогічного досвіду, обмін цінними методичними знахідками; стимулювання групової творчості та ініціативи членів педколективу; залучення колективу до науково – дослідницької експериментальної роботи, до цілеспрямованого створення нового досвіду своєї школи.

Третя група функції стосується і кожного вчителя, і колективу: творче осмислення соціального замовлення, нових нормативних актів і документів, доведення їх до свідомості кожного педагога, упровадження, досягнень передового педагогічного досвіду, новаторства, профілактика типових для всіх шкіл труднощів і недоліків у педагогічній діяльності; впровадження й використання досягнень психолого-педагогічної науки, інших дисциплін; поширення за рамки школи передового досвіду, досягнутого цим колективом[1,9].

Переваги методичної роботи безпосередньо у школі (порівняно з іншими формами підвищення кваліфікації учителів):

1. Вона має відносно безперервний, постійний, повсякденний характер.

2. Дозволяє в найтісніший спосіб зв’язувати зміст і характер методичної ро­боти з проблемами, ходом і результатами реального навчально-виховного; процесу, змінами в якості знань, умінь і навичок учнів, у рівні їхньої вихованості і розвиненості.

3. Дає можливість її організаторам глибоко, протягом тривалого часу, ви­вчати діяльність та особистісні якості конкретних учителів і класних ке­рівників, виявляти недоліки й утруднення в їхні діяльності, а також про­гресивні тенденції, паростки передового досвіду, педагогічного новатор­ства, що дозволяє зробити ріст педагогічної майстерності вчителів більш керованим процесом.

4. Методична робота в школі проходить у живому, конкретному педагогіч­ному колективі, що розвивається та єдність і згуртованість якого ство­рюють особливо сприятливі умови для роботи.

5. Вона надає кожному вчителеві реальну можливість брати участь не тіль­ки в реалізації готових програм підвищення кваліфікації, але й бути ак­тивним учасником у їх плануванні, розробці.

6. Безпосередній зв’язок методичної роботи в школі з навчально-виховною роботою, з конкретними школярами допомагає скоротити відстань між навчанням учителів роботи по-новому та її результатами, позитивними зрушеннями в розвитку особистості школярів, дозволяє краще бачити й оцінювати ефективність перепідготовки кадрів[ 8,3].

Отже, головним призначенням функцій управління методичною роботою в школі є формування його індивідуальної, авторської високоефективної системи педагогічної діяльності.

Форми організації методичної роботи в школі досить динамічні. Вибір конкретної з них залежить від педагогічної культури вчителів, морально-психологічного клімату в шкільному колективі, матеріально-технічних можливостей школи, інноваційної відкритості та активності вчителів та керівників школи.

Методична робота в школі поділяють на традиційну та нетрадиційну форми, які різняться між собою використовуваними прийомами, будучи однаково спрямованими на вдосконалення майстерності вчителя і педагогічного колективу загалом (рис. 1.1.).

Традиційні форми методичної роботи:

1.                    Масові форми — забезпечують удосконалення знань педагогів, сприяють виробленню єдиної педагогічної позиції щодо педагогічних систем. Для них характерні наявність постійного складу педагогів, певна спланованість і періодичність у роботі.
2.                    Цільові семінари організовуються з урахуванням потреб педагогічних працівників в ознайомленні з досягненнями науки й передового досвіду. Вони розраховані на глибоке вивчення актуальних і важливих проблем як у теоретичному, так і практичному плані. На семінарах проводяться дискусії, диспути, ділові ігри, що є школою набуття педагогами досвіду творчої роботи.
3.                    Педагогічні читання проводять з метою удосконалення й поширення передового педагогічного досвіду. Шкільні читання є першим етапом районних, обласних, всеукраїнських читань. Педагогічні читання на рівні закладу проводяться також з метою підбиття підсумків роботи закладу над методичною проблемою.

Нарада — колективне обговорення окремих питань групою осіб, які мають безпосереднє відношення до їх вирішення. Наради можуть бути періодичні і спрямовані на вирішення поточних проблем методичної роботи; короткі і тривалі.

Педагогічна рада — постійний орган управління навчальним закладом, призначений для розгляду основних питань навчально-виховної роботи. Головним завданням педагогічної ради є об'єднання зусиль педагогічного колективу закладу на піднесення рівня навчально-виховної роботи, упровадження в практику досягнень педагогічної науки й передового педагогічного досвіду.

Оперативно-методична нарада — колективна форма підвищення наукового рівня педагогічної роботи, попередження можливих помилок, виправлення допущених недоліків у роботі. На оперативно-методичній нараді розглядаються питання, які неможливо передбачити та спланувати заздалегідь. Такі наради проводяться з керівниками установ, педагогічними

Рис. 1.3. Традиційні форми методичної роботи

працівниками та методистами з метою оперативного обговорення окремих методичних питань, постановки поточних навчально-виховних завдань, поточного інструктування педагогів. За характером і змістом роботи їх можна поділити на три типи: інформаційні, інструктивні, звітні.

Семінар — форма науково-методичної роботи з педагогічними кадрами, спрямована на підвищення їхньої кваліфікації в процесі обговорення проблемних питань, доповідей, виступів, відвіданих навчально-виховних заходів. Семінар — форма методичної роботи, завданням якої є методична підготовка педагогічних кадрів; інформування вчителів з питань педагогічної теорії, досягнень сучасної науки, техніки та культури; знайомство з подальшими перспективами розвитку психолого-педагогічної науки та її практичного застосування; розширення й поглиблення знань слухачів з проблем педагогіки та психології, методики викладання предмета за фахом.

Проблемний семінар — групове обговорення однієї особливо важливої та складної проблеми; організаційна форма методичної роботи з педагогічними кадрами, які об'єднані спільним інтересом до конкретних питань діяльності школи і прагненням до вдосконалення існуючої практики відповідно до рекомендацій психолого-педагогічної науки; забезпечує всебічне вивчення відповідної наукової проблеми і формує особисту позицію та практичну готовність учасників до використання результатів наукових досліджень.

Психолого-педагогічний семінар — форма методичної роботи, яка полягає в ознайомленні педагогів з новітніми досягненнями психолого-педагогічної науки і передового досвіду на основі обговорення слухачами повідомлень, доповідей, рефератів, виконаних ними за результатами досліджень, проведених самостійно чи під керівництвом спеціалістів у даній галузі[17, 59].

Групові форми - мобільні об’єднання педагогів за інтересами з метою створення оптимальних умов для творчих дискусій, обміну досвідом, виконання практичних завдань.

Методичні об’єднання — найпоширеніша форма підвищення кваліфікації шляхом залучення педагогічних працівників до дискусій, диспутів, вирішення проблемних ситуацій, моделювання фрагментів занять з вихованцями на основі ідей педагогічної науки й передового педагогічного досвіду. Методичні об’єднання організовуються за територіальною ознакою (в межах закладу, міські, районні); за типами навчальних закладів, навчальними предметами чи їх циклами.

Діяльність методичних об’єднань багатопланова й різноманітна за змістом, напрямками й формами. Це проведення відкритих уроків, їх самоаналіз і аналіз, конструювання й захист конспектів уроків, ділові ігри, громадські огляди діяльності і звіти учителів, огляди літератури, презентації ідей, методичні консультації досвідчених учителів і керівників з певних тем, розробка і захист програми власної діяльності з визначеного питання, обговорення результатів контрольних робіт та інше.  Існує Положення про шкільне методичне об’єднання, яке має на меті активізувати й систематизувати роботу методичних об’єднань, визначити зміст, напрямки роботи і функції його членів.

Зміст роботи методичного об’єднання:

 1. Забезпечення виконання навчальних програм. Розробка й апробація інноваційних програм. З цією метою методичне об’єднання:

а) обґрунтовує необхідні зміни в змісті й методиках викладання навчальних дисциплін;

б) затверджує зміст авторських варіантів навчальних програм і плани їх реалізації;

в) за результатами моніторингу вносить рекомендації щодо змін у навчальних програмах.

2. Організація контролю за результатами навчально-виховного процесу. Координація й стимулювання роботи з розвитку пізнавальної активності учнів у позакласній роботі з предметів.

3. Здійснення керівництва предметним об’єднанням школярів, яке входить до наукового товариства школи. Предметне об’єднання реалізує свою діяльність через такі форми:

 а) предметні гуртки, керовані вчителями;

б) круглі столи;

в) лекторії;

г) вечори запитань і відповідей;

ґ) предметні тижні (декади, місячники);

д) олімпіади;

е) вікторини;

є) випуск предметних газет, стендів.

 4. Методичне об’єднання затверджує план позакласної діяльності із заохочення учнів до поглибленого вивчення предмета, популяризації наукових знань.

5. Організація дослідницької роботи учнів. Вища форма самоосвітньої діяльності учня. Формування науково-дослідницьких вмінь у школярів - процес складний і довготривалий. Він не виникає на порожньому місці і не розвивається сам по собі. А тому завдання вчителя-керівника - поступово і методично формувати дослідницькі навички, здійснюючи постійний контроль за виконанням учнями науково-дослідницьких робіт; аналізувати і виправляти помилки; визначати найкращі, найефективніші шляхи виконання роботи, розчленувати її на певні складові та розділи, навчаючи учнів поєднувати дослідницьку діяльність з науковою, а також з'ясовувати можливості подальшого застосування результатів роботи.

6. Виявлення учнів, які мають здібності до поглибленого вивчення навчальних предметів. Залучення вчителів і учнів до електронних курсів.

7. Організація дослідницько-інноваційної діяльності педагогів. Творча (динамічна) група. Для неї характерні зацікавленість, високий рівень пошукової, дослідницької діяльності.

Творчі (ініціативні) групи — об’єднання педагогів, які утворюються на час підготовки та проведення важливих методичних заходів (засідання педагогічної ради, науково-педагогічна конференція, педагогічні читання тощо). У період підготовки засідання педагогічної ради або здійснення інших організаційних або підсумкових заходів ініціативна група педагогів вивчає стан актуальних проблем навчально-виховної та методичної роботи, відвідуючи навчальні заняття й масові заходи, проводить бесіди з педагогами, анкетування, узагальнює думки та побажання щодо вдосконалення певної ділянки роботи. Під час засідання педагогічної ради або проведення інших організаційно-методичних заходів ініціативна група організовує дискусію, полеміку з обговорюваних питань. (рис. 1.4.)

Мікрогрупа — одна з форм колективної методичної роботи, у якій, на відміну від методичних об’єднань, за визначальний критерій узято взаємну симпатію і, головне, інтерес до єдиної педагогічної ідеї. Вона створюється на добровільних засадах у складі 5—7 педагогів. Кожен учасник спочатку самостійно вивчає проблему, певний її аспект, потім доповідає колегам про результати. Після обміну думками педагоги спрямовують свою діяльність на практичну реалізацію ідеї: проводять відкриті заняття, організовують взаємовідвідування занять, масових заходів тощо. Розв’язавши проблему, група розпадається або ж визначає нове завдання. Діяльність творчих мобільних груп Новацією в управлінській і методичній роботі стає створення мобільних творчих(ініціативних) груп .

Мобільність забезпечується вільним переходом педагогів з однієї групи до іншої в тому разі, коли вони відчули зростання своєї фахової майстерності. Робота в мобільній творчій групі дає педагогові можливість займатися дослідженням цікавої теми, реалізувати себе, поділитися досвідом з іншими, іти шляхом удосконалення й росту, а керівництву — можливість стежити за зростанням майстерності педагогів  [3,21].

Для поділу на групи в колективі застосовується діагностика психологічної готовності педагога до опанування нового в професійній діяльності, дані діагностичної карти закладу, різноманітні тести, зокрема тест «Ваш творчий потенціал». Можливість вільного переходу з однієї групи до іншої забезпечує психологічний комфорт членів групи, бажання творчо працювати. Кожна група окреслює для себе коло питань, над якими бажає працювати, далі йде поділ на мікро-групи, які працюють на базі методичних об’єднань. Спостерігаючи за пересуванням кадрів у рамках творчих груп, можна бачити зростання творчості й підвищення професіоналізму педагогів.

Робота в мобільних творчих групах є ефективним доповненням до інших форм науково-методичної роботи з колективом, тому що вона:

• орієнтована на розвиток особистості педагога; сприяє мотивації членів груп до професійної діяльності;

Рис. 1. 4. Постійно діючі форми роботи

 

• допомагає педагогічним працівникам активно набувати власного досвіду на рефлексивній основі та інтенсивно навчатися на досвіді інших членів групи в процесі спільної роботи;
• дозволяє педагогам бачити підсумки своєї праці.

Ефективність використання методу роботи в мобільних творчих групах для підвищення рівня професійної компетентності педагогів пояснюється тим, що в процесі реалізації своїх творчих здібностей, знань, свого професіоналізму кожен педагог досягає конкретної важливої для себе мети. Це створює «ситуацію успіху». Успіх творчої групи стає важливим мотиваційним чинником для всіх членів колективу. Водночас у процесі діяльності педагога в мобільній творчій групі досягаються й віддалені цілі, поступовий рух до яких здійснюється протягом усієї професійної діяльності педагога: підвищується рівень ерудованості, розширюється діапазон педагогічних методів, прийомів, технологій, що використовуються.

Школа молодого педагога — форма підвищення кваліфікації молодих спеціалістів, які мають педагогічний стаж роботи до 3-х років; покликана формувати педагогічну майстерність, творчу індивідуальність молодих педагогів.

Школа молодого педагога є тим центром, де молодий або малодосвідчений працівник має змогу формувати свій індивідуальний стиль педагогічної діяльності, отримує допомогу в побудові навчально-виховного процесу на основі науки й перспективного досвіду, відчуває радість від трудової діяльності, виховує в собі дисциплінованість і почуття відповідальності.

У Школі молодого педагога ми розкриваємо і планомірно виховуємо індивідуальні педагогічні особливості, духовні сили педагога- початківця. Школа молодого педагога допомагає колективу педагогів узгодити свої методичні, психологічні й педагогічні позиції, зміцнює товариські зв'язки між колегами, робить молодого колегу володарем секретів майстерності, накопиченої поколіннями педагогічних працівників.

Учитель народжується від учителя. І від того, якою увагою і турботою огорне колектив закладу молодого спеціаліста, багато в чому буде залежати його подальша доля — чи загориться він бажанням оволодіти педагогічною майстерністю, чи так і не пізнає всієї глибини труднощів і радощів педагогічної праці, а перша ж поразка змусить його опустити руки. Тому план роботи Школи молодого педагога включає в себе бесіди, різні практикуми, науково-теоретичні семінари, цілеспрямоване відвідування занять досвідчених педагогів і молодих спеціалістів, знайомство з новинками методичної літератури і літератури зі змісту й технологій предмета. За традицією в кінці навчального року відбувається презентація молодих педагогічних працівників, де молоді спеціалісти демонструють свої доробки, показують, що вміють, чого навчились. Перші успіхи окриляють і надихають.

Школи передового досвіду об’єднують невеликі групи колег навколо кваліфікованого педагога. У такій Школі молоді педагоги знайомляться з творчою лабораторією свого наставника, що сприяє їхньому професійному зростанню. Крім відвідування й аналізу занять, у Школах передового досвіду практикується спільна колективна розробка окремих тем, проводяться практикуми, співбесіди з теоретичних і методичних питань. Школи педагогічної майстерності об’єднують педагогів із високою творчою активністю. Проведення теоретичних дискусій, колективні розробки окремих педагогічних проблем забезпечують включення великої кількості педагогів у творчий пошук.

Ділова гра — метод навчання професійної діяльності шляхом її моделювання, близького до реальних умов, обов'язково з динамічним розвитком ситуації, завдання чи проблеми, що вирішується, у процесі ділової гри відбувається діалог на професійному рівні, зіткнення думок і позицій, взаємна критика гіпотез і пропозицій, їх обґрунтування і зміцнення, що зумовлює появу нових знань, сприяє набуттю досвіду вирішення професійних завдань і психолого-педагогічних ситуацій.

Процес організації і проведення ігор можна умовно поділити на чотири етапи:

Перший етап — це вступна теоретична частина, у ході якої учасники гри ознайомлюються з особливостями цієї форми підвищення педагогічної кваліфікації, а також із загальними вимогами до організації її проведення.

Другий етап — конструювання гри, визначення назви та змісту педагогічної проблеми, яку розв'язуватимуть, обсягу теоретичної інформації та практичних умінь, які належить освоїти. Для цього треба чітко сформулювати загальну дидактичну мету гри й окрему мету для її учасників, написати сценарій, подати конкретну педагогічну ситуацію, імітуючи власну діяльність, розробити загальні правила та інструкції для гравців і керівника гри.

Третій етап — це організаційна підготовка і проведення конкретної гри, у ході якої реалізується певна дидактична мета. Керівник пояснює учасникам її зміст, ознайомлює їх із загальною програмою та правилами, оголошує конкретні завдання. Визначають експертів для спостереження за ходом гри, аналізу її проведення, визначають місце, час, умов и і тривалість гри. Доцільно створювати умови, наближені до реалій життя закладу.

Четвертий етап — підбиття підсумків гри, докладний аналіз та оцінка її ролі в системі підвищення методичної й фахової підготовки педагогів. Ділова гра сприяє виявленню ініціативи, сміливості в прийнятті рішення, творчої спрямованості педагога.

 Рольова гра нагадує ділову, але тут кожному учасникові належить певна роль чи визначено його функцію.

Тренінг - це групове заняття під керівництвом ведучого, спрямоване на відпрацьовування особистісних навичок, краще розуміння себе й інших. Будь-який тренінг має яскраво виражений інтерактивний характер, тому що розрахований на активну суб’єктну реакцію учасників (інтелектуальну, емоційну, дієво-практичну). Саме така технологія набуває вирішального значення при формуванні основ проектування у вихованців та педагогів.

Тренінг насамперед орієнтований на проблему і пошук її рішень, розвиває творчі й дослідницькі навички учасників. Знання не повідомляються в готовому вигляді, а є продуктом активної діяльності самих учасників. У центрі уваги — самостійне навчання учасників та їх інтенсивна взаємодія. На відміну від традиційних, тренінгові форми навчання цілком охоплюють весь потенціал людини: рівень і якість її компетентності, здібність до прийняття рішень, творчого перетворення своєї діяльності.

Метою педагогічного тренінгу може стати:

• інформування учасників;
• освоєння нових педагогічних технологій;
• набуття нових навичок і умінь учасниками;
• зміна погляду на проблему;
• створення нової моделі процесів різних рівнів;
• пошук ефективних шляхів вирішення виявлених проблем шляхом об’єднання фахівців різних профілів;
• підвищення самооцінки учасників, ефективності спілкування з колегами.

Індивідуальні форми — надання адресної практичної допомоги педагогові у розвитку його професійної програми підвищення кваліфікації з урахуванням рівня його компетентності, потреб і зацікавленості(рис. 1.5.).

Наставництво як форма методичної роботи полягає в тому, що досвідчені педагоги ведуть індивідуальну роботу з молодими, малодосвідченими працівниками, передаючи їм досвід, практично допомагають у виконанні завдань (у підготовці до деяких занять чи заходів, плануванні роботи, оформленні відповідної документації). Ця допомога здійснюється шляхом порад, ознайомлення з практикою роботи наставника, технікою виконання окремих завдань.

Консультування — надання допомоги в самостійному вивченні будь-якого складного питання. За змістом консультації можуть бути як теоретичними, так і практичними. Консультування вчителів входить в обов’язок насамперед керівників закладу й керівників методичного об’єднання.

Самоосвіта — це процес, тісно пов'язаний із повсякденною індивідуальною діяльністю. Рушійною силою самоосвітньої діяльності є суб'єктивне усвідомлення педагогом об’єктивної потреби в узагальненні своєї професійної діяльності. Організація самоосвіти педагога залежить від рівня підготовки, цілей удосконалення його педагогічної майстерності й передбачає визначення проблеми, вибір раціональних форм і способів усвідомлення матеріалу, опанування методики аналізу і способів узагальнення власного і колективного досвіду, залучення до методів дослідницького характеру.

 

Рис. 1.5. Індивідуальні форми методичної роботи

Взаємовідвідування занять спрямоване на обмін досвідом роботи, поширення передового педагогічного досвіду, надання допомоги в роботі. Атестація педагогічних працівників будується на принципах гласності і суворого дотримання Законів України та Типового положення «Про атестацію педагогічних працівників України».

Індивідуальна науково-методична робота — усвідомлена, цілеспрямована, планомірна та неперервна робота педагогів з удосконалення їхньої теоретичної і практичної підготовки, необхідної для практичної діяльності.

Бесіда — з’ясування й погодження позицій, вияв незадоволення діями працівника, обговорення результатів контролю, переконання в чому-небудь.

Доповідь або повідомлення — оформлений письмово, але призначений для усного повідомлення виклад суті проблеми обговорення.

Реферат - одна з форм письмового представлення результатів індивідуальної роботи педагога над обраною науково-методичною темою (проблемою).

Методичні рекомендації — комплекс пропозицій і вказівок, які сприяють упровадженню найефективніших методів і форм роботи для вирішення якої- не-будь проблеми[3,24].

До нетрадиційних форм належать: педагогічні ігри (дидактичні, виховні, ділові, рольові); моделювання педагогічних ситуацій; олімпіади методичних інноваційних розробок уроків, виховних заходів, методичні «мости», літературні ярмарки педагогічних підручників, методичних рекомендацій, аукціон методичних розробок; конкурсні виставки методичних розробок (уроків, виховних заходів) (рис. 1.6.). 

Вони сприяють залученню педагогів до пошукової методичної роботи; розвитку уміння спілкуватися з колегами, учнями, батьками сприяють попередженню конфліктів у педагогічних колективах.

Нетрадиційні форми методичної роботи визначаються за методикою колективної творчості: ярмарок педагогічної творчості; фестиваль педагогічних ідей і знахідок;  методичний фестиваль — багатопланова разова форма методичної роботи з великою аудиторією педагогів та методистів, що передбачає пропаганду перспективного педагогічного досвіду, обмін досвідом роботи з упровадження нових педагогічних знахідок. На фестивалі ознайомлюються з кращими зразками педагогічного досвіду, нестандартними формами проведення занять та іншими формами навчально-виховної роботи, які виходять за межі традицій та загальних стереотипів; методичний міст — найактивніша форма методичної роботи, яка проводиться для розвитку практичних навичок з проблем навчання й виховання (наприклад, реалізація принципу демократизації в навчально-виховному процесі).

 

Рис. 1.6. Нетрадиційні форми методичної роботи

 

Для участі в ній залучають педагогів різних закладів, керівників методоб’єднань, батьків, вихованців. Роль ведучого виконує методист.

Методичний міст — різновид дискусії, яка відрізняється складом учасників; творчий звіт педагога — форма методичної роботи, спрямована на пошук, підтримку і пропаганду передового педагогічного досвіду, а також діяльності всього педагогічного колективу з питань нових технологій організації навчально-виховної та методичної роботи в закладах освіти; панорама методичних знахідок; «педагогічні розсипи»; клуби творчих педагогів; методичні вернісажі; творчі портрети. Спрямовують педагогів на активну діяльність: педагогічний консиліум; передовий досвід — навчально-виховна чи організаційно-педагогічна діяльність, у процесі якої стабільні позитивні результати в розв’язанні актуальних педагогічних проблем забезпечуються використанням оригінальних форм, методів, прийомів, засобів навчання та виховання, нових систем навчання або завдяки інтеграції вже відомих форм, методів, прийомів і засобів організації навчально-виховного процесу.

Упровадження передового педагогічного досвіду — упорядкована система діяльності методичних центрів, об’єднань тощо, яка передбачає попереднє навчання методики роботи даного конкретного педагога- майстра, учителя-новатора на спеціальних семінарах-практикумах, у школах передового педагогічного досвіду; здійснення в базових і опорних школах дослідної роботи з упровадження в практичну діяльність педагогів передового досвіду на уроках і контроль адміністрації школи, методичних кабінетів, відділів (управлінь) освіти за впровадженням досвіду, підбиття підсумків упровадження та обговорення їх на зібраннях педагогів; методичний ринг - форма роботи з педагогічними працівниками, спрямована на пошук, розвиток, підтримку перспективного педагогічного досвіду або пошук нових ідей, шляхів вирішення актуальних проблем освіти. Методичний ринг сприяє вдосконаленню знань педагогів, виявляє їхню ерудицію. Його проводять у разі виникнення суперечностей, альтернативних точок зору, діаметрально протилежних думок.

Його підготовка й проведення складаються з кількох етап перший етап — готуються групи опонентів, кожна з яких має групу підтримки; другий етап — вибір методичної проблеми, визначення завдання методичного рингу; третій етап — захист методичної ідеї. Паузи заповнюють ігровими завданнями, педагогічними ситуаціями; четвертий етап — підбиття підсумків, жюрі оцінює рівень захисту певної думки, підготовку опонентів; методичний аукціон — форма творчого «продажу»-«купівлі» певних ідей, думок, винаходів з метою засвоєння певних понять з певної теми, проблеми, конкретного предмета, стимулювання педагогів до пошукової роботи; поширення творчих ідей педагогів-практиків, досвіду їхньої роботи з певної проблеми; «розумовий штурм» — коротко термінове разове об’єднання групи педагогів з метою оволодіння конкретною методичною ідеєю, прийомом або пошуку нових шляхів розв’язання складної навчально- методичної проблеми.

Особливістю «розумового штурму» є максимальна концентрація уваги учасників на обраній проблемі, найбільш стислий термін її вирішення, активна участь усіх педагогів - учасників. Для реалізації цих завдань психологи рекомендують відрив від звичайних умов, спілкування тільки у відібраній групі педагогів з метою заглиблення в проблему. Посилюють наукову спрямованість роботи: проблемний семінар; творча група; творча наукова дискусія — колективне обговорення питання, яке викликає суперечки, обмін думками, ідеями між кількома учасниками; дебати — обговорення будь-якого питання, обмін думками, полеміка, дебатування, суперечки, дискусія.

Дебати в методичній роботі можна використовувати для прийняття і відстоювання своїх рішень. Дебати вчать критично мислити, досліджувати різні теми переконливо викладати свої погляди аудиторії, у дебатах беруть участь дві команди: одна команда стверджує певну позицію, інша — заперечує; навчальний семінар; педагогічна ситуація — сукупність умов і обставин, які вимагають швидкого прийняття педагогічно правильного рішення. за методикою наукового дослідження: консультації з науковцями; авторська дошка майстра педагогічної справи; педагогічний турнір з актуальної наукової теми; методичний турнір — форма роботи з педагогічними працівниками, спрямована на пошук, розвиток, підтримку перспективного педагогічного досвіду або пошук нових ідей, шляхів вирішення актуальних проблем освіти; громадський науково-дослідницький інститут; творчі лабораторії; методична розробка — видання, яке містить конкретні матеріали на допомогу педагогам щодо організації та проведення якого-небудь заняття (системи уроків) чи заходу; поєднує методичні поради й рекомендації; захист інноваційного проекту — нова форма групової методичної роботи, пов’язана з попередньою розробкою та наступним публічним захистом інноваційних підходів до вирішення певної педагогічної проблеми. Такі форми методичної роботи стимулюють спрямованість роботи: консультації; практикуми; навчальний семінар; школа педагога-початківця; методичні сесії; вирішення педагогічних і проблемних завдань.

На змінних стендах розміщують цікаві статті з педагогічних та фахових методичних журналів, нові педагогічні книги, цікаві посібники, методичні рекомендації, накази Міністерства освіти, адреси і провідні ідеї передового педагогічного досвіду країни, області, району, новинки педагогічної науки, рекомендації вчителям-предметникам, вчителям початкових класів, вихователям груп продовженого дня, класним керівникам щодо ознайомлення з журнальними статтями, психолого-педагогічною літературою [3,28].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

 

Підвищення професійного рівня методичної роботи – проблема актуальна і неординарна. Її актуальність сьогодні зумовлюється рядом чинників,   серед яких  стрижневими є національне і духовне відродження, становлення національної системи освіти, протиріччя між рівнем професійної майстерності педагогічних кадрів і вимогами сучасного навчально-виховного процесу.

Як бачимо, вдосконалити зміст методичної роботи у закладах загальної середньої освіти  можливо за умов проведення цілеспрямованої діяльності з організації і координації заходів щодо вивчення та впровадження наукових досліджень, передових педагогічних технологій у навчально-виховний процес, чіткого знання його складових (підвищення кваліфікації, розвитку професійної майстерності, проведення атестації педагогічних кадрів).

Методична робота покликана прирощувати знання й вдосконалювати професійні вміння та навички викладачів, формувати позитивні моральні якості, розвивати мотивацію до творчої діяльності,стимулювати самоосвіту педагогів та прагнення постійно підвищувати свою кваліфікацію.

Основні принципи методичної роботи:

• демократизація та гуманізація навчального процесу;
• цільовий підхід до організації методичної роботи відповідно програмних цілей закладу та напрямків його діяльності;
• організація роботи з педагогічними кадрами на основі урахування їх потреб та реального рівня професійної майстерності;
• системність та систематичність;
• науковість;
• оперативність та мобільність;
• прогностичність та випереджувальний характер;
• оптимальне поєднання індивідуальних і колективних форм;
• пріоритет знань та моральних цінностей.

Основними завданнями методичної роботи є:

• організаційно – методичне забезпечення програм розвитку закладу;
• удосконалення змісту, форм і методів навчання та виховання учнівської молоді, забезпечення єдності органічного взаємозв’язку загальноосвітньої та допрофесійної підготовки учнів на основі принципів гнучкості, поступності, прогностичності, ступеневого характеру закладу;
• розвиток педагогічної та професійної майстерності педагогічних працівників, їх загальної культури, створення мотивації умов для професійного вдосконалення;
• інформаційне забезпечення педагогічних працівників з проблем освіти, педагогіки, психології, інформування про досягнення науки і техніки, передового педагогічного досвіду;
• організаційно – методична допомога у розвитку педагогічної творчості, експериментально – дослідницькій роботі, впровадженні результатів наукових досліджень, передового досвіду, педагогічних технологій, тощо;
• створення комплексно – методичного забезпечення предметів, розробка та видання навчальних, методичних посібників, рекомендацій, наочних засобів навчання;
• забезпечення інтеграції навчального процесу, науки і практики;
• підготовка до атестації педагогічних працівників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ СТАНУ УПРАВЛІННЯ  МЕТОДИЧНОЮ РОБОТОЮ В ПРИШИБСЬКОМУ ЗАКЛАДІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

 

2.1. Особливості методичної роботи в Пришибському закладі загальної середньої освіти

 

За понад 100 років Пришибський заклад загальної середньої освіти випустила в широкий життєвий шлях десять поколінь учнів, в її стінах працювало чотири покоління учителів і в різні періоди очолювало10 директорів.

Старе приміщення школи в селі Пришиб було збудовано в 1914 році на кошти земства. Важкими  були перші роки    ії існування, особливо роки революції та громадянської війни, роки репресій та голодомору, але потяг до знань у людей був дуже великий. 30-ті роки для школи пов’язані з іменем Сапсая Володимира Прокоповича. Починав свою діяльність учителем села Підлужжя. Брав участь у колективізації, очолював комсомол села, організував співочий, драматичний та інший гуртки. Сам був і акторо і режисером. Згодом його призначають інспектором освіти в Кременчуцькому районі по ліквідації неписемності. За роботу його неодноразово нагороджували цінними подарунками.

З 1933 року прийшов працювати директором школи в село Пришиб, по сумісництву завідує клубом. В 1937 році переїзжає до Комишнянського району. В окупації він створив підпільну комсомольську організацію.  

В роки голодомору в селі діяв патронат для дітей, у яких померли батьки. Керувала ним учителька Грабська Віра Степанівна. Ця жінка врятувала від голоду не одну дитину. Патронат знаходився на місці сучасного сільського клубу.

А далі були сорокові роки: тяжкі як для країни так і для нашого села. Нацисти окупували село 2 вересня 1941 року. Школа не припиняла своєї роботи. Багатьом учням довелося залишити навчання, щоб піти до школи лише через кілька років.

 Важко зараз підрахувати скільком випускникам дала путівку в життя Пришибська школа. В післявоєнні роки в школі навчалися учні з населених пунктів Пришиб, Келеберда, Салівка, Лавриківка, Ємці, Горішні –Плавні, Підусти, Низи, Мотрине, хутір Шведівка, Солонці кількість учнів становила 560 і більше. Навчання проводилось у дві зміни. З 9 до 14 години –учні молодших класів, з 14 до 21 –старших.

В 50-60 роки багато учнів попрощалися зі школою та селом, щоб продовжити навчання далі, відправиться на роботу до міст, де будувалися велики підприємства.  Людьми різних професій стали випускники Пришибської школи: механізаторами, агрономами, медпрацівниками, учителями.

1956 року в школі на високому рівні було поставлено виробниче навчання. За виробничою бригадою було закріплено 10 га орної землі, на якій вирощувались зернові, просапні сільськогосподарські культури.

У 1980 році Пришибська загальноосвітня школа отримала нову прописку. Побудована нова школа. Але працювало приміщення і старої школи, в ній знаходилась до 1995 року початкова школа.

Сучасна школа як соціально-педагогічна система повинна забезпечити досягнення позитивних освітніх результатів, які б відповідали вимогам суспільства та створювати умови для розкриття потенціалу особистості як учня,  так і вчителя.

Тому науково - методична та дослідницька, проектна, творча робота педагогічних працівників школи стає невід’ємною складовою діяльності закладу, щодо впровадження державних освітніх установ та  програм (рис. 2. 1, 2.2.).

Найголовнішою запорукою будь-якого освітянського успіху є педагогічний колектив школи, його творчий запал, талант завжди відповідати потребам сьогодення.

 

Рис. 2.1. Методична рада Пришибського ЗЗСО

Рис. 2.1. Структура методичної роботи Пришибського ЗЗСО

 

Великий учительський колектив із 22 особи, серед яких 7 випускників школи - це сім’я.

72% учителів мають стаж педагогічної роботи понад 20 років, що свідчить про високий професійний потенціал учителів навчального закладу. Педагогічній колектив налічує:

Учителі-методисти - 3

Старші учителі - 2

Спеціалісти вищої категорії - 8

Спеціалісти першої категорії - 5

Спеціалісти другої категорії - 3

Спеціалісти – 6

Комунальний заклад «Пришибський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області»  організовує діяльність шкільної методичної служби   з урахуванням сучасних інноваційних технологій та методик для підвищення ефективності діяльності, систематично працює над підвищенням професійних якостей.

1. Структура навчального року:
- І семестр з 03.09.2018 по 28.12.2018
- ІІ семестр з 14.01.2019 по 24.05.2019

2. Строки канікул:

- осінні з 22.10.2018 по 28.10.2018
- зимові з 29.12.2018 по 13.01.2019
- весняні з 25.03.2019 по 31.03.2019

3. Тривалість навчального тижня
5-денний робочий тиждень

4. Тривалість уроку
1 класи – 35 хвилин
2-4 класи – 40 хвилин
5-11 класи – 45 хвилин

5. Змінність занять

- школа працює в 1 зміну

В Пришибському закладі загальної середньої освіти директор і його заступники глибоко і всебічно аналізують підсумки роботи школи за попередні роки, виявляють невирішені проблеми і недоліки, знайомляться з елементами передового досвіду, проводять виробничі наради з керівниками методичних об'єднань, учителями – методистами, керівниками творчих груп. Після цього всі учителі заповнюють діагностичні анкети, у яких вказують, що вдається добре в навчальній, виховній роботі, у спілкуванні з учнями, що не вдається, з яких проблем потрібна методична допомога, які є труднощі. Після цього складається діагностична карта успіхів, труднощів учителів, наставництва, списки охоплення учителів різними формами методичної роботи (шкільне методичне об’єднання, педагогічний практикум, педагогічна лабораторія, творча група, школа молодого учителя) (рис 2. 3.).

 

Рис. 2.3. Форми організації методичної роботи Пришибського ЗЗСО

Можливості учителів, їхній творчий потенціал вивчається за допомогою психодіагностики, яка дозволяє визначити різні сторони особистості учителя, типові форми його поведінки. Для цього застосовуються тести, рольові ігри, моделювання різних педагогічних ситуацій (рис 2. 4.). Використання діагностики значною мірою позначається на можливостях для оптимального вибору й поєднання різних форм методичної роботи[14,9].

Загальну організацію методичної роботи у Пришибському закладі загальної середньої освіти здійснює директор, безпосереднім організатором її є заступник директора. Конкретну ж роботу з різними категоріями педагогічних працівників проводять заступники директора або голови методичних об’єднань.

Методична робота у школі планується на рік, виходячи з цілей і завдань, які педагогічний колектив ставить перед собою, враховуючи єдину науково-методичну проблему, над якою працює педагогічний колектив, та аналіз діяльності педагогічного колективу за попередній навчальний рік.

 

Рис. 2.4.Модель  діагностики педагогічних працівників Пришибського ЗЗСО

Внутрішньошкільна методична робота в Пришибському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів (далі ПЗЗСО) з педагогічними кадрами спрямована на:

формування професійної компетентності;

збереження та розвиток творчого потенціалу всього колективу;

вироблення інноваційного стилю діяльності;

підготовку вчителів до пошукової діяльності;

залучення до науково-дослідної та експериментальної діяльності з метою впровадження інноваційних соціально орієнтованих технологій у навчально-виховний процес.

Основні завдання методичної роботи:

кадрове та науково-методичне забезпечення навчально-виховного процесу;

упровадження в навчально-виховний процес інноваційних методик і технологій, трансформування наукових ідей у практику діяльності вчителів школи;

розробка чіткої системи роботи щодо підвищення фахового та методичного рівня педагогічних кадрів в умовах оновлення змісту і структури освіти;

вивчення, накопичення, апробація, впровадження в практику перспективного досвіду учителів-новаторів, нових освітніх технологій та систем;

залучення педагогів до науково-дослідної діяльності.

Для ефективної реалізації вищезазначених завдань методична робота в нашому навчальному закладі має безперервний характер; робота всіх структурних одиниць та ланок спрямована на реалізацію науково-методичної проблеми школи і приведена до певної системи.

Моделювання динамічної структури, змісту й форм науково-методичної роботи відбувається з урахуванням результатів аналізу, освітніх потреб суспільства, науково-методичної проблеми школи.

У методичній роботі враховано індивідуальні, групові та масові (загальношкільні) форми роботи (рис 2. 5.).

Рис. 2.5. Форми методичної роботи Пришибського ЗЗСО

Серед індивідуальних форм роботи, що проводяться в школі, слід зазначити такі: діагностування, самоосвіта, наставництво, конкурс «Учитель року», атестація, індивідуальні консультації і співбесіди, видання методичних посібників, розробка авторських програм, практичне використання інноваційних методів педагогічної роботи на уроках і в позакласній роботі, виставки-презентації (вернісажі) педагогічних ідей та технологій.

• Групові форми роботи:

• методична рада (керівник Полобок Л. В.);
• методичні об’єднання:
• шкільне методичне об’єднання учителів гуманітарних дисциплін (керівник Жукова З. І.);
• шкільне методичне об’єднання учителів суспільних дисциплін (керівник Івахненко О. Ю.);
• шкільне методичне об’єднання учителів фізико – математичних дисциплін (керівник Дем’янов С. М.)
• шкільне методичне об’єднання вчителів природничих дисциплін (керівник Забіяка Н. Д.);
• шкільне методичне об’єднання вчителів початкових класів (керівник Галата Т. В.)

• творчі групи по реалізації проектів:

• Діяльнісний підхід до навчання та виховання учнів початкових класів. Проектна діяльність дітей (керівник Безкоровайна О.В.);
• Моніторингові дослідження навчального процесу (керівник Гальченко М. О.);
• «Село, що прагне в майбутнє» (керівник Івахненко О. Ю.);
• «Обдарованість виховуємо впродовж року. Мовний табір» (керівник Марченко І. О.);
• Інформаційно-комп’ютерні технології (керівник Білецька Н. М.);
• Упровадження учнівського мовного портфоліо в навчально-виховний процес з іноземних мов. (керівник Гальченко С. М.).

лабораторія інноваційних технологій і методик:

• використання інформаційно-комунікаційних технологій у викладанні іноземних мов (керівник Марченко І. О..);
• творча лабораторія переможців конкурсу «Шкільний інформаційний світ» у номінації  «ІКТ на уроках суспільно-гуманітарного циклу» для вчителів іноземної мови міста (08.11.2017);
• викладання курсу «Історія Полтавщини» англійською мовою за авторською програмою (керівник Марченко І. О.).

майстер-класи:

• для вчителів щодо особливостей підготовки старшокласників до складання ЗНО з української мови і літератури (керівник Жукова З. І., протягом року за окремим графіком).

• Масові форми роботи:

•  «Аналіз результативності управління освітнім процесом у школі в 2016/2017 навчальному році та пріоритетні завдання на 2017/2018 навчальний рік» (директор школи Полобок Л. В., серпень 2017 року);
• «Наступність у навчанні і вихованні учнів початкових класів» (заступник директора з навчально-виховної роботи Гальченко М. О., вересень 2017 року);
• «Особливості організації навчального процесу у 1 класі за проектом «Інтелект України» (заступник директора з навчально-виховної роботи Гальченко М. О., жовтень 2017 року);
• «Якість викладання викладання природознавства, інформатики. Проблеми формування мотивації навчальної діяльності учнів за сучасних умов» (заступник директора з навчально – виховної  роботи Гальченко М. О., листопад 2017 року);
• «Якість навчально-пізнавальної діяльності учнів в навчально-виховному процесі школи за підсумками І семестру 2016/2017 навчальному році» (заступник директора з навчально – виховної  роботи Гальченко М. О., січень 2017 року);
• «Формування соціально орієнтованої особистості в умовах демократизації державних інститутів та формування громадського суспільства України» (педагог-організатор Нехайчук П. В.., березень 2018 року);
• «Аналіз результативністі участі учнів школи в предметних турнірах і олімпіадах, конкурсі-захисті учнівських проектів МАН, творчих конкурсах. Шляхи вдосконалення роботи з обдарованими учнями» (заступник директора з навчально – виховної  роботи Гальченко М. О., травень 2018 року).

• інструктивно-методичні наради (з питань єдиного орфографічного режиму, ведення шкільної документації, організованого початку і закінчення навчального року тощо);
• методичні виставки;
• предметні тижні;
• науково-практичні конференції:
• «Використання новітніх технологій при підготовці сучасного уроку» (листопад 2018 року).

• методичні семінари:

• Упровадження ІКТ-технологій у навчально-виховний процес (Гальченко М. О., листопад  2018 року);
• «Удосконалення моделі управління школою як запорука дієвого підвищення рівня професійної управлінської компетентності» (технологія моделювання в управлінській діяльністі адміністрації школи) (Полобок Л. В., квітень 2018 року).

• психолого-педагогічні семінари:

• проблема Інтернет-адикції серед сучасних підлітків (Сельвестрова С. І. жовтень 2018 року);
• організація діяльності педагогічного колективу щодо навчання дітей девіантної поведінки, дітей «групи ризику», дітей, які опинились в складних життєвих обставинах (Івахненко О. Ю., грудень 2018 року)
• «круглі столи» («Форми і методи роботи з обдарованими учнями. Діагностика і моніторинг результатів навчання учнів», «Створення мовного портфоліо учня»).
• огляд методичної літератури.

Найбільш дієвими та ефективними формами роботи для нашої школи стали:

• семінари-практикуми (доповіді, повідомлення із візуальною демонстрацією на уроках, класних годинах, позакласних і позашкільних заходах);
• ділові та рольові ігри, уроки-презентації;
• диспути, дискусії;
• обговорення передового педагогічного досвіду, його впровадження і поширення;
• педагогічні ради;
• обговорення новітніх методик, технологій, досягнень психолого-педагогічної науки;
• аналіз і обговорення відкритих уроків, заходів;
• обговорення питань для тестування й анкетування учнів, результатів проведених «зрізів знань».

Кожна із зазначених форм має свій пріоритетний вплив на досянення тих чи інших цілей. Загальна результативність залежить від якості поєднання цих форм у безперервному процесі вдосконалення педагогічної майстерності вчителів школи.

Визначну роль в цій роботі відіграє науково-методичне забезпечення професійного розвитку педагогічних кадрів, збереження та розвиток творчого потенціалу колективу, індивідуальні та колективні форми роботи, мотивація вчителів до пошукової, науково-дослідної та експериментальної діяльності, впровадження інноваційних виховних технологій у навчально-виховний процес.

У школі впродовж багатьох років проводяться моніторингові дослідження навчально-виховного процесу, що полягають у систематичній аналітико-діагностичній діяльності.

У навчальному закладі розроблені структура роботи педагогічного колективу над реалізацією методичної проблеми, модель реалізації методичної роботи з учителями із використанням індивідуальних і колективно-групових форм, управлінська модель роботи з учителями (рис 2.6., 2.7.).

Рис. 2.6. Структура методичної роботи Пришибського ЗЗСО

 

Рис. 2.7. Система методичної роботи Пришибського ЗЗСО

 

Кожне методичне об’єднання має банки професійних портфоліо, матеріали досвіду методичних об’єднань і учителів-предметників, розробки методичних заходів (педради, семінари, конференції тощо).

Планування науково-методичної роботи здійснюється на діагностико-корекційній основі, забезпечується цілісною інформаційно-аналітичною системою і постійним оновленням інформаційного банку даних щодо нормативно-правового забезпечення діяльності педагогів.

Основними завданнями на шляху реалізації методичної проблеми школи  є:

Створення відповідних умов для розкриття творчого потенціалу вчителя та підвищення професійного рівня педагога через систему методичних семінарів, звітів на шкільних методичних об’єднаннях, творчих відкритих уроків, самоосвіту з обраної теми;

Забезпечення рівня кваліфікації педагогічних кадрів, необхідного для успішного розвитку школи, підвищення їх наукової інформативності в області знання навчального матеріалу та суміжних дисциплін шляхом активної участі в роботі підрозділів методичної служби школи, участі в роботі районних методичних об’єднань, конкурсах професійної майстерності різного рівня.

Удосконалення діяльності шкільних методичних об’єднань і атестаційних комісій шляхом диференціації відповідальності спеціалістів різних категорій.

Підвищення ефективності роботи зі спеціалістами 1-ї категорії (переважно шляхом залучення їх до активної роботи шкільних методичних об’єднань та педагогічних майстерень району).

Удосконалення роботи з молодими учителями (переважно шляхом наставництва).

Посилення ролі педагогів із званнями в методичній роботі як на районному рівні, так і на рівні закладу.

Підвищення комп’ютерної грамотності працівників.

Популяризація використання мультимедіа-технологій на уроках шляхом проведення презентацій і відкритих заходів.

Упровадження ІКТ-технологій у процес навчання і виховання.

Посилення уваги до організації науково-дослідної роботи.

Упровадження системи рейтингування професійної діяльності педагогів за результатами навчальних досягнень учнів, участю в олімпіадах, творчих конкурсах, предметних турнірах тощо.

Постійне оновлення методичної бази навчальних кабінетів.

Популяризація перспективного педагогічного досвіду вчителів школи.

Педагогічний колектив школи на чолі з адміністрацією знаходиться в постійному пошуку нових і вдосконаленні існуючих принципів, концепцій, підходів до освіти. Контроль ефективності впровадження інноваційних педагогічних технологій, відповідно, виступає невід’ємною складовою науково-дослідної роботи. Серед учителів достатньо широкого розповсюдження здобули інформаційно-комунікаційні технології (38%), інтерактивні технології (34%), особистісно орієнтовані технології (26%). Інтерактивні та інформаційно-комунікаційні технології в школі є загальнопедагогічними. Слід зазначити, що інноваційна діяльність потребує ретельного науково-методичного супроводу.

Не дивно, що на сучасному етапі розвитку суспільства пріоритетним напрямком розвитку навчального закладу стає саме інформатизація освіти. Всі педагогічні працівники володіють ПК, активно використовують мультимедійні технології на уроках і в позакласній діяльності.   

У школі продовжується робота щодо вдосконалення умов для впровадження інформаційних технологій.

Читальний зал бібліотеки обладнаний комп’ютерною технікою, що широко використовується під час навчальний занять і в позаурочний час для підготовки до олімпіад і предметних турнірів, створення рефератів, презентацій тощо. Створено медіатеку, бібліотека постійно поповнюється електронними довідниками, енциклопедіями, електронними конструкторами уроків, тестами та іншими електронними засобами.

 15 працівники пройшли курси для здійснення дистанційного навчання учнів, побудованого в системі управління навчанням «Moodle», 14 учителів – дистанційний курс Microsoft  з цифрових технологій.  

До інноваційної  діяльності школи можна віднести моніторинг і рейтинг досягнень учнів і вчителів, що сприяє відстеженню динаміки їхнього індивідуального розвитку. Широко використовуються також інноваційні управлінські технології: стратегічного планування, колективного прийняття управлінських рішень, адаптивного управління.

Багато учителів використовують у своїй роботі різноманітні сучасні форми й методи проведення уроків, зростає професіоналізм учителів, збільшується кількість педагогів, що впроваджують інноваційні педагогічні методи в навчальний процес.

Велику стимулюючу роль у професійному зростанні педагогічних кадрів відіграє атестація учителів, яка сприяє моральному і матеріальному заохоченню педагогічних працівників, узагальненню та впровадженню досвіду кращих учителів у практику навчання та виховання.

Атестація проходить у відповідності з затвердженим Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників (наказ Міністерства освіти і науки від 06.10.2010 № 930 «Про затвердження Типового положення про атестацію педагогічних працівників», наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Украіни від 20.12.2011 № 1473 «Про затвердження Змін до Типового положення про атестацію педагогічних працівників» та зміни, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 08.08.2013 р. № 1135) і здійснювалась на основі комплексної оцінки рівня кваліфікації, педагогічної майстерності, результатів педагогічної діяльності шляхом тестування, відвідування уроків, позакласних заходів, аналізу контрольних робіт. 

Продуктивною формою системи підвищення педагогічної майстерності педагогів є участь учителів у науково-методичних семінарах, конференціях, тренінгах, що сприяють ознайомленню з сучасними науковими здобутками, з новими технологіями навчання, допомагають їм осмислити власний досвід навчально-виховної роботи, прилучитися до науково-пошукової роботи, підвищити свій інтелектуальний і творчий потенціал, обрати і формулювати стратегію самоосвіти, техніку її здійснення. Протягом минулого навчального року педагоги школи взяли активну участь у семінарах і конференціях різних рівнів – від міжнародного до районного. 

Важлива роль в організації методичної роботи належить методичному кабінету. У кабінеті зібрані матеріали творчих знахідок шкільних методичних об’єднань, атестаційні матеріали, зразки уроків, позакласних заходів, науково-практичних конференцій, фахові журнали, газети, картотека методичної літератури, матеріали для роботи над методичною проблемою школи, зібраний інформаційний каталог передового педагогічного досвіду вчителів школи, розпочато роботу над створенням відеотеки уроків та виховних заходів.

Роботу методичного кабінету було організовано за кількома напрямками:

• забезпечення вчителів необхідною сучасною інформацією про надбання педагогічної науки та практики (з цією метою забезпечено доступ до світової мережі Інтернет, створено картотеку науково-методичної літератури, банк даних про вітчизняні та зарубіжні педагогічні технології);
• стимулювання вчителів до впровадження елементів інноваційних технологій у практичну діяльність;
• накопичення та зберігання власних наробок вчителів школи, забезпечення умов для ознайомлення з ними всього педагогічного колективу;
• забезпечення вчителів навчальними програмами, програмами спецкурсів, факультативів, інструкціями, рекомендаціями тощо;
• зміцнення матеріально-технічної бази школи з метою створення сприятливих умов для самоосвіти вчителів в межах закладу, для якісного проведення засідань шкільних методичних об’єднань та методичної ради школи.
• Протягом навчального року методичний кабінет продовжував поповнюватися педагогічною літературою і методичними матеріалами. З метою реалізації Державної програми щодо організації роботи з обдарованою молоддю здійснені такі заходи:
• поновлено інформаційний банк даних про обдарованих учнів школи;
• проведені на високому рівні шкільні етапи предметних олімпіад з базових дисциплін,  а також районний етап олімпіади з англійської, німецької та французької мов, який вже другий рік поспіль проводиться на базі школи;
• організована робота з підготовки та участі учнів школи в районному, обласному та Всеукраїнському етапах учнівських олімпіад, в районному та обласному етапах конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАН;
• організовані та проведені шкільні конкурси і виставки творчих робіт учнів, спрямовані на виявлення та самореалізацію обдарованих дітей;
• забезпечене щотижневе інформування про всі досягнення учнів школи на загальношкільних лінійках.

      План методичної роботи на навчальний рік розробляється методистом за участю заступників директора, педагогів-методистів, обговорюється на педагогічній раді та затверджується директором навчального закладу. (Додаток А)

   Для забезпечення належних умов для організацій та проведення методичної роботи у школі створено методичний кабінет та предметні методичні об’єнання [15, 11]. (Додаток Б, В )

У методичному кабінеті, який працює на базі школи створені необхідні умови для підготовки викладачів до уроків, поурочних заходів, є необхідна методична література, комп’ютер з підключенням до центрального серверу навчального закладу, що дає можливість користуватись необхідними матеріалами, розміщеними на центральному сервері.   Методиний кабінет є зосередженням інформаційного, навчально-методичного, нормативного матеріалів. Також в методичному кабінеті зберігаються зразки педагогічного досвіду працівників, зразки планувальної та звітної документації, навчальні та методичні посібники, що розроблені педагогічними працівниками навчального закладу, зразки дидактичних та наочних матеріалів, тощо [16, 14].

Педагогічними працівниками навчального закладу на базі методичного кабінету проводяться виставки дидактичних і навчальних матеріалів досягнення передового педагогічного досвіду, аукціони педагогічних ідей.

         На базі методичного кабінету проводиться індивідуальна і колективна методична робота, надається консультативна допомога педагогічним працівникам, здійснюється обговорення експериментальної дослідної роботи. Особливе місце посідає робота з вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду його поширення та розповсюдження, видаються інформаційні листівки.

     Педагогічні працівники мають можливість у методичному кабінеті ознайомитись з науково-методичною літературою, досягненнями педагогіки і психології, періодичною літературою тощо.

Необхідна умова оптимізації методичної роботи — наявність об’єктивних даних про особистість і професійні якості кожного педагога. Використовується діагностування педагогічних кадрів шляхом відвідування адміністрацією школи уроків, позакласних заходів; аналізувати виступи вчи­телів на засіданнях педагогічної ради, науково-практичних конференціях, методичних об’єднаннях, педагогічних консиліумах, участі в роботі твор­чих груп тощо. До засобів діагностики можна віднести ділові ігри.

Результативною є методична робота з обдарованими школярами й підготовка їх до районних турів, конкурсів, олімпіад. Слід відмітити окремих учнів, які досягли найкращих результатів у ІІ етапі Всеукраїнських учнівських олімпіад з базових дисциплін (рис.2. 8.,2.9.,2.10.).

У ІІ етапі VІІ Міжнародного мовно – літературного конкурсу учнівської молоді імені Тараса Шевченка І місце посіла учениця 5 класу Огій Ірина (учитель Зарва В.В.)

       Наші спортсмени здобували також чимало перемог. На  районній спартакіаді з шашок та шахів команда посіла ІІ місце, а також на районній спартакіаді з волейболу та гандболу команда посіла ІІІ місце.  Як і минулого року, рій «Сагайдачний» на районному етапі Всеукраїнської військово-патріотичної дитячо-юнацької  гри «Сокіл» («Джура») здобув перемогу, а на обласному посів почесне 7 місце.

Щороку учні школи беруть участь в огляді-конкурсі екологічних агітбригад, фестивалі «Молодь обирає здоров'я», конкурсі-огляді художньої самодіяльності «Веселка», Всеукраїнській природоохоронній акції «Годівничка», фестивалі мистецтв «Веселкові береги Дніпра».

Цього року  робота «Традиційні свята Кремечуччини» написана під керівництвом Гатати Т. В. посіла І місце на районному етапі у Всеукраїнській пошуковій акції  «Моя батьківщина - Україна».

Учителі нашої школі щорічно беруть участь в конкурсі «Учитель року». В цьому навчальному році дипломом лауреата конкурсу в номінації «Музичне мистецтво» стала учитель Білецька Н. М.

           Школа долучилась до міжнародного проекту «Громадсько – активна школа». Вже 4 роки в школі продовжують впроваджувати  здоров’язберігаючі технології, які педагогічний колектив перейняли в м. Полтаві (рис. 2. 10.).

Рис. 2.8. Модель вчителя – керівника

науково – дослідницької роботи Пришибського ЗЗСО

 

Рис. 2.9. Модель учня дослідника

науково – дослідницької роботи Пришибського ЗЗСО

 

          Окрім традиційних районних, шкільних та обласних конкурсів та олімпіад учні школи активно беруть участь у позапрограмових інтерактивних конкурсах організованих інститутом шкільної освіти. Не зважаючи на те, що участь у конкурсах є платною, щороку кількість учасників збільшується.

Адже, цікаві завдання і символічні призи заохочують учнів до участі. Так, у Міжнародному учнівському конкурсі юних математиків «Кергуру» - 16 учні (організатори Воскобійник Г. П., Дем’янов С. М.), Міжнародному інтерактивному природничому конкурсі  «Колосок» – 43 учні (організатор Забіяка Н. Д.), Всеукраїнській українознавчій грі «Соняшник» - 23 учнів

Рис. 2.10. Структура роботи ШНУ «Інтелект» Пришибського ЗЗСО

 

 (організатори Жукова З. І., Нехайчук П. В.), вперше в Всеукраїнському конкурсі із зарубіжної літератури «Sunflower» - 12 учасників (організатор Марченко І. О.), інтерактивний  конкурс «Бебрас» - 12 учнів (організатори Воскобійник Г. П., Білецька Н. М.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.11. Модель ГАШ Пришибського ЗЗСО

За підсумками   навчання  за  І-ІІ семестри, організовано моніторингові дослідження  рівня навчальних досягнень учнів з різних предметів,  будуються таблиці, діаграми з якими знайомляться  учні, батьки. Визначається середній бал кожного учня 2 – 11 класів, а також середній бал класу в порівнянні із загальношкільним балом, також середні бали по кожному предмету. За результатами навчання учням школи вручені посвідчення кращого учня класу, школи.

Традиційним стало свято «Золоті зернятка  школи» за підсумками навчального року. На святі були присутні батьки, представники громадськості села, учні. Були нагороджені грамотами, сувенірами, переможці в номінаціях: «Майстер Золоті руки», «Обдарованість року», «Науковець року», «Гордість школи», «Надія  школи» «Пошуковець року», «Спортсмен року», «Співачка року», «Декламатор року», «Історик року», «Випускник року».

Постійно працює на базі школи наукове товариство учнів. Учні школи є активними учасниками. Цього року честь школи захищали учні : 11 класу – Анісімова Вікторія  - в секції зарубіжної літератури, учень 10 класу Ралко Іван в секції математики, учень 9 класу Шиндель Максим у секції теоретична фізика.

В районному конкурсі на кращий інтернет-ресурс учителя загальноосвітнього закладу переможцями стали Співак А.В., Антоненко Л.М., Борсук К.І. та нагороджені грамотою районного віділу освіти.

Іржавська Я.А., Грабина А.Б., Борсук К.І. переможці конкурсу на кращу методичну розробку з національно-патріотичного виховання в номінації «Методична розробка виховного заходу», винесена подяка Динник Л.Г. за змістовні матеріали на патріотичну тематику.

Педагоги школи залишаються інертними до публікацій методичних розробок у фахових виданнях, проте у 2017 році в журналі Видавничої групи «Основа» «Математика в школах України» №1-2»була опублікована робота «Квадратні корені. Інтегрований урок з історією» учителя математики Динник Л.Г.

Пізнавальними та цікавими були засідання краєзнавчо-експедиційного загону, керівник якого - вчителька історії та правознавства Нужненко Н.В. У плані роботи розглядались питання з історії села Липового, а саме «Участь жителів села в Другій світовій війні».

На базі Пришибського закладу загальної середньої освіти 2 лютого 2017 року відбувся обласний семінар директорів навчальних закладів Полтавської області.

Школа сьогодні потребє  учителя, який постійно прагне до творчого пошуку, має навики дослідної експериментальної діяльності, вивчення, узагальнення, впровадженя перспективного досвіду, вміє інтегрувати новий зміст освіти в методику навчання і виховання. Творча група вчителів «Джерело», яку очолює вчитель історії Нужненко Н.В., поставила перед собою мету формування готовності педагогів до використання нових інформаційних технологій у навчально-виховному процесі; сприяти усвідомленню методики використання ІКТ в навчанні; психологічне, організаційне, наукове-методичне і матеріально-технічне забезпечення умов вивчення; використання та вдосконалення технології опорних схем і схемо-знакових моделей. Повчальним та цікавим у роботі творчої групи став практикум  «Показ елементів уроків членів творчої групи з використанням опорних технологій навчання». Вчителі творчої групи провели  панораму творчих знахідок. Обмін досвідом в контексті  реалізації проблемного питання. Робота творчої групи висвітлювалась на сайті та блозі школи [18,11].

Забезпечити розвиток творчої особистості вчителя, сприяти розвитку сучасного стилю педагогічного мислення, накопичення власного досвіду з проведення уроків через проблему школи, оволодіння різними видами педагогічних технологій, здійснення презентацій результатів роботи та поширення досвіду роботи серед вчителів школи -  ці завдання ставили перед собою члени творчої групи «Пошук», керівник Динник Л.Г. Особливо результативними були засідання з представленням проекту «Формування самоосвітньої компетентності учнів засобами сучасних освітніх технологій» та круглий стіл «Проблемно-методичне забезпечення самоосвітньої діяльності учнів на всіх етапах уроку» [18,12].

 

2.2. Управління методичною роботою в Пришибському закладі загальної середньої освіти

Пришибська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - навчальний заклад, або заклад) створена рішенням сесії Кременчуцької районної ради Полтавської області 16.08.2000 року та передана у власність Пришибської сільської ради згідно із рішенням Пришибської сільської ради від 30 грудня 2015 «Про прийом - передачу об’єктів спільної власності територіальних громад Кременчуцького району».

Навчальний заклад утворений та зареєстрований у порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації.

Навчальний заклад утримується за рахунок бюджету Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кошти якого є джерелом доходів Навчального закладу.

Пришибська сільська рада здійснює фінансування Навчального закладу, його матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі з обладнанням і матеріалами, організовує будівництво і ремонт приміщень, їх господарське обслуговування, харчування та медичне обслуговування дітей.

Власником майна є територіальна громада Пришибької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Навчальний заклад є юридичною особою, має печатку і штамп встановленого зразка, бланки з власними реквізитами, реєстраційний рахунок в органах Державної казначейської служби України.

Навчальний заклад заснований відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших законодавчих актів України.

Головною метою Навчального закладу є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти.

Головними завданнями Навчального закладу є:

- забезпечення реалізації права громадян на доступність та безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти;

- виконання вимог Державного стандарту, загальної середньої освіти, підготовка учнів до подальшої освіти і трудової діяльності;

- формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань, наукового світогляду;

- реалізація права учнів на вільне формування політичних і світоглядних переконань;

- виховання громадянина України;

- виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної мови, регіональних мов або мов меншин та рідної мови, національних цінностей Українського народу та інших народів і націй;

- виховання в учнів поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов’язків людини і громадянина;

- виховання свідомого ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров’я учнів.

Навчальний заклад діє в межах компетенції, передбаченої законодавством України, Положенням та цим Статутом.

Навчальний заклад несе відповідальність перед особою, суспільством і державою за:

- дотримання державних стандартів освіти;

- безпечні умови освітньої діяльності;

- дотримання договірних зобов’язань з іншими суб’єктами освітньої, виробничої, наукової діяльності, у тому числі зобов’язань за міжнародними угодами;

- дотримання фінансової дисципліни та збереження матеріально-технічної бази.

У Навчальному закладі визначена українська мова навчання.

У Навчальному закладі  можуть створюватися та функціонувати методичні об’єднання, творчі групи, психологічна, соціологічна, методична служби, наукові та інші об’єднання учнів, вчителів, батьків (рис 2. 12.).

 

Рис. 2.12. Структура органів управління Пришибського ЗЗСО

 

Навчання за індивідуальною та екстернатною формами навчання у Навчальному закладі організовуються відповідно до положень про індивідуальне навчання та екстернат у системі загальної середньої освіти, затверджених Міністерством освіти і науки України.

 Навчальний заклад планує свою роботу самостійно відповідно до перспективного, річного, щомісячного, щотижневого планів.

У плані роботи відображаються найголовніші питання роботи Навчального закладу, визначаються перспективи його розвитку.

План роботи обговорюється педагогічною радою, затверджується спільно адміністрацією та радою Навчального закладу.

Основним документом, що регулює навчально-виховний процес, є робочий навчальний план, що складається на основі типових навчальних планів, розроблених та затверджених Міністерством освіти і науки України, із конкретизацією варіативної частини. Робочий навчальний план погоджується радою Навчального закладу, педагогічною радою і затверджується Віддіом освіти, культури, спорту та туризму Виконавчого комітету Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області. Відповідно до робочого навчального плану педагогічні працівники Навчального закладу самостійно добирають програми, підручники, навчальні посібники, що мають гриф Міністерства освіти і науки України, а також науково-методичну літературу, дидактичні матеріали, форми, методи, засоби навчальної роботи, що мають забезпечувати виконання статутних завдань та здобуття освіти на рівні державних стандартів. Навчальний заклад здійснює навчально-виховний процес за груповою та індивідуальною формами навчання.

Навчальний рік у закладі поділяється на семестри, починається 1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня наступного року. Загальна тривалість канікул протягом навчального року не повинна становити менш як 30 календарних днів. Крім різних форм обов’язкових навчальних занять, у Навчальному закладі проводяться індивідуальні, групові, факультативні та інші позакласні заняття та заходи, що передбачені окремим розкладом і спрямовані на задоволення освітніх інтересів учнів та на розвиток їх творчих здібностей, нахилів і обдарувань.

У Навчальному закладі контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється відповідно до нормативних вимог, визначених Міністерством освіти і науки України.  Облік навчальних досягнень учнів протягом навчального року здійснюється у класних журналах, інструкції про ведення яких затверджуються Міністерством освіти і науки України.

Цілі виховного процесу в Навчальному закладі визначаються на основі принципів, закладених у Конституції та законах України, інших нормативно-правових актах. У Навчальному закладі забороняється утворення та діяльність організаційних структур політичних партій, а також релігійних організацій і воєнізованих формувань.

Учасниками  навчально-виховного процесу в Навчальному закладі є учні, педагогічні працівники, практичний психолог, бібліотекар, інші спеціалісти закладу, керівники, батьки або особи, які їх замінюють.

Учні закладу мають гарантоване державою право на:

- доступність і безоплатність  повної загальної середньої освіти;

- вибір певного закладу, форми навчання, профільного напряму, факультативів, спецкурсів, позакласних занять;

- безпечні і нешкідливі умови навчання та праці;

- користування навчально-виробничою, науковою, матеріально-технічною, культурно-спортивною, корекційно-відновлювальною та лікувально-оздоровчою базою Навчального закладу;

- участь у різних видах навчальної, науково-практичної діяльності, конференціях, олімпіадах, виставках, конкурсах тощо;

- отримання додаткових, у тому числі платних, навчальних послуг;

- перегляд результатів оцінювання навчальних досягнень з усіх предметів інваріантної та варіативної частини;

- участь у роботі органів громадського самоврядування Навчального закладу;

- участь у добровільних самодіяльних об’єднаннях, творчих студіях, клубах, гуртках, групах за інтересами тощо;

- доступ до інформації з усіх галузей знань;

- повагу людської гідності, вільне вираження поглядів, переконань;

- захист від будь-яких форм експлуатації, психічного та фізичного насильства, від дій педагогічних та інших працівників, які порушують їх права, принижують честь і гідність.

Педагогічними працівниками Навчального закладу можуть бути особи з високими моральними якостями, які мають відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, забезпечують результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров’я яких дозволяє виконувати посадові обов’язки.  До педагогічної діяльності у Навчальному закладі не допускаються особи, яким вона заборонена за медичними показаннями, за вироком суду. Перелік медичних протипоказань щодо провадження педагогічної діяльності встановлюється законодавством України.

Педагогічні працівники закладу зобов’язані:

- забезпечувати належний рівень викладання навчальних дисциплін відповідно до навчальних програм з дотриманням вимог Державного стандарту загальної середньої освіти;

- контролювати рівень навчальних досягнень учнів;

- нести відповідальність за відповідність оцінювання навчальних досягнень учнів критеріям оцінювання,  затвердженим Міністерством освіти і науки України, доводити результати навчальних досягнень учнів до відома дітей, батьків, осіб, що їх замінюють, керівника Навчального закладу;

- сприяти розвитку інтересів, нахилів та здібностей дітей, а також збереженню їх здоров’я;

- виховувати повагу до державної символіки, принципів загальнолюдської моралі;

- виконувати цей Статут, правила внутрішнього трудового розпорядку, умови трудового договору (контракту);

- брати участь у роботі педагогічної ради;

- виховувати в учнів шанобливе ставлення до батьків, жінок, старших за віком осіб; повагу до народних традицій та звичаїв, духовних і культурних надбань народу;

- готувати учнів до самостійного життя з дотриманням принципів взаєморозуміння, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

- дотримуватися педагогічної етики, моралі, поважати особисту гідність учнів та їх батьків;

- постійно підвищувати свій професійний рівень, педагогічну майстерність, рівень загальної і політичної культури;

- виконувати накази і розпорядження директора Навчального закладу, органів управління освітою;

- вести відповідну документацію.

Навчальному закладі обов’язково проводиться атестація педагогічних працівників. Атестація здійснюється, як правило, один раз на п’ять років відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників України, затвердженого Міністерством освіти і науки України.

Безпосереднє керівництво Навчальним закладом здійснює його директор. Директором може бути тільки громадянин України, який має вищу педагогічну освіту на рівні спеціаліста або магістра, стаж педагогічної роботи не менше 3 років. Директор Навчального закладу призначається на посаду начальником відділу освіти, культури, спорту та туризму Виконавчого комітету Пришибської сільської ради  за контрактом та звільняється з посади згідно з законодавством України.

Заступники директора призначаються на посаду та звільняються з посади Начальником Відділу освіти, культури, спорту та туризму Виконавчого комітету Пришибської сільської ради за поданням директора Навчального закладу.

 Вищим органом громадського самоврядування Навчального закладу є конференція колективу, що скликається не менш 1 разу на рік. Делегати конференції з правом вирішального голосу обираються від таких трьох категорій:

- працівників Навчального закладу – зборами трудового колективу;

- учнів школи ІІ-ІІІ ступенів Навчального закладу – класними зборами;

- батьків, представників громадськості – класними батьківськими зборами.

Кожна категорія обирає однакову кількість делегатів. Термін їх повноважень становить один рік.

Конференція правочинна, якщо в її роботі бере участь не менше половини делегатів кожної з трьох категорій. Рішення приймається простою більшістю голосів присутніх делегатів.

Право скликати конференцію мають голова ради Навчального закладу, делегати конференції, якщо за це висловилось не менше третини її загальної кількості, директор Навчального закладу, Відділ освіти, культури, спорту та туризму Виконавчого комітету Пришибської сільської ради.

Конференція:

- обирає раду Навчального закладу, її голову, встановлює термін їх повноважень;

- заслуховує звіт директора і голови ради Навчального закладу;

- розглядає питання навчально-виховної, методичної і фінансово-господарської діяльності Навчального закладу;

- затверджує основні напрями вдосконалення навчально-виховного процесу, розглядає інші найважливіші напрями діяльності Навчального закладу;

- приймає рішення про стимулювання праці керівників та інших педагогічних працівників.

У період між конференціями діє рада Навчального закладу. Метою діяльності ради є:

- сприяння демократизації і гуманізації навчально-виховного процесу;

- об’єднання зусиль педагогічного і учнівського колективів, батьків, громадськості щодо розвитку Навчального закладу та удосконалення навчально-виховного процесу;

- формування позитивного іміджу та демократичного стилю управління Навчальним закладом;

- розширення колегіальних форм управління Навчальним закладом;

- підвищення ролі громадськості у вирішенні питань, пов’язаних з організацією навчально-виховного процесу.

 Основними завданнями ради є:

- підвищення ефективності навчально-виховного процесу у взаємодії з сім’єю, громадськістю, державними та приватними інституціями;

- визначення стратегічних завдань, пріоритетних напрямів розвитку Навчального закладу та сприяння організаційно-педагогічному забезпеченню навчально-виховного процесу:

- формування навичок здорового способу життя;

- створення належного педагогічного клімату в Навчальному закладі;

- сприяння духовному, фізичному розвитку учнів та набуття ними соціального досвіду;

- сприяння організації дозвілля та оздоровлення учнів;

- підтримка громадських ініціатив щодо створення належних умов і вдосконалення процесу навчання та виховання учнів;

- ініціювання дій, що сприяли б неухильному виконанню положень законодавства України щодо обов’язковості загальної середньої освіти;

- стимулювання морального та матеріального заохочення учнів, сприяння пошуку, підтримки обдарованих дітей;

- зміцнення партнерських зв’язків між родинами учнів та Навчальним закладом з метою забезпечення єдності навчально-виховного процесу.

Очолює раду Навчального закладу голова, який обирається із складу ради.

Голова ради може бути членом педагогічної ради. Головою ради не можуть бути директор Навчального закладу та його заступники. Для вирішення поточних питань рада може створювати постійні або тимчасові комісії з окремих напрямів роботи. Склад комісій і зміст їх роботи визначаються радою. Члени ради мають право виносити на розгляд усі питання, що стосуються діяльності Навчального закладу, пов’язаної з організацією навчально-виховного процесу, проведенням оздоровчих та культурно-масових заходів.

Рада Навчального закладу:

- організовує виконання рішень конференції;

- вносить пропозиції щодо зміни типу, статусу, профільності навчання, вивчення іноземних мов та мов національних меншин;

- спільно з адміністрацією розглядає і затверджує план роботи Навчального закладу та здійснює контроль за його виконанням;

- разом з адміністрацією здійснює контроль за виконанням Статуту Навчального закладу;

- затверджує режим роботи Навчального закладу;

- сприяє формуванню мережі класів Навчального закладу, обґрунтовуючи її доцільність в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування;

- приймає рішення спільно з педагогічною радою про представлення до нагородження випускників Навчального закладу золотою медаллю «За високі досягнення у навчанні» або срібною медаллю «За досягнення у навчанні», нагородження учнів Похвальними листами «За високі досягнення у навчанні» та Похвальними грамотами «За особливі досягнення у вивченні окремих предметів»;

- разом із педагогічною радою визначає доцільність вибору навчальних предметів варіативної частини робочих навчальних планів, враховуючи можливості, потреби учнів, а також тенденції розвитку регіону, суспільства і держави;

- погоджує робочий навчальний план на кожний навчальний рік;

- заслуховує звіт голови ради, інформацію директора та його заступників з питань навчально-виховної та фінансово-господарської діяльності;

- бере участь у засіданнях атестаційної комісії з метою обговорення питань про присвоєння кваліфікаційних категорій вчителям;

- виносить на розгляд педагогічної ради пропозиції щодо поліпшення  організації позакласної та позашкільної роботи з учнями;

- виступає ініціатором проведення доброчинних акцій;

- вносить на розгляд педагогічної ради та Відділу освіти, культури, спорту та туризму Виконавчого комітету Пришибської сільської ради пропозиції щодо морального і матеріального заохочення учасників навчально-виховного процесу;

- ініціює розгляд кадрових питань та бере участь у їх вирішенні;

- сприяє створенню  та діяльності центрів дозвілля, а також залучає громадськість, батьків (осіб, які їх замінюють) до участі в керівництві гуртками, іншими видами позакласної та позашкільної роботи, до проведення оздоровчих та культурно-масових заходів з учнями;

- розподіляє і контролює кошти фонду загального обов’язкового навчання, приймає рішення про надання матеріальної допомоги учням;

- розглядає питання родинного виховання;

- бере участь за згодою батьків або осіб, які їх замінюють, в обстеженні житлово-побутових умов учнів, які перебувають у несприятливих соціально-економічних умовах;

- сприяє педагогічній освіті батьків;

- сприяє поповненню бібліотечного фонду та передплаті періодичних видань;

- розглядає питання здобуття обов’язкової загальної середньої освіти учнями;

- організовує громадський контроль за харчуванням і медичним обслуговуванням учнів;

- розглядає звернення учасників навчально-виховного процесу з питань роботи Навчального закладу.

Структура методичної роботи складається із взаємопов’язаних та взаємодіючих елементів, які відповідають цілям і завданням, що стоять перед  школою та втілюються у різних формах, методах і засобах. У школі здійснюється колективна та індивідуальна методична робота. Основою у виборі форм методичної роботи є різні методи діагностичного вивчення рівня професійної компетентності педагогічних працівників.

Реалії сьогодення потребують нових підходів до розвитку професійної компетентності педагогічних кадрів, організації та проведення методичної роботи. Домінантною стає підготовка педагога, який повинен уміти працювати в умовах вибору педагогічної позиції, технології, підручників, змісту, форм навчання тощо. Національною доктриною розвитку освіти чітко визначені першочергові завдання сучасної школи: створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя [13, 206].

І провідна роль у реалізації цих завдань належить учителю, який має працювати на рівні сучасних вимог, постійно удосконалюючись, розвиваючи і збагачуючи свою професійну компетентність, інноваційну культуру, технологічний потенціал.

Пріоритетними стратегічними орієнтирами розбудови освітньої галузі на сучасному етапі розвитку національної державності  визнано  досягнення європейського рівня якості та доступності освіти, затвердження духовних цінностей в суспільстві, розвиток його демократичних начал, дієва та своєчасна проекція нового знання в освітню систему та ретрансляція його в життєву компетентність, професійну та особистісну успішність суб’єктів сучасного соціуму.

Сучасний етап розвитку системи освіти України характеризується пошуком шляхів приведення змісту у відповідність з особистісними запитами учнів, світовими стандартами. Пріоритети розвитку загальної середньої освіти закладено у Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 988-р.

Ключовими компонентами Концепції є:

 1. Новий зміст освіти, заснований на формуванні необхідних для успішної самореалізації в суспільстві компетентностей.

2. Педагогіка, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками.

3. Умотивований вчитель, який має свободу творчості й розвивається професійно.

4. Орієнтація на потреби учня в освітньому процесі, дитиноцентризм.

5. Наскрізний процес виховання, який формує цінності.

6. Нова структура школи, яка дозволяє добре засвоїти новий зміст і набути компетентності для життя.

7. Децентралізація та ефективне управління, що надасть школі реальну автономію.

8. Справедливий розподіл публічних коштів, який забезпечує рівний доступ усіх дітей до якісної освіти[19,2].

За її реалізації очікують нового випускника — особистість, патріота, інноватора. Що ж такого у формулі? Основний акцент – на компетентнісному змісті освіти. Також серед компонент формули – дві «нові» цінності: дитиноцентризм та наскрізний процес виховання, заснований на цінностях.

Формула «учитель-наставник» має відійти в минуле, а на заміну – вчитель-партнер, коуч, модератор, який взаємодіє з батьками та учнями задля максимального розкриття дитячих здібностей. Реалізація зазначених компонент передбачає створення нового освітнього середовища, трансформацію педагогічного мислення освітянської спільноти.

Актуалізовано  проблему доступності якісної освіти, що вирішується сьогодні шляхом  розробки та впровадження  нового змісту освіти, інноваційних  педагогічних технологій, досягнення якісних змін у способі діяльності працівників галузі, стилі їх професійного життя та мислення.

Положенням про загальноосвітній навчальний заклад визначено обов’язки педагогічних працівників, зокрема необхідність постійно підвищувати свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну і педагогічну культуру. Радикальне оновлення системи загальної освіти передбачає підвищення професійної самостійності педагогів, надання їм права на конструювання змісту освіти, вибір форм і методів навчання та виховання, що збільшує ступінь відповідальності педагогів перед суспільством, учнями, батьками за кінцеві результати навчально­виховного процесу. За цих умов суттєво зростає роль методичної роботи усіх рівнів у вдосконаленні професійної компетентності педагогів, підготовці їх до діяльності в новій освітній ситуації, у забезпеченні особистісно­професійного розвитку. Перед методичною службою актуалізувалися завдання: насамперед інтенсивно розвивати методичні межі професійного досвіду педагогів та інтерес до методичної творчості в умовах оновлення системи освіти. Головна мета науково­методичної роботи з педагогічними кадрами – забезпечення неперервного і цілеспрямованого професійного зростання педагогічних працівників відповідно до вимог кваліфікаційних характеристик[19,4].

Пришибський заклад загальної середньої освіти налічує 23 педагогічні працівники. Усі педагогічні працівники на сьогоднішній день мають  вищу освіту.  Аналіз кадрового складу педагогічних працівників свідчить про наявність потужного потенціалу за професійною ознакою. 12 педагогічних працівників мають вищу кваліфікаційну категорію, а 5 педагогічних працівників мають педагогічне звання. Упродовж останніх років освітяни показують високі результати професійної діяльності. багато з них є переможцями різних фахових конкурсів, авторами навчально­методичних посібників, освітянських програм, численних публікацій у педагогічній пресі. П’ятеро педагогів – переможці і лауреати конкурсу «Учитель року» та інших професійних конкурсів обласного рівня.

Сучасні освітні реалії зумовлюють пошук нових підходів до організації методичної служби. Назріла потреба в оновленні форм діяльності шкільної методичної служби з метою надання допомоги педагогу в самовдосконаленні і становленні творчої особистості.

Традиційна методична робота передбачає підвищення професійного рівня учителя шляхом нарощування знань про нові методики, прийоми, технології і набуття вмінь використовувати їх у своїй діяльності. Треба зазначити, що саме так донедавна будувалася методична робота в школі, і, певною мірою, вона вважалася результативною. Але враховуючи нові тенденції розвитку освіти та, зокрема, методичної роботи, ми визначили відповідні цілі та розробили нову модель методичної служби.

 Якщо раніше ця модель будувалася за «предметним» принципом, то теперішня модель методичної служби має будуватися згідно з «функціональним» принципом, який дає змогу ефективніше реалізовувати методичні запити різних категорій педагогів. У сучасних умовах актуалізації проблеми розвитку їхньої професійної компетентності недостатньо використовувати набір різних форм методичної роботи, необхідне проектування методичної роботи як системи, спрямованої на розвиток усіх структурних компонентів професійної компетентності вчителя, що враховує його інтереси, рівень освіти, кваліфікацію, забезпечує можливість творчої реалізації та самоосвіти тощо. методична робота має бути спрямована не на формальне проведення запланованих заходів, а на надання диференційованої допомоги педагогам[19,5].

Для реалізації основних напрямів діяльності розроблено модель методичної служби, яка перед бачає створення умов для досягнення вчителями такого рівня, який би відповідав їхньому особистому потенціалу, розвивав їхню творчість, компетентність, позитивно впливав на навчання та виховання сучасного школяра. За такої організації діяльності можливе надання адресної допомоги всім педагогічним кадрам.

В освітньому просторі функціонують такі сектори методичної служби: бібліотечно­інформаційного забезпечення, соціально­психологічного супроводу, методичної підтримки інформатизації освіти й освітніх галузей – та постійні і динамічні, проблемні, проектні, експертні, робочі групи супроводу інноваційного розвитку методичного центру та навчального закладу в цілому.

Діяльність сектору бібліотечно­інформаційного забезпечення спрямована на проведення систематичної роботи з ознайомлення вчителів з новими програмами, підручниками, навчально­методичними комплексами, сучасними концепціями навчання та виховання учнів, створення банків педагогічної та методичної інформації. цією групою методичних працівників організовано інформаційне обслуговування педагогів за різними напрямами, створення медіатеки[19,6]..

Метою діяльності сектору соціально­психологічного супроводу є створення в освітніх закладах необхідних умов для збереження та зміцнення психологічного здоров’я учасників освітнього процесу. Завданнями сектору є реалізація комбінованої моделі розвитку служби практичної психології освіти  на основі традиційної та зональної моделей для науково­методичного забезпечення діяльності практичного психолога в освітньому закладі. Сектор соціально­психологічного супроводу формує базу даних за такими напрямами роботи: збереження і зміцнення психологічного здоров’я учасників освітнього процесу, психологічний супровід профільного навчання, психологічний супровід обдарованих дітей, дітей з особливими освітніми потребами, учнів з девіантною поведінкою. Ключовим напрямом роботи сектору визначено забезпечення психологічного супроводу навчального процесу в умовах профілізації старшої школи.

Інформаційно­методичне забезпечення діяльності освітнього закладу  передбачає: організацію підвищення кваліфікації педагогічних і керівних працівників, сприяння впровадженню та використанню інформаційних технологій, формування банку педагогічної інформації, створення каталогу електронних ресурсів та каталогу методичних розробок; здійснення мережевої взаємодії методичного центру з усіма освітніми установами[19,7].

Для задоволення потреб педагогічних працівників в оволодінні інформаційними технологіями проводяться тренінги для вчителів інформатики та навчання вчителів­предметників за програмою «Інтел – навчання для майбутнього». Освітній заклад працює над розробленням власних сайтів для організації дистанційного навчання, поширення та презентації передового педагогічного досвіду. Створення та активне ведення власних блогів є результатом дієвого професійного зростання. Ефективною формою роботи з педагогічними кадрами є практичні заняття, які, як зазначають автори навчально­методичного посібника «Технологія діяльності керівника навчального закладу» К.М.  Старченко, В.І.  Пуцов, Б.В.  Гадзецький, є однією з форм навчання педагогічних працівників, у процесі використання котрої на основі активізації їхньої інтелектуальної діяльності відбувається цілеспрямоване застосування конкретного теоретичного досвіду в конкретно визначених ситуаціях, що сприяє формуванню та вдосконаленню професійно значущих педагогічних і управлінських умінь, а отже, і професійному розвитку як такому [9,127].

Одним із найактуальніших напрямів оновлення змісту освіти є організація профільного навчання в старшій школі. У сільських школярів немає можливості вибору іншого освітнього закладу, окрім школи в рідному селі. У такій ситуації досить складно врахувати індивідуальні особливості й прагнення кожного учня, що зводить нанівець саму ідею профільної освіти.

Досвід наших освітян переконує, що найефективнішим шляхом здобуття якісної освіти для сільських школярів є освітній округ. У 2010 р. введено профільне навчання за спеціальностями «Оператор комп’ютерного набору» та «Бухгалтерська справа». Побудова такої структури освіти передбачає вирішення завдань державної освітньої політики. Ця модель забезпечує не тільки рівний доступ до якісної освіти для всіх дітей, але й дає змогу впровадити індивідуалізоване профільне навчання, яке сприяє розвитку дитини відповідно до її інтересів і здібностей у процесі одержання загальної середньої освіти. Випускники профільних класів після закінчення школи отримують два документи: атестат про середню (повну) загальну освіту та свідоцтво про первинну професійну підготовку на рівні професійно­технічного навчання з професій.  Інноваційна модель професійної підготовки школярів дає змогу забезпечити ефективність технологічної освіти в загальноосвітніх школах та підготувати молодь до трудової діяльності.

Колективні форми методичної роботи використовуються з метою вироблення єдиного підходу до вирішення певних проблем, обговорення актуальних питань організації навчально – виховного процесу, аналізу результатів колективної діяльності, вивчення і поширення кращого педагогічного досвіду та педагогічної інформації. Колективними формами методичної роботи є: педагогічна рада, інструктивно – методичні наради, теоретичні та практичні семінари, школи професійної майстерності, передового досвіду, педагогічні читання тощо.

Педагогічна рада – вищий колегіальний орган ліцею, який координує питання навчально – виховної, навчально – методичної діяльності. Педагогічна рада визначає основні напрямки і завдання, конкретні форми роботи педагогічного колективу та приймає рішення з основних принципових питань діяльності навчального закладу (рис. 2.13.).

Головою педагогічної ради є директор. До складу педагогічної ради входять заступники директора, учителі, психолог, соціальний педагог. Робота педагогічної ради проводиться відповідно до плану, який складається, як правило, на навчальний рік та затверджується на першому засіданні педагогічної ради. Педагогічна рада скликається не рідше одного разу на два місяці. При необхідності проводяться позачергові засідання. З питань, які обговорюються, виносяться рішення з визначенням термінів і виконавців, а також осіб, що здійснюють контроль за їх виконанням. Педагогічна рада має право виносити рішення при наявності не менше двох третин її членів. Рішення педагогічної ради приймаються більшістю голосів. При рівності голосів ухвальним є голос голови педагогічної ради. Рішення педагогічної ради вступає в дію тільки після його затвердження головою ради.

Рис. 2.13. Система роботи педагогічної ради  Пришибського ЗЗСО

Організацію роботи з виконання рішень та рекомендацій педагогічної ради здійснює голова ради. З найбільш важливих рішень педагогічної ради видаються накази. Інформація про результати виконання попередньо прийнятих рішень заслуховується на чергових засіданнях ради. Діловодство педагогічної веде секретар, який обирається з членів ради терміном на навчальний рік та працює на громадських засадах. Протоколи засідань підписуються головою та секретарем. У протоколі фіксується його номер, дата засідання, кількість присутніх, порядок денний, короткий зміст виступів, пропозицій, зауважень та прийняте рішення. До протоколу додаються матеріали з питань, що обговорювалися. Протоколи засідань педагогічної ради зберігаються у архіві школи до десяти років.

Керівництво роботою методичних об’єднань здійснюють керівники методичних об’єднань, які обираються з найбільш досвідчених вчителів. Персональний склад методичних об’єднань, а також керівники методичних об’єднань затверджені наказом директора школи. Керівники закладу є членами методичних кафедр відповідно до профілю їх викладацької діяльності[16, 65].

План роботи методичного об’єднання розробляється на навчальний рік за результатом попередньої діяльності педагогічного колективу та на основі аналізу підсумків діагностичного вивчення професійної компетентності педагогічних працівників.

Основним змістом роботи методичних об’єднань є:

– вивчення і використання у навчальному процесі нових педагогічних  технологій, передового досвіду навчання та виховання, аналіз результатів цієї роботи;

– розробка пропозицій та рекомендацій з поліпшення викладання окремих навчальних дисциплін;

– організація наставництва, надання допомоги молодим педагогічним працівникам у підготовці і проведенні уроків, позаурочних заходів, організація взаємовідвідування занять, відкритих уроків та їх обговорення;

– організація та проведення конкурів, олімпіад з предметів, позанавчальних виховних заходів тощо. В роботі методичних кафедр можуть застосовуватися різні нетрадиційні форми: круглі столи, діалоги, тренінги.

На засіданні методичної комісії ведеться протокол, в якому записуються його номер, дата засідання, прізвища присутніх, порядок денний, стислий зміст виступів, пропозицій, зауважень. До протоколу додаються матеріали з розглянутих питань.

Інструктивно – методичні наради проводяться адміністрацією ліцею з метою інформування педагогічних працівників, оперативного вивчення та обговорення нормативних актів, документів, окремих поточних питань, доведення конкретних завдань, а також поточного інструктажу педагогічних працівників.

Проблемні семінари, семінари – практикуми, лекторії, школи передового досвіду організовуються з метою поглибленого навчання найбільш важливих питань навчально – виховного процесу, пропаганди та впровадження конкретного передового досвіду і проводяться диференційовано залежно від поставлених завдань, складу педагогічних працівників, рівня їх професійної компетентності.

Індивідуальні форми методичної роботи використовуються для задоволення особистих потреб і конкретних запитів педагогічних працівників, їх вибір залежить від рівня освіти, професійної культури, вивчення передового педагогічного досвіду, участь у науковій роботі, проведення відкритих уроків, підготовка рефератів і доповідей тощо. Індивідуальним формами методичної роботи є наставництво, консультації, самоосвіта, стажування тощо.

Самоосвіта керівних та педагогічних працівників включає підвищення рівня знань за фахом, загальної та професійної культури, вивчення передового педагогічного досвіду, участь у науковій роботі, проведення відкритих уроків, підготовка рефератів і доповідей тощо.

До індивідуальних форм відноситься індивідуальна методична допомога педагогічним працівника ліцею, яка включає:

– системне вивчення та аналіз роботи вчителів;

– надання допомоги педагогічним працівникам у виборі форм та методів навчання і виховання учнів, в удосконаленні методики проведення навчальних занять і позаурочних заходів;

– персональне проведення відкритих уроків, інших занять, індивідуальних і групових консультацій, надання допомоги вчителям у розробці навчально – програмної документації, методичних рекомендацій, дидактичних матеріалів та інших педагогічних засобів навчання;

– виявлення, вивчення та узагальнення передового досвіду роботи педагогічних працівників;

– надання допомоги у самоосвіті, підготовці доповідей та виступів на конференціях, педагогічних читаннях, проведенні експериментально – дослідницької роботи, запровадженні у навчально – виховний процес результатів наукових досліджень, передового педагогічного досвіду, інноваційних технологій[16,74].

Загальну організацію методичної роботи в Пришибському закладі загальної середньої освіти здійснює директор. Безпосереднім організатором методичної роботи є заступник директора, в обов’язки якого входить організація даної роботи з педагогічними працівниками. Конкретну методичну роботу з різними категоріями методичних працівників відповідно до специфіки їх діяльності проводить заступник директора, методисти кафедр.

В організації методичної роботи та її планування враховуються актуальні завдання розвитку освіти. Планування методичної роботи – це система заходів, що забезпечує її безперервність, впорядкованість, визначеність, відповідність потребам навчально – виховного процесу та особистим запитам педагогічних працівників. Реалізації програмних цілей  Пришибського закладу загальної середньої освіти та методичної роботи сприяє робота над єдиною науково – методичною проблемою: «Удосконалення системи навчально-виховного процесу шляхом формування конкурентно спроможної особистості з високим рівнем життєвих компетенцій»

Методична робота на рік планується на підставі аналізу діяльності педагогічного колективу у вигляді самостійного розділу річного плану роботи закладу загальної середньої освіти.

План методичної роботи розробляється методистом за участю заступників директора, обговорюється на педагогічній раді, затверджується директором закладу загальної середньої освіти.

Виконання плану методичної роботи узагальнюється у звіті, який методист подає директору закладу загальної середньої освіти.

З метою забезпечення належних умов для організації та проведення методичної роботи в щколі створено методичний кабінет, який є центром методичної роботи, де зосереджуються інформаційні, навчально –  методичні, нормативні матеріали, матеріали кращого досвіду педагогічних працівників, зразки плануючої та звітної документації, дидактичних, наочних матеріалів тощо[18, 13].

Отже, методична служба – це соціально­педагогічна система, спрямована на розвиток професійної компетентності вчителя. Цілісність розробленої системи методичної роботи з розвитку професійної компетентності педагогів забезпечується наявністю та доцільним вибором організаційних форм (компонентів структури), наступністю і взаємозв’язком між ними. Відповідно до нових вимог, що висуваються суспільством, методична служба стає ефективною умовою розвитку професійної компетентності педагогів, оскільки реалізує їхні індивідуальні можливості шляхом застосування різноманітних форм організації роботи. Завдяки співпраці з Полтавськм обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти, Кременчуцьким районним відділом освіти, проектних команд, творчих та динамічних груп буде продовжено та удосконалено систему роботу зі створення необхідних соціально­педагогічних умов для підвищення професіоналізму педагогів, оскільки всі ми розуміємо: у нас сьогодні особлива місія, у наших руках – майбутнє.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки до розділу 2

 

 

Поділяючи думку педагогічної науки, вважаю, що шляхи якісних змін змісту, форм і методів післядипломної освіти варто відпрацьовувати в індивідуальному вимірі навчального процесу, передусім за стратегією учитель - особистість - школа. Це дає змогу реалізувати особистісно гуманістичну позицію, системне бажання педагогічної реальності, орієнтацію в предметній галузі, знання сучасних педагогічних технологій, інноваційного підходу. Важлива роль, звичайно відводиться формуванню високої загальної і професійної культури педагога, його готовності до педагогічної творчості, вміння співпрацювати з учнями.

Процес організації добре продуманої, творчої, дієвої і результативної методичної роботи є одним із важливіших аспектів управління педагогічним процесом, в основі якого - вдосконалення навчально-виховного процесу, поліпшення його методичного забезпечення, впровадження концепції навчання та виховання у національній системі освіти, проведення експериментальної роботи з актуальних проблем шкільної освіти, реалізація комплексних програм тощо.

Нові умови зумовлюють нові вимоги, потребують адекватної діяльності. Зрозуміло, що академічна освіта, яку здобули педагоги кілька років тому або й кілька десятків років тому, досвід набутий в абсолютно протилежних сучасним устремлінням соціальних, політичних, ідеологічних взаємозв’язках, потребують як суттєвого перегляду, переосмислення, так і ґрунтовного поновлення.

На сучасному етапі суттєво змінюються функції методичної служби – від директивних до орієнтуючих. На черзі розробка змісту, форм навчально-методичної роботи за умов демократизації її спрямованості з урахуванням інтересів працівників різних рівнів підготовки.

Один із провідних механізмів управлінського впливу в демократичному освітньому закладі – створення колективу однодумців, де виникає взаємодія, взаємовплив, взаємовідповідальність, де колектив стає суб’єктом педагогічного процесу.

 Саме в процесі вдосконалення моделі методичної роботи, коли формується і   створюють умови для підвищення фахового рівня педагогічних працівників, педагогічної майстерності, формується такий колектив, що орієнтує свої професійні потреби на результативну діяльність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВІННЯ МЕТОДИЧНОЮ РОБОТОЮ В ПРИШИБСЬКОМУ ЗАКЛАДІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ НА ОСНОВІ ІНФОРМАЦІЙНО – КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

 

 

3.1. Модель удосконалення управління методичною роботою в  Пришибському закладі загальної середньої освіти на основі інформаційно – комунікаційних технологій

 

 

 

Модернізація освіти потребує впровадження нових, сучасних підходів до організації навчального процесу, зумовила нагальну потребу в реформуванні освіти, визначила вимоги до професіоналізму, сформувала нові вимоги та принципи ефективності у використанні людських, економічних  та матеріальних ресурсів.   

Сучасна школа як соціально-педагогічна система повинна забезпечити досягнення позитивних освітніх результатів, які б відповідали вимогам суспільства та створювати умови для розкриття потенціалу особистості як учня,  так і вчителя. Тому науково - методична та дослідницька, проектна, творча робота педагогічних працівників школи стає невід’ємною складовою діяльності закладу, щодо впровадження державних освітніх установ та  програм. 

Стратегічне управління є інновацією в управлінні,  найважливішим чинником успішного розвитку організацій у ринкових умовах, що постійно ускладнюються. Проте дуже часто можна спостерігати брак стратегічної спрямованості в діях керівників сучасних шкіл, що і призводить до простого їх функціонування без будь-якого розвитку структурних підрозділів та людських ресурсів.

Процес стратегічного керування розпочинається з обґрунтування мети та завдань розвитку системи на близьку й далеку перспективи, передбачення заходів, які забезпечують їхню реалізацію, здійснення моніторингу виконання плану дій. Його можна представити у вигляді адаптованої комплексної моделі, яку використовують переважно в інших галузях. Модель містить три етапи (див. рис. 3.1), які дають можливість розробити та застосувати ефективний процес стратегічного планування діяльності навчального закладу. Модифіковано за Сіннетом (Sinnett, 1995) [60, с.258].

 

Рис. 3. 1. Етапи стратегічного планування діяльності ЗНЗ

Удосконалення та реалізація моделі методичної служби передбачає три етапи. На першому  етапі проведено SWOT­аналіз вихідного стану системи методичної роботи, результати якого показали, що 60% педагогічних кадрів методична служба потрібна для забезпечення неперервної освіти в міжкурсовий період; 25% – для поліпшення навчально­виховного процесу; 7% – для організації контролю і керівництва; 5% – для консультування щодо ведення шкільної документації; 3% – для надання порад у плануванні діяльності.

Було створено карту освітніх потреб навчального закладу і педагогів, організовано пошук шляхів реорганізації методичної служби з метою підвищення ефективності та оптимізації її діяльності.

На другому етапі розроблено нову структуру методичної служби, визначено зміст і шляхи її діяльності з урахуванням виявлених особливостей освітнього простору навчального закладу, розширено пріоритетні напрями у зв’язку зі зміною статусу методичної служби. Відповідно до вимог часу та згідно з новим Положенням про шкільний методичний кабінет, у 2018 р. реорганізовано у шкільний методичний центр координації та розвитку освіти.

На третьому етапі, етапі стабілізації, відбувається створення сприятливих умов для підвищення кваліфікації, якості праці, творчого зростання вчителів, досягнення ними високого рівня самоосвіти, коригування програм з урахуванням результатів роботи та визначення перспектив подальшої діяльності. У процесі організації дослідно- пошукової роботи проводилася апробація розробленої структури та змісту діяльності методичної служби, уточнювався і конкретизувався інструментарій для відстеження поточних результатів. Враховувалися особливі умови функціонування сільської школи, зумовлені специфікою педагогічної діяльності вчителя. Тому підвищилася роль самоосвіти у формуванні педагогічного професіоналізму сільського вчителя. Методичний центр  координації та розвитку освіти для забезпечення розвитку професіоналізму та педагогічної компетентності використовує різні форми методичної роботи, починаючи від традиційних методичних об’єднань до модернізованих за змістом діяльності. Виникають нові структури – тимчасові дослідні колективи та проектні групи, здатні ініціювати ведення експериментальної роботи та забезпечити науково­методичний супровід інноваційних процесів. Означилася тенденція до зростання кількісних і якісних показників діяльності шляхом реалізації науково­методичних проектів. Координацію діяльності проектних команд та методичний супровід різних проектів здійснюють директор навчального закладу, завступник директора, керівники проектів та голови методичних об’єднань[114, с. 27].

Пізнавальна значущість моделі методичної служби полягає в дослідженні та конкретизації  потреб вчителів, щодо ефективної організації педагогічного впливу, розширення сфери методичних дій та стимулювання систематичного педагогічного самовдосконалення.

Теоретична значущість моделі полягає у розробці теоретичних основ, положень, нормативних та методичних рекомендацій, документів щодо удосконалення організації освітньої діяльності.

 Практична значущість проекту: 

- залучення педагогічних працівників до діяльності по підвищенню якості педагогічної діяльності;

- дослідницько-аналітична маркетингова  діяльність  з урахуванням сучасних освітніх потреб та умов їх задоволення в навчальному закладі; 

- відбір та  впровадження ефективних сучасних форм педагогічної діяльності[84, с.85].

 Очікуванні результати впровадження моделі ШМС

 - якісне впровадження завдань державної політики на рівні навчального закладу щодо організації навчального процесу шляхом впровадження ІКТ;

- організація системи підсумково - узагальнюючого методичного супроводу атестаційного процесу вчителів та научно - дослідницький методичний супровід і межатестаційний період по підвищенню рівня професійної компетентності вчителів;

 - забезпечення розкриття творчого потенціалу суб’єктів освітньої діяльності та їх самореалізація у життєвому просторі;

- удосконалення системи компетентісно  орієнтованого підходу засобами сучасних інноваційних педагогічних технологій та інформційно - комунікаційних засобів навчання;

- створення експериментальних методично-педагогічних майданчиків на кластер ній основі (низка предметних МО) щодо удосконалення фахової майстерності;

 - удосконалення методичного інструментаріїв у педагогічній діяльності вчителів школи;

- створення банку Портфоліо передових  педагогів;

- створення банку методичного супроводу по впровадженню профільних програм, курсів за вибором, спецкурсів, гуртків та ін;

 - продовження та удосконалення моніторингової діяльності щодо методичного супроводу роботи з обдарованими учнями в олімпіадному руху, МАН, конкурсній, проектній та ін. творчої діяльності.

- удосконалення діагностичної діяльності щодо рівня професійної майстерності та компетенцій вчителів школи;

- накопичення методичного, дидактичного матеріалу та розповсюдження передового педагогічного досвіду;

- підтримка та наповнення сайту школи щодо методичної діяльності;

 - формування позитивного іміджу педагогічної діяльності через конкурсну, проектну, суспільно-громадську діяльність[84,с.91].

 Удосконалення методичної роботи навчального закладу  шляхом впровадження  ІКТ-технології знаходять застосування в багатьох напрямах навчання, упроваджуються нові форми спілкування: через електронну пошту, відеоконференції, участь у роботі Інтернет – конференцій, форумів тощо. А це все потребує вищого рівня та якості запровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховний процес і управлінську діяльність [24,с.128].

Упровадження ІКТ у методичну роботу школи нині стає необхідністю, адже інформаційне суспільство потребує інформаційної культури від кожного його члена.

Основними напрямами методичної роботи з використання ІКТ є: створення методичної бази та обладнання кабінетів (підключення до Інтернету, наявність принтерів, сканерів); організація й проведення навчальних занять для вчителів - предметників із напрацювання навичок роботи із сучасними операційними системами й прикладним програмним забезпеченням; підготовка матеріалів методичного характеру (пам'ятки, схеми, рекомендації); поширення ППД; створення галереї-презентації творчих учителів школи, на якій збираються матеріали діяльності вчителя, що розкривають його педагогічну майстерність і творчий потенціал [31,с.58].

Отже, використання ІКТ виводить організацію методичної роботи школи на новий, більш ефективний рівень, що відповідно позитивно впливає на навчально-виховний процес школи і сприяє постійному творчому зростанню учителів.

Перш ніж розпочати навчання керівників ШМО з питань з використання ІКТ та прищеплення певних навичок роботи з ними, проводиться діагностування, моніторингові дослідження рівня ІКТ - компетентності. Питання анкет в основному спрямовані на виявлення базового рівня володіння ПК учителем, визначення розділів курсу Основи ІКТ, які найбільше цікавлять педагогів та рівень знань з цих розділів. Виходячи з цього, при плануванні процесу підготовки керівників ШМО враховуємо три чинники:  технічний, програмний, методичний та інформаційний компоненти ІКТ; рівень засвоєння ІКТ керівником ШМО як користувачем (визачається глибиною володіння можливостями комп’ютерної техніки та програмним забезпеченням загального призначення); рівень впровадження учителем ІКТ в свою професійну діяльність (визначається шляхом діагностування того, наскільки творчо та системно вчитель готовий використовувати ІКТ при викладанні своєї дисципліни) [115,с. 52].

Розвиток інформаційно-комунікаційної компетентності  керівників ШМО впроваджуються  через такі форми методичної роботи: система постійно діючих семінарів з питань удосконалення навиків роботи на комп’ютері з різними програмами і використання ІКТ в освітньому процесі;  індивідуальні консультації за запитом;  система проблемних семінарів на основі вивчення освітніх потреб у використанні ІКТ;  система майстер-класів, стажувань у педагогів компетентних в ІКТ; науково - практичні конференції; наради – семінари; тренінги; навчання; система дистанційного навчання [116,с.15].

Такі форми роботи спрямовані на формування та вдосконалення інформаційної грамотності керівника ШМО, а саме: здатності розуміти сутність обробки інформації, знаходити інформацію в різних джерелах, користуватися автоматизованими системами пошуку та обробки інформації, інтерпретувати інформацію, використовувати моделювання для вивчення різноманітних об’єктів та явищ, виконувати аналіз інформаційних моделей,  формування умінь усвідомленого використання сучасних інформаційних технологій у роботі ШМО; знайомство с електронними засобами за предметами, мультимедійними навчальними та довідковими посібниками, Інтернет-ресурсами; обговорення та відпрацювання методичних прийомів їх використання. Передбачають здобуття та удосконалення навичок користувача, формування готовності використовувати ІКТ в своїй професійній діяльності.

Важливим напрямком інформатизації є обладнання автоматизованого робочого місця керівника ШМО. Автоматизоване робоче місце керівника ШМО це засіб підвищення продуктивності інтелектуальної праці щодо збирання, зберігання, аналізу, систематизації, узагальнення, передавання значущої інформації та використання її для прийняття рішень. Автоматизоване робоче місце керівника ШМО має відображати зміст його професійної діяльності, принципово новий рівень інформатизації забезпечення управління.

Ми впевнені, що створення інформаційних веб-ресурсів ШМО, як правило,  уособлюється у діяльності сайту. Саме це дозволить здійснювати   методичний супровід навчально-виховного процесу оперативно, без зайвих часових затрат через вчасне інформування та консультування.

Сайт розкриває можливості тісного спілкування з учителями.  За допомогою різноманітних віртуальних ресурсів учитель отримує методичну допомогу в зручний для нього час.

Віртуальне діагностування потреб та запитів усіх учасників навчально-виховного процесу сприяє правильному вибору форм та методів роботи, що сприятимуть розв’язанню проблем у реалізації завдань навчально-виховного процесу. Окрім того, варто створити форум, адже це забезпечить безпосереднє спілкування на теми, що цікавлять педагогів, хто не байдужий до якості освіти.

Важливою складовою професійної компетентності педагогів є, звичайно, самоосвіта. Адміністрація, володіючи навиками використання сучасних технологій, повинна створити такий віртуальний простір, яким змогли би зацікавити педагога, а відтак мимоволі й сприти його самоосвіті, популяризацію діяльності педагогів та власної, методичної роботи, адже саме це сприятиме обміну досвідом, а також формуватиме думку громадськості про якість освітніх послуг [60,с.28].

З метою активізації методичного супроводу здійснення інформаційної діяльності, впорядкування системи роботи щодо впровадження інформаційних  технологій у методичній роботі слід удосконалити планування даного напряму роботи.

Вузловими питаннями даного розділу мають бути: опрацювання нормативних документів, якими слід керуватися при підготовці та здійсненні інноваційної освітньої діяльності; інформатизація діяльності ШМО; розробка та застосування електронного плану роботи ШМО; створення автоматизованих робочих місць працівників ШМО; проведення моніторингу професійної компетентності та рівня готовності педагогічних працівників до впровадження інформаційних технологій; розробка проектів дослідження з конкретних методичних тем; створення медіотеки навчальних занять з метою забезпечення інформаційного супроводу процесом навчання; створення інформаційно-статистичного комп’ютерного каталогу банка даних ШМО навчального закладу[116, с.14].

Враховуючи пріоритетні напрямки розвитку сучасної освіти, використання сучасних інформаційних технологій в  роботі керівника ШМО надасть можливість вирішити такі питання, як створення єдиної інформаційної системи управління освітою, використання тестових технологій, створення системи централізованого комп’ютерного обліку, формування оптимальної моделі управління освітою тощо [63, с. 45].

Використання ІКТ в удосконаленні роботи  методичного працівника дозволяє інтенсифікувати аналітично-коригуючу діяльність. За допомогою діалогової системи можлива диференціація мети відвідування уроків, методичних і виховних заходів, складання і запис програми спостереження, запис результатів відвідування уроків з однією метою у різних вчителів і порівняння результатів, позитивні сторони і недоліки в роботі педагогічних працівників.

Зокрема, пріоритетними напрямками з даного питання у роботі методичного кабінету є (рис. 3.2.)  оснащення закладів та установ освіти сучасними засобами інформаційних технологій; створення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації; подальше вдосконалення навчання інформатизації[117,с.17].

 

 

 

Рис. 3.2. Впровадження ІКТ в управління методичною роботою

 

Разом з тим, слід зазначити, що існують наявні недоліки пов'язані з інформатизацією загальної середньої освіти, практичним запровадженням інформаційних та комунікаційних технологій в практичну діяльність: невеликим є відсоток під'єднання закладів освіти до швидкоростної мережі Інтернет; консерватизм у використанні інформаційно-комунікаційних технологій в навчально-виховному процесі; дуже мала кількість загальноосвітніх навчальних закладів та  управлінь освітою, які використовують управлінські програмні комплекси.

Однією з функцій методичної роботи є інформаційне забезпечення педагогів. Напрямки цієї роботи можна також показати схемою (рис. 3.3.).

Рис. 3.3.  Інформаційне забезпечення педагогів

Для вдосконалення всієї системи роботи з підвищення теоретичної та практичної підготовки педагогічних кадрів насамперед необхідно забезпечити різноманітність форм її організації.

 Форми методичної роботи розраховані на опрацювання комплексу важливих актуальних теоретичних питань. Характерною особливістю цих форм є органічний взаємозв’язок теорії і практики. Їх тематика виокремлюється з системи необхідних професійних знань, пов’язана з основною науково-методичною проблемою, а також із запитами та потребами вчителів.

Розміщення матеріалів, опитувань, діагностик на сайтах забезпечує не тільки швидку дію на вчителя, але мимоволі заставляє вчителя навчитись працювати з веб-ресурсами. Зважаючи на вищезазначене, можна створити певну модель використання інформаційно-комунікаційних технологій для підвищення професійних якостей  педагога (рис. 3.4.).

Рис. 3.4.  Використання інформаційно-комунікаційних технологій для підвищення професійних якостей  педагога

Використання ІКТ у методичній роботі це:  реалізація форм методичної роботи із використанням ІКТ; майстер-класи із впровадженням ІКТ; забезпечення технічними засобами у методичній роботі.

 Така модель  використання інформаційно-комунікаційних технологій для підвищення професійності педагога сприятиме формуванню умінь учителя користуватися послугами поштових серверів, використовувати віртуальні диски Google, Yandex, Ukr.net, а також удосконалюватиме навики володіння самим персональним комп’ютером й програмним забезпеченням, що дає доступ до веб-джерел [31,с.65].

Тільки тоді, коли усі складові методичної роботи будуть добре проаналізовані, перспективно змодельовані, діяльність методичної роботи буде результативною, сприятиме підвищенню професійності педагогів і тому підвищуватиме якість навчально-виховного процесу. Пропонуємо приклад реалізації методичних завдань шляхом використання ІКТ  для удосконалення управлінської діяльності.

При впровадженні освітніх реформ методисту ШМО потрібно діяти за таким етапами:

Етап 1. Збір та обробка інформації про зміни в освітній системі. На цьому етапі методист ШМО повинен добре ознайомитися із змінами в організації навчально-виховного процесу, що запроваджуються, опрацювавши усю нормативно-правову базу.

Етап 2. Складання порівняльної характеристики діючих та нових вимог. Цей етап передбачає виокремлення змін, що пропонуються, через здійснення процесу порівняння.

Етап 3. Упорядкування плану реалізації впровадження змін. Щоб діяльність керівника ШМО була ефективною, потрібно чітко її спланувати, передбачивши якість умов, якість процесу та якість результату цього процесу.

Послідовно проводяться заходи щодо формування готовності вчителів та керівників методичних об’єднань до впровадження освітніх реформ, а саме інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ). Це створення сприятливої духовної та морально-психологічної атмосфери; стимулювання інтелектуального та творчого  пошуку, вміння бачити проблеми і шлях їх розв’язання; пріоритет відносин співробітництва та співтворчості; модернізація форм, методів навчання та виховання; забезпечення умов до самостійної діяльності педагогів, підвищення їх загальнокультурного та професійного рівнів.

Етап 4. Тематичне інформування. Слід проводити методичні наради, індивідуальні бесіди з учасниками методичної роботи; розробка пам’ яток, рекомендацій, що містять витяги із нормативних документів; оформлення інформаційних стендів. При цьому проходить реалізація різноманітних форм методичної роботи (рис. 3.5.).

Рис. 3.5.  Форми методичної роботи

Робота керівника ШМО  повинна бути цілісною, йому потрібно займатися ще й аналітичною та контролюючою діяльністю. Моніторинг допоможе визначити пріоритети діяльності та проблеми, вчасне виявлення яких зможе допомогти у коректуванні процесу реалізації освітніх нововведень.

 Актуальною є діяльність сайту ШМО, оскільки саме він має виконувати функцію  офіційного джерела інформації, яке забезпечує висвітлення методичної діяльності, здійснює взаємообмін інформацією з учасниками навчально-виховного процесу, закладами та установами системи освіти, органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, неурядовими організаціями та громадськістю з освітніх питань.

Оскільки змістовне наповнення сайту повинно здійснювати  ШМО, а воно має бути  оперативне та об’єктивне, то на методиста лягає велика відповідальність у виборі, аналізі матеріалів, що розміщуються на сторінках сайту [31,с.98].

Діяльність сайту ШМО забезпечуватиме: інформування педагогічних працівників та й усіх відвідувачів про діяльність освітніх установ;  ознайомлення з нормативно-правовими актами, науково-методичними, практичними матеріалами з досвіду роботи; запровадження проектів, програм, акцій, конкурсів;  інформаційний супровід дослідно-експериментальної роботи, інноваційної, моніторингової та міжнародної діяльності у системі освіти;  презентування досягнень системи освіти міста в цілому та учасників навчально-виховного процесу зокрема; формування цілісного враження про якість освітніх послуг; оперативне ознайомлення громадськості з різними аспектами та напрямами діяльності методичної установи; створення умов для інтерактивної взаємодії учасників навчально-виховного процесу, соціальних партнерів методичної служби, громадських організацій та зацікавлених осіб на основі використання можливостей Інтернет; виявлення і підтримку перспективних інноваційних освітніх педагогічних проектів та ініціатив, здійснення обміну передовим педагогічним досвідом; підвищення ефективності діяльності шляхом організації різних форм дистанційного навчання засобами сайту (форум, чат,вебінар,інтернет-конференція тощо); стимулювання творчої активності та самореалізації учасників навчально-виховного процесу.

Таким чином, сайт ШМО виконуватиме безліч функцій, що удосконалюють процес реалізації основних функцій методичної роботи, оптимізує процес спілкування, робить його зручним для кожного учасника.

З метою активізації методичного супроводу здійснення інформаційної діяльності, впорядкування системи роботи щодо впровадження іінформаційних  технологій у методичній роботі слід удосконалити планування даного напряму роботи. вузловими питаннями даного розділу мають бути: опрацювання нормативних документів, якими слід керуватися при підготовці та здійсненні інноваційної освітньої діяльності; інформатизація діяльності ШМО; розробка та застосування електронного плану роботи ШМО, навчального закладу; створення автоматизованих робочих місць працівників  ШМО та керівників навчальних закладів; проведення моніторингу професійної компетентності та рівня готовності педагогічних працівників до впровадження інформаційних технологій; розробка проектів дослідження з конкретних науково-методичних тем; забезпечення співпраці, творчих зв’язків між педагогами і науковцями; проведення презентацій перспективного досвіду навчальних закладів, педагогічних працівників з питань запровадження інформаційних технологій; входження у міжнародні освітні проекти; розробка методичного кейсу «Впровадження інформаційних технологій»; проведення практичних семінарів для педагогічних працівників з питань впровадження сучасних інформаційних технологій навчання; створення творчих груп з окремих проблем впровадження інформаційних технологій; організація роботи шкіл-лабораторій з проблем впровадження інноваційних технологій, ППД, профільного навчання в старший школі, проведення моніторингу якості освіти; створення тимчасових науково-дослідних колективів; організація діяльності школи інноваційних технологій; залучення вчителів до участі в обласній школі педагогів-дослідників та школах технологічного досвіду; відкриття консультпунктів з питань використання інформаційно-комунікаційних комплексів; проведення навчання педпрацівників за програмою «Intel. Навчання для майбутнього»; підготовка та проведення презентацій діяльності ШМО, навчальних закладів; апробація мультимедійних та електронних засобів навчання та  проведення аналізу їх апробації в навчально-виховному процесі; підготовка звітів про результати інноваційної діяльності педагогів-дослідників, експериментальної роботи навчальних закладів; творення медіотеки навчальних занять з метою забезпечення інформаційного супроводу процесом навчання; створення інформаційно-статистичного комп’ютерного каталогу банка даних ШМО.

Сучасний розвиток інформаційно-комунікаційних технологій дає широкі можливості розвиватися педагогам і учням.

Тому ШМО  необхідно звернути увагу на розвиток власних комунікаційних ресурсів. Одним із таких ресурсів є сайт. Зараз сайт є вже необхідною складовою методичної роботи. Однак не завжди у штатному розписі працівників ШМО передбачено посаду працівника, що відповідатиме за технічні параметри створення та діяльності сайту, працюватиме над удосконаленням технічних можливостей відповідно до запитів чи потреб користувачів [63, с. 45].

 Керівнику ШМО потрібно акцентувати увагу на такі  напрями методичної діяльності: навчально-методичній − методичний супровід навчальної діяльності; створення навчальних центрів;  інформаційне наповнення єдиної інформаційної освітньої мережі;  робота з проектами, грантами і партнерськими програмами; інформаційно-аналітичній: збір, аналіз і обробка інформації;  інформаційно-аналітичний супровід проектів і програм;   проведення власних досліджень;  інформаційно-методичній: формування замовлення на навчальні видання для загальноосвітніх установ;  інформаційно-методичне обслуговування і консультування працівників з питань використання сучасних інформаційних технологій в освітньому процесі.

Розглянемо етапи впровадження інформаційно-комунікативних технологій  методичною роботу у Пришибському закладі загальної середньої освіти І – ІІІ ступенів Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Для зручності роботи керівника ШМО, ми вважаємо, впровадження в роботу автоматизованого робочого місця методиста як засіб підвищення продуктивності інтелектуальної праці щодо збирання, зберігання, аналізу, систематизації, узагальнення, передавання значущої інформації та використання її для прийняття рішень. Автоматизоване робоче місце методиста має відображати зміст його професійної діяльності, принципово новий рівень інформатизації забезпечення управління.

Створення автоматизованого робочого місця методиста дасть можливість:                                                                                                                                

- систематизувати інформацію;

- полегшує внесення змін, нових даних у вже існуючі матеріали; 

- з берігає час та пошук потрібного;

 Керівнику ШМО, на нашу думку, необхідно розробити «портфоліо» (паспорт методиста), що включає:

- функціональні обов’язки;

- проблемні питання;

- візитку методиста;

- план самоосвіти;

- якісний склад педагогічних працівників;

- нормативно-правові документи з питань освіти;

- навчально-методичне забезпечення з предмета;

- структуру методичної роботи;

- графік проведення засідань методичних формувань;

- список учителів та перспективний план підвищення кваліфікації  на курсах;

- моніторинг упровадження інноваційних технологій;

- моніторинг знань учнів;

- опорні школи;

- наявність класів із поглибленим вивченням предметів, курсів, факультативів тощо;

- вивчення та узагальнення перспективного педагогічного досвіду;

- роботу  з молодими спеціалістами;

- надання методичної допомоги «методичні дні»;

- робота з обдарованими дітьми;

- підготовка та видання методичних рекомендацій;

- статті у Всеукраїнських, обласних, регіональних ЗМІ.

Сучасні фільмотеки мають бути переструкторовані у відділи мультимедія та телекомунікацій, які б забезпечували:

- технічну підтримку й обслуговування освітніх інтернет-проектів, методичних і наукових телеконференцій;

- консультування працівників з питань, зв'язаним зі створенням і розвитком інтернет-ресурсів;

- web-дизайн, web-програмування, розробка і супровід ресурсів;

- обробка і підготовка відеоматеріалів і ілюстрацій, розробка презентацій;

- технічний супровід освітніх проектів.

Автоматизація процесів інформаційно-методичного забезпечення навчально-виховного процесу та організаційного управління навчальним закладом (системою навчальних закладів) − підтримка заданої ступеня комфорту діяльності працівника сфери освіти за рахунок використання засобів ІКТ в процесі ведення діловодства в навчальному закладі, у професійній діяльності учителя-предметника, заступника директора, педагога - організатора навчально-виховного процесу [4, с.87].

Засоби ІКТ в процесі управління навчальним закладом забезпечують насамперед автоматизацію ведення діловодства в навчальному закладі, оперативне керівництво навчально виховним процесом, інформаційну взаємодію всіх учасників навчального процесу в локальних і глобальних мережах [19, с.46].

Автоматизація робочого місця керівника дозволить:  використовувати сучасні системи обробки, тиражування, аналізу, структурування і зберігання інформації (текстової, графічної, візуальної, мовної);  автоматизувати основні і допоміжні інформаційні процеси, наприклад спільну роботу службовців над документом (дистанційно, в локальній або глобальній мережі), «безпаперове» спілкування між службовцями з їх робочого місця, інформаційну взаємодію з телекомунікацій;  вести бази даних, у тому числі бази даних дистанційного доступу, обмінюватися інформацією між базами даних; надавати учителям, працівникам органів управління освітою можливість віддаленого доступу до навчального закладу і дистанційного спілкування один з одним, пошуку потрібної інформації;  вести адміністрування прав доступу користувачів до функцій і ресурсів системи;  оптимізувати склад і зміст інформаційного та методичного забезпечення навчально-виховного процесу;  систематизувати наявні в школі матеріали, документи, представлені в цифровому форматі, електронні засоби навчального та освітнього призначення, посилання на сайти та портали в Інтернеті, спростити зберігання, пошук і пересилання цих документів;  проводити обробку інформації, що зберігається в базах даних, за допомогою систем управління базами даних;  забезпечувати доступ педагогам до засобів комунікації, до внутрішніх і світових інформаційних ресурсів; оптимізувати рух інформаційних потоків між школою і органами управління освітою, організовувати обмін інформацією на локальному рівні всередині школи [61, с.195].

Реалізація перерахованих можливостей дозволить створити комплексну систему управління  методичною роботою навчальним закладом. Основне призначення цієї системи − автоматизація процесів інформаційно-методичного забезпечення, інформаційну взаємодію (на базі локальних і глобальних мереж) всіх учасників навчального процесу з працівниками органів управління освітою.

Учителі можуть ознайомитися з новими наказами та розпорядженнями, ідеями учителів новаторів, дізнатися про нові підручники, семінарах та конференціях, використовувати в навчальному процесі різноманітні ресурси глобальний мережі Інтернет. Впровадження нових інформаційних технологій вселяє надію на те, що буде вирішено головне завдання сучасної школи − найбільш повне  задоволення пізнавальних потреб школярів та їх всебічний розвиток [15,с.28].

Існуючі системи автоматизації управління призначені, по-перше, для пошуку і подання необхідної інформації; по-друге, для обробки отриманої інформації (програма може будувати графіки успішності, представляти результати навчального процесу у вигляді таблиць і графіків, проводити статистичну обробку отриманих даних) з метою інтелектуального забезпечення процесу прийняття управлінського рішення.

Сучасна система автоматизації управління методичною роботою навчальним закладом середнього рівня освіти (на базі засобів ІКТ) являє собою комплекс різних програм для автоматизації основних процесів (діловодства, ведення особових справ учнів, складання розкладу). Склад програмно методіческого комплексу відображає основні тенденції використання засобів інформаційних та комунікаційних технологій в освіті.

Інформатизація освіти змінює організаційну структуру установи і функції всіх учасників освітнього процесу, удосконалює способи отримання та аналізу інформації про стан керованого об’єкта. Але спроби використовувати автоматизовані системи управління школою без зміни структури управління та функціональних обов'язків учасників освітнього процесу призводять до механічного перекладання частини рутинної роботи адміністрації на систему.

Отже, інформатизація в школі повинна носити системний характер, зачіпати всі складові освітнього процесу: навчальну, педагогічну та управлінську діяльність. Тому в системах управління навчальним закладом необхідно передбачати комплексну автоматизацію всіх перерахованих раніше процесів: ведення діловодства, кадрових справ співробітників, особистих справ учнів, складання розкладу, тестування, діагностики, контролю, створення інформаційно-методичних матеріалів, електронних засобів навчального та освітнього призначення, створення та заповнення сайту навчального закладу, інформаційної взаємодії в локальних і глобальних мережах, обліку успішності і відвідуваності.

Автоматизоване місце керівника ШМО дозволяє автоматизувати процес управління навчальним закладом: по-перше, полегшити і спростити діяльність адміністраторів і учителів, з тим щоб скоротити витрати часу на виконання рутинних операцій і збільшити кількість часу, відведеного безпосередньо на процес навчання, по-друге, сформувати інформаційну інфраструктуру установи, по-третє, збирати, обробляти і аналізувати інформацію про хід навчального процесу і приймати обгрунтовані рішення з управління установою, а найголовніше - сформувати інформаційний освітній простір школи, організувати інформаційну взаємодію між усіма співробітниками навчального закладу та органами управління освітою всіх рівнів.

Представлені на вітчизняному та зарубіжному ринку програмні продукти − це комплекси програм, що включають в себе автоматизовані інформаційно-аналітичні системи для автоматизованого місця керівника ШМО. Виділимо основні функціональні можливості ряду вітчизняних і зарубіжних програмних продуктів, програмних та програмно-апаратних рішень для сфери освіти.

Спеціальні інформаційні, інформаційно-пошукові системи, засоби інформатизації та комунікації створюють умови для вільного доступу  керівника ШМО та вчителів не тільки до цифрових освітніх ресурсів школи, а й до розподіленого інформаційного ресурсу освітнього призначення(рис. 3.6., 3.7.,3.8.,3.9).

Перелічимо основні особливості функціонування шкільної інформаційно-освітнього середовища на базі Web технологій.

1. Повнота і якість інформаційних освітніх ресурсів, що зберігаються на сайті, використання якісних розподілених інформаційних ресурсів навчального призначення, в тому числі віртуальних лабораторій, електронних бібліотек, віртуальних музеїв. Всі виставляються на сервер освітні ресурси повинні задовольняти педагогічно-ергономічним вимогам.

 

 

Рис. 3.6. Освітній проект «На урок»

 

 

Рис. 3.7. Освітній портал «Всеосвіта»

 

Рис. 3.8. Неприбуткова громадська спілка «Освіторія»

 

 

Рис. 3.9. Освітній портал «EdEra»

2. Відкритість і адаптивність передбачає можливість внесення змін у зміст інформаційних освітніх ресурсів без зміни структури сайту, можливість вибору і копіювання будь-якої інформації, модифікації наявних інформаційних освітніх ресурсів за рахунок підключення засобів світових ресурсів (енциклопедій, електронних бібліотек, віртуальних лабораторій).

3. Організація інтерактивного інформаційної взаємодії Webтехнологій і серверних додатків між усіма категоріями користувачів в синхронному і асинхронному режимах, використання можливості комунікаційних технологій для організації спільної діяльності учнів, здійснення контролю зі зворотним зв'язком з використанням сучасних систем тестування і психодіагностики.

4. Забезпечення можливості інформаційної діяльності учителів та керівника ШМО по збору, обробці, продукуванню, передачі інформації за рахунок структурування інформації за допомогою гіперпосилань і використання засобів пошуку в каталогах сайту, а також інформаційних каналів в синхронному і асинхронному режимах, організації підписки для вчителів та учнів на інформаційні ресурси[117,с21].

Організація навчального процесу з використанням шкільної інформаційно-освітнього середовища на базі Webтехнологіі створює умови:  для формування у керівника ШМО вміння здійснення  методичної діяльності з самостійного вилучення знань, розвитку пізнавального інтересу, підвищення мотивації до діяльності, формування культури пізнавальної діяльності тощо; індивідуалізації та диференціації навчання за рахунок можливості вибору змісту навчального матеріалу, індивідуальної освітньої траєкторії, темпу і режиму; вдосконалення змісту освіти, методів і організаційних форм навчання [15,с.31].

Створення і наповнення інформаційно-освітнього середовища в Пришибському закладі загальної середньої освіти дозволе створити і наповнити інформаційно-освітнє середовище навчального закладу.

Разом з тим створення інформаційного освітнього середовища − це не тільки технічна задача. Для її створення, розвитку та експлуатації необхідно повністю задіяти науково методичний, організаційний та педагогічний потенціал всієї системи освіти.

Керівник ШМО, який має доступ до шкільного сайту, як Адміністратор, повинен встановити кнопку на сайті школи з виходом на «Методичний сайт Пришибського закладу загальної середньої освіти».

Пропонуємо рекомендації щодо впровадження ІКТ в роботу керівника ШМО  Пришибського закладу загальної середньої освіти.

Основними функціями веб-порталу визначено: управлінську; методичну; освітню; інформаційну; комунікативну.

Завдання веб-порталу:

- інтегрування в освітній простір держави, розбудова інформаційного суспільства;

- створення умов для реалізації системи безперервної освіти впродовж життя;

- створення мережевих співтовариств учасників освітнього процесу;

- створення електронних бібліотек, баз даних, медіатек, відео та фотоархівів;

- підтримка індивідуальної та організація групової діяльності учасників освітнього простору;

- створення умов для оптимального ділового спілкування педагогів та керівника ШМО навчального закладу та району;

- надання можливостей для розміщення авторських педагогічних матеріалів;

- розміщення найсучаснішої та актуальної освітянської інформації;

- збереження та популяризація портфоліо педагогів.

Структура веб-сайтів - Веб-сторінка − інформаційний ресурс, до­ступний у мережі World Wide Web, який можна переглянути у веб-браузері. Зазвичай ця інформація записана у форматі HTML або XHTML і може містити гіпертекст із навігаційними гіперпосиланнями на інші веб-сторінки (рис. 3.10.).

Веб-сайт − сукупність веб-сторінок, до­ступних в Інтернеті, які об'єднані як за змістом, так і навігаційно. Фізично сайт може розміщуватися як на одному, так і на кількох серверах. Зовнішній вигляд кожного сайту є унікальним, проте в усіх сайтів можна знайти спільні за функціональністю частини.  Структура веб-сайтів:

1. Головна сторінка.

2. Меню сайту.

3. Гіперпосилання на інші сторінки або сайти.

      

Рис. 3.10. Типи веб-сторінок та типи сайтів

На будь-якому сайті першою відкривається головна сторінка.  У верхній частині головної сторінки зазвичай розташована так звана шапка, яку дублюють на інших сторінках сайту. Це роблять спеціально, адже ця частина відображається у вікні браузера пер­шою і відвідувач насамперед звертає увагу на неї.

Щоб забезпечити швидкий перехід до основних тематичних роз­ділів сайту, створюють меню сайту − список гіперпосилань на його розділи. Горизонтальне меню зазвичай розташовують у шапці, іно­ді дублюючи його в нижній частині сторінки, а вертикальне — пере­важно в лівій частині сторінки, у місці, звідки відвідувач починає її переглядати. Меню є одним із найважливіших компонентів сайту, користувач постійно звертає на нього увагу, і тому вимоги до ньо­го високі. Меню має бути зручним, помітним і зрозумілим, інакше користувач не знатиме, як перейти до потрібного розділу, і покине сайт. Пункти меню мають бути чітко відділені один від одного.

Гіперпосилання, розміщені в тексті чи у вигляді графічних об’єктів, дозволяють переходити на різні сторінки сайту або навіть на інші сайти. На сайтах із дуже великим обсягом інформації є сто­рінки третього рівня, а якщо необхідно − то й четвертого, п’ятого тощо.

Виділяють три типи структур веб-сайтів − лінійну, де­ревоподібну та довільну. Подорожуючи сайтом із лінійною структу­рою, з головної сторінки ви перейдете на другу сторінку, з неї − на третю тощо. На сайті з деревоподібною структурою з головної сто­рінки можна потрапити на одну зі сторінок другого рівня, звідти − на одну зі сторінок третього рівня тощо. Сайт із довільною структу­рою видається зовсім неорганізованим, але саме в цьому й полягає принцип його створення. Подорожуючи таким сайтом, ви можете переходити з однієї його сторінки на інші в різні способи, і ваш шлях назад не обов'язково має бути таким самим. Вибір структури визначається особливостями завдань, що розв'язуються за допомогою веб-сайту [19,с.2].

Створення сайту умовно можна розділити на такі етапи:

1.Попередній етап розробки сайту (на цьому етапі розв'язуються питання загального характеру. Обговорюється загальна концепція сайту, формулюються та фіксу­ються цілі створення сайту).

2.Етап проектування сайту (Визначення структури сайту: меню, посилання, розміщення модулів, побудова списку компонентів, що підключаються, тощо).

3. Етап розробки й тестування сайту.

4. Розміщення сайту.

5. Розвиток ресурсу.

Створення веб-сайту починається зі створення інформаційної моделі сайту ( рис.  3.11).  Будь-яку веб-сторінку можна оцінити за двома пара­метрами: зміст та зовнішній вигляд. Проте спочатку потрібно ви­рішити, яку інформацію потрібно на ній розмістити. Необхідно де­тально проаналізувати, скільки і якої інформації потрібно подати на веб-сторінці. Створюючи проект сайту, потрібно добре продумати його за­гальну структуру, зміст інформації та посилання.

 

Рис. 3.11. Створення веб-сайту

 

 

Хостинг, засоби автоматизованої розробки веб-сайтів. Для того щоб сайт став доступним широкому колу відвідувачів, йому необхідно призначити доменне ім'я і розмістити в мережі Інтернет.  Розміщення сайту на сервері та подальше його адміністру­вання називають хостингом. Наданням такої послуги займаються спеціальні організації. Хостинг буває платним і безкоштовним. Можливість створювати веб-сторінки та організовувати форуми й чати в автоматизованому режимі (крім власне розміщення сайту) часто надається на серверах, що забезпечують хостинг. Наприклад, ucoz.ru, mylivepage.com.

 Керівник ШМО розробляє сайт  за допомогою програми  Ucoz − це безкоштовний веб-хостинг із вбудованою системою керування сайтом. Модулі UcoZ можуть використовуватися як у єдиній зв'язці для створення повнофункціонального сайту, так і окремо, наприклад, як блог-платформи, веб-форуми та ін. Етап перший – потрібно зайти на сайт, який допоможе створенню сайту ШМО, набравши www.ucoz.ua (рис. 3.12.).

 

Рис. 3.12. Веб-хостинг UcoZ – головна сторінка

Фактично UcoZ − це веб-сервіс, що працює за принципами Веб 2.0 і дозволяє, в першу чергу, створювати сайти різного рівня складності та досить сильно відрізняється від традиційних безко­штовних хостингів.

Етап 2. Пройти реєстрацію на сайті UCOZ. Під час реєстрування користувачеві надається можливість ви­брати домен для свого проекту. В системі існують також і домени, спеціально розраховані на українську аудиторію − name.ucoz.ua, name.at.ua. Під час реєстрування кожен користувач отримує 400 Мб диско­вого обсягу. Дисковий обсяг постійно збільшується пропорційно до зростання кількості відвідувачів сайту (рис. 3.13).

 

Рис. 3.13. Реєстрація на сайті UCOZ

Під час реєстрування користувачеві надається можливість ви­брати домен для свого проекту. В системі існують також і домени, спеціально розраховані на українську аудиторію − name.ucoz.ua, name.at.ua.

Основні можливості при користуванні Веб-хостингу UcoZ:

1. Користувачу пропонується багато дизайнів на вибір, які мож­на використати для побудови сайту.

2. Можливість створити власний дизайн (шаблон) або переробити будь-який зі стандартних.

3. Доступ по FTP.

4. Безкоштовна технічна підтримка.

5. WYSIWYG online редактор.

6. Візуальний конструктор блоків.

7. Версія сайту для КПК.

8. Резервне копіювання.

9. Лайтбокс − рекламний щит.

10. Загальна авторизація − uID. Модулі системи

11. Користувачі − керування списком користувачів сайту.

12. Форум − створення та керування форумами.

13. Щоденник (блог) − створення та керування блогом.

14. Фотоальбоми − створення фотоальбомів.

15. Гостьова книга − керування гостьовою книгою.

16. Каталог статей − керування статтями на сайті.

17. Міні-чат − модуль для маленьких повідомлень, які можуть міс­тити смайлики.

18. Шаблони − модуль містить дизайни на будь-який смак.

19. Новини сайту − модуль, що дозволяє користувачеві слідкува­ти за оновленням сайту.

20.Інтернет-статистика − перегляд статистики відвідувань сайту.

21. Каталог файлів − каталог файлів, які були додані користува­чами сайту.

22. Каталог лінків − список веб-адрес, які були додані користува­чами сайту.

23. Оголошення − створення дошки оголошень.

24. FAQ − список найчастіших запитань та відповідей на них.

25. Опитування − опитування різного спрямування.

26. E-mail форми − організація зворотного зв'язку з адміністра­цією сайту.

27. Онлайн-ігри − модуль, у якому представлені ігри різних на­прямків — від стратегій до настільних ігор.

28. Інтернет-магазин − модуль системи, який є оптимальним рі­шенням у галузі електронної торгівлі.

Керівник ШМО, який пройшов реєстрацію на Веб-хостингу UcoZ створює електронну адресу цього сайту: www.metodka.ucoz.ua (рис. 3.14.).

Рис. 3.14. Електронна адреса сайту ШМО

Керівник ШМО стає Адміністратором сайту і комплектує різні модулі, які будуть корисними для керування ШМО (рис. 3.15.).

Рис. 3.15. Редагування шаблонів Адміністратором сайту

 Для редагування шаблонів необхідно мати хоча б базові знання в HTML (мова розмітки WWW документів ) і CSS ( каскадні таблиці стилів ) технологіях.

Важливо, щоб сайт складався із кількох основних розділів.  «Головна»  навігаційна сторінка, яка містить назви основних розділів (меню сайту). Варто тут створити розділи «Актуально» та «Анонси», котрі наповнюватимуться мінімізованою важливою інформацією. Для зручності можна створити віртуальний календар, годинник, статистику відвідувань. Зручність у підборі потрібної інформації забезпечить панель пошуку за запитом. Важливим і зручним для користування є посилання та банери на інші веб-ресурси, веб-сторінки  тощо.

Загальна інформація про ШМО, її працівників, основні принципи діяльності може бути розміщена у презентаційному порталі. У розділі «Планування» можна розмістити перспективний, річний та щомісячні плани, що допомагатиме зорієнтуватися у виборі проблематики методичних заходів, формі їхнього проведення та часових рамках.

 Матеріали, розміщені у розділі «Методична робота», узагальнюватимуть інформацію про структуру методичної роботи, її змістове наповнення, атестацію та курсову підготовку педагогічних працівників, діяльність методичної ради, видавничу діяльність.

Не буде зайвим створення окремого розділу «Робота з обдарованими дітьми», котрий би містив загальну інформацію щодо організації роботи з обдарованими дітьми, про проведення олімпіад, конкурсів, турнірів, ігор для учнів та вихованців закладів освіти, ознайомлював зі зразками творчих робіт учнів.

У розділі «Міжнародна співпраця» можна пропонувати інформацію про діючі проекти, а також інформувати про міжнародну співпрацю ШМО.

«Інформаційно-бібліографічний ресурс» − розділ, в якому розміщується загальна інформація з актуальних питань бібліотечно-бібліографічної освіти; методичні, практичні матеріали, конспекти, нормативні документи, методичні заходи та конкурси; рекомендаційні списки джерел інформації, бібліографія публікацій у періодичних виданнях [15,с.17].

Застосувати технологію «Веб-квест», яка допоможе розкрити «освітній вектор» використання освітніх ресурсів. Аналізуючи структуру веб-квесту, можна відокремити декілька його елементів. Вступ, де чітко описані головні ролі учасників квесту, попередній план роботи, огляд усього квесту. Центральне завдання, яке буде зрозуміле, цікаве та належної складності. Чітко визначений підсумковий результат самостійної роботи (наприклад, задана серія питань на які потрібно знайти відповіді; вказана проблема, яку потрібно вирішити; визначена позиція, яку слід  захистити; вказана інша діяльність, спрямована на переробку і представлення результатів, виходячи з обраної інформації).

«Фахові конкурси» − розділ, де міститиметься актуальна інформація, нормативно-правова база всеукраїнських, обласних, міських конкурсів для педагогічних працівників, а також результативність участі в них.

Для зворотного зв’язку важливим є облаштування «Форуму», що забезпечуватиме тематичне спілкування, обговорення певних подій, заходів, напрямків роботи методичної служби.  Для доступу к інформації користувач методичної роботи, після успішної авторизації на порталі, потрапляє до свого

персонального робочого кабінету. Сторінка будується індивідуально длякожного співробітника і складається з декількох блоків, так званих гаджетів, в яких:

- висвітленні останні події, новини та оголошення;

- представлена різноманітна інформація про співробітників: дошка пошани, дні народження;

- опубліковані останні повідомлення блогів і форумів;

- перераховано спільноти, в яких бере участь даний співробітник;

- визначені особисті завдання, повідомлення та заплановані події;

- останні опубліковані на порталі нормативні документи тощо.

Розділ «Персональна сторінка» містить приватну інформацію кожного користувача: журнал реєстрації обміну повідомленнями з учасниками порталу; параметри налаштування особистого профілю; особиста сторінка, зміст якої абсолютно недоступний іншим користувачам та редагується і наповнюється виключно авторизованим учасником порталу. Тут також знаходяться особистий календар користувача, його завдання та звіти, приватні фото та файли, інформація про друзів по порталу та спільноти, в яких він зареєстрований, останні повідомлення з блогів та форумів [27,с.34].

Матеріали, що складають інформаційне наповнення сайту, за своїм характером можна розподілити на три категорії.

До статичних матеріалів належить інформація про методичну установу, нормативно-правова база тощо. До динамічних матеріалів можна віднести планування роботи центру, методично-інформаційні поради, бібліотечно-бібліографічні інформації, рекомендації психологічної служби та інше. До потокових матеріалів варто віднести інформацію, розміщену в розділах: «Головна», «Форум», «Актуально», «Анонси». 

Щодо дизайнових особливостей сайту методичної служби, варто  передбачити  повну назву установи, логотип чи емблему, що узагальнювала б символічно специфіку роботи. Кольорова гама повинна бути одних відтінків, сприятливих для сприйняття, які не створювали б емоційної напруги та не викликали б втоми: зеленого, блакитного, сірого тощо. Шрифт варто підбирати близький до друкованого, оптимального для читання розміру.

Практичним для користувача буде створення лівої навігації, де розміщено меню основних розділів, та верхньої навігації, що містить інші за призначенням цілісні розділи.

Невпинні зміни в структурі і змісті сучасної освіти потребують пошуку нових підходів до моделювання ефективної системи методичної роботи з педагогічними кадрами, яка б, ґрунтуючись на наукових засадах, успішно функціонувала в режимі постійного оновлення і розвитку, сприяла підвищенню рівня загально дидактичної, методичної, технологічної і психологічної підготовки педагогів, забезпечувала розвиток творчого потенціалу педагогічних колективів.

У методичній роботі оптимальним є запровадження віртуальної діагностики. Саме така форма роботи заощаджує час тих, хто діагностує, й тих, чиї потреби вивчаються, а також створює умови гнучкого періоду проходження опитування (у зручний для респондента час). 

Віртуальна діагностика потреб та запитів усіх учасників методичної роботи здатна забезпечити вчасне виявлення проблем у роботі педагогів, допомагає означити напрями роботи ШМО, оптимізувати здійснення методичного супроводу, а також  лягає в основу корекційних заходів.Наводимо  орієнтовні моделі Інтернет-опитувань (рис. 3.16.).

Використання Інтерент-ресурсів може здійснюватися для кількох основних потреб: власне самовдосконалення професійної майстерності працівника методичної служби; забезпечення методичного супроводу навчально-виховного процесу (вчасне інформування, консультування, спілкування); популяризацію та впровадження інноваційних педагогічних методик;  стимулювання зростання компетентності педагогів[31, с.124].

Важливим є фактор достовірності інформації, тому варто надавати перевагу офіційним джерелам. На сайті методичної установи потрібно облаштувати банери, які забезпечували б легкий перехід на віртуальні інформатори інших установ.

 

 

 

Рис. 3.16. Орієнтовна модель Інтернет-опитувань

 

 

Особливістю застосування комплексу дистанційних форм роботи є те, що вони «виходять» у Інтернет-простір і пропонуються вчителеві у супроводі різних за ступенем потреб науково-методичних покрокових дій. Використання таких інструкцій, порад, рекомендацій не просто полегшує працю педагога щодо підготовки й проведення уроків, позакласних заходів, вивільняє час для добору цікавих прийомів і методів, а й допомагає піднести на якісно вищий рівень свою фахову компетентність, освоїти та зробити власним надбанням найсучасніші методики, якнайповніше зреалізувати ті методологічні концепції, що безперервно впроваджуються в освітньому просторі [15,с.22].

Розглянемо структуру дистанційного навчально-методичного забезпечення на сайті (рис. 3.17.).

Рис. 3.17. Структура дистанційного навчально-методичного забезпечення на сайті

Нормативний комплекс забезпечує інформування й консультування щодо врегулювання навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах, містить перелік основних нормативних документів. Розміщення такого типу інформації на сайті дає можливість оперативно повідомити про зміни або доповнення у документі. Тому у розділах головного меню «План роботи», «Підвищення кваліфікації» можна отримати дистанційну консультацію щодо нормативно-правових документів.

Навчальний комплекс створено для дистанційного підвищення рівня фахової компетентності педагогів, розміщення візуальних засобів навчання, випробуваних на практиці учителями загальноосвітніх навчальних закладів. На сайті матеріали цього комплексу розміщені в розділах «Майстер-клас» та «Робота з обдарованими дітьми».

Загальнометодичний комплекс передбачений для отримання безпосередньо відповіді на методичні проблеми, що виникають у навчально-виховному процесі, тому для них створено розділи «Методичні консультації» та «Видавнича діяльність».

Методичний комплекс містить матеріали, розроблені вчителями, їх подано в розділах «Майстер-клас», «Підвищення кваліфікації», а також в ньому зосереджено увагу на передовому педагогічному досвіді, про досягнення педагогів подається інформація у розділі «Передовий педагогічний досвід».

Діагностичний комплекс не менш важливий, оскільки основна його функція вивчати принципи й методи розпізнавання, встановлення ознак, що характеризують перебіг навчально-виховного процесу. На основі діагностичних досліджень можна спланувати якісну діяльність методичної служби, а дистанційне діагностування ще й сприяє швидкому, багаточисельному й психологічно необтяжуючому, ненав’язливому опитуванню щодо будь-якої актуальної проблеми [27,с. 19].

Дистанційне інформування має забезпечувати постійний доступ актуальної інформації до певної категорії педагогічних працівників. Воно має бути актуальним та оптимальним, чітко структурованим. 

Віртуальне методичне консультування повинне забезпечувати потребу педагогічних працівників у професійній пораді щодо вибору правильних інноваційних технологій навчання, форм та методів їх впровадження.

Окрім того,  зазначена  вище робота має передбачати задоволення індивідуальних потреб педагогів, що стимулює зростання їхньої професійності  й відповідно впливає на якість освітніх послуг. Це може бути пропозиція нормативно-правової бази діяльності закладів, методичні рекомендації щодо проведення ДПА, впровадження нових Державних стандартів, а також методичні поради, адресно спрямовані педагогам певного фаху. Віртуальне спілкування найкраще може бути зреалізованим через створення форуму. Це дозволить обговорити актуальні питання освіти, а також дасть можливість поставити запитання конкретному фахівцеві [15, с.26].

Керівник ШМО повинен проводити на сайті віртуальні конкурси,  Інтернет-голосування, флеш-моби – інноваційні форми роботи методичної роботи.

Серед цікавих віртуальних форм, окрім тих, що забезпечують інформування й консультування, створених ШМО, можуть бути різноманітні творчі, інтелектуальні учнівські конкурси, професійні турніри. Цікавою формою активізації осучаснення можливостей, створення умов для реалізації освітніх завдань, популяризації власної діяльності є організація та проведення Інтернет-голосувань. Така робота дозволяє користувачам бути учасниками у визначенні найкращих. Статистика кількості відвідувань сайту демонструє значне зростання  його популярності.

Розглядаючи елементи складної системи інформаційних технологій, слід наголосити, що в освіті важливою умовою успішної інтеграції технологій є професійна підготовка викладачів і фахівців, які здійснюють експлуатацію систем і засобів нової інтегрованої технології навчання[116,с. 14].

На нашу думку, удосконалення інформаційно-методичної діяльності  у Пришибському закладі загальної середньої освіти забезпечить впровадження педагогічних технологій в систему навчання керівників ШМО, орієнтованих на формування умінь здійснювати навчальну діяльність у наступних областях: пошук інформації, представленої в електронному виді літературні першоджерела, науково-практичні й навчально-методичні матеріали, електронні копії документів.

Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в роботу керівника ШМО навчального закладу забезпечить поступовий перехід освіти на новий, якісний рівень. Ми пропонуємо удосконалену  модель- схему структури  методичною роботою та модель діяльності шкільної методичної служби в Пришибському закладі загальної середньої освіти через функції методичної роботи та засобами їх реалізації (рис. 3.18., 3. 19.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3. 18.  Удосконалена модель діяльності шкільної методичної служби

 

Для ефективності модернізації освіти та  впровадження в роботу керівника ШМО Пришибському закладі загальної середньої освіти інформаційно-комунікативних технологій необхідно оптимізувати реалізацію державних програм, спрямованих на інформатизацію, комп’ютеризацію та оновлення   матеріально-технічної бази шкіл, надання всім вільного доступу до мережі Інтернет, а також запровадження «Школи педагогічної майстерності учителя», яка допоможе педагогічним працівникам  у вивченні та ознайомленні з сучасними інноваційними технологіями навчання і виховання; впровадженні в навчально-виховний процес ефективних методик та методичних прийомів; вивченні та впровадженні в практику передового педагогічного досвіду, сучасних виробничих та педагогічних технологій навчання та виховання.

 

 

Рис. 3. 19.  Удосконалена модель – схема структури методичної роботи Пришибського ЗЗСО

 

3.2. Часткова перевірка ефективності розробленої моделі удосконалення управління методичною роботою в Пришибському закладі загальної середньої освіти

 

 

Удосконалення моделі управління методичною роботою у Пришибському закладі загальної середньої освіти пов’язане з необхідністю модернізації внутрішньошкільної, науково-методичної роботи, її удосконалення на інноваційній основі та  використання ІКТ, залучення педагогів у творчу діяльність та дослідно-експериментальну роботу і формування в них нових підходів до організації науково-методичної роботи, нового розуміння педагогічної творчості.

Дослідно-експериментальну діяльність шкільного педагога було розглянуто як форму педагогічної творчості – з одного боку, та як умову позитивного розвитку шкільної навчально-виховної системи – з іншого.

Педагогічна експертиза – це сукупність процедур, необхідних для отримання колективної думки у формі експертних міркувань (або оцінки) про педагогічний об’єкт (явище, процес).

Теоретичною базою для педагогічної експертизи є методи експериментальних оцінок.

Загально-методологічною базою є методологія педагогічних досліджень.

Метод педагогічної експертизи передбачає наступні кроки:

1.                    Формування групи експертів.
2.                    Визначення мети роботи експертної групи.
3.                    Вибір правил, способів оцінки, статистичної обробки та узагальнення інформації.
4.                    Визначення критеріїв експертизи.
5.                    Проведення процедури експертизи.
6.                    Заповнення протоколу результатів педагогічної експертизи.

Модель удосконалення управління методичною роботою в Пришибському закладі загальної середньої освіти була представлена для розгляду на Педагогічній раді та для обговорення на Методичній раді.

В ході обговорення моделі удосконалення управління методичною роботою Пришибському закладі загальної середньої освіти на Методичній раді з окремими доповідями виступила її автор, Гальченко М. О.,  а також члени експертної групи. В процесі обговорення визначено проблеми, які спонукали до розробки та впровадження даної моделі удосконалення управління методичною роботою в Пришибському закладі загальної середньої освіти. Це дозволило привернути більше уваги адміністрації та педагогічних працівників, що попередньо не обговорювали запропоновану модель до ролі та місця методичної роботи у загальній системі управління загальноосвітнім навчальним закладом.

Використовуючи алгоритм проведення педагогічної експертизи, нами було здійснено експертизу розробленої моделі удосконалення управління методичною роботою в Пришибському закладі загальної середньої освіти.

Для проведення експертизи моделі удосконалення управління методичною роботою сформовано групу експертів.

Ми звертали увагу на те, що експерти мають бути об’єктивними і компетентними, мати загальну ерудицію, аналітичний розум, розумітися в питаннях теорії та практики методичної роботи.

Чисельність групи експертів має вплив на результати оцінки. Якщо група занадто мала, то великий вплив мають особисті переваги фахівців. З метою попередження суб’єктивного оцінювання рекомендується формувати групу чисельністю не меншою за п’ять осіб.

Враховуючи вище зазначене, нами було сформовано групу експертів у складі:

1. Баштовой Ю. П. -  Начальник Відділу освіти, культури, спорту та туризму Виконавчого комітету Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області,

2. Семерянін О. Г. – Начальник Відділу освіти, сім’ї, молоді та спорту Кременчуцької районної державної адміністрації,

3. Полобок Л. В. – директор Пришибського закладу загальної середньої освіти,

4.Квашук Н. Р. – завідувач районним методичним кабінетом Кременчуцької районної державної адміністрації,

5. Павленко Т. О. – методист Відділу освіти, культури, спорту та туризму Виконавчого комітету Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Для проведення експертизи необхідно визначити показники і критерії оцінювання.

Протоколи оцінювання моделі удосконалення управління роботою Пришибського ЗЗСО в Додатку Г.

Результати оцінювання моделі удосконалення управління незалежними експертами в узагальненому вигляді наведено в Таблиці 3.1

Таблиця 3.1.

Результати оцінювання моделі удосконалення управління незалежними експертами в узагальненому вигляді

№ п/п	Критерії	Баштовой Ю. П.	Семерянін О. Г.	Полобок Л. В.	Квашук Н. Р.	Павленко Т. О.	Серед­ній бал
1	актуальність	10	10	10	10	10	10
2	прогностичність	9	9	8	9	9	8,8
3	реалістичність	10	8	9	10	9	9,2
4	раціональність	10	9	10	9	10	9,6
5	цілісність	10	9	10	9	9	9,4
6	контролюємість	9	9	10	8	9	9,0
7	результативність	9	10	10	9	8	9,2
8	надійність	10	10	10	9	10	9,8
9	корисність	10	9	9	9	9	9,2
10	перспективність	10	10	10	8	9	9,4

Розглянемо основні з них:

1) актуальність – властивість моделі удосконалення управління методичною роботою в Пришибському закладі загальної середньої освіти бути орієнтованою на вирішення найбільш значимих для школи проблем, а саме тих, вирішення яких в сукупності може дати максимально можливий корисний ефект;

2) прогностичність – властивість моделі удосконалення управління відображувати в своїх цілях не лише плани сьогодення, а й передбачити майбутні вимоги до професійної освіти України вцілому, так і навчального закладу, можливі зміни до умов її діяльності. Це здатність моделі удосконалення управління відповідати вимогам і умовам, в рамках яких її буде реалізовано за умови їх постійної зміни;

3) реалістичність – властивість моделі удосконалення управління забезпечувати узгодженість між цілями, що плануються і засобами, які потрібні для їх досягнення;

4) раціональність – властивість моделі удосконалення управління визначати такі цілі і способи її впровадження / використання, які для даного комплексу проблем дозволяють отримати максимально корисний результат;

5) цілісність – властивість моделі удосконалення управління забезпечити повноту складу дій, необхідних для досягнення поставлених цілей, а також узгодженість зв’язків між ними;

6) контролюємість – властивість моделі удосконалення управління оперативно визначати кінцеві та проміжні цілі таким чином, щоб мати діючий спосіб перевірки реально отриманих результатів, їх відповідність визначеній меті;

7) перспективність моделі удосконалення управління визначається шляхом її прогнозування;

8) результативність – це властивість моделі управління забезпечувати отримання запланованого результату;

9) надійність – властивість моделі удосконалення управління, що залежить від ступеню вивчення її доцільності, обґрунтованості та апробованості;

10) корисність – властивість моделі удосконалення управління сприяти покращенню роботи всіх педагогічних працівиків в Пришибському закладі загальної середньої освіти, інших учасників навчально-виховного процесу.

За результатами проведеної експертизи можна зробити висновок, що розроблену модель удосконалення управління методичною роботою в Пришибському закладі загальної середньої освіти доцільно впроваджувати в практику роботи ЗЗСО.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки до розділу 3

 

Ефективним шляхом удосконалення управління методичною роботою В Пришибському закладі загальної середньої освіти є створення моделі управління методичною роботою кафедри, запровадження «Школи передового педагогічного досвіду» та створення сайту методичного кабінету. Створення «Школи передового педагогічного досвіду» має на меті, перш за все, надання методичної допомоги педагогам, що починають свою діяльність.

Запропоновані в моделі удосконалення управління методичною роботою структурні одиниці забезпечують цілісність відображення змісту і форм методичної роботи; наочність і взаємопов’язаність всіх ланок методичної роботи; відповідність реальним особливостям організації методичної роботи; загальну направленість в методичній діяльності; взаємозв'язокзагальних функцій управління; доступність сприйняття.

Функціонування «Школи передового педагогічного досвіду» в Пришибському закладі загальної середньої освіти дозволяє залучити найбільшу кількість педагогів до активної творчої діяльності, збільшує можливості оптимально вибору педагогами напрямків і форм методичної роботи.

Таким чином, на основі вищевикладеного можна зробити висновок: розробка моделі удосконалення управління методичною роботою Пришибського закладу загальної середньої освіти повинна ґрунтуватись на осмисленні та використанні наукових знань з теорії управління. Система методичної роботи буде працювати ефективно тільки за умови установлення тісного взаємозв'язку і взаємодії між її підсистемами, усіма структурними елементами, на основі виконання всіх загальних функцій управління.

У нинішній складний період розвитку  та розбудови  системи національної освіти сучасність вимагає  реорганізації управлінської діяльності, професійної готовності педпрацівників  до впровадження інновацій, пошуку нових науково–методичних підходів до технологічного забезпечення освітнього процесу, що протікає за умов відкритості школи, залучення громадськості до вирішення нагальних освітніх проблем.

Інформатизований,  інноваційний освітній простір спонукає  методичні служби до збагачення  та оновлення змісту й форм методичної роботи, створення варіативного, поліфункціонального  науково–методичного середовища, що забезпечить умови розкриття творчого потенціалу  суб’єктів освітнього  процесу, збагачення їх професійного досвіду, вдосконалення компетентнісного рівня.

Пропонована до розгляду   структура  методичної роботи у межах територіальних освітніх утворень побудована на основі мереживого підходу, що передбачає зміну традиційних ієрархічних  вертикальних зв’язків на горизонтальні, інформаційні, коопераційні, що ґрунтуються  на засадах партнерства та співпраці.

Чинна система внутрішньошкільної науково-методичної роботи відіграє важливу роль у розвитку сучасної загальноосвітньої школи. Тривалий час вона відповідала вимогам школи: педагогічні кадри були озброєні необхідними знаннями, вміннями; сприяла піднесенню їх наукового рівня та професійної майстерності.

Однак, при удосконаленні як у змістовному, так і в організаційному плані, внутрішньошкільна науково-методична робота нині забезпечує повною мірою подолання суперечностей між рівнем знань та вмінь педагогів і вимогами суспільства.

Отже, задля підвищення ефективності шкільної освіти, потрібно розглядати необхідність удосконалення науково – методичної роботи через призму моделі психолого-педагогічної компетенції учителя у двох блоках: блоку знань та блоку умінь. При цьому, на підставі оцінки та самооцінки діяльності учителя визначені та впроваджені нові методичні проблеми, що загалом створює певну циклічність та цілісність роботи всього педагогічного колективу школи.

Протягом всієї історії розвитку нашої школи не припинялася спроба розробити та розповсюдити в практиці освіти оптимальні моделі навчання, що пов’язані з інноваційними формами і методами навчального процесу. Найбільш відомі з них – моделі навчання, що орієнтуються на інтелектуальний розвиток та виховання дитини.

Розглядалися, вдосконалювалися та розповсюджувалися  відомі й апробовані моделі удосконалення методичної роботи в школі, що побудовані на принципах розумового розвитку учнів.

Проте застосування конкретних моделей до певного закладу освіти у повному обсязі регулюється державою та законами про освіту.

Модель удосконалення управління методичною роботою в Пришибському закладі загальної середньої освіти, що успішно працює в умовах впровадження новітніх технологій, передбачає поступове інтелектуальне збагачення учителя, підвищення його професійних здібностей, фахових можливостей та послідовності у зв’язку «від вчителя до учня» під час організації навчально-виховного процесу в школі як формування творчої інтелектуальної індивідуальності кожної дитини.

Отже, наш загальноосвітній навчальний заклад на чолі з адміністрацією врахувавши усі позитивні можливості кожної існуючої моделі удосконалення методичної роботи, обрав найоптимальнішу та створили  умови для її втілення в науково - методичний процес школи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

У нинішній складний період розвитку  та розбудови  системи національної освіти сучасність вимагає  реорганізації управлінської діяльності, професійної готовності педпрацівників  до впровадження інновацій, пошуку нових науково–методичних підходів до технологічного забезпечення освітнього процесу, що протікає за умов відкритості школи, залучення громадськості до вирішення нагальних освітніх проблем.

Інформатизований,  інноваційний освітній простір спонукає  методичні служби до збагачення  та оновлення змісту й форм методичної роботи, створення варіативного, поліфункціонального  науково–методичного середовища, що забезпечить умови розкриття творчого потенціалу  суб’єктів освітнього  процесу, збагачення їх професійного досвіду, вдосконалення компетентнісного рівня.

Пропонована до розгляду   структура  методичної роботи у межах територіальних освітніх утворень побудована на основі мереживого підходу, що передбачає зміну традиційних ієрархічних  вертикальних зв’язків на горизонтальні, інформаційні, коопераційні, що ґрунтуються  на засадах партнерства та співпраці.

Чинна система внутрішньошкільної науково-методичної роботи відіграє важливу роль у розвитку сучасної загальноосвітньої школи. Тривалий час вона відповідала вимогам школи: педагогічні кадри були озброєні необхідними знаннями, вміннями; сприяла піднесенню їх наукового рівня та професійної майстерності.

Однак, при удосконаленні як у змістовному, так і в організаційному плані, внутрішньошкільна науково-методична робота нині забезпечує повною мірою подолання суперечностей між рівнем знань та вмінь педагогів і вимогами суспільства.

Задля підвищення ефективності шкільної освіти, потрібно розглядати необхідність удосконалення науково – методичної роботи через призму моделі психолого-педагогічної компетенції учителя у двох блоках: блоку знань та блоку умінь. При цьому, на підставі оцінки та самооцінки діяльності учителя визначені та впроваджені нові методичні проблеми, що загалом створює певну циклічність та цілісність роботи всього педагогічного колективу школи.

Протягом всієї історії розвитку нашої школи не припинялася спроба розробити та розповсюдити в практиці освіти оптимальні моделі навчання, що пов’язані з інноваційними формами і методами навчального процесу. Найбільш відомі з них – моделі навчання, що орієнтуються на інтелектуальний розвиток та виховання дитини.

Розглядалися, вдосконалювалися та розповсюджувалися  відомі й апробовані моделі удосконалення методичної роботи в школі, що побудовані на принципах розумового розвитку учнів.

Проте застосування конкретних моделей до певного закладу освіти у повному обсязі регулюється державою та законами про освіту.

Модель удосконалення управління методичною роботою в Пришибському закладі загальної середньої освіти, що успішно працює в умовах впровадження новітніх технологій, передбачає поступове інтелектуальне збагачення учителя, підвищення його професійних здібностей, фахових можливостей та послідовності у зв’язку «від вчителя до учня» під час організації навчально-виховного процесу в школі як формування творчої інтелектуальної індивідуальності кожної дитини.

Науково-методична робота здійснюється на засадах загальнопедагогічних принципів (демократизації, гуманізації, диференціації, індивідуалізації та індивідуального підходу), а також принципів, що відображають специфіку кафедри:

• принцип «науково-методичної самостійності», що забезпечує існування кафедри як автономної науково-методичної системи, яка співпрацює з державними інститутами, органами управління освітою на демократичних засадах і має власну стратегію розвитку;
• принцип «органічного взаємозв’язку науково-методичної діяльності педагогів та науково-дослідницької діяльності студентів», який забезпечує інтенсивний розвиток інтелектуальних і творчих здібностей педагогів студентів в умовах колективної науково-дослідницької роботи на кафедрі;
• принцип «близької і віддаленної перспективи» дозволяє зробити процес самовдосконалення безперервним завдяки визначенню кожним педагогом перспективи подальшого професійного зростання.

Для досягнення мети методичної роботи необхідно вирішити такі завдання, що умовно поділені на три групи:

І група - завдання інноваційного розвитку кафедри;

ІІ група - завдання становлення науково-педагогічного колективу викладачів-дослідників;

ІІІ група - завдання розвитку індивідуальної педагогічної діяльності і творчої особистості викладача кафедри.

До першої групи завдань належать такі:

•   здійснення програмно-цільового управління педагогічною діяльністю кафедри;
•   організація пошуку, розробки і апробації нового змісту освіти і виховання студентів, методів і форм його реалізації;
•   концентрація інтелектуальних зусиль на основних напрямках наукового пошуку.

Другу групу завдань складають:

•   організація колективної інноваційної діяльності педагогів;
•   визначення ціннісних орієнтацій педагогічного колективу;
•   створення позитивного емоційно-психологічного клімату, особистих взаємостосунків та соціально-психологічних умов;
•   формування кадрового складу кафедри.

Третя група охоплює такі завдання:

•   одночасне і поступове формування «викладача-методиста», «викладача-дослідника»;
• збагачення діяльності педагогів кафедри новими прогресивними та сучасними методами і засобами навчання;
• розвиток особистості і професійних якостей педагогів, що необхідні для їх соціально-педагогічної творчості та особистого удосконалення;
• формування інтересу і позитивного ставлення до дослідницької та інноваційної діяльності;
• удосконалення навичок самоосвітньої роботи;
• формування та науково-теоретичне обґрунтування індивідуальної системи роботи.

Динаміка змін в усіх сферах життєдіяльності сучасної людини потребує нового змісту шкільної освіти, і нових підходів до організації навчально-виховного процесу. Насамперед це пов’язано з інтенсивним розвитком інформаційних технологій, інтеграцією вітчизняної освіти у світовий та європейський освітній простір. Відтак зростає роль менеджера шкільної освіти як основного стратега розвитку навчального закладу.

Оновлення сучасної школи потребує значних зусиль як з боку педагогічного колективу, так і керівництва навчальним закладом. Одним із шляхів досягнення позитивних змін у вітчизняній шкільній освіті є активне удосконалення методичної служби школи в усіх її складових.

Шляхи якісних змін змісту, форм і методів післядипломної освіти варто відпрацьовувати в індивідуальному вимірі навчального процесу, передусім за стратегією вчитель - особистість - школа. Це дає змогу реалізувати особистісно гуманістичну позицію, системне бажання педагогічної реальності, орієнтацію в предметній галузі, знання сучасних педагогічних технологій, інноваційного підходу. Важлива роль, звичайно відводиться формуванню високої загальної і професійної культури педагога, його готовності до педагогічної творчості, вміння співпрацювати з учнями.

Процес організації добре продуманої, творчої, дієвої і результативної методичної роботи є одним із важливіших аспектів управління педагогічним процесом, в основі якого - вдосконалення навчально-виховного процесу, поліпшення його методичного забезпечення, впровадження концепції навчання та виховання у національній системі освіти, проведення експериментальної роботи з актуальних проблем шкільної освіти, реалізація комплексних програм тощо.

Нові умови зумовлюють нові вимоги, потребують адекватної діяльності. Зрозуміло, що академічна освіта, яку здобули педагоги кілька років тому або й кілька десятків років тому, досвід набутий в абсолютно протилежних сучасним устремлінням соціальних, політичних, ідеологічних взаємозв’язках, потребують як суттєвого перегляду, переосмислення, так і ґрунтовного поновлення.

На сучасному етапі суттєво змінюються функції методичної служби – від директивних до орієнтуючих. На черзі розробка змісту, форм навчально-методичної роботи за умов демократизації її спрямованості з урахуванням інтересів працівників різних рівнів підготовки. Саме в процесі методичної роботи, коли формується і вдосконалюється професійна компетентність і педагогічна майстерність, створюється такий колектив, що орієнтує свої професійні потреби на результативну діяльність.

Домінуючою формою методичної роботи в школі є методичні об'єднання (кафедри, асоціації) педагогічних працівників.

Якість навчально-виховного процесу школи, його результати певною мірою залежать від учителя, його теоретичної підготовки, педагогічної та методичної майстерності.

З метою поліпшення фахової підготовки педагогічних кадрів у школах проводять спеціальну методичну роботу, яка спонукає кожного вчителя до підвищення свого фахового рівня; сприяє взаємному збагаченню членів педагогічного колективу педагогічними знахідками, дає змогу молодим учителям вчитися педагогічної майстерності у старших і досвідченіших колег, забезпечує підтримання в педагогічному колективі духу творчості, прагнення до пошуку.

Організаційно - методичне моделювання наданої системи науково- методичного супроводу суб’єктів освітнього процесу  здійснюється за умови оптимального дотримання співвідношення колективних, групових,  індивідуальних, формальних та неформальних різновидів методичної роботи, спрямованих на формування професійної компетентності освітян та готовності до продуктивної участі працівників служб сприяння здійсненню осітньої діяльності в навчально-виховному процесі на засадах партнерства та співпраці, включення їх до продуктивного та конструктивного  методичного  окружного полілогу.

У процесі методичної роботи здійснюються підвищення наукового рівня учителя, його підготовка до засвоєння змісту нових програм і технологій їх реалізації, постійне ознайомлення з досягненнями психолого-педагогічних дисциплін і методик викладання, вивчення і впровадження у шкільну практику передового педагогічного досвіду, творче виконання перевірених рекомендацій, збагачення новими, прогресивними й досконалими методами і засобами навчання, вдосконалення навичок самоосвітньої роботи вчителя, надання йому кваліфікованої допомоги з теорії та практичної діяльності.

За результатами проведеної експертизи можна зробити висновок, що розроблену модель удосконалення управління методичною роботою доцільно впроваджувати в практику роботи Пришибського закладу загальної середньої освіти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.              Артюх, М. Особливості сучасного оновлення управління
   діяльністю районного відділу освіти / М. Артюх // Освіта і управління. –2006. – № 2. – С. 55-58. – Бібліогр.: 3 назв.- укр.
2.              Баранецька Н. Організація методичної роботи з педагогічними кадрами // Управління освітою. – 2004. – № 22. – С.8-9
3.              Березняк Є. С. Реалізація принципу демократизації в управлінській діяльності директора школи / Є. С. Березняк. –.: ІСДО, 1996.— 64 с.
4.               Бережний С, Тарнавська А., Бережна Г. Знаємо, можемо, хочемо // Освіта. - К., 2003, - № 58.- С.101
5.              Біляєва О.І., Співаковський О.В., Щедролосьєв Д.Є. Інформаційно-аналітична система керування ЗНЗ “Школа ”. – Херсон: ХДУ, 2006.
6.              Биков В.Ю. Інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу: інноваційні засоби і технології. Колективна монографія / В.Ю. Биков, О.О. Гриценчук, Ю.О. Жук та інші. – К.: Атіка, 2005.
7.              Бойко, А. Науково-методичний супровід професійно-педагогічної підготовки вчителя / А. Бойко // Рідна шк. — 2009. — N 12. — С. 28-33. —Бібліогр.: 9 назв.– укр.
8.              Бойченко М.А. Розвиток творчого потенціалу освітніх лідерів: Британський досвід / М.А. Бойченко // Витоки педагогічної майстерності. Збірник наукових праць ПНПУ ім. В.Г.Короленка. Випуск 8. –2011.–С. 69-74.
9.              Бондар В.І. Теорія і технологія управління процесом навчання в школі / В.І.Бондар. – К.: Школяр, 2000. – 191с.
10.          Борова Т.А. Теоретичні і методичні засади адаптивного управління  професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчаль-ного закладу. Автореферат  докт. пед наук: 13.00.06 / Т. А. Борова. – К., 2012.
11.          Варенко В.М.  Інформаційно-аналітичні технології прийняття ефективних управлінських рішень / В. М. Варенко // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. - 2014. - № 3. - С. 62-65.
12.          Васильченко Л.В. Управлінська культура і компетентність керівника – Х.: Вид. група «Основа», 2007, - 176 с. – Б-ка журн. «Управління школою»; Вип. 3(51)).
13.          Васильченко Л. В. Дистанційне навчання: науково-методичне; інформаційний простір навчального закладу / Л. В. Васильченко, В. Л. Шевченко. – Х.: Основа, 2009. – 208 с. – (Б-ка журналу «Управління школою»; Вип. 1 (73)).
14.          Галчановський М.В. Організація навчально-виховного процесу// З досвіду роботи середніх навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. 2005 №5 – 207 с.
15.          Гах О. Система методичної роботи НВК // Завуч. – 2004. – № 26-27. – С.4-43
16.          Гриньова М.В. Матеріали Всеукраїнського семінару з міжнародною участю «Підготовка майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління. Наукова мобільність у програмі «Горизонт 2020» (дії Марії Склодовської-Кюрі)» – Київ-Полтава, 2013. – 135 с.
17.          Гуменюк В. В. Науково-методична робота з педагогічними кадрами / В.В. Гуменюк, І.А. Наумчук. - Хмельницький, 2005. - 185с.
18.          Гуржій А. М. Інформатизації і комп’ютеризації загальноосвітніх навчальних закладів України – 20 років / А. М. Гуржій, В. Ю. Биков, В. В. Гапон та ін. // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2005. – № 5. – С. 3–11.
19.          Даниленко Л.І. Інноваційний освітній менеджмент: Навч. посібник. – К., Главник, 2006. – 144 с.
20.          Даниленко Л.І. Модернізація змісту форм і методів управлінської діяльності директора загальноосвітньої школи : Монографія / Даниленко Л.І.. - К. : Логос, 1998. - 140 с.
21.          Даниленко Л.І. Модернізація управління загальноосвітньою школою : Науково- теоретичне обґрунтування та методичні рекомендації / Даниленко Л.І., Островерхова Н.М. - К. : Укргеоінформ, 1994. – 140 с.
22.          Даниленко Л.І. Сучасні підходи до управління ЗНЗ  : навч.-метод. посіб. / Даниленко Л.І., Сергеєва Л.М. та ін.;
    За заг. ред. В.В.Олійника. – К.: ТОВ «Етіс Плюс», 2007. – 104 с.
23.          Дафт Р. Л. Менеджмент: 6-е изд. / Дафт Р. Л. — СПб.: Питер, 2007. — 864 с.
24.          Де Колувэ Л., Маркс Э., Петри М. Развитие школы: модели и изменения.- Калуга: Калужский институт социологии, 1993. – 239 с.
25.          Державне управління: Навч. посіб. / А.Ф. Мельник, Д36 О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко; За ред. А.Ф. Мельник. — К.: Знання-Прес, 2003. — 343 с — (Вища освіта XXI століття).
26.          Ефективна школа: план розвитку чи бізнес-план?: матеріали науково-практичного семінару уклад.: Т. О. Бондар, М. П. Щербань. – Полтава : ПОІППО, 2013. – 76 с.
27.          Єльникова  Г.В. Управлінська  компетентність. – К.: Ред.загальнопед. газ., 2005. – 128 с.
28.          Єльникова Г.В. Наукові основи розпитку управління загальною середньою освітою в регіоні : Монографія / Єльникова Г.В.. - К. : ДАККО, 1999. - 303 с. 52.
29.          Єльнікова Г.В. Основи адаптивного управління. – Харків : Основа, 2004. – 121 с.
30.          Єрмола А.М. Технологія організації науково-методичної роботи з педагогічними кадрами. Науково-методичний посібник / Єрмола А.М., Васильченко О.М. - Харків : Курсор, 2006. – 312 с.
31.          Жерносек І. П. Організація методичної роботи в школі.- К.,2005. –С. 108
32.          Жерносєк І.П. Удосконалення науково-методичної роботи в сучасних загальноосвітніх школах, ліцеях і гімназіях : Монографія / Жерносек І.П. - К. : ІСДО, 2001. – 204 с.
33.          Журнал «Директор школи. Шкільний світ» № 7, липень, 2012 р., - 120 с.
34.          Забродська Л.М. Інформатизація закладу освіти: управлінський аспект. – Х.: Видав.група ―Основа‖, 2003. – 240 с.
35.          Загорський В.С. Управління якістю освіти у середніх навчальних закладах [Текст] : навч. посіб. — Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2011. —136 с.
36.          Зайченко І.В. Педагогіка. Навчальний посібник. – К.: Освіта України, КНТ, 2008. – 528 с.
37.          Закон України "Про освіту". — К.,2017.
    Інноваційний розвиток теорії управління націонільною системою
    освіти. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
    http://refdb.ru/look/2252880-p15.html
38.          Зубрицька Л.О. Організація навчально-виховного процесу// З досвід роботи середніх навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. 2007.- №10. –268 с.
39.          Йохна М.А., Стадник В.В. Менеджмент. Видання 2-ге, виправлене, доповнене. К.: «Академвидав», 2010. – 472 с.
40.          Інноваційні практики в освіті: український каталог. Пост методика.: Журнал Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського № 2 (111) – 2013.
41.          Кадемія М.Ю. Інформаційно-комунікаційні технології навчання: термінологічний словник. – Львів: Сполом, 2009. – 128 с.
42.          Калініна Л.М. Система інформаційного забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом: Моногр. – К.: Айлант, 2005. –275 с.
43.          Карамушка Л.М. Психологічні проблеми запровадження змін в освітніх організаціях // Вісник піcлядипломної освіти: збірник наукових праць. – Випуск 4 / Ред. кол.: В.В.Олійник (гол. ред.) та ін. –К.: Міленіум, 2007. – С. 172-178.
44.          Карташов П. Оптимальне управління творчістю у школі // Директор школи. – 1998. – № 4. – С.4
45.          Кібанов А.Я. Управління персоналом організацій: Практикум. – М.: Инфра – М, 1999.
46.          Коваленко О. Методична робота на діагностичній основі // Завуч. – 2003. – № 30. – С.2-5
47.          Корепанова Н.В., Хакимзянова И.М., Щербакова О.И. Профессионально-личностное становление и развитие педагога./ Педагогика. - 2003г. - № 3. – С.66-71.
48.          Кравець В. Усвідомлена програма дій керівника. Ефективність управління загальноосвітньою школою // Управління освітою. − 2007. − №19. − С.26.
49.          Краевский В. В. Методология педагогики: Пособие для педагогов- исследователей. – Чебоксары : Изд-во Чуваш. ун-та, 2001. – 244 с.
50.          Красовицкий Ю.М.От педагогической науки к практике.-К.,1990.С. –396.
51.          Крижко В.В. Теорія та практика менеджменту в освіті.- Запоріжжя: Просвіта, 2003.- 272 с.
52.          Кузьмінський А.І., Омельченко С.В. Технологія і техніка шкільного уроку Педагогіка: Підручник.– К.: Знання–Пресс. 2008. – 173 с.
53.          Лунячек В.Е. Управління загальноосвітнім навчальним закладом з використанням комп’ютерних технологій /Автореф. дис. канд. пед. наук. – К., 2002. – 20 с.
54.          Мармаза О. І. Менеджмент в освіті: дорожня карта керівника / О. І. Мармаза. - Харків. - Основа, 2007. - 448 с.
55.          Мармаза О.І., Касьянова О.М., Григораш В.В. та ін. Управління навчальним закладом: Навчально-методичний посібник. У двох частинах. Ч.2. Ключ до професійного успіху.–Харків: Веста: В-во «Ранок», 2003.– 160с.
56.          Маслов В. І. Наукові основи та функції процесу управління
    загальноосвітніми навчальними закладами : навч. посіб. / Валентин
    Іванович Маслов. – Т. : Астон, 2007. – 150 с.
57.          Маслов В.И Система функциональных знаний и умений директора общеобразовательной школы: Дис... канд. пед. наук. - К., 1979. - 189 с.
58.          Маслов В.І. Наукові основи та функції процесу управління загальноосвітніми навчальними закладами: Навчальний посібник.–Тернопіль: Астон, 2007.– 150 с.
59.          Мельников О. Ф. Основні моделі управління трудовими ресурсами / О. Ф. Мельников // Актуальні проблеми державного управління. – 2008. – № 2 (34). [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http:/ www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Apdu/2008_2/doc/5/01.pdf
60.          Методична робота в школі:теоретичні засади;система роботи;досвід/Укл. ГригорашВ,В.-Х.:Вид.група «Основа»,2009.- С. 304
61.          Наливайко Г.В. Керівництво самоосвітньою діяльністю учителів // Освіта і управління. – Т.3. – С. 192-197
62.          Національна доктрина розвитку освіти. - К., 2001.
    Никитина О.Н. Социология образования: Учебно-методическое
    пособие. – М.: Мирос, 2002. –223 с.
63.          Никитина Э. На диагностической основе //Народное образованиэ.-2007. - № 11.-С.46-49
64.          Одосій С. М. Концепції стратегічного управління організаціями та навчальними закладами [Електронний ресурc]. – Режим доступу: http:// www.rusnauka.com /10._ENXXIV_2007/Economics/21847.doc.htm
65.          Організаційно-педагогічні умови функціонування і розвитку середніх закладів освіти для здібних дітей: дис. канд. пед. наук : 13.00.01 / Мартиненко Світлана Миколаївна ; Київ. міжрегіональний ін-т удосконалення вчителів ім. Б. Д. Грінченка. - К., 1999. - 230 с.
66.          Основи наукових досліджень у соціальній роботі: Навч. посіб. / М.М. Букач, Т.С. Попова, Н.В. Клименюк; за ред. М.М. Букача. – Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. – 284 с.
67.          Осовська Г.В. Осовський О.А. Основи менеджменту. Навчальний посібник/ К.: «Кондор», 2006. – 664 с.
68.          Паращенко, Л. Проблеми державно-громадського управління загальною середньою освітою в Україні / Л. Паращенко // Освіта і управління. – 2010.– № 4. – С. 32-40. – Бібліогр.: 21 назв.– укр.
69.          Пастовенський, О. Мережева модель управління загальною
    середньою освітою / О. Пастовенський // Рідна школа. – 2012. – № 6. – С. 15-18. – Бібліогр.: 17 незв.
70.          Пашко Л.Ф. Коваленко О.П., Симоненко Л.І. Профільне навчання: досвід упровадження, інноваційні технології.–Полтава: ПОІППО, 2008.–196 с
71.          Педагогіка. І. Зайченко [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://pidruchniki.ws/14351021/
72.          Педагогіка. С. Максимюк [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://pidruchniki.ws/17090424/
73.          Педагогічний пошук / За ред. В.Ф. Беха. — К., 1989. Письменна Л. Організація методичної і експериментальної роботи // Директор школи. – 2004. – № 19. – С.231
74.          Пикельная В.С. Теоретические основи управления (школо-ведческий аспект). — М.: Вьсш. шк., 1990. — 175 с.
75.          Пикельная В.С. Теория и методика моделирования управленческой деятельности (школоведческий аспект): Дис. … док. пед. наук: 13.00.01 / Криворожский пед. институт. – К., 1993. – 374 с.
76.          Піддячий М. І., Доротюк В. І., Левченко Н. Г., Туташинський В. І. та ін. Організаційно-педагогічні засади формування інформаційного простору профільної школи : методичний посібник – К. : Педагогічна думка, 2013. – 144 с.
77.          Пікельна В.С., Удод О.А. Управління школою. – К.: Альфа, 1998. – 260 с.
78.          Положення про опорну школу // Збірник наказів та інструкцій.- 2007.-№ 6. – С.9-11
79.          Положення про шкільний методичний кабінет // Збірник наказів та інструкцій. - 2007.- № 6.- С.11-13
80.          Положення про методичний кабінет середнього закладу освіти // Інформаційний збірник Міністерства освіти України,2001. –С. 114
81.          Постанова Кабінету Міністрів України ―Про затвердження Програми інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, комп’ютеризації сільських шкіл на 2001–2003 роки‖ від 06.05.2001 № 436.
82.          Поступна О.В. Організаційно-функціональне вдосконалення механізмів управління ЗНЗ на регіональному рівні / О.В. Поступна/ [Електронний ресурс] Матеріали сайту "Харківський регіональний інститут державного управління". – Режим доступу: http://195.5.41.214/e-book/db/2009-1/doc/2/31.pdf.
83.          Психологічний словник /За ред. В. І. Войтка. — К.: Головне видав- ництво видавничого об’єднання «Вища школа», 1982. — 215 с.
84.          Рабченюк Т.С. Внутрішкільне управління: Практичний посібник. – К.: Рута, 2000. – 176 с.
85.          Равен Дж. Компетентность в современном обществе. Выявление, развитие и реализация / Дж. Равен . – М.: ЭКСМО, 2002.
86.          Радзивіл О. Шкільний менеджмент // Управління освітою. – 2007. – №14. – С.23-29.
87.          Реалізація фасилітаторської функції керівника у процесі розробки стратегії навчального закладу // Управління школою.– 2007.– №19-21 – С.2-4.
88.          Ренькас Б. М. Особливостіі управління ЗНЗ в умовах профільного навчання за. Автореферат канд. дис, Київ, 2011.
89.          Романенко М., Осадчий І.Г.. Основні напрямки  та специфіка  модернізації сільської школи.//Управління школою.-2004.-№25-26. – С. 27-35
90.          Свободнова Н. Інноваційне управління навчальним закладом.// Журнал інтелектуальної еліти «Професіонал» № 11/2006. – К.: МАУП – 96 с.
91.          Сериков В. В. Образование и личность: теория и практика
    проектирования педагогических систем / В. В. Сериков. - М.: Логос,
    1999. - 272 с.
92.          Сисоєва С. О. Педагогічна творчість учителя: визначення, теоретична модель, функції підготовки / С. О. Сисоєва // Педагогіка і психологія . – 2000. – №2 – С.161–172.
93.          Сисоєв В. М. Пріоритет науково-педагогічній творчості // Рідна школа.-2004.-№ 5. – С.52-165
94.          Ситуаційний менеджмент. Бондар О. В. [Електронний ресурс]   Режим доступу до ресурсу: http://pidruchniki.ws/10560412/menedzhment/ nyattya_tehnologiyi_upravlinnya_algoritmu_organizatsiyi_situatsiynomu_menedzhmenti
95.          Смирнова М.Є. Практика управління загальноосвітнім навчальним закладом: від функціонування до розвитку.– Х.: Вид. група «Основа», 2013. – 192 с.
96.          Соловій І.П., Геник Я.В., Соловій В.І. Управління навчальним закладом на засадах сталого розвитку. Методичний посібник для професійно-технічних начальних закладів. – Київ : Видавництво, 2013. – 146 с.
97.          Співаковський О.В., Щедролосьєв Д.Є., Чаловська Н.М.,    Глущенко О.О., Федорова Я.Б., Кудас Н.А. Інформаційні технології в управлінні вищими навчальними закладами: Методичний посібник. –Херсон: Айлант, 2005. – 212 с.
98.          Столяров Ю. Н. Библиотечный фонд : учебник / Ю. Н. Столяров. — М. : Книжная палата, 1991. — 271 с.
99.          Стельмах А.Г. Творчий підхід до організації науково- методичної роботи з управлінським  та педагогічним кадрами  в умовах функціонування освітніх округів. // Завуч.-2011.-№15-16.- С.10-18
100.     Стратегія реформування освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики. – К.: К.І.С., 2003. – 207 с.
101.     Тільна О.С. Мотивація, контроль та оцінка діяльності педагогів у шкільному менеджменті: Методична збірка. – Обухів, 2012. – 111 с.
102.     Тевлін Б. Порадник керівникам школи. – К., 1998; Організація методичної роботи в школі // Завуч. – 2004. – № 8. – С.2-8.
103.     Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи : навч. посіб. / М.М. Фіцула. – К. : «Академвидав», 2006. – 352 с.
104.     Хмарні технології в освіті: матеріали Всеукраїнської науково-методичного інтернет-семінару (Кривий Ріг-Київ-Черкаси-Харків, 21 грудня 2012р.). – Кривий ріг: Видавничий відділ КМІ, 2012. – 173 с.
105.     Хміль Ф.І. Основи менеджменту : підручник / Ф. І. Хміль. – К. : Академвидав, 2005.– 608 с.
106.     Хриков Е.Н. Теория и практика внутришкольного управлення/ Хриков Е.Н. — Луганск, 1997. — 118 с.
107.     Хриков Є.М. Управління навчальним закладом : навч. посіб. / Є.М. Хриков. – К. : Знання, 2006. – 365 с
108.     Шарестова А.М. Інформаційно-навчальне середовище ВНЗ: основні характеристики// Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття: матеріали всеукр. наук.-теорет.конф.молодих учених.–Х.: ХДАК, 2014–225 с.
109.     Шакуров, Р. Сучасний погляд на управління загальноосвітнім навчальним закладом / Р. Шакуров // Освіта і управління. – 2006. – № 3-4. – С. 138-143.– Бібліогр.: 22 назв. – укр.
110.     Шишкіна М. П. Тенденції розвитку та використання інформаційних технологій у контексті формування освітнього середовища / М. П. Шишкіна // Засоби і технології єдиного інформаційного освітнього простору : зб. наук. праць / за ред. В. Ю.Бикова, Ю. О.Жука ; Інститут засобів навчання АПН України. – К., 2004. – С. 81–88.
111.     Щекатунова Г.Д., Тесленко В.В., Цимбалару А.Д. та ін. Організаційно-педагогічні засади інноваційного розвитку ЗНЗ: монографія. – К.: Педагогічна думка, 2013. – 264 с.
112.     Юдін О.К. Матвійчук-Юдіна О.В. Яковенко О.Л. Методи розробки та впровадження комплексної інформаційно-довідкової системи підтримки навчального процесу. Збірка наукових праць інституту проблем моделювання в енергетиці .– К.: ІПМЕ НАН України, 2007 – спец. вип. т2, 124 с.
113.     Яворська Л.А., Береговенко Е.М. Організація навчально-виховного процесу// З досвід роботи ЗНЗ. 2006. –  № 8. – 267 с.
114.     Яворська С. Реалізація методичних ідей у практиці роботи школи // Рідна школа. – 2003. – № 12. – С.49-72.
115.     Ястребова В.Я Методологічні засади управління навчально-виховними закладами  сільської. місцевості. // Управління школою.-2007.-№28.-С.12-16
116.     Ястребова В.Я.  Мережива взаємодія  та управління мережами в сільській системі освіти// Управління школою.-2005.-№27.-С.124-128
117.     Ястребова В.Я.  Моделювання в управлінні  системою освіти  сільського району// Управління школою.-2008.-№14.-С.15-24