"Дитяча агресивність"

Нетрадиційна форма

проведення батьківських зборів.

 

Дитяча агресивність

Пропоную для розгляду орієнтовну модель нетрадиційної форми проведення батьківських зборів

 

1. ДИТЯЧА АГРЕСИВНІСТЬ

 

"Людина має здатність любити,

 і якщо вона не може знайти застосування своїй здатності любити,

 вона здатна ненавидіти, виявляючи агресію й жорстокість.

 Цим засобом вона керується як утечею від власного справжнього болю..."

                                                                                                   Еріх Фромм

Форма проведення: «круглий стіл».

Питання для обговорення:

                     Аналіз проблеми агресивності.

                     Вплив родини на прояв дитячої агресивності.

                     Заохочення, покарання в родині.

                     Закони подолання дитячої агресії.

Хід зборів

I. Виступ класного керівника (варіант)

Шановні мами й татусі, дідусі та бабусі! Тема нашої нової зустрічі серйозна й важка. Це тема прояву нашими з вами дітьми жорстокості й агресії. На жаль, ці явища живуть серед нас, дорослих, і серед наших дітей. Що ж це за явища живуть серед нас, дорослих, і серед наших дітей? Що ж це за явище і чи варто нам про нього говорити? Ви праві, варто. А раз так, давайте розглянемо, що собою представляє агресія і як ми, дорослі, можемо допомогти дітям перебороти її.

Агресія в більш-менш розвиненому суспільстві завжди знаходиться під контролем, але контроль цей буде ефективним настільки, наскільки розвинений в суспільстві опір агресії.

Що таке агресія? Агресія - це поведінка, що завдає шкоду предмету чи предметам, людині чи групі людей. Агресія може виявлятись фізично (ударили) й вербально (порушення прав іншої людини без фізичного втручання).

У психології розрізняють два види агресії: інструментальну й ворожу. Інструментальна агресія виявляється людиною для досягнення визначеної мети. Вона дуже часто виявляється в молодших дітей (я хочу забрати іграшку, предмет і т. д.). У старших, тобто в наших з вами дітей, більше виявляється ворожа агресія, спрямована на те, щоб заподіяти людині біль.

Дуже часто агресію та її прояв плутають з наполегливістю, напористістю. Як ви вважаєте, це різнозначні якості? Що вас більше обрадує у вашій дитині: наполегливість чи агресивність? Безумовно, наполегливість. Ця якість у порівнянні з агресивністю має соціально прийнятні форми, тому що не допускає образи, знущання і т. д.

 

Рівень агресивності дітей міняється в більшому чи меншому ступені в залежності від ситуації, але іноді агресивність приймає стійкі форми. Причин для такої поведінки багато: становище дитини в колективі, ставлення до неї однолітків, взаємини з учителем тощо.

 

Стійка агресивність деяких дітей виявляється в тому, що вони інакше, ніж інші, розуміють іноді поведінку оточуючих, інтерпретуючи її як ворожу. До агресії більше схильні хлопчики. Вона входить у чоловічий стереотип, що культивується в родині та засобах масової інформації.

II. Обговорення проблеми

 

Можна попередньо досліджувати ставлення дітей до телепрограм. Запитання записуються на дошці, відповіді аналізуються класним керівником.

 

Запитання для обговорення:

Які телепередачі ти вибираєш для перегляду?

Що тобі в них подобається?

Чи радять тобі батьки, які телепередачі дивитись?

Які передачі ви дивитесь усією родиною?

 

Дуже часто причиною дитячої агресії є сімейна ситуація:

Агресивна поведінка членів родини в повсякденних життєвих ситуаціях: лементи, лайка, приниження один одного, взаємні докори й образи. Психологи вважають, що дитина виявляє агресивність у повсякденному житті в кілька разів частіше там, де агресію дорослих вона бачила щодня і де вона стала нормою її життя.

Непослідовність батьків у навчанні дітей правилам і нормам поводження. Ця методика виховання дітей погана тим, що в дітей не формується моральний стрижень поведінки: сьогодні батькам зручно казати одне, і вони нав'язують цю лінію поведінки дітям, завтра їм зручно казати інше, і це знову нав'язується дітям. Це призводить до розгубленості, озлоблення, агресії проти батьків та інших людей.

 

У вихованні можна виділити два важливих фактори, що позитивно чи негативно впливають на формування дитячої агресивності: прийняття та неприйняття.

 

Подоланню агресивності дитини допомагає оточення, що використовує у своєму арсеналі вміння слухати, теплоту спілкування, добре слово, ласкавий погляд.

 

Неприйняття, навпаки, стимулює дитячу агресивність. Воно характеризується байдужністю, усуненням від спілкування, нетерпимістю та владністю, ворожістю до факту існування дитини. Неприйняття дитини призводить до прояву такого захворювання, як дитячий госпіталізм. Що це таке? Самітність, відсутність бажання спілкуватися з рідними людьми, відсутність у родині традицій, звичаїв, законів.

 

Величезне значення у вихованні дітей має заохочення - словом, поглядом, жестом, дією. Дуже значуще для людини й покарання, якщо:

воно слідує негайно за вчинком;

пояснено дитині;

воно суворе, але не жорстоке;

воно оцінює дії дитини, а не людські якості.

 

Караючи дитину, батько й матір виявляють терпіння, спокій і витримку.

 

III. Експрес-анкетування батьків із проблеми зборів

IV. Повідомлення результатів попереднього анкетування учнів

V. Узагальнення й висновки

 

Слово педагога. Добігає кінця наша чергова зустріч. Хочеться, щоб вона стала для вас корисною, викликала роздуми, бажання побудувати взаємини у своїй родині по-іншому.

 

І, за традицією, кожний з вас одержує «золоті» правила виховання, пов'язані з темою даних зборів:

Учіться слухати та чути свою дитину.

Постарайтеся зробити так, щоб тільки ви знімали її емоційну напругу.

Не забороняйте дітям висловлювати негативні емоції.

Умійте приймати та любити її такою, яка вона є.

Покора, слухняність і ретельність будуть там, де вони пред'являються розумно.

До агресивних проявів у поведінці дитини призводить агресивність родини.

 

 

Психофізичний розвиток підлітків (перехідний вік)

Пропонуємо для розгляду орієнтовну модель нетрадиційної форми проведення батьківських зборів

 

 

2. ПСИХОФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК ПІДЛІТКІВ (ПЕРЕХІДНИЙ ВІК)

 

 

Форма проведення: дискусія.

                                 Структура особистості підлітка...

                                 У ній немає нічого стійкого, остаточного

                                 і нерухомого. Усе в ній - перехід, усе тече.

                                                                                Л. С. Виготський

Питання для обговорення:

                      Перехідний вік і фізичний стан учнів-підлітків.

                      Підліткова психіка.

                      Якими бачать себе підлітки?

Хід зборів

I. Виступи психолога та класного керівника із зазначених питань перед батьками

Епіграфом зборів стали слова Л. Виготського - одного з провідних психологів ХХ століття, якого називають Моцартом у психології. Вони дивно точні. Розвиток підлітка - це початок пошуків себе, свого унікального «я». Це шлях становлення індивідуальності. Як часто батьки роблять перші помилки у вихованні своїх дітей, кажучи дитині: «Не виділяйся, будь таким, як усі». У психології цей період часу називають періодом «бурління» психіки, за ним настає період достатньої впевненості в рівновазі. Цей період майже завжди буває хворобливим, це час проблем між дітьми та батьками. Багато хто вважає, що задача батьків у цей період - стримувати статевий інстинкт дитини. Це помилкова думка, і вона призводить до нових проблем.

 

Що ж є найголовнішим для дитини в цей період?

Зверніть увагу на такий ланцюжок: Любов - довіра - розуміння - підтримка

 

Ми повинні докласти максимум зусиль, щоб зберегти кожну ланку у спілкуванні з нашими дітьми. Як помітив гуморист, з кожним поколінням діти стають усе гіршими, а батьки все кращими і, таким чином, з усе більш поганих дітей виходять усе більш добрі батьки.

Фізичне здоров'я дитини - основа її успіхів у навчанні. Стан фізичного здоров'я й темпи статевого дозрівання дітей різні. Вони істотно впливають на особистісний розвиток дитини. Чим раніше починається процес статевого дозрівання, тим швидше він протікає. При початку дозрівання у 12 років - процес дозрівання два роки, у 13-15 років - 3-3,5 року, у 15-літньому віці - 5-6 років. Ці розходження типів дозрівання - причина багатьох засмучень і переживань.

Останні 60-80 років серйозними проблемами стали акселерація та ретардація.

 

Акселерати у шкільні роки - лідери у класах. До тридцяти років це міцні та соціально пристосовані, але залежні від думки оточуючих, приземлені люди.

Ретарданти, навпаки, - спочатку вразливі, задиристі, прагнуть привернути увагу, замкнуті й підкоряються в юності, до 30-ти років стають людьми з більш міцним, справжнім ядром і високими принципами.

 

Докладніше варто розглянути ознаки прояву підвищеної тривожності підлітків.

За що і проти чого веде боротьбу дитина в перехідному віці?

за те, щоби перестати бути дитиною;

за припинення зазіхань на її фізичну основу, недоторканність;

за утвердження серед однолітків;

проти зауважень, обговорень, особливо іронічних, із приводу її фізичної дорослості.

 

Правила, яких повинні дотримуватись батьки підлітка:

допомогти дитині знайти компроміс душі й тіла;

усі зауваження робити в доброзичливому, спокійному тоні, без ярликів;

докладно познайомити дитину з устроєм і функціонуванням організму;

варто пам'ятати, що поки розвивається тіло дитини, хворіє та очікує допомоги її душа.

 

II. Психологічна розминка для батьків

 

1. Аналіз педагогічних ситуацій:

1) Дівчинка не хоче прибирати свою кімнату.

2) Хлопчик не стежить за собою і т. д.

 

2. Обговорення проблеми разом з батьками

Підліткову психіку іноді називають періодом «гормональної дурості». Пошук і становлення свого «я» - це вивільнення від впливу дорослих і спілкування з одноліткам. У родинах, де є повага, де кожний має право голосу, де в усіх є і права, й обов'язки, реакції емансипації проходять м'якше та породжують менше конфліктів.

 

Що повинні зробити батьки, щоб зберегти любов своїх дітей?

 

Ці правила (на окремому листочку паперу) пропонуються батькам для ознайомлення:

У самостійності дитини не слід бачити погрозу позбавитись її.

Пам'ятайте, що дитині потрібна не стільки самостійність, скільки право на неї.

Хочете, щоб дитина зробила те, що вам потрібно, зробіть так, щоб вона сама захотіла цього.

Не перевантажуйте дитину опікою та контролем.

Не створюйте «революційну ситуацію», а якщо створили, вирішуйте її мирним шляхом.

Пам'ятайте слова Й.-В. Ґете: «У підлітковому віці багато людських достоїнств виявляються в дивацьких і неналежних учинках».

 

У переживаннях підлітків величезне місце займають дружба й закоханість. Дівчинки частіше, ніж хлопчики, хочуть мати друга й частіше реалізують своє бажання. Дівчинкам потрібні розуміння, співчуття, відхід від самітності, хлопчикам - взаємодопомога, розуміння.

 

У 4-7 % випадків перша закоханість веде згодом до шлюбу. Чому виникає закоханість, найглибша потреба в індивідуальних довірчих відносинах? Забороняти в цій сфері - означає зробити підлітка нещасним. Говорити про предмет закоханості погано - значить розширити взаємини з ним. Любов і сексуальність для підлітка - речі взаємовиключні.

 

Дати оцінку проблеми з позиції дорослої людини.

Цю проблему повчаннями вирішувати не можна.

Рішення проблеми взаємин чоловіка й жінки через призму взаємин удома.

 

 

3. Закони життя родини - закони життя классу

 

Форма проведення: батьківський тренінг - виведення формули батьківської педагогіки.

Хід зборів

 

I. Вступне слово педагога (варіант)

Нова зустріч і нова тема нашої розмови. Цю розмову з вами хочеться почати уривком з доробку великого драматурга Древньої Греції Софокла. Ці рядки, написані так давно, актуальні й сьогодні:

 

  Ти правий, мій милий! Перед батьківською волею

 Все інше відступити повинно.

 Тому і молимо ми богів про дітей,

 Щоб супостатів наших відбивали

 І другові честь уміли відплачувати.

 А в дітях якщо не знайшов опори -

 Що скажемо ми про нього? Чи не ясно всім,

 Що для себе він лише причину створив

 І сміх зловтішний для ворогів своїх?

 

Ми всі дуже різні, у всіх різна освіта, різні характери, різні погляди на життя, різні долі, але є одне, що поєднує нас, - це наші діти, хлопчики та дівчинки, в яких весь зміст нашого життя.

 

Як і що треба зробити, щоб ваша дитина стала вашим щастям, щоб один раз можна було сказати собі: «Життя відбулось!»?

 

II. Анкетування батьків

 

Слово педагога. Сьогодні, сидячи за партами ваших дітей, ми вчимось осягати формули батьківської педагогіки. Зверніть увагу на листочки, що лежать перед вами, розгляньте їх: один бік у них чистий, а другий заповнений. На заповненій сторінці написані пропозиції, в яких розповідається про те, що побачив педагог у вашому сині чи дочці, на що хоче звернути вашу увагу. Ми не будемо вголос аналізувати проблеми, невдачі, прикрості дітей. Вони залишаються для індивідуального спілкування з класним керівником. Це стане нашим з вами законом спілкування, нашою традицією батьківських зборів.

Батьки читають та аналізують, міркують про те, чи необхідна індивідуальна зустріч із класним керівником.

 

III. Виконання завдання батьками

 

Завдання для батьків: характеристика родини за гербом.

Слово педагога. Вашим дітям було запропоновано намалювати герб своєї родини. (Зразок герба закріплений на дошці.) Перед кожним із вас лежить чистий лист. Вам пропонується аналогічне завдання: намалювати герб своєї родини таким, яким ви його бачите. Час роботи - 10 хвилин. Коли ви виконаєте роботу, приступайте до наступної. Порівняйте ваш герб із тим, що зобразили ваші син чи дочка. Зробіть висновки.

Кожний з вас визначає для себе закони життя в родині. Обговоріть їх удома, у колі родини. Зробіть серйозний висновок, наскільки добре ви знаєте свою дитину.

 

IV. Узагальнення й висновки

 

 

4. ПІДСУМКИ МИНУЛОГО НАВЧАЛЬНОГО РОКУ - «СТАЛИ МИ НА РІК ДОРОСЛІШЕ»

 

Форма проведення: усний журнал.

Ці батьківські збори проводяться разом з учнями. Вони підбивають підсумок спільної діяльності дітей, батьків і класного керівника в навчальному році. Аналіз цих дій дозволяє визначити перспективи на майбутнє, створити оптимістичний настрій.

 

Хід зборів

I. Вступне слово педагога

 Закінчується навчальний рік, ми прощаємося зі школою на час канікул. Хочеться, щоб розставання було приємним і запам'яталось. Яким він був, цей рік, у нашій з вами спільній діяльності?

Давайте «погортаємо» разом з дітьми «сторінки», на яких відбиті події минулого навчального року.

 

II. Огляд «сторінок» усного журналу

Сторінка перша - математична. Це повідомлення з уроків природничо-математичного циклу, фрагменти уроків, участь у роботі гуртків, результати олімпіад, у яких брали участь учні класу, і т. д.

 

Сторінка друга - філологічна. Фрагменти уроків рідної мови та літератури, іноземної мови, які можна обіграти уривками із творів, хвилинками ерудитів з предмета, висловленнями на тему «Цей предмет у моєму житті» і т. д.

 

Сторінка третя - історико-географічна. Міні-КВК з батьками на тему «Чи знаємо ми свою Батьківщину?». Батьки та діти заздалегідь розділені на дві команди, що готують одна одній запитання для історико-географічної розминки. Час виконання завдання не більше 10-ти хвилин.

 

Сторінка четверта - музична. Вона починається виконанням загальної пісні, наприклад, «Ти і я, і ми з тобою». Для цієї сторінки за заздалегідь проведеним жеребкуванням діти повинні були підготувати музичні сюрпризи в мікрогрупах (для батьків або один для одного - за бажанням).

 

Сторінка п'ята - подяки. Ця сторінка складається з кількох частин:

1. Заповнення «Гами почуттів» - великого листа паперу, на якому записані фломастером такі слова:

любов -

добро -

повага -

радість -

задоволення -

взаєморозуміння -

теплота -

Діти заздалегідь підготували (за бажанням) маленькі записки-подяки педагогам, які викликали в них добрі почуття своїм ставленням до уроку, класу, конкретної людини. Діти виходять і приклеюють на відповідну лінієчку свої записки-побажання (написані «обличчям» усередину). На лицьовій стороні листка - тільки ім'я та по батькові вчителя. Ця «Гама почуттів» буде розміщена у вчительській, і кожний педагог може підійти та зняти послання, адресоване тільки йому.

 

2. Нагородження батьків, які допомагали класу в цьому навчальному році жити цікавим і насиченим життям.

Це можна зробити у вигляді грамот або медалі для батьків у вигляді розкритої дитячої долоні. Класний керівник звертає увагу на те, що доросла людина, батько, не має права випустити зі своєї великої долоні дитячу долоньку, а значить, не має права залишити без підтримки, уваги, любові.

 

Сторінка шоста - дискусійна.

На дошці записані запитання:

Яким ви бачите наш клас у майбутньому році?

Що хочете побажати класу, педагогам, класному керівнику, своїй дитині в майбутньому навчальному році? (На це запитання батьки відповідали.)

Що ви хочете побажати собі в новому навчальному році? Чим вам може допомогти ваш класний керівник? (Це запитання дітям.)

Рекомендації педагога учням.

 

Сторінка сьома - таємнича. Кожний учень отримує запечатаного листа від класного керівника, який треба розкрити вдома та прочитати наодинці. У цьому листі - побажання учню, пов'язані з його навчанням, характером, особистісними проявами.

Такий лист повинен бути написаний у доброзичливій формі, однак у ньому можуть бути й рекомендації учню з подолання наявних у нього негативних якостей.

 

III. Рекомендації батькам

Батькам на замітку й на допомогу класному керівнику

Хочете виростити обдаровану дитину? На допомогу вам - поради Девіда Льюіса, що узагальнили досвід тисяч родин, де є обдаровані діти:

Я відповідаю на запитання дитини наскільки можливо терпляче й чесно. Серйозні запитання та висловлення дитини я сприймаю всерйоз.

У нас у квартирі є дошка, на якій дитина може демонструвати свої роботи. Я не лаю дитину за безлад у кімнаті чи на столі, якщо це пов'язано з творчим заняттям і робота ще не закінчена.

Я надав дитині кімнату чи спеціальний куточок винятково для самостійних творчих занять.

Я показую дитині, що її люблять такою, яка вона є, а не за її досягнення.

Я даю дитині посильну можливість у прояві турботи.

Я допомагаю дитині будувати її плани та приймати рішення.

Я намагаюсь показати дитині цікаві місця.

Я допомагаю дитині поліпшити результати її роботи.

Я допомагаю дитині нормально спілкуватися з дітьми і радий бачити їх у себе вдома.

Я ніколи не кажу дитині, що вона гірша за інших дітей.

Я ніколи не караю дитину приниженням.

Я купую дитині книги, пов'язані з її інтересами.

Я привчаю дитину мислити самостійно.

Я регулярно читаю дитині.

Я привчаю дитину до читання з дитинства.

Я пробуджую фантазію й уяву дитини.

Я уважно ставлюсь до потреб дитини.

Я знаходжу час, щоби щодня побути з дитиною наодинці.

Я дозволяю дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету.

Я ніколи не лаю дитину за невміння та помилки.

Я хвалю дитину за навчальну ініціативу.

Я навчаю дитину вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку.

Я дозволяю дитині грати зі всяким мотлохом.

Я спонукаю дитину вчитись вирішувати проблеми самостійно.

У заняттях дитини я знаходжу щось, гідне похвали.

Не існує тем, які я зовсім виключаю з обговорення з дитиною.

Я допомагаю дитині бути особистістю.

Я допомагаю дитині знаходити телепрограми, що заслуговують на її увагу.

Я розвиваю в дитині позитивне сприйняття її здібностей.

Я ніколи не відмахуюсь від невдач дитини, кажучи: «Я цього теж не вмію».

Я заохочую в дитині максимальну незалежність від дорослих.

Я вірю у здоровий глузд дитини та довіряю їй.

 

Якщо ви згодні з 20 % цих порад, то вам необхідно терміново подумати над іншим.

Якщо поради влаштовують вас і відповідають вашій програмі виховання на 50 %, у вас повинно вийти, у вас є на це шанси.

Якщо ви виконуєте ці поради на 90 %, дайте більше волі дитині й собі.

 

Збори можна закінчити загальною піснею (з огляду на контингент батьків).