Дитяча п`єса "Містер Гумор - друг дітей"

Містер Гумор – друг дітей

                                                        Дитяча п’єса

 

Дійові особи:

Ведучий,

Містер Гумор,

Сестриця – Жартівниця,

Син Сміх,

Донечка Усмішка,

Дружина  Сатира,

Хлопчик  Сум.

 

Ведучий:

 За вікном стояла похмура погода. Михайлик відхилив фіранку, сумовито подивився на сад, на стежину, яка вела до хвіртки і зажурився…

 

Михайлик:

Все похмуре, сіре все,

Заховалось сонце.

І сумні думки несе

Вітер за віконцем.

 

Сум усе заполонив,

Все журба накрила.

І нема ніяких див,

 І усе немиле.

 

Ведучий:

Він знову був удома сам. Хлопчик не мав ні братика, ні сестрички, єдиний його вірний друг, песик Каштан, дрімав у будці. Михайлик знав, що у такі хвилини до нього прийде гість. Він тільки подумав про нього, а той уже тут, як тут. Ним виявився Хлопчик Сум.

 

Хлопчик Сум:

Ти лиш тільки зажурився,

Вже зі мною подружився,

Я супутник довгих дум,

І синок Зажури – Сум.

Трум – тум – тум!

Трум – тум – тум!

Я синок Зажури – Сум.

 

Михайлик:

Ну що ж, коли прийшов, то сідай будемо разом сумувати.

 

Ведучий:

Сіли Михайлик із хлопчиком Сумом тай почали свою улюблену гру.

 

Михайлик:

Ой, як сумно!

 

Хлопчик Сум:

Ой, як нудно!

 

Михайлик:

Нічого мені не миле!

Ніщо мені не цікавить!

 

Хлопчик Сум:

Все мені погане!

Все мені нелюбе!

 

Михайлик:

Нічого я не хочу!

Нікому я не вірю!

 

Ведучий:

 Аж раптом у двері тихенько постукали. Спершу хлопчики, які були повністю занурені у свою гру, цього не почули. Та коли стукіт роздався знову, вже голосніше, Михайлик насторожився! – Хто б це міг бути, - подумав він, і підійшов до дверей. Відчиняти їх він звичайно не збирався, адже добре знав, що чужих до кімнати не слід впускати, але…

 Двері, наче за порухом чарівної палички самі відчинилися, і на порозі появився маленький чоловічок.

 Він оглянув кімнату, і наче сонце засвітило, так стало ясно навкруги. Хлопчик Сум, спершу зіщулився, а потім заховався під ліжко, а Михайлик розгублено запитав, аж заікаючись від несподіванки:

 

Михайлик:

Ти… Ти… Х ..х… хто?

 

Ведучий:

Невідомий гість взявся в боки і весело заспівав.

 

Містер Гумор:

Я – маленький чоловічок.

Кнопка ніс, червоні щічки.

Я кругленький, наче м’ячик,

І ніколи я не плачу.

Очі сіють іскри сміху

Добрим людям на потіху

Ще й регочу аж трясуся,

Містером Гумором я зовуся!

 

- А ще я найкращий друг дітей.

 

Ведучий:

 Містер Гумор голосно засміявся, взяв Михайлика за руки і вони почали весело підстрибувати і танцювати.

 Щоки в Михайлика зарожевіли, його очі випромінювали радість, уста щасливо посміхалися, і він повністю довірився цьому кумедному чоловічку, забувши про свого попереднього гостя. Хлопчикові розпирало груди від якогось нового, раніше незвіданого почуття. Він побіг до віконця, глянув на небо і з радістю для себе відзначив, що хмаринка, яка раніше йому видавалася сірою і сумною, тепер стала хмаринкою-дивинкою.

 

Михайлик:

На небі цікава хмаринка,

Така, як маленька дитинка.

Ось руки, ось ноги, а ось голова,

Хмаринка – дивинка, ну просто дива!

 

Містер Гумор:

Михайлику! Отаким ти мені подобаєшся! Тепер ти ніколи не будеш сумувати. А все навкруг для тебе буде казковим.

 

Михайлик:

Ти будеш завжди приходити до мене в гості?

 

Містер Гумор:

Авжеж. І не один, а з своєю великою родиною.

Моя дружна сім’я

Гумор, сміх поважає.

І родина моя

Такі правила має:

Тільки радість і сміх

Поєднають усіх.

Тільки усмішки цвіт –

Найщиріший привіт.

 

Ведучий:

 Коли Михайлик почув що в Містера Гумору велика і дружна  родина, то йому надзвичайно захотілося познайомитися з усіма. Почувши про це Містер Гумор сказав:

 

Містер Гумор:

Один момент...

 

Ведучий:

 Він плеснув три рази в долоні, наче справжній маг, і  всі зразу ж тут появилися…

Дружина – Сатира, Синочок – Сміх, Сестриця–Жартівниця та Донечка – Усмішка.

 

Син Сміх:

Помагаю людям жити,

Працювати і дружити.

Маю жартів цілий міх.

Я дзвінкий веселий сміх.

 

Сестриця-Жартівниця:

Я Сестриця-жартівниця.

Маю в торбі небилиці.

З ними світом я мандрую

І здоров΄я всім дарую.

 

Дружина-Сатира:

Жийте дружно, будьте в мирі,

Веселіться повсякчас.

Це говорить вам Сатира

Сміх для людства – добрий знак.

 

Донечка-Усмішка:

Я – Усмішка, я  - донечка,

Прудке маленьке сонечко.

Я дівчинка, краплиночка

Весела веселиночка

Засмійся дружно, не тужи,

Зі мною завжди ти дружи,

Тебе зігріти взимку зможу,

В тяжку хвилину допоможу.

 

Ведучий:

 Михайлик ще ніколи так щасливо не сміявся, як сьогодні. Це був найкращий день у його житті. Але найголовніше те, що він зрозумів, що життя з Гумором набагато цікавіше, а з Усмішкою – золотоволосою дівчинкою, хлопчик пообіцяв ніколи не розлучатися. У всіх був хороший настрій і піднесені почуття, і ніхто не помітив, що хтось гірко плачучи, покидав цю веселу компанію.

 

Хлопчик Сум:

Я ніколи сюди більше не прийду,

Де безлисті сади дім собі знайду

Не прийду, ні, ні, ні!

Тут не місце мені.

Сумуватиму там, сумуватиму сам.

 

Ведучий:

 Ось так закінчилася ця історія. Відтоді Михайлик ніколи більше не сумував. Він навчився цінувати гостре, дотепне слово. Зрозумів, що сміх додає настрою, допомагає в спілкуванні з людьми, вчить бачити навколо себе все світле, радісне, веселе, а ще робить усіх добрішими. Щира усмішка долає  перешкоди, вона, наче сонце, зігріває людям серця і душі.

 

Пісня «Нехай лунає щирий сміх» (Музика за вибором).

                    І

Будемо ми завжди жартувати,

Небилиць ми маєм цілий міх.

А як хтось насмілиться зітхати,

Ми його піднімемо на сміх.

                  Пр-ів.

Нехай лунає щирий сміх,

Він додає здоров’я.

Нехай єднає гумор всіх

Незгасною любов’ю.

                  ІІ

Усмішка сердечно поєднає

Друзів незгасаючим теплом.

Хто життя зі сміхом поєднає,

То йому віддячиться добром.