Дитяча п`єса "Зоряна казка"

Зоряна казка

Дитяча п’єса

Дійові особи: 

Ведучий;

Денис – хлопчик шести років; 

Ден – зоряний хлопчик; 

Планети Сонячної системи -  Земля, Венера, Уран, Меркурій, Плутон, Нептун, Марс, Юпітер, Сатурн.

 

Ведучий: Маленький Денис був мрійливим хлопчиком. І хоча він безмежно любив свою хатину біля річки, де мешкав з мамою, татом і старшою сестричкою Катрею, його уява малювала чудернацькі картини. Наприклад, сад він прикрашав велетенськими тюльпанами, метеликів придумував розміром з пташок, розфарбовував листки дерев червоними та синіми фарбами. Коли сестричка каталася на велосипеді, Дениско ховався у густих кущах смородини і давав волю своїй фантазії.

 

Музична п’єса «Фантазія»

 

Ведучий: Та найбільше хлопчик любив зоряне небо. Його ліжечко стояло біля великого вікна і кожного вечора він дивився і бездонну височінь, забуваючи про все на світі. Золоті зірки нагадували йому прекрасні квіти. Вони були так близько! А коли на небо випливав гостророгий красень-місяць, хлопчикові здавалося що зорі-квіти починають танцювати.

 

(Звучить мелодія вальсу)

 

Ведучий: Одного чудового літнього вечора, Денис, як завжди, не міг заснути. Він зачаровано дивився на небо. Ось впала одна зірка, за нею друга, третя… Денис встав з ліжка підійшов до вікна і не міг намилуватися красою. Почався справжній зорепад. Аж раптом…

 Хлопчика хтось легенько торкнув за плече.

 Від несподіванки Дениско здригнувся. Він озирнувся і побачив хлопчика дуже схожого на себе. Але одяг його був незвичайним. Срібно-золотий облягаючий костюм, червоні черевики  і маленька фіолетова шапочка, робили незнайомця схожим на казкового героя.

 

Денис: Ти хто?

 

Ден:  Я зоряний хлопчик Ден.

 

Денис: Звідки ти?
 

Ведучий: Ден легенько підстрибнув і наче невагомий опустився на підвіконник.

 

Ден: Нас у всесвіті багато,

Є у мене мама й тато.

І сестричка невеличка -

Білий бантик у косичці.

 

- Сідай, друже, біля мене і слухай:

- Прилетів я на кометі

Із далекої планети,

На якій цвітуть тюльпани,

Дивовижні, полум’яні.

 

Денис: Це тюльпани із моїх мрій. Невже вони існують насправді?

 

Ведучий: Він заворожено слухав Дена і йому здавалося, що уже й він мандрує разом з ним у безмежному Всесвіті, і кожна зірка запрошує їх до себе в гості.

 

Денис: Космос – Всесвіт невідомий,

Таємничий, загадковий.

А сьогодні навіть зорі

Між собою щось говорять.

 

Ден: Так… Зірок у Всесвіті дуже багато. Їх мільйони. Хоча ти бачиш лише ті, що є у вашій Галактиці. Називається вона - Чумацький Шлях.

 

Денис: Цікаво, чи на всіх планетах є життя?

 

Ден: Життя неможливе без сонця.

Воно велетенське світило.

Тепло його кожне віконце

Не раз промінцями зігріло.

Воно – наче мама для світу,

Усіх з висоти воно бачить.

І птахи, і звірі, і діти -

Усі навкруги йому вдячні.

 

Денис: Але ж зараз ніч. Де сховалося сонечко?

 

Ден: Воно є. Ми його просто не бачимо, бо кругла земля повернулася до нього іншим боком. Сонце – найсильніша планета. Воно притягає до себе інші зірки, які називаються Сонячною Системою. Усі вони гріються у сонячному теплі і не можуть його залишити, а кружляють навколо сонця шляхами-орбітами.  Меркурій, Венера, Юпітер, Земля.

І Марс, і Сатурн, і Уран.

Нептун і Плутон зоряніють здаля.

І мають свій зоряний план.

 

Ведучий: Раптом кімната засвітилася тисячею кольорових вогників і на ній появилися дивні істоти-планети.

 

Танець «Парад планет».

 

Земля: Я планета – донечка

Для ясного сонечка.

Маю ріки і ліси,

Вся я сповнена краси.

Влітку, восени, весною

І пухнастою зимою

Голос кожного я чую,

Людям втіху я дарую

Я – Земля!

 

Венера: Я планета, я - Венера

Відчиняю радо двері.

Завжди всім допомагаю,

Бо любов у серці маю.

Наче цвіт!

 

Уран: Я свічуся світлом яскраво-зеленим,

А деколи синє забарвлення в мене.

Уран миролюбний, мій друг - щирий сміх,

А ще я у гості запрошую всіх.

До себе!

 

Меркурій: Найближчий до Сонця Меркурій-дивак,

Себе вгомонити не можу ніяк.

А ще для забави я дудочку маю,

Лечу по орбіті, ще й пісню співаю.

Про сонце!

 

Юпітер: Я Юпітер величавий,

Я спокійний і ласкавий.

Всім планетам помагаю,

Милосердя в серці маю.

Я для всіх!

 

Марс: Пригоди у подорож Марса покличуть,

А вдача у мене завжди войовнича,

Бо я ні хвилинки не можу сидіти,

В галактики інші бажаю летіти.

Між зорі!

 

Нептун: Я планета ураганів,

Буревіїв і буранів.

Ще й вітрами я керую,

Разом з ними я танцюю.

Гопака!

 

Плутон: Я найменший із планет.

Я Плутон малий, завзятий.

І відкрию вам секрет,

Знаю я казок багато.

Чарівних!

 

Сатурн: Не сумую, не скучаю,

Для забави кільця маю.

Я Сатурн, я – молодець,

Сплів гірлянду із кілець.

Молодець!

 

Пісня «Дружня родина» (Співають всі планети).

Ми з’єднались воєдино

У казковий зорепад.

Дружна сонячна родина

Починає свій парад.

Кожен рад, всякий рад,

Починаємо парад.

І ніколи озиратись

Ми не будемо назад.

Дружна сонячна родина,

Світла сонячна сім'я,

Голос наш у небі лине,

Наче пісня солов’я.

 

Ведучий: Планети, як несподівано з’явилися, так само швидко і зникли, а Ден почав розповідати далі.

 

Ден: Крім планет Сонячної системи, з якими ти познайомився у Всесвіті, ще є безліч галактик, а у них незчисленна кількість планет.

 

Денис: А я бачив сузір’я. Мені їх на небі показав татусь. Ось тут Велика Ведмедиця, там Оріон, ще я знаю сузір’я Діви, Ваги, Лебідь, Гончі пси.

Багато в небі зір є,

І різні є сузір’я.

Веселі і кумедні,

Там навіть є ведмеді.

Ведмедиця Велика

У жовтих черевиках.

Вона медком ласує

І ведмежат рахує.

 

Ден: Я радий за тебе, нехай щастить тобі у здобутті знань про зоряний шлях. Та про мою планету ти мабуть не чув нічого.

 

Денис: То розкажи. Мені дуже цікаво.

 

Ден: Я прибув до тебе в гості із планета «Добромрій». Вона знаходить у сізір'ї, що має назву – Фантазія.

На планеті Добромрій

Залишився рід весь мій.

Там уся моя сім'я

І туди повернуся я.

 

Денис: А як на планеті Добромрій ти дізнався про мене?

 

Ден: Ми на своїй планеті розмовляємо думками. Ось я відчув твої думки-мрії про велетенські тюльпани і гіганти-метелики, і прибув в гості на планету Земля у світлі комети. Так, так… Ми можемо переноситися у просторі світлом. Це тобі не зрозуміти. Людство планети Земля ще дуже молоде. Ваші досягнення, такі як автомобілі, телевізори, мобільні телефони та інша техніка, ще дуже примітивні. Але ми не можемо втручатися у ваш розвиток. Все має йти своїм шляхом і на все прийде свій час.

 

Денис: Фантастично! Отже, мої мрії колись здійсняться. Я можу на це надіятися. Я нікому не розповідав про свої фантазії, боявся що мене засміють.

 

Ден: Тепер ти знаєш, що мрії, як і думки, не зникають безслідно. Вони потрапляють у безмежний простір Всесвіту, там знаходять своє місце. Деякі, правда, повертаються до людей. Тоді вони називаються здійсненними.

Не бійся мріяти, мій друже,

Давай фантазіям політ,

І будеш мати крила дужі,

Побачиш весь великий світ.

Розквітне мрія, мов лілея,

Вона підкорить простір, час,

І ти щасливий разом з нею

У мандри вирушиш не раз.

 

Ведучий: Ден взяв Дениса за руки і вони, відірвавшись від підлоги, попливли у космічному танці. Залунала чудова музика. Хлопчики розчинилися у просторі та часі. Але за вікном уже починало сіріти.

 

Ден: Мені пора прощатися. Це знайомство принесло мені багато корисного. Я навчився від тебе мріяти.

 

Денис: Я радий за тебе.

 

Мрія – чиста річка для людини,

Океан – фантазії політ.

Наче музика чудесна лине,

Відкривається незнаний світ.

Мрійте, і відкриєте вершини,

Мрійте - завоюєте світи.

Мрія, наче пісня для людини,

У душі лунатиме завжди.

Ден: Мрію я і мрій зі мною ти.

Ведучий: Ден прикріпив до шибки золоту зірочку і посміхнувся.

Ведучий: Хлопчики обнялися на прощання. Денис відчув тепло Дена, який став для нього хорошим другом. Аж раптом замерехтіли вогні, і коли сяйво зникло, він побачив біля себе сестру Катрю, що легенько його тормосила і просила вставати.

Невже це все мені наснилося? -  подумав Денис. Та коли він поглянув у вікно і побачив на шибці золоту зірочку, то радісно засміявся і весело заплескав у долоні…