Дитячі реакції на стрес.

дитячі Реакції на стрес. Валентина МИРОНЮКпрактичний психолог. Оратівського ліцею

цікавляться фактами розуміють втратуборються зі змінамидумають конкретно, але вже з’являється абстрактне і логічне мисленнярозуміють, що смерть назавдиз’являється розуміння того, як події пов’язанні між собою ( причинно - наслідковий зв’язок) Особливості розвитку дітей віком 7 -12 років

Загальні реакції на стрес дітей усіх вікових групстрах,що подія відбудеться знов ; хвилювання,що їхні близькі та вони самі будуть поранені або розлучені порушення сну; тривога через те, що звичний устрій їхнього життя втрачено; переживання через розлуку з батьками. братами і сестрами; плач;

Під впливом стресу дитина стає розгубленою, неуважною. Розгубленість

Що робити?Переконайтесь. що розгубленість дитини пов’язана з певною реальною загрозою. Уникайте деталей, які б могли її налякати. Коли дитина не спитала, зрозумілими словами та без роздратування поясніть, що відбувається. Постійно повторюйте, що дитина зараз у безпеці. Розповідайте, що на вашу думку,буде відбуватися далі, особливо про те, де дитина буде вчитися та жити. Нагадуйте, що люди, робота яких -тзахищати родини. Поясніть, що її родина також може розраховувати на допомогу. Як реагувати вчителю?

Школярі можуть звинувачувати себе в тому, що відбулось. Зазвичай вони не відразуділяться своїми переживаннями. Відчуття відповідальності та провини

Що робити?Бути терплячими, щоб дитина почала відкриватися і позбавлятися почуття провини. Створіть атмосферу доброзичливості, щоб дитина могла вам довіряти. Переконайте дитину,що вона не винна і поясніть чому саме відбулася травмуюча подія. Допоможіть дистанціюватися вд причини, яка викликала стрес. Як реагувати вчителю?

Постійний страх. Дитина боїться, що подія може відбутися знову, переймається своєю безпекою та безпекою оточуючих. Також страх можуть викликати спогади. Створіть атмосферу або ситуацію, у якій дитина поділиться своїми переживаннями. Постійно повторюйте дитині,що їй нічого не загрожує. Допоможіть дитині зрозуміти, що саме нагадує їй про те.що сталося. Це можуть бути люди, місця, звуки, запахи, відчуття і навіть час доби. А потім поясніть різницю між тим, що вже сталося, і тим. що нагадує їй про це. Створіть ‘’скриньку проблем’’, куди дитина буде складати записки з тим, що її хвилює. Визначте час на те, щоб перечитувати їх та спільно знаходити відповіді на питання.

У першу чергу намагайтеся самі не хвилюватися з цього приводу. Те, що дитина відтворює події у своїх іграх - цілком нормально. Постійно повторюйте дитині, що їй нічого не загрожує. Допоможіть дитині моделювати позитивну розв’язку будь - якої ситуації. Нехай в іграх та на малюнках завжди буде хороше закінчення. Підкреслюйте, що така реакція нормальна та скеровуйтедіяльність у позитивне русло. Нав’язливі спогади. Дитина постійно переповідає те, що сталося

Невміння контролювати почуття Знайдіть для дитини надійне місц е,де вона могла б виявляти свої почуття: страх, лють, сум, роздратування, агресію, засмучення. Терпимо ставтеся до проявів слабкості. Не очікуйте, що дитина буде зберігати мужність та силу духу. Доносьте думку, що коли відбуваються страшні речі, люди сильно переживають і це нормально. Дитина може боятися того, що не справляється зі своїми почуттями, погано керує ними

Діти часто прокидаються від тихого звуку та не можуть заснути. Уночі їм сняться жахи, прокинувшись, вони відчувають себе втомленими. Дитина, яка не виспалась, погано концентрується на уроках і стає роздратованою. Проблеми зі сном, безсоння

Як реагувати. Запасіться терпінням та пояснюйте, як упоратися з поганими снами, - стільки, скільки потрібно. Спробуйте зробити так, щоб дитина розповіла про свої жахи. Поясніть, що жахи трапляються , але обов’язково минають. Не варто розпитувати подробиці снів. Намагайтеся не нервувати з цього приводу: це нормальна реакція на стрес, разом ви можете з цим впоратись. Постійно давайте зрозуміти, що дитина в безпеціОбов’язково попросіть, щоб дитина говорила вам , коли їй знову страшнота що робити вчителю?

Організуйте активний відпочинок. Так дитині легше відволіктися від своїх і впоратися з фрустрацією. Ставтеся до проявів агресії , жорстокості або занепокоєння максимально терпимо. Пропонуйте інші форми прояву агресії. Агресивність та занепокоєння. Ви помічаєте зміни в дитячій поведінці: вона незвично агресивна або занадто занепокоєна

Дитина скаржиться на головний біль, біль у животі та м’язах, коли очевидних причин для цього немає. З’язуйте ,чи є медична причина, Якщо ні, то заспокойте дитину і запевніть, що така реакція нормальна. Розумно реагуйте на скарги немедичного характеру. Якщо ви будете приділяти симптомам занадто багато уваги, то вони можуть посилитися. Переконайтесь, що дитина достатньо спить, правильно харчується, п’є багато води і достатньо рухається. Біль у тілі

Замкнутість. Спостерігаючи за тим, як дорослі реагують на подію, діти не хочуть додатково навантажувати їх своїми проблемами. Створіть доброзичливу атмосферу або ситуацію, у якій зможете говорити про почуття. Залишайтеся максимально спокійними, щоб не посилювати замкнутість дитини. Намагайтеся якомога більше розмовляти з дитиною про її справи. Якщо ви розумієте, що щось трапилося, спробуйтедізнатися, що саме та підтримати дитину.

Повед,інка та психологічний стан дітей, травмованих сильним стресом, можуть не лише відрізнятися від поведінки інших учнів, а й бути перешкодою у процесі навчання.Є загальні реакції на стрес у дітей усіх вікових груп: страх, Що подія відбудеться знову; хвилювання, що близькі або вони самі будуть поранені чи розлучені; порушення сну, плач. Дитяча реакція на стрес залежить від етапу вікового розвитку, індивідуальних якостей, навичок саморегуляції, досвіду, нехтування.