Діяльнісний підхід як основа організації освітнього процесу в Новій українській школі

Оля ТЕСЛІЦЬКА

Вчитель початкових класів

Діяльнісний підхід як основа організації освітнього процесу в Новій українській школі

Діяльнісний підхід в освіті розглядається як спрямованість освітнього процесу на розвиток ключових компетентностей і наскрізних умінь особистості, застосування теоретичних знань на практиці, формування здібностей до самоосвіти і командної роботи, успішну інтеграцію в соціум і професійну самореалізацію [6].

Діяльнісний підхід дозволяє нам розглянути його реалізацію крізь призму найважливіших процесів, які відбуваються в школі – це виховання та навчання. Вивченням діяльнісного підходу займалася велика кількість дослідників та вчених. Загалом вони пропонували різні теорії та концепції, серед яких вирізняють наступні: розвивальне навчання (Д. Б. Ельконін і В. В. Давидов); теорія поетапного формування розумових дій (П. Я. Гальперін, Н. Ф. Тализіна); теорія формування перцептивних дій (А. В. Запорожець); теорія проблемного  навчання (психологи – Д. М. Богоявленський, Т. В. Кудрявцева; дидактики – М. О. Данилов, І. Я. Лернер) [6].

Система навчальних завдань повинна задовольняти певні вимоги, при виявленні яких виходитимемо з наступних теоретичних положень: з положень концепції НУШ у тому, що ця система має бути спрямована на формування в учнів знань для вирішення необхідних задач; з основних принципів (принцип цілісності та принцип складності) системного підходу; з основного принципу концепції загального розвитку Л. В. Занкова у тому, що навчання учнів має відбуватися на високому рівні проблеми. Т. І. Шамовим доведено, що навчальна діяльність у процесі учіння може протікати на різних рівнях пізнавальної діяльності школярів. У цьому вирізняються репродуктивний, частково-пошуковий, дослідницький (творчий) рівні.

Система завдань повинна забезпечувати поступове зростання рівня складності та рівня пізнавальної діяльності учнів від відтворювальної до творчої. Так, наприклад, при аналізі умов та вимог завдання Д. Пойа пропонує звертатися до учнів із питаннями: «Про що задача?» «Що дано?» «Що потрібно знайти?» Чи визначено невідоме даними завдання? «Їх достатньо чи надмірно?» «Чи не можна сформулювати завдання інакше?» «Чи не можна знайти зв'язок між даним завданням та певним завданням з відомим розв’язком? Або із завданням, яке вирішується простіше? Вирішується відразу?» [5].

Л. М. Фрідман [7] дає рекомендації для того, щоб навчитися вирішувати математичні завдання: по-перше, треба навчитися аналізувати власне завдання; по-друге, треба усвідомлювати, що розв'язання будь-якого завдання передбачає послідовне застосування певних знань; по-третє, треба вміти використовувати основні методи вирішення задач.

Розвиток математичних здібностей учнів у початковій школі пов'язаний з індивідуалізацією навчання та включенням у самостійне навчальне чи навіть наукове дослідження. Навчання ефективним методом навчальної діяльності сприятиме розвитку здібностей учня. Учіння – це індивідуальна діяльність, та ігнорувати індивідуально-особистісні особливості учнів не можна.    

Відсутність в учня можливостей просування в потоці інформації, слабкий контроль за ступенем сформованості навчальних умінь також сприяють усвідомленню особистістю сенсу й практичної цінності набутих знань. При цьому підході до навчання основним елементом роботи учнів стає розуміння та засвоєння діяльності, особливо нових видів діяльності: навчально-дослідницької, пошуково-конструктивної, творчої та ін. У цьому випадку знання стають наслідком засвоєння способів діяльності. Паралельно з розумінням діяльності учень може сформувати власну систему цінностей, яку підтримує соціум. З пасивного споживача знань учень стає суб'єктом освітньої діяльності. Категорія діяльності при такому підході до навчання є фундаментальною та сенсорно творчою особливо для учнів 1-4 класів, що власне сприяє формуванню ґрунтовних знань до використання діяльнісного підходу під час вивчення математики і для учні 5-6 класів. 

Під діяльнісним підходом розуміють такий спосіб організації навчально- пізнавальної діяльності учнів, у якому вони є не пасивними «приймачами» інформації, а беруть активну участь у процесі навчання. Завдання щодо формування навчальної діяльності під дбайливим супроводом учителя починають вирішуватися з перших уроків у першому класі. Тому для успішного перебігу навчальної діяльності необхідний мотив, мета, конкретні дії та операції, контроль та оцінка результату.

пізнавальної діяльності учнів, у якому вони є не пасивними «приймачами» інформації, а беруть активну участь у процесі навчання. Завдання щодо формування навчальної діяльності під дбайливим супроводом учителя починають вирішуватися з перших уроків у першому класі. Тому для успішного перебігу навчальної діяльності необхідний мотив, мета, конкретні дії та операції, контроль та оцінка результату.

1.2.  Оновлення змісту навчання початкового курсу математики з позицій діяльнісного підходу.

Нові пріоритети реформування загальної середньої освіти згідно концепції Нової української школи відображені в Державному стандарті початкової освіти (2018 р.).

З метою врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей Державним стандартом початкової освіти запропоновано весь період навчання поділити на два цикли: 1 цикл – 1-2 класи; 2 цикл – 3-4 класи.

Весь зміст навчання представлено крізь призму дев’яти галузей (мовно- літературна, природнича, технологічна, інформатична, соціальна і здоров’язбережувальна, фізкультурна, громадянська та історична, мистецька) серед яких вагоме місце займає математична.

Відповідно до кожної галузі описуються загальні результати навчання та обов’язкові результати, яких мають досягати учні в початковій школі.

Варто зазначити, що школа повністю вільна у виборі програми, за якою будуть навчатися учні, де описано основні компетентності, що мають здобути школярі. Організація освітнього процесу не повинна призводити до перевантаження учнів та має забезпечувати безпечні та нешкідливі умови здобуття освіти. Саме тому, було обрано дві програми, які               були затверджені МОН, є програми за редакцією О. Савченко та Р. Шияна.

Зокрема, програму за редакцією Савченко О. розроблено з урахуванням ідей Нової української школи для початкової освіти за такими принципами:

- Дитиноцентризму та природовідповідності, узгодження цілей предмета (курсу) з очікуваними результатами і змістом;

- доступності та науковості змісту, практичної спрямованості результатів;

- наступності і перспективності змісту для розвитку дитини;

- логічної послідовності і достатності засвоєння учнями предметних компетентностей;

- взаємопов’язаного формування в кожній освітній галузі ключових і предметних компетентностей;

- можливостей реалізації вчителем змісту освіти через предмети або інтегровані курси;

- можливостей адаптації змісту програми до індивідуальних особливостей дітей (інтелектуальних, фізичних, пізнавальних);

- творчого використання вчителем програми залежно від умов навчання.

Використовуючи діяльнісний підхід, знання засвоюються в певній послідовності:

1. Якщо вчитель знайомить учнів із змістом завдання, то це є передумовою відкриття нового поняття, що буде відбуватись за допомогою певних дій.

2. Якщо учні будуть промовляти вголос послідовність виконання, то це буде створювати певний алгоритм дій.

3. Самостійну роботу потрібно організовувати не для коментування, а для того, щоб учні проводили роздуми над нею.

4. Варто у власній практиці застосовувати сучасні цікаві творчі завдання, щоб формувати в учнів навички автоматизму та самостійності.

Навчання в сучасній початковій школі має бути орієнтованим на оволодіння учнями способів дій, а також школярі повинні вчитися поєднувати виконання завдання з різними видами діяльності.

Отже, діяльнісний підхід в організації освітнього процесу початкової школи – це не сукупність освітніх технологій, методів і прийомів, а філософія освіти Нової української школи, яка дозволяє вчителю втілювати в життя педагогіку співробітництва, працювати на високі результати розвитку особистості кожного учня, його здібностей та творчих нахилів, самостійного пошуку шляхів розв’язання завдань. Реалізація зазначеного підходу забезпечує гуманізацію, психологічно комфортне середовище, різнорівневе формування компетентностей, самостійність та пізнавальну активність молодших школярів.  Відповідно до Державного стандарту початкової загально освіти, у дитини мають сформуватися 2 групи нових умінь. Перша група – оволодіння школярами універсальними навчальними діями, що становлять основу вміння вчитися. Саме в цій групі формуються у дитини вміння для пошуку, аналізу, інтерпретації інформації, умінь вирішення творчих завдань. Друга група – формування у дітей мотивації до навчання, допомога їм у самоорганізації та саморозвитку. Системно-діяльнісний підхід дозволяє визначити основні результати навчання та виховання. Універсальні навчальні дії (метапредметні результати) є необхідним компонентом засвоєння змісту всіх навчальних предметів.

Отже, універсальні навчальні дії поділяються на чотири групи: особистісні, пізнавальні, комунікативні, регулятивні.

Особистісні універсальні навчальні дії складають систему ціннісних орієнтацій молодшого школяра, відбивають особистісні сенси, мотиви, ставлення до різних сфер навколишнього світу.

Пізнавальні універсальні навчальні дії – це система методів пізнання навколишнього світу, побудови самостійного процесу пошуку, дослідження та сукупність операцій з обробки, систематизації, узагальнення та використання отриманої інформації.

Комунікативні універсальні дії це здатність учня здійснювати комунікативну діяльність, використання правил спілкування у конкретних навчальних і позанавчальних ситуаціях; самостійна організація творчої діяльності в усній та письмовій формах.

Формування особистості за умови впровадження діяльнісного підходу  відбувається в процесі спільної діяльності педагога й учнів, у результаті якої реалізуються мета й завдання освітнього процесу.