Діяльність галицьких народовців у другій половині 70-х—90-ті роки ХІХ ст., «новоерівська» політика народовців

«Діяльність галицьких народовців у другій половині 70-х—90-ті роки ХІХ ст., «новоерівська» політика народовців»Вчитель Селезньова Олена Аркадіївна

Галицькі народовці – найконструктивніша течія у західноукраїнському національному русі у другій половині XIX ст. – на початку XX ст .

Протягом другої половини 70-х років XIX ст. галицькі народовці продовжували культурницьку роботу. Вибори 1879 р. до галицького сейму продемонстрували, що, ведучи лише таку діяльність, їм не вдасться зблизитися з народом і завоювати його довіру.

Це був доказ майже повного політичного безсилля українців Галичини. До крайового сейму було обрано тільки трьох депутатів від українства. решта мандатів дісталася – полякам

Нові провідники українства усвідомлювали й визнавали, що польські шляхтичі витіснили їх із галицького сейму, а москвофіли — з усіх колишніх українських установ. За цих умов народовцям залишалося або припинити своє існування, або йти в народ, працювати з ним. Поступово, до кінця 80-х років народовці стали провідною силою в українському середовищі, відтіснивши москвофілів на другорядні позиції.

Народовці включилися в політичну діяльність відстоювати права українцівборотися з політичним домінуванням поляків у західноукраїнських землях

«Діло». Перша сторінка газети. Для розповсюдження своїх поглядів та впливу на владу і громадськість народовці заснували політичні часописи: « Батьківщина» ( 1879) – для селянства «Діло» (1880) – для інтелігенції.

мала на меті продовжувати справу Головної руської ради 1848 р. 1885 p., очолювані Юліаном Романчуком, народовці створили політичне товариство — Народну раду Юліан Романчук

Відтоді народовці виступали як самостійна політична сила в галицькій політиці, а Народна рада стала прообразом Української політичної партії. Олександр Огоновський. Перший голова Народної Ради–

Використовували народовці і створену за сприяння наддніпрянських українців газету «Правда». З 1888 р. «Діло» стало щоденною українською газетою, довгий час єдиною в Галичині. Не будучи офіційним партійним органом, «Діло» послідовно проводило ідеологію радикальних народовців, а з 1886 року – політичну лінію Народної Ради.

Нові лідери - світська інтелігенція: Юліан Романчук, юристи Олександр Огоновський та брати Барвінські.

Душею нової організації народовців став Олександр Барвінський (1847-1926). Олександр Барвінський

Політичні часописи відіграли значну роль у розвитку української преси, у піднесенні національної самосвідомості і організованості українського населення Австрійської імперії, в згуртуванні національно-визвольного руху. Великий внесок цих видань і у сфері народного просвітництва – з 1881 до 1906 року при газеті «Діло» було видано 74 томи «Бібліотеки найзнаменитіших повістей». Завдяки народовським виданням Галичина стала основним центром українського друкованого слова.

Наростаючий український національно-визвольний рух, в якому основну роль відігравали народовці, загострення відносин між Австро-Угорщиною і Росією, примушували австрійський уряд шукати шляхи врегулювання українсько-польських відносин у Галичині. 1890 року лідери Ю. Романчук, митрополит С. Сембратович,О. Барвінський при посередництві В. Антоновича уклали з польськими політичними колами і австрійським урядом компромісну угоду, яка отримала назву «Нової ери».

Від імені уряду намісник Галичини граф Казімір Бадені пообіцяв надати кілька депутатських місць у парламенті, запровадити українську мову в судах і адміністративних органах, відкрити три українські гімназії, утворити кафедру української історії і другу кафедру української літератури у Львівському університеті, отримати право на створення страхового товариства «Дністер» та ін., видання українською мовою урядової газети «Народний Часопис». За ці незначні поступки Ю. Романчук від імені частини народовців заявив про підтримку політики австрійської держави, проголосив «нову еру» у польсько-українських відносинах у Галичині.

1890 — значна частина народовців об'єдналась в Русько-Українську Радикальну Партію, яка різко засудила політику «нової ери» і продовжила опозиційну боротьбу. В1894 частина народовців на чолі з Ю. Романчуком перейшла до опозиції. На позиціях «нової ери» залишився митрополит С. Сембратович і невелика група народовців, на чолі з О. Барвінським і А. Вахнянином, які висунули гасло «Краще щось, ніж нічого». 

ДЖЕРЕЛАhttp://www.litopys.com.ua/https://uk.wikipedia.org