Доповідь: "Дніпровське зледеніння. Морена. Гора Калитва"

Про матеріал

Гіпотези існування Дніпровського льодовика впродовж тривалого часу с однією з найбільш загадкових питань в історії дослідження басейну Дніпра та України в цілому. В ході вивчення будови долин лівих приток Дніпра вперше почали говорити про льодовикові форми рельєфу як доказ існування льодовика на території – В.В. Докучаєв ( 1878р) та В. Чирвинський ( 1885р).

Дніпровське зледеніння просувалось на південь з двох боків – по р. Дніпро та по р. Дон. По даним це найбільше зледеніння дійшло до сучасного міста Дніпро та Кам'янське.

Перегляд файлу

Дніпровське зледеніння. Морена. Гора Калитва.

 

На початку кайнозойської ери морський басейн знову поширився на більшу частину території України. З плином часу море поступово відступило. В результаті альпійської епохи гороутворення остаточно формується Карпатська і Кримські споруди. У четвертинному ( антропогенному періоді) відбулося підняття майже всієї території України, крім Причорномор'я. Клімат переважно був помірно теплим і вологим. Рослинність і тваринний світ поступово набули сучасних рис, з’явилася людина. В антропогені відбулося загальне охолодження й осушення клімату, що призвело до кількох льодовикових епох у Європі. Найбільше – дніпровське  зледеніння – поширилося на значну територію України. Після танення льодовика сформувався сучасний вигляд природного середовища – рельєфу, річкової мережі, ґрунтів, рослинності та тваринного світу.[1]

Дніпровське зледеніння просувалось на південь з двох боків – по р. Дніпро та по р. Дон. По даним це найбільше зледеніння дійшло до сучасного міста Дніпро та Кам'янське.

Гіпотези існування Дніпровського льодовика впродовж тривалого часу с однією з найбільш загадкових питань в історії дослідження басейну Дніпра та України в цілому. В ході вивчення будови долин лівих приток Дніпра вперше почали говорити про льодовикові форми рельєфу як доказ існування льодовика на території – В.В. Докучаєв ( 1878р) та В. Чирвинський ( 1885р).

В.Чирвинський здійснив перші лабораторні дослідження валунів у 1914 році. В роботі «Наши степи прежде и тепер» В.Докучаєв пише « Больше половины России было одето сплошным ледяным покровом» – «Скадинаво-Русский  ледник далеко вдавался на юг в виде широких языков, из которых западный будет называться Днепровским, а восточный – Донским».

В. Докучаєв зазначив положення обох язиків опираючись на сучасну орографію і виходив з існування долин обох річок у минулому, що і визначило напрямок руху льодовика.

Другим критерієм виділення Дніпровського льодовик був лес. В. Докучаєв пише: «Ясно, значит, что, полтавский лесс, как и все типичные лессы, должны быть отнесены к ледниковым образованиям».

Але деякі факти щодо Дніпровського зледеніння були суперечливі, наприклад, «Дніпровська морена» за даними колагеновими та радіо вуглецевим методами не перевищує 55 тис. років. Такий вік не узгоджується ні з якими визначеннями часу Дніпровського зледеніння.

Взагалі період Дніпровського зледеніння є найбільш загадковим в історії четвертинного періоду України. За оцінками 70 років час його існування відноситься до 280-200 тис.р. Але на початку нового тисячолітті він омолодився. ( Зубаков, 1974). [2]

За морфо-генетичними ознаками всі гляціальні форми рельєфу можуть бути поділені на 2 групи: екзараційні та акумулятивні.

Одним із прикладів акумулятивних гляціальних форм рельєфу – морена. Морена – ґрунт льодовикового походження, що складається з глин, суглинків і супісків, що включають валуни різної крупності. Морена складається ї суміші найрізноманітніших уламкових матеріалів, причому співвідношення між ними вкрай непостійні і залежить від порід, по яких рухається льодовик, і від умов його формування. Морена зазвичай представлена товщею щільною валунів глини, суглинку або супісків з включенням гравію, гальки та уламків гірських порід різного ступеня окатанності. Зміна складу морени пов'язано зі складом підстилаючих її порід і з віддаленням від області харчування. Вона покриває чохлом різної потужності дольодовикового рельєфу і тому залягає на різних відмітках та різних формах рельєфу. Морена це шаруваті, в забарвлення її переважають бурі, сірі та буро-червоні відтінки. Валуни, галька, щебінь та інші великі уламки гірських порід розташовуються в морені безсистемно, але в нижніх горизонтах товщі зміст їх іноді помітно збільшується. Вона є водонепроникною породою.

Гора Калитва, що знаходиться на території Дніпропетровської області в селі Китайгород це приклад акумулятивної морени. Гора Калитва має охоронний статус – заповідне урочище місцевого значення. Створений рішенням Дніпропетровського облвиконкому від 14.10.1982 р. за № 654. Гора є льодовиковим фронтом дніпровського льодовика провінції геосайтів Причорноморської височини. Утворилося у четвертинний період. Гора Калитва являє собою геологічне утворення, яке виникло внаслідок складчасто-лускуватих деформацій у периферійній частині льодовика під час дніпровського зледеніння.[3]

Підняття неправильної форми заввишки 81 м над рівнем довколишньої місцевості. Довжина Калитви до 5 км, висота над рівнем моря — 145 м. Круто обривається до тераси Орелі. Північно-західний схил пологіший, східний та південний розчленовані густою мережею ярів завглибшки до 17 м.

Гора побудована численними відслоненнями палеогенових та неогенових порід серед моренних відкладів. У верствуватих піщано-глинистих породах відбиті наслідки гляціодислокацій у вигляді різних за формою та розмірами складок. Морена містить брили гранітів, габро, базальтів, гнейсів та інших порід розміром до 4 м; є залишки мікротеріофауни. Крім моренних відкладів помітну роль відіграють флювіогляціальні, трапляються озерні та озерно-болотні із залишками вуглефікованих викопних рослин.

За розповідями старожилів, на безлісній тоді Калитві внаслідок сильних дощів утворювалися потужні водяні потоки, які несли глину й пісок з ярів на село… Щоб захиститися від страшного згону, що нестримно мчав вулицями, жителі знімали хатні двері з петель і загороджували ними входи до садиб… І тепер прилеглі до гори дороги вулиць Піщаної, Панаса Бутенка, Підгірної та інших підняті над городами селян подекуди до 5 метрів! Саме тому сьогодні людям, які ще школярами по насінині збирали дрібнесеньке насіння акації зі стрючків і засаджували Калитву, так боляче щодня дивитися на ті «КамАЗи», які везуть селом щойно спиляну живу акацію клієнтам до міста... Везуть, минаючи гранітний пам’ятник під горою з написом «Панасу Трохимовичу Бутенку вдячні нащадки за заліснення гори Калитви». 

Зараз рукотворні ліси вирубуються! А геологічна пам'ятка поволі руйнується…

 

 

Література

  1. Зеленська Л.І. Історія геологічних досліджень Середнього Придніпров'я в особистостях: Посібник.: Дніпропетровськ:РВВ.ДК4,2005
  2. Манюк В. В. Природно-заповідний фонд Дніпропетровщини (станом на 1 грудня 2010 року) навчальнийдовідник / Вад. В.Манюк, Вол. В.Манюк. — Д., 2010. — Вип.1. — 116 с.
  3. Манюк В. В. Про змінення положення південної границі Дніпровського (риського) зледеніння   Dniprop. Univer. bulletin, Geology, geography.

 

 

docx
Додано
30 травня 2022
Переглядів
1710
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку