Доповідь: "Дніпровське зледеніння. Морена. Гора Калитва"

Дніпровське зледеніння. Морена. Гора Калитва.

На початку кайнозойської ери морський басейн знову поширився на більшу частину території України. З плином часу море поступово відступило. В результаті альпійської епохи гороутворення остаточно формується Карпатська і Кримські споруди. У четвертинному ( антропогенному періоді) відбулося підняття майже всієї території України, крім Причорномор'я. Клімат переважно був помірно теплим і вологим. Рослинність і тваринний світ поступово набули сучасних рис, з’явилася людина. В антропогені відбулося загальне охолодження й осушення клімату, що призвело до кількох льодовикових епох у Європі. Найбільше – дніпровське  зледеніння – поширилося на значну територію України. Після танення льодовика сформувався сучасний вигляд природного середовища – рельєфу, річкової мережі, ґрунтів, рослинності та тваринного світу.[1]

Дніпровське зледеніння просувалось на південь з двох боків – по р. Дніпро та по р. Дон. По даним це найбільше зледеніння дійшло до сучасного міста Дніпро та Кам'янське.

Гіпотези існування Дніпровського льодовика впродовж тривалого часу с однією з найбільш загадкових питань в історії дослідження басейну Дніпра та України в цілому. В ході вивчення будови долин лівих приток Дніпра вперше почали говорити про льодовикові форми рельєфу як доказ існування льодовика на території – В.В. Докучаєв ( 1878р) та В. Чирвинський ( 1885р).

В.Чирвинський здійснив перші лабораторні дослідження валунів у 1914 році. В роботі «Наши степи прежде и тепер» В.Докучаєв пише « Больше половины России было одето сплошным ледяным покровом» – «Скадинаво-Русский  ледник далеко вдавался на юг в виде широких языков, из которых западный будет называться Днепровским, а восточный – Донским».

В. Докучаєв зазначив положення обох язиків опираючись на сучасну орографію і виходив з існування долин обох річок у минулому, що і визначило напрямок руху льодовика.

Другим критерієм виділення Дніпровського льодовик був лес. В. Докучаєв пише: «Ясно, значит, что, полтавский лесс, как и все типичные лессы, должны быть отнесены к ледниковым образованиям».

Але деякі факти щодо Дніпровського зледеніння були суперечливі, наприклад, «Дніпровська морена» за даними колагеновими та радіо вуглецевим методами не перевищує 55 тис. років. Такий вік не узгоджується ні з якими визначеннями часу Дніпровського зледеніння.

Взагалі період Дніпровського зледеніння є найбільш загадковим в історії четвертинного періоду України. За оцінками 70 років час його існування відноситься до 280-200 тис.р. Але на початку нового тисячолітті він омолодився. ( Зубаков, 1974). [2]

За морфо-генетичними ознаками всі гляціальні форми рельєфу можуть бути поділені на 2 групи: екзараційні та акумулятивні.

Одним із прикладів акумулятивних гляціальних форм рельєфу – морена. Морена – ґрунт льодовикового походження, що складається з глин, суглинків і супісків, що включають валуни різної крупності. Морена складається ї суміші найрізноманітніших уламкових матеріалів, причому співвідношення між ними вкрай непостійні і залежить від порід, по яких рухається льодовик, і від умов його формування. Морена зазвичай представлена товщею щільною валунів глини, суглинку або супісків з включенням гравію, гальки та уламків гірських порід різного ступеня окатанності. Зміна складу морени пов'язано зі складом підстилаючих її порід і з віддаленням від області харчування. Вона покриває чохлом різної потужності дольодовикового рельєфу і тому залягає на різних відмітках та різних формах рельєфу. Морена це шаруваті, в забарвлення її переважають бурі, сірі та буро-червоні відтінки. Валуни, галька, щебінь та інші великі уламки гірських порід розташовуються в морені безсистемно, але в нижніх горизонтах товщі зміст їх іноді помітно збільшується. Вона є водонепроникною породою.

Гора Калитва, що знаходиться на території Дніпропетровської області в селі Китайгород це приклад акумулятивної морени. Гора Калитва має охоронний статус – заповідне урочище місцевого значення. Створений рішенням Дніпропетровського облвиконкому від 14.10.1982 р. за № 654. Гора є льодовиковим фронтом дніпровського льодовика провінції геосайтів Причорноморської височини. Утворилося у четвертинний період. Гора Калитва являє собою геологічне утворення, яке виникло внаслідок складчасто-лускуватих деформацій у периферійній частині льодовика під час дніпровського зледеніння.[3]

Підняття неправильної форми заввишки 81 м над рівнем довколишньої місцевості. Довжина Калитви до 5 км, висота над рівнем моря — 145 м. Круто обривається до тераси Орелі. Північно-західний схил пологіший, східний та південний розчленовані густою мережею ярів завглибшки до 17 м.

Гора побудована численними відслоненнями палеогенових та неогенових порід серед моренних відкладів. У верствуватих піщано-глинистих породах відбиті наслідки гляціодислокацій у вигляді різних за формою та розмірами складок. Морена містить брили гранітів, габро, базальтів, гнейсів та інших порід розміром до 4 м; є залишки мікротеріофауни. Крім моренних відкладів помітну роль відіграють флювіогляціальні, трапляються озерні та озерно-болотні із залишками вуглефікованих викопних рослин.

За розповідями старожилів, на безлісній тоді Калитві внаслідок сильних дощів утворювалися потужні водяні потоки, які несли глину й пісок з ярів на село… Щоб захиститися від страшного згону, що нестримно мчав вулицями, жителі знімали хатні двері з петель і загороджували ними входи до садиб… І тепер прилеглі до гори дороги вулиць Піщаної, Панаса Бутенка, Підгірної та інших підняті над городами селян подекуди до 5 метрів! Саме тому сьогодні людям, які ще школярами по насінині збирали дрібнесеньке насіння акації зі стрючків і засаджували Калитву, так боляче щодня дивитися на ті «КамАЗи», які везуть селом щойно спиляну живу акацію клієнтам до міста... Везуть, минаючи гранітний пам’ятник під горою з написом «Панасу Трохимовичу Бутенку вдячні нащадки за заліснення гори Калитви». 

Зараз рукотворні ліси вирубуються! А геологічна пам'ятка поволі руйнується…

Література

1. Зеленська Л.І. Історія геологічних досліджень Середнього Придніпров'я в особистостях: Посібник.: Дніпропетровськ:РВВ.ДК4,2005
2. Манюк В. В. Природно-заповідний фонд Дніпропетровщини (станом на 1 грудня 2010 року) навчальнийдовідник / Вад. В.Манюк, Вол. В.Манюк. — Д., 2010. — Вип.1. — 116 с.
3. Манюк В. В. Про змінення положення південної границі Дніпровського (риського) зледеніння   Dniprop. Univer. bulletin, Geology, geography.