ДИСПУТ на тему „Культура — повага до людей і до себе. Чи вважаєш ти себе культурною людиною? ”

Прагнення до ідеалу перший поштовх, стимул до самовиховання, а без самовиховання не можна уявити духов­ного життя. Навчити підлітків, юнаків і дівчат виховувати самих себе - це одна з вершин майстерності і мистецтва в педагогіці

(В. Сухомлинський).

ДИСПУТ  на  тему

„Культура — повага до людей і до себе.

Чи вважаєш ти себе культурною людиною? ”

Головний принцип культури поведінки: поважай людей І поводься з ними так, як ти хочеш, щоб поводилися з тобою.

Підготувала

заступник директора з ВР

Мебонія М.Я

Мета. Ознайомити учнів з правилами культури поведінки, виховувати в них ввічливість, доброту, людяність, чесність.

Обладнання. Вислови про культуру поведінки, правила культури пове­дінки, правила проведення диспуту.

Епіграф. «Краса тим відрізняється від добра, що добро ще потрібно доказати, що воно добро, а краса таких доказів не потребує» (Вольтер).

Правила проведення диспуту.

1. Головне на диспуті - факти, логіка, доказовість. Міміка, жести, вигу­ки як аргументи не враховуються.

2. Перш ніж дискутувати, подумай, про що будеш говорити.
3. Сперечайся чесно, не перекручуй думок своїх товаришів.

4. Пам'ятай, що кращим доказом є точні і безперечні факти. Не обра­жай своїх товаришів.
5. Доводячи і заперечуючи, говори ясно, просто, чітко і виразно. Нама­гайся висловлювати думки своїми словами.
6. Якщо доведена помилковість твоєї думки, май мужність визнати правоту свого опонента.

7. Закінчуючи виступ, сформулюй висновки.

Вступне слово вчителя.

Якщо когось з вас запитають про культуру поведінки, то можна почути різні відповіді, наприклад: вміння бути ввічливим, скромність і акуратність, повага до старших. І кожна з ваших відповідей містить у собі долю істини. Насправді поняття про культуру значно ширше і важливіше. Поведінка людини - це її вчинки, справи, висловлювання. Власне, за поведінкою і визначається культура людини. Часто ми чуємо: це людина високої куль­тури або це некультурна людина. То прошу вас до розмови.

' Що ж таке культура?

- Це акуратність і ввічливість, чуйність і скромність, смак і куль­тура мови. І це не вроджені властивості людини. Людина не народ жується з ними, вона набуває їх в процесі життя. Кожен при бажанні може виробити в собі будь-яку рису характеру.

• Я вважаю, що культура - це щось особливе. І стати культурною людиною справа нелегка. Тут потрібне не тільки бажання, а й пос­тійна праця, наполегливість, воля.

• Якою повинна бути культурна людина?

• Культурна людина, в першу чергу, повинна бути охайною.
• Культурна людина перш ніж щось сказати, подумає. Адже в на­роді говориться: «Слово - не горобець, вилетить - не впіймаєш». Тому в розмові з іншими слід добирати такі слова, якими краще можна висловити свою думку, почуття. Слова ввічливості: прошу, будь ласка, добрий день, до побачення, вибачте і ін. є цінним надбанням людства. Тому всі, при потребі, повинні вживати їх у своєму мовленні.

• Але інколи трапляються випадки, коли хтось образить тебе і, щоб показати свою культуру, каже: «Вибачаюся». Чи правильно він вживає це слово?

• Ні, тому що «вибачаюся» означає, що він сам себе вибачає. У такій ситуації потрібно казати: прошу вибачити або пробачте, перепрошую.

- Культурна людина завжди скромна, вона не вихваляє себе, не прагне до чогось надзвичайного, до слави, яку не може осягти. Бо, як говориться в прислів'ї: «Зрілий колос з зерном до землі гнеться, а порожній угору пнеться».

■ А чи вважаєш ти себе культурною людиною?

• Чи є у нашому класі культурні люди?
• Що потрібно для того, щоб стати культурним?
• Чи потрібні культурні люди?
• Чи відображені правила культури поведінки в Божих Заповідях?
• Які приклади культури поведінки старших ви найчастіше спосте­рігаєте?

■ Чому часто можна побачити хлопців, які, зайшовши в приміщення, не скидають головних уборів?

• Чи можна назвати культурною дівчину, яка танцюватиме з хлопцем, що не зняв головного убору?
• З якою людиною вам краще спілкуватися: культурною чи некультурною?
• Чи вчать бути культурними кінофільми, телесеріали? Наведіть при­клади.

Рівень нашої культури знаходиться у прямій залежності від осо­бистих прагнень, особистої ініціативи. Жити серед людей - це значить вдосконалювати себе щоденно, бо тільки в боротьбі зі своїми недоліка­ми і слабинками може народитися прекрасне: і доброта, і чуйність, і чесність, і знання, і духовність.

Жити серед людей - не просто. В суспільстві кожен відіграє певну роль. Потрібно постійно вчитися поводити себе згідно з прийнятими нормами поведінки.

Відомий педагог В. О. Сухомлинський заповідав молоді: «Умій відчу­вати поряд з собою людину, умій розуміти її душу, бачити в її очах склад­ний духовний світ - радість, горе, біду, нещастя. Думай і відчувай, як твої вчинки можуть відбитися на душевному стані іншої людини. Не причи­няй своїми вчинками, своєю поведінкою болю, переживань іншим людям. Умій підтримати того, у кого горе. Пам'ятай, що воно може бути і у тебе. Умій виховати себе так, щоб ти ненавидів хамство, некультурність, не­ввічливість».

Риси характеру, які треба в собі розвивати:

• тактовність, тобто поводитися треба так, щоб нікому не завдати прикрощів, болю, не образити, не скривдити;
• скромність, тобто вміння не ставити себе вище за інших, не при­нижувати нікого, тверезо оцінювати себе й свої вчинки;
• почуття гідності, тобто самоповаги;
• чесність;
• правдивість;
• уміння дотримати слова;
• точність;
• акуратність.

Риси характеру, яких треба позбутися:

• егоїзм, тобто надмірне самолюбство;
• заздрість;
• зазнайство;
• підлабузництво і недбальство;
• неточність;
• неакуратність;
• схильність говорити неправду.

Пам'ятай:

Самовиховання - головний шлях удосконалення характеру. Не спи­хай із себе вини за погані вчинки на характер: ти сам його творець.

Щоб стати по-справжньому культурною людиною, треба розширю­вати свій моральний кругозір, самій сіяти красиве і добре. Як сказав один поет: «Не позволяй душе лениться!.. Душа обязана трудиться и день и ночь, и день и ночь...» Будьте невтомними в пошуку, примно­женні і утвердженні прекрасного!

Довідка.

Основні правила поведінки серед людей складалися протягом ба­гатьох віків, закріплювалися в звичаях, освячених народною тради­цією. Звідси в українській мові слово «звичайний» має одним із зна­чень «той, хто дотримується встановлених, загальновизнаних звичаїв», «вихований». Звичаї, тобто правила поводження, існували на всі ви­падки життя. Порушення їх вважалося великою провиною і тягло за собою втрату пошани у людей.