Добро спішіть творити, люди!

Мета. Виховувати в учнів почуття доброти, чуйності, милосердя, поваги до своїх батьків, старших людей; формувати активну життєву позицію, яка проявляється в дієвій допомозі знедоленим, немічним, стареньким; формувати в учнів уміння формулювати моральні судження, відрізняти добре від поганого; виховувати високі моральні якості.
Епіграф.
Добро спішіть творити, люди,

Воно, як сонце, серце зігріва,

В добрі нам всім зручніше буде,

Без нього затишку нема.

Живіть, добро звершайте!

Та нагород за це не вимагайте!
Хай оживає істина стара:

Людина починається з добра.

 Чому на світі так багато зла?

 Чому на небо йдуть хороші люди?

 Чи може в цьому й наша є вина?

 Що нині зло живе уже повсюди?

 Чому несправедливість в світі є?

 Чому страждають безневинні діти?

 Чому добро верх не бере своє?

  Учитель. Людина приходить у світ для добра. Вона наділена розумом, тому може дуже багато чого навчитися, здатна творити сама свою долю. Але щоб бути господарем власної долі, їй потрібно з дитинства вчитися, багато працювати над собою, гартувати волю і характер, набувати добрих звичок, вдосконалювати дух і тіло, виробляти різні вміння і навички. Все це під силу кожній людині, бо знання, вміння і навички самі не приходять, їх треба здобувати наполегливою працею. З дитинства людина повинна зайняти активну життєву позицію і досягати всього сама. І щоб жити в цьому багатогранному і складному світі гідно, треба багато чого навчитись, знати, вміти, а головне – бути доброю і мудрою людиною.

      Авторський вірш

Добрим бути – це зовсім не просто.

Не залежить доброта від зросту.

Ні смаку, ні кольору не має.

Ти її й за гривні не придбаєш.

Лиш потрібно завжди добрим бути

І в біді нікого не забути.

І закрутиться земля скоріше,

Якщо будемо з тобою ми добріші.

Доброта з роками не старіє.

Доброта від холоду зігріє.

Якщо доброта, як сонце світить,

То радіють і дорослі й діти.

-  Як ви гадаєте, що таке доброта? У чому вона виявляється?

-  Як ви ставитеся до тих людей, котрі з вами добрі, лагідні та щирі?

-  Наведіть приклади людської доброти, що їх ви бачили чи відчули на собі?

-  Як ви гадаєте, що таке жорстокість? У чому вона може виявлятись?

- Чи хотіли б ви жити з жорстокими людьми або просто зустрітися з ними?

   Чому?

- Якими б ви хотіли бути в цьому житті:жорстокими чи добрими? Чому? Доведіть це. (Відповіді дітей).

-  Бачу, ви розумієте, що таке доброта і що таке жорстокість і не хотіли б зустрітись у своєму житті з жорстокою людиною.
Учитель.      Авторський вірш:

Твори добро,бо ти людина.

Твори його для майбуття.

Добро – основа нашого життя.

Коли приходить в світ дитина,

Спалахує нова зоря.

Не будь жорстоким і байдужим.

Черствим душею ти не будь.

Про милосердя, тепле слово,

Про руку дружби не забудь.

Для всіх ти май куточок в серці,

Й твоє життя не буде з перцем.

Бо, перш за все, ти є людина -

Твори добро задля добра!

         Людяність, милосердя, добро. Такі знайомі нам ці слова. Все частіше ми говоримо про них, а чи кожна душа відкрита для добра? Чомусь сьогодні наше суспільство заражене вірусом егоїзму, зла і жорстокості. Зачерствілі людські серця, зарослі ряскою байдужості до чужого горя, чужої біди, яких у нашому житті дуже багато. З давніх-давен закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитись шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувавши хворого чи каліку, заступитися за беззахисного і скривдженого, розрадити самотніх. Хотілося б, щоб ви, діти, збагатили свої серця любов'ю до людей, своїх рідних, природи, щоб назавжди викоренили зі своїх душ зло, жорстокість, ненависть, бо тільки у світі добра панує любов і повага, мир і спокій. Отже, сьогодні ми поговоримо про добро. Для початку створимо собі гарний настрій. Усміхніться і скажіть добрі слова одне одному. Давайте згадаємо гарні, добрі слова на літеру «Д».
1-й учень.

Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

 Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово.

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.

 Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині.

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти.

                             (О. Довгий)
Учитель. Ми поговоримо з вами про поважне та турботливе ставлення до навколишнього світу, згадавши народну мудрість.

   Продовжте речення.
1.Добру людину ... (бджола не жалить).
2.Життя дане на ... (добрі справи).
3.Не брудни криниці,... (бо схочеш водщі).
4.Добрі справи ... (прикрашають людину).
5.Злий не вірить,... (що є добрі люди).
6.Що посієш,... (те й пожнеш).
7.У доброї господині і... (півень несеться).
8.Сварка до добра ... (не доводить).
9.Чужим добром не ... (забагатієш).
10.Так треба жити, щоб нікому ... (зла не чинити).
11.Добре ім'я - найкраще ... (багатство).
12.3а добро ... (добром і платять).

-Молодці.

 Вправа «Відкритий мікрофон»

      У вас на столі лежать листочки. Кожен з вас може написати, якими рисами повинна бути наділена людина, щоб про неї говорили лише добре? Це будуть ваші добрі побажання у велике добре серце. (Діти записують слова на листочках. Звучить пісня «Якщо добрий ти» npo дуже важливу і потрібну якість для людини - доброту. А скажіть, будь ласка, як ви розумієте це слово? (Діти відповідають, що доброта виявляється у вчинках).
2-й учень.

Кажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям, одиноким
Нехай комусь тепліше стане
Від зливи наших почуттів.
Учитель. Часто ми не задумуємось над тим, що таке добро, в чому воно виявляється і чому ми маємо бути добрими.

Учитель. Що людині потрібно для щастя?

Так, здоров'я, хороші друзі, щоб рідні довго жили. А ще потрібно, щоб поруч з нами були завжди добрі, чуйні люди.

               Є поміж нас багаті й бідні.

               Кому що треба, доля не пита.

               Та є дві речі всім нам необхідні:

               У світі мир, а в душах доброта.

     - Що ж таке доброта? Доброта — це уміння співчувати іншій людині, відгукуватися на її горе, яке може спіткати кожного з нас, це милосердя по відношенню до того, хто потребує допомоги, це добре ставлення до всіх людей.

       Все своє життя, починаючи з дитинства, людина пізнає, що таке «добре», а що таке «погано». Одні вже у 12-16 років знають, що за добро потрібно віддячувати добром, інші – і у 30 років вимагають від оточуючих благ лише для себе, а самі нікому нічого не дають. А ще іноді доводиться чути, що в наш час доброта не в моді. Ні, це не так. Добрі, співчутливі люди були і будуть завжди потрібні. Вони, як ліки для хворого, як сонце похмурого дня для того, хто має якийсь сум, проблеми.

          Немов з води встають рясні сади,

          І в кожний дім заходить щедро літо,

          І зацвітуть усі твої сліди

          Ясним добром, людським найвищим цвітом.

       Творити добро — це не значить лише проявляти милосердя, хоча і це дуже важливо. Найголовніше — це не співчуття на словах, а вчинки, діяльність.

...Олег Коваленко їхав з вихідних до гуртожитку (він студент технікуму), де його чекали хлопці. Він знав, що однокурсники зустрінуть словами: «А сальця ти нам привіз?». І полізуть у сумку.

    Так воно й сталося. Але, коли Олег відкрив сумку, ледве не зойкнув — речі були не його. Очевидно він якось переплутав і замість своєї сумки взяв чужу. В ній лежав ноутбук, плеер, тренувальний костюм, якісь папери і чималенька сума грошей. Хлопці запитали: «Невже повернеш? Тут один  ноутбук чого вартий?»

    Але Олег уже не чув цих слів. Він схопив чужу сумку, побіг на залізничний вокзал, знайшов чергового і розповів про пригоду. Вони разом з черговим подзвонили на наступну станцію, щоб пасажирові такого-то вагону, такого-то місця передали, що речі йому будуть повернуті. Для певності Олег послав ще й телеграму.

    Телеграма догнала пасажира. А хлопець тим часом здав сумку у багажне відділення.

     Звичайно, сумка знайшла свого господаря. І не Олег був винен у тому, що переплутав. То пасажир, діставши щось зі своєї сумки, поставив її не з того боку. І Олег свої речі одержав поштою. На знак вдячності пасажир поклав хлопцеві гостинців і написав листа: «Дорогий друже! Дякую за клопоти і турботу! Мені не стільки дорогі мої речі, як твій вчинок. Речі можна купити, дисертацію передрукувати. А от чесність, доброту ніде не позичиш. Добре жити на світі, якщо ще є такі хлопці, як ти», і підписав:                  «Василь Копилов».

       В одному із своїх віршів Андрій Дементьєв написав:

Доброту не купишь на базаре,

Искренность у песни не займешь.

Не из книг приходит к людям зависть,

И без книг мы постигаем ложь.

Все учились по одним программам,

Но не всем пошло ученье впрок,

Тот, как был, так и остался хамом,

Этот вот от чванства занемог.

Видимо порой образованью

Тронуть душу не хватает сил.

Дед мой без диплома и без званья

Просто добрым человеком был.

Значит доброта была вначале?

Пусть она приходит в каждый дом,

Что бы мы потом не изучали,

Кем бы в жизни ни были потом!

       Дійсно, добрим треба бути завжди і в будь-якій ситуації. На жаль, в реальному житті не завжди так буває.

     ...Іван Чалий — колишній охоронець придніпровських плавень, на старості залишився один. Не хотів йти в інтернат для престарілих і поселився у плавнях. Він любив природу, колишню свою роботу. Тож був ближче до неї. Розвів кіз, кролів, водоплавну птицю. Вже почав вирощене возити... Ні, не на ринок, а в дитячий будинок міста. Радісно було на душі — його праця комусь потрібна.

       Та одного разу радість старого затьмарилася. Якось завітали до його господарства здоровенні молодики. Вони вирізали кіз, кролів, забрали птицю. Та ще й погрожували, щоб нікому не жалівся. Тяжко захворів від такої образи дід Іван. Лікарі ледве відходили. Та не зміг він уже тримати господарство. Молодиків, які вчинили крадіжку, ніхто не знайшов. Але дідусь вірить, що колись і на них прийде кара господня.

Учень. Можна від сонця високого сховатися під парасолькою. Від холоду — біля багаття або в теплій хаті. Від галасу людського — в полі, де зерно буяє молоде. І лиш від жорстокості, від душевного болю не сховаєшся ніде.

Я вірю в силу доброти,

Добро завжди сильніше злого.

Дає наснагу, шоб цвісти

І світлу обирать дорогу.

Що має долю роботящу.

Що хоче, щоб і я, і ти,

І все було у світі кращим!

      У різних життєвих ситуаціях треба завжди бути гідною людиною. Ніколи не втрачати людяності. Ось що згадує одна жінка в листі до редакції:

«Мій батько був на війні. Нам з мамою в тилу було дуже тяжко. Я ненавиділа війну, німців. Одного разу зимовим холодним ранком хтось постукав у двері. Я вийшла. Переді мною стояв німець. Це була зима сорок п'ятого року. Німці відступати, багатьох з них брали у полон. В нашому селі полонених розміщували у старі неопалювані бараки.

Побачивши німця, я у першу хвилину задихнулася від ненависті. «У, фашист проклятий. Вас ще беруть у полон замість того, щоб знищувати».

Погляд упав на його ноги. Вони були босі. Не знаю, що зі мною сталося. Чомусь при погляді на цього 17-річного юнака-фашиста, ворога, у мене покотилися сльози. Він безпомічно ступав по снігу. Я крикнула: «Почекай, гад, вернись!» — і кинулася у кімнату, швиденько схопила батькові новенькі чоботи і швирнула німцеві до ніг. Він схопив їх, повторюючи: «Данке шен, данке шен», і пішов.

Я мовчки дивилася на нього і з жахом помітила, що моя ненависть кудись відступає, а серце стискується від жалю. Ніби не я, а хтось інший сказав моїми вустами: «Їсти хочеш?». «Так, так»,— почулося у відповідь. «Іди, нагодую»,— а в самої сльози котяться. Я насипала тарілку борщу, німець поїв і, подякувавши, пішов.

Коли батько повернуся з війни, я розповіла йому цю історію. Він поцілував мене і сказав: «Молодець, доню!».

Я ще тоді, в 15 років, зрозуміла, що людина за будь-яких обставин повинна залишатися людиною і не втрачати доброти.

Запитання для обговорення:

 Чи правильно вчинила дівчина, давши поїсти та взутися ворожому хлопцеві?

Учитель. Так. Саме так повинна чинити людина.

         Наведу вам ще один приклад з мирного життя. Ситуація не вимагала ніяких жертв. Проте добре слово могло прозвучати.

...Уночі випав перший сніг. На ранок розвіялися хмари і виглянуло сонечко. Його рожеві промені привабливо ковзнули по земній білизні. І так захотілося Віталію Івановичу після тяжкої хвороби пройтися свіжим повітрям, подихати... Адже така чудова погода.

Вибрав лісову стежину. Поруч виструнчилися засніжені сосни, ліворуч поблискує небесною голубизною річечка. Добре! Скільки ж бо людині потрібно для щастя?

І раптом з-за рогу соснового гаю з'явилося ще одне диво. Назустріч йшла дівчина. Ні, не дівчина, а пливло друге сонечко, ним Віталію Івановичу здалося золотаве волосся на пречудовій голівці дівчини. Воно палало вогнем. Дівчина мала ще й біле личко і карі очі. Ох, ці очі, очі дівочі! Скільки про них писано, говорено, а вони ж так і залишаються загадкою.

Красуня, Красуня з казки. Яка ж то душа має бути в цієї неземної істоти! Яке чуйне серце! І ось він уже поруч з дівчиною. Та раптом посковзнувся і ледве не впав. Взнаки даються хвороба і вік. Роки підводять. Та куди їх подінеш, коли набралося стільки, що на трьох двадцятилітніх вистачить...

І раптом Віталій Іванович чує: «Куди преш, старий козел? Не сидів би ти дома?». Чимось чорним і гірким повіяло від таких слів. А він думав, що в цієї красуні голос ніжнодзюркотливий, схожий на мову голубої річечки...

Повернув додому... І сонце вже не так світило, і сніг не так блищав...

Чомусь стало нецікаво жити.

Запитання для обговорення:

 Чи правильно вчинила дівчина?

 Чи могла вона, сміючись, піти далі? Або допомогти піднятися, якось пожартувати?

 А як би вчинили ви в даній ситуації?

Послухайте одну бувальщину й оцініть вчинок її «головного героя».

...Одинадцятикласники одного містечка у вихідний поїхали на пляж. П'ятеро хлопців і четверо дівчат купалися, гралися і не помітили, як

опустів пляж. Аж тут до них підійшли троє хлопців. Виявилося, що вони озброєні. Хулігани наказали одинядцятикласникам стати в колону по одному (один за одним) і йти туди, куди їм накажуть. А найменшого зростом (їм здалося, що він був малолітній) відправили додому. Привели дітей до якогось сараю, почали знущатися з них. Наказували ставати на коліна, цілувати главареві ноги...

Учні чекали, що Сергій, якого відпустили хулігани, повідомить їх батькам і ті прийдуть на допомогу.

Але так не сталося. Сергій приїхав додому, поїв, довго сидів у кріслі дивився телевізор і нікому не повідомив про те, що сталося. Він пізніше заявив: «А я боявся, що хулігани мене знайдуть і поб'ють». А як же друзі? Хіба їм не страшні озброєні хулігани? Хіба їх життю ніщо не загрожувало?

Сергій спокійно ліг спати, і лише наступного дня, коли батьки дітей у розпачі з'явилися до школи, він сказав, що їх кудись повели хулігани. Звичайно, була піднята тривога, на допомогу прийшла міліція. Дітей, на щастя знайшли живими і неушкодженими. Вони були зачинені у якомусь старому приміщенні на території пляжу.

Запитання для обговорення:

Як ви гадаєте, чи добре вчинив Сергій?

Чи жертвував він чим-небудь, коли б одразу сказав батькам про біду?

Чи є йому якесь виправдання?

Чи закладені зерна доброти у серці цього хлопця?

Учитель. Уже сьогодні кожний з вас замислюється над тим, якою повинна бути людина. Нехай же вам будуть дороговказом слова матері Терези із Калькутти:

— Так, люди нерозумні, непослідовні й егоїстичні.

І все-таки люби їх!

Якщо ти робиш добро і тебе звинуватять в затаєній користі, себелюбності...

І все-таки твори добро!

Добро, зроблене тобою, завтра забудуть...

Все одно твори добро!

Щирість і відкритість зроблять тебе уразливими...

І все-таки будь щирим і відкритим!

Шановні діти! Нехай девізом вашого життя стануть слова нашого славного Олександра Довженка: «Життя коротке, поспішайте творити добро!».

А зараз вашій увазі пропонується літературна сторінка. Ви почуєте вірші поетів про добро.

  ЯК БИ ТОБІ, ДОНЮ, В СВІТІ НЕ БУЛО...

Як би тобі, доню, в світі не було,

Не скупись ніколи людям на добро,

Бо і так доволі хтось насіяв зла.

І холонуть душі наші без тепла.

Доню, моя доню, моя ясна зірко,

У житті буває солодко і гірко.

Та ніколи в світі не зраджуй народу

І не смій зрікатись свого родоводу.

                         ТАТОВА ПОРАДА

Хлопчина вбіг із двору в хату, до тата голосно гука:

«А я провідав у лікарні свого найкращого дружка.

Тож правда, тату, я чутливий і маю серце золоте?»

Замисливсь тато на хвилину і так сказав йому на те:

«Коли тебе в тяжку хвилину людина виручить з біди

Про те добро, аж поки віку, ти, синку, пам'ятай завжди.

Коли ж людині щиросердно ти зробиш сам добро колись,

Про це забудь, аж поки віку, мовчи й нікому не хвались.

Учитель. І на завершення проведемо анкетування. На мої запитання ви
повинні відповідати «так» або «ні».
1.Чи можна змусити людину бути доброю?
2.Чи можна стати добрим на певний час?
3.Чи потрібно бути добрим у ставленні до будь-якої людини?
4.Чи легко бути добрим?
5.Чи є у вас бажання робити добрі справи?
      Якщо у вас вийшло більше відповідей «так», то ви прагнете робити добро. Доброта завжди дає радість оточуючим. Вона, як чарівні ліки, виліковує від багатьох хвороб. Потрібно вчитися бути добрими і милосердними. Милосердя і доброта - як два крила, на яких тримається людство. На все гарне, що для нас роблять люди, слід відповідати добром.
Заключне слово учителя:    Поспішайте робити добро! Будьте добрими, щедрими, милосердними, і це повернеться вам сторицею.

     Авторський вірш

Добро творити поспішайте,

А зло у серце не пускайте.

Воно сторицею воздасться 

І ви пізнаєте в тім щастя.

Допоможіть старій людині,

Товаришу в скрутну хвилину,

Умійте радість розділити

І по законам честі жити.