Доповідь "Формування інтелектуальних умінь в учнів на уроках біології"

Про матеріал

Формування інтелектуальних умінь в учнів на уроках біології. Біологія дає багатий, невичерпний фактичний матеріал для розвитку мислення. Фундамен-том для цього є загальнонавчальні фундаментальні вміння.

У сучасній дидактиці визначено чотири групи умінь: 1) організаційні; 2) інтелектуальні; 3) інформаційні; 4) комунікативні.

Перегляд файлу

                                                                       Шеремета Тетяна Миколаївна

                                      методист

                                                           ДПТНЗ «Дубровицький

                                                    професійний ліцей»

 

ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ УМІНЬ УЧНІВ НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ

 

Одним з найголовніших завдань сучасної педагогіки є формування в здобувачів освіти діалектичного мислення. Кожний навчальний предмет  має своє специфічні можливості для вирішення цієї задачі. Біологія дає багатий, невичерпний фактичний матеріал для розвитку мислення. Фундамен-том  для цього є загальнонавчальні фундаментальні вміння.

У сучасній дидактиці визначено чотири групи умінь: 1) організаційні; 2) інтелектуальні; 3) інформаційні; 4) комунікативні.

До першої групи належать уміння і навички наукової організації праці: уміння приготуватись до сприймання матеріалу, працювати в  потрібному темпі, застосовувати правила навчальної роботи. Друга група включає уміння самостійно мислити, аналізувати і виділяти головне, порівнювати і узагальнювати, конкретизувати, доводити, навички проблемного навчання. Основними із загальнонавчальних умінь є інтелектуальні вміння, що, формуючись спеціально як особливий предмет засвоєння, потім входять в усі інші вміння в ролі їх операційної основи.

Перед тим як викласти методику формування інтелектуальних умінь, слід розглянути найбільш загальні, принципові для даної проблеми питання. Дидактична система заходів щодо формування умінь спирається на структуру пізнавальної діяльності учнів: мета → мотив → об'єкт → зразок, дії→ результат→ корекція. Найважливішим компонентом формування інтелектуальних умінь є вихідні принципи побудови системи: цілеспрямованість, мотиваційна забезпеченість, випереджаюче навчання, зворотний зв'язок.

Цілеспрямованість забезпечує організацію підготовчого етапу навчання, що визначає зміст діяльності під час засвоєння знань і способів дії.

Мотиваційна забезпеченість процесу формування умінь – це те, що спонукає діяльність, заради чого вона здійснюється. Мотиваційна забезпеченість закріплюється і стабілізується здебільшого там, де початкова діяльність була посильною, а результат – позитивний. Знання способів дії забезпечує успішний результат, надає діяльності змісту, робить учня активним, що, в свою чергу, стимулює і підтримує його інтерес до навчання.

Навчання з випередженням – опора на зону найближчого розвитку учня. Цей принцип потребує постійного руху вперед. Безперервне збагачення розуму учня різностороннім змістом дає позитивні наслідки для глибшого осмислення набутих знань, оскільки вони включаються в широку розгорнуту систему.

 Зворотний зв'язок – передача інформації від об'єкта навчання до учня і від нього до викладача. Цей принцип відображає вимоги до якості інформації, що надходить в освітньому процесі від учня до викладача, а також способи передавання цієї інформації.

Кожному викладачеві треба знати, якими знаннями, вміннями і навичками володіють учні  на початку навчального року. Так, першокурсники до вивчення розділу «Спадковість і мінливість» повинні володіти значним багажем інтелектуальних умінь: оперувати термінами та поняттями, складати схеми схрещування, обґрунтовувати судження щодо шкідливих звичок, розв'язувати деякі проблеми тощо.

Контатацією реального рівня сформованості інтелектуальних умінь здійснюють по-різному. Найпоширеніший спосіб - контрольні і самостійні роботи. Головною діагностуючою частиною яких є запитання, задачі, вправи або завдання як репродуктивного, так і продуктивного типу.

Головним завданням викладача на етапі мотивації є створення сприятливих умов для виникнення позитивних емоцій як природного наслідку пізнавальної діяльності. Кожному учню треба дати можливість успішно застосовувати інтелектуальні вміння, закріплювавти повторними діями позитивний результат, бо тільки на основі особисто досягнутих позитивних наслідків можливе формування стійкого інтересу до даного способу діяльності. На етапі мотивації корисно застосовувати різні епіграфи, загадки, проблемні питання до уроку, серед яких повинні бути такі, що мотивують діяльність з оволодіння навчальними компонентами.

Після того як здобувачі освіти переконалися в необхідності, корисності того чи іншого уміння, викладач переходить до етапу усвідомлення суті вміння. Цей етап органічно пов'язаний з попереднім. Осмислення процесу навчання – один з принципів формування інтелектуальних умінь зокрема й мислення в цілому. Важко переоцінити значення інтелектуального вміння учнів  порівнювати на уроках природничого циклу. Розуміння єдності будови й функції органів, цілісності організму тварин і людини, поступове ускладнення будови організмів як пристосування до умов навколишнього середовища, виникнення і розвиток життя на Землі, цих та інших закономірностей існування живої матерії неможливе без активного, творчого застосування вміння порівнювати.

Наступний етап формування умінь – перенесення. Перенесенням називають вплив одного виду діяльності на полегшення чи утруднення іншого. На прикладі цей етап можна роз'яснити наступними проблемними запитаннями до учнів: 1) клітини існують сотні мільйонів років, чи будуть вони змінюватися в майбутньому?; 2) чи є щось спільне між сном і гіпнозом?

Цілеспрямоване формування інтелектуальних умінь здобувачів освіти передбачає свідоме, поетапне оволодіння учнями спеціальним компонентом навчального змісту – методологічними знаннями і уміннями. Викладач, плануючи дидактичну мету заняття, ставить завдання навчити учнів виділяти головне й узагальнювати, порівнювати і доводити. У процесі навчальної діяльності учні спеціально ознайомлюються з суттю і правилами-орієнтирами інтелектуальних умінь, методами наукового пізнання, вчаться свідомо їх застосовувати.

Ефективним методом застосування й закріплення прийомів розумової діяльності є пізнавальні задачі. З досвіду роботи  на уроках біології виявилось, що найбільш ефективною є така система вправ: підготовчі, мотиваційні, діагностуючі, навчальні, рефлексійні, контрольні. Назва кожної групи вправ коротко розкриває їх зміст, хоч деякі носять умовний характер. Мотиваційні вправи спонукають учнів до активної діяльності, під час вивчення нового  матеріалу і засвоєння нових умінь. Діагностуючі вправи виявляють наявний рівень сформованості того чи іншого компоненту вміння. Навчальні вправи сприяють формуванню умінь, необхідних під час вивчення даного навчального матеріалу і на майбутнє. Їх назва дещо умовна, бо всі вправи навчають і розвивають учнів. Рефлекційні вправи допомагають усвідомити новий матеріал і засвоїти нові інтелектуальні вміння. Праксиологічні вправи дають змогу ефективно застосувати набуті знання і первинно сформоване вміння на практиці. Вони можуть бути репродуктивними і продуктивними, серед яких найважливіші в плані розвитку учнів-творчі вправи. Контрольні роботи проводять з метою контролю за рівнем формування знаннєвого, діяльнісного, ціннісного компонентів навчання.

У кінцевому підсумку будь-яке вміння має бути особистим надбанням учня, а за цілеспрямованого і систематичного навчання домінуюча роль викладача в процесі навчання поступається місцем самоосвіти учня.

 

docx
Пов’язані теми
Біологія, Інші матеріали
Додано
29 жовтня
Переглядів
41
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку