Доповідь "Формування патріотичної свідомості учнів на уроках української мови та літератури"

НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ НА СУЧАСНОМУ

УРОЦІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Панченко Ю.А.

Вчитель української

\                                                                                    мови та літератури

Старокотельнянської

                                                                                     гімназії

"Формування патріотичної свідомості учнів на уроках української мови та літератури"

«Школа стає справжнім вогнищем культури тільки тоді,

коли в ній панує чотири культи: культ

Батьківщини, культ людини,

культ книги і культ рідного слова»,

 - писав  В. Сухомлинський.

Особлива роль у формуванні національно-патріотичних почуттів дітей відводиться українській мові та  літературі, оскільки мова та література є могутнім джерелом національної духовності.

На уроках  української мови в учнів формується   культура  усного і писемного мовлення,  орфографічні і пунктуаційні навички, бо сьогодні, як ніколи, потрібно, щоб майбутнє покоління досконало володіло державною мовою, уміло грамотно й правильно висловлювати свої думки, вести полеміку, дискусію, ставати активним творцем нового життя в Україні

        Мова – найважливіший, найбагатший і найміцніший зв’язок, що зв’язує минулі, сучасні і майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Коли зникає народна мова, – народу немає більше. Рідна мова – кров національної культури, її титульна сторінка.

У процесі вивчення української мови найважливіше місце посідає формування пошани й любові до рідного слова. Глибоке вивчення української мови можливе тільки тоді, коли учень усвідомлює її як найдорожчий скарб, у якому втілені національна самосвідомість, характер, історія народу.  З цією метою використовуємо: «Загальні відомості про мову», дидактичний матеріал, що використовується з метою виховання. Це вправи підручника, різні види диктантів, усні й письмові перекази і твори, тексти для аудіювання та читання мовчки тощо.

Робота над формуванням патріотизму проводиться в кожному класі на кожному уроці, однак об’єм роботи різний і залежить від загальної підготовки учнів та специфіки програмового матеріалу з української мови.

У 5 класі ми говоримо  про значення мови в житті суспільства, про те, як вона з’явилася, даємо поняття державності мови.

У 9 класі це розмова про процес і результат розвитку української мови в ході історичного становлення українського суспільства та його культури, функції мови в житті суспільства, про причини включення української мови до складу світових мов.

 Для глибшого засвоєння теоретичного матеріалу з кожного розділу пропонуються  дітям цікаві, захоплюючі інноваційні форми навчальної діяльності: бінарні та музейні уроки, віртуальні екскурсії, літературно-музичні салони, літературні погляди, вистави, інсценізації, літературні та мовознавчі  КВК, індивідуальні наукові розвідки, мовні проекти, мандрівки, лінгвістичні повідомлення. Працюючи над цією проблемою, я ефективно використовую такі інтерактивні технології: «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Займи позицію», «Незакінчене речення», метод «Прес», «Коло ідей», «Гронування», «Асоціативний кущ», компаративне навчання. Використовуються  такі вправи, як моделювання ситуацій, які спонукають до самостійного мисленнєвого  дослідження, рольові ігри «Я - мовознавець, казкар, журналіст тощо»,персоніфікація термінів «Діалог іменника з прикметнником», «Знайомство із словосполученням», «Подорож у країну Морфологію» тощо. На уроках розвитку комунікативних умінь і навичок акцентується  увагу учнів на тих думках, почуттях, що формують патріотизм, наприклад:

Чому українську мову називають солов’їною?

 Якого кольору слово «Україна»?

Чого необхідно знати історію свого народу?

Що ви знаєте про славних лицарів - запорожців?

 Акумулюється   увага на наступності поколінь, наголошується  учням, що справжні герої були не лише в минулому, а  є й серед нас. І про це свідчать події Революції Гідності та воєнні дії на Сході нашої держави.

     Важливим є формуванння на уроках думки про суспільну значимість родини, сім’ю, рід, родовід тому, що діти  мають усвідомити, що слова «рід, родина, народ» - одного кореня, тож людина не любитиме своєї Батьківщини, якщо цурається батька, матері родичів, рідної мови.  учні розповідають про батьків, дідусів, бабусь, їх професії й захоплення, традиції своїх родин.

     З цією метою  створюють асоціативний кущ «Моя родина».

    Прагну, щоб діти якомога більше дізналися про народні та календарні свята(провела бінарний урок української мови та українознавства у 5 класі), пишемо твори, готуємо розповіді «Як святкують у моїй родині Різдво, Великдень? Яких звичаїв дотримуються у вашій родинні?» Плюсом є введеннф нового предмета у гімназії – українознавство.

       Найінтенсивніше формування національної самосвідомості відбувається  в середньому шкільному віці.   Українська література є надзвичайно ефективним засобом патріотичного виховання учнів, є носієм потужного заряду духовної енергії, здатна передавати загальнолюдські й національні цінності від покоління до покоління, вона є джерелом народної мудрості, культури почуттів, естетичних смаків, а також еталоном родинного виховання.

        Якщо в початкових класах діти через казки, оповідання, поетичні твори пізнають край, де вони живуть, свою Батьківщину – Україну, дізнаються, звідки вони походять, до якого народу належать, то в середніх класах поглиблюють свої знання.

     Так, вивчаючи перекази й легенди про запорожців, твори Я. Качури «Іван Богун», Б. Лепкого «Орли», А. Чайковського «Сагайдачний»,А. Кащенка «Над  Кодацьким порогом»,  П. Загребельного «Роксолана», учні глибше переймаються історичним минулим свого народу, його героїчними подвигами, формуються моральні ідеали молоді на прикладах позитивних героїв художніх творів, встановлюється живий зв’язок далекого минулого із сучасністю, виховується почуття гордості за свою Батьківщину, свій народ.

       Підлітковий період у житті школяра – це підготовчий етап до формування ідеалів, які впливають на поведінку особистості. Щоб художні твори посіли належне місце у формуванні вихованості патріотичних почуттів у старшокласників, на уроках української літератури необхідно моделювати ситуації, які сприятимуть розумінню школярами суспільно-політичних явищ, змальованих автором у творі; через мистецтво слова будити національну свідомість.

     Українська література є потужним носієм ідентичності нації, її генетичного коду. Засобами мистецтва слова література допомагає формувати внутрішній світ дитини, позитивно впливати на її свідомість і підсвідомість, спрямовувати морально-етичний потенціал, розвивати інтелект, творчі здібності, естетичний смак .

   Важливе місце тут відводиться особистостям письменників(Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Олександр Олесь, В. Барка, В.Сосюра, О. Гончар, О. Довженко, В. Симоненко, Л. Костенко, В. Стус…), твори яких вивчаються з першого по одинадцятий клас. Вони сприяють формуванню любові до Батьківщини, рідної мови, історії та культури, почуття національної самосвідомості, господаря власної землі, поваги до славних синів і дочок України, шанобливе ставлення до культур усіх народів світу, відповідальність кожного за долю нації.

      Відповідно до діючих програм з української літератури  у кожному класі передбачені уроки з теми «Література рідного краю», які виховують шанобливе ставлення до митців свого краю як до особливо обдарованих людей, співців рідної землі, талановитих земляків.

      У своїй практичній діяльності часто вдаюсь до такого прийому, як створення учнями власного висловлювання з позиції автора (колективні етюди, коли під керівництвом вчителя учні вирішують   завдання, наприклад, складають оповідання від імені кошового Сірка, Івана Котигорошка або простого запорожця) Вивчаючи у 6 класі поему М. Вороного «Євшан-зілля»  учні розігрували  діалог : «Що таке патріотизм, чи потрібен він у сучасному житті?». В 11 класі, вивчаючи творчість Івана Багряного, зазначаю, що життєвий і творчий шлях письменника є взірцем для виховання національної самосвідомості особистості. Під час вивчення пригодницького роману  «Тигролови» обираю  будь-який спосіб роботи: чи то композиційний аналіз, чи то по образний. Можна аналізувати кожний розділ, характеризуючи основних дійових осіб: Григорія, членів родини Сірків, їхні взаємини, побут і працю українців на Далекому Сході, дотримання ними традицій і звичаїв українського народу, ставлення до природи, до людей. В ході обговорення роману обов’язково сконцентровую увагу на проблемі, яка є однією із найважливіших: на родинних та народних традиціях сім’ї  Сірків, працьовитості їхнього роду, сімейній злагоді, почуттях патріотизму та національній гідності кількох поколінь Сірків.

          Переконана, що для розвитку інтересу до знань велике значення мають вдало підібрані пісня, картина, вірш, легенда тощо, які стають об'єктом переказу, опису, роздуму, аналізу. Вони відкривають учням світ у живих барвах, яскравих і трепетних звуках і є неперевершеним зразком мистецтва. Це все розвиває спостережливість, виховує доброту, милосердя, співпереживання, акторські здібності, уміння уявляти, знати традиції і намагатися їх зберігати.

     Таким чином, зміст Програми з української літератури  повністю підпорядковується головній виховній меті – формувати національно свідому, духовно багату особистість, здатну до самовизначення, самореалізації та самовдосконалення

         Отже, виховання національної самосвідомості на уроках мови і літератури сприяє збагаченню духовного світогляду школярів, формує усвідомлення особистістю себе як часточки українського народу з власною національною гідністю. В наш час виховання справжнього патріота набуває особливо важливого значення. Виховуючи в учнях любов до рідного краю, ми формуємо гідне майбутнє нашого народу.