доповідь на тему «Дитячий фольклор як засіб формування мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку»

Комунальний заклад «ДНЗ(ясла-садочок) №264 комбінованого типу»

Криворізької міської ради

Доповідь на тему:

«Дитячий фольклор як засіб формування мовленнєвої компетентності

дітей дошкільного віку»

Підготувала: Феофанова І. М.

Дитячий фольклор як засіб формування мовленнєвої 
компетентності дітей дошкільного віку

У народній дидактиці надається велике значення мовному розвитку дитини. І не дарма. Цікаві дослідження в цьому напрямку були проведені вченим П. Бачинським. Він стверджує, що опанування першої мови малюком є найважливішим кроком в освоєнні нею життєвого простору. На думку вченого, дуже важливим є спілкування матері, від народження дитини. Позитивне та  емоційне спілкування матері з дитиною рідною мовою сприяє потужному розвитку  вищих емоцій та  і інтелектуального розвитку дитини, та збагачує комунікативну функцію мови, створює основу успіхів її власних зусиль як особистості в процесі освоєння життєвого простору в суспільстві.

. На думку М. Стельмаховича, дитяча мова є основним словесним засобом народної дидактики, який чи не з першого дня допомагає немовляті пізнавати навколишній світ, входити в коло родинного спілкування. Особливим в дитячому мовленні є те, підкреслює вчений, що в ньому найчастіше сконцентровані саме ті звуки, які становлять основний фонд живої материнської мови.  В народній педагогіці дитяча мова створена як стимулюючий засіб,  найперший  елемент мовного розвитку дітей.

Прекрасним стимулюючим засобом народної педагогіки є дитячий фольклор. Він охоплює словесну творчість дорослих для дітей, і включає в себе колискові пісні, пестушки, потішки, забавлянки, небилиці, казки, заклички, примовки, приспівки, ігрові пісні, лічилки. Окремо можна виокремити дитячу творчість - скоромовки, дражнилки.

Дитина входить в мову саме через колискову пісню. В ній сповна розкриваються краса і велич усної мови. Народні колискові глибокі за змістом та задумом, тому що в них вкладена любов до рідної землі, батьків  та повагу  до праці. Колискові навчають захищати правду та поважати старших. Вони виробляють у дітей слух і будять чуття мови, мелодики, створеної народом.

Н. Сивачук надає колисковим важливого значення в дитинознавстві, остільки у них віддзеркалювалися найглибинніші людські почуття та чесноти, які є творчістю жіночої поетичної душі, психологічним ґрунтом, на якому росте дитя. Спираючись на етнолінгвістичні дослідження лексики колискових пісень, педагог зазначає, що вони зберігають первинність мовної традиції, виступають оберегами з властивою їм сакральністю, словами-символами, завуальною чи ясною метою виконання: «Баєчки, баю кота» - зберігає старослов’янську форму. Від нього утворено слово балувати у значенні пестити, лікувати словом, замовляти. Відредагований віками підтекст колискових пісень є дослівним діалогом людини з Космосом.

М. Стельмахович викремлює такий жанр дитячого фольклору, який містить в собі елемент гри. До нього можна віднести віршики-пестушки та потішки. На його думку, пестушками дорослі супроводять перші рухи дитини. Вони багаті на мовно-сюжетні нюанси. Пестушки, вважав видатний вчений, тісно переплітаються з потішками - елементарними словесно- рухливими іграми з пальчиками, ручками і ніжками дитини. Забавлянки – це фольклорний жанр. Вони складнішого змісту, у віршованій та пісенній формі. Забавлянки складного змісту, вже не пов'язані з грою.  Вони також нагадують маленькі казочки у віршах з виділенням різних причинно-наслідкових зв'язків між предметами та явищами, що сприяє розвиткові в дітей уваги і логічного мислення.

Для розвитку мовлення дітей можна також використовувати заклички, примовки, "заклички" походить від слова "закликати" - звати, просити, запрошувати, звертатися, як і "примовки" - від "примовляти", "приговорювати". Заклички повязані з язичницькою вірою у магічну силу людського слова та  здатність приборкувати стихію природи. Він стверджує, що зародилися заклички та примовки в середовищі землеробів, тому й спрямовані вони до життєдайної землі, сонця і води. Їхній зміст тісно пов'язаний з календарним циклом сільськогосподарських робіт, тому їх  відносять до календарного фольклору.

Багаті на творчу фантазію дітей лічилки - віршики на шість, вісім, десять і більше рядків, за допомогою яких перелічуються гравці. Головним у лічилках є те, що там переважно фігурують слова на позначення лічби. Дидактичне значення їх полягає в тому, що вони в ігровій формі, легко, доступно й швидко підводять дітей до засвоєння числових понять у їх практичному застосуванні. Важливого значення педагогіка надає лічилкам, активному залученні дітей до словникового багатства рідної мови, загостренні чуття до смислових та інтонаційних барв живого слова.

Дитяче дозвілля породило свої жанри фольклору - скоромовки, дражнилки. Цікавою, веселою і захоплюючою словесною грою для дітей старшого віку є скоромовки - чудовий витвір народної логопедії. Вони складаються з жартівливих висловів, скомпонованих з важких для швидкого вимовлення слів, якими часто розважаються діти, випробуваючи свої орфоепічні можливості та вдосконалюючи власне мовлення. У народній дидактиці їх створено чимало.

Також велику  роль відіграють прислів'я та приказки. На думку педагога О.Дейч, в них чітко сформульований ідеал виховання, визначено моральні якості, притаманні вихованій людині. В них зібрані конкретні правила культурної поведінки, В прислів'ях прихована не лише мудрість, вивірена сотнями поколінь, багатовікові роздуми і спостереження, піклування про людей та взаємини між ними, а й чарівна привабливість рідної мови, поетичний геній народу.

Окрасою народної дидактики стали загадки, які є засобом розвитку уважності, кмітливості, тямущості, випробування розумових здібностей дитини. Кожна загадка несе в собі елемент гри, що збуджує уяву того, хто має її відгадати, розвиває художнє мислення.

М.Стельмахович розкриває загадку, як короткий алегоричний опис подій, предметів, явищ, які треба впізнати, відгадати. На його думку, цікава загадка завжди міцно вкарбовується у дитячу пам'ять, збагачує знання і перевіряє рівень інтелектуальної підготовки, спонукає до різноманітних розумових операцій - аналізу, синтезу, індукції, дедукції і порівняння. Загадка учить мислити, логічно обґрунтовувати свої міркування, привчає до розумової праці, виробляє спостережливість, уважність, кмітливість, збагачує мову, розвиває пам'ять, уяву. Кожна загадка – як своєрідний урок мислення.

Отже, виховання особистості з високими інтелектуально-творчими, духовно-моральними можливе лише за умови використання кращих здобутків народної педагогіки, серед яких вагому роль відіграє дитячий фольклор як джерело розвитку мовлення, мислення, естетичних почуттів дитини.