Система педагогічних впливів,
спрямованих на соціалізацію учня
Сьогодні в Україні відбуваються глибинні соціальні зміни, які відображаються і на системі освіти і дитині потрібні не тільки знання, але і достатній рівень життєвої компетентності, сформованість таких особистісних якостей, які допоможуть знайти своє місце у житті, визначитися з колом своїх інтересів та уподобань, стати активним членом суспільства і щасливою, упевненою у власних силах людиною. Загальновідомо, що дитина не тільки готується до життя, вона вже живе. Тому кожен учитель повинен «озброїти» учнів основами наук, пам’ятаючи, що у кожного з них є свій внутрішній світ, свої уподобання, бажання, потреби, цінності, радощі і прикрощі, здобутки і невдачі, здібності і прагнення до їх реалізації. Соціалізація учнів починається з самих дітей, тобто з їхнього бажання.
Ми, вчителі, маємо усвідомлювати: сучасні діти відрізняються від своїх однолітків минулих десятиріч. Причини цих змін:
Перелічені чинники справляють помітний вплив на формування юної особистості, її взаємин з ровесниками та дорослими:
На жаль, не на всі перелічені чинники ми можемо вплинути, не всім наслідкам здатні запобігти. Проте багато на що можна і вкрай необхідно впливати!
Отже, створення умов для формування основ соціалізації особистості школяра, є актуальною проблемою сучасної загальноосвітньої школи.
Сучасна початкова школа – це заклад, де успішно поєднуються національні цінності із загальнолюдськими у трьох таких аспектах: навчальний, виховний і творчий.
Навчальний аспект. Уміння вчитися є ключовою компетентністю, становлення якої має забезпечувати початкова школа. Педагогічна майстерність вчителя і полягає в тому, щоб діти не втратили серйозного ставлення до навчання – бо вони приходять до школи не гратись, а навчатись. Учителеві слід пам’ятати: освіта молодшого школяра не має зводитися лише до засвоєння ним змісту шкільної програми, адже дитина не живе для того, щоб учитися, а навчається задля повноцінного життя.
Виховний аспект. Виховання є провідним і визначальним початком соціалізації. Діти не повинні відчувати, що їх весь час виховують. Виховувати, як і навчати, потрібно ненав’язливо, приховано, непомітно, постійно розширюючи межі духовного спілкування. Наприклад, якщо учень не виявляє особливих здібностей до навчання, слабко володіє етичними поняттями, педагог більше уваги приділяє бесіді, наводить приклади різних етичних вчинків людини, в яких відображаються її морально – етичні цінності. Слід звільнитися від звички розмовляти на підвищених тонах, порівнювати учнів між собою. Від педагога учневі потрібні любов, розуміння, підтримка, спокійна повага.
Творчий аспект. Кожен учень в класі має право проявити свої здібності в різних видах творчої діяльності або в якомусь одному. (конкурси, змагання, святкові родинні свята, спортивні змагання,реалізація шкільних проектів тощо.) Діти застосовують ті знання та навички, які отримали не тільки у школі, а й займаючись у позашкільних гуртках, що допомагає підіймати свій авторитет та значущість у шкільному середовищі, а також застосовувати на практиці надбані уміння.
Якщо узагальнено визначити найцінніший результат початкової школи в особистісному вимірі, це – здорова дитина, мотивована на успішне навчання, дослідницьке ставлення до життя, учень, який уміє здобувати знання з різних джерел, відповідально ставитися до себе і до інших людей, усвідомлює себе громадянином Української держави.
Утім навчання не перестало бути провідною діяльністю дитини і рушійною силою її розвитку. Таке навчання забезпечує дитині школа, де вона знаходить соціальне середовище, у якому навчається жити в суспільстві. Тому школі немає альтернативи. А щоб вона якнайкраще виконала свою функцію, потрібно співробітництво між учителем і учнем, між учнем і батьками, а також з іншими сферами спілкування дитини.
Компетентнісний підхід впроваджується в усіх рівнях освіти, оскільки визнається дієвим інструментом інтенсивного розвитку кожної людини .Те, що нещодавно називали «зв'язок із життям», сьогодні звучить по – іншому – життєві компетентності. Тому завдання вчителя початкової школи – організувати навчально – виховний процес так, аби учні зрозуміли: школа і уроки – це «правила гри» для життя, і що краще знаєш ці правила, що більш свідомо дотримуєшся їх, то впевненішими й успішнішими будуть твої кроки у житті. Аби досягти цього, необхідно всі уроки в тій чи іншій мірі наблизити до конкретних життєвих ситуацій.
Зрозуміло, що ми, вчителі, своєї мети у розвитку, вихованні і навчанні дітей можемо досягти лише за підтримки батьків, але, щоб мати цю підтримку, треба навчити їх бути вихователями власної дитини на основі підняття рівня педагогічної культури. Ніхто не буде заперечувати, що дитина сприймає, оцінює та відчуває навколишній світ спершу через батьків. Любов’ю і соціальним обов’язком визначається ставлення батьків до дітей. Адже саме в сім’ї у дитини поступово формуються відповідні ціннісні орієнтації, життєві ставлення до всього, до всіх і до самої себе, формується самосвідомість. Постійна підтримка ініціативи дітей, поступове залучення їх до активної участі в сімейному вихованні сприяють формуванню у них ціннісних орієнтацій, власних поглядів, оцінок, що стосуються найрізноманітніших життєвих явищ родинного й суспільного життя. Завдяки цьому в сім’ї складається активне співробітництво. Воно може мати місце як у спілкуванні, так і в різних видах діяльності. І чим більше позитивних емоцій отримує дитина в сім’ї, тим краще.
Школа очима дітей
Школа – це життєвий простір дитини, тут вона не готується до життя, а живе. І тому вся діяльність навчального закладу має бути організована таким чином, аби сприяти становленню особистості дитини. Пізнавальна активність учня початкових класів виявляється в навчальній діяльності. Важливо збуджувати пізнавальну активність учня, що виявляється в запитаннях, діях.
Діти молодшого шкільного віку – особливий народ. Вони сповнені завзяття, ентузіазму, загадковості, відкриті для сприймання нового, готові до дружби і з широко відкритими очима вступають у шкільне життя.
Важливу роль у соціалізації учнів відіграє вчитель. Оцінюючи поведінку вихованців, ми допомагаємо їм розібратися в соціальній важливості їхніх вчинків, крок за кроком розширюємо їхні уявлення про добро і зло, застерігаємо від конфліктів з навколишніми, допомагаємо на практиці засвоювати моральні норми. Вчинки дітей не слід засуджувати або схвалювати, їх треба аналізувати й розуміти. Тут важливою є здатність педагога подати себе не під масою суворості, а зі своїми емоціями, іронією, розумінням. Учитель повинен бути взірцем здатності слухати, бачити та відчувати.
Переконана, що основою навчальної діяльності учнів є гуманістичні стосунки, принципи рівноправного діалогу «вчитель – учень», навчання та виховання з використанням педагогіки співробітництва. На уроках добре використовувати якомога більше новинок, що цікавлять дітей. Тоді все частіше виникає необхідність ставити учня в позицію дослідника, вчити його спостерігати й аналізувати навколишні явища та події, пробуджувати у нього цікавість до ще не розв’язаних завдань, з якими він може зустрітися в майбутньому. Слід частіше давати змогу дітям вільно обирати, можливість дискутувати, доводити і пояснювати власну точку зору. Дитина має стверджувати себе, творити – лише тоді вона подорослішає.
Функції вчителя у суспільстві.
Загальновідомо, що професія вчителя належить до найважливіших професій у будь – якому суспільстві. Ще Цицерон, розмірковуючи про значення якості інших професій, надзвичайно важливого значення надавав саме професії вчителя. Він зазначав, що маючи поганих кравців – не матимемо гарного одягу, поганих пекарів – їстимемо такий – сякий хліб, а якщо матимемо поганих вчителів – то у нас не буде майбутнього.
Крім навчальної, розвивальної, виховної та організаторської функцій є ще інші функції вчителя:
Засоби педагогічних впливів, спрямованих
на соціалізацію учнів.
Реалізація педагогічних впливів на соціалізацію учня виявляється безпосередньо під час спілкування з дітьми, у момент здійснення в класі свого педагогічного задуму. Різноманітні методи (спостереження, драматизації, інсценізації, ігри – вправи) що застосовує вчитель на уроках, допомагають учням уявляти себе в різноманітних ситуаціях, у ролі письменників, дослідників, художників, винахідників тощо; знаходити власні розв’язання різноманітних завдань; формулювати і висловлювати особисту думку з тих чи інших питань. У цьому допомагають такі форми і методи навчання, які викликають у дітей цікавість до навчального матеріалу, бажання вчитися. Власний досвід свідчить про те, що які б інноваційні технології ми не впроваджували в практику, досягти успіху можна лише зацікавивши учня на уроці, коли, розвиваючи свої здібності, він задовольняє пізнавальні потреби. Творчість вчителя породжує творчість учня. Діти – барометр роботи вчителя. Отже, сучасний вчитель повинен працювати особистісно, сучасно, артистично.
Свою діяльність вчитель має розгортати у таких напрямках:
Підсумовуючи усе вище сказане, ми можемо стверджувати, що соціалізація є одним з найважливіших завдань вчителя, адже діти входять у новий, значно ширший за їхню родину, соціальний круг, а вчитель початкової школи стає головним посередником у соціалізації дитини. Саме вчитель створює для дитини такі умови освітньо - виховного середовища, що допомагають розв’язати природно-культурні, соціально-культурні та соціально-психологічні завдання, без чого успішна соціалізація неможлива.